Фразеология (Поняття про фразеологізм)

Реферат.

Тема: Поняття про фразеологізм.

Студентки 1 курсу 2 групи.

стомат.факільтету зуботехнічного відділення Гаврильченко Діани.

г. Одеса .2003 р.

Фразеологія як розділ науки про мову.

Фразеологією (гр.phrasesзворот, вислів й logosпоняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови ,їхнього семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв'язок із іншими мовними одиницями, зокрема словом й реченням. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови — це скарбниця народу, здобуток його мудрості і культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу із гнобителями і нападниками. про звичаї, ідеали, мрії і сподівання .Так, в усталених зворотах пропавши, як швед под Полтавою, висипався хміль з міха та і наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби із чужинцями. У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його теплі; Богу слава, а дякові дай сала -ненависть й зневага до гнобителів. а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п’ятниць на тиждень, ані пуху ані пера та ін .піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів. Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність й відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом .Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне ;із вогню та в полум’я. Фразеологізми ,із одного боці, мають ознаки, спільні із словами, словосполученнями й реченнями, а із іншого — відрізняються від них. як й слова, фразеологізми 1) не користуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці із певним значенням, 2) Відзначаються стійкістю складу й сталістю структури, 3) часто позначають одне поняття й вступають у синонімічні зв’язки із словами, 4) виконують ту ж функцію, що і слова. Наприклад: накивати п’ятамивтекти; пащі задніх-відставати. На відміну від слів фразеологізми 1) складаються з самостійних одиниць мови — слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми, 2) відрізняються більшою точністю значення, яку частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь й воду; чужими руками жар загрібати. Фразеологізми мають сталу конструкцію, самі і тих ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Фразеологічне багатство української мови.

Основні групи фразеологізмів. З давніх — давен народ з покоління в покоління передавав усталені звороти — чудові перлини народної мудрості .Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що прийшли в українську мову ще з спільнослав'янської й давньоруської(водити за носа, іду на ві) й засвоєні зовсім недавно (із космічною швидкістю, потрібен як стоп — сигнал зайцю). Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, котрі б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності(ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам він не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей явищ, дій (ані риба, ані м’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін. Серед українських фразеологізмів є традиційні формули — власне укра-їнські каламбури (на городі бузина, а Києві дядько; трошки гречки, трошки проса. трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світло; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; чи здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тім й раді), різні примовки (стільки літ, стільки зим) й т. ін. Велику цінність становлять прислів'я й приказки, котрі також належати до фразеології .Вони всебічно і багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні ціності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють й виховують людей. Наприклад: світ та ладвеликий скарб; щоправда кривду переважить; не місце фарбувати людину, а людина місце ;стільки вовк не годуй, а й у ліс дивуватися. Фразеологічні звороти являють собою смислову й структурну єдність. Рівень спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність їхнього з значенням усього звороту різні. За ступенем структурно-семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення й розкладні щодо змісту усталені звороти. Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників-слів (за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов’язане з семантикою слів, що входять до їхнього складу (мозолити язика, знаті пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів й граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їхнього компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити із пантелику; від тобі і на, пиши пропало. Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються з компонентів. що зберігають певну самостійність й можуть замінюватися іншими словами чи являють собою семантично подільні усталені звороти з вільно поєднуваних слів. Сюди належати й приказки, прислів'я, афоризми. Наприклад: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси); порушити запитання (справу); охопити оком (поглядом, зором); сльозами горю не поможеш.

