Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості)

Обласний комунальний вищий навчальний заклад

Інститут підприємництва «Стратегія»

кафедра гуманітарних дисциплін КУРСОВА РОБОТА з української мови за професійним спрямуванням на тему: Цитата та її місце в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості)

Студентки ІІ курсу гр. У -11−51 спеціальності

«Облік і аудит»

Осадчої А. С Керівник:к.філос.н., доцент КГД Астахова Т. Г м. Жовті Води — 2012рік

Зміст

Вступ Розділ 1 Цитата як спосіб відтворення чужої мови

1.1 Види цитування

1.2 Ознаки цитати

1.3 Розділові знаки при цитуванні

1.4 Цитати в діловому мовленні

1.5 Використання та оформлення цитат Розділ 2 Способи використання цитат: секрети майстерності, які покращують будь-який текст

2.1 Цитати українських письменників про мову

2.2 Люди говорять

2.3 Функції цитати як одного із засобів організації художнього простору тексту (На прикладі твору Л. Н Большакова «Повернення Григорія Вінського»)

2.4 Цитата і міф постмодернізму Висновок Використана література

Вступ

«Цитувати люблять усі», — цю фразу Ільфа і Петрова неможливо заперечити. Цитати призвичаєні «в науковій компіляції, в пробних записах, науково-популярних есе, філософських дискусіях», але «сильно здивують в любовному листі або звичайній розмові», — як тонко зауважив Стефан Мораліський. Дослідники особливо підкреслюють красу проблеми — «принадність цитати» («своєрідно чарівне змішання сфер» побачив в цитаті Томас Манн).

Класифікація випадків вживання цитати і навіть — на ранній стадії вивчення — їх проста реєстрація продемонстрували потенціал індуктивного методу, але цього виявилося недостатньо для побудови універсальної теорії цитати.

Цитати — це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.

Варто зазначити, що продовжують жити лише ті гарні слова, які дійсно мудрі, глибокодумні і благозвучні. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.

Цікаво, що знайти смішні цитати сьогодні досить просто. А все тому, що всесвітня павутина інтернету надає широкий доступ до багатьох розумним думкам своїм користувачам. Цитування — принципово важливий прийом художнього смислотворення і одночасно апеляція до авторитетної, актуальної для автора літературної традиції. Цитата — єднальна ланка для епох й один із засобів здійснення діалогу між текстами в культурному просторі.

Метою курсової роботи є дослідження цитати та її місця в синтаксисі ділової української мови (у контексті професійної спрямованості).

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що кожного дня ми використовуємо цитати різних людей. Ми пишемо їх у творах, доповідях, рефератах та ін. Але ми не завжди замислюємось, чи правильно ми вжили ту чи іншу цитату? Чи розуміємо ми сенс цих слів? Та багато інших запитань. Об'єктом дослідження є способи творення цитат та їх застосування. Предметом дослідження курсового проекту є статті з наукових журналів та висловлювання відомих людей.

Головними методами, якими користувались під час дослідження стали наступні теоретичні та практичні методи: а) аналіз наукових джерел культури мовлення та етикету; б) порівняння матеріалів з уроків української мови; в) зіставлення цитат відомих людей про мову та виступ М. Азарова щодо закону 9073 (про мову).

Практична цінність дослідження зумовлюється можливістю його застосування у якості ілюстративного матеріалу під час вивчення взаємозв'язку мови та політики та впливу окремих лексико-стилістичних одиниць на думку аудиторії.

Поставлена мета та завдання логічно обумовлюють структуру роботи. Дослідження складається зі: вступу, двох розділів, висновків, преамбул до кожного розділу, висновків до кожного з розділів, загального висновку та списку використаних джерел.

У першому розділі розглядаються загальні відомості про цитату: способи її оформлення, види цитування, ознаки цитати, розділові знаки при використанні цитати, та цитати в діловому мовлені.

Другий розділ присвячено розкриттю секретів майстерності, які покращують будь-який текст, цитат українських письменників про мову, поглядів українського народу стосовно мови та функції цитати.

У висновку подаються узагальнення проведеного дослідження.

РОЗДІЛ 1. Цитата як спосіб відтворення чужої мови

Цитата — порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

При цитуванні потрібно дотримувати точну відповідність цитати джерелу. Допустимі лише деякі відхилення, наприклад: можуть бути модернізовані орфографія і пунктуація за сучасними правилами, якщо тільки це не індивідуальна орфографія або пунктуація автора; можуть бути пропущені окремі слова, словосполучення, фрази в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора не буде спотворена пропуском, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками.

Цитати, точно відповідаючи джерелу, обов’язково беруться в лапки. Лапки не ставлять у віршованій цитаті, вилученій з тексту, в цитаті, узятій епіграфом до книги або статті, в перефразованій цитаті.

На кожну цитату, оформлену в лапках або без лапок, а також будь-яке запозичення з чужої роботи (таблицю, схему, карту і тощо.) повинно бути дано бібліографічне посилання. Використання чужих ідей, фактичного матеріалу, цитування без посилання на джерело запозичення є порушенням авторського права і розцінюється як плагіат, тобто привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за своє. Перекладання недослівного авторського тексту не є цитуванням, але передбачає посилання на використовуване джерело.

Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди, але з обов’язковим вказівкою імені автора, твір якого використовується, і джерела запозичення:

— цитування в оригіналі і в перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, критичних і інформаційних цілях з правомірно обнародуваних творів в об'ємі, виправданому метою цитування, включаючи відтворення уривків з газетних і журнальних статей у формі оглядів друку;

— використання правомірно обнародуваних творів і уривків з них, як ілюстрації у виданнях, в радіоі телепередачах, звукоі відеозаписах навчального характеру в об'ємі, виправданому поставленою метою;

— відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення правомірно опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, соціальних і релігійних питань або переданих в ефір творів такого ж характеру у випадках, коли такі відтворення, передача в ефір або повідомлення по кабелю не були спеціально заборонені автором;

— відтворення в газетах, передача в ефір або повідомлення по кабелю для загального зведення публічно виголошених політичних промов, звернень, доповідей і інших аналогічних творів в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

— відтворення або повідомлення для загального зведення в оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір або повідомлення для загального зведення по кабелю творів, які стають побаченими або почутими в ході таких подій, в об'ємі, виправданому інформаційною метою. При цьому за автором зберігається право на публікацію таких творів в збірках;

— відтворення правомірно обнародуваних творів без одержання прибутку, рельєфно-точковим шрифтом або іншими спеціальними способами для сліпих, окрім творів, спеціально створених для таких способів відтворення.

1.1 Види цитування

Цитування буває двох видів: дослівне цитування та не дослівне цитування.

При дослівному цитуванні висловлювання береться з тексту джерела «як є» і обмежується з двох боків лапками (««). Між другою лапкою і точкою ставиться номер виноски.

1. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.):

Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю — з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності. .

2. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):

Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає, «що особа діяла з умислом або необережністю — з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків»

3. Виноска (оформляється за зразком):

1 Кримінальне право Російської Федерації. Загальна частина: підручник / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.

При недослівному цитуванні виноска починається зі скорочення: Див:

Між закінченням тесту і точкою ставиться номер виноски.

1. Фрагмент джерела (Кримінальне право Російської Федерації: (Загальна частина): Учебник / Под ред. Д-ра юрид. Наук, проф. А.І. Марцево. Омськ: Юридичний інститут МВС Росії, 1998. С. 70.)

Таким чином, винність у кримінально-правовому сенсі означає, що особа діяла з умислом або необережністю — з певним психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків. Відсутність умислу або необережності усуває можливість визнання винності.

2. Використання фрагмента джерела в тексті роботи (Туришев А.А. Невід'ємні ознаки злочину):

Однак присутня в існуючому понятті злочину винність надає цьому явищу зайву суб'єктивність, в більшій мірі вносить плутанину, оскільки відноситься як до злочину (винність), так і до складу злочину (вина). Винність означає наявність у особи певного психічного ставлення до своєї поведінки та її наслідкам

1.2 Ознаки цитати

Виходячи з розуміння «вислови» можна гіпотетично виділити наступні онтологічні ознаки цитати: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона — репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова — певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні).

«Двоплановість» цитати задається її особливою природою — здатністю одночасно належати двом семантичним планам: тексту-джерела і новому тексту. Той же ознака призначається як «парадоксальність», «амбівалентність»: «Цитата парадоксальна (або амбівалентна щодо двох текстів), бо зберігає в собі подвійну віднесеність до можливого світу тексту — донора і реципієнта».

«Буквально» цитати корелює з поняттями «точності/неточності» цитування. У лінгвістичних визначеннях цитати «точність» цитування розуміється як буквальне, до-немов відтворення фрагмента чужого висловлювання: «Цитата … дослівна витяг з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиїсь слова».

Ознака «точності / неточності» послужила підставою для вироблення особливого підходу до аналізу цитати — з позицій філологічної топології. Критерій точності тут співвіднесений з по-поняттям «тотожності» варіантів, на основі чого реконструюється єдиний цитатний інваріант. Ступінь деформації і характер деформації цитати, відповідно, висуваються на перший план, при цьому визнається велика значущість деформації для цитат широковживаних, на відміну від цитат маловідомих у художній літературі.

Точність цитування, яка лінгвістами розуміється як дослівне, буквальне відтворення цитати, в літературних дослідженнях корелює з «впізнавальністю». «Потрібне але лише, щоб читач дізнався цей фрагмент, незалежно від ступеня точності його відтворення, як чужий. Тільки в цьому випадку у нього виникнуть асоціації, які і збагатять авторський текст смислами тексту-джерела «. Можна подивитися на цю проблему з іншого боку: впізнавальність цитати залежить, у свою чергу, від точності цитування.

«Дискретність», як значуща ознака, зафіксована в самому визначенні цитати: «цитації - це точне програвання в даному контексті певного відрізка (або відрізків) з іншого контексту, що належить іншій особі». Твір може цитуватися цілком, і не тільки вірші, але і проза: «Формати відтворення відрізок може досить значно коливатися по своїх розмірах — від одного слова до цілого твору». Дискретність в цьому випадку буде розумітися як переривання, що цитує тексту чужорідним елементом.

Дискретність цитати — одна з умов її знаковості. Обумовлена як «семіотична порція» (Моравський), «цитата виникає в результаті накладення одного коду на інший, накладення коду на структуру, яка не є його власною».

