Обґрунтування технології вирощування Ехінацеї пурпурної в умовах ПСП «Новогригорівське» Арбузинського району Миколаївської області

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ.

Обґрунтування технології вирощування Ехінацеї пурпурної в умовах ПСП «Новогригорівське» Арбузинського району Миколаївської області.

Вступ.

Ехінацея одна з найбільш популярних лікарських рослин, яке має багатовікову історію застосування в народній медицині. В якості лікарської рослини ехінацея багато десятиліть культивується в Німеччині, Франції, США, як високопродуктивний медонос і декоративна рослина — в Молдові, на Україні, в європейській частині Росії.

Корні рослини в Америці здавна вважалися найпершим засобом при укусах отруйних змій і зараженням крові. Крім того, ехінацеєю лікували всі можливі виразки, пухлини, застуду, інфіковані рани, тяжкі інфекційні захворювання.

В останні тридцять років ехінацею вивчають у всьому світі. Виявилося, що вона збільшує ефективність будь-яких традиційних методів лікування. Клінічні експерименти показали, що ехінацея підвищує активність білих кров’яних тілець, завдяки чому вдається запобігти початку захворювання або послабити симптоми застуди.

Ехінацея містить значну кількість біологічно — активних речовин: похідні кавової кислоти (caffeic acid), полісахариди, ефірну олію, ізобутиламіди, полііни, полієни, тригліцериди вищих жирних кислот, фенольні речовини, низку ферментів та мінеральних речовин.

Вміст екстрактивних речовин в листях більше у ехінацеї пурпурної (19%). В ефірній олії ехінацеї пурпурної виявлені ванілін, борнеол, борнілацетат, гермакрен Д, каріофілен, альфа-пінен, бета-пінен, мірцен, лімонен, карвоментен та інші сполуки з вираженими імуномодулюючими властивостями.

В коренях ехінацеї пурпурної знайдені смолисті речовини темно-коричневого кольору зі слабким специфічним запахом та неприємним, гірко-соленим смаком. У свіжих коріння ехінацеї пурпурової ідентифіковані наступні макро-імікроелементи: кальцій (776мг100г сировини), калій (314 мг), алюміній (129 мг), магній (117 мг), хлор (76 мг) і залізо (48) [12].

На Україні ехінацея розводилася як декоративна рослина переважно в південних районах і використовувалася в медицині неофіційно. Але за декілька останнього років вченими Інституту лікарських рослин розроблені рекомендації по промисловому вирощуванню і переробці ехінацеї пурпурної на Україні.

Найбільш продуктивним роком при вирощуванні ехінацеї вважають третій рік. Рівень врожайності коливався від 115,9 ц/га без застосування добрив до 218,7 ц/га при внесенні повного добрива за один прийом. Урожайність зеленої маси ехінацеї пурпурової - в середньому 30−40 т з гектара [15].

Ехінацея пурпурна має гарні медоносні показники літнього й осіннього періодів. Нектаро продуктивність різних її зразків складає від 40 до 110 кг/га, а на окремих пасіках до 600 кг/га.

Мета та завдання даного курсового проекту — ввести в сівозміну, господарства ПСП «Новогригорівське» ехінацею.

1. Огляд літератури.

1.1 Походження, поширення і господарське значення культури.

ехінацея рільництво біологічний Всі види роду Ехінацеї ростуть в Північній Америці і Канаді. Загальний ареал видів цього роду простирається від рівнинного узбережжя на півдні через Великий басейн і центральні райони Північної Америки до великих озер на півночі, заходить в район Апалачі. Найбільша видова різноманітність властива для Канзасу, Арканзасу, Оклахоми та Міссурі. Найширший ареал має Ехінацея пурпурова — в центральній частині, від великих озер на півдні Канади і плато Апалачі на Сході, займаючи штати Оклахому, Канзас, Небраску.

Розселення рослин обмежується з одного боку розширенням ареалу лісів, а з іншого — впливом антропогенних чинників в гірських районах.

Ехінацея пурпурова має слабку кореневу систему і тому вона дуже чутлива до кількості вологи.

Ареал основних видів ехінацеї співпадає з місцями колишнього розселення деяких індіанських племен, котрі широко користувалися цим дарунком природи.

Використовують ехінацею в медицині, як правило, свіжі корені, препарати яких стимулюють центральну нервову систему, підсилюють сексуальну потенцію, сприяють загоюванню ран, опіків, виразок, знімають фізичне перевантаження, мають протизапальну, антимікробну й антисептичну дію [6].

В харчовій промисловості молоді листки та стебла додають у салати для приємнішого смаку або як приправу до різних блюд.

