МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕМИ: «УКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ З ЕКСПОРТУ ЦУКРУ»

Виконала студентка:

Абдіркіна Інна Олександрівна,

1 групи, 4 курсу, спец. 6103,

факультету МЕіМ.

КИЇВ-2008

ПЛАН

Вступ

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку цукру

Аналіз світового ринку

Аналіз світового виробництва цукру

Аналіз світової торгівлі цукром

Аналіз попиту та споживання цукру

Аналіз цін на цукор

Аналіз українського ринку

Аналіз українського виробництва цукру

Обсяги українського експорту-імпорту цукру

Аналіз попиту і споживання цукру в Україні

Аналіз цін на цукор в Україні

2. Правове обґрунтування можливості здійснення даної зовнішньоекономічної угоди

3. Зовнішньоекономічний контракт

4. Оцінка ефективності запропонованого проекту Висновки Список використаної літератури

Вступ

Цукор — важливий продукт розвитку економіки багатьох країн, що посідає значне місце в світовій торгівлі.

Україна має давню традицію виробництва та експорту цукру. Для багатьох українців нема жодного сумніву, що цукор повинен і буде відігравати вирішальну роль у сільському господарстві країни. За останні роки, однак, цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець. Ринок цукру-піску з цукрових буряків — один із найважливіших секторів продовольчого ринку України. В економіці держави цукробуряковий підкомплекс завжди мав стратегічне значення.

Метою роботи є об'єктивне дослідження конкурентоспроможності цукрової галузі в Україні, можливості та перспективи її розвитку, аналіз проблем та можливі шляхи їх вирішення.

На основі аналізу світових ринків цукру, вивчення досвіду експорту-імпорту товару в провідних країнах-виробниках і споживачах бурякового та тростинного цукру, законодавчої бази регулювання виробництва та реалізації цукру в Україні, в даній роботі обґрунтовується доцільність складання зовнішньоторговельного контракту з експорту українського цукру.

1.Аналітична маркетингова оцінка ринку цукру.

1.1.Аналіз світового ринку цукру

1.1.1 Аналіз світового виробництва цукру.

Цукор — стратегічний продовольчий товар і в той же час — сировина для багатьох підприємств харчової промисловості. З кожним роком даний продукт посідає вагоміше місце в світовій торгівлі, а його виробництво у світі продовжує зростати.

Світове виробництво цукру перевищує 123 млн. т, з яких близько 69% отримують з цукрової тростини і 31% - з цукрових буряків. На частку Азії припадає приблизно 40% загального виробництва цукру, Північної і Центральної Америки — 28%, Африки — 9%, Океанії - 5%. Найбільшими виробниками тростинного цукру в Азії є Індія, Китай, Таїланд, Пакистан, за ними йдуть Індонезія й Філіппіни; в Північній і Центральній Америці - Мексика, Куба, США, Гватемала; в Південній Америці домінує Бразилія; в Африці найбільшу кількість цукру виробляє ПАР та Єгипет, а також Судан, Маврикій, Кенія, Свазіленд і Зімбабве; в Океанії переважну частину цукру виробляє Австралія. Зазначені країни є світовими лідерами у виробництві тростинного цукру.

Найбільшим виробником цукру з цукрового буряка є країни ЄС. В цьому регіоні виробляється приблизно половина такого цукру, що загалом складає 14% світових обсягів цукру. Країни ЄС займають 4-те місце після Америки й Азії. Серед них основними виробниками бурякового цукру є Німеччина і Франція. У відносно великих обсягах цукор виробляють також Італія, Великобританія, Нідерланди та Іспанія. Посіви під цукрові буряки в Європі займають дві третіх світової площі. Врожайність цієї культури і збір цукру в європейських країнах знаходиться на різних рівнях, що зумовлено різними економічними і природними умовами.

Таблиця 1.

Найбільші виробники цукру в світі (обсяг виробництва, тис. т цукру-сирцю).

Традиційно цукрова тростина і цукровий буряк відіграють важливу роль в харчуванні населення, хоча в останні часи в розвинутих країнах ведеться пропаганда про шкідливість цукру й необхідність скорочення його виробництва. Налагоджено виробництво замінювачів, частково з кукурудзи. Однак, ріст виробництва цукру продовжується. За 90-ті роки воно виросло в світі на 2/5, склавши 125 млн. т цукру-піску.

З глобальної точки зору на конкурентоспроможність виробництва цукру в основному впливають природні умови (клімат, грунт), ефективність виробництва у маркетинговому ланцюжку, якість менеджменту сільських господарства, менеджменту виробництва і збуту цукру, а також доступність виробленої у конкуренції сировини. Тільки з погляду на постачання сировини експертами та цукровою промисловістю, разом прийнято, що виробництво цукру, яке базується на цукровій тростині є більш конкурентоспроможним ніж виробництво цукру з цукрових буряків за різними причинами. Навіть з високо захищеними ринками цукрових буряків тенденції світового виробництва чітко показують конкурентоспроможність тростинного цукру. Без захисту виробництва буряковий цукор припинив би своє існування у довгостроковій перспективі в Європі.

