Новi українсько-нiмецькi переговори. 
Українська армiя в Германiї

В цей час нiмцi бажали лише одного створити спiльний блок всiх народiв, пригнічених комунiзмом, i на чолi цього блоку був вже поставлений генерал Андрiй Власов, як головнокомандуючий Росiйською Визвольною Армiєю (РВА). В останнiх числах жовтня 44-го звiльнив бiльшу частину українських положених — С. Бендеру, Мельника, Бульбу-Боровця та інших. Нiмцi хотiли вести переговори, якi розпочались в листопадi 44-го й тягнулись до кiнця грудня 44-го. Швидкому просуванню заважала концепцiя Власова, «о єдиній i неподільної Росiйської імперії», тим самими ставивши пiд сумнiв суверенітет України. Але не маючи виходу німцi були змушені признати Український Нацiональний Комiтет в Германiї як репрезентацiю українського народу перед нiмецькою владою. Отже, переговори закiнчились в кiнцi 44-го, а в першi днi березня нiмецька влада затвердила комітет i дала дозвiл на організацію нової української армії пiд командуванням генерала Шандрука.

Нова армiя мала складатись з двох частин:

регулярна пiхотна армiя, яка б мала завдання боротися проти СРСР на схiдному фронтi;

— нерегулярна частина — «група Б» Української нацiональної армiї.

Група «Б» мала диверсiйно-партизанське завдання на схiдному фронтi (командиром був Т.Б.Б.).

В склад регулярної УНА входили:

• 1. Дивiзiя «Галичина» — перша дивізія УНА;
• 2. Українське Визвольне військо;
• 3. Всi українцi, полоненi, з армiєю Власова, полiцейськi.

Теоретично штаб УНА мiг набрати 250 000 кадрiв. Але цим планам не дано було втілитися у життя внаслiдок закiнчення вiйни. Найбiльш боєздатні частини армiї було розбито на невеликi групи i планомiрно здавались у полон американцям. Одна з дивiзiй генерала Власова повернула зброю проти німців i допомогла чехам звiльнити Прагу, але через декiлька днiв її заново «звiльнили» радянськi війська.

Отже, в цьому невеликому обсягом рефератi, на мiй погляд, менi вдалось висвiтити деякi iсторичнi факти про воєннi дiї УПАП в роки ВВВ.