Геопарки

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ СТАНОВЛЕННЯ ГЕОПАРКІВ

1.1 Геопарки як геологічні пам’ятки

1.2 Світовий досвід становлення геопарків РОЗДІЛ 2. ГЕОЛОГІЧНІ ПАМЯТКИ УКРАЇНИ

2.1 Проблема становлення геопарків в Україні

2.2 Рекомендації щодо розвитку геотуризму ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТОК, А ДОДАТОК Б ДОДАТОК В

ВСТУП

Останніми роками зросла увага вчених до проблеми охорони геологічних пам’яток. Щорічно у різних країнах Європи у рамках вказаної проблематики проводяться конференції, семінари, робочі зустрічі та екскурсії.

Одночасно з посиленням інтересу до об'єктів геоспадщини та збільшення кількості бажаючих їх відвідати постала проблема їхнього збереження і раціонального використання, а також зросла необхідність подальшого вивчення цих об'єктів. Охорона об'єктів спадщини Землі та георізноманіття шляхом створення геопарків відповідає цілям, прийнятої на конференції у Ріо-де-Жанейро 1992 р. і підтриманої на Конференції ООН з питань екології та розвитку у Йоганнесбурзі 2002 р. Визнано, що геологічне середовище і ландшафт мають глибокий вплив на суспільство, цивілізацію і культурне різноманіття нашої планети. Ініціатива створення геопарків надала нового виміру прийнятій 1972 р. Конвенції про охорону світової культурної і природної спадщини шляхом об'єднання суспільного, економічного і культурного розвитку з охороною природного середовища (ЮНЕСКО, 2006).

Актуальність теми даного дослідження полягає в тім, що геопарк є новітньою геотуристичною дистинацією, що направлена на залучення туристіві і їх пізнавальні інтереси. Створення геопарків актуально для регіонів, які не мають традиційних туристичних об'єктів. Для України, що має низку цікавих геологічних об'єктів створення геопарку нова можливість зайняти певну нішу в світовому туризмі. З огляду на це було обрано дану тему.

Мета дослідження — проаналізувати умови та особливості створення та функціонування геопарків, з’ясувати їхнє значення для охорони геологічної спадщини, освіти та місцевого соціально-економічного розвитку.

Виходячи з мети нами поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу з досліджуваної проблематики.

2. Проаналізувати світовий досвід становлення геопарків.

3. Обґрунтувати перспективи створення геопарків в Україні.

4. Розробити рекомендації зі створення геопарків в Україні.

Об'єктом дослідження виступають геопарки.

Предметом курсової роботи є територіальна організація геопарків та перспективи їх створення в Україні.

Гіпотеза: геопарки створюються за наявності унікальних геологічних пам’яток і є основою для розвитку геотуризму.

Методологічні основи дослідження.

Для досягнення мети і вирішення поставлених задач були використані наступні методи: теоретичний — вивчення та аналіз наукової літератури, описовий, узагальнення, картографічний, порівняння.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, що об'єднують 4 підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Результати курсової роботи викладено на 32 сторінках. Список використаної літератури включає 21 найменувань.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ СТАНОВЛЕННЯ ГЕОПАРКІВ

1.1 Геопарки як геологічні пам’ятки

Більшість найцікавіших і найвідоміших місць на Землі пов’язана з різноманітними геолого-геоморфологічними утвореннями: гірськими пасмами, каньйонами річок, карстовими та льодовиковими формами, вулканами, водоспадами тощо. В усі часи вони приваблювали естетичним виглядом і надзвичайною енергетикою. Часто люди оселялися безпосередньо в таких місцях чи неподалік, використовували їх для оборони чи проведення культових обрядів. З часом змінювалося значення та функції таких місць — вони стали важливими для вивчення історії Землі, демонстрування різних геолого-геоморфологічних процесів та утворених ними форм рельєфу, а також набули значення як туристичні об'єкти і місцевості.

Геопарк — це місце, де сконцентровані рідкісні геологічні явища, відзначені особливою красою. За іншими джерелами геопарк — це територія визначною геологічною спадщиною і розробленою програмою (стратегією) сталого розвитку. До них відносяться природні та штучно створені поверхні порід, бескиди, навчальні кам’яні тропи, демонстраційні рудники та музеї геологічних колекцій. На сучасному етапі розвитку людства геопарки виступають як об'єкти природного геологічного спадку, в межах яких створюються всі необхідні умови для їх вивчення і збереження в інтересах всього людства. Разом з тим, геологічні пам’ятники, слугують місцем першого знайомства людей з різноманітними аспектами природного світу, місцем туризму та активного відпочинку.

В вступних доповідях, зроблених керівниками ЮНЕСКО і Геологічної служби Північної Ірландії, прозвучала теза про те, що на сучасному етапі роль геологічних парків, як об'єктів культурного і геолого-історичного спадку людства, невпинно зростає. Разом з розумінням правлячих кіл країн Світу та бізнес-спілки того, що такі парки стають не тільки візитними картками країни і культовими місцями для відвідувань, але й успішними бізнес-проектами, невпинно зростає їх кількість та географія розміщення.

Основою будь-якого геопарка є геологічні пам’ятники різної природи і типу. Спроби перетворити такі пам’ятники в заповідники або особливо охороняємі території успіху не мали як за фінансовими міркуваннями, так і за професіональними. Ідея створення геопарків дозволила вирішити обидві проблеми. Геопарки стали доступними для більшої кількості професіоналів, їх облаштуванням займалися або добровільці-волонтери, або студенти університетів геологічних спеціальностей. При геопарках почали створюватися геологічні музеї, котрі окрім популяризації геологічних знань і збереження кам’яних колекцій, почали видавати докладні путівники по геологічним пам’ятникам геопарків, навчальні колекції кам’яного матеріалу, науково-публіцистичні фільми. Світовою сенсацією стала наукова серія про розвиток життя на Землі, особливо, художній фільм-бестселер «Парк юрського періоду».

