Реалізація комплекса моделей управління поставками на підприємстві

ЗМІСТ

• Вступ
• 1. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «Лазаренко Л.П.» на ринку громадського харчування
• 1.1 Аналіз харчової промисловості України
• 1.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства ПП «Лазаренко»
• 1.3 Аналіз збутової діяльності ПП «Лазаренко Л.П.»
• 2. Економіко математичні методи оптимізації поставок
• 2.1 Аналіз поставок в роздрібну мережу ПП «Лазаренко Л.П.»
• 2.2 Задачі оптимізації в управлінні поставками
• 2.3 Моделі аналіза часових рядів попиту на продукцію
• 3. Реалізація комплекса моделей управління поставками ПП «Лазаренко»
• 3.1. Планування перевезень ПП «Лазарекно Л.П.»
• 3.2 Моделювання змін попиту на вироби ПП «Лазаренко Л.П.»
• 3.3 Задача короткострокового планування перевезень ПП «Лазаренко»
• 4. Охорона праці і навколишнього середовища
• 4.1 Загальні питання охорони праці
• 4.2 Організація управління охороною праці на ПП «Лазаренко Л.П.»
• 4.3 Промислова санітарія
• 4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці
• 4.5 Електробезпека
• 4.6 Пожежна безпека
• 4.7 Охорона навколишнього середовища
• Висновоки
• Список джерел інформації

ВСТУП

У даний час українська економіка функціонує по законах ринку. Кожне підприємство веде самостійну політику і лише на ньому лежить відповідальність за результати його діяльності.

Багато хто з існуючих на сьогоднішній день підприємств розвивається дуже швидко, використовуючи нові можливості і прагнучи захопити якомога більший об'єм ринку. При цьому через брак висококваліфікованих топ менеджерів і зважаючи на їх високу ринкову вартість й інші суб'єктивні причини, українськими підприємствами управляють самі власники. Багато хто з них не володіє достатньою базою знань для ефективного менеджерського управління. У зв’язку з вищепереліченими чинниками, багато підприємств не мають чіткої організаційної структури, функції не мають чіткого розділення між різними організаційними ланками і багато важливих задач не виконуються через нерозподілену відповідальність і недостатню кваліфікацію персоналу.

До того ж на сучасному етапі розвитку ринок пред’являє до кожного суб'єкта фінансово-господарської діяльності достатньо високі вимоги. В умовах жорсткої конкурентної боротьби виживає тільки те торгове підприємство, яке зможе запропонувати споживачам якісну продукцію за більш низькою ціною, ніж у конкурентів.

Ціна продукції залежить не тільки від витрат на її закупівлю, але і від витрат на її транспортування, складування, реалізацію і т.ін. Мінімізуючи свої витрати, торгове підприємство підвищує свою конкурентоспроможність.

Тому дипломна робота присвячена питанням управління поставками підприємства.

Для цього в роботі поставлені і вирішені наступні задачі:

1. проаналізовано основні складові процесу логістичного управління торговим підприємством в цілому;

2. визначено основні задачі та функції логістики;

3. розроблено модель управління постачанням підприємства;

4. із застосуванням побудованої в роботі моделі отримано оптимальний план перевезень приватного підприємства ПП «Лазаренко Л.П.»;

5. побудовано комплекс моделей зміни попиту на продукцію ПП «Лазаренко Л.П.» у різних харчевнях;

6. з їх застосуванням розв’язано задачу короткострокового планування перевезень ПП «Лазаренко Л.П.»;

7. на основі отриманих результатів розроблено рекомендації для підприємства громадського харчування ПП «Лазаренко Л.П.».

1. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «ЛАЗАРЕНКО Л.П.» НА РИНКУ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ

1.1 Аналіз харчової промисловості України

Аналізу фінансового стану підприємства та його оцінці приділяється значна увага. З одного боку, він інтерпретує результати діяльності підприємства та свідчить про рівень виконання планових завдань і є базою зіставлення з галузевими підприємствами-лідерами, а з другого, — виявляє шляхи, резерви і перспективи розвитку. В працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов’язаних з фінансовим аналізом підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств).

Науково обґрунтоване забезпечення населення будь-якої країни продовольством високої якості є глобальною проблемою розвитку міжнародної спільноти. Особлива роль у розв’язанні продовольчої проблеми на регіональному, національному та загальнопланетарному рівнях належить харчовій промисловості, що є не лише завершальною функціональною ланкою виробництва продовольчої продукції, а й реальним організатором та інтегратором ефективного, раціонального і збалансованого функціонування продовольчого підкомплексу кожної держави. Виходячи із зазначеного, забезпечення динамічного, стабільного й водночас достатньо ефективного розвитку харчової промисловості — одне з актуальних і невідкладних завдань економічної політики Української держави, реалізація якого є важливою умовою не тільки задоволення потреб внутрішнього ринку України в продовольчих товарах, а й формування потужного експортного потенціалу. [25]

Харчова промисловість є і залишиться стратегічною галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу. Виходячи із суттєвого значення галузі в економічному і соціальному зростанні суспільства, її відтворення та прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ і забезпечення сталого економічного розвитку. [25]

