Управління та методологічне керівництво бухгалтерським обліком в Україні. 
Методологічні основи обліку процесу виробництва

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

Тема: Управління та методологічне керівництво бухгалтерським обліком в Україні. Методологічні основи обліку процесу виробництва

Зміст

Вступ

Розділ І. Управління та методологічне керівництво бухгалтерським обліком в Україні. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

1.1 Методологічне керівництво бухгалтерським обліком

1.2 Основні положення ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

1.3 Визначення Положення (стандартів) бухгалтерського обліку

1.4 Структура та побудова національних стандартів бухгалтерського обліку

1.5 Комітет міжнародних стандартів обліку (КМСО), його функції, повноваження та обов’язки

Розділ ІІ. Методологічні основи обліку процесу виробництва

2.1 Загальні принципи обліку основних господарських процесів (кругообіг господарських активів підприємства)

2.2 Суть, характеристика та завдання обліку процесу виробництва

2.3 Об'єкти обліку та рахунки, які використовують для обліку процесу виробництва

2.4 Особливості обліку витрат та виходу продукції

2.5 Облік та розподіл загальновиробничих витрат

2.6 Визначення фактичної собівартості продукції, робіт і послуг

Розділ ІІІ. Практична частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

собівартість витрата облік актив

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки — при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники — при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І.Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства» .

У зв’язку з цим важливе значення набуває вивчення теоретичних основ, тобто змісту основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку, знання яких є невід'ємною умовою для чіткого розуміння питань практики бухгалтерського обліку.

Мета курсової роботи полягає у систематизації, узагальненні, розширенні і закріпленні теоретичної підготовки, поглибленні вивчення і розробці окремого питання, а також у підготовці до вдосконалення органіції і практики ведення бухгалтерського обліку.

Курсова робота складається з двох частин:

— теоретичної, в якій розглянуті такі питання, як: методологічне керівництво бухгалтерським обліком, основні положення ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», визначення Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, структура та побудова національних стандартів бухгалтерського обліку, Комітет міжнародних стандартів обліку (КМСО), його функції, повноваження та обов’язки; також загальні принципи обліку основних господарських процесів, суть, характеристика та завдання, об'єкти обліку та рахунки, які використовують для обліку процесу виробництва, особливості обліку витрат та виходу продукції, облік та розподіл загальновиробничих витрат, визначення фактичної собівартості продукції, робіт і послуг.

— практичної - задачі з обліку господарської діяльності підприємства, на підставі умовних даних якої складено вступний баланс, відкрито синтетичні рахунки, складено журнал реєстрації господарських операцій, оборотну відомість та заключний баланс.

Під процесом виробництва розуміють сукупність господарських операцій, пов’язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, послуг). Він здійснюється під дією засобів праці і самої праці на предмети праці. Це зумовлює відповідні затрати підприємства на виробництво продукції: вартість матеріалів, витрачених на виготовлення продукції: заробітної плати, нарахованої робітникам; амортизацію засобів праці (основних засобів), зайнятих у виробництві, та ін. Окрім цього, підприємство здійснює витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва й управлінням. Всі ці витрати в сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва повинен відобразити всі затрати на виготовлення продукції, з одного боку, і випуск готової продукції - з іншого.

Розділ І. Управління та методологічне керівництво бухгалтерським обліком в Україні. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

1.1 Методологічне керівництво бухгалтерським обліком

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

На сучасному етапі розвитку суспільства, при переході до ринкових відносин, великого значення набуває система заходів, спрямованих на вдосконалення управління.

Питання керування обліком перебувають у віданні вищих органів державної влади та органів державного управління. Організація єдиної системи господарського обліку перебуває у віданні Кабінету Міністрів України, тому загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.

Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов’язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.

Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку; розробляє і затверджує Положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер, та встановлює принципи, правила і способи ведення підприємствами обліку господарських операцій, складання й подання бухгалтерської звітності, опрацьовує інші нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку та звітності, здійснює узгодження законодавчих актів, які стосуються бухгалтерського обліку; розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів; забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку. Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методологічного забезпечення, розробка загальнообов’язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.