Однією з головних цілей, які ставлять перед собою всі геопарки, є поліпшення і розширення способів охорони, облаштування і популяризації геологічних і геоморфологічних об'єктів, що є на їхніх територіях. Для цього геопарки постійно експериментують, розвивають і поліпшують методи діяльності та підтримують наукові дослідження у різних галузях наук про Землю, а також об'єднуються у мережі геопарків для полегшення виконання цих завдань. Згідно з вихідними засадами функціонування [21, с. 369 ], геопарки беруть активну участь у соціально-економічному розвитку регіону розташування шляхом популяризації геоспадщини і розвитку геотуризму, а також співпрацюють з місцевими підприємствами щодо популяризації і створення нових туристичних продуктів, пов’язаних з геоспадщиною. Геопарки намагаються осучаснити в громадах відомості про значення охорони і використання унікальної спадщини Землі з метою її збереження для наступних поколінь, проводять акції з вивчення громадської думки щодо проблем природничих (зокрема, й геологічних) наук. Геопарки відіграють активну роль в організації і реалізації освітніх заходів, які стосуються наук про Землю, природного середовища і зрівноваженого розвитку.

Така політика є виправданою з кількох причин:

— зусиль самих наукових і природоохоронних установ замало для збереження геоспадщини, інших природних компонентів, історико-культурних цінностей, місцевих традицій і звичаїв — обов’язково потрібна підтримка місцевого населення;

— освітні заходи передусім повинні стосуватися місцевого населення: не кожен мешканець розуміє цінність розташованих на його території об'єктів і відчуває потребу в збереженні природи. Тому просвітницька місія геопарків серед місцевого населення полягає в тому, щоб пояснити кожному мешканцю вартість різних компонентів природи (насамперед об'єктів геоспадщини) і сформувати у його свідомості потребу їхньої охорони та сталого розвитку регіону;

— якими б переконливими не здавалися заклики до збереження георізноманітності й інших природних та історико-культурних цінностей, місцеве населення має відчути ще й соціально-економічну вигоду (передусім завдяки розвитку геотуризму). Оскільки геопарки створюють на базі вже наявних природоохоронних установ, то внаслідок чинних тривалий час обмежень щодо господарської діяльності, переважній більшості таких територій властивий недостатній соціально-економічний розвиток, а деякі з-поміж них взагалі вважають депресивними. Завданням геопарків є спільно з місцевими мешканцями розробити і поступово впровадити такий план сталого розвитку території, щоб задіяти у ньому якомога більшу частку населення і підвищити його рівень — як соціальний (можливість навчання з подальшим працевлаштуванням, розвиток сфери обслуговування, створення громадських організацій тощо), так і економічний (консультації і допомога в створенні екологічно орієнтованих підприємств (переважно у сфері обслуговування туристів — розміщення, харчування, організація відпочинку і дозвілля, підтримка й відродження народних промислів і традицій тощо)). Побачивши свої і громадські вигоди від функціонування геопарку, місцеві мешканці охочіше будуть співпрацювати з ним, активно підтримають і популяризуватимуть його ідеї;

— залучивши місцеве населення до своєї діяльності, геопарки отримують значну підтримку в популяризації ідей охорони та зрівноваженого розвитку серед відвідувачів, поширюють цей досвід на інші подібні місцевості.

Діяльність геопарків має три напрями:

— геоконсервація: збереження й вивчення об'єктів геоспадщини, впровадження та демонстрація нових методів їхнього збереження й використання; збереження та підтримка місцевих традицій та чинного законодавства;

— освіта: організація і вжиття заходів щодо популяризації знань у галузі наук про Землю та охорони природи для широкого кола осіб. Це стосується організації охорони і презентації геосайтів, музеїв, інформаційних центрів, подорожей, спеціалізованих турів, шкільних екскурсій, семінарів, конференцій, видання популярної літератури, карт, освітніх матеріалів та презентацій тощо. Геопарки також проводять наукову роботу спільно з університетами, науково-дослідними інституціями, стимулюють обмін досвідом між ученими та місцевими громадами;

геотуризм: стимулювання економічної активності та зрівноваженого (сталого) розвитку шляхом розвитку геотуризму. Створюючи привабливі для відвідувачів об'єкти, геопарки підтримують соціально-економічний розвиток місцевих громад — популяризують місцеві туристичні продукти та природну спадщину. Це сприяє створенню унікальних пропозицій для геотуризму і просуванню місцевого геопродукту на туристичних ринках. 13, с.6].

Освітня діяльність — це ключовий момент роботи геопарків, які є геологічними музеями під відкритим небом з великим значенням для освітніх програм у сфері охорони середовища. Практичні приклади цього — дидактичні комплекти на тему еволюції життя, історії Землі і геологічного часу, підготовлені Геологічним заповідником у Провансі. Крім того, геопарки розробляють і підтримують професійні навчальні програми, призначені головно для безробітної молоді.

Головними завданнями геопарків є наукові дослідження, інвентаризація, картування, охорона і популяризація геологічних об'єктів, збереження скам’янілостей, створення мережі туристичних шляхів, що сполучають об'єкти на території парку з туристичною інфраструктурою, розвиток освітніх програм, організація культурних і наукових заходів та популяризація пам’яток неживої природи. Зарубіжний досвід свідчить, що ці установи є необхідним знаряддям нового способу вирішення проблем охорони природи і зрівноваженого розвитку територій через популяризацію геотуризму.

Згідно з критеріями віднесення природних територій до геологічних парків розробленим ЮНЕСКО геологічні парки повинні:

представляти шедевр людської діяльності (наприклад, унікальні родовища, давні горні розробки), будівельну, архітектурну, технологічну або ландшафтну цілісність, величний природний геологічний феномен (геологічний пам’ятник);

забезпечувати обмін людськими цінностями, збереженість культурних традицій різних епох цивілізації;

відображати природнє, традиційне для тієї чи іншої епохи, людське поселення або результати надрокористування, геологічні епохи розвитку Землі, розвиток форм рельєфу або природних геологічних процесів;

характеризувати найважливіші сучасні еколого-біологічні процеси, які відбуваються на землі, і природні середовища.