Харчова промисловість України станом на кінець 2010 року налічує 8230 підприємств, з яких 2360 входять до так званого «великого кола», а решта до «малого кола» (в 2008 і 2009 роках кількість підприємств відповідно становила 9055 і 2521, 8542 та 2484). Така кількісна динаміка малих підприємств харчової промисловості пояснюється тим, що «гіганти» певної її підгалузі з переходом до транзитивної економіки були залишені без звичного їм планово-адміністративного режиму господарювання, за якого державні органи чітко визначали, кому, скільки, коли виробити і якої продукції. Внаслідок цього за декілька років такого «вільного» режиму значна кількість цих підприємств через втрату цільової аудиторії зменшили обсяги виробництва продукції, перейшовши при цьому з великих у розряд малих. Але за час, що минув, відбулись реструктуризаційні процеси в галузях, вироблено чітку стратегію підтримки малого та середнього бізнесу в Україні з боку держави, значно зростали доходи населення. Все це призвело до того, що протягом останніх п’яти років спостерігається зворотна тенденція, тобто ті підприємства, які залишились і значно наростили обсяги своєї господарської діяльності «перейшли» в зворотньому напрямку — з малих у великі. Частка харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва в 2010 році досягла 15,8%, за цим показником вона утримує чільне третє місце, поступаючись лише металургійній промисловості (23,3%) і виробництву та розподіленню електроенергії газу і води (16,3%). Частка вітчизняних продуктів на внутрішньому продовольчому ринку вже в 2009 році дорівнювала 93,6%, що майже вдвічі більше від аналогічного показника 1996 року. За оцінками експертів, галузь спроможна повністю забезпечити внутрішні потреби в продовольчих товарах, маючи при цьому значний експертний потенціал і позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Харчова промисловість посідає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій, сума яких становить майже третину від загальних капіталовкладень у промисловість України .

Наведені дані свідчать, що невипадково харчову промисловість в країні зараховують до основної бюджетоутворюючої галузі. Так, протягом останніх трьох років підприємствами галузі відраховано до місцевих і загальнодержавного бюджетів понад 24 395 175 млрд. грн. різного роду податків, причому її частка в зведеному бюджеті України в 2008 році становила 21,12%, у 2009 — 20,46%, а в 2010 — 22,59%. Таке значне зростання частки харчової галузі у зведеному бюджеті досягнуто за рахунок збільшення маси податкових відрахувань підприємствами «великого кола» протягом останніх двох років більш ніж на 43%, незважаючи на негативний тренд зменшення податкових відрахувань підприємствами «малого кола» більш ніж на 10%, а це понад 65 млн. грн. [25]

Протягом останніх років галузь постійно нарощує обсяги виробництва. Так, за офіційними даними Держкомстату України, виробництво продукції харчової промисловості та переробка сільськогосподарських продуктів зросли на 7,7%. Зростання обсягів виробленої продукції передусім спостерігається у виробництві жирів (на 39,5%), макаронних виробів (на 15,2%), переробленні овочів та фруктів (на 4,8%), у виробництві напоїв (на 11,4%), м’ясній та тютюновій промисловості (відповідно на 8,5% та 7,8%). Поряд з цим зменшився випуск продукції у виробництві круп та борошна (на 8,3%), у молочній (на 5,9%) та кондитерській промисловості (на 3,7%). Вироблено 473 тис. т соків, фруктових та овочевих нектарів, 70,1 тис. т овочів консервованих натуральних, 39,6 тис. т овочів, фруктів, горіхів, а також грибів консервованих з доданням оцту, 1,3 млн. т олії соняшникової нерафінованої, 65,9 тис. т макаронних виробів без начинки, 1,6 млн. дал. коньяку, 21,8 млн. дал. горілки та інших міцних спиртних напоїв, 192 млн. дал. пива, 123 млн. дал. безалкогольних напоїв, 74,6 тис. т свіжих чи охолоджених яловичини і телятини, 65,5 тис. т свіжої чи охолодженої свинини, 198 тис. т свіжих чи охолоджених м’яса і субпродуктів свійської птиці, 181 тис. т. ковбасних виробів, 544 тис. т. молока обробленого рідкого, 76,2 тис. т вершкового масла, 135 тис. т сирів жирних, 355 тис. т продуктів кисломолочних, 59,4 тис. т сиру свіжого неферментованого та кисломолочного.

У неофіційних статистичних матеріалах харчова промисловість України, як вже зазначалось вище, поділяється на так зване «велике і мале коло». Під «малим колом» в органах статистики розуміють підприємства, в яких річний обсяг валового доходу не перевищує 500 тис. евро, а середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб. Ці підприємства здають форми державного статистичного спостереження на «скороченому» бланку, який включає дві форми — № 1-М «Баланс» і № 2-М «Звіт про фінансові результати» (здаються щоквартально наростаючим підсумком у територіальні відділи статистики). «Велике коло» на відміну від «малого кола» здає, окрім зазначених форм фінансової звітності (вони більш інформативні), ще «Звіт про рух грошових коштів» (щоквартально, наприкінці четвертого кварталу здається річна), «Звіт про власний капітал» та «Примітки до річної фінансової звітності» (дві останні здаються один раз на рік). До цього кола належать всі інші підприємства, що не вписані до «малого кола», які звітують перед Головними управліннями статистики певної територіальної одиниці. Також слід відзначити, що ті підприємства з «великого кола», які в своєму статутному капіталі мають іноземні інвестиції, звітують аналогічно підприємствам, які зараховані до «малого кола». [18]

На підприємствах харчової промисловості України відбувається процес динамічного зростання чистих доходів. Так протягом останніх трьох років середні темпи зростання останніх сягнули майже 21%. Це досягнуто за рахунок своєчасного технічного переозброєння виробництв універсальним устаткуванням, впровадження світових технологій і стандартів якості. Структура отриманих доходів свідчить, що найбільшу питому вагу протягом аналітичних періодів перманентно мають доходи від реалізації продукції, всі інші доходи мають незначну питому вагу — в сукупності близько 15%. Поряд з цим спостерігається збільшення доходів середньо «галузевого підприємства"(СГП) у середньому на 2 млн. грн. щорічно, і в 2010 році цей показник становив 10 491,035 тис. грн. Це відбулось за рахунок зменшення кількості підприємств у галузі на 332 одиниці і зростання маси доходів на 1993 тис. грн. Все ж таки необхідно зазначити, що в харчовій промисловості України (на відміну від більшості галузей) темпи зростання чистого доходу перевищують інфляційні коливання. [25]

Далі для більш детального встановлення факторів зростання доходу необхідно за причинно-наслідковою схемою з’ясувати масу і структуру як витрат, так і різного роду податків і обов’язкових відрахувань. Останні посідають чільне місце в так званій «тіньовій» собівартості (вона охоплює всі елементи економічних витрат з урахуванням загального податкового навантаження на підприємство-виробника), у підсумок додають рентабельність у вартісному виразі, після чого визначається реальна відпускна ціна.

З даних по динаміці структури витрат і відрахувань харчових підприємств слідує, що з-поміж витрат найбільшу масу, а як наслідок і частку, мають витрати звичайної діяльності — 78,974%, в минулому і позаминулому роках вони відповідно становили 79,049 і 79,206%. У свою чергу найбільшу частку в цих витратах становлять матеріальні витрати (в середньому 54%) та інші операційні витрати (в середньому майже 10%). Поряд з цим слід зазначити про невпинне зростання елементів витрат під назвами «витрати на оплату праці» і «відрахування на соціальні заходи» в середньому майже на 0,5%. Це відбулось за рахунок: по-перше, зростання середньої заробітної плати; по-друге, висока інноваційна активність харчової промисловості змусила її залучати висококваліфіковані техніко-технологічні і економічні кадри. Щодо загального податкового навантаження, то слід відзначити постійне зростання непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Так, за період з 2009 по 2010 роки загальна маса відрахувань і непрямих податків збільшилась на 5,5 млрд. грн. і становила за три роки, як ми вже зазначали вище, 41,2 млрд. грн. Таке значне збільшення маси податкового тягаря відбулось за рахунок постійного зростання акцизного збору і зростання кількості податків та їх величини. Так, на СГП протягом 2010 року припадало близько 10,69 млн. грн. витрат і відрахувань, причому в цій сумі 8,45 млн. грн. становили витрати звичайної діяльності, а решта — різного роду податки та обов’язкові платежі

Динаміка маси прибутку (збитку) харчових підприємств свідчить про зростання чистого прибутку СГП на 123,882 тис. грн., який становив в 2010 році 124,674 тис. грн., що в свою чергу призвело до зростання загального чистого прибутку харчових підприємств до 1019,302 млн. грн., після коригування якого на індекс інфляції аналітичного року ми отримали значення 920,384 млн. грн. Слід відзначити, що незважаючи на значне зростання середньогалузевого результату в 2010 році, який порівняно з попереднім роком зріс більш ніж у 150 разів, спостерігається все-таки негативна робота підприємств харчової промисловості, що належать до «малого кола». Так, найбільшу величину збитку СГП «малого кола» отримало в 2009 році, значення якого становило 20,287 тис. грн., у 2009 галузі вдалося зменшити це значення на більш ніж 22%, що дало змогу в цілому для СГП харчової галузі отримати додатково прибуток в розмірі 3,69 тис. грн. Щодо підприємств-представників «великого кола», то спостерігається сукупна позитивна тенденція, яка охоплює як зростання маси чистого прибутку, так і зменшення маси збитку, за рахунок чого в межах цього кола протягом 2008 року було отримано чистий галузевий результат на загальну суму 111,854 млн. грн., що на 1215,221 млн. грн. більше, ніж у 2007 році. [25]

Із розрахунків експертів у 2010 році порівняно з попереднім збільшились витрати підприємства на отримання однієї гривні чистого доходу на 2,75 коп. Це пояснюється тим, що протягом аналітичного періоду темпи росту звичайних витрат перевищували темпи росту чистого доходу на 4,15%. Щодо зростання коефіцієнтів валової і чистої рентабельності звичайних витрат, то там ситуація зворотна — темпи росту відповідного прибутку перевищували темпи росту звичайних витрат, чистого на — 15 041,06%, фінансового результату від звичайної діяльності — на 24,08%.

Слід зазначити, що розробка конкретних рекомендацій щодо застосування системи забезпечення ефективності функціонування кожного окремо взятого підприємства харчової промисловості, яка базується на нових розробках американської, японської і європейської наукових економічних шкіл, можлива лише після здійснення всіх етапів фінансового аналізу.

1.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства ПП «Лазаренко Л.П.»

Багаторічний стаж роботи ПП «Лазаренко Л.П.» у сфері громадського харчування дозволив створити мережу їдалень швидкого харчування.

Підприємство створено з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Підприємство займається такими видами діяльності:

— торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комерційної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих товарів;

— створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування;

— виробництво продуктів харчування розширеного асортименту;

— виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

— виробництво і реалізація товарів народного споживання і продукції виробничого призначення; [2]

— розробка технологій, організація виробництва по переробці, заготівлі, обробці, транспортуванню, зберіганню та реалізації усіх видів сільськогосподарської сировини, матеріалів, напівфабрикатів, продукції і товарів та інші.

Види діяльності, які потребують ліцензування, здійснюються підприємством за умови одержання відповідних ліцензій (дозволів).

Підприємство є власником майна, переданого йому Засновником, продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності, одержання прибутків, а також іншого майна, придбаного їм на інших підставах, незаборонених чинним законодавством.

Майно підприємства складають основні фонди та обороні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

З метою підвищення ефективності функціонування підприємства велике значення має аналіз структури підприємства, тобто вивчення закономірностей функціонування. Схема управління підприємством наведена на рисунку 1.1.

Підприємство очолює директор. Він здійснює керівництво підприємством у цілому.

Першим заступником голови правління є головний інженер, що керує науково-дослідними та експериментальними роботами, безпосередньо відповідає за удосконалення техніки і технології виробництва. Якому у свою чергу підкоряється ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.

Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за організацію планової роботи і здійснює організацію та удосконалення економічної діяльності підприємства, методично керує і координує діяльність усіх підрозділів підприємства. [2]

Маркетингові функції і вивчення попиту, ринків збуту, реклами, також матеріально-технічного забезпечення виробництва відносяться до функцій начальника відділу маркетингу і продажу.

Кілька підрозділів апарата керування підприємства підкоряється безпосередньо голові правління.

Облік виробництва, контроль засобів, використання балансів, розрахунки з працівниками і службовцями здійснює бухгалтерія.

Функції контролю якості продукції, запобігання виробничого браку, розробки і впровадження систем керування якістю здійснює відділ технічного контролю (лабораторія).

Начальник відділу кадрів відповідає за реалізацію кадрової політики підприємства.

Розвиток підприємства, обумовлений, перш за все, високою конкурентоспроможністю продукції, що випускається, став результатом створення сучасно оснащеного виробництва, основним напрямом діяльності якого є промислове виробництво закусок «Смак-меню».

На початку свого шляху підприємство випускало асортимент з 4 найменувань: піцци «З беконом», «З ковбасою», «З куркою», «З грибами». Пріоритетом для підприємства є якість продукції, що випускається.

Головними вимогами до сировини є натуральність, умови виробництва, надійність постачальників. У виробничому циклі не використовуються генетично модифіковані інгредієнти. Сировина і матеріали піддаються строгому багаторівневому контролю. [30]

Лабораторією Державного підприємства «Донецький центр проблем захисту споживачів» проводиться фізико — технічні, хіміко-токсилогічні дослідження якості виробляємих продуктів харчування, їх відповідність нормативно — технічної документації. Виробництво продукції це результат роботи всіх виробничих ділянок: від приготовлення напівфабрикатів до випуску готових продуктів, згідно рецептурі, їх фасування та транспортування.

ПП «Лазаренко Л.П.» має чітко налагоджену систему логістики і управління складськими запасами. Склад являє собою спеціально обладнане приміщення з підтримкою постійної температури, необхідної для зберігання піцци відповідно до технічних умов і санітарних вимог. Склад оснащений механізованим обладнанням.

Рисунок 1.1 — Схема управління підприємством ПП «Лазаренко Л.П.»

Все обладнання має сертифікати якості і санітарно-епідеміологічні висновки відповідних органів країн-виробників обладнання.

На протязі виробничого циклу строго дотримуються санітарно-гігієнічні норми, які розроблені для підприємств харчової промисловості. Готовий продукт поступає на повністю автоматизовані лінії, які пристосовані спеціально для фасування піцци.

Стабільний випуск продукції високої якості і максимальне задоволення потреб споживачів забезпечується, насамперед, принципом постійної модернізації і вдосконалення підприємства, а також розробленій і упровадженій на підприємстві сучасної системи управління якістю.

Починаючи з вихідного контролю сировини і закінчуючи контролем умов зберігання готової продукції на складі, фахівцями створеної на підприємстві лабораторії фізико-хімічного контролю забезпечується моніторинг і контроль всього технологічного циклу на всіх етапах виробництва продукції (у тому числі контроль якості супутніх матеріалів, потоковий поетапний контроль виробництва напівфабрикатів, контроль якості готової продукції). [5]

Для більш детального бачення діяльності ПП «Лазаренко Л.П.» проведемо його фінансово-економічний аналіз.

Аналіз капіталу підприємства.

Протягом даного періоду (2008;2010 років) спостерігалося збільшення валюти балансу, що, безумовно, є позитивним моментом.

Частка основних засобів в активах балансу на 2010р. складає 79% (у відмінності від 2008 — 93%), отже, в перебігу досліджуваного періоду спостерігається тенденція її зменшення.

Що стосується складу оборотного капіталу, його питома вага збільшилася з 5% до 21% за період 2008;2010 рр. Відбулося збільшення виробничих запасів (188%) і трохи незавершеного виробництва, при цьому спостерігалося збільшення кількості готової продукції і товарів (на 70,8%). Цей факт є як позитивним — свідчить про розширення виробництва, збільшення кількості продукції, що випускається, так і негативним — продукція «залежується» на складі.

Особливу увагу варто приділити аналізу структури капіталу підприємства.

У структурі капіталу значне місце займає власний капітал — 95% (2008р) — 80% (2010р). При цьому у власному капіталі 95% доводиться на статтю статутного капіталу.

Всі зміни розміру власного капіталу, в основному, пов’язані із зміною ст. «Нерозподілений прибуток/непокритий збиток». Важливим моментом є те, що відбувається значне накопичення нерозподіленого прибутку — значної суми грошей, яку можна було б використовувати (змусити працювати), а для фінансування оборотних коштів використовувати позикові засоби.

Що стосується позикових засобів, і в цьому розділі відбулися зміни. Так за досліджуваний період значно збільшився розмір довгострокових зобов’язань. Це відбулося унаслідок того, що підприємство узяло кредит в 2010р. на суму 3080 тис. грн. До того ж значно виросли поточні зобов’язання (на 15%) головним чином за отримані аванси. [30]

Отже, можна зробити висновок, що підприємство є фінансово стійким, дотримується консервативної політики управління капіталом (дотримується стратегії мінімізації ризиків). Проте, слід врахувати, що підприємство змінює свою фінансову стратегію, направляючи свою діяльність на залучення позикового капіталу. У перспективі це може сприяти збільшенню прибутку.

Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Звернемо увагу на показники оцінки ефективності і інтенсивності використання капіталу. Для цього розглянемо оглядові показники фінансової стійкості підприємства, ліквідності, платоспроможності, ділової активності і рентабельності.

В таблиці 1.1 приведені показники коефіцієнтів та їх значення.

Таблиця 1.1

Показники фінансової стійкості

Оскільки коефіцієнт автономії > 0,5 підприємство фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Хоч є тенденція його зниження.

Зростання коефіцієнт залежності в динаміці означає деяке збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Проте при цьому підприємство залишається достатньо незалежним та стійким.

Зростання коефіцієнту ризику говорить нам про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості. [30]

Позитивним моментом є те, що коефіцієнт маневреності збільшився. Значення даного коефіцієнта вказує на те, що? 0,04% власного оборотного дозволяє вільно маневрувати, а? 99,96% - капіталізовано. Проте він все одне загрозливо низький.

Взагалі на підприємстві спостерігається позитивна ситуація, а деякі зміни обумовлені тим, що підприємство збільшує частку позикових засобів.

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного здійснення розрахунків по короткострокових зобов’язаннях перед контрагентами. Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність грошових коштів і їх еквівалентів в кількості, достатній для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Аналіз ліквідності підприємства.

Ліквідність активів — величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти без втрати вартості. Чим менше час, необхідний для переходу даного виду активу в грошову форму, тим краще.

Залежно від ступеня ліквідності (швидкості перетворення на грошові кошти) активи підприємства діляться на наступні групи:

— найбільш ліквідні активи (Л1);

— активи, що швидко реалізовуються (Л2);

— активи, що поволі реалізовуються (Л3);

— активи, що важко реалізовуються (Л4).

Пасиви балансу групуються по ступеню настання терміну їх оплати. Проте, якщо в розпорядженні є лише баланс, то застосовується більш стандартний підхід: зобов’язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. Використовуючи цей критерій, зобов’язання підприємства групуються таким чином:

— найбільш термінові зобов’язання (П1);

— короткострокові пасиви (П2) ;

— довгострокові пасиви (П3);

— постійні (стійкі) пасиви (П4).

Ці показники представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Аналіз ліквідності балансу

Для визначення ліквідності балансу були зіставлені підсумки приведених груп по активу і пасиву. Про це говорять наступні дані (табл. 1.3). Судячи по приведених показниках, баланс абсолютно неліквідний, отже, термін перетворення активів в гроші не відповідає терміну погашення зобов’язань. Проте проведений по даній схемі аналіз є наближеним. Детальнішим є аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів (табл. 1.4).

Таблиця 1.3

Визначення ліквідності балансу

Таблиця 1.4

Показники ліквідності

Можна зробити висновок, що, загалом спостерігається задовільна ситуація. Коефіцієнт загальної ліквідності на хорошому рівні, з позитивною динамікою і утримується в межах допустимих значень. Тенденція до збільшення коефіцієнта термінової ліквідності. Проте, коефіцієнт абсолютної ліквідності загрозливо низький. Отже, у разі потреби швидкого розрахунку підприємство потрапляє в скрутне становище, але якщо розрахунок в довгостроковій перспективі, то підприємство виконає свої зобов’язання.

Оцінка ділової активності. [30]

Визначається як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства. Ділова активність підприємства виявляється в динамічності розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. В таблиці 1.5 приведені показники ділової активності.

Таблиця 1.5

Показники ділової активності

Що стосується оборотності, загальна оборотність росте — це позитивний момент. Проте істотно зменшується оборотність запасів. Що ж до оборотності дебіторської заборгованості - вона зменшилася, що є наслідком зміни дебіторської політики. При цьому бачимо, що значно зросла оборотність кредиторської заборгованості, проте, цей момент був урегульований і в 2010 році вже спостерігалось зменшення цього показника.

Оцінка рентабельності підприємства.

Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність — відносний показник, що порівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. В таблиці 1.6 приведені показники рентабельності.

Показники рентабельності знаходяться на непоганому рівні. До того ж спостерігається різкий стрибок в 2009 році.

Аналіз складу та структури собівартості.

Таблиця 1.6

Показники рентабельності

Таблиця 1.7

Аналіз складу і структури собівартості

Як видно з таблиці, витрати на підприємстві за звітний рік виросли на 30 457 тис. грн., чи на 115%. Ріст відбувся по всім видам витрат, а особливо по матеріальним витратам — на 19 403 тис. грн. Змінилася і структура витрат: збільшилась доля матеріальних витрат та амортизація, в зв’язку з інфляцією, а доля оплати праці зменшилась. Структура витрат на виробництво наведена на рисунку 1.2 де 1 — матеріальні витрати, 2 — оплата праці та соціальні відрахування, 3 — амортизація, 4 — інші операційні витрати.

Діагностика банкрутства ПП «Лазаренко Л.П.»

Діагностика банкрутства є системою цільового фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують загрозу його банкрутства в майбутньому періоді.

Рисунок 1.2 — Структура витрат на виробництві

В таблиці 1.8 показано визначення ознак прихованого банкрутства, в таблиці 1.9 — визначення ознак доведення, в таблиці 1.10 — виявлення ознак прихованого банкрутства.

Таблиця 1.8

Визначення ознак прихованого банкрутства

Таблиця 1.9

Визначення ознак доведення до банкрутства

Таблиця 1.10

Виявлення ознак прихованого банкрутства

Підвівши підсумок фінансового аналізу ПП «Лазаренко Л.П.» можна зробити виcновок, що фінансова політика підприємства полягає в зміцненні стабільності, хоча останнім часом спостерігалися зміни, як в дебіторській, так і в кредиторській політиці, можливо це спричинить зростання ризиків або приведе до збільшення прибутку.

Дані зміни підкріплені переважаючою часткою власного капіталу, недоліком такого розподілу структури капіталу є те, що привертати позикові кошти набагато вигідніше, ніж використовувати свої. Негативним моментом також є відсутність високоліквідних активів і низька рентабельність власного капіталу.