Поряд з виробничими підприємствами в народному господарстві функціонують бюджетні установи. Методологічне керівництво бюджетним обліком здійснює головне управління Державного казначейства Мінфіну. Це дає можливість у повному обсязі відобразити значні специфічні особливості побудови обліку та здійснення контролю в бюджетних установах.

Крім того, суттєві особливості має також облік у кредитних установах. У них діє свій план рахунків, який відображає специфіку їхньої роботи. Згідно з чинним законодавством керівництво обліком в кредитних установах покладається на Національний банк України. Він визначає порядок документального оформлення відповідних операцій, їх використання та контролю за ними, порядок відображення на рахунках, зміст, складання та використання звітності.

Усе сказане стосується загальнодержавного керівництва бухгалтерським обліком. Проте керівництво ним здійснюється і на рівні окремих галузей. Так, міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. Вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки й рекомендації щодо окремих специфічних ділянок обліку, які відображають галузеві особливості, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів (за браком затверджених типових форм). Указані відомства вживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності виробництва. Вони постійно здійснюють контроль за додержанням підпорядкованими підприємствами правил ведення бухгалтерського обліку. Міністерства та відомства складають і аналізують зведену бухгалтерську звітність та подають її в установлені строки визначеним адресатам. Отже, на галузевому рівні міністерствами та відомствами здійснюється як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.

Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.

За браком штатної посади головного бухгалтера керівник підприємства призначає бухгалтера-контролера, якому надається право другого підпису на документах та ставиться за обов’язок відповідати за ведення обліку й складання звітності.

У підприємствах, де облік веде особисто керівник, усі документи приймаються до виконання за одним його підписом.

З окремих питань обліку податкових елементів управління обліком здійснює Податкова адміністрація України; митних питань — Митний комітет; цінних паперів — Комітет з цінних паперів.

1.2 Основні положення ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»

Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.

За наказом Президента України «Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики» від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використання міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та статистики» від 4 травня 1993р. № 326. Розроблена на основі положень наведених у концепції, державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала наближення первинного бухгалтерського та статистичного обліку та звітності.

У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997 — 1998 рр. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.

У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку». У 2001р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу «Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000», що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.

З метою поглиблення розпочатої в 1992 р. перебудови системи обліку й забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної економіки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямками:

— законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом прийняття спеціального Закону України;

— формування нормативної бази шляхом розробки нових Положень (стандартів);

— методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними інструкціями, методичними вказівками, коментарями;

— кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;

— міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

У рамках виконання плану заходів Програми за 1999 — 2001 рр. у 1999 р. було прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який передбачає регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники. З січня 2000 р., з моменту введення в дію Закону суб'єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику підприємств; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов’язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.

Основні положення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено у першому розділі цього закону.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

— активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

— бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

— внутрішньогосподарський (управлінський) облік — система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

— господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства;

— зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди;

— консолідована фінансова звітність — фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

— національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам;

— облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;

— первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

— фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

— користувачі фінансової звітності (далі — користувачі) — фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

2. Суб'єкти підприємницької діяльності, яких, відповідно до законодавства, звільнено від обов’язкового обліку доходів і витрат, не ведуть бухгалтерський облік і не подають фінансової звітності.

3. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким, відповідно до законодавства, надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством, про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

— обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

— повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

— автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

— послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

— безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприємства, яка здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

— нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

— превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

— історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

— єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

— періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

1.3 Визначення Положення (стандартів) бухгалтерського обліку

Стандарт перекладається з англійської мови як норма, зразок. Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку стандарт означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з цих правил визначає термінологію, методи, способи, суть обліку при відображенні того чи іншого явища.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV). В кожній країні розробкою принципів та стандартів займаються спеціальні організації. В Україні розробкою принципів та стандартів займається Міністерство фінансів. Розробка та удосконалення стандартів є важливим елементом системи обліку та звітності в країнах з розвиненою економікою. Тому що, по-перше, вони забезпечують зіставленість бухгалтерської документації, як між будь-якими підприємствами, так і за окремі звітні періоди; а, по-друге, стандарти є умовою доступності звітної інформації для різних її користувачів.