Таблиця 2.

Глобальне виробництво цукру з цукрових буряків і тростини

За даними компанії Czarnikow Sugar, в нинішньому сезоні світове виробництво цукру з буряка і тростини в перерахунку на сирцевий еквівалент становить 166,08 млн. т. Це пояснюється нарощуванням його виробництва в Китаї, Індонезії, Таїланді і на Філіппінах.

В сезоні 2007 — 2008 виробництво цукру в світі перевищить його споживання, незважаючи на те, що попит зросте більш істотно, аніж пропозиція. Так, у відповідності з прогнозом ISO, у сезоні 2007 — 2008 р. виробництво цукру зросте на 1, 45%, або на 2,127 млн. т, і складе 168,438 млн. т цукру.

Таблиця 3.

Динаміка виробництва цукру по сезонам.

1.1.2 Аналіз світової торгівлі цукром.

Структура світового ринку цукру відрізняється від структури ринків інших продовольчих товарів. Так, наприклад, якщо на ринку кукурудзи 94% експорту виконують дві країни (США та Аргентина), то на ринку цукру 90% експорту припадає на долю більш ніж дюжини країн. Найбільшими світовими експортерами цукру є Бразилія, Австралія, Таїланд, Куба, Франція та Німеччина. З країн ЄС цукор імпортують Велика Британія, Італія, Португалія, Греція. Великими імпортерами цукру в світі є США, Китай, Японія, Індонезія, країни Близького Сходу та Африки. Слід зауважити, що великі експортери цукру, переважно це розвинуті країни, змогли підтримати свою цукрову промисловість лише за дуже високими протекціоністськими стінами контролю за імпортом, квот і, особливо, субсидій.

Таблиця 4.

Баланс ринку цукру в Євросоюзі (млн. тонн)

Бразилія — країна, яка є найбільшим продуцентом цукру, закономірно — найбільший експортер даного продукту в світі. Зниження ціни на цукор негативно впливає на доходи експортерів товару, у той же час поліпшуючи становище імпортерів даного виду сировини (Для прикладу, Бразилія та Індія з одного боку та Італія з Іраном з іншого.)

Як повідомляє агентство «Bloomberg», виробництво цукру в Бразилії різко збільшилося, а у світлі останніх тенденцій на ринку нафти, де ціни перестали рости й відкотилися до рівня нижче $ 90 за барель, культивація цукрової тростини, як джерела сировини для виробництва етанолу, стає менш привабливою для інвесторів.

На думку експертів, якщо ціни на цукор дійсно знизяться, це може негативно вплинути на доходи найбільших експортерів цукру Бразилії і Індії, у той же час, поліпшити положення таких імпортерів даного виду сировини, як Італія і Іран. Протягом останнього місяця ф’ючерси на цукор на Міжконтинентальній біржі (ICE) виросли на 14%.

Росія, ОАЕ та Єгипет — основні імпортери цукру-сирцю (з цукру-сирцю одержують білий цукор), що імпортує його переважно з Бразилії. Значну частину світового обороту цукру складають також країни з нестійким імпортним графіком — Китай, Нігерія, Румунія, Марокко, Іран. Всі вони імпортують цукор в основному з Бразилії. Значна частина індійського цукру поставляється в Пакистан, Ірак. Очікується обмеження закупівлі цукру ЄС, оскільки в країнах ЄС очікується великий врожай цукрового буряка. Китай збирається зменшити імпорт цукру і досягти самозабезпечення цим продуктом. Цьому сприяє збільшення посівних площ під тростиною та цукровим буряком в середньому на 10%. А поки що Китай залишається крупним імпортером цього продукту, адже є членом СОТ і тому зобов’язаний реалізовувати свою тарифну квоту. Істотно зросте виробництво цукру в Таїланді - через добрий врожай цукрової тростини (до 6,5 млн. т). Експорт цукру з Таїланду теж має збільшитися.

Таблиця 5.

Світова торгівля цукром основними країнами-товаровиробниками.

Експерти ISO прогнозують, що в імпортерів потреби в цукрі скоротяться в порівнянні з попереднім сезоном на 18 тис. т, або на 0,04%, і складуть 46, 027 млн. т, можливості експортерів у сезоні 2007;2008 р. збільшаться на 3,187 млн. т, або на 6,91% і досягнуть 49,314 млн. т. Основні показники світового ринку цукру в сезоні 2007;2008 р. складуть:

— потреби по імпорту — 45,5 млн. т;

— можливості по експорту — 50,0 млн. т.