У садівництві також використовуються окремі сорти ехінацеї. Власне, саме з садівництва ехінацею «запозичила» і народна медицина. Садівники дуже цінують тривале і яскраве цвітіння рослини. Вони придатні і для зрізання: їх досить довго можна тримати у воді без втрати декоративних властивостей.

Таким чином, сфера застосування рослини досить широка. Проте з ним треба бути обережним. Звичайно, особливо згубних наслідків не буде, але неприємна алергія виникнути цілком може. Тому спочатку, коли не впевнені в наявності або відсутності алергії, краще приймати трошки менше препарату, ніж наказує рецепт. Згодом дозу можна і збільшити, якщо негативних наслідків немає, але перевищувати рецептурну теж не потрібно. Тільки в такому випадку можна досягти відмінного результату. Приймати препарати на основі рослини також потрібно нетривале час або з перервами.

Першим дослідником і популяризатором ехінацеї в нашій країні був професор Томілін, що вважав її потужним стимулятором центральної нервової системи, біостимулятором і чудесним терапевтичним засобом, подібно женьшеню. Томілін установив, що настойка ехінацеї має властивість посилювати сексуальну потенцію й сприяє швидкому загоєнню при ранах і опіках. Автор вилікував трьох хворих, що страждали дискоїдною формою червоної волчанки (шкірною формою).

Ще в 1954 році Б.С. Нікольским консервований спиртом сік ехінацеї був вивчений експериментально і допущений фармакологічним комітетом для клінічного застосування при виразковій хвороби і гастритах. Проте препарат не був введений у медицину.

Л.В. Селезенко і В. Д. Осетров вказують, що настойка ехінацеї ефективна для лікування й особливо профілактики респіраторних і вірусних захворювань (грип, герпес сиплекс й ін.), при багатьох хронічних захворюваннях аутоімуного характеру (ревматоідний артрит, гепатити, нефрити й ін.), при аднекситі, простатиті, септичних процесах, екземі, псоріазі, опіках, відмороженнях, трофічних виразках, гнійних глибоких ранах, карбункулах.

Ехінацея може стати корисним допоміжним засобом у лікуванні раку. За допомогою ехінацеї можна коректувати рівень лейкоцитів при опроміненні або хіміотерапії. Дослідження з 55 учасниками, що проходили променеву терапію, показало, що в 85% пацієнтів, що приймали в цей час ехінацею purpurea, зберігався стабільний рівень лейкоцитів, тоді як в інших пацієнтів відзначалося його постійне зниження. У хворих із карциномою, що вживали екстракт ехінацеї, збільшувалася кількість клітин CD4+, природних кілерів, і активованих кліток-кілерів лімфокінов [13].

1.2 Морфо-біологічні особливості Ехінацеї пурпурної.

Ботанічна систематика (Echinacea purpurea) — це трав’яниста полікарпічна рослина з родини складноцвітих (Asteraceae). З другого року вегетації розвиває численні пагони висотою до 150 см. Стебла прямостоячі, міцні, тонкоребристо-борозенчасті, галузисті. Внизу голі, гладенькі, а вгорі здебільшого розсіяно вкриті короткими жорсткими волосками. Під кошиками пагони потовщені. Листорозміщення почергове. Двочерешкові прикореневі та нижні стеблові листки овально-яйцеподібної форми утворюють розетки (що найбільш яскраво проявляється на першому році вегетації, коли основне стебло меншої висоти і переважно не галузиться). Нижні овальні листки завдовжки 7,5 — 20 см та 2,5 — 7,5 см завширшки. Здебільшого 5-ти жилкові, коротко загострені або з відтягнутою верхівкою; до основи поступово звужені або більш-менш серцеподібні, по краю — дрібнозарубчасто-зубчасті. Їхні черешки під пластинкою крилаті.

Верхні стеблові листки ланцетні або овально-ланцетні, 3-жилкові, сидячі або короткочерешкові, здебільшого цілокраї.

Квітки зібрані у суцвіття — кошики, котрі поодиноко розміщені на кінцях стебел та гілок. Під час цвітіння суцвіття досягають 10 — 12 см в діатметрі, крім того, вони мають обгортки (притиснуто-напівкулясті, біля 3 см в діаметрі) 3 ланцетних, звужених на верхівці і коротко-загострених листочків, котрі розсіяно опушені і мають короткі війки.

Спільне квітколоже конічне, ямчасте. Крайові квітки у кошику двоязичкові (пурпурові різних відтінків, темно-червоні або жовті) неплідні, часом з недорозвиненою маточкою, горизонтально-відлеглі, або відігнуті донизу. Зрозуміло, що оскільки Ехінацея комахозапильна рослина, то функцію приваблення і принадження комах до неї з успіхом виконують крайові квітки. Крайових язичкових квіток у кошику ~ 12−30, вони досягають 3,5 — 7,5 см в довжину і 5−7 см в ширину; на верхівці мають більш-менш глибоку виямку. Період цвітіння — близько 30 днів.