Сучасний геологічний парк — це живописна, сучасно облаштована, природна територія площею від десятків до сотень квадратних кілометрів, в межах якої знаходяться геологічні пам’ятники та інші об'єкти, що мають загальнонаціональне та всесвітнє значення, інформаційно розкручена в засобах масової інформації і на Інтернет-сайтах, яка слугує місцем паломництва, наукових досліджень, туризму та відпочинку.

Термін «геотуризм» виник у середовищі геологів, які мають відношення до навчально-освітньої роботи та природоохоронних і туристичних установ. Цей термін мас два головних варіанти інтерпретації: як форма пізнавального та природничого туризму та як прикладна галузь геолого-геоморфологічних досліджень. Найактивніше науково-прикладні аспекти геотуризму розвиваються у низці європейських країн (Німеччина, Великобританія, Італія, Польща), а також Австралії, США та в азійських країнах (у першу чергу в Китаї).

У геотуризмі пропонують виділяти такі похідні терміни: геотуристичні об'єкти — геологічні (геоморфологічні) об'єкти, що є предметом зацікавлення туристів (каньйони, скелі, печери); геотуристичні явища — явища, пов’язані з сучасними геолого-геоморфологічними процесами (гейзери, еолові процеси, берегова діяльність хвиль). Геотуристичні об'єкти та явища становлять геотуристичні атракції.

Ще один важливий термін — геотуристичні траси, що охоплюють геотуристичні атракції, розміщені вздовж спеціально розробленого шляху. З наукових публікацій останніх років випливає, що цей термін співіснує з терміном «геологічні подорожі», а для геотуристичних трас часто використовують термін «геотріпи» або «геомаршрути». 5, с. 170].

Для розвитку геотуризму важливим є добрий стан геологічних об'єктів та виразність і естетичний вигляд форм рельєфу. Зацікавлення відвідувачів може концентруватися також на підземних об'єктах як природного, так і штучного походження. Здебільшого, це карстові території з численними печерами, а також сліди давньої гірничодобувної промисловості. Сприятливі умови для демонстрування геологічних утворень, тектонічних і седиментаційних структур знаходимо як у природних відслоненнях (таких як скелі і скельні стінки, урвисті борти ярів, береги рік і потоків), так і у покинутих чи діючих кар'єрах. Тут також можна збирати скам’янілості, цікаві зразки порід і мінералів. Геотуризм тісно пов’язаний з природоохоронними територіями, де геолого-геоморфологічні утворення є важливою складовою.

1.2 Світовий досвід становлення геопарків

У міжнародній класифікації заповідних територій в останні роки впроваджується нова категорія збереження геолого-геоморфологічної спадщини — геопарки. Ідея створення мережі геопарков в 90-х роках ХХ століття прийшла в голову представникам чотирьох заповідників, розташованих у Франції, Німеччині, Греції і Іспанії. Програма розвитку геопарків розроблена ЮНЕСКО у співпраці з Міжнародним союзом геологічних наук та урядовими інституціями і затверджена у березні 1999 р. на ХХІХ Генеральній конференції ЮНЕСКО. Завдання цієї програми — скоординувати національні та міжнародні зусилля в галузі збереження геолого-геоморфологічної спадщини, геотопів, геомісць, заповідних геологічних об'єктів. Програма геопарків тісно співпрацюватиме з Центром світової спадщини ЮНЕСКО та Міжнародною мережею біосферних заповідників «Людина і біосфера» (МАБ). Згідно цієї програми передбачається щороку надавати цей міжнародний статус 20 територіям, які відповідають критеріям нової міжнародної категорії збереження геоспадщини. А в червні 2004 р. під егідою ЮНЕСКО була створена міжнародна мережа геопарков. Статус геопарка повинен допомогти привернути увагу громадськості до цінності ресурсів даного регіону, до збереження геологічного спадщини, що безпосередньо впливає на якість життя населення.

Території, що претендують на включення до міжнародної мережі геопарків, повинні відповідати таким критеріям:

території повинні включати визначену кількість надзвичайно важливих об'єктів геологічної (геолого-геоморфологічної) спадщини, що мають наукову та освітню цінність, унікальний характер і рекреаційну привабливість;

одночасно об'єкти геологічної спадщини можуть становити археологічний, історико-культурний та екологічний інтерес;

на цих територіях розвивається геотуризм, який сприяє розвитку уявлення і знань людей про геоспадщину;

тут демонструються методи збереження та залучення геологічної спадщини до задоволення потреб геонаукових дисциплін і розробки природоохоронних заходів;

значна увага на цих територіях повинна приділятись співпраці з місцевими жителями, а також освітньому і соціально-економічному розвитку громади;

повинен існувати менеджмент-план території геопарку, який сприятиме сталому соціально-економічному розвитку (як правило, базованому на екотуризмі);

геопарк повинен бути складовою глобальної мережі, що демонструє та розповсюджує найкращий досвід стосовно природної спадщини та інтегрується у програми сталого розвитку. 13, с.6].

Початок формування мережі геопарків був покладений на I Міжнародній конференції з геопарків (Пекін, 2004 р.), де було прийнято директивні документи з формування мережі геопарків всесвітнього значення й вручено 25 відповідних сертифікатів ЮНЕСКО (вісім — Китаю, по три — Німеччині й Великобританії, по одному-два — іншим європейським країнам).

У програмі розвитку геопарків спеціально наголошується на таких перевагах нової категорії: тут одночасно забезпечується захист геоспадщини, акцентується увага на сталому розвитку та значна роль відводиться місцевим громадам, зацікавленим у втіленні планів менеджменту розвитку геологічно цінних територій із урахуванням соціально-економічних цілей.

На початку ХХІ століття нова міжнародна категорія збереження геоспадщини — геопарк — активно впроваджується у різних районах світу. Оскільки Україна — європейська держава, було вирішено проаналізувати досвід країн Європи в питаннях створення геопарків. 21, с.376].