1.1.3 Аналіз попиту та споживання цукру

Як правило, три четвертих виробленого цукру споживається самими країнами-виробниками, тому вони одночасно є і споживачами своєї продукції. Решта цукру поставляється на світові ринки і йде до запасу. Щороку світові запаси цукру зростають, чому сприяє відставання обсягів його споживання від обсягів його виробництва. Так, на початку 90-х років перевищення виробництва цукру над споживанням становило 2,3 млн. т, а в 2000 р. — вже 20 млн. т. Це і обумовлює потребу у збільшенні виробництва цукру. У споживчому кошику продукт займає в середньому 3,56%.

Попит формується насамперед виходячи з потреби у товарі населення. Найбільшими споживачами цукру в світі є Індія, ЄС та Бразилія. Нині надзвичайно швидко зростає попит на цукор на світових ринках. Великою мірою це пояснюється тим, що зростає споживання цукру не тільки як продукту, а й як паливно-енергетичного матеріалу. Швеція, наприклад, до 2020 року планує повністю відмовитися від використання нафти, замінивши її етанолом — чистим спиртом, який виробляється з цукру. І хоча світове виробництво цукру зростає, це зростання недостатнє, щоб повністю задовольнити попит. Попит на етанол в Індії може зрости цього року до 825 млн. л, що в 2,1 рази більше 2007 р. Це відбудеться, якщо у жовтні 2008 року уряд зможе реалізувати свої плани по забезпеченню обов’язкового вмісту в бензині етанолу на рівні 10%. Очікується, що до 2015 р. світовий попит на етанол зросте до 127 млрд. л. На сучасний момент обсяг попиту дорівнює близько 77 млрд. л. Істотно збільшиться кількість автомобілів, які зможуть використати різні види палива, у тому числі і біопаливо.

Таблиця 6.

Обсяг споживання, млн. т цукру-сирцю.

Переважна частина експертів вважають, що незважаючи на фінансову кризу, більше цукру споживатимуть в Азії. (Стримування споживання цукру відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру.) Виробництво цукру в світі в сезоні 2007;2008 р. перевищить його споживання, незважаючи на те, що попит зросте більш істотно, ніж пропозиція. (Взагалі, попит на цукор є відносно нееластичним у зв’язку із низьким рівнем його замінності.) Споживання цукру, у відповідності з прогнозом ISO, в порівнянні з попереднім сезоном збільшиться на 2,78%, або на 4,308 млн. т, і складе 159,129 млн. т. Надлишок пропозиції буде дорівнювати 11,1 млн. т (у сезоні 2006;2007 світові надлишки цукру складають 9 млн. т); а співвідношення запасів до споживання — 46,9% (перехідні складські запаси становитимуть приблизно 74,7 млн. т).

Цікаво, ЮНЕСКО встановило санітарну норму споживання цукру в розмірі 44 кг на рік; в семи найбільш розвинених країнах світу цей показник становить близько 48 кг. (В розрахунку на людину більше 50 кг цукру на рік споживають в Австралії і Бразилії, 40−42 кг — у Німеччині, Мексиці, Швеції, Франції, Канаді, Угорщині, США).

1.1.4 Аналіз цін на цукор

Світовий ринок цукру — досить специфічний. У світі більшість цукру або споживається у країнах-виробниках під ціновим контролем урядів, або експортується з однієї країни до іншої за попередніми угодами. Та частина виробленого у світі цукру, яка не є предметом подібних угод, здійснює вільний обіг між окремими країнами. Вільний ринок цукру ще класифікується, як «залишковий». Його частка становить 20−25% від світового виробництва. І навіть незначні зміни у виробництві можуть призвести до значних коливань пропозиції на вільному ринку. Це одна з головних причин нестабільності цін на вільному ринку цукру — ціни основних контрактів та біржові котирування.

Світова ціна є альтернативними витратами для споживачів товарів у будь-якій країні. Іншими словами, це витрати на товар, які б споживачі сплачували, якби цей товар не вироблявся в країні. Те саме стосується й цукру. Економічні витрати від захисту кордонів можуть бути розраховані при порівнянні внутрішніх цін з відповідною паритетною ціною імпорту. Однак, не існує такого терміну, як «єдина ринкова світова ціна» у світі цукру. Найчастіше вживаний індикатор світових цін на цукор — так звана ціна міжнародної організації цукру (ISA), є середньою декількох цін на цукор-сирець.

Якщо враховувати, що частка тростинного цукру у світовому виробництві цукру складає 70%, можна зробити висновок, що світові ціни на цукор формуються саме на основі вартості тростинного цукру.

Таблиця 7.

Ціни на цукор.

Основними причинами зниження цін на цукор є:

- зростання випуску цукру в Бразилії, ЄС, Китаї, Таїланді, а також висока ефективність його виробництва в Бразилії;

- падіння курсу національної бразильської валюти відносно американського доллара, що зробить бразильський товар більш конкурентоспроможним;

- скорочення імпортного попиту на цукор в Китаї;

— накопичення значних запасів цукру в усіх країнах, насамперед, в Індії, ЄС;

— стабілізація котирувань цукрових ф’ючерсів;

— зрівноважування світового попиту пропозицією.