Серединні квітки трубчасті, двостатеві, плодоносні. Мають короткий 5-ти зубчастий відгин. Забарвлені вони, як правило, в темно — пурпуровий колір. Конічне квітколоже густо вкрите перетинчастими, лінійно-ланцетними загостреними лусочками теж пурпурового кольору, котрі виступають поверх трубчастих квіток і роблять суцвіття схожим на їжака.

Сім'янки довгасто-цилінричні з чотирма тонкими реберцями. Чубок у вигляді зубчастої перетинчастої коронки сіруватого кольору.

Неглиибоко в ґрунті ехінацея розвиває чорне багатобрунькове кореневище, від якого вглиб ідуть галузистий корінь та численні світло-коричневі корінці.

Стебло округле до третини висоти, фіолетового або червоного забарвлення. Іноді забарвлення зелене з фіолетовими плямами.

Оплодень нещільний, крихкий, легко розтирається і вивільняє насіння. Насіння з великим вмістом олії, в’яжуче на смак.

За розташуванням бруньок розмноження ехінацею відносять до криптофітів (тобто рослин з прихованими підземними бруньками). За часом зацвітання і плодоношення, класифікують як перехідну групу. За тривалістю циклу розвитку, ехінацея належить до багаторічних рослин із зимуючими моноциклічними пагонами. Види роду ехінацеї відносять також до мезофітів, бо вони потребують середніх або високих кількостей вологи при культивуванні [9].

Вимоги до тепла і світла. Ехінацея невибаглива до тепла. Найсприятливіша температура для проростання — 20 -25 С, а після появи проростків її можна знизити до16 С. Світлолюбна рослина, краще росте на сонячних місцях, проте переносить і невелике затінення.

Вимоги до вологи. Досить вологолюбна, при посухи потребує зрошенні, проте не переносить застою води.

Вимоги до ґрунту. Кращими для неї є чорноземи та опідзолені окультурені легкосуглинкового механічного складу. Не придатні грунти засолені, заболочені, піщані, а також важкі суглинки. Для гарного росту ехінацеї потрібні пухкий поживний ґрунт, любить додавання піщаних ґрунтів.

Вимоги до елементів живлення. Мало вимоглива до елементів живлення, але при внесені дає велику віддачу. Перегній — 20 т/га і NPK 60 кг/га під основний обробіток. Для покращення врожаю вносять суперфосфат 20−30 кг/га.

Особливості росту і розвитку. Починаючи з 2-го року життя, рослини проходили повний цикл сезонного розвитку. Інтенсивний ріст надземних органів спостерігався у квітні-травні, а ріст підземних органів — протягом всього вегетаційного періоду. Збільшення надземної маси у рослин 2-го року життя проходило за рахунок вегетативних пагонів. Фаза бутонізації наставала у другій декаді липня, цвітіння — у першій декаді серпня. Бутонізація тривала від 21 до 26 днів, цвітіння — від 40 до 45 днів. Дозрівання насіння відбувалося з кінця вересня [10].

1.3 Технологія вирощування ехінацеї пурпурової.

Ехінацею пурпурову вирощують на захищених від холодних вітрів ділянках, бо в малосніжні й морозні зими вони можуть вимерзати.

Попередники. Кращими попередниками — звичайний пар, однорічні та багаторічні трави, горох, озимина, кукурудза.

Удобрення. Вносять органічні добрива під зяблеву оранку (20−30 т/га) та мінеральні добрива по 45−60 кг/га NPK, фосфор і калій — восени, азот — передпосівну культивацію. Також при сівбі вносять суперфосфат 20−30 кг/га.

Обробіток ґрунту. Лущення дисковими лущильниками (ЛГД-10) на глибину 6−8 см; якщо за один прохід лущильника грунт розроблено погано, застосовують ще один прохід лущильниками під кутом чи упоперек до першого на ту саму глибину з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6. Після відростання бур’янів поле орють плугами з передплужниками 25−27 см. Весною закриття вологи боронуванням. Передпосівна культивація на глибину 7−8 см. Щоб забезпечити рівну глибину посіву насіння, треба прикочувати кільчастими чи гладкими котками в одному агрегаті з райборонками. Після цього потрібно відразу сіяти.

Сівба. Проводиться сухим насінням. Термін — рання весна. Як тільки грунт прогріється до 10 ^оС. Сіють овочевими сівалками (СОН — 2,8, СКОН — 4,2, СО — 4,2), на глибину 2−3 см. Норма висіву — 3 кг/га, проте в деяких джерелах норм висіву 8 кг/га [7].