Дискретність цитати не скасовує зв’язності тексту, але, навпаки, виступає як умова його цілісності. У такому розумінні дискретність може бути витлумачена як переривання лінійності розгортання тексту.

1.3 Розділові знаки при цитуванні

1. Цитати виділяються лапками. Якщо вони супроводжуються словами автора, ставляться такі ж знаки, як і при прямій мові. «Талант Пушкіна, — писав Белінський, — не був обмежений тісному сфері одного якого-небудь роду поезії»

2. Якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви. Й. Мандельштам писав, що «відлучення від мови рівносильно для нас відлученню від історії».

3. Якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки:

а) перед цитатою після відкриваються лапок, коли цитата наводиться не з початку речення і йде після слів автора; Протягом всього життя Б. Пастернак писав не тільки вірші, а й прозу; він навіть зізнавався: «…я найбільше люблю прозу».

б) в середині цитати, коли пропущена частина тексту всередині неї; Пушкін писав про Ломоносова: «Він створив перший університет. Він … сам був першим нашим університетом «.

в) після цитати перед закриваються лапками, коли цитоване речення наводиться не до кінця. «Мистецтво тільки нагадує нам своїми творами про те, що цікаво для нас в житті …» _ стверджував Г. Чернишевський.

4.Якщо текст закінчується цитатою, в кінці якої стоїть три крапки, питальний або окличний знаки, після закриваються лапок:

а) не ставиться ніякого знака, якщо цитата — самостійне пропозицію; М. Горький говорив: «першоелемент літератури є мова …»

б) ставиться крапка, якщо цитата — не самостійне пропозицію.

О. Герцен вважав, що немає думки, яку «не можна було б висловити просто і ясно …»

5. Якщо цитата з пропуском початку пропозиції (це зазначено трьома крапками) передує авторським словом, перше слово на початку тексту пишеться з великої літери (хоча в цитованому тексті воно писалося з маленької). «…Величезний російський письменник, як Фенікс, народився з вогню і попелу революції і вигнання», — писала Н. Берберова про В.Набокова.

6. Якщо за цитатою слід вказівку на її автора, воно береться в дужки; крапка ставиться після дужки. «Розділові знаки — це як нотні знаки. Вони твердо тримають текст і не дають йому розсипатися «(К. Паустовський).

7. При вказівці на джерело цитати перше слово пишеться з маленької букви, якщо це не ім'я власне. Красива не красуня — красива кохана (прислів'я)

8. Після цитати ставиться крапка, якщо вказівка ??на автора поміщається нижче.

З розбором вибирай людей:

Коли корисливість себе личиною дружби криє ;

Вона тобі лише яму копає

І. А. Крилов

9. Істинні вирази, вставлені в текст у якості членів речення, виділяються лапками. Двокрапка перед ними не ставиться, якщо немає слів фраза, речення, напис.

А.Ахматова назвала М. Гумільова «самим непрочитаним поетом». Справедливим є напис в горах: «Хто собі друзів не шукає, самому собі він ворог».

Розділові знаки при цитуванні поетичного тексту

1. Не полягають в лапки цитати, взяті з віршованих творів зі збереженням поділу на віршовані рядки.

Так — я дізнався в моїй дрімоті

Країни рідної вбогість,

І в шматках її лахміття Душі приховую наготу.

(А.Бок «Русь»)

2.Три крапки на початку цитованого вірша ставиться на місці пропуску слова або групи слів у першому рядку, тому цитата починається з маленької літери.

… Низьких жебраків сіл Не злічити, не зміряти оком,

І світить в потемнілий день Багаття в лузі далекому …

3. Цитований віршований текст, тому зберігаються прописні букви на початку рядка, розділові знаки ті ж, що і при прямій мові, лапки опускаються.

Поет найбільше дбав про те, Щоб бездоріжжя нічна Від батьківщини не повела … ;

І читач вірить щирості поривів.

4. При порушенні строфіки віршованого тексту для виділення віршованих рядків ставлять одинарну або подвійну косу риску, або одинарну або подвійну вертикальну лінійку в тому місці, де закінчується одна віршована рядок і починається інша. Розділовий знак перед таким знаком зберігається, і велика літера на початку рядка після знака — теж.

За долю Батьківщини переживає Блок як особисту долю, і вірші звучать як пристрасне зізнання: «Росія, злиденна Росія! Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вікові, — Як сльози перше кохання!»

1.4 Цитати в діловому мовленні

Чиєсь висловлювання чи думку можна передати за допомогою прямої, непрямої, невласне прямої, вільної, прямої, прямої або авторської мови. Чуже висловлювання чи думка, передані від імені того, І кому вони належать, називають прямою мовою.

Пряма мова дає змогу відтворити всі особливості живого усного мовлення: експресію, звертання, вигуки тощо. Вона зберігає не тільки зміст висловлювання, а й його лексичні, граматичні й стилістичні особливості:

При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Слова автора, як правило, містять дієслова на позначення процесу мовлення.

Чуже мовлення може ще передаватися невласне прямою мовою, вільною прямою мовою, здогадною прямою мовою та у формі переказу.

Невласне пряма мова поєднує в собі властивості прямої й непрямої мови. Вона характерна для художнього та деяких жанрів публіцистичного стилю.