Світові ціни на цукор мають тенденцію до коливання. На сьогодні ціни є досить високими, що пояснюється наступними факторами світового балансу цукру:

- світове споживання перевищує за обсягами світове виробництво;

- цукрові запаси знижуються в зв’язку з четвертим дефіцитним роком;

- зменшується експорт з Бразилії через високе внутрішнє виробництво етанолу для заправлення автомобілів;

- зростаючий попит з боку США через торішні урагани;

- посилюється боротьба між світовими виробниками цукру;

- ф’ючерси (вкладання коштів) на білий цукор у Лондоні досягли рекордного рівня — 472 долари за тонну;

- світова криза на іпотечному ринку.

Так, за два місяці поточного року рівень котирувань по білому цукру збільшився майже на 27% - з 313,00 доларів за тонну 2 січня до 397,00 доларів за тонну 3 березня.

Світовий дефіцит, розміром біля 4 млн. т, призводить до підвищення цін.

Тим не менше, існують суттєві фактори, які ведуть до збільшення світового споживання. Світові ринки цукру були й залишаться нестабільними. Існують індикатори того, що майбутні ціни на світових цукрових ринках коливатимуться на вищому рівні, ніж у минулому. Істотного здешевлення цукру не відбудеться, і до кінця вересня діапазон зміни ціни складе 10−14 центів. Очікується, що в 2007;2008 р. співвідношення цукор/етанол складе 55/45. У результаті ціни стабілізуються і відкотяться. Прогнозований ціновий діапазон до кінця 2008 року — 290−320 доларів за тонну сирцю. Сьогодні світова ціна на цукор найвища за останні 24 роки.

1.2 Аналіз українського ринку цукру

1.2.1 Аналіз українського виробництва

Цукровий буряк є основною сировинною базою вітчизняних цукрових заводів України. Таким чином, конкурентоспроможність та ефективність виробництва цукрових буряків в Україні є одним з найбільш важливих елементів у проблемі підтримки та збереження всього цукрового маркетингового ланцюжка.

Незважаючи на високі показники виробництва сектору в радянські часи (Україна була найбільшим виробником цукру та, як наслідок, цукрового буряку у колишньому СРСР), перехід до ринкової економіки став справжнім викликом для виробництва бурякового цукру.

Таблиця 8.

Виробництво цукрових буряків в Україні, 2000;2006 р.р.

Тим не менш, повільне скорочення посівних площ і збільшення врожайності свідчить про деякі позитивні структурні зрушення в секторі. Хоча більшість виробників цукрових буряків мають показник ефективного виробництва тільки на рівні 43% (повністю не використовуючи свого потенціалу чи наявних ресурсів). Це зумовлено різними причинами, наприклад, низьким рівнем якості управління с/г підприємствами, неоптимальною практикою господарювання, неадекватним технічним оснащенням тощо. Крім цього, на посіви в південних, східних і центральних областях негативно впливає стала посуха і минулі суховії. Зокрема, через пилові бурі агрогосподарства, за даними асоціації, були змушені пересіяти близько 20 тис. га

Аналізуючи регіональну особливість та ефективність виробництва цукрових буряків, виявляється, що виробництво в основному сконцентровано у Центральній частині України. Виробники, які оброблюють більшу площу цукрових буряків можуть досягати більшої врожайності. (Українські фермери скорочували площі посівів цукрових буряків на користь більш рентабельних та менш капіталомістких культур.) Вінницька, Полтавська, Черкаська та Київська області є лідерами за обсягами виробництва та площами цукрових буряків. Те саме стосується й врожайності, за винятком Херсонської області, яка дає найвищу середньозважену врожайність. Доступність природного потенціалу не обов’язково гарантує його ефективне використання. Таким чином, важливим є знання умов (ціни, врожайності тощо) за яких виробництво цукрових буряків є конкурентоспроможним серед сільгоспвиробників.

Потужності цукрових заводів України дозволяють переробити понад 40 млн. т цукрових буряків і виробляти щорічно до 4,4 млн. т цукру. Агрокліматичні умови бурякосійних районів сприяють отриманню такого врожаю цукрової сировини.

Таблиця 9.

Виробництво цукру в Україні, тис. т

З-поміж великих виробників виділяють: ВАТ «Новоіванівський цукровий завод», ТОВ АПО «Цукровик Полтавщини», ТОВ «Агрофірма «Ободівський цукор». За даними «Укрцукор», у 2007 році виробництво здійснювало 119 цукрових заводів (у 2006 році - 116). Лідером за обсягами виробництва цукру є Українська продовольча компанія, питома вага виробленої продукції якої в 2006/2007 маркетинговому році становила 13,4%, до п’ятірки лідерів також входять підприємства групи «Укррос» (8,6%), «Астарта-Київ» (6,2%), «Євросервіс» (4,5%), «Західна компанія «Дакор» (4,0%).