Ехінацею при вегетативному розмноженні поділом кореневищ рослини 2-го року життя висаджували у квітні, червні і жовтні за ширини міжрядь 45 см через 25 см в рядку. Рослини, висаджені навесні, формували повноцінні плоди, хоча й відставали у проходженні фаз на 12−15 днів. За літнього строку приживалося 70% рослин, а їхня продуктивність була значно нижчою порівняно з весняним. Рослини, висаджені восени, починали відростати лише наступної весни.

При висіванні насіння в теплиці у лютому-березні сходи появляються на 12−17-й день. Найбільш сприятливою температурою для проростання є +22 -25 ⁰С. При температурі нижче +22 ⁰С сходи зріджуються, а при +26 ⁰С підсихають сім'ядольні листки. При висаджуванні розсади у квітні у фазі 2−4-х справжніх листків приживається 95% рослин. Інтенсивний ріст рослин починається з другої половини літа, у 3-й декаді серпня вони вступають у фазу цвітіння. При висаджуванні у травні-червні рослини погано приживаються, їхній розвиток загальмовується, а продуктивність, порівняно з квітневим строком, знижується у 1,5−2 рази.

Догляд за посівами. В перший період вегетації - особливо ретельний. Найперше ручна прополка бур’янів в рядках і підпушування міжрядь, не допускаючи засипання землею сходів. Культивації проводять на глибину 4−5 см односторонніми лапами-бритвами з захисними щитками. Прорідження в рядках не ведеться. В перший рік проводять 3−4 культивації і 2−3 ручні прополки (залежно від чистоти поля). Другого року рано, до початку відростання бруньок, потрібно прибрати сухі минулорічні стебла, для чого боронують впоперек рядків (БЗТС — 1,0). Потім проводять 2−3 культивації міжрядь провести до змикання рослин в рядках на глибину 8−10 см, а вже прополювання в самих рядках залежно від потреби.

Збирання врожаю. Проводять, як правило, починають з другого року. Залежно від погодних умов збирають в кінці вересня — на початку жовтня. Перед початком збирання надземну частину косять і вивозять за межі поля. Викопують коріння картоплекопачем, який відтрушує їх від ґрунту і складає на поверхні ґрунту і складує на поверхні поля, а можна й підорювати і вибирати вручну. Викопані корені промивають в проточній воді при температурі води не більше 15 градусів. Процес промивки повинен продовжуватись не довше 20 хвилин, інакше будуть втрачатися екстрактивні речовини. Після промивки корені пров’ялюють і сушать під навісами або на горищах. Насінники збирають на 2−3-му році вегетації рослини в жовтні, коли насіння стане темно коричневим. Насінні кошики зрізують вручну, або обмолочують зерновим комбайном, очищають від домішок, запаковують у мішки й зберігають на стелажах на віддалі не менше як 10 см від підлоги. [6].

2. Природно-економічна характеристика господарства.

2.1 Місце розташування.

ПСП Новогригорівське Арбузинського району Миколаївської області, знаходиться на відстані 150 км від м. Миколаєва. Відстань до районного центру смт. Арбузинка — 30 км, до найближчої залізничної станції Кавуни — 27 км.

Господарство має вигідне економічне положення, так як воно розміщене по близу залізничної станції, який входить до складу областного центру. Сполучення з районним центром як через автошляхи (що мають добре асфальтоване покриття), так і через залізницю, це дає змогу зменшувати затрати на перевезення сільськогосподарської продукції до пунктів прийому, що знаходяться у місті Миколаєві.

2.2 Грунтово-кліматичні умови.

Сільськогосподарське підприємство «Новогригорівка» Арбузинського району відповідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області відноситься до північного агрокліматичного району, який характеризується теплим, помірно посушливим кліматом (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Розподіл опадів за даними метеостанції, мм.

Для даного району характерне затяжне, жарке мало дощове літо; пізня коротка і тепла осінь; коротка малосніжна зима; рання, тепла, коротка весна.

Характеристикою основних агро кліматичних факторів цього району служать дані метеостанції, яка знаходиться в селі Мигії (таблиці 2.2).

Таблиця 2.2. Середньомісячна температура повітря за даними метеостанції, ⁰С.

Клімат та природні умови року.

Весна. Характерною особливості весняного періоду є інтенсивне підвищення температури повітря. Унаслідок цього весна настає швидко і звичайно буває короткою, біля 45 днів. Весняний період продовжується у середньому з 11−13 березня по 22 квітня.

Часто польові роботи — боронування ріллі, починається в першій декаді березня.

Приблизно в третій декаді березня відновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

Літо. Помірно-жарке. За початок літнього періоду прийнята дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 15 ⁰С в сторону підвищення, а за кінець 15−21 вересня, початок 7−13 травня.