В останні роки питання про вибір підходу до стандартизації бухгалтерського обліку стало предметом глибокої дослідної роботи і дискусії. Предметом суперечок є насамперед сама необхідність стандартів бухгалтерського обліку. Деякі дослідники, наприклад, доводять, що ринковий механізм сам по собі забезпечує ефективне виробництво фінансової інформації для користувачів, і тому стандарти не підвищать якості фінансової звітності. Інші стверджують, що ринок не справляється з завданням ефективного забезпечення користувачів фінансової звітності необхідною їм інформацією, і тому для регулювання процесу надання інформації у фінансовій звітності необхідні стандарти.

Основою стандартів та головною вимогою до фінансової звітності є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі. Стандарти бухгалтерського обліку розглядають наступні питання:

1. Який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності, щоб на її основі можна було приймати різні управлінські рішення?

2. Як оцінювати статті фінансової звітності (активи, пасиви та інші показники)?

Розробка положень (стандартів) з бухгалтерського обліку базується на загальноприйнятих методологічних принципах, передбачених міжнародними стандартами і особливостями національної системи бухгалтерського обліку.

Іноді стандарт має додатки, де наводяться приклади розв’язання питань, розкритих в стандарті, відомості про досвід різних країн щодо даного питання.

1.4 Структура та побудова національних стандартів бухгалтерського обліку

Структура Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні має наступний вигляд:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об'єкти обліку, вказується яким чином і які суб'єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).

2. Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку, виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.

5. Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за попередньою нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності.

Кожне Положення присвячене окремій темі бухгалтерського обліку.

Групування економічних відносин визначає класифікацію стандартів за економічним змістом, які можна поділити на наступні групи (рис 1.4).

Рис. 1.4. Класифікація стандартів за економічним змістом

Поділ стандартів на вказані групи є умовним. Однак така класифікація дозволяє більш чітко уявити весь спектр взаємопов'язаних економічних інтересів, який зумовлює побудову стандартів обліку.

Перелік Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на сьогоднішній день функціонують в Україні, наведено в таблиці 1.4.1.

Таблиця 1.4.1. Перелік стандартів бухгалтерського обліку в Україні

Короткий зміст та призначення кожного зі стандартів подано в табл. 1.4.2.

Табл. 1.4.2. Зміст та призначення стандартів бухгалтерського обліку

Прийняття стандартів залежить від механізму введення їх в дію, від обсягу повноважень і ресурсів організацій, на які покладено завдання впроваджувати стандарти на практиці.

В бухгалтерському обліку великий вплив на те, які практичні методи або стандарти будуть вважатися придатними, мають також органи влади, які приймають участь у розробці останніх. В кожній країні існує організація, яка володіє правом встановлення стандартів бухгалтерського обліку в межах приватного або громадського сектору. с. 498−504]

1.5 Комітет міжнародних стандартів обліку (КМСО), його функції, повноваження та обов’язки

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу.

Розробляє та впроваджує МСБО — Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) (International Accounting Standards Committee — IASC), створений 29 червня 1973 року в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів економічно розвинутих країн: Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії. В складі комітету є більше 160 організацій зі 118 країн світу. Це цілком незалежний орган, який займається розробкою міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Основні завдання комітету сформульовані так:

1. Розробляти і публікувати в інтересах суспільства найважливіші бухгалтерські стандарти, яких необхідно дотримуватись при наданні фінансової звітності.

2. Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.

3. Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.

Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватися при поданні фінансових звітностей, і сприяння їх прийняттю та дотримання у всьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов’язаних з наданням фінансових звітів.

