Методи фізіології рослин та використання її досягнень при інтенсивних технологіях вирощування с.-г. культур

Рішення глобальних проблем у рослинництві потребує глибоких знань щодо рослиних організмів. Такі знання дає фізіологія рослин. Фізіологія рослин — наука, що вивчає закономірності життєдіяльності рослин у зв’язку з умовами їх існування. Фізіологія рослин спочатку розвивалася як складова частина ботаніки. Фізіологія розвитку рослин вивчається у суворому дотриманні послідовності етапів онтогенезу — від ембріонального (утворення зиготи) до сенільного (старіння та природна смерть).

Методологія фізіології основана на уявленнях про рослинний організм як складну саморегулюючу систему, що включає різні структурні рівні - від макромолекул до цілої рослини. Методами фізіології та біохімії рослин є лабораторні та польові дослідження, а також культура клітин і тканин. Вони включають вивчення фізіолого-біохімічних процесів клітин, водообміну, дихання, вуглецевого та мінерального живлення рослин, процесів синтезу, транспорту, перетворення та нагромадження органічних сполук, фізіологічних особливостей онтогенезу та стійкості рослин до несприятливих факторів навколишнього середовища, а також взаємодії з іншими організмами. При вивченні курсу фізіології та біохімії рослин використовують дані біофізики, цитології, генетики, хімії, анатомії та морфології, екології. У свою чергу, фізіологія дає теоретичне обґрунтування найважливішим технологічним заходам рослинництва, селекції, насіннєзнавства, землеробства, агрохімії, меліорації, ґрунтознавства, зберігання.