Особливості проектування уроку математики в умовах інтерактивного навчання

Курсова робота

Особливості проектування уроку математики в умовах інтерактивного навчання

Вступ

Актуальність теми дослідження. В основах законодавства зазначається, що урок є основною формою організації навчально-виховного процесу. В основних напрямках реформи загальноосвітньої і професійної школи ставляться завдання підвищення якості навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці. Урок зберігає провідне значення в сучасних умовах вдосконалення навчання.

Зараз питання про підвищення ефективності і якості уроків стає ще більш актуальним. У практиці навчання математики накопичився великий досвід організації навчальної роботи і підвищення її якості. В даний час з’явилися різні шляхи підвищення ефективності та якості уроків такі, як, нестандартні уроки, застосування різних технологій навчання, організація самостійних робіт учнів на уроці і інші шляхи.

Урок як організаційна форма навчання забезпечує можливість досягнення високої якості засвоєння знань. Тому стає важливим підвищувати ефективність і якості уроків математики.

Логіка розвитку сучасної цивілізації ставить перед освітою завдання, для виконання яких необхідно формулювати нові концептуальні ідеї навчання, що органічно поєднують елементи традицій та інновацій. Сучасні філософські знання про світ, про людину змушують науковців, практиків відшукувати та розробляти принципово нові підходи, методи пізнання світу, пізнання невідомого, засновані на принципах діалогічності, толерантності, різні прийоми, засоби вивчення дійсності. Підготовка нового покоління до життя в суспільстві, в якому зростає складність його устрою і мобільність, — гарантія існування самого суспільства, культури, пов’язаної із самобутністю, традиціями, досвідом, цінностями.

Вивчення математики має велике значення для наукового сприйняття світу, для розвитку творчої, інтелектуально розвиненої особистості. Тому сучасна педагогічна система математичної освіти вимагає удосконалення методики викладання математики. Необхідно забезпечити учня багажем знань з допомогою взаємодії з викладачем, з іншим учнем, з групою. Тоді інтерес учнів до уроку та його ефективність зросте. Досвід роботи свідчить про те, що однією з ефективних форм навчання є інтерактивне. Це форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачену мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання з предмета, відчути впевненість у собі.

Об'єкт дослідження — обрано процес організації навчання в основній школі.

Предмет дослідження — шляхи підвищення ефективності та якості уроків математики в основній школі.

Мета дослідження:

— ознайомлення з умовами інтерактивного навчання;

— формування відповідних знань для кращого і глибшого розуміння відомостей про інтерактивне навчання та його інтеграцію у вивчення математики.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу з теми дослідження

2. Розглянути форми організації навчання в основній школі.

3. Виділити типологію уроків (стандартні і нестандартні)

4. Розкрити шляхи підвищення якості уроків математики в основній школі.

Методи:

ь теоретичний аналіз науково-методичної та навчальної літератури, у якій розглядається тема інтерактивного навчання та побудови уроку математики в умовах інтерактивного навчання, аналіз змісту програм та підручників з математики;

ь синтез необхідних відомостей про інтерактивне навчання;

ь абстрагування як виділення суттєвого та відокремлення від несуттєвого;

ь узагальнення та систематизація отриманих даних.

Практичне значення курсової роботи. Застосування знань про інтерактивне навчання для поглибленого вивчення учнями матеріалу шкільного курсу математики з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку мислення, кмітливості, творчості, підвищення пізнавальної активності в процесі навчання.

Особистий внесок. Узагальнено і систематизовано науково-методичну та навчальну літературу. Розкрито широкий асортимент науково-популярної літератури, в якій розглядаються питання щодо інтерактивного навчання, який проаналізувала і використала у підготовці даної роботи.

Робота складається з двох розділів. Розділ І поділений на три підрозділи. У підрозділі 1.1 розглянуто суть інтерактивного навчання. У наступному підрозділі розглянуто різні класифікації інтерактивних форм навчання. У розділі 1.3 розгянуто основні функції, принципи, моделі інтерактивного навчання, а також фактори, що впливають на необхідність застосування інтерактивного навчання.