1.2.2 Обсяги українського експорту-імпорту цукром

Україна відіграє слабку роль на світовому ринку цукру. На сучасному етапі розвитку питання експорту-імпорту цукру в Україні є надзвичайно важливим і актуальним, потребує висвітлення також ситуація на внутрішньому цукровому ринку, оскільки конкурентоспроможність цукру та підприємств-переробників залишається низькою, і це перешкоджає виходу України на зовнішні ринки. Тому останнім часом експорт цукру зовсім зійшов нанівець, в той час як імпорт цього продукту невпинно зростає.

Таблиця 10.

Обсяги експорту-імпорту цукру в Україні, тис. т.

Частка експорту цукру (бурякового, тростинного) в загальному експорті харчових продуктів налічувала у 2006 р. 8,6%. Товар експортується у Азербайджан, Туркменістан. (Невелика кількість експорту цукру з України обмежується країнами СНД.) Поставки здійснюються як комерційними організаціями, так і за міждержавними бартерними угодами в обмін на паливо та інші матеріальні ресурси. Білий цукор експортується в Російську Федерацію, здійснюються поставки цукрового сиропу та інших видів цукру. При цьому основним покупцем українських кондитерських виробів з цукру залишається Росія. Слід відмітити, що на сьогодні внутрішній ринок Росії за цінами на цукор власного виробництва та його обсягами залишається найбільш прийнятним для пропозиції української продукції. На сьогодні потреба в цукрі Російської Федерації становить 4,5 млн. т. Росія ж виробляє власного цукру 2,5 млн. т.

В останні роки Україна перетворилась з експортера цукру в його імпортера. В 2005 році було ввезено приблизно 200 тис. т білого цукру, в тому числі з Білорусії та Молдови, та 450 тис. т цукру-сирцю з Бразилії, Куби, Німеччини, Великобританії, Польщі, Сальвадору та Південної Африки. Під час розгляду заявки України до вступу в СОТ країни-члени робочої групи — Австралія, Бразилія, Куба, Індія, Аргентина — вимагали від Києва ввести квоту на імпорт в Україну 200−260 тис. т цукру-сирцю щорічно із сплатою 2-відсоткового мита і наступним збільшенням квоти до 350 тис. т. Однак, у 2004 році в Україну було ввезено майже 1,5 млн. т цукру-сирцю, що в 4 рази більше, ніж за останні 3 роки. Отже, це остаточно розбалансувало внутрішній ринок цукру.

Цукор, вироблений в Україні, має відносно високу собівартість порівняно з тростинним, що превалює на світовому ринку, та буряковим, виготовленим в інших країнах, і характеризується низькою якістю. А тому в умовах низьких світових цін на цукор високої якості й широкого асортименту, український цукор є неконкурентоспроможним на зовнішньому ринку.

Дослідженнями Світового економічного форуму (WEF) встановлено, що в Україні й досі немає перспектив для зростання рівня конкурентоспроможності. Україні в цьому рейтингу в попередні роки належало 84-те місце серед 102 країн світу — останнє серед країн Європи. (За експортним потенціалом, а він перевищував 3 млн. т, країна входила до десятка провідних світових експортерів.) За останні 15 років галузь практично зруйнована. Тому актуальним на сучасному етапі розвитку формування взаємовідносин із світовим ринком необхідно вважати збільшення його експортних можливостей, вдосконалення структури експорту, вихід на світові ринки з конкурентоспроможною продукцією, згідно вимог СОТ, дотримання мінімальної ціни на цукор, обґрунтування ввезення цукру-сирцю тростинного, використання поставлених квот.

У січні 2008 року експорт цукру збільшився в 33,5 рази, або на 0,130 тис. тонн у порівнянні із груднем 2007 року до 0,134 тис. тонн на 0,062 млн. доларів. Про це говориться в даних Державного комітету статистики.

У січні 2007 року цукор не експортувався.

В 2007 році експорт цукру скоротився в порівнянні з 2006 роком на 76,9%, або на 17,26 тис. тонн до 5,19 тис. тонн на 2,21 млн. доларів.

Ємність цукрового ринку оцінюється в 2 млн. тонн у рік.

1.2.3 Аналіз попиту та споживання цукру в Україні

В Україні в останні роки кон’юнктура на ринку цукру залишається несприятливою як для вітчизняних виробників, так і для торговців цукром. Низький внутрішній попит споживачів і втрачені зовнішні ринки збуту негативно впливають на попит на цукор, що в свою чергу зумовлює зменшення пропозиції сировини — цукрових буряків. Тростинний цукор-сирець є ефективним замінником українського цукрового буряка і зменшення його обсягів збільшує попит на цукрові буряки в Україні.