Як і пряма мова, вона висловлюється від імені того, хто говорить, і зберігає його мовні особливості. Проте в ній, як і в непрямій мові, замість форм першої та другої осіб, як правило, виступає форма третьої особи. Слів автора немає. Автор ніби ототожнюється зі своїм героєм. На письмі невласне пряма мова ніяк не виділяється. Вона виступає переважно у вигляді групи емоційно забарвлених речень, які раптом чи поступово вклинюються в текст розповіді.

Вільна пряма мова передає чуже мовлення у формі непрямої з вкрапленнями пунктуаційне неоформленої прямої мови. Вона використовується в публіцистичному та науковому стилях для стислого викладу змісту чийогось виступу, статті.

1.5 Використання та оформлення цитат

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного розбору того чи іншого наукового твору слід наводити цитати.

При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого повинно наводитися у відповідності з вимогами бібліографічних стандартів. В разі використання чужого матеріалу без посилання на автора та джерело запозичення магістерська дисертація не допускається до захисту.

Академічний етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше викривлення слів цитованого автора може спотворити зміст його слів. Припустимі лише такі відхилення:

модернізація орфографії і пунктуації за сучасними правилами, якщо написання слів і розстановка знаків пунктуації не є індивідуальною особливістю стилю автора;

розгортання довільно скорочених слів до повних з укладенням додаткової частини слова в прямі дужки;

пропуск окремих слів і фраз в цитаті за умови, що, по-перше, думка автора цитати не буде спотворена пропуском і, по-друге, цей пропуск буде позначений трьома крапками;

зміна відмінка цитованих слів і словосполучень для підпорядкування їх синтаксичному строю фрази, куди вони включені.

Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело словами «Цитується за:» або в скороченому варіанті «Цит. По:» .

При непрямому цитуванні (при переказі, при викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора і коректним при оцінці викладається, давати відповідні посилання на джерело.

Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, так як і те й інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивний роботи, а недостатнє цитування при необхідності приведення цитат з використаних джерел або хоча б посилання на них знижує наукову цінність викладеного в роботі .

Якщо необхідно висловити ставлення автора дисертаційної роботи до окремих слів або думок цитованого тексту, то після них ставлять знак оклику або знак питання, які беруть у круглі дужки.

Якщо автор дисертаційної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, він повинен це спеціально обумовити, тобто після пояснюючого тексту ставиться крапка, потім вказуються ініціали автора дисертаційної роботи, а весь текст полягає в круглі дужки. Варіантами таких застережень є наступні: (розрядка наша. — Ф.К.), (підкреслено мною. — Ф.К.), (курсив наш. — Ф.К.).

Ініціали дисертанта ставляться також і після пояснення, введеного в текст цитати, якщо без нього узята поза контекстом цитата незрозуміла. У що наводиться нижче прикладі це виглядає так:

" Вона (рекомендаційна бібліографія. — Ф.К.) на противагу іншим основним видам бібліографії відрізняється яскраво вираженим педагогічним характером" .

Загальні техніко-орфографічні правила оформлення цитат наступні.

Текст цитати полягає в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він даний в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не полягають в лапки, виключаючи випадки явної полеміки. У цих випадках вживається вираз «так званий» .

Якщо цитата повністю відтворює пропозицію цитованого тексту, то вона починається з прописної букви в усіх випадках, крім одного — коли ця цитата являє собою частину пропозиції автора дисертаційної роботи.

Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, то після відкриваючих лапок ставлять відточити.

Тут можливі два варіанти оформлення цитат.

Перший варіант: цитата починається з великої літери, якщо цитований текст йде після крапки, наприклад:

Ще Г. В. Плеханов свого часу зазначав: «Все зміна відносин виробництва є зміна відносин, що існують між людьми» .

Другий варіант: цитата починається з малої літери, якщо цитата вводиться в середину авторського речення не повністю (опущені перші слова), наприклад:

С. І. Вавилов вимагав «…усіма заходами рятувати людство від читання поганих, непотрібних книг» .

Рядкова буква ставиться і в тому випадку, коли цитата органічно входить до складу пропозиції, незалежно від того, як вона починалася в джерелі, наприклад:

М. Горький писав, що «в простоті слова — сама велика мудрість: прислів'я та пісні завжди короткі, а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги» .

Отже, цитата — порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування. Цитування буває: дослівним та недослівним. Ознаками цитати є: двоплановість (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона — репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова — певний мовний суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні). Розділові знаки при цитуванні: цитати виділяються лапками, якщо цитата вводиться в авторську мову як частину пропозиції, перше слово пишеться з маленької букви, якщо цитата наводиться не повністю, замість пропущених букв ставиться три крапки, якщо цитата з пропуском початку пропозиції (це зазначено трьома крапками) передує авторським словом, перше слово на початку тексту пишеться з великої літери (хоча в цитованому тексті воно писалося з маленької), якщо за цитатою слід вказівку на її автора, воно береться в дужки; крапка ставиться після дужки, при вказівці на джерело цитати перше слово пишеться з маленької букви, якщо це не ім'я власне, після цитати ставиться крапка, якщо вказівка на автора поміщається нижче, істинні вирази, вставлені в текст у якості членів речення, виділяються лапками.