Членами КМСБО є професійні бухгалтерські організації, що є членами Міжнародної Федерації Бухгалтерів (МФБ). КМСБО фінансується професійними бухгалтерськими організаціями, що входять до складу його правління, МФБ, а також за рахунок внесків від багатонаціональних компаній, фінансових установ, бухгалтерських фірм та інших організацій. На сьогодні Правління включає представників бухгалтерських організацій з наступних країн: Австралія, Індія, Нідерланди, Канада, Італія, Скандинавська Федерація, Франція, Південна Африка та інших. Зв’язок між КМСБО та Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) підтверджується взаємними зобов’язаннями, ухваленими обома організаціями. Члени КМСБО (як і МФБ) у переглянутій угоді визнають, що КМСБО має повне право та абсолютну автономію у встановленні та випуску Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Діяльністю КМСБО керує Рада, до складу якої входять представники бухгалтерських організацій 13 країн (або груп країн), що призначаються Радою МФБ, і не більше 4 представників інших організацій, зацікавлених у питаннях фінансової звітності. Кожен член Ради має право висунути не більше двох представників та одного технічного консультанта, які беруть участь у засіданнях Ради. Комітет заохочує кожного члена Ради вводити до складу своїх представників принаймні одну особу, що працює в промисловості, і одну особу, що безпосередньо бере участь у діяльності національного органу з розробки стандартів.

У 1981 році Рада КМСБО створила міжнародну Консультативну групу, яка об'єднує представників міжнародних організацій — розроблювачів і користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів. До складу групи також увійшли представники або спостерігачі з агенцій розвитку, органів розробки стандартів та міжурядових організацій.

На поточний момент членами Консультативної групи є:

— Підрозділ ООН із транснаціональних корпорацій та інвестицій (спостерігачі);

— Міжнародна асоціація з бухгалтерської освіти та досліджень;

— Міжнародна конфедерація вільних профспілок та Міжнародна конфедерація праці;

— Міжнародна торгова палата;

— Міжнародна федерація фондових ринків;

— Міжнародна фінансова корпорація;

— Міжнародна юридична асоціація;

— Міжнародний комітет із стандартів оцінки;

— Міжнародні банківські асоціації;

— Організація з економічного співробітництва та розвитку (спостерігачі);

— Світовий банк.

Консультативна група періодично проводить свої засідання для обговорення з Радою технічних питань стосовно проектів КМСБО, робочої програми комітету та його стратегії. Ця група відіграє важливу роль у належному процесі розробки комітетом Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та досягненні прийняття розроблених стандартів. Завданням Дорадчої ради, до якої входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, що обіймають керівні посади, є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності КМСБО шляхом:

а) перегляду та надання коментарів стосовно стратегії і планів Ради з метою дотримання потреб та вимог членів КМСБО;

б) підготовки річних звітів щодо ефективності діяльності Ради в досягненні її цілей і в дотриманні належних процедур;

в) сприяння участі в роботі комітету і прийняття роботи КМСБО представниками бухгалтерської професії, діловою спільнотою, користувачами фінансових звітів та іншими зацікавленими сторонами;

г) пошуку і забезпечення фінансування діяльності КМСБО таким чином, аби не обмежувати незалежності КМСБО.

Дорадча рада забезпечує дотримання Радою незалежності та об'єктивності в прийнятті технічних рішень щодо Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які пропонуються. Дорадча рада не бере участі та не прагне впливати на ці рішення. Діяльність Ради підтримує невеликий штат постійних представників, очолюваний Генеральним секретарем, з офісом в Лондоні. До складу технічного штату та інших менеджерів проекту сьогодні входять представники Великобританії, Канади, Малайзії, Німеччини, Нової Зеландії, та Франції.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, котрі приймає КМСБО, не є домінуючими над місцевими положеннями, зобов’язання, взяті членами КМСБО, передбачають, що в разі дотримання МСБО у всіх важливих аспектах цей факт має розкриватись там, де місцеві положення вимагають відхилення від МСБО, місцеві члени КМСБО намагаються переконати відповідні органи в доцільності гармонізації з МСБО.

У 2002 р. КМСБО був реструктуризований і перейменований у Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Разом з тим у березні 2002 р. Європейський парламент прийняв законодавчий акт, який вимагав від усіх країн ЄС, зареєстрованих на ринку, що регулюється, складати свої консолідовані фінансові звіти за Міжнародними стандартами фінансової звітності починаючи з 1 січня 2005 р.

Метою діяльності РМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватись при поданні фінансових звітів, і сприяння їх прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов’язаних з наданням фінансових звітів.

РМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), які значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі.

За роки своєї діяльності РМСБО розробила більше 40 міжнародних стандартів (МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними, інвестицій, поточних активів і поточних зобов’язань, запасів, доходів і витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм пенсійних витрат, нематеріальних активів. Більша частина чинних МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.

Розділ ІІ. Методологічні основи обліку процесу виробництва

2.1 Загальні принципи обліку основних господарських процесів (кругообіг господарських активів підприємства)

Господарська діяльність підприємства пов’язана з використанням коштів, матеріальних і нематеріальних засобів, які постійно перебувають у безперервному русі, кругообороті. Кругооборот засобів здійснюється через господарські процеси. Вони є найважливішим об'єктом бухгалтерського обліку і відображають діяльність кожного підприємства. Під господарським процесом розуміють сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання.

Господарські процеси або процеси операційного циклу — постачання (придбання), виробництво, реалізація (збут) відображають процес кругообороту капіталу, спричинений функціонуванням товарно-грошових відносин.

Вперше ідею відображення кругообороту вартостей засобів обгрунтував французький економіст Франсуа Кене (1694−1774) у розробленій ним «Економічній таблиці кругообороту капіталу» (рис. 2.1.1).

Рис. 2.1.1. Кругооборот вартостей засобів Ф. Кене

Економічний зміст кожної стадії кругообороту капіталу відображається в системному бухгалтерському обліку за допомогою рахунків.

Процес постачання пов’язаний з використанням рахунків бухгалтерського обліку грошових коштів, розрахунків, засобів та предметів праці. Процес виробництва відображається на рахунках витрат виробництва і готової продукції. Процес реалізації відображається на рахунках собівартості реалізації, грошових коштів та розрахунків. Процеси операційного циклу в системі рахунків бухгалтерського обліку можна узагальнити і подати у вигляді схеми (рис. 2.1.2).

Рис. 2.1.2. Кругооборот капіталу в системі рахунків (процеси операційного циклу)

Господарські процеси є найважливішими об'єктами бухгалтерського обліку, оскільки характеризують рух засобів у системі кругообороту капіталу. При цьому засоби (капітал) можуть набувати у процесі цього руху таких форм: грошової, товарної і виробничої. Так, у процесі постачання (придбання) відбувається зміна форми капіталу: з грошової в товарну. Підприємство для потреб виробництва за грошові кошти купує необхідні фактори виробництва (основні засоби, виробничі запаси, працю). У процесі виробництва придбані матеріальні та трудові ресурси взаємодіють, результатом чого, з одного боку, виступають витрати на виробництво продукту (матеріальні, трудові, фінансові), з іншого — результати виробництва (готова продукція, виконані роботи, надані послуги), тобто товарна (факторна) форма капіталу переходить у виробничу, а потім, за винятком незавершеного виробництва, у товарну. У процесі реалізації товарна форма вартості знову змінюється грошовою. Ця зміна відбувається на новій основі, оскільки вироблений і проданий товар має вже більшу вартість, ніж та, що була авансована у процесі постачання (придбання) ресурсів.