Розділ ІІ складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі розглядається проектування уроку в інтерактивній формі У підрозділі 2.2 розглянуто поради щодо організації роботи на інтерактивному уроці. У останньому підрозділі розділу наведено педагогічний експеримент.

1. Інтерактивне навчання

1.1 Суть інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання дозволяє розв’язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння та навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш високі форми кооперації та співробітництва.

Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання.

Сучасному навчально-виховному процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв’язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні математики — є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра.

Розв’язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

В. Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

Ідея інтерактивного навчання виникла в середині 1990;х років з появою першого веб-браузера та початком розвитку мережі Інтернет. Ряд фахівців трактує це поняття як навчання з використанням комп’ютерних мереж і ресурсів Інтернету. Більш широке тлумачення: інтерактивне навчання — здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною).

Поняття «інтерактивний» походить від англійського «interact», «inter» — взаємний, «act» — діяти. Інтеракція — це взаємодія, вплив один на одного; динамічна послідовність взаємно орієнтованих дій партнерів, що вносять у свої дії зміни в залежності від того, що робить або говорить інший; це соціальний контакт, збудований на поєднанні ініціативної дії та дії - реакції.

Поняття «інтеракція» виникло вперше в соціології та соціальній психології. Для теорії символічного інтеракціонізму (основоположник — американський філософ Дж. Мід) характерно розгляд розвитку і життєдіяльності особистості, творення людиною свого «Я» в ситуаціях спілкування та взаємодії з іншими людьми.

Слідом за Т.С. Паніною, Л. В. Вавиловою, ми розуміємо під інтерактивним навчанням спосіб пізнання, здійснюваний у формах спільної діяльності учнів, при якому всі учасники освітнього процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють роботу, занурюються в реальну атмосферу ділового співробітництва з розв’язання проблем.

Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це — співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. На своїх уроках вчитель має бути організатором процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховуються почуття толерантності.

Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законовідповідальною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

1.2 Форми інтерактивного навчального спілкування

Класифікація інтерактивних форм навчання.

З точки зору Т.С. Паніної та Л.Н. Вавилової інтерактивні форми можна розділити на три групи: дискусійні, ігрові, тренінгові.

Розглянемо деякі дискусійні форми інтерактивного навчання:

1. «Круглий стіл». Обговорення проблеми ведеться групами учнів, але обмін думками відбувається не тільки між групами (або всередині однієї групи), а й з аудиторією.

2. «Засідання експертної групи» (або «панельна дискусія»). Поставлене проблемне питання обговорюється першопочатково в рамках невеликої групи (4−6 чоловік), а потім її учасники коротко викладають свої позиції всьому класу.

3. «Форум». Ця форма схожа з попередньою. Відмінність полягає в тому, що група не просто викладає свої позиції, а вступає в обмін думками з аудиторією.

4. «Симпозіум». Форма, що передбачає виступ із заздалегідь підготовленими повідомленнями, що відображають їх позиції по неоднозначному (або спірному) сюжету. Після заслуховування повідомлень аудиторія задає доповідачу питання.

5. «Дебати». Заявляються дві різні, а часто протилежні, точки зору — кожну висуває і відстоює одна з груп учнів.

6. «Судове засідання». Моделюється ситуація судового розгляду з участю всіх передбачених законом сторін.

Дещо окремо стоїть варіант колективної взаємодії так звана «техніка акваріуму». Цей різновид дискусії зазвичай застосовують при зверненні до матеріалу, який містить явні протиріччя у підходах, оцінках. Даний варіант проведення дискусії цікавий тим, що тут робиться наголос на представленні точки зору, її аргументації. Включеність всіх учасників досягається участю кожного в початковому обговоренні питання в групах, у підтримці свого представника на «презентації» виробленої позиції, критичному осмисленні ходу і підсумків колективної роботи.

Далі зупинимося докладно на розгляді гри, як однієї з основних форм інтерактивного навчання.

У педагогічній літературі зазначається, що ігри найчастіше використовуються як засіб активізації навчального процесу. О. О. Жебровська вважає, що «ігри можуть сприяти становленню творчої особистості учня, формують вміння бачити проблеми, приймати рішення, розвивають пізнавальний інтерес до предмета, роблять сильний емоційний вплив на учнів, формують риси характеру». Багато авторів відзначають виховну цінність гри, її можливості у формуванні різних сфер індивідуальності [8, c. 24−28].