Цитування автора робиться тільки за його творами. Лише тоді, коли джерело недоступний або доступний з великими труднощами, дозволяється скористатися цитатою з цього автора, опублікованій в якому-небудь виданні, передуючи бібліографічне посилання на джерело.

РОЗДІЛ 2. Способи використання цитат: секрети майстерності

У цитатах є щось таке, що привертає увагу аудиторії. Будь ви професор, репортер або актор розмовного жанру, вдала цитата може внести неоціненний вклад у ваш успіх. Забавна або серйозна, провокаційна або глибокодумно, спожита до місця цитата миттєво приковує увагу читача, змушуючи його відкинути свої справи — і прочитати оголошення, вивчити рекламний лист або підписати чек.

Тому я раджу вам серйозно задуматися про використання цитат (і лапок) у тексті рекламного оголошення. Дізнайтеся, як задіяти їх можливості «по повній».

На думку маркетингового гуру Теда Ніколаса, якщо позначити когнітивний ресурс, витрачений читачем на сприйняття оголошення в цілому, як 100%, то не менше 28% з них припаде на заголовок і приблизно стільки ж — на цитати. «Якщо когось цитують, значить, сказане ним набуває величезного значення. Тому цитату слід прочитати «.

Кілька корисних прийомів Далі наводяться перевірені способи розкриття всього потенціалу цитат. Як ви переконаєтеся, цитати можна використовувати по-різному і для досягнення різноманітних цілей.

Спосіб № 1: цитата як дражливий напис на конверті

Можна поміщати цитати на конверт в якості приманки — причому як з посиланням на джерело, так і без неї.

«Я щасливий рекомендувати вам кандидата в члени Конгресу Білла Шустера. Упевнений, він стане видатним конгресменом, оскільки … «. — Президент Джордж Буш.

Ця цитата набуває значимість завдяки своєму джерелу — президентові США. У подібних випадках слід виділити ім'я автора висловлювання, щоб це ім'я було першим, що кинеться в очі одержувачу рекламного пакету.

Приманка може спрацювати і завдяки простому цікавості. Причини, по яких варто відгукнутися на пропозицію, не приведені на конверті - одержувача спонукають розкрити конверт і знайти список причин всередині.

Ось приклад цитати без посилання на джерело, ефективної в якості дражливою написи на конверті: «Якщо вас запитають, де ви провели 7 листопада, відповісте ви …». Обірвавши цитату, ви пробуджує в читачі цікавість.

Спосіб № 2: цитата як заголовок листа Цитата здатна перетворити ваше повідомлення, особливо якщо розмістити її у вигляді заголовка, виділеного великим жирним шрифтом. Вже наявність лапок вказує на те, що з читачем «говорить» конкретна людина, що хтось звертається особисто до нього!

Наявність цитати може також вказувати: йдеться про щось дуже важливе, — стимулюючи читача дізнатися, про що ж саме.

«Наш голова переконував мене не писати цей лист. Ніхто його не зрозуміє, доводив він, і всі образяться. Але я думаю інакше! І, гадаю, ви зі мною погодитеся … «.

Мета тут та ж — захопити, заінтригувати, не розкриваючи карт. Те, що вислів укладено в лапки, підкріплює вашу заяву, нагадує читачеві: з ним говорить реальна людина і йому є, що сказати.

Спосіб № 3: цитата як діалог в основному тексті

Діалог — ще один спосіб ефективного використання цитат у тексті. Знайдіть людину, що має проблему, яку може вирішити ваш продукт або послуга. Коротко опишіть в листі, як ця людина вступає в спілкування з кимось, від кого сподівається отримати допомогу. Наприклад, ви пишете текст для благодійної організації, вирішує проблеми бездомних. Ось можливий варіант.

Юнак, зсутулившись, брів по вулиці. Він зовсім схуд, зношений одяг була чорна після багатьох ночей, проведених на тротуарах

— Пробачте, ви мені не допоможете? — Несміливо запитав він, тремтячи від холоду у своїх обносках. — Чув, тут допомагають таким, як я.

— Так і є! Заходьте.

Увійшовши, він нарешті прийняв гарячий душ, переодягнувся в чисту. Після ситного обіду і чашки кави він з вдячністю попросив дозволу потиснути мені руку.

— Спасибі вам. Ви не з тих, кому наплювати.

Як бачите, це достовірна історія, яка допомагає встановити емоційний контакт з читачами.

Спосіб № 4: цитата як елемент заголовка Ефективність заголовка можна підсилити, якщо укласти його в лапки як цитату. Ось приклад з оголошення Центру мануальної терапії Herman.

«Я страждав від болю, лежачи, стоячи, сидячи — ЗАВЖДИ! І ось що я зробив … «

Під цим висловом поміщена фотографія літнього пана по імені Роберт Генрі. Він широко посміхається прямо в камеру — тобто читачеві.

Цитата, набрана червоним шрифтом, прямо апелює до людей, що страждають від болю. Вона проникнута живим почуттям і дихає достовірністю.

Порівняйте цей заголовок з іншим прикладом — з матеріалу, що просуває кандидата на громадську посаду. Це фотографія кандидата і повідомлення — без лапок, — закликає:

Голосуйте за республіканців!