Кругооборот капіталу і пов’язані з ним господарські процеси операційного циклу динамічні, оскільки здійснення будь-якого господарського процесу потребує не тільки змінюваності форми капіталу, а і збільшення або зменшення (зміни) активів і зобов’язань. Це приводить до змін у структурі активів і пасивів підприємства (структурних зрушень), що обумовлює платоспроможність (ліквідність) підприємства і рівень його фінансової стабільності (залежності від зовнішніх джерел). Динаміка господарських процесів приводить до зростання обсягів і масштабів діяльності на якісно новій відтворювальній основі. Кожен операційний цикл може відрізнятися від попереднього за обсягами і структурними змінами в активах і зобов’язаннях за сталими позитивними показниками. Цю обставину необхідно враховувати, приймаючи управлінські рішення щодо перспектив розвитку підприємства.

Господарські процеси характерні для всіх видів економічної діяльності, вони класичні для будь-якого бізнесу, метою якого є отримання вигоди або прибутку. Види економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, торгівля, фінанси) відрізняються лише за тривалістю та обсягами того чи іншого процесу, при цьому послідовність їх здійснення залишається незмінною.

Господарські процеси органічно взаємопов'язані і взаємообумовлені, оскільки відображають у цілому рух капіталу в процесі його відтворення. Кожна стадія кругообороту є певним модулем з певною системою інформаційного відображення, яка забезпечує наступну стадію. Так, придбані за грошові кошти матеріальні та трудові ресурси необхідні для наступного процесу як фактори виробництва, а вироблена і відвантажена замовнику продукція є основою для здійснення розрахунків доходу від реалізації продукції. Взаємодія всіх господарських процесів як єдиного цілого приводить до кінцевого підсумку, а саме до отримання фінансового результату.

Кожен господарський процес (постачання, виробництво, реалізація) має цільовий характер та економічну доцільність. Мета процесу постачання — забезпечення підприємства необхідними ресурсами; виробництва — використання факторів виробництва з метою отримання продукції; реалізації - збут продукції та отримання прибутку. У кожному господарському процесі, як і в операційному циклі в цілому, необхідно прагнути забезпечити економічну ефективність.

На таких загальнометодологічних засадах грунтується облік основних господарських процесів і фінансових результатів підприємства. Розуміння та дотримання їх дає можливість отримати для потреб оперативного управління та контролю своєчасну і якісну інформацію про кількісні та якісні показники господарських процесів і операційного циклу в цілому.

2.2 Суть, характеристика та завдання обліку процесу виробництва

Важливим у процесі кругообороту капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Він здійснюєься в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці й живої праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції: витрати сировини і матеріалів на виготовлення продукту, амортизації засобів праці зайнятих у виробництві, заробітної плати, нарахованої працівникам, та інші витрати, пов’язані з організацією та управлінням процесом виробництва. Всі витрати, пов’язані з виробництвом, у сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Отже, процес виробництва — це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи, послуги).

Бухгалтерський облік має на меті: здійснення обліку витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на виробництво продукції; визначення обсягів (кількості) отриманої продукції (виконаних робіт, наданих послуг); розрахунок витрат на продукцію, виробництво якої не завершено (незавершене виробництво); розрахунок вартості (собівартості) готової продукції та калькулювання собівартості одиниці продукції.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів, що відповідає основному принципу бухгалтерського обліку — нарахування та відповідності доходів і витрат.

Витрати виробництва — це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції.

Витрати здійснюються шляхом виплат грошових коштів або зменшення негрошових активів; виникнення заборгованості за прийнятими до оплати й акцентованими рахунками, векселями виданими, зобов’язань за нарахованою оплатою праці; обміну (зустрічного продажу) іншого активу. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Для правильного визначення собівартості продукції в плануванні й обліку виробничі витрати прийнято групувати за певними ознаками: за цільовим призначенням, за способом віднесення витрат, видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності (центрами витрат і центрами прибутку). Так, за цільовим призначенням витрати поділяють на основні і накладні. До основних відносять витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її матеріальну основу (сировина, матеріали, заробітна плата). До накладних відносять витрати, пов’язані з організацією виробництва та його управлінням (загальновиробничі витрати).