Цукор — один з найбільш енергомістких і швидкозасвоювальних продуктів, який є обов’язковим компонентом повсякденного раціону і використовується в багатьох галузях народного господарства. Цілком очевидним є зниження споживання цукру в Україні на 150−200 тис. тонн за рік. Менше почала споживати цукор промисловість — через спад обсягів виробництва кондитерських виробів і молочно-консервної продукції, спричинене труднощами експорту до Росії. Така ж тенденція спостерігається і в сфері роздрібної торгівлі: пряме і промислове споживання цукру населенням зменшилось через ріст цін на основні продукти харчування. Зростає споживання імпортних солодощів. (У недалекому минулому бурякоцукрова галузь України повністю забезпечувала власні потреби в цукрі та майже 13% грошових надходжень до бюджету країни, вона виробляла на душу населення близько 100 кг цукру.)

Графік 1.

Динаміка споживання цукру в Україні на одну особу за рік

Динаміка середньодушового споживання цукру протягом 1990;2003 рр. свідчить про зменшення цього показника в 2003 р. проти рівня 1990 р. на 28,2%. В останні роки переважає споживання цукру на душу населення в обсязі 36 кг і більше, що є цілком достатнім з позицій раціонального харчування. Стримування споживання цукру в Україні відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання цукру по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру. Аналізуючи структуру споживання цукру виявляється, що понад 60% складають прямі покупки цукру, а менше 40% - промислове споживання. Внутрішнє річне споживання цукру складає 1800 тис. т, в поточному сезоні дефіцит продукту очікується на рівні 250 тис. т. На цей час, біля 120 цукрових заводів виробляють в середньому 15 000 т на завод. У майбутньому, від 30 до 40 цукрових заводів (з близько 50 000 т на завод) будуть достатніми для виробництва для внутрішнього ринку. За даними Держкомстату, 2006 року річне споживання цукру на душу населення в Україні становило 38,1 кг, що відповідає раціональній нормі. За підсумками 2007 року цукру, в розрахунку на душу населення, спожито не менше за раціональну норму. Підставами для цього є очікуване збільшення пропозиції на внутрішньому ринку, відсутність цінового стрибка в сезон масового використання продукту (влітку), підвищення рівня доходів населення.

У 2007/08 маркетинговому році в Україні передбачається збільшення загальної пропозиції цукру на 36,4%, що обумовиться зростанням обсягу випуску передусім бурякового цукру і в зв’язку з процесами, що пов’язані із вступом у СОТ, які передбачають збільшення переробки цукру-сирцю із тростини. Отже, матимемо надлишки у нашій державі, на жаль, не існує науково обґрунтованих даних про споживання цукру. А це, звичайно, не дає змоги правильно оцінити та спрогнозувати попит.

Таблиця 11.

Динаміка попиту на цукор на внутрішньому ринку України, грн./т.

1.2.4 Аналіз цін на цукор в Україні

Виробництво цукру в Україні становить сьогодні 1млн. 9 тис. тонн, що має задовольняти потреби ринку. Але при цьому треба зважати на те, що цукор, виготовлений в Україні, є різним. Приватний сектор, який вирощує буряк, працює за системою давальницької сировини. Здали буряк — отримали цукор, але він «зв'язаний», тобто, давальницький цукор не присутній на ринку, а це фактично 40%.

Динаміка розвитку ринку цукру України протягом останніх років супроводжується суттєвим коливанням цін. Так, протягом 2005 та на початку 2006 років відбулося стрімке зростання оптової та відповідно роздрібної ціни на цукор. У поточному році мінімальна ціна на цукор була встановлена на рівні 2,370 грн. за 1 кг, місткість внутрішнього ринку цукру оцінюється в 2 млн. тонн.

Раніше деякі цукрові компанії зверталися до уряду з проханням знизити мінімальні ціни на цукор, але їхню ініціативу не підтримали. Мінімальні ціни на цукор і цукровий буряк в Україні встановлені постановою Кабінету Міністрів від 15 лютого 2002 року № 142 «Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру». Експерти виділяють дві головні причин для цінової кризи на ринку цукру України.

По-перше, нині надзвичайно швидко зростає попит на цукор на світових ринках. Великою мірою це пояснюється тим, що зростає споживання цукру не тільки як продукту, а й як паливно-енергетичного матеріалу. Швеція, наприклад, до 2020 року планує повністю відмовитися від використання нафти, замінивши її етанолом, який виробляється з цукру. Отже, така динаміка в умовах недостатнього для задоволення ринку попиту призвела до різкого стрибка цін на цукор.

І хоча світове виробництво цукру зростає, але це зростання недостатнє, щоб повністю задовольнити попит. Відповідно, вже третій рік поспіль світові запаси цукру знижуються. По-друге, (друга причина була породжена першою) різко зріс експорт (у тому числі контрабандний експорт) українського цукру до Росії. Причина — в Україні цукор дешевший, ніж поза її межами. (За 2005 рік світові ціни на цукор зросли на 92%, а споживчі ціни в Україні - лише на 21,7%.) Влада розширює квоти на виробництво і продаж цукру. Квоту, А (цукор, який йде на внутрішній ринок України) збільшено з 1790 тис. до 1840 тис. тон на рік. Квота В (цукор, який йде на експорт і поставки цукру у випадку необхідності що? квоти, А) збільшено до 185 тис. тон. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти «А» та квоти «В», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.