Під заголовком значиться: Алан С. Франц, кандидат в члени міської ради від другого виборчого округу. Далі, крихітним шрифтом, набрано наступне твердження в лапках: «Я служу тільки інтересам жителів нашого міста».

Напевно містер Франц чимось керувався, коли надав своїй рекламі саме такий вигляд. Але, чесно кажучи, він майже нічого не сказав виборцям. Прочитавши листівку, я так і не зрозумів, хто такий містер Франц і що він мені пропонує.

А адже рекламу нічого не коштувало поліпшити! Досить було вибрати хоча б одне важливе вдосконалення, яке він хоче запропонувати жителям, і крупно набрати його вгорі сторінки як заголовок у формі цитати, укладеної в лапки. Кожен виборець має відчувати, що кандидат звертається персонально до нього, і що реальний, живий чоловік замислюється про його потреби. Все це може забезпечити вдало підібрана цитата.

Спосіб № 5: цитата як «приправа» для брошури Почніть брошуру з виразною цитати. Замість формального сухого повідомлення про свій бізнес вільно і помітно розмістіть на обкладинці саме барвисте — або найбільш інтригуюче — думка про нього, яке вам доводилося чути.

Усередині брошури задійте одну-дві цитати в якості рекомендацій. Розташуєте їх між розділами тексту або вгорі чи внизу сторінки. Інший варіант — відвести під кожну цитату чисту сторінку цілком.

Прекрасним прикладом використання цитат служить брошура «Спільнота коледжу Wilson». На її обкладинці, вирішеної в чорному кольорі, в самому верху я прочитав наступне висловлювання:

«Спільнота — важливий елемент нашої програми залучення студентів. Спільнота займається громадською стороною життя коледжу. Студенти, абітурієнти та їхні батьки визнають значення сім'ї Wilson і досвіду навчання в коледжі «. — Робін Бернштейн, Есквіт., Член опікунської ради.

Відкривши брошуру, я знайшов на другій сторінці ще одну цитату, не супроводжується ніяким іншим текстом. Як і висловлювання на обкладинці, ця цитата підписана ім'ям шанованою співробітниці коледжу і доповнена її фотографією.

Спосіб № 6: цитата як елемент картки прямого відгуку Копірайтер, що становив рекламний текст для організації «Євреї за Ісуса» (Jews for Jesus), успішно використав цитату на звороті картки прямого відгуку. Це думка Девіда Бонда (David Boyd), президента Ізраїльського біблійного коледжу:

«Я є безпосереднім свідком величезного впливу Jews for Jesus в Ізраїлі. Завдяки зусиллям цієї організації багато наших співгромадян прийняли Ісуса як месію. Творчо і з величезним співчуттям вона допомагає обранцям Божим знайти його благодать і милосердя «.

Цитата розміщена в нижньому лівому кутку сторінки відразу під фотографією Бонда. Це ефективний інструмент підкріплення повідомлення і надання йому переконливості з метою підвищити відгук.

Спосіб № 7: цитата як спосіб пожвавити розповідь Ви редагуєте новинні матеріали? Пишете тематичні статті? Тоді ви перший, кому слід почати використовувати цитати.

У книзі «Як написати і продати гарну статтю: керівництво для початківців» (Beginner's Guide to Writing & Selling Quality Features) Шарлотт Дігрегоріо (Charlotte Digregorio) викладає вагомі доводи на користь включення цитат в тематичні статті. Більшість редакторів сходяться в тому, зазначає вона, що пряма цитата, розміщена на початку тексту, допомагає завоювати увагу читача.

На думку Дігрегоріо, прямі цитати слід використовувати, головним чином, в наступних трьох випадках:

якщо цікаве, виразне висловлювання якоїсь особи розкриває яскраві грані його індивідуальності;

якщо думка якоїсь особи позбудеться чогось цінного в вашому переказі;

якщо якась особа говорить щось настільки значуще, що ви хочете спонукати читача поставитися до цього висловлювання з особливою увагою.

«Якщо людина, яку ви цитуєте, говорить на загальнодоступному мовою, залиште його слова, як є, — рекомендує Дігрегоріо. — Редагуйте цитату лише в тому випадку, якщо її сенс незрозумілий або якщо вона зовсім безграмотна. Якщо ж хтось говорить на виразному простонародному діалекті, збережіть його мова в недоторканності «.

Спосіб № 8: цитата як підкріплення рекламних заяв і думок Сьогодні вже не можна обмежитися нічим не підкріпленим заявою — воно не спонукає людей до дії. Рекламні заяви потрібно чимось підтримувати. Надайте їм переконливість — наприклад, за допомогою висловлювання авторитетної особи.

«Підкріпити пропозицію можна двома способами, — вважає Ейб Лінкольн (Abe Lincoln). — Перший: привести реальні докази, другий: розмістити позитивні відгуки авторитетних персон, що додасть висловлюванню вага просто за рахунок чужого авторитету «.

Спосіб № 9: цитата як свідчення професіоналізму Як уже зазначалося, деякі цитати працюють навіть без зазначення авторства. Але інші необхідно пов’язати з заслуговуючим довіру джерелом.

Посилання на джерело підвищує достовірність і переконливість реклами. Стилістично нарис не повинен змагатися в сухості і академічності з діловим звітом або науковою статтею, однак ідею професіоналізму можна передати за допомогою правильно підібраною цитати і вказівки її авторства. Відзначаючи, кому саме належить вислів, ви тим самим висловлюєте вдячність цій особі, одночасно пропонуючи читачам врахувати думку експерта.

Таким чином, обдумуючи всі ці ідеї, майте на увазі, що хороші цитати запам’ятовуються не менше, ніж хороші сюжети. Задумайтеся про те, щоб задіяти в черговому своєму проекті виразну цитату. Наберіть її великим жирним шрифтом, щоб вона відразу впадала в очі, і обов’язково укладіть в ясно читаються лапки. Тільки методом проб і помилок можна навчитися повністю використовувати потенціал цитат.

2.1 Цитати українських письменників про мову

Мистецтво красиво говорити цінувався завжди, і з давніх часів люди використовували для цього різноманітні прийоми. Одним із сучасних способів, який допоможе максимально точно висловити вашу думку і при цьому викликати інтерес і повагу в оточуючих, є використання красивих цитат.

І щоб зрозуміти, всю їх сутність, слід зазначити, що цитати є красиві і грамотно побудовані думки, які були сказані великими вченими, знаменитими артистами або широко відомими політичними діячами. І, незважаючи, що з кожним роком з’являється все більша кількість цитат, їх актуальність залишається на високому рівні.

Саме афоризми допомагають людям, які не володіють ораторським мистецтвом висловити свою думку так, щоб це було оцінено оточуючими. При цьому характер цитати може бути різноманітним, таким як:

романтика;

любов;

сім'я;

наука;

цитати політиків;

і багато іншого. З іншого боку, смішні висловлювання покликані в словах виразити, а точніше підвести підсумок, тієї чи іншої життєвої ситуації. Іноді це лише можливе припущення, яке все-таки має право на існування.

Цитати — це свого роду філософський погляд на життя, тих чи інших мудрих людей. Причому деякі з них відомі більшості людей, інші навпаки, доступні лише обраним.

Варто зазначити, що продовжують жити лише ті гарні слова, які дійсно мудрі, глибокодумні і благозвучні. Нерідко, люди цитують того мислителя, якого вважають істинним кумиром, гідним наслідування.

Цікаво, що знайти смішні цитати сьогодні досить просто. А все тому, що всесвітня павутина інтернету надає широкий доступ до багатьох розумним думкам своїм користувачам.

Достатньо в рядку пошук написати такі словосполучення, як: «прикольні», «короткі», «смішні» або просто «красиві». Особливо варто виділити цитати про кохання, які багатогранно описують цей чарівний стан.

Так, наприклад, письменниця Агата Крісті, якось сказала: закоханий чоловік представляє з себе жалюгідне видовище. З іншого боку, вона зробила і таке зауваження: по — справжньому любить той, кого менше люблять.

І відразу стає зрозумілим, що для неї кохання — слабкість, яка робить людину вразливою. Як багато сенсу в парі рядків, тому люди і цінують такі зауваження. Здавалося б швидкоплинні, але так реально відображають нашу дійсність.

Сьогоднішня підбірка цитат буде про ту невід'ємну частину будь-якої нації - про мову. Погодьтесь, без мови нам було б ой як не легко. Будь-яку мову потрібно оберігати та леліяти, а для цього потрібно як мінімум її знати, та на ній спілкуватися. Окрім того важливо не лише сприймати мову, але й розуміти ту часто приховану суть, яку несуть в собі слова.

Вислови і цитати відомих людей про мову.

Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати. М. Рильський Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу.О. Олесь Немає магії сильнішої, ніж магія слів. А. Франс Мова росте елементарно, разом з душею народу. І. Франко Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Л. Костенко Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів. В. Голобородько Людина, яка втратила свою мову — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмін ніша рефлексія і користується вона, за визначенням І. Франка, «верхньою» свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. П. Мовчан Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце. Г. Лаубе Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. О. Пахльовська Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші. Е. Челебі

Рідна мова — це музика й малювання. В. Овсянико-Куликовський Народна пісня — духовне обличчя нації. А. Міцкевич Пісня — це коли душа сповідається. Г. Тютюнник Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава. О. Довженко Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. О. Довженко Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою. Феофан Прокопович

2.2 Люди говорять

Вистава під назвою «Закон про засади мовної політики» у театрі Верховна Рада триває. Роздумуючи над ситуацією, в моїй голові назбиралося з десяток епізодів та фраз, що запали в серце — почутих на вулиці, прочитаних в часописах. Замість того, щоби патетично доводити згубність закону 9073 для України, поділюся життям. Десять цитат на тему мовної ситуації в Україні :

1. «Мова визначає національність людини. Так було в часи слов’ян. Якою мовою (діалектом) людина говорила, до такого слов’янського племені її й зараховували» .

Тетяна, доктор філологічних наук, професор, викладач польської мови, Київ.

2. Росіяни скрізь почувають себе господарями. В яку би сусідню країну не приїхали — майже скрізь говорять їхньою мовою або розуміють російську. А українці навіть в себе вдома не говорять українською.

3. Цьогоріч приїхала в Крим. Заходжу в магазин, прошу, дайте мені те-то й т. е. Продавщиця перепитує. Я повторюю те саме. Знов не розуміє. Доводиться дублювати питання російською. Почуваюся іноземкою.

4. «А в старой доброй Швейцарии? Три языка!» — розмовляють вболівальники російської футбольної команди. — «Так сказал и Колесниченко из Партии Регионов. Я, если бы его увидел, сказал бы: «Уважаемый! Ты на всю страну сравниваешь Швейцарию и Канаду с Украиной. Швейцарского языка не существует, канадского языка — не существует. При чем здесь Украина? Россия мультикультурная страна, при том каждый должен знать русский язык «.

Михайло, єврей.

(З журналу «Країна» від 21 червня 2012 року)

5. Отримавши в 1948 році державу, євреї почали відбудову Ізраїля з відродження івриту, мертвої до того мови, але автентичної мови.

6. Полька Агнєшка Матусяк, викладач української літератури, доктор філологічних наук, організатор наукової конференції «Українські трансгресії» у Вроцлаві згадує, що до неї підходили українці і запитували: «Навіщо воно вам?», мовляв, для чого займаєтеся цією «забитою» країною. Вона сказала: «Ну, якщо вам Україна не потрібна, то хоч комусь вона має бути потрібна» .

7. «Я не розумію, для чого я в Чехії вчився на українській філології, якщо приїжджаю в Київ, а тут всі говорять російською?»

Ян, чех, студент-філолог

8. 2010;го я працювала в норвезькому хостелі в місті Берген. Познайомилася зі Швейцарецем, а він запитав, звідки я. Говорю, з України. А він, видно, хотів зробити мені приємне… Знаєте, коли говорять іноземцеві про якусь країну, а він у захваті каже перше, що запам’ятав про неї, як-от: «Oh, Japan? Sushi?» чи «Russia? Vodka?». От він мені: «Oh, Ukraine? Russian language?». Ви би то бачили! «Noooo!» , — кажу. — «Ukrainian!». Він і не зрозумів, як то так. Так невдоволено й розійшлися.

9. 2009;го року була в Харкові. Їду майже вночі в маршрутці. Прошу молодого чоловіка підказати, коли буде Тракторний завод. Він мені: «А почему вы говорите по-украински? Вы что, с Запада?». Я кажу, що з Києва. — «А в Киеве, разве, говорят по-украински?». Подумав, що я викаблучуюся тут, а я сказала — говорю українською, бо думаю нею.

10. «Лінгвістична'' нестійкість бачиться загрозливою: якщо кожен українець виявлятиме свою „ввічливість“ до російськомовних, хто ж тоді говоритиме українською?» — пише Анна Каленська у журналі «Тиждень» ((«Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього», від 24 квітня 2012 р.).

Цитата дня Азаров: «Звісно, ми займалися і займатимемося зміцненням і розвитком української мови. І тут ні у кого не повинно бути сумнівів. Якщо відкинути демагогію наших опозиціонерів, то легко помітити, що саме тоді, коли при владі був уряд Януковича В. Ф., у рази більше коштів виділялося на створення україномовних фільмів, випуск україномовної літератури, популяризацію розвитку української мови. У Конституції чітко записаний статус української мови, і ми це конституційне положення виконуємо і виконуватимемо. Це моя відповідь усім демагогам, які хочуть заробити на спекуляції цього питання дешеву популярність». Про це Прем'єр-міністр Микола Азаров написав у соцмережі Facebook, коментуючи ухвалення закону «Про засади державної мовної політики». Азаров: «Я не забобонна людина, а 13-е число для мене взагалі щасливий день. 13-го числа день народження мого сина та онука. Тому з усіх чисел календаря 13-е для мене найбільш вдале» .

Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що незабобонний і число 13 вважає для себе щасливим. Азаров: «Як ви бачите, для нас немає заборонених тем. Ми відкриті з усіх питань. Це стосується і медичних консультацій, і присутності європейських представників на судовому процесі. Але ми чітко розмежовуємо зобов’язання перед міжнародним співтовариством щодо нашої відкритості, з одного боку, і процедурно-процесуальні моменти — з іншого». На цьому наголосив Прем'єр-міністр Микола Азаров у п’ятницю на зустріч зі спостерігачами від Європейського парламенту — колишнім президентом Польщі Олександром Кваснєвським і екс-президентом Європарламенту Патріком Коксом. Гончар: «Ми бачимо, коли Росія будує свої трубопроводи, вона закуповує мінімум українського обладнання, як правило, це йде німецьке, японське, тому що той, хто має гроші, має можливість купити найкраще. Але навіть якщо це найкраще буде нашим, Росія цього не зробить, тому що веде системну гру на економічну поразку України» .

На думку директора економічних програм центру «Номос» Михайла Гончара, Росія не збирається відкривати свій ринок для товарів українських виробників.

Хорошковський: «В Україні ситуація дуже складна і вона потребує, перш за все, політичного рішення. Але наші східні партнери хочуть прийняти це рішення з урахуванням багатьох інших складових, по яких Україна не завжди може поступатися своїми інтересами» .

Перший віце-прем'єр-міністр України Валерій Хорошковський заявив, що Росія в переговорах щодо ціни на газ намагається врахувати деякі складові, які не завжди відповідають інтересам України. Звернення: «Українська медична громадськість, якій Юлія Тимошенко по суті висловила недовіру і звернулася по допомