Основні вимоги до учнів в дитячо-юнацькій спортивній школі з футболу на початковому етапі тренування

КУРСОВА РОБОТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО УЧНІВ В ДЮСШ З ФУТБОЛУ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ТРЕНУВАННЯ

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ І. Огляд літератури

1.1 Методика фізичної підготовки на початковому етапі тренування

1.2 Методи технічної підготовки юних футболістів РОЗДІЛ ІІ. Учбова документація

2.1 Учбовий план

2.2 Робочий план ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Футбол — сама популярна й улюблена гра більшості країн миру. Сотні тисяч дітей, юнаків, дорослих грають у футбол, мільйони стежать за грою по телебаченню. Велика кількість статей, звітів про змагання інформує аматорів футболу про стан, розвиток, перспективи гри, проблемних питаннях і т.д. Підготовка висококваліфікованих футболістів вимагає від тренерів багаторазових знань і високої педагогічної майстерності. Однієї з відмітних рис сучасного футболу є швидкість у широкому змісті цього слова. Футбол став швидким. Спортсмен повинен мати тепер швидкість реакції, думки, пересування, виконання технічних прийомів, швидко вирішувати тактичні завдання в найрізноманітніших ігрових ситуаціях і т.д.

Відомо, що фізична підготовка футболістів є одним з найважливіших факторів, від якого залежить ефективність командних, групових, і індивідуальних техніко-тактичних дій. Яким би технічним і тактично грамотним не був футболіст, він ні коли не доб'ється успіху без різнобічної фізичної підготовленості. Не доб'ється успіху й команда, у якій фізична підготовленість навіть одного гравця не буде відповідати сучасним стандартам футболу.

По-перше, тому, що в кожному ігровому епізоді кілька футболістів одночасно вирішують певне ігрове завдання. Для цього вони повинні виконувати погоджені по швидкості, простору й ігровим діям переміщення. І якщо хоча б в одного з них немає відповідних функціональних можливостей, то розв’язати завдання ігрового епізоду не вдасться.

По-друге, тому, що в грі кожний футболіст повинен швидко й точно оцінювати тактичні ситуації, ухвалювати точні розв’язки й миттєво реалізовувати їх. Тактична ефективність футболістів, у яких не достатньо розвинена швидкість, реагування на об'єкт, що рухається (суперник, партнер, м’яч) або швидкість вибору, завжди буде низькою. По-третє, тому, що футбол стає усе більш атлетичною грою, насиченої активними парними й груповими єдиноборствами. Виграти боротьбу за м’яч, піти від небезпечного зіткнення, устояти на ногах після поштовху суперника може тільки добре фізично підготовлений футболіст. Тому гарна силова підготовленість — невід'ємна якість футбольного гравця.

По-четверте, тому що в грі футболіст виконує до 100 ривків і прискорень переважно на відрізках від 5−20 метрів. Випередити на настільки короткій дистанції суперника може тільки гравець, що володіє гарною вибуховою силою й швидкісними здатностями. Високий рівень цих якостей забезпечить виграш часу, і, отже — виграш простору. Тому гарна швидкісно-силова підготовленість — це так само невід'ємна якість футбольного гравця.

У грі футболіст повинен виконувати багато рухів з максимальною амплітудою: удари, підкати, фінти. Вони будуть ефективними тільки тоді, коли в гравця буде гарна гнучкість. Відзначимо також, що гарна гнучкість — це непряме свідчення того, що м’яза футболіста еластичний і перебувають у відмінному стані. Такий стан м’язів охороняє їх від травматизму. Тому гарна гнучкість — це теж невід'ємна якість футболіста. В основі ефективного виконання технічних прийоми лежать процеси усередині м’язової й міжм'язової координації, або координаційні здатності. Від них залежить навченість гравців, особливо юних, техніки футболу. Не може бути професійного футболіста без добре розвинених координаційних здібностей.

Усі ці якості, разом узяті, і становлять фізичну підготовленість футболістів. Тому підвищення рівня фізичної підготовленості - одна з найважливіших завдань, яку намагаються вирішувати на тренувальних заняттях футбольних команд.

У цей час актуалізується завдання підготовки висококваліфікованого резерву для професійного футболу. Тенденції розвитку сучасного спорту визначають багаторічний планомірний процес досягнення вищої майстерності, диктують необхідність удосконалювання системи його поетапного формування. Підготовка юних спортсменів повинна базуватися на стрункій спадкоємній методиці тренування, що забезпечує ефективне становлення спортивної майстерності, інтенсивне зростання функціональних можливостей і винну їхню реалізацію, що, відповідно не можливо без ретельно підготовленого початкового етапу тренувань.