Протягом 2007/2008 та 2008/2009 МР експертами ринку прогнозується повільне зростання цін на цукор на внутрішньому ринку залежно від сезонних коливань. Ця динаміка буде головним чином пов’язана із зростанням цін на цукор на світовому ринку, а також стабілізацією внутрішнього ринку цукру у періоди, перед сезонами переробки цукрового буряку, за рахунок імпорту цукру-сирцю з тростини, у рамках квоти, оговореної при вступі України у СОТ (260 тис. тонн).

Але вже в березні 2008 року все змінилося. Нинішній сезон може виявитися для багатьох виробників цукру останнім. Після тривалого затишку цукровий ринок знову став проблемним. Буквально протягом місяця продукт подорожчав на 40% і це далеко не межа. Виробники посилаються на високу собівартість і кон’юнктуру світового ринку.

Схоже, Україна знову повертається в часи цукрової кризи. Якщо протягом останніх 1−1,5 років вартість білого золота напрочуд стабільно трималася на рівні 2,6−3 грн./кг, то за останні кілька місяців оптові ціни виросли на 40%, досягши оцінки в 3,3 грн./кг. Настільки істотне подорожчання цукру виглядає парадоксально. Адже ще кілька місяців назад виробники і оптовики в один голос заявляли про те, що нинішній сезон видався профіцитним, а запаси насолоди в країні становлять в порядку 3 млн. т (більше 2 млн. т нового врожаю і перехідний запас із 2006 р.) при споживанні 2,3 млн. т.

Тому навіть якщо Україна до вересня нинішнього року стане повноправним членом ВТО, що дозволить виробникам ввезти і переробити на пільгових умовах 260 тис. т сирцю, істотного зниження цін не варто очікувати.

Спроба вітчизняних виробників і продавців заробити по максимуму пояснюється і песимістичними прогнозами на наступний сезон. Глава профільної асоціації Микола Ярчук очікує різкого скорочення посівних площ під цукровими буряками, що практично гарантує дефіцит сировини і запеклі війни за нього. Причина, по якій аграрії настільки різко охолонули до культури, проста — за підсумками 2007 р. її рентабельність не перевищила 20%, тоді як прибутковість інших, менш витратних у догляді (пшениці, рапсу, соняшника й ін.), досягала 100% і більше. Прогнозуючи можливість зниження посівів буряків, держава в нинішньому році вперше ввела компенсації на його вирощування в розмірі 550 грн./га. Але, як вважають експерти, ця міра навряд чи виявиться ефективною, оскільки дозволить збільшити показники рентабельності всього на 1−2%.

Таблиця 12.

Поточная та імовірна майбутня ситуація на ринку цукру в Україні.

Підсумовуючи, можна сказати, що собівартість виробництва цукру в Україні значно вища за нинішні й прогнозовані ціни на цукор на світових ринках. Тому на сьогодні й на передбачуване майбутнє цукрова промисловість України не є конкурентоспроможною.

2.Правове обґрунтування можливості здійснення даної

зовнішньоекономічної угоди

Зараз не існує жодного уряду в світі, який би не регулював свій внутрішній ринок засобами тарифного і нетарифного регулювання. За останні роки держава приділяла значну увагу цукровій галузі. Було видано цілу низку документів з цього приводу. Зокрема, Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.99р. № 758-X1V, Указ Президента України «Про додаткові заходи відносно вирішення соціальних проблем на селі і подальшого розвитку аграрного сектора економіки» від 21.02.2002р. № 170/2002, Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру» від 15.02.2002 р. № 142, Постанова Кабінету Міністрів України «Про тимчасове вилучення цукру білого з режиму вільної торгівлі з Республікою Молдова» від 14.03.2002р. № 344, Наказ Міністерства аграрної політики України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру на період з 1 вересні 2002 р. по 1 вересні 2003 року» від 06.03.2002 р. № 74, Наказ Міністерства аграрної політики України «Про зміни і доповнення до Положення про умови розподілу обсягів виробництва цукру квоти „А“ і „В“ між цукровими заводами на конкурснох засадах» від 19.03.2002 р. № 91. Наказ Міністерства аграрної політики України «Про порядок видачі ліцензій на імпорт цукру-сирцю тростинного» від 16.07.2001р. № 146 Меморандум про узгодження дій між Кабінетом Міністрів України і професійними об`єднаннями агропромислового комплексу на ринку цукру від 25.03.2002р. тощо. Крім того кожного року Верховна Рада України приймає Закон України «Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного», яким встановлює обсяг ввезення його в Україну та ставку ввізного мита, а Міністерство аграрної політики на конкурсних засадах визначає підприємства, які здійснюватимуть його переробку.