Наприкінці 2008 р. до неї належало вже 35 природоохоронних територій (табл. 1) у 13 країнах Європи (Франція, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Ірландія, Велика Британія, Румунія, Чехія, Португалія, Норвегія і Хорватія), а зараз їх є 37. Це доводить необхідність і ефективність співпраці, яка дає змогу обмінюватися досвідом і методами діяльності, спрямованої на поєднання охорони геологічної спадщини зі зрівноваженим розвитком, промоцією геотуризму і принесенням користі місцевим громадам.

Таблиця 2.1 — Склад Європейської мережі геопарків

Зокрема, в Європі успішно функціонує мережа геопарків, до складу якої входять такі відомі геологічні місцевості, як Геологічний резерват у Високому Провансі, геопарк «Бож» (Франція), Вулканічний геопарк «Вулканейфель», національний геопарк, утворений на місці космічної катастрофи Нердлінген-Рис (Німеччина), Кам’яний ліс Лесбоса (Греція), Богемський Рай, парк «Егер» (Чехія), острів Лангкави — одне з найдавніших горних утворень Малайзії. Країна Динозаврів (Румунія) та інші. Нижче розглянуто природоохоронні та організаційні передумови розвитку геотуризму у низці країн Західної (Велика Британія, Іспанія) та Центрально-Східної (Чехія, Польща) Європи. 19, с.6].

Багато європейських країн переймають досвід і створюють геопарки на своїх територіях.

Велику Британію у сфері збереження геоспадщини вирізняє добре розроблена методологічна база щодо виявлення і забезпечення збереження об'єктів геоспадшини, а також широкий спектр форм заповідання на національному і регіональному рівнях. Зокрема, на національному рівні збереження об'єктів геоспадщини забезпечується такими категоріями як національні парки, національні природні резервати та об'єкти спеціального наукового інтересу. Багато з національних парків цієї країни охоплюють мальовничі ландшафти та місця спеціального наукового інтересу в галузі геоспадщини. Найбагатшим геолого-геоморфологічним різноманіттям характеризуються національні парки Озерний Край, Сновдонія та Дартмур. у регіональній політиці зі збереження геоспадщини активно використовують таку категорію, як регіонально важливі геологічні об'єкти.

В Іспанії ж розроблено на законодавчому рівні спеціальні категорії охорони об'єктів геоспадщини, натомість є два закони, які опосередковано стосуються цього питання: Закон про історичну спадщину (з 1985 р.) і Закон про збереження дикої флори і фауни (з 1989 р.). Охорона і менеджмент об'єктів геоспадщини здійснюється на території національних і природних парків на основі планів землекористування і менеджменту території, які застосовують індивідуально до кожного природного об'єкта (парку).

Як свідчить практика геотуризму в Іспанії найпривабливішими місцями тут є вулканічні ландшафти, об'єкти палеонтологічної спадщини (зокрема, сліди динозаврів, скам’янілості), стратиграфічно-седиментаційні, мінерало-стратиграфічні, загально-археологічні, давні об'єкти гірничої справи, а також стоянки давніх людей. Як зазначають дослідники, геотуристичних імідж цієї країни визначають три групи геотуристичних атракцій: території карстових утворень (печери та їхнє оточення); території палеонтологічних знахідок, особливо відслонення порід, що містять залишки динозаврів; території з сучасною та давньою вулканічною діяльністю.

У Чехії охорона об'єктів геолого-геоморфологічної спадщини на законодавчому рівні забезпечується таким категоріями як національні парки, території охорони ландшафтів (природні парки), резервати природи, національні пам’ятки природи та пам’ятки природи. Тут також впроваджують міжнародні категорії охорони геоспадщини — геопарки (наприклад, геопарк «Чеський Рай» на півночі Чехії). Для об'єктів національного рівня застосовують таку категорію охорони як національна пам’ятка природи (наприклад, найвиша вершина Чеського Раю гора Козакув (744 м н.р.м), складена пермськими і кайнозойськими трахибазальтами, відомий геологічний і мінералогічний об'єкт, місцезнаходження дорогоцінного каміння, із зарослими природним мішаним лісом схилами) та резерват природи (наприклад Груба Скала, Праховскі скелі - скельні міста з фрагментами соснових, дубових букових пралісів; Клокоцке скелі - група скельних форм на вершині куести; Буціни у Ракус — схили долини Єзери зі скельними стінами, окремими блоками та зсувами, порослі буковим лісом; Троскі - два вулканічні стовпи неогенового віку, місце зростання теплолюбної рослинності та інші). На місцевому рівні чеське законодавство передбачає застосування такої категорії як пам’ятка природи.

Польща належить до країн, де охорона геоспадшини має належне законодавче підґрунтя. Охорона цінних геолого-геоморфологічних об'єктів забезпечується такими базовими національними природоохоронними категоріями як національні парт, ландшафтні парки, природні резервати, пам’ятки природи та осередки документації неживої природи. Більшість об'єктів геоспадщини Польщі мають статус резерватів неживої природи, пам’яток неживої природи та документаційних осередків неживої природи. Серед пам’яток неживої природи в якості охоронних об'єктів виділяють ератичні валуни, скелі і скельні стіни, геологічні відслонення, водні об'єкти (водоспади, скелясті каньйони), а також печери і скельні тріщини.

Унікальні умови для геотуристичних подорожей мають гірські масиви Татр, Пєнін, Судетів. Серед найвідвідуваніших геотуристичних об'єктів необхідно відмітити копальню солі Вєлічка, яка розпочала функціонувати з XI століття, морські кліфи на узбережжі Балтійського моря, унікальні геоморфологічні утворення в Судетах — масив Карконоші з унікальними скельними утвореннями, Столові гори зі скельним містом «Великий Щєлінєц», печерні утворення Краківсько-Ченстоховскої та Свєнтокшицької височин. У 2004 році на польсько-німецькому пограниччі створено європейський геопарк Лук Мужакова (Мuskau Arch Geopark).

