Розділ 2. Незгоєні рани, невтішені жалі, завмерлеє в серці кохання…

Лірика як рід літератури. Особливість ліричних творів І. Франка

Ліричні твори — окраса, коштовний камінь літератури. Вони — виразник духовності, показник уміння автора співпереживати разом з читачем, радитися з ним, ділитися наболілим, висловлювати свої переживання, почуття, викликати відповідні - у читача, мати його за співрозмовника. Цілком природно, що І. Я. Франко звертався до цього роду літератури, бо в нього було багато нагод і потреб дати волю своїм почуттям. І в ліриці Франко сказав своє вагоме слово.

Чим є лірика? Ще в часи античності розрізняли способи вираження художнього змісту. Три основних способи — це епос, лірика, драма. В основі епоса лежить художньо освоєна подія, в основі драми — дія, а в основі лірики — переживання особистості. [3, 825]. У ліричному творі реальність відображається через передачу відчуттів, думок, переживань людини. Ліричні твори зазвичай віршовані; в них з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора або ліричного героя до зображуваного, подаються яскраві, сильні, романтичні людські характери, наявні авторські відступи тощо.

Саме слово лірика походить від грецького — ліричний, лірний. Себто, той, що стосується стародавнього музичного інструмента — ліри, під акомпанемент якої й виконувалися пісні, які поклали початок ліричним віршам. Зрозуміло, що вірш під музику обов’язково зачепить за живе, дасть змогу розкритися серцю, душі.

Лірика може бути громадянською, пейзажною, філософською, медитативною, психологічною, інтимною… Усі ці види ліричних творів широко представлені у творчості І. Я. Франка. Йому боліло — він писав, приходила радість — писав, хвилювалося серце від почуттів — писав. Його ліричні твори — це високий зразок поезії. Громадянська лірика поета широко представлена в збірках поетичних творів. Сюди можна віднести його поезії і «Вічний революціонер», і «Товаришам із тюрми», і «Каменярі»…

Пейзажна лірика тісно переплітається з громадською. Класичний зразок — «Веснянки» І. Я. Франка. Його «Земле моя, всеплодющая мати», «Гримить», «Гріє сонечко» тощо — майстерне використання засобу об'єднання світу природи з життям суспільства, змога довести людям: ми всі в одному човні, тому будьте пильними, уважними, бережіть світ природи, учіться у нього жити за законами добра та справедливості.

А особливою коштовністю в числі його ліричних творів є збірка поета «Зів'яле листя». Тут постає перед нами Франко таким тонким і трагічним, світлим і проникливим, романтичним і чуттєвим ліриком, що важко впізнати в прекрасних пронизливих поезіях цієї збірки запального, відчайдушного Франка — трибуна, борця, сурмача.

Багатство мовних засобів вражає: пестливі слова, епітети, порівняння, вигуки, поетичні звертання, усталені народні вислови, гіперболи, метафори, — ось далеко не повний перелік художніх засобів, до яких вдається поет, щоб дати волю своїм почуттям.

Знайомлячись з таким Франком, не полишаєш дивуватися багатогранному таланту Майстра Слова. Що стало причиною такої метаморфози? Які події в особистому житті так вплинули на поета, що він відкриває нам себе іншого — ніжного, замріяного, таємничого, щемно-пронизливого? «Тричі мені являлася любов», — зізнається Франко. Про те, які жінки примусили забитися серце поета ніжно й тривожно, палко й закохано писалося в розділі 1.2 Тричі йому «являлася любов». У наступному розділі буде зроблено спробу розглянути історію створення та виходу в світ збірки «Зів'яле листя», яка увібрала в себе надзвичайно красиві та зворушливі поезії І. Франка інтимної лірики.