Проте, підприємство фінансово стійке і надає можливість узяти довгостроковий фінансовий кредит під сприятливий для нього відсоток.

1.3 Аналіз збутової діяльності ПП «Лазаренко Л.П.»

На сьогоднішній день в асортименті підприємства ПП «Лазаренко Л.П.» 9 найменувань піцци: «Європейська», «Грибна», «Фрітатта», «Морська», «Поледро», «Моньєс», «З беконом», «Чиз-піцца», «Світ-дрім».

Данні вироби — це серія натуральних продуктів харчування з широким асортиментом смаків, зручних у вживанні. Їх якість гарантована строгим вхідним контролем всіх початкових продуктів, чітким дотриманням технології, високою культурою виробництва, що підтверджено українським сертифікатом якості і відповідає вимогам ISO 9001−2001.

Різноманітність смаків додають натуральні інгредієнти. До складу виробів входять продукти рослинного і тваринного походження, завдяки чому вони є джерелом повноцінного білка, мінеральних речовин і вітамінів. [5]

Додаткові інгредієнти дозволяють зберегти в готових виробах смак і користь свіжо виготовлених продуктів протягом всього терміну зберігання.

На рисунку 1.4 наведені обсяги продажів кожного з видів продукції.

Як видно з рисунку 1.4 доля «Поледро», «Морської», «Фрітатта», «Європейської» та «Світ дрім» піц в загальному обсязі продажів зросла. Стосовно ж таких видів, як «З беконом», «З грибами» та «Моньєс», їх доля зменшилась. Доля «Грибної» піцци залишилась незмінною.

Порівнюючи обсяги продажів кожного з видів закусок за 2009 та 2010 роки можна побачити, що обсяги продажів «Поледро», «Грибної», «Морської», «Фрітатта», «Чіз-піцца», «Світ дрім» та «Європейська» збільшились на 31,8; 20; 22,26; 46,37; 14,94; 40,49; 21,14% відповідно, а піцци «З беконом» та «Моньєс" — зменшились на 1,13 та 23,20% відповідно.

Такі зміни обсягів продажу кожного з видів піцци пов’язані з ростом ринку закусок та зміною прихильностей споживачів. З наведених показників видно, що обсяги продажу піцци «Моньєз» закуски у 2010 році значно знизилися порівняно з 2009 р. [30]

Динаміка маси прибутку (збитку) харчових підприємств свідчить про зростання чистого прибутку СГП на 123,882 тис. грн., який становив в 2010 році 124,674 тис. грн., що в свою чергу призвело до зростання загального чистого прибутку харчових підприємств до 1019,302 млн. грн., після коригування якого на індекс інфляції аналітичного року ми отримали значення 920,384 млн. грн.

Рисунок 1.3 — Доля кожного виду піцци в загальному обсязі продажів за 2009 та 2010 роки Приведемо сегментацію ринку піцци за споживачем, яка була отримана в результаті маркетингового дослідження.

Спершу розглянемо демографічні характеристики споживача. Демографія представляє об'єктивні кількісні показники, такі як вік, стать, освіта, дохід, сімейний стан. [30]

Гендерний склад покупців:

— чоловіки — 56%;

— жінки — 44%.

Вік покупця: від 18 до 60 років.

Освіта покупця:

— середня — 8%;

— середньотехнічна — 23%;

— незакінчена вища — 25%;

— вища — 46%.

В цілому, споживачі продукту високоосвічені люди. Цей факт слід врахувати в рекламних комунікаціях. По роду занять споживачів можна розділити таким чином (таблиця 1.11).

Таблиця 1.11

Рід занять споживача

По роду занять, споживачі переважно службовці з вищою і середньою спеціальною освітою, домогосподарки; дана ознака є частиною таких понять, як соціальна роль і статус, ці два поняття виражають в більшій мірі не самосприйняття, а загальну оцінку, що дається індивіду суспільством, тобто тут має місце деяке очікування від індивіда певної поведінки, яка має вираз і в характері покупок, що здійснюються і в їх обґрунтовуванні. В таблиці 1.12 показано, який сукупний місячний дохід мають покупці. [27]

Таблиця 1.12

Сукупний місячний дохід покупців

На основі даної таблиці побудуємо діаграму (рисунок 1.3):

Рисунок 1.4 — Сукупний місячний дохід покупців Більша частина респондентів має 3−4 члени сім'ї. Середня сукупність доходу для даних членів сім'ї складає 2500 грн. в місяць (епізодичні споживачі) і 3500 грн. в місяць (постійні споживачі); епізодичні споживачі придбавають 2−4 піци в місяць, а постійні 5−11 піц в місяць.

Демографічні і психографічні вимірювання доповнюють одне, тому їх слід використовувати спільно. Психографія враховує відносно невідчутні явища — мотиви, інтереси, суспільне положення і життєві цінності людей. Ці відомості доповнюють демографічні дані і ще ширше характеризують споживачів. [27]

Стиль життя — стереотипи життєвої поведінки особи, що виражаються в її інтересах, переконаннях, діях. Цільова аудиторія по демографічних ознаках є мало не четвертою частиною соціуму, а один з головних принципів сегментації полягає в тому, що сегмент не повинен бути розмитим, він повинен чітко відрізнятися по ряду характеристик від інших сегментів.

Рекламна кампанія повинна бути адресною. Для визначення стилю життя споживача необхідно проводити вимірювання по великому числу змінних.

Виходячи з отриманих в результаті дослідження даних, можна зробити висновок, що споживач даної продукції має високу соціальну активність, низьке відчуття ризику, сім'я і робота займають ведучі позиції в їх житті, цей тип споживача урбанізований, при виборі товару вони не є консерваторами, здатні міняти своє споживацьке відношення, до реклами відносяться скептично (хоча, приступаючи до вимірювання рівня продажів після прокрутки якісного рекламного ролика, стає зрозумілою хиткість цих даних); даний сегмент схильний до впливу модних тенденцій. Серед представників даної групи є «лідери думки», а одна з першочергових задач маркетингової політики компанії - це надання певного впливу на «лідерів думки». Таким чином, в ході проведеної сегментації був виявлений цільовий сегмент ринку, який є перспективним і привабливим для даної торгової марки.