Фразеологічні одиниці із структурою словосполучення й речення. До шкірного фразеологізму входить, як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова із службовими й без них (все тече, все міняється; решетом воду носити; серце із перцем), повнозначне й службове слово (не промах, із пелюшок, на порі) й навіть лише службові слова (чичи, від й до, за і проти). Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова у яких пов’язані за правилами української граматики і усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад: громада — великий Чоловік й Надія — передова доярка чи в серці похололо й в лісі потемніло. За структурно-граматичним оформленням виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці, співвідносні з 1) словосполученням й 2) реченням. Фразеологічні звороти, співвідносні із словосполученнями. можуть матір структуру як підрядного, то й сурядного словосполучення, тобто такого, що складається з незалежних одне від одного слів. Фразеологічні одиниці типу урядних словосполучень — найчастіше поєднані сполучниками сурядності (переважно єднальними) повторювані повнозначні слова — іменники, прикметника. дієслова, прислівники. Наприклад: плоть й притулок; молодий та зелений; ані живий ані мертвий; й вашим й нашим; ані се ані ті; й днює й ночує; ані кує ані крейді; рано чи пізно. Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як й усі звичайні словосполучення, із головного (стрижневого) слова й одного чи кількох залежних слів чи словосполучень. Наприклад: підносити до неба ;змінити гнів на милість; тримати в чорному тілі. Головним словом найчастіше буває іменник чи дієслово. Фразеологічні одиниці, головним словом у які є іменник, іншим складником можуть матір узгоджений із ним прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, займенник (морський вовк, дев’ятий вал, протягом усього губу), а також іменник у непрямому відмінку із прийменником чи без нього (гріш ціна .гра із вогнем, без сорому казка, птиця високого польоту). Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці - словосполучення, головним словом які є дієслово. Залежним вони найчастіше виступають іменники в інших формах із пояснювальними словами й без них давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес; робити із мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника, займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником: загнати на слизьке, давати прикурити, зводити нанівець. Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів — різновиду приказок: як сир у маслі, як у містку дірка, як корова язиком злизала. Фразеологічні одиниці, що мають форму речення, можуть являти собою повідомлення, що і виступає реченням, чи називати певне явище й входити у склад речення як його член. Самостійними повідомленнями є прислів'я, приказки, крилаті вислови та ін. Наприклад: згода дім будує, а незгода руйнує; Бачили очі, що купували; світу не ждуть — світ завойовують. Фразеологічні одиниці типу речення, що входять у склад речення, виконуючи функцію певного члена. Наприклад: у нього грошей — до у р і зв е до л ю ю т ь.

Фразеологізми, спільні для української й російської мов, та фразеологічні відповідники. У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталених зворотів. Частина їхнього прийшла в фразеологію з спільної основи — давньоруської мови, інші з’явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами. Спільними для обох мов є фразеологізми. створені на праслов’янському мовному ґрунті й поширені в всіх чи більшості слов’янських мов (водити за ніс; матір зуб; як на долоні), та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки, под гарячу руку).Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці, засвоєні із давньоруських пам’яток, літописів тощо. Наприклад: лисиці брешуть на щити; ламати списи; мертві страму не імуть. Спільними для обох братніх мов є фразеологічні одиниці біблійного походження, котрі повністю втратили релігійний зміст: глас вопіющого в пустелі; манна небесна; не хлібом єдиним; терновий вінок. У процесі розвитку української й російської мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємо обміну, то й в зв’язку із тім, що смердоті нерідко створюються паралельно, відбиваючі аналогічні висновки з спостережень над життям. й тепер можна назвати безліч фразеологічних одиниць, що в російській та українській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичному матеріалі. Наприклад: легкий хліб — легкий хліб, бити собі у грудях — бити себе у груди. Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. Наприклад: на всю Іванівську, казанська сирота, діло тютюн, потьомкінські села. У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять із інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження: ахіллесова п’ята, танталові борошна, гроші не пахнути, золота середина. Крім спільних, російська і українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів. особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів'їв й приказок. Кожен з таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.

Стилістичне використання фразеологічних одиниць. Фразеологічні записи української мови, як й її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти, що використовуються в всіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, з року в рік, робити послугу. Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів й явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості й є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю. Офіційно-ділова фразеологія — це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши й обговоривши.

Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі. Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях. Усталені звороти, вживані в публіцистичному стилі. досить неоднорідні за своїм складом й особливостями змісту. Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту і наближаються до термінологічних зворотів, властивих науковому стилю. Наприклад: соціалістичне змагання, бригада комуністичної роботи. Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжкового походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: матір вплив, домогтися успіхів, надавати допомогу, почесний обов’язок. Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються в публіцистичному стилі, характеризується яскраво вираженою образністю, емоційністю: арена боротьби, гонка озброєнь, сім'я єдина. У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми, характерні для розмовно-бутового й художнього стилів. Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності і переконливості. Наприклад: Польща для мене завжди якщо близькапобратими мої в тій землі лежати, та і із поляками я зв е про буд і зв п у буд з про л й з'ї в й под годину війни, й пізніш, за рокта мирної роботи .