В літні місяці в порівнянні з місяцями інших пор року випадає найбільша кількість опадів. Цей період характеризується підвищеною грозовою активністю, яка супроводжується в ряді випадків зливами великої сили.

Осінь. Буває короткою, теплою і часто засушливою. Ознакою початку осені є стійкий переход середньодобової температури повітря і грунту через +10 ⁰С в сторону зменшення. У більшості випадків цей період спостерігається 11−12 жовтня.

За кінець осені приймається стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0 ⁰С, який наступає 24−25 листопада. Тривалість осені за температурним признаком складає всього 44−48 діб.

В середньому за багаторічний період у повітрі заморозки настають 6 жовтня. Найбільш пізні - 1 листопада. Опади у вересні і жовтні спостерігаються у вигляді дощу, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Буває переважно коротка з частинами відлигами і нестійким сніговим покривом. Опади в зимові місяці випадають переважно у вигляді снігу, але і часто спостерігається дощ.

Сніговий покрив буває стійкий тільки в окремі зими. Завірюха на території області спостерігаються рідко. [15].

Ґрунт. Тип ґрунту. Господарство розташоване у Арбузинсько-Доманівському природно-сільськогосподарському районі Степу Північного-Правобережно — Дністровського.

Основний тип ґрунтоутворення на даній території дерновий, в результаті якого утворилися чорноземні ґрунти. Особливістю цього процесу є збагаченням ґрунту, особливо верхньої частини профілю, специфічним, темного кольору речовиною — гумусом.

Накопичення гумусу відбувається за рахунок розкладу залишків трав’янистих рослин, багатих на азот і зольні елементи.

Наявність кальцію (СаСО₃) в породі Са+ і ґрунтовому профілі пояснюється насиченістю колоїдного комплексу катіонами і закріпленням ґрунтових колоїдів (глини і гумусу). Це сприяє утворенню агрономічно-цінної зернисто-комукативної структури.

Профіль грунтів представляє собою поступовий перехід від добре вираженого гумусового горизонту до негумусованої материнської породи.

На схилах різної крутизни під впливом водної ерозії утворилися чорноземні ґрунти різного ступення змитості.

На днищах балок відкладаються продукти змиву ґрунтів (делювій), де при більш кращих умовах зволоження сформувалися лукаво-чорноземні намиті ґрунти.

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка — відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості ґрунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

Таблиця 2.3. Агрохімічна характеристика ґрунтів господарства.

2.3 Структура земельних угідь та економічна характеристика господарства.

Дані про структуру земельних угідь сільського господарського підприємства наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 2.4. Експлікація земель господарства станом на 1 січня 2013 року.

Зрошувальних земель в господарстві немає. Площа ріллі в господарстві займає 1821,2. Також до господарських земель відносяться сади з ягідниками та пасовища площа яких складає 86,1 га.

3. Аналіз рільництва та стану вирощування культури в господарстві.

3.1 Стан сівозміни господарства.

Так як в господарстві велика площа орних земель, то використовується три сівозміни: дві польові і одна кормова.

Сівозміною називають науково-обгрунтоване чергуванням культур, а при потребі і парів, у часі і на території.

Польова сівозміна № 1.

Загальна площа сівозміни 621,5 га Середній розмір поля 78,2 га Польова сівозміна № 2.

Загальна площа 1267,7 га.

Середній розмір поля 126,8 га Кормова сівозміна № 1.

Загальна площа сівозміни 250 га Середній розмір поля 35,7 га У господарстві станом на 2013 рік діє три сівозміни, площа яких складає 1821,2. Основні вирощувальні культури в господарстві є озима пшениця та кукурудза на зерно.

3.2 Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур.

Основним напрямком господарства є вирощування сільськогосподарських культур, та великої рогатої худоби, основними з яких є зернові. Структура посівних площ господарства наведена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.1. Структура посівних площ та врожайність сільськогосподарських культур

Розглядаючи таблицю 3.2. можна зробити висновок, що основні площі в обробітку займають зернові культури, такі як пшениця, ячмінь тощо.

Врожайність сільськогосподарських культур є однією з основних властивостей при освоєнні їх в господарстві. На врожайність культур впливає технологія вирощування, а зокрема, своєчасний обробіток ґрунту, боротьба з бур’янами, хворобами та шкідниками. Також на врожайність впливає правильний розрахунок та доцільне внесення добрив. Кліматичні фактори мають великий вплив на формування врожаю сільськогосподарських культур.

4. Проект заходів підвищення врожайності культури.

4.1 Розрахунок дійсно можливого врожаю.