Більшість європейських геопарків (зокрема британських, італійських та іспанських) розташовані у гірських регіонах — горах Гарц, Альпах, Апеннінах та ін. Ланшафти гірських геопарків дуже різноманітні - вони поєднують елементи флювіального, польодовикового. карстового, вулканічного, приморського рельєфу. Наприклад, на заході Балканського півострова розташований один з найцікавіших геопарків Європи — геопарк Papuk у Хорватії, — де є дуже добрі умови для вивчення карстового рельєфу і повязаним з ним процесів. На його території поширені скелі, один з найцікавіших на Балканах водоспадів, але голзою причиною утворення тут геопарку є наявність повного розрізу порід від докембрію до кайнозою. Печери з багатими натічними формами є одним з головних геоморфологічних цінностей геопарку Marble Arch Caves у Північній Ірландії та Swabian Albs, на території котрого є найбільше скупчення печер у Німеччині. Один із найцікавіших прикладів карстового рельєфу з печерами і ярами можна побачити у крітському геопарку Psiloritis, у австрійському геопарку Eisenwurzen можна вивчати гіпсовий карст. Польодовиковий рельєф не часто зустрічається у європейських геопарках, його демонструють лише в одному геопарку у всій Скандинавії — Gea Norvegica та на території німецького геопарку Meklemburg Ice Age, який називають «пам'яткою Великої Льодовикової Епохи» з огляду на наявність на його території морени, льодовикових озер і валунів. У європейських геопарках численними є форми рельєфу, пов’язані з дією вулканів; добре представлені морські узбережжя і пов’язані з ними форми рельєфу і процеси. 19, с.12].

Більшість європейських геопарків розташовані у не дуже відомих раніше місцевостях (за винятком кількох): вони мають виняткові умови для вивчення та збереження об'єктів геоспадщини і розвитку геотуризму, але стали відомими лише завдяки створенню геопарків. Практично усі європейські геопарки репрезентують більше одного типу рельєфу, що підкреслює їхню універсальність та впливає на збільшення атракційності.

Європейські геопарки розвивають різні види діяльності [9], спрямованої на охорону геологічних та інших об'єктів природи, управління природними ресурсами, пропагування раціонального туризму та інновацій у галузі промоції територій через осередки туристичної інформації, екомузеї, нові технології обладнання об'єктів, управління музейними фондами, навчальні курси, експериментальні освітні імпрези і виставки музейних експонатів, доступні на місці інформаційні й освітні матеріали, фестивалі мистецтв і ярмарки місцевих продуктів, міжнародні освітні акції та діяльність для розвитку місцевої громади. 18, с.6].

Демонстраційні заходи у геопарках допомагають місцевим громадам, установам і відповідальним за визначення політики охорони особам створювати привабливі туристичні пропозиції згідно із засадами «охорони через використання», підтримувати розвиток усіх регіонів Європи і формувати усвідомлення важливості європейської природної спадщини [9, с 16].

За межами Європи геопарки створені в Південній Америці (Бразилія), Азії (Іран, Китай, Малайзія) і Австралії. Особливо великі успіхи в цій справі має Китай, який по праву можна назвати країною геопарков. Дванадцять геопарков забезпечують охорону геологічного різноманітності на величезних просторах цієї країни.

Геопарки створюються на основі природних природоохоронних територій (резервати, ландшафтні та національні парки) та охоронних історико-культурних місцевостей (парки культури, історичні центри). На даний момент мережа геопарків налічує 77 геопарків 24 країн. Підставою для створення низки європейських геопарків стала реалізація програми Міжнародного геологічного союзу та Європейської асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО) щодо виділення геологічних місць (геотопів) міжнародного значення для основних регіонів Європи.

РОЗДІЛ 2. ГЕОЛОГІЧНІ ПАМЯТКИ УКРАЇНИ

2.1 Проблема становлення геопарків в Україні

Облік, вивчення та збереження геологічних пам’яток, розвиток геологічного туризму, популяризація геологічних знань серед широких кіл громадськості є традиційними напрямами діяльності геологічних служб розвинених країн Європи, до асоціації яких приєдналася і Державна служба геології і надр України. В Україні цілеспрямоване вивчення та облік геологічних пам’яток є порівняно новим напрямом геологічних досліджень, розвиток якого є черговим проявом актуальної в сучасному світі тенденції екологізації геологічної науки. Як будь-якому новому напряму, дослідженням геологічних пам’яток властиві проблеми, пов’язані з періодом становлення й розвитку, вироблення та вдосконалення понятійно-термінологічної бази та методології. 1, с.61].

В Україні правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон «Про природно-заповідний фонд України». Згідно з цим законом, «пам'ятками природи, в т. ч. геологічними, оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природо-охоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення пам’яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На території пам’яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам’ятками природи, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження». Однак, на жаль, відсутність цілісності законодавчого поля з природоохоронних питань, недосконалість підзаконних актів, а також недостатній контроль за виконанням Закону «Про природно-заповідний фонд України» в низці випадків призводить до знищення унікальних геологічних об'єктів.

Аналіз наявних матеріалів дає підставу стверджувати, що нині гостро постають питання надання статусу геологічних пам’яток об'єктам, які на сьогодні його не мають, а також перегляду статусу низки об'єктів. У цьому контексті варто зауважити, що всі питання, які стосуються завдань наукового профілю, характеру функціонування та режиму об'єктів природно-заповідного фонду, визначаються у відповідних положеннях, у розробці яких, очевидно, активнішу роль мають брати вчені-геологи.

В Українському державному геолого розвідувальному інституті у 2005 році розпочато наукову роботу з моніторингу геологічних пам’яток України. Складність геологічної будови території України визначає різноманіття геологічних об'єктів, які можна зарахувати до розряду пам’яток природи. Часто на одній ділянці може бути зосереджено декілька геологічних або комплексних пам’яток природи. Саме такі місця у світі зазвичай і проголошують геопарками. 13, с.6].