Гра — мозковий штурм заснована на припущенні американського вченого А. Осборна про те, що оригінальність творчого рішення гальмує критичність мислення і пригнічує синдром боязні виглядати нерозумним. Не допускається ніякої критики висловлених ідей, ідеї висловлюються короткими пропозиціями без обгрунтування, перевага віддається всім оригінальним ідеям, у тому числі жартівливим, фантастичним і так званим інсайдам (раптове осяяня). «Мозковому штурму» обов’язково передує етап занурення, коли учні протягом однієї хвилини висловлюють пропозиції щодо питань, ніяк не пов’язаним з обговорюваним матеріалом.

Гра — інформаційний лабіринт передбачає роботу учнів з набором документів.

При використанні ігрових форм інтерактивного навчання слід керуватися наступними принципами відбору об'єкта ігрового моделювання:

* неординарність ситуації, що вимагає нетрадиційного рішення, або брак інформації, яка потребує розширення і уточнення;

* проектування ігрових моментів повинно враховувати актуалізуючі та підкріплюючі мотиваційні стани.

* високий освітній і розвиваючий потенціал проблеми;

* актуальність з точки зору сучасних умов;

* форма впливу на учнів під час гри повинна бути ненасильницькою.

Однією з ефективних форм навчання школярів з точки зору Л.П. Борзової є освітній тренінг. Це нова форма поки досить рідко використовується в шкільній практиці і, по суті, ще не розглядалася в методичній літературі.

Тренінгова робота на уроках спрямована на розвиток пізнавальних здібностей учнів: мовлення, мислення, уяви, пам’яті, уваги, інтуїції, емпатії. Ця методика допомагає розвитку різних загальнонавчальних і спеціальних умінь: витягувати інформацію з предметної і образотворчої наочності; по окремим деталям визначати, яку інформацію може нести предмет або зображення (інформація про застосування предмета, його функціональне призначення, інформація про людей, які користувалися цим предметом). Основні форми такої роботи — різноманітні ігри та вправи для групи учнів, об'єднані в єдиний комплекс, який Л. П. Борзова називає тренінгом.

Таким чином, ми розглянули форми інтерактивного навчання згідно з класифікацією Т.С. Паніної, Л.Н. Вавилової.

Е.Е. Вяземський будує класифікацію форм навчальних занять на основі інтерактивного навчання наступним чином:

1. Моделі навчальних занять на основі ігрової діяльності:

* Ігри-реконструкції (наявність уявної ситуації, яка відбувалася в минулому або сьогоденні, розподіл ролей).

* Ігри-обговорення (наявність ситуації, яка моделює різні форми обговорення, створення конфлікту думок, аналіз минулого експертами з точки зору сучасності).

* Ігри-змагання.

2. Моделі навчальних занять на основі дискусійної діяльності:

* Семінари (індивідуальна робота);

* Структуровані дискусії (групова робота);

* Проблемно-проектні дискусії (колективна діяльність класу).

3. Моделі навчальних занять на основі дослідницької діяльності:

* Практичні заняття (колективна діяльність класу).

* Проблемно-лабораторні заняття (групова робота).

Така класифікація близька по суті з вище названою класифікацією, авторами якої є Т.С. Паніна і Л.Н. Вавілова.

І. П. Підласий пропонує класифікацію інтерактивних технологій (розуміючи під технологією сукупність методів, форм, прийомів, засобів і змісту) на основі функціонального підходу [18], виділяючи:

1. Технології з вузьким спектром можливостей. Дана група має можливості розвитку інтелектуальної сфери та комунікативних навичок (робота в групах).

2. Технології із середнім спектром можливостей. Дана група сприяє не тільки розвитку інтелектуальної та комунікативної сфер, але й емоційної сфери. До цієї групи відносяться різні ігри, найчастіше змагального характеру.

3. Технології з широким спектром можливостей — дискусії, диспути, рольові ігри. Дана група має можливість комплексного впливу на інтелектуальну, емоційну і мотиваційну сферу учня.

Такий підхід до класифікації інтерактивного навчання ширше вище названих класифікацій, оскільки враховує всі аспекти навчально-виховного процесу, форми і методи в якому є окремими компонентами системи.

інтерактивний урок навчання педагогічний

1.3 Основні принципи, функції, моделі інтерактивного навчання. Фактори, що впливають на необхідність застосування інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання засноване на принципах:

* взаємодії;

* активності учнів;

* опорі на груповий досвід;

* обов’язковому зворотному зв’язку;

* створення середовища освітнього спілкування, яке характеризується відкритістю, взаємодією учасників, рівністю їх аргументів, накопиченням спільного знання, можливістю взаємної оцінки і контролю.

Отже, інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одна з цілей якої полягає у створенні комфортних умов навчання, за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.

Функції інтерактивного навчання.

Деякі автори виділяють наступні функції інтерактивного навчання:

* активізація процесу навчання;

* формування предметних знань і надпредметних умінь і навичок в процесі самостійної роботи;

* розвиток творчих здібностей учнів, їхньої особистої свободи і розкутості, поліпшення психологічного клімату, розвиток дружби і взаємодопомоги в колективі.

Також можемо відзначити можливість реалізації в умовах інтерактивного навчання одночасно декількох функцій:

· навчальної (включає засвоєння змісту освіти, розвиток загальнонавчальних умінь і навичок);

· розважальної (створення сприятливої атмосфери на уроках);

· комунікативної (об'єднання колективу учнів, встановлення емоційних контактів);

· релаксаційної (зняття емоційного напруження);

· психотехнічних (формування навичок підготовки фізіологічного стану для більш ефективної діяльності). [8, с. 24−28]

Таким чином, інтерактивному навчанню властиві навчальні, виховні і розвиваючі (включають комунікативні та психотехнічні), релаксаційні функції, які можуть реалізовуватися одночасно.

В залежності від рівня пізнавальної активності учнів у навчальному процесі в педагогіці розрізняють кілька моделей навчання. В.А. Біловол виділяє пасивне і активне навчання. При пасивному навчанні учень виступає в ролі об'єкта навчальної діяльності: він повинен засвоїти і відтворити матеріал, який передається йому викладачем або іншим джерелом знань. Зазвичай це відбувається при використанні лекції-монологу, читанні літератури, демонстрації. Учні при цьому, як правило, не співпрацюють один з одним і не виконують жодних проблемних, пошукових завдань.

При активному навчанні учень більшою мірою стає суб'єктом навчальної діяльності, вступає в діалог з учителем, активно бере участь в пізнавальному процесі, виконуючи творчі, пошукові, проблемні завдання. Здійснюється взаємодія учнів один з одним при виконанні завдань в групі, парі. [2, с. 38−46]

Важливими чинниками, що впливають на внутрішню мотивацію учнів при навчанні в інтерактивній формі є:

* отримання задоволення від самої діяльності (пошук, дослідження проблеми, підбір аргументів, складання презентації тощо);

* значущість для особистості результатів діяльності;

* суспільне визнання отриманих результатів;

* умови для самореалізації та розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів;

* можливість отримання підтримки групи;

* суб'єкт-суб'єктні відносини;

* специфіка навчального предмета.

Працюючи в групі, учні стимулюють і активізують один одного. На думку Б.Ц. Бадмаєва «при застосуванні інтерактивних методів найсильніше діють на інтелектуальну активність дух змагання, суперництва, змагальності, які проявляються, коли люди колективно шукають істину. Крім того, діє такий психологічний феномен, як зараження, і будь-яка висловлена?? сусідом думка здатна мимоволі викликати власну, аналогічну або близьку до висловленої або, навпаки, зовсім протилежну» [2, c. 74].

Сучасний комунікативний простір на уроці полягає в створенні між педагогом і школярами взаєморозуміння на основі гуманістичних цінностей, толерантності.

Для демократичного суспільства характерні договірні відносини між рівноправними суб'єктами. Відносини підпорядкованості замінюються відносинами партнерства. Соціальні зміни привели до зміни освітньої парадигми, переходу від «переважно регламентуючих, алгоритмізованих, програмованих форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих, проблемних, дослідницьких, пошукових, що забезпечує народження пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні».

Завдання, визначені Концепцією модернізації освіти: формування особистості учня, що відрізняється відповідальністю та ініціативністю, адаптивністю до динамічно мінливих умов, здатних до множинних виборів, новому типу функціональної грамотності. Для цього учням необхідно навчитися:

* діяти в рамках узгоджених цілей і завдань;

* узгоджувати свої дії з діями партнера (враховувати думку іншого); жити разом, кооперуватися, йти на компроміс;

* самостійно розвиватися, якщо наявні здібності не відповідають сучасним вимогам.

Отже, використання інтерактивних форм навчання у освітньо-виховному процесі викликано рядом внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на цілі і результати навчання.

2. Математика в умовах інтерактивного навчання

2.1 Проектування уроку в інтерактивній формі

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку, який, за О. Пометун, складається із п’яти елементів:

1. мотивації;

2. оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

3. надання необхідної інформації для розв’язання завдань;

4. інтерактивної вправи — центральна частина заняття;

5. підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація. Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів. Мета — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає по-іншому, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках.

Оскільки момент інтерактивного навчання принциповий, розглянемо його більш детально. Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

* висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульоване таким чином: «Після цього уроку я зможу…»;

* чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку.

* Тому мають бути передбачені:

* обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечено;

* обсяг і рівень розвитку способів діяльності, яких планується досягти в кінці уроку;

* розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, — це визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці.

Формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов’язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев’яносто відсотків успіху.

Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, до чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того щоби побачити з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

· назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

· якщо назва теми містить нові слова чи проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

· попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, спроби діяльності тощо;

· нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

Подання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку — дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10−15% часу.

Інтерактивна вправа — центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати приблизно 50−60% часу на уроці. Обов’язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

1. Інструктування — учитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2−3 хв).

2. Об'єднання у групи та/або розподіл ролей (1−2 хв).

3. Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5−15 хв).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

· усвідомити, чого вони навчились;

· пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

· оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

· порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

· як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

· побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

· Усне обговорення за запитаннями:

· З якою метою ви робили цю вправу?

· Які думки та почуття вона у вас викликала?

· Чому ви особисто навчились?

· Чому би хотіли навчитись у подальшому?

Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

1. пояснити зміст опрацьованого;

2. порівняти реальні результати з очікуваними;

3. проаналізувати, чому відбулось так чи інакше;

4. зробити висновки;

5. закріпити чи відкоригувати засвоєне;

6. намітити нові теми для обміркування;

7. установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що треба засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

8. скласти план подальших дій.

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватись під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитись до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1−2 інтерактивних види роботи.

8. Під час підготовки запитань учителю необхідно продумувати варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя.

2.2 Організація роботи на інтерактивному уроці

У будь-якій технології значущим елементом є зміст освіти з конкретного предмету. Вважаємо некоректним формулювання питання: «Що є головним на інтерактивному уроці - форма чи зміст?». Будь-яка діяльність складається з поєднання змісту і форми. Успішність, ефективність результату всієї роботи залежать від оптимального поєднання, взаємодоповнюючого балансу всіх складових. Форма повинна відповідати цілям і змісту. Характер математичного змісту визначає вибір учителем форми інтерактивного уроку.

При підготовці уроку в інтерактивному режимі вчителю слід враховувати наступні умови.

1. Створення сприятливого для навчання емоційного клімату і відповідної навчально-просторового середовища.

2. Керівництво діалоговим взаємодією всіх учасників освітнього процесу.

3. Організація продуктивної внутрішньогрупової і міжгрупової навчальної діяльності.

4. Здійснення зворотного зв’язку з аудиторією, аналіз причин успіхів і невдач у спільній діяльності.