Ставки митного та немитного регулювання затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром визначені законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17.06.1999 (Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 32. — Ст. 267, з наступними змінами). Державне регулювання виробництва і реалізації цукру та вирощування цукрових буряків, контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи. Державне регулювання у цій сфері базується на принципі квотування. Закон передбачає такі види квот:

квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») — максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб;

квота поставки цукру за міжнародними договорами (квота «В») — кількість цукру для поставки за межі України за міжнародними договорами та поповнення, в разі необхідності, квоти «А» ;

квота «С» — цукор, вироблений понад квоти «А» та квоти «В» і призначений для реалізації його власниками виключно за межами країни.

Граничні розміри квоти «А» та квоти «В» визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах вказаних квот розподіляються між цукровими заводами органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, на конкурсних умовах не пізніше 1 січня поточного року. Порядок та умови розподілу обсягів виробництва цукру в межах вказаних квот визначаються Кабінетом Міністрів України. Обсяги вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А» та квоти «В» визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і розподіляються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах.

Так, в 2001 р. було встановлено квоту на імпорт цукру-сирцю тростинного (код ТН ЗЕД 17.01.11) в обсязі 260 тис. т за ставкою ввізного мита в розмірі 1% митної вартості, але не менше 5 євро за одну тонну.

Ціна на бразильський цукор-сирець дорівнює приблизно 218 дол./т на умовах EXW, курс долара становить 5,33грн. Таким чином, ціна в гривнях за 200 т цукру-сирцю становитиме: 218*5,33*200=232 388 грн.

Ставка ввізного мита (1%) дорівнюватиме 2038,725 грн.

За імпорт цукру сплачується ПДВ на загальних підставах, тобто 20% бази оподаткування, тобто договірної (контрактної) вартості товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, плати за використання об`єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів згідно із законами України.

За митне оформлення товарів та інших предметів стягується митний збір — при митній вартості:

Таким чином, в разі ввезення на митну територію України 200 т цукру-сирцю сплачується митний збір за ставкою 0,2% митної вартості товарів, але не більше еквівалента 1000 дол. США.

Оптова торгівля цукром на внутрішньому ринку здійснюється суб'єктами господарювання за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти «А» з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Кількість ліцензій на здійснення оптової торгівлі цукром не обмежується. Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством. Вказані суб'єкти мають право одержувати призначений для реалізації цукор виключно від осіб, які мають ліцензії на здійснення оптової торгівлі цукром. Для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру.

Реалізація цукру за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти «В» з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти «В» здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти «В» та квоти «С» на внутрішньому ринку України забороняється.

Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством.

Закупівля цукру для забезпечення державних потреб, як внутрішніх, так і для виконання зобов’язань держави за міжнародними договорами, здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Ним же щорічно визначаються й обсяги закупівлі. Відносини між вказаним органами (підприємствами) і виробниками цукру регулюються законодавством та угодами, що між ними укладаються. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цукрових буряків згідно з порядком, передбаченим Законом. У межах попереднього фінансування зазначених витрат може застосовуватися державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків. Грошові розрахунки між органами (підприємствами), що закуповують цукор для задоволення державних потреб, і виробниками цукру та цукрових буряків здійснюються через Державне казначейство України.

Закон встановлює особливості ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. Мінімальна ціна на цукрові буряки для виробництва цукру квоти «А» та квоти «В», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Відносини між цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб'єктами бурякоцукрового комплексу здійснюються на основі господарських договорів, які укладаються між ними відповідно до Закону. Типові умови господарських договорів затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і є обов’язковими до застосування у відносинах між вказаними суб'єктами усіх форм власності.

Законом передбачена відповідальність за порушення встановлених умов виробництва та реалізації цукру. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта господарювання стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації винного суб'єкта. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом (господарським судом) за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону. Дії цих органів можуть бути оскаржені до суду (господарського суду) згідно із встановленим порядком.

Станом на вересень 2004 року серед діючих законів, які містять неузгоджені положення щодо регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією наступний :"Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру" від 17 червня 1999 року № 758-XIVЗгідно статті 3.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року № 758-XIV виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством України. Стаття XI:1 Угоди ГАТТ 1994 року «Загальне скасування кількісних обмежень» вказує на те, що «ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися щодо імпорту будь — якого товару, який походить з території будь-якої іншої сторони, або щодо експорту чи продажу на експорт будь-якого товару, призначеного для вивезення на територію будь-якої іншої сторони». Деякими країнами СОТ вимога статті 3.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру від 17 червня 1999 року № 758-XIV щодо виробництво цукру в Україні з імпортної сировини лише за умови подальшого вивезення готової продукції розглядається як непрямий захід обмеження імпорту в Україну цукру з тростини.