Питання створення геопарків в Україні уже активно обговорюють у наукових колах та природоохоронних організаціях. Послідовне вивчення геологічного розмаїття України дає можливість виявити геологічні пам’ятки державного та світового рівня. Територій для створення й функціонування геопарків в Україні вдосталь З’являються наукові публікації щодо створення національних геопарків у Карпатському регіоні, на Поділлі, Побужжі та в Криму [1, с 13].

Як показали проведені дослідження, в Середньому Придністров'ї існує багато різних геологічних пам’яток. Наявні повні розрізи відкладів, які мають міжнародне наукове значення, містять унікальні комплекси решток викопних організмів, включаючи знахідки найбільш давніх рослин («куксонієвої флори»), і самі є корисною копалиною (вапняки, мергелі, доломіти). У процесі вивітрювання та ерозії дані відклади у відслоненнях берегів річок утворюють мальовничі ландшафти.. До територій, що можуть стати потенційними геопарками на Заході України, можна зачислити Кременецькі гори, Товтрове пасмо та каньйон Дністра на Подільській височині, Вигорлат-Гутинський хребет, Горгани і Чорногора у гірській частині Українських Карпат.

Яскравим прикладом є унікальне Китайгородське відслонення. Оскільки воно розміщенена території Національного природного парку «Подільські Товтри», це спрощує організацію тут геологічного парку. Досить лише оформити відповідні роз’ясню-вальні стенди, прокласти геологічну стежку, обладнати стоянки для відпочинку й готель. Важливо, що і керівництво Національного природного парку «Подільські Товтри» зацікавлене в цьому й виявляє бажання співпрацювати. 10, с.94].

Унікальним стратиграфічним пам’ятником є розріз долини р. Тернави (поблизу с. Китайгород). Це єдине місце в межах платформи, де в одному розрізі розкриті відклади верхнього венду, нижнього кембрію, верхнього ордовику, нижнього силуру (ярузька серія), крейди і неогену.

Серед найцінніших з наукової точки зору об'єктів чільне місце належить геологічним утворенням долини р. Дністер в межах Подільського виступу, піднятої частини Волино-Подільської плити, обмеженої зонами розломів, отож доцільно розглянути можливість створення геопарку на території Національного природного парку «Дністровський каньйон», де розміщені унікальні відслонення, зокрема, біля сіл Звенигород-Дністрове. «Дністерський каньйон» — одного із семи природних чудес України". Парк розташувався на території Борщівського, Бучацького, Заліщицького та Монастириського районів Тернопільської області. Більшість геологічних об'єктів, зосереджених у долині Дністра, дозволяють об'єднувати їх у геологічні стежки (геотрейли) та геологічні парки. Такі об'єкти ще не мають поширення в нашій країні, але є перспективними для розвитку природно-заповідного фонду та можуть бути використані як полігон для проведення геологічних екскурсій та студентських практик.

Представлено концепцію і програму створення міжнародного транскордонного геопарку «Кам'яний ліс Розточчя». Він буде охоплювати природоохоронні об'єкти на Польському (Розточанський національний парк та Щебжешинський, Краснобродський, Південно-Розточанський ландшафтні парки) і Українському (природний заповідник Розточчя та його охоронна зона, Яворівський національний природний парк, Рава-Руський та Знесіння регіональні ландшафтні парки, а також заказники «Гряда», «Завадівський», «Львівський», «Винниківський») Розточчі. З польської сторони у проектований геопарк увійдуть також геологічні резервати «Чортове поле», «На Тавні», «Пєкєлко», а також документаційні осередки — кар'єр у Йозефові та штольні у Сендерках.

У рамках розроблення проекту міжнародного геопарку «Кам'яний ліс Розточчя» в українській його частині було обрано 50 базових геомісць. Серед них виділяють:

а) відслонення корінних (крейда, палеоген, неоген) і покривних (плейстоцен і голоцен) відкладів, розміщених в експлуатованих і не експлуатованих кар'єрах, а також природні виходи скельних порід;

б) виходи порід, приурочені до скельних форм і печер;

в) давні копальні;

г) скельно-печерні комплекси.

Особливе значення серед запропонованих геомісць мають відслонення піщаних порід нижнього і верхнього баденію. З-поміж них варто виокремити виходи нижньобаденських відкладів на Равському Розточчі (Ниви, Рава-Руська, Дубрівка, Монастирок), Львівському Розточчі (Лозина, Ясниська, Винники, Бережани), Янівського Розточчя (Шкло, Страдч). Саме з цими відслоненнями пов’язані чисельні місця знаходження решток стовбурів скам’янілих дерев.

Важливою складовою частиною геопарку є розбудова геоосвітньої та геотуристичної інфраструктури. На польському Розточчі центральний об'єкт геопарку — природничий музей.

Як показує досвід багатьох країн, завдяки геологічним паркам значно підвищується економічний статус регіонів. Тому вкладені в створення геологічного парку кошти згодом окупляться. Україна — країна з унікальним геологічним і природним різноманітністю гідна мати у складі свого природно-заповідного фонду хоча б один національний геологічний парк.

2.2 Рекомендації щодо розвитку геотуризму

Аналіз літератури свідчить про те, що на Україні є території пріоритетного розвитку геотуризму. Саме тому він потребує активізації як теоретичних досліджень щодо розвитку даного туристичного напрямку, так і практичних втілень концептуальних розробок.

Створення геопарков значно простіше в організаційному і фінансовому відношенні порівняно з традиційними заповідниками та національними парками, оскільки об'єкти туризму, які в них використовуються — великі форми рельєфу, загальнопоширені гірські породи, мінерали та палеонтологічні залишки та ін. — потребують захисту тільки від несанкціонованої господарської діяльності.