У процесі пошуку рішення проблеми при інтерактивному навчанні відбувається зіткнення різних точок зору учнів. Одне з найважчих правил поведінки для школярів полягає в тому, що слід розрізняти особистість однокласника і ту роль, яку він виконує в процесі групової роботи. Наприклад, як ініціатор, учень може висувати будь-які, самі фантастичні ідеї, при цьому інші члени групи не повинні піддавати його глузуванням за нереальність висунутих пропозицій. Або інший, більш гострий випадок: роль контролера закономірно передбачає критику, але критику обгрунтовану, конструктивну. При цьому і сам «критик», і його опонент повинні відчувати межу ситуації і не переносити конфліктну ситуацію за рамки уроку в міжособистісний план.

Фахівці виділяють наступні норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

· у спільній роботі немає «акторів» і «глядачів», усі - учасники;

· кожен член мікрогрупи заслуговує того, щоб його вислухали, не перебиваючи;

· слід говорити так, щоб тебе розуміли; висловлюватися безпосередньо по темі, уникаючи зайвої інформації;

· якщо прозвучала інформація не цілком ясна, задавати питання «на розуміння» (наприклад, «Чи правильно я зрозумів?»). Тільки після цього робляться висновки;

· критикуються ідеї, а не особистості;

· мета спільної діяльності полягає не в «перемозі» якої-небудь однієї точки зору, а в можливості знайти краще рішення, дізнавшись різні думки з проблеми тощо.

Чи потрібно боятися негативних відгуків учнів про роботу? Ні, вони все одно будуть, оскільки далеко не всі учні готові до такої комунікативно-інтенсивної, емоційно та інтелектуально насиченої форми навчання. Але для того щоб визначити витоки негативної оцінки — прояв негативізму підліткового віку або ж невдало організована робота учнів, — педагог повинен проаналізувати зайнятість та емоційний стан цього учня. Чи був він прийнятий в групову роботу? Чи не виявлялася агресивна поведінка по відношенню до учня (його висловам) з боку однокласників, педагога? Чи відповідав підбір змісту навчального завдання силам і можливостям цього учня?

Важливий момент: учні до кінця уроку вже втомлюються, увага розсіюється, тому часто буває так, що вислуховують репліки перших трьох-чотирьох учнів, а потім хтось з учнів відключається, хтось починає перемовлятися і т.д. Учитель повинен привернути увагу учнів, тому що такий шум може для мовців служити сигналом: його думка не така цікава і значима для оточуючих. Тому можна використовувати на даному етапі пару фраз на тему «виховану людину відрізняє не тільки вміння говорити, а й уміння слухати».

Основні вимоги успішного навчання в режимі групової роботи:

1. Позитивна взаємозалежність — члени групи повинні розуміти, що загальна навчальна діяльність приносить користь кожному.

2. Безпосередня взаємодія — члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним.

3. Індивідуальна відповідальність — кожен учень повинен оволодіти запропонованим матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Більш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи.

4. Розвиток навичок спільної роботи — учні повинні освоїти навички міжособистісних відносин, необхідних для успішної роботи, наприклад, розпитування, розподіл, планування завдань.

5. Оцінка роботи — під час групових зборів необхідно виділити спеціальний час для того, щоб група могла оцінити, наскільки успішно вона працює.

Опис досвіду роботи вчителів, які працювали над проблемою використання інтерактивних технологій на уроках математики наведений у додатку 1.

2.3 Педагогічний експеримент

З метою експериментальної перевірки дослідження, а також упровадження результатів дослідження в педагогічну практику був проведений педагогічний експеримент в умовах реального навчально-виховного процесу. Апробація цієї роботи проходила на базі Полтавської ЗОШ I-III ступенів № 38 у 6-А та 6-Б класах. Експериментальна перевірка ефективності розробленої технології розвитку творчих здібностей учнів здійснювалася у декілька етапів, яким передувало вивчення проблеми на теоретичному рівні і практична робота автора в школі.

Експериментальний і контрольний класи складалися приблизно з однакової кількості учнів (31−34 учні), рівень знань учнів середній і високий.

Нами було поставлено завдання: за допомогою експерименту підтвердити гіпотезу дослідження, виявити, що проведення уроків математики в інтерактивній формі більше систематизує процес навчання, підвищує інтерес до навчання, підвищує індивідуальність і самостійність навчання.

Констатувальний етап експерименту передбачав:

· перевірку ефективності використання інтерактивних методів;

· здійснення пошуку ефективних інтерактивних форм, методів та засобів організації уроків математики;

· вивчення стану проблеми в науково-методичній, психолого-педагогічній літературі та рівень її практичної реалізації в навчанні математики в школі;

· аналіз програм з математики та відповідних підручників;

· практичне дослідження.

У ході констатувального експерименту були поставлені та виконані такі завдання:

· проведено і проаналізовано анкетування учнів щодо їх ставлення до математики;

· проведено і проаналізовано анкетування вчителів щодо використання ними інновацій типу методик інтерактивного навчання у процесі викладання математики.

Отримані результати дали підставу зробити такі висновки:

Кількісні показники:

1. Анкетування учнів: 40% учнів відзначають негативне ставлення до математики, 45% - до уроків математики, 78% опитуваних віднесли математику до найважчих шкільних предметів; основні труднощі в учнів викликає учіння правил (35%), написання контрольних робіт (17%), розв’язування задач (43%).

2. Анкетування вчителів: лише 35% педагогів застосовують елементи новаторства у процесі викладання математики; 15% учителів систематично використовують у роботі інтерактивні методи, а 50% - взагалі не знають, про що йде мова.

Якісні показники:

1. В учнів несформований інтерес до математики, вони не вважають її цікавим предметом.

2. Учителі недостатньо сприяють стимулюванню інтересу у школярів до математики.

Ці висновки дали змогу сформулювати гіпотезу і завдання дослідження.

На пошуковому етапі експерименту основними завданнями були:

· розробка цілей, принципів, форм і методів роботи з учнями;

· розробка відповідного методичного забезпечення.

В експерименті приймало участь два 6-их класи для проведення формуючого етапу експерименту. Один з класів прийнятий за контрольний, другий — за експериментальний.

Метою формувального етапу експерименту було зясувати на практиці ефективність інтерактивного навчання, провести кількісний і якісний аналіз результатів експерименту. Навчання в контрольному класі проводилося за традиційною методикою. В експериментальному класі застосовувалася методика інтерактивного навчання.

Висновки формувального експерименту базувалися на результатах анкетування учнів (див. додаток 1):

1. Емоційний стан учасників навчально-виховного процесу покращився за рахунок створення «ситуації безумовного успіху"2. У більшості учнів з’явилося відчуття власної важливості, бажання навчатися.

Дані порівняльного дослідження свідчать про перевагу інтерактивного навчання над традиційним.

Висновки

Використання інтерактивних форм навчання на уроках математики дозволило учням отримати досвід активного освоєння навчального змісту у взаємодії з навчальним оточенням; створити умови для розвитку особистісної рефлексії та освоєння нового досвіду навчальної взаємодії, переживань; виховання толерантності.

Робота учнів у групі сприяла:

— Розвитку навичок спілкування і взаємодії;

— Формуванню ціннісно-орієнтаційної єдності групи;

— Залученню до гнучкої зміни соціальних ролей в залежності від ситуації;

— Прийняття моральних норм і правил спільної діяльності;

— Розвитку навичок аналізу та самоаналізу в процесі групової рефлексії;

— Розвитку здатності вирішувати конфлікти, здатності до компромісів.

В умовах інтерактивного навчання змінюються відносини в системі «Вчитель-група»:

* нестандартний підхід до організації освітнього процесу;

* багатовимірне освоєння навчального матеріалу;

* формування мотиваційної готовності до міжособової взаємодії не тільки в навчальних, а й в інших ситуаціях.

Переваги інтерактивних форм навчання:

— Підвищують мотивацію і залучення учасників до рішення обговорюваних проблем;

— Інтенсифікують процес розуміння, засвоєння і творчого застосування знань при вирішенні практичних завдань;

— Формують особисту зацікавленість кожного учня у власному і загальному результатах, що робить процес навчання більш осмисленим і результативним;

— Сприяють розвитку вміння мислити неординарно, по-своєму бачити проблемну ситуацію, виходи з неї, обгрунтовувати свої позиції;

— Формують здатність до співробітництва, партнерські відносини, толерантність, досвід встановлення контакту, досвід переживання єднання.