Мета: Проаналізувати методику фізичної підготовки юних футболістів на етапі початкової підготовки.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні питання:

1. Провести огляд літератури з розвитку фізичних якостей у футболістів на початковому етапі підготовки.

2. Розробити учбову документацію для дітей 8−10 років на початковому етапі підготовки, що займаються футболом.

Об'єкт — фізична підготовка юних футболістів на етапі початкової підготовки.

Предмет — організація, засоби і методи фізичної підготовки футболістів в умовах навчально-тренувального процесу.

РОЗДІЛ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Методика фізичної підготовки на початковому етапі тренування

При виборі тренувальних навантажень тренери орієнтуються на певні критерії, які повинні відбивати змагальний рівень. [5, 6, 19, 20].

З різним ступенем обґрунтованості ми говоримо вже й про відставання у фізичній підготовці, де ми мали провідні позиції. Зараз ясно одне: щоб добитися позитивних зрушень, необхідно переглянути деякі рекомендації з фізичної підготовки й фізичну підготовку розглядати як основу, на якій будується планова футбольна робота.

Методика розвитку фізичних якостей, обсяг і інтенсивність засобів на перших етапах багаторічного шляху не є головною умовою досягнень. Приріст показників навантаження стає ведучим на етапах спортивного вдосконалювання, коли відбувається поступовий помірний приріст усіх бігових засобів і інтенсивності.

Але спочатку коротко розглянемо завдання фізичної підготовки на всіх етапах і визначимо її місце в організації навчального процесу. Фізичне навантаження, як правило, виміряється двома показниками: обсягом і інтенсивністю. Робота над технікою повинна йти паралельно з ростом фізичних якостей, щоб привести її у відповідність із силою, швидкістю, спритністю, якими футболіст у даний період має. Дуже важливо дати не просто фізичний вплив, а наповнити його об'єктивним змістом для наступного ігрового вдосконалювання.

Фізичні якості в 13 — 14 років — акцент розвитку швидкісно-силових якостей, використання на даному етапі вправ вибухового характеру. На даному етапі це стрибкові вправи — стрибки, підскіки, вистрибування. Враховуючи особливості етапу підготовки — розв’язок завдань по техніці плюс ігрова підготовка, необхідно вирішувати завдання розвитку вибухової сили, оскільки вправи з помірною швидкістю приводять, як правило, до зниження показників вибухової сили. [2, 4, 17, 18].

Якщо розглядати кількісні показники фізичної підготовки, то відзначимо, що рівень розвитку дітей різний, тому не може бути рекомендацій, однакових для всіх. Рівень навантаження здійснюється за принципом «не нашкодь» — тільки цією умовою повинен керуватися тренер у початкових навчальних групах.15 — 16 років — розвиток швидкісно-силових якостей. Робота швидкісно-силового характеру з більшими м’язовими напругами (біг і стрибки в гору, з гори, біг у тяжких умовах (пісок, вода). Добір вправ з режимами роботи, кількістю повторень серій і т.д. Загальна фізична підготовка — як основа, на якій стабілізується технічна підготовка. Обсяги вправ на гнучкість, спритність, координацію не збільшуються, а обсяги бігових засобів ростуть, також як і силових. У цьому віці в юнаків спостерігаються різні зміни фізіологічного й психологічного характеру, які вимагають переорієнтування тренувального навантаження, оскільки на кожному етапі навчання допустимість величин тренувальних навантажень міняється.17 — 18 років — фізична підготовка характеризується спрямованістю впливу: швидкісна, силова, швидкісно-силова витривалість, спеціальна витривалість і т.д. Суттєво зростає обсяг і інтенсивність тренувальних навантажень із метою виховання швидкісної витривалості. Співвідношення обсягів загальної й спеціальної фізичної підготовки на різних етапах поступово змінюється й до 18 років буде становити 50 на 50. Щоб усвідомити всю складність взаємозв'язку складових частин фізичних періодів, нам необхідно розглянути окремо все компоненти, які досить добре вивчені. У той же час не хотілося б давати конкретних рад по окремих фізичних якостях. Вони повністю адекватні й перебувають у прямої залежності від змагальних ігор. Із цих позицій і потрібно виходити. Хотілося окреслити принципові шляхи планування й організації тренувального підходу. Зрозуміло, що без застосування більших тренувальних навантажень високих спортивних результатів досягти неможливо. Навантаження футболістів у грі - це та основа, по якій визначається обсяг роботи на тренуваннях з урахуванням періодів підготовки. А розподіл фізичної підготовки на загальну й спеціальну допомагає правильно спланувати тренувальну стратегію. [1, 3, 9,10].