Відкрити новий геопарк значно простіше, ніж створити нову особливо охороняється природну територію (ООПТ) — до числа яких на всьому пострадянському просторі відносяться заповідники, національні парки, заказники, пам’ятки природи і деякі інші чудові природні площі. В межах деяких діючих заповідників і національних парків також можуть виділятися ділянки, які відповідають за своєю спрямованістю геопаркам. При успішній розкручуванні всі геопарки швидко стають прибутковими підприємствами, які приносять вирішальний внесок в індустрію туризму і забезпечують зайнятість населення, підвищення якість його життя. Причому в геопарках надрокористування приносить прибуток не за рахунок продажу нафти, золота та іншого мінеральної сировини, а шляхом експлуатації «кам'яної літописі Планети». Це екологічно і морально бездоганно, престижно, патріотично і одночасно прибутково.

Стратегія розбудови геотуризму має співвідноситися із чинною туристичною нормативно-правовою базою. Тобто формування ефективного механізму повинно відбуватися у розрізі прийнятих в Україні офіційних документів.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

Організаційно-правові: удосконалення системи державного регулювання туризму; створення координаційної раду з питань розвитку геотуризму; створення сприятливого організаційно-правового середовища у туристичній сфері (удосконалення податкової політики, системи ціноутворення, встановлення сприятливої інвестиційної політики); організація сучасної інформаційно-маркетингової служби; сприяння проведенню реклами геотуризму у засобах масової інформації та мережі Internet; залучення позитивного досвіду різних країн у сфері геотуризму; підготовка інвестиційних паспортів об'єктів, цікавих для іноземних і вітчизняних інвесторів; організація екскурсійно-методичної служби; законодавче оформлення геотуристичної галузі.

Соціально-економічні: вивчити ставлення населення регіону до проблем та перспектив розвитку туризму; аналіз інтересів та переваг різних категорій мешканців; визначення реальної платоспроможності населення і на основі цього — туристичного попиту; вивчення рівня туристичного потенціалу; удосконалення рекламно-інформаційної діяльності; проведення маркетингових досліджень у туристичній галузі; представлення об'єктів на національних та міжнародних туристичних виставках в Україні та за кордоном; підготовка екскурсоводів-краєзнавців; підготовка та перепідготовка у закладах освіти спеціалістів для забезпечення геотуризму кваліфікованим кадровим потенціалом; упровадження економічного механізму надання платних туристичних послуг якісного асортименту.

Інженерно-технічні: проведення найоптимальнішого розміщення туристичних закладів; створення туристичних коридорів в межах України — як основних векторів екскурсійної діяльності за програмами турів; забезпечення транспортної доступності до важливих геотуристичних об'єктів; проведення реконструкції об'єктів, що її потребують; забезпечення організаційних заходів та технічних вимог до безпеки туристів; забезпечення туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг.

У світлі вищевикладеного, ми вважаємо за доречне рекомендувати низку заходів, що мають адресну спрямованість. Основний вплив на розвиток туризму мають муніципальні структури, туристичні організації та науково-дослідні установи. В межах їх компетенції є вирішення наступних завдань.

А. Національні, регіональні і місцеві органи влади створення координаційної ради з питань розвитку геотуризму в Україні;

організація та проведення науково-практичних конференцій;

створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні;

пропагування і використання туристичних можливостей України;

створення презентаційних, рекламних CD-DVD дисків, буклетів та іншої методичної продукції, присвяченої об'єктам геотуризму;

презентація туристичних можливостей України на спеціалізованих туристичних регіональних та міжнародних виставках;

створення координаційних центрів з питань розвитку геотуризму;

Б. Туристичні підприємства розроблення мережі туристично-екскурсійних маршрутів;

розробка тематичних екскурсій з використанням анімаційних програм;

організація науково-пізнавальних екскурсій;

включення маршрутів до загальноукраїнських туристичних маршрутів.

Г. Наукові та дослідні установи підготовка пропозицій щодо удосконалення і подальшого розвитку системи освіти для підготовки спеціалістів туристичної галузі та подання їх у Державну туристичну адміністрацію України та Міністерство освіти і науки України;

організація курсів та проведення підготовки екскурсоводів та інструкторів з геотуризму та забезпечити функціонування геотуризму в Україні на базі геолого-географічних факультетів університетів;

проведення спеціалізованих симпозіумів, семінарів, конференцій, із залученням іноземних і вітчизняних організацій, для обміну досвідом організації туризму в промислових центрах.

розробка та видання туристської карти та путівників.

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що дослідження особливостей раціонального використання геолого-геоморфологічних ландшафтів, в тому числі із туристичною метою, є одним з перспективних та необхідних напрямків у сучасній географічній науці. Його зміст полягає в науковому пізнанні ландшафту та обґрунтуванні розміщення і параметрів проектованих геотуристичних комплексів, можливості їх оптимального функціонування відповідно до природних і технічних умов. 14, с.127−167 ].

Отже, розвиток в Україні туризму, який на сьогодні перетворився на багатостороннє явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, тісно поєднується з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів.

ВИСНОВКИ

геопарк геотуризм природний комплекс Отже, міжнародний досвід засвідчує, що геопарки створюють на базі наявних природних природоохоронних територій (резервати, ландшафтні та національні парки) та охоронних історико-культурних місцевостей (парки культури, історичні центри), у межах яких розташовані цінні об'єкти геоспадщини. Створення таких високорангових геоохоронних установ потребує детального опрацювання, розробки поетапного плану їхнього функціонування та вжиття низки організаційних, освітніх, інженерно-технічних заходів. Щоб створити успішний геопарк, треба правильно обрати об'єкт, отримати підтримку (у тому числі й фінансову) від держави на всіх етапах створення, заручитися підтримкою місцевого населення та приватного бізнесу. Для успіху парку важливе значення мають не лише об'єкти геоспадщини, а й естетично привабливі ландшафти, рівень умов для відпочинку і задоволення професійних геологічних інтересів, історико-культурні об'єкти, добре розвинута інфраструктура, розрахована на різні групи відвідувачів, широка інформаційна кампанія та багатоіншого.