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів. Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів'в та приказок, котрі досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти із рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень. Наприклад: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути) все до купи (намолоти, наплести, набалакати) сім мішків (три мішки, сім кіп, чьотири копальні, три копальні)гречаної вовни (й усі не повні, та і тих не повні). Зустрічається і зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущень компонент, щоправда, здебільшого живе асоціативно в свідомості і мовця, й слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю); скач, враже (як пан каже). З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набівають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фрзеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: 1) переживати через щось й 2) надавати чомусь великого значення; будуть люди (із кого);

1) досягне певного стану, 2) житиме із моральними нормами, 3) володіє професією. Серед фразеологічних одиниць української мови є і омоніми — однакові із лексичними й структурно — граматичними особливостями, але й різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення 1) бити й 2) тікати; пускати півня- 1) підпалювати й 2) зриватись на високої ноті; закривати очі -1) помирати, 2) бути присутнім при чіїсь смерти й 3) навмисно не помічати чогось. Досить розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми за різним життєвим досвідом, світосприйманням т.ін. усвідомлюються й характеризуються неоднаково, що обмовлює різне оформлення тієї чи іншої думи, Так з’являються синонімічні вислови — звороти, що називають одне й ті ж явище із різними симантичними чи стилістичними відтінками .Наприклад: дати тягудати дерланакивати п’ятами — взяти ноги на плечінамастити п’яти (салом); ані се ані ті - ані риба ані м’ясо — ані пава ані гава — ані риба ані рак — ані швець ані жнець. Фразеологічні синоніми, як й лексичні, об'єднуються в синонімічні виряджай. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні чи експресивним забарвленням, а нерідко і структурно-граматично. Слід пам’ятати, що фразеологічні одиниці належати до одного синонімічного ряду тоді, коли смердоті споріднені значенням й в речені можуть виконувать оджнакові синтаксичні функції. Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень й типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду. Так, фразеологічні звороти важити головою; ставити на кін; іти вабанк, із одного боці, й що якщо, ті і якщо; чи пан, чи пропавши; куць виграв — куць програв; чи славу здобути — чи будинку буду, із іншого — не вступають у синонімічні зв’язки, хоч смердоті близькі значенням (ризикувати). Досить розвинена синонімія серед прислів'їв й приказок. Деякі синонімічні виряджай їхні налічують десять й понад зворотів. Наприклад: котрі батьки, такі і діти; який батько, такий сін; котра хата, такий тин — який батько, такий сін. З годиною синонімічні виряджай фрзеологічних звортів зростають шляхом поповнення їхні новими одиницями. Так, до фразеологізмів із всіх ніг; не чуючи под собою землі; як лантуха; як стріла та ін. додаються нові: як метиор; як ракета; із реактивною швидкістю; із космічною швидкістю; до приказок потрібен, як собаці п’ята нога, як п’яте колесо до воза, як сліпому телевізор та ін. Фразеологічні антоніми — це усталені звороти, котрі, характеризуючи предмети й явища дійсності із певного боці. дають їм протилежну оцінку. Наприклад: як ракета — як черепаха; розпускати язика — тримати язик за зубами; ударити баскому про землюповісити носа.

Джерела української фразеології. Переважна більшість фразеологізмів, як й слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські і, власне укра-їнські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні із інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. До складу української фразеології ввійшли висловлювання К. Маркса й Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно російською мовою фразеологічних зворотів із російської мови — висловлювання леніна, російських письменників, фразеологізми із народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження — старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов — німецької, французької, англійської, італьянської та ін. Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними й поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничопрофесійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами із анегдадів, жартів та інших жанрів усної народної творчости: не дуже до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа. У української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія. культура, сіспільні відносини, виробнична діяльність, морально — етичні норми, подивися, вірування, прагнення .У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу із татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво .

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою й незрозумілою.Живе людина, що добро знає свою справу й кажуть про неї: «Він на цьому ділі собаку з'їв «.А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, як говорять: «Зробив з лемеша швайку » .й за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер вже забута, хоч зворот живе у сфері Сучасної людської діяльності. Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточни) — займатись пересудами, обмовляти кого-небудь — зв’язана із обрядом іншого погребение, яку організовувалось у східних слов’ян через кілька років после смерти людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від грехів, зняти із нього закляття через очищення останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події. найскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихволяли, возвеличували його. Так поняття «перемивати кістки» було б пов’язане із аналізом життя, вчинків, рис людини, якої вдруге ховали. Відірвавшись від обряду по його відмиранні, вислів вісь вже тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому переосмисленні. Живє в нашій мові фразеологічний зворот прикласти рукувзяти доля в чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливосями організації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили й в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте листом у давні часи володіло негаразд багато людей й неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку чи палець, попередньо злегка пофарбувавши їх.Відбиток руки чи пальця надійно замінював підпис. У судочинстві царської Росії ще і у 19 ст. Був поширений навіть термін рукоприкладство, яким називали підпис пазовника. Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п ‘ятниць на тиждень, який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, котра часто міняє свої рішення, подивися, не дотримуютьс я своїх слів. Колись існував кільт «святої п «ятниці «.Пригадайте, як шанував й боявся «святої п ‘ятниці» старий Кайдаш з твору І.НечуяЛевицького «Кайдашева сім'я». На відзначення «святої п’я тниці «будувалися церкви, день відкриття які вважався в певній місцевості святому. У цей день приймали і честували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарків, велися торги, купували, продавали, міняли, брали в борг й повертали борги. П'ятниця ставала строковим днем, із яким зв’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялося, зрозуміло, і такі люди, котрі не дотримувались слова й відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці чи і переносили на інший день. Таких людей усі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п’ятниці, а обіцянки то й залишались не виконаними .Так й з’явився вислів, що ставши усталеним й досить точно характеризує непослідовних легковажних людей. Майже усі ідіоми та і інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення із нею не тількі дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо. а і збагачує знання про життя. історію, культуру, побут нашого народу в минулому. Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належати перу письменників: Караюсь, мучуся., але не каюся ! І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь (Т.Шевченко); Будь-якому місту норов й права (Г.Сковорода);пропаща сила (П.Мирний); коней не винні(М.Коцюбинський);досвітні вогні (Л.Українка).

Розвиток фразеології после жовтня. З розвитком мови у фразеології, як й в лексиці, відбуваються зміни, викликані змінами в соціальному, економічному, політичному й культурному житті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання. Частина фразеологізмів старіє, перестає задовольняти потреби спілкування й виходить із ужитку. Натомість зявляються нові усталені звороти. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції архаїзувалися передусім фразеологічні звороти, що склалися в класовому суспільстві й відбивають подивися, мораль цого суспільства. Наприклад: Купець бере торгом, піп -горлом, а мужик — горбом; Бідняк робить, а багатому народити; З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий, то витягнуть; Христового наречена; лоби голити; ставити под аршин; без Бога ані до порога; жіноча річ біля припічка.Застарілі фразеологізми, як й слова, використовуються в сучасному мовленні із певною стелістичною настановою. У радянську епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями, що відбувають великі перетворення в житті народу, його патріотизм, відданість партії, зростання науки, техніки, культури, добробуту: ЖитиВітчизні служити; Робота спільна — як пісня весільня; новатор виробництва, космічні брати; як ракета, виходити на орбіту, досягти апогею. Надбанням української фразеології после Жовтня стали висловлювання класиків марксизму — ленінізму: Революції - локомативи історії; Релігія — опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс). Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами із творів радянських письменників: Партія Веде; життя єдиної родини; Не тієї тепер Миргород; За всіх скажу, за всіх переболію; мости дружби. Збагатився за годину запас українськіх прислів'їв й приказок. Вони відбивають історію нашої країни, духовне зростання народу.