Цілеспрямоване вдосконалювання побудоване з урахуванням особливостей вікового розвитку футболістів і може бути основою тренувального процесу без травм і гарного рівня майстерності надалі. Характерною рисою динаміки навантажень є нерівномірність розподілу обсягів тренувальних засобів по етапах. У кожному конкретному випадку величина навантаження визначається індивідуально, враховуючи обсяг інших засобів і контингент, що займаються. Є загальновизнані рекомендації, які не підлягають сумніву. Приміром, розвиток діаметральний протилежних по своїй характеристиці якостей, швидкості й витривалості, які важко сполучаються одне з іншим.

Швидкісно-силова. У фізичній підготовці футболістів перевага визначається рівнем швидкісно-силової підготовки, підвищення якої вимагає виконання обсягу спеціальної силової й швидкісної роботи. У футболі вирішальне значення має навіть не стільки величина обсягів навантаження, скільки їх уміле використання. У наведеній таблиці по швидкісно-силовій роботі показана кількість швидкісного обсягу по роках і на різних періодах підготовки. Звичайно, можна планувати роботу від необхідного метражу швидкісної роботи, але що користі. Плановане навантаження повинна бути адекватна стану футболіста, він повинен і здатний це навантаження «переварити» і «засвоїти». Необхідно пам’ятати, що обсяги навантажень самі по собі ніколи не повинні бути метою, це лише спосіб підвищення ефективності футбольного тренування. А приріст спортивних досягнень повинен відбуватися за рахунок головної ланки, що лімітує, — швидкості футболу.

Швидкість. Уся підготовча тренувальна програма будується на основі декількох факторів, де безсумнівно головним і основним є швидкість. Бігові вправи на максимальній швидкості використовуються на всіх етапах річного циклу. Тут уже можна нагадати про швидкість гладкого бігу й доступної швидкості виконання приймання. І очевидно, що обоє показника важливі, і над обома необхідно працювати. На другому місці з основних компонентів фізичної готовності є силова підготовка, яка складається зі спеціальних стрибкових вправ і силових вправ зі штангою. Нагадаємо, що для підвищення швидкісних можливостей необхідно закласти відповідну функціональну базу. Приріст силових якостей, отриманих у результаті занять силовими вправами, не приводить до очікуваного збільшення швидкості, але це забезпечує передумови й не створює перешкод для ефективної спеціальної роботи. У жодному разі збільшення швидкості не можна зв’язувати зі зростанням обсягу тренувальної роботи. Це, по-перше, невірне розуміння специфіки роботи над швидкістю, і успіх процесу залежить від раціональної комбінації швидкісних навантажень. По-друге, надмірний розвиток сили або витривалості тільки перешкоджає розкриттю швидкісних здатностей. Якщо розглядати тижневий цикл, то робота над швидкістю проходить у дні, коли організм футболіста перебуває в стані відновлення або зверхвідновлення. Інтенсивність вправ при розвитку швидкісних здатностей — білямежні, максимальна. Тут необхідно забезпечити повну мобілізацію й концентрацію вольових зусиль. Робота над швидкістю ведеться на всіх етапах підготовки, однак на підготовчому періоді, коли виконується значна силова робота, біг з максимальною швидкістю використовується в невеликому обсязі.

Силова підготовка є основним компонентом фізичної підготовки. Засобами тактичної й технічної підготовки її не розв’язати. Вона в значній мірі визначає якість швидкості й витривалості. Тому в підготовчому періоді розвитку спеціальних якостей повинна передувати силова підготовка. [11, 12, 21]. У свою чергу до початку спеціальної силової підготовки необхідно приділяти увагу аеробним можливостям організму. Це прискорить пристосування організму до фізичних навантажень.

1.2 Методи технічної підготовки юних футболістів

футболіст учбовий тренувальний початковий Під технічною підготовкою спортсмена розуміють ступінь освоєння спортсменом системи рухів (техніки виду спорту), відповідної до особливостей даної спортивної дисципліни й спрямованої на досягнення високих спортивних результатів [8, 14; 15, 17, 18].

Основним завданням технічної підготовки юного футболіста є навчання його основам техніки змагальної діяльності або вправ, що служать засобами тренування, а також удосконалювання вибраних для предмета змагання форм спортивної техніки.

Процес технічної підготовки здійснюється протягом усього багаторічного тренування спортсмена. У зв’язку, із чим багаторічний процес технічної підготовки спортсмена підрозділяють на кілька стадій.

Так, Курамшин Ю. Ф. виділяє 3 стадії багаторічної технічної підготовки футболіста:

1) стадію базової технічної підготовки;

2) стадію поглибленого технічного вдосконалювання й досягнення вищої спортивно-технічної майстерності;

3) стадію збереження спортивно-технічної майстерності.

Кожна стадія включає етапи, що полягають із річних циклів.

Найчастіше це найбільше яскраво виражене в підготовці висококваліфікованих спортсменів. Звідси випливає, що процес оволодіння й удосконалювання техніки рухів у рамках річного циклу тренування у кваліфікованих спортсменів багато в чому залежить від закономірностей придбання, збереження й подальшого розвитку спортивної форми. У зв’язку із цим у річному циклі він виділяє 3 етапи технічної підготовки:

1) пошуковий, спрямований на формування нової техніки змагальних дій (або її оновленого варіанта), поліпшення передумов її практичного освоєння, розучування (або переучування) окремих рухів, що входять до складу змагальних дій;

2) етап стабілізації, спрямований на поглиблене освоєння й закріплення цілісних навичок змагальних дій;

3) адаптивного вдосконалювання (пристосувального), спрямований на вдосконалювання сформованих навичок, збільшення діапазону їх доцільної варіативності (мінливості), стабільності (стійкості), надійності стосовно до умов основних змагань.

Таким чином, основним завданням технічної підготовки є становлення таких навичок виконання змагальних дій, які дозволили б спортсменові з найбільшою ефективністю використовувати свої можливості в змаганнях. Іншими словами головна мета технічної підготовки спортсмена — формування його технічної підготовленості. У цьому зв’язку, дамо визначення цьому виду підготовленості спортсмена й розкриємо її зміст.

Розрізняють основу техніки рухів, її визначальна ланка й деталі. Основа техніки — це сукупність тих ланок і частин динамічної, кінематичної й ритмічної структури руху, які, безумовно, необхідні для розв’язку рухового завдання певним способом (необхідна послідовність у прояві м’язових сил; необхідний склад рухів, погоджених у просторі й у часі й ін.). Випадання або порушення хоча б одного елемента або співвідношення в даній сукупності унеможливлює сам розв’язок рухового завдання [8, 15].

Деталі техніки — це другорядні особливості руху, що не порушують його основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними в різних спортсменів і в більшості випадків залежать від їхніх індивідуальних морфологічних і функціональних особливостей (наприклад, маховий рух сильний або мало зігнутою ногою при стрибках у висоту). Правильне використання індивідуальних особливостей характеризує індивідуальну техніку, яка для даного особи (при дотриманні всіх загальних правил раціональної техніки) є найбільш зробленою (збільшеної згинання ніг на останніх кроках розбігу в деяких провідних бігунів, своєрідне співвідношення фаз у потрійному стрибку і т.д.). Критеріями «техніки» (технічної майстерності) найчастіше називають: обсяг техніки, різнобічність техніки, раціональність і ефективність техніки, а також освоєння техніки.

Обсяг техніки визначається сукупністю технічних прийомів, якими володіє учень. У практичній роботі вчитель повинен по можливості навчити своїх учнів усьому технічному арсеналу даного виду спорту. До реалізації цього арсеналу слід прагнути не тільки на тренуваннях, але й на змаганнях. Збільшення змагального обсягу техніки досягається за допомогою постійного розучування нових приймань і вдосконалювання вже освоєних у різних ситуаціях. Як випливає з сказаного, технічні прийомів, якими володіє учень, можуть бути освоєні на рівні рухових умінь або рухових навичок. Імовірно, їхнє володіння на рівні навички є основною передумовою використання їх не тільки в спокійній обстановці (на уроці, на тренуванні), але й у стресовій ситуації (на змаганні).

Таким чином, кількісно освоєння техніки можна оцінити по показниках зниження ефективності техніки (наприклад, точності ударів по воротах) в ускладнених умовах у порівнянні зі звичайними.

Узагальненими завданнями в процесі багаторічної підготовки юних футболістів є:

Зміцнення здоров’я, сприяння правильному фізичному розвитку й різносторонній фізичній підготовленості.

РОЗДІЛ ІІ. УЧБОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ

2.1 Учбовий план

2.2 Робочий план

Задачі: 1. Навчити елементам техніки володіння м’ячем у футболі.

2. Сприяти розвитку фізичних якостей.