Геопарки створюють перспективи для охорони регіональних цінностей геологічної спадщини у поєднанні з ландшафтом і популяризації їхнього значення. Одночасно вони дають ліпші можливості для розвитку геотуризму та геоосвіти, ніж усі інші види природоохоронних установ. Парки можуть бути як осередками, які відіграють суттєву роль у популяризації знань і освіті в галузі наук про Землю для суспільства загалом, так і центрами діяльності та реалізації проектів, спрямованих на потреби як геоохорони зокрема, так і охорони природи загалом; також вони потрібні для збереження історикокультурних цінностей та сталого розвитку природоохоронних територій.

Важливе значення у формуванні та розвитку геопарків різних країн мають європейська та всесвітня мережі. Головними завданнями цих структур є розвиток міжнародної співпраці й обміну досвідом у всіх сферах діяльності геопарків: вивченні, охороні та популяризації об'єктів геоспадщини й інших природних та історико-культурних цінностей, розвитку геоосвіти та геотуризму, підтримці сталого (зрівноваженого) розвитку регіонів.

Можна зробити висновок, що проблеми збереження й моніторингу геологічної спадщини мають винятково важливе значення й мають залишатися одним з пріоритетних напрямів у роботі Державної служби геології та надр України. Найважливішими проблемами збереження геологічних пам’яток природи в Україні є вдосконалення законодавчої бази, її адаптація до законів країн ЄС, а також забезпечення неухильного виконання природоохоронного законодавства. Подальшого розвитку й удосконалення потребує і методика робіт з вивчення й обліку геологічних пам’яток, особливо в частині їх класифікації, надання їм певного статусу, а також визначення їх екологічного стану й перспектив збереження з урахуванням комплексу природних і техногенних чинників. Очевидно, що вивчення геологічних пам’яток має й надалі проводитися в моніторинговому режимі. Більше уваги надалі варто приділяти вивченню геологічних пам’яток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. П. Безвинний Геологічні пам’ятки України. — У 3-ох т. т. 1. / В. П. Безвинний, С.В. Білецький, О. Б. Бобров та ін. / за ред. В.І. Калініна, Д. С. Гурського, І.В. Антакової. — К.: Вид-во ДІА, 2009. — 320 с.

2. Богуцький А. Б. Дослідження та використання геоспадщини Західної України Богуцький А. Б., Зінько Ю.В. // Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21−23 травня 2008). — Гримайлів — Тернопіль: Джура, 2008. — 22−33 с.

3. Вімблдон В.А. П. Проблеми охорони геологічної спадщини України / Вімблдон В.А.П., Герасименко Н. П., Іщенко А.А. та ін. — К.: ДНЦ РНС НАНУ, 1999. — 129 с.

4. Гриценко В. П. Геопарки — новий напрямок заповідної справи в Україні // Різноманіття природи Хмельниччини: Зб. Статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ландшафтне та біологічне різноманіття Хмельниччини: дослідження, збереження та відтворення» (17−18 грудня 2003). — Кам'янець-Подільський: Абетка НОВА, 2004. — 151−158 с.

5. Гриценко В. П. Створення геологічних парків — перспектива розвитку природно-заповідного фонду / В. П. Гриценко // Природно-заповідний фонд України — минуле, сьогодення, майбутнє: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. — Тернопіль: Вид-во «Підручники і посібники», 2010. — 168−171 с.

6. Гриценко Н. Е. Геологічні пам’ятки природи України: проблеми вивчення, збереження та раціонального використання / Н. Е. Гриценко, А.А. Іщенко, Ю. О. Русько, В.І. Шевченко. — К.:ЦНПТ НАНУ, 1995. — 61 с.

7. Брусак В. Просторова структура і функціональне зонування української частини проектованого біосферного резервату «Розточчя» / В. Брусак, Ю. Зінько, М. Майданський, Д. Кричевська, О. Данчук, Г. Криницький, Г. Стрямець // Вісник Львівського університету. Сер.: Географічна. — 2007. -Вип. 34. — 19−30 с.

8. Зінько Ю.В. Дослідження, охорона та використання геоморфологічної спадщини на великопросторових заповідних територіях Західної України / Зінько Ю.В. // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2006. Вип. 33. — 99−111 с.

9. Зінько Ю.В., Проблематика створення геопарків в Українських Карпатах / Зінько Ю.В., Гнатюк Р. М., Благодир С.Ф.// Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2010. — 274−281 с.

10.Зінько Ю. Передумови створення геопарку «Українські Товтри» / Зінько Ю., Шевчук О. // Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Гримайлів-Тернопіль: Джура, 2008. — 94−99 с.

11. Зінько Ю. В. Природоохоронна концепція в геоморфології / Зінько Ю.В., Ковальчук І.П., Кравчук Я. С. // Фундаментальні географічні дослідження: стан, перспективи, напрямки. — К., 2009. — С. 76−78.

12. Зінько Ю. Природоохоронні геоморфологічні об'єкти у структурі геотуризму Західної України / Зінько Ю., Шевчук О. М // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2008. Вип. 35. — 94−103 с.

13. Зінько Ю. В. Передумови створення геопарку «Дністровський каньйон» / Зінько Ю.В., Шевчук О. М. // Дністровський каньйон — унікальна територія туризму: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. — 7−12 с.

14. Зінько Ю.В. Науково-практичні й освітні аспекти геотуризму. / Зінько Ю.В., Кравчук Я. С., Шевчук О. М. // Фізична географія та геоморфологія. К.: ВГЛ «Обрій», 2009. — 127−139 с.

15. Каплун І.Г., Чеболда І.Ю. Геопарк як модель збереження та оптимального природокористування Подільських Товтр / Каплун І.Г., Чеболда І.Ю. // Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Гримайлів-Тернопіль: Джура, 2008. 121−126 с.

16. Москалюк К. Л. Охорона геоспадщини Подільських Товтр / Москалюк К. Л// Охорона і менеджмент об'єктів неживої природи на заповідних територіях: зб. наук. праць. Тернопіль: Джура, 2008. С. 207−213.