Торгово-технологічний процес в роздрібній торгівлі є комплексом взаємозв'язаних торгових (комерційних) і технологічних операцій і є завершальною стадією всього торгово-технологічного процесу руху товару.

Структура торгово-технологічного процесу, послідовність виконання різних операцій залежать від ступеня господарської самостійності торгового підприємства, вживаного методу продажу товарів, типу і інших факторів.

Велику роль в торгово-технологічному процесі грають комерційні операції. Їх своєчасність і якість виконання впливають на широту асортименту пропонованих товарів, безперебійність торгівлі ними і на якість обслуговування покупців. До числа таких операцій відносять вивчення попиту покупців, складання заявок на завезення товарів, формування оптимального асортименту, організацію реклами і інформації. [38]

2. ЕКОНОМІКО — МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОСТАВОК

2.1 Аналіз поставок в роздрібну мережу ПП «Лазаренко Л.П.»

Більш чітке постачання харчевень товарами, не відриває працівників роздрібних торгових підприємств від виконання їх основних функціональних обов’язків. При раціонально організованій доставці товарів ефективно використовується робоча сила і транспорт, знижуються витрати обігу. Товари завозяться ритмічно по графіках, завдяки чому в магазинах підтримується стабільний асортимент.

Найважливішою умовою виконання плану реалізації товарів і формування необхідного розміру товарних запасів є забезпечення надходження товарів на торгове підприємство. Основною метою планування надходження товарів і організації закупівлі товарів відповідно до цього плану є забезпечення ритмічної поставки товарів на торгове підприємство в необхідних об'ємах і асортименті.

Процес планування надходження товарів здійснюється по наступних основних етапах (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 — Послідовність окремих етапів планування надходження товарів Аналіз надходження товарів на підприємство в передплановому періоді. Такий аналіз проводиться в тісній ув’язці з показниками аналізу реалізації товарів і товарних запасів. Для ув’язки цих показників аналіз надходження товарів здійснюється в роздрібних цінах. В процесі проведення аналізу вивчаються наступні основні питання:

1. динаміка загального об'єму і товарної структури надходження;

2. забезпеченість передбачених об'ємів реалізації і розмірів приросту товарних запасів необхідним об'ємом надходження товарів на підприємство;

3. склад джерел надходження товарів на підприємство;

4. відповідність об'ємів фактичного надходження товарів об'ємам, передбаченим укладеними контрактами;

5. рівномірність надходження товарів по окремих періодах (місяцям, декадам, тижням);

6. частота поставки товарів на підприємство.

Основу визначення планового об'єму і структури надходження товарів на підприємство складають раніше обґрунтовані плани реалізації товарів і формування товарних запасів. Об'єми необхідного надходження товарів розраховуються в розрізі окремих товарних груп і по підприємству в цілому. Планові розрахунки проводяться відповідно до наступних формул:

П = Р + Зк — Зн + В; (2.1)

П = Р + ?З + В, (2.2)

де П — плановий об'єм надходження товарів на підприємство (в роздрібних цінах); Р — плановий об'єм реалізації товарів; Зн — фактична сума товарних запасів на початок планового періоду; Зк — розрахункова сума товарних запасів на кінець планового періоду; ?З — зміна (приріст, зниження) суми товарних запасів, що передбачається, в плановому періоді; В — очікуване вибуття товарів у зв’язку з природним спадом і з інших причин (зниження ціни, сезонний розпродаж і т.п.).

Плановий об'єм закупівлі товарів визначається на основі планового об'єму надходження товарів на підприємство. При цьому слід враховувати, що об'єм надходження товарів розраховується в роздрібних цінах, тоді як об'єм закупівлі товарів — в цінах їх закупівлі (різниця між цими показниками складає суму торгових надбавок або валовий дохід від реалізації товарів), окрім того, слід враховувати, що приріст товарних запасів, передбачений в плановому періоді, також забезпечується закупівлею товарів в закупівельних цінах. З урахуванням цих положень плановий об'єм закупівлі товарів торговим підприємством можна визначити по наступній формулі:

ОЗ = П — ВДр — Нтз,(2.3)

де ОЗ — об'єм закупівлі товарів торговим підприємством з їх поставкою в плановому періоді (в цінах закупівлі); П — плановий об'єм надходження товарів на підприємство (в роздрібних цінах); ВДр — планована сума валового доходу від реалізації товарів (сума торгових надбавок); Нтз — сума торгових надбавок на об'єм приросту товарних запасів, що передбачається.

Розрахунки планового об'єму закупівлі товарів здійснюється в розрізі окремих товарних груп і по підприємству в цілому.

Забезпечення ритмічності і оптимізації партії надходження товарів на підприємство. Формування необхідної ритмічності надходження товарів на торгове підприємство є оптимізаційною задачею, вирішуваною з урахуванням забезпечення стійкості асортименту товарів, запланованих розмірів товарних запасів і мінімізації поточних витрат на цей процес. Ця задача розв’язується шляхом визначення оптимального розміру партій надходження (поставки) товарів на підприємство.

Частоту і оптимальні розміри партій товару, що завозяться, визначають для того, щоб забезпечити безперебійну торгівлю товарами відповідного асортименту при мінімальних розмірах товарних запасів.

При визначенні частоти завезення товарів враховують фізико-хімічні властивості товарів, граничні терміни їх реалізації, середньоденний об'єм продажу, розміри встановлених незнижуваних товарних запасів і інші фактори.

Кількість товарів, що замовляються, повинна повністю забезпечувати стійкість асортименту і безперебійний їх продаж до чергового завезення і разом з тим виключати утворення зайвих запасів. При визначенні цієї кількості враховують частоту завезення товарів і середньоденну їх реалізацію, незнижувані запаси і залишки товарів на день завезення.

Централізована доставка товарів повинна здійснюватися по жорстко встановлених графіках, що є розкладом часу відбору і доставки товарів в харчевні.

При складанні графіків враховують розміщення роздрібної торгової мережі, об'єм товарів, що завозяться, і періодичність їх завезення, особливості експлуатації транспорту, що використовується. [1]

Централізована доставка може здійснюватися двома видами маршрутів — маятниковими і кільцевими. При використовуванні маятникових або лінійних маршрутів автомашина за кожний раз доставляє товари в одне торгове роздрібне підприємство. Ефективність в цьому випадку досягається при завантаженні автомашини до її максимальної вантажопідйомності.

При кільцевих маршрутах повноогрядна автомашина доставляє за один рейс товари в декілька підприємств, що знаходяться на шляху її руху.

Маршрути доставки товарів розробляють з урахуванням територіального розміщення мережі роздрібних торгових підприємств. З цією метою складають карту-схему розміщення обслуговуваних роздрібних торгівельних підприємств і по ній визначають можливі транспортні зв’язки між декількома населеними пунктами, в яких розташовані підприємства громадського харчування. Спочатку складають лінійні маршрути, а потім формують кільцеві. Маршрути складаються з урахуванням забезпечення оптимальних показників роботи транспортних засобів.

У основі розрахунків потреби в транспортних засобах лежать дані про об'єми заявок підприємств громадського харчування, вантажопідйомність транспортних засобів і середню кількість рейсів.

У системі заходів, направлених на забезпечення раціональної організації централізованого товаропостачання роздрібної торгової мережі, важлива роль належить розробці технологічних схем товаропостачання, заснованих на вживанні взаємопов'язаних транспортних систем. Схеми з використанням тари-устаткування передбачають виконання наступних основних операцій:

— комплектування асортименту товарів для кожної харчевні і укладання їх в контейнер;

— зачохлювання і пломбування контейнера;

— доставка і передача опломбованих контейнерів і супровідних документів в експедицію оптової бази;

— угрупування контейнерів по прийнятих маршрутах;

— оформлення передачі завантажених контейнерів водіям транспортних засобів;

— вантаження і кріплення контейнерів в кузові транспортного засобу;

— доставка контейнерів з товарами на підприємство громадського харчування, вивантаження контейнерів і переміщення їх в зону приймання, зберігання або в торговий зал;

— оформлення здачі-приймання контейнерів з товарами;

— прийом, відвантаження і доставка на базу порожніх контейнерів.

Маршрути, в які включені харчевні, забезпечувані по технологічній схемі з використанням тари-устаткування, повинні обслуговуватися автомобілями, оснащеними борт-підйомниками. Відповідним чином повинні бути обладнані місця для приймання вантажів в харчевнях.

Використання контейнерної доставки товарів в харчевні дозволяє істотно скоротити чисельність працівників, зайнятих перенесенням і переміщенням товарів, спрощує організацію товаропостачання і полегшує внутрішнє переміщення товарів, створює умови для більш ефективної експлуатації автотранспорту.

Разом з тарою-устаткуванням для доставки товарів використовується спеціальна багатооборотна і текстильної тара ящика.

Для спрощення управління процесом товаропостачання можуть використовуватися технологічні карти, які є детальною розробкою найважливіших складових елементів централізованої доставки товарів в роздрібні підприємства торгівлі. В них вказується день, час доставки товарів в магазин, номер автомашини, обслуговуючої маршрут, прізвище водія, розмір партії товару і інші дані.

Завезення товарів повинне здійснюватися відповідно до попиту населення і встановленого для харчевні обов’язкового асортиментного переліку.

Основні принципи технологічного процесу завезення товарів на підприємства громадського харчування: планомірність, ритмічність, економічність, оперативність, централізація.

Найефективнішою для роздрібних торгових підприємств є централізована доставка товарів, яка веде до зниження витрат обігу.

Раціональне використовування транспортних засобів знижує витрати на перевезення, які складають значну частину витрат обігу.

Для забезпечення оптимального управління товарними потоками, логістика повинна бути оснащена комплексом спеціальних економіко-математичних моделей, основна особливість яких — технологічність, тобто можливість рішення складних оптимальних задач в оперативному режимі і у складі технологічного процесу управління матеріальними потоками. Основна роль цих моделей в умовах ринку — знаходження точок компромісу.

Необхідно впроваджувати сучасні засоби автоматизації і механізації, щоб скорочувати до мінімуму втрати в процесі доставки товарів в місця реалізації. [10]

Розглянуті особливості управління підприємством в сучасних умовах показали, що однією з важливих задач вирішуваних при управлінні підприємством ПП «Лазаренко Л.П.» є задача ефективного управління поставками.

ПП «Лазаренко Л.П.» має мережу підприємств громадського харчування.

Роздрібна мережа ПП «Лазаренко Л.П.» складається з п’яти харчевень, які розташовані за наступними адресами:

харчевня № 1 — пров. Кавказський, 1/3;

харчевня № 2 — вул. Сизранцева, 43;

харчевня № 3 — вул. Бородіна, 3;

харчевня № 4 — вул. Леніна, 9;

харчевня № 5 — біля залізничної станції.

Постачання продукції харчевням здійснюється раз на добу. Оскільки зросли витрати на транспортування товару з складу в харчевні, тому для ПП «Лазаренко Л.П.» виникає необхідність рішення транспортної задачі, тобто пошук оптимального плану перевезень.