3. Виховувати колективізм, дисциплінованість.

Таблиця

План — конспект УТЗ 15. 12. 2012 для групи ПП 1-й рік навчання 8−10 років Задачі:

1. Освітня: Навчити техніці ударним діям внутрішньою стороною стопи.

2. Розвивальна: Сприяти розвитку координаційних здібностей.

3. Виховна: Виховування загальної швидкості і швидкісно-силових якостей.

Інвентар: 22 футбольних м’ячів.

Час: 90'.

ВИСНОВКИ

1. Аналізуючи літературні джерела можна зробити слідуючий висновок, що підвищення фізичних якостей при грі у футбол — складне завдання і не всі в змозі його виконати, особливо на початковому етапі підготовки. При навчанні технічним діям потрібно активно співпрацювати з розвитком основних фізичних якостей для футболу.

2. Процес підготовки юного гандболіста передбачає систему педагогічного впливу на формування особистості дитини та її фізичне виховання. Тому до навчально-тренувального процесу ставляться високі вимоги, які не обмежуються підготовкою спортсменів. Поряд з фізичним розвитком і спортивним вдосконаленням необхідно виховувати людину сучасного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арестов, Ю. М. Подготовка футболистов высших разрядов / Ю. М. Арестов, М. А. Годик. — М., 2010. — 127 с.

2. Аркин, Е. А. Особенности школьного возраста / Е. А. Аркин. — Ростов-на-Дону, 2011. — 310 с.

3. Ашмарин Б. А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании / Б. А. Ашмарин. — М: ФиС, 2001. — 224 с.

4. Баршай, В. М. Физическое развитие, физическая подготовленность и работоспособность учащихся и молодежи / В. М. Баршай, Е. И. Рябцева, Ю. А, Янсон. — Ростов-на-Дону: РГПИ, 1995. — 160 с.

5. Бойченко, Б. Ф. Возрастная динамика физических качеств и технико-тактического мастерства в связи с совершенствованием системы отбора юных футболистов / Б. Ф, Бойченко. — Краснодар, 2009. — 122 с.

6. Вихров, К. Л. Физическая подготовка юных футболистов / К. Л. Вихров. — Киев, 2000. — 44 с.

7. Вихров, К. Л. Педагогический контроль в процессе тренировки / К. Л. Вихров, В. Г. Догадайло. — М.: ФиС, 2009. — 66 с.

8. Воль, А. В. История футбола / А. В. Воль. — М.: Просвещение, 2008. — 56 с.

9. Гагаева Т. М. Психология футбола / Т. М. Гагаева. — М.: ФиС, 2009. — 215 с.

10. Голомазов, С. В. Теория и методика футбола: Техника игры: Т. 1./ С. В. Голомазов. — М.: СпортАкадемПресс, 2010. — 472 с.

11. Дьячков, В. И. Физическая подготовка спортсмена / В. И. Дьячков. — М.: ФиС, 1967. — 120 с.

12. Зациорский, В. М. Физические качества спортсмена / В. М. Зациорский. — М.: Физкультура и спорт, 2008. — 200 с.

13. Кук, М. 101 упражнение для юных футболистов. Возраст 7−11 лет / М. Кук. — М.: Астрель: Аст, 2003. — 110 с.

14. Новокщенов, И. Н. Основы специальной физической подготовки футболистов различной игровой специализации / И. Н. Новокщенов. — Волгоград: ВГАФК, 2009. — 137 с.

15. Подготовка футболистов / В. И. Козловский. — М.: ФиС, 1978. — с. 96.

16. Сергеев Г. В. Футбол (техника, обучение, тренировка) / Г. В, Сергеев, М. М. Чубаров. — М.: Просвщение, 2007. — 310 с.

17. Ходукин. В. М. Техника выполнения остановок мяча в футболе и методика их совершенствования: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / В. М. Ходукин. Киев, 1989. — 24 с.

18. Цирик. Б. Я. Футбол / Б. Я. Цирик, Ю. С. Лукашин. 4-е изд., испр. и доп. — М.: Физкультура и спорт, 2009. — 294 с.

19. Штуденер, X. Тренировка футболистов: сборник упражнений / X. Штуденер, В. Вольф. М.: Физкультура и спорт, 1970. — 272 с.

20. Юный футболист: пособие для тренеров / под ред. А. П. Лаптева, А. А. Сучилина. М.: Физкультура и спорт, 2010. — 122 с.

21. Юный футболист / под общ. ред. В. И. Козловского. М.: Физкультура и спорт, 1974. — 154 с.