Принцип одержання врожаю передбачає кілька рівнів урожайності, на які слід орієнтуватися. Планування врожаю починається з обґрунтування величини урожаю: потенційного за проходом сонячної енергії; дійсно можливого за біокліматичними показниками, продуктивністю грунту, вологозабезпеченістю посівів і використання ними вологи протягом вегетації.

Основним лімітуючим чинника в зоні розміщення господарств степової зони являється вологозабезпеченість посівів Розрахунок дійсно можливого урожаю за вологозабезпеченістю посіву проводиться за допомогою формули:

ДМУ = 100^х w /K_в,.

де ДМУ — дійсно можливий урожай абсолютно сухої біомаси, ц/га;

w — кількість фактичної для рослин вологи, мм;

Кв — коефіцієнт водовикористання, мм Для ехінацеї пурпурової:

ДМУ =100 ^х190 / 500 = 38 ц/га Доступну вологу (w) визначають як суму запасів доступної вологи у кореневмісному шарі ґрунту на період відновлення вегетації озимих культур, багаторічних трав, плюс волога опадів (Роп), які випадають за вегетаційний період культури, мінус волога, що не використана рослинами (Wз).

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою:

Р_оп — беруть або на метеостанціях або користуються багаторічними даними.

За узагальненими даними, використання річних опадів на різних за механічним складом ґрунтах не однакова. Тому треба користуватися коефіцієнтом зволоження (Кз) який дорівнює в Миколаївській обл. — 0,5 — 0,7; Wпр — доступна волога в 0−100 см шарі грунту на період сівби ярих ранніх культур для Степу складає 100−130 мм, для пізніх ярих культур 60 — 100 мм. Для озимих культур та багаторічних трав на час відновлення вегетації - 130 — 150 мм, а для озимих по чорному пару — 160 мм.

Wз — волога, що залишається при збиранні врожаю в умовах Степу в метровому шарі грунту, залишається на рівні 0−30 мм.

Для ехінацеї пурпуової:

W=120+(292 ^х0.6) — 80 = 215,2 мм При переведенні абсолютно сухої маси на стандартну вологість користуються такою формулою:

ДМУ _{гос=100^хДМУ/(100 — w)^ха,}.

де w — стандартна вологість основної продукції;

а — сума частин основної і побічної продукції;

ДМУ_гос — дійсно можливий урожай при стандартній вологості.

ДМУ_гос = 100^х 38 / (100−80) = 190 ц/га Розрахунок дійсно можливого урожаю (ДМУ) за родючістю грунту проводять за формулою:

ДМУ = Б ^х Ц_Б.

де, Б — бонітет грунту, бал;

Ц_Б — урожайна ціна балу грунту, ц/бал.

ДМУ=56 ^х0,44=24,6 ц/га Середньозважений за областями бонітет грунту визначається науково — дослідними установами. Він враховує наявність і співвідношення в ґрунтовому покриві тієї чи іншої області різних типів і видів грунтів.

4.2 Місце в сівозміні.

Кращими попередниками — звичайний пар, однорічні та багаторічні трави, горох, озимина, кукурудза.

В даному господарстві коноплі не вирощується, тому пропоную нову сівозміну, таблиця 4.1.

Таблиця 4.1. Польова сівозміна.

Дана сівозміна є науково-обґрунтованою, вона створена з урахуванням вимог всіх культур, що до попередників. Вона насичена бобовою культурою такою як — соєю, що дасть змогу збагачувати грунт азотом. Для ехінацеї відведено поле після найкращого для неї попередника — озима пшениця.

4.3 Система удобрення.

Застосування добрив зумовлює зміни в урожайності на 50% і більше. Тому однією з найважливіших складових програмування урожаїв є встановлення оптимальної норми добрив.

Схема розрахунку норм добрив на запрограмовану урожайність.

З даної таблиці 4.3.1 ми повинні внести 96 кг/га азоту, 74 кг/га фосфору, 54 кг/га калію врахувавши запаси та вміст елементів живлення в ґрунті, питомий винос елементів живлення рослиною та коефіцієнти використання елементів живлення рослиною з ґрунту та мінеральних добрив.

Розподіл між основним, припосівним та підживленням представлений в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3. Розподіл норм мінеральних добрив при внесенні їх під ехінацею.

За даними таблиці 4.3. в передпосівне внесення вносять азотні добрива — аміачна селітра (96 кг/га), фосфатн і - суперфосфат подвійний (74 кг/га), калійні - калій хлористий (54 кг/га).

4.4 Система обробітку ґрунту.

Лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10) на глибину 6−8 см; якщо за один прохід лущильника грунт розроблено погано, застосовують ще один прохід лущильниками під кутом чи упоперек до першого на ту саму глибину з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6. Після відростання бур’янів поле орють плугами з передплужниками на глибину 25−27 см. Весною закриття вологи боронуванням. Передпосівна культивація на глибину сівби. Щоб забезпечити рівну глибину посіву насіння, треба прикочувати кільчастими чи гладкими котками в одному агрегаті з райборонками. Після цього потрібно відразу сіяти.

Таблиця 4.4. Система обробітку ґрунту.

Отже, основний та передпосівний обробіток призначений для поліпшення структури і складу ґрунту, а також для подрібнення та загортання поживних решток та боротьби бур’янам [4].

4.5 Районовані сорти ехінацеї пурпурової та їх характеристика.

Сорт Чарівниця середньостиглий. Сім'ядольні листки зеленого забарвлення великого розміру. Рослина висока прямостояча. Корінь бурого забарвлення середньої товщини, помірно розгалужений. Прикореневий листок широкий. Листок середнього розміру помірно-зеленого забарвлення. Стебло без опушення ребристе, багато генеративних пагонів. Кошик повний. Пелюстки квітки пурпурового кольору. Інтенсивність антоціанового забарвлення на стеблах середнє, опушення відсутнє. Тривалість цвітіння 91 день. Середня врожайність наземної маси 92,8 ц/га, середня врожайність коренів і кореневищ 23,1 ц/га, середня врожайність насіння — 3,5 ц/га, маса 1000 сім'янок — 3,9 г. Вміст полісахаридів — 7,4%.

Сорт Зірка Миколи Вавилова Середньостиглий, диплоїд. розеткові листки широкі, але короткі. Рослина висока прямостояча. У рік сівби рідко утворює суцвіття. Головний корінь не потовщений. Свіже коріння має сильний пекучий присмак. Листок темно-зеленого забарвлення. Стебло слабко опушене, антоціанове забарвлення верхівки стебла помірне. Пелюстки квітки пурпурового кольору, пилок — жовтий. Сім'янки світлого забарвлення. Рослина цвіте 65 — 75 днів.

Рослина цвіте 65 — 75 днів. Середня врожайність наземної маси 88,2 ц/га, середня врожайність коренів і кореневищ 15−21,7 ц/га, середня врожайність насіння — 6,5 ц/га, маса 1000 сім'янок — 3,2 г. Вміст гідроксикоричних кислот (за цикорієвою кислотою) — 2,5 — 4,5% у листках та 1,5 — 2,5 у коріннях з кореневищами, у суцвіттях понад 4%. Рекомендовано для зон Степу, Лисостепу, Полісся України [14].

4.6 Підготовка насіння до сівби, сівба.

Для сівби використовують відсортоване насіння, яке за посівними якостями належить за стандартом до 1 — 3 репродукцій із схожістю не менше 70%, чистотою не менше 96%. Сіють ехінацею, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10 — 12 °C, широкорядним (45−60 см) способом. Норма висіву 3 кг/га. Глибина загортання насіння 1,5−3 см.

Посівна придатність визначається за формулою:

де ПП — посівна придатність, %;

Ч — чистота, %;

С — схожість, %.

ПП= 90*97 / 100 = 87%.

Враховуючи рекомендації наукових установ що до щільності посіву, вагову норму посіву розраховують за формулою:

де Н — норма посіву, кг/га;

Г — оптимальна густота посіву, тис. або млн. штук схожих зернин на гектар;

М₁₀₀₀ — вага 1000 насінин, г;

В-загальне виживання рослин, %;

ПП — посівна придатність, %.

Н = 0,8*4*10⁴ / 85*87= 4,3 кг/га.

Таблиця 4.5. Підготовка посівного матеріалу.

4.7 Догляд за посівами.

При сухій погоді одночасно з сівбою або слідом за нею слід провести коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6 для створення більш сприятливих умов для проростання насіння В перший період вегетації - особливо ретельний. Найперше ручна прополка бур’янів в рядках і підпушування міжрядь, не допускаючи засипання землею сходів. Культивації проводять на глибину 4−5 см односторонніми лапами-бритвами з захисними щитками. Прорідження в рядках не ведеться. В перший рік проводять 3−4 культивації і 2−3 ручні прополки (залежно від чистоти поля). Другого року рано, до початку відростання бруньок, потрібно прибрати сухі минулорічні стебла, для чого боронують впоперек рядків (БЗТС — 1,0). Потім проводять 2−3 культивації міжрядь провести до змикання рослин в рядках на глибину 8−10 см, а вже прополювання в самих рядках залежно від потреби.

4.8 Збирання врожаю.

Проводять, як правило, починають з другого року. Залежно від погодних умов збирають в кінці вересня — на початку жовтня. Перед початком збирання надземну частину косять і вивозять за межі поля. Викопують коріння картоплекопачем, який відтрушує їх від ґрунту і складає на поверхні ґрунту і складує на поверхні поля, а можна й підорювати і вибирати вручну. Для очищення коріння від ґрунту використовую машини для миття барабанного типу [11].

4.9 Економічна оцінка запроектованих заходів.

Розроблені агротехнічні заходи підвищення продуктивності культури доцільні тільки тоді, коли вони є економічно ефективними. Розроблена технологія вирощування наведена в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6. Господарська ефективність запроектованої технології вирощування ехінацеї пурпурної по озимій пшениці.

Перевагами запроектованої технології вирощування ехінацеї є такі, як правильний вибір попередника, доцільний основний обробіток, використання потрібної культурі норми добрив та запобігання пошкодженню рослин шкідниками та хворобами, використовуючи протруювання насіння.

Економічна ефективність вирощування до запропонованих заходів наведена в таблиці 4.7.

Таблиця 4.7. Економічна ефективність запроектованих заходів при вирощуванні за інтенсивною технології.

За даними таблиці 4.7 можемо зробити висновок, що вирощувати ехінацеї на території господарства є економічно вигідно, тому що на ринку збуту ехінацея має великий попит, тому вартість продукції отримається перевищує затрати на її вирощування, рентабельність вирощування ехінацеї складає 248%.

Висновки і пропозиції.

Впровадити вирощування ехінацеї пурпурової в господарстві, тому що при її вирощуванні можливо отримати високі врожаї з мінімальними затратами. Завдяки її вирощування можливо зменшити посівні площі під соняшник, оскільки ехінацея більш вигідна культура.

Урожайність сухої сировини ехінацеї в перший рік вегетації складає 0,7 — 1,2 т/га. На другий і в послідуючі роки вегетації урожайність висушеної сировини складає, в середньому, 5 — 5,5 т/га. При високій родючості ґрунту, внесенні мінеральних і органічних добрив і належному догляді за посівами урожайність ехінацеї значно зростає. На сьогоднішній день ринкова ціна на якісну траву ехінацеї знаходиться в межах 3 гривень за кілограм. Таким чином на одному гектарі можна виростити сировини на суму більше 15 000 гривень. Якщо не викопувати коріння то на одному місці ехінацея пурпурова може рости до 10 років. Кожен рік потрібно тільки проводити догляд за плантацією і збирати урожай Валовий збір врожаю становить 190 цга. Рентабельність становить 248%, що свідчить про вигідне використання запропонованих агротехнічних і агрохімічних заходів в технології вирощування даної культури.

Список використаної література.

1. Біологічне рослинництво/[О. І. Зінченко, О.С. Алексєєва, П. М. Приходько та ін.]; за ред. О.І. Зінченка. — К.: Вища школа, 2009. -586 с.

2. Зінченко О. І. Рослинництво: Підруч./ Зінченко О. І., Салатенко В. Н., Білоножко М.А. — К.; Аграрна освіта, 2011. -582 с.

3. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур: Навчальний посібник. — 2-е видання, виправлене. — К.: Центр навчальної літератури, 2009. -787 с.

4. Рослинництво з основами кормовиробництва: навч. посібник / О. М. Царенко, В. І. Троценко, О. Г. Жатов, Г. О. Жатова; За ред. О. Г. Жатова. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. — 397 с.

5. Рослинництво: Підручник / [В.Г. Влох, СВ. Дубковський, Г. С Кияк та ін.]; за ред. В. Г. Влоха. — К.: Вища школа, 2005. -500 с.

6. Фермерське господарство № 4 січень 2013. — 17 с.

7. Фермерське господарство № 21 червень 2004. — 12 с.

8. «Ехінацея пурпурова» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. 2012;2013. — Режим доступу: — http://www.frukta.ru/.

9. «ХитАгро.ru» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2012;2013. — Режим доступу: http://hitagro.ru/sorta-kunzhuta.

10. «Выращивание эхинацеи пурпурной» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2010;2013. — Режим доступу: http://www.rasteniya-lecarstvennie.ru/.

11. «Ехінацея» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2010;2013. — Режим доступу: http://www.btsau.edu.ua.

12. «Ехінацея. Вирощування» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2009;2013. — Режим доступу: http://reshebnik.rv.ua/ 13. http://buklib.net/component/option, com.

14. «Агротехніка вирощування лікарських рослин» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2010;2013. — Режим доступу: http://www.elearning-pto.gov.ua.

15. «ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2010;2013. — Режим доступу: http: http://archive.nbuv.gov.ua/.

16. «Особенности биологии и технологии выращивания эхинацеи пурпурной» [Електронний ресурс] - Електрон. дан. (1 файл). — 2011;2013. — Режим доступу: http://www.countrysideliving.net/.