Визначення змін діаметра артерії щодо тиску розтягування

Методики визначення. Зміни діаметра різних артерій (каротидних, плечових, радіальних, аорти) можуть бути залежними від тиску розтягування. Найчастіше ці зміни визначають за допомогою ультразвуку. Окрім цього, може застосовуватися ядерно-магнітний резонанс. Вирахування таких параметрів, як піддатливість та здатність до розтягування потребує визначення зміни тиску в артерії. Більшість авторів застосовують вимірювання АТ на плечовій артерії, хоча відомо, що ПАТ у плечовій артерії не завжди відповідає ПАТ у сонній артерії (ефект підсилювання (ампліфікації) ПАТ). Більше того, ефект підсилювання ПАТ може бути різним для різних людей, і порівняння жорсткості артерій у різних групах, що базується на вимірюванні периферійного АТ, буде не зовсім обґрунтованим [20, 97, 101, 102, 116, 128, 129].

Застосування методу апланаційної тонометрії є корисним для визначення АТ у сонній артерії. І хоча ця техніка застосовується більше для визначення абсолютного значення АТ (середній АТ у плечовій артерії майже дорівнює середньому тиску в сонній артерії), з її допомогою можна проводити аналіз форми пульсової хвилі в сонній артерії. Криві діаметр-тиск через систоло-діастолічні коливання можна отримати при застосуванні комбінації ультразвукового методу та апланаційної тонометрії. При цьому крива діаметр-тиск є похідною від кривої здатність до розтягування-тиск. В одному з досліджень визначення зв’язку між здатністю до розтягування та зміною АТ було проведено у пацієнтів з та без АГ [100]. Для кожної групи здатність до розтягування співвідносилася до середнього АТ 100 мм рт. ст. Виявилося, що здатність до розтягування (Dis) була достовірно меншою у групі пацієнтів з АГ, але при співвідношенні до середнього АТ 100 мм рт. ст. групи достовірно не відрізнялися за здатністю до розтягування (Dis100).

Інший показник — еластичний модуль — не залежить від геометрії артерії (його діаметра), на відміну від здатності до розтягування, і визначається жорсткістю матеріалу, з якого складається стінка артерії. Проте на його величину також впливає напруження стінки артерії (стрес навантаження), що залежить від тиску розтягування. Незалежним від тиску розтягування є лише індекс жорсткості b, цей показник залежить тільки від еластичних властивостей артерії. Так, у дослідженні T. Hirai та співавторів введення нітропрусиду натрію приводило до зменшення САТ (на 40 мм рт. ст.) та еластичного модуля, що залежить від АТ, але індекс жорсткості не змінювався [49]. У дослідженні M. Roman і співавторів індекс жорсткості не відрізнявся у хворих одного віку з та без АГ, у той же час еластичний модуль був більшим у пацієнтів з АГ [99, 100]. Тому було зроблено висновок, що рівень АТ, який визначає тиск розтягування, може суттєво впливати на еластичні властивості у пацієнтів з АГ.

Старіння судин суттєво впливає на жорсткість сонних артерій. Збільшення віку корелює зі зменшенням здатності до розтягування. Це пов’язано не стільки зі змінами тиску розтягування, як із структурними та функціональними змінами. Еластичний модуль збільшується з віком як у пацієнтів з АГ, так і без АГ, при незначній зміні рівня АТ [38, 51, 118, 119]. У молодих пацієнтів наявність АГ призводить до підвищення жорсткості артерій, а в подальшому з віком зміни в стінках артерій, що відбуваються при старінні, мають більший вплив на еластичні властивості артерій, ніж наявність АГ [25, 38, 50, 51, 118, 119].

Точне визначення взаємозв'язку між зміною тиску та діаметром артерій можна провести за допомогою інвазивного методу, коли ультразвуковий датчик встановлюється у просвіт артерії. Еластичні властивості артерій вивчали в ряді досліджень за допомогою цього методу: в пацієнтів різного віку, з ІХС, з АГ, гіперхолестеринемією та в курців [20, 66, 68, 71, 75, 79, 80, 91, 102, 119, 120]. Недоліком цієї технології є неможливість її застосування для вивчення сонної артерії.

Клінічне значення. Є кілька досліджень, в яких неінвазивне визначення жорсткості артерій пов’язувалося з прогнозом. Так, у пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності еластичний модуль виявився незалежним предиктором смерті від усіх причин [74]. Здатність до розтягування достовірно негативно корелювала з виникненням серцево-судинних подій у пацієнтів після трансплантації нирок [13].

При визначенні піддатливості аорти за допомогою ядерномагнітного резонансу виявилося, що вона більша у висхідній частині аорти, ніж у дузі та низхідній частини аорти [43, 84, 85]. Піддатливість аорти була більшою у спортсменів та нижчою у хворих на ІХС. Здатність до розтягування у проксимальному відділі аорти зменшувалася з віком та була незалежним предиктором зниження толерантності до фізичного навантаження у хворих із серцевою недостатністю [28, 39, 95].