Інтерактивна діяльність забезпечує не тільки приріст знань, умінь і навичок, способів діяльності і комунікації, а й розкриття нових можливостей учнів, є необхідною умовою для включення учасників освітнього процесу в осмислене переживання індивідуальної та колективної діяльності для накопичення досвіду, усвідомлення і прийняття цінностей.

Використання форм інтерактивного навчання у власній практиці і досвід роботи з різними за рівнем розвитку учнями переконали нас в тому, що ці форми при їх систематичному використанні дійсно дозволяють кожному учневі відчути себе в «контексті» спільної роботи, формують комунікативну готовність до співпраці, сприяють розвитку особистісної рефлексії, впливають на становлення активної позиції у навчальній та іншій діяльності.

Список використаної літератури

1. Бондаренко Т. М. Інтерактивні методи викладання математики [Електронний ресурс] / Т. М. Бондаренко. — Режим доступу до статті: http://www.eduwiki.uran.net.ua/wiki/index.php/Інтерактивні_методи_викладання_математики_Бондаренко_Т.М.

2. Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі // «Ї». — 2003. — № 30. — C. 62−71

3. Використання інтерактивних технологій на уроках географії (Гришинська ЗОШ) [Електронний ресурс] / Режим доступу до статті:

http://ourschool.ucoz.ua/publ/vivchennja_geografiji/formi_roboti/vikoristannja_interaktivnikh_tekhnologij_na_urokakh_geografiji/19−1-0−25

4. Використання інтерактивного навчання у фаховому вдосконалення соціальних педагогів із питань сприяння покращенню здоров’я учнів [Електронний ресурс] / Режим доступу до статті: http://gkobernik.at.ua/load/vikoristannja_interaktivnogo_navchannja_u_fakhovomu_vdoskonalenni_socialnikh_pedagogiv_iz_pitan_sprijannja_pokrashhennju_zdorov_ja_uchniv/1−1-0−17

5. Вольфовська Т. Становлення інтерактивних умінь як психологічна проблема інтеграції особистості в суспільне життя // Педагогіка і психологія. — 2002. — № 4

6. Воробканич О. Інтерактивні методи навчання на уроках математики [Електронний ресурс] / О. Воробканич. — Режим доступу до статті: http://uadocs.exdat.com/docs/index-208 550.html

7. Голівер Н.О. Дидактичні умови використання компютерних технологій у процесі навчання студентів вищіх технічних навчальних закладів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Н.О. Голівер. — Луцьк, 2005. — 20 с.

8. Інтерактивні методи навчання: навч. посібник /За заг. ред. П. Шевчука і П. Фенриха. — Щецін, Вид — цтво WSAP, 2005. — 170 с.

9. Інтерактивні методи навчання. [Електронний ресурс] / Режим доступу до статті: http://www.sportedu.by/Student/Student.php? ind=8

10. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт. — уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. — 2004.

11. Маснюк Віктор Сергійович. Дипломна робота студента освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» «Педагогічні умови забезпечення інтерактивних методів на уроках трудового навчання в 5−9 класах СЗШ у вивченні теми: «Проектування та виготовлення комплексного виробу»

12. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения / Е. И. Машбиц. — М.: Педагогіка, 1988. — С. 165−185.

13. Науково-методичний журнал «Математика», № 30, жовтень 2007 р.

14. Науково-методичний журнал «Математика», № 13−14, травень 2007 р.

15. Пашкурна О. Тільки ті знання, які добуваються самостійно, а не подаються в готовому вигляді: З практики застосування інтерактивних форм навчання // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2005. — № 12. — C. 9−12

16. Педагогический совет «Развитие познавательной активности учащихся в учебном процессе»

17. Петякшева М. Г. Интерактивные формы обучения на уроках истории. Система работы учителя

18. Подкопаєва Е.В. Інтерактивні методи навчання на уроках математики [Електронний ресурс] / Е.В. Подкопаєва. — Режим доступу до статті: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/24 922/

19. Пометун О. Інноваційність у створенні сучасного уроку. http://zosh6.at.ua/publ/innovacijnist_u_stvorenni_suchasnogo_uroku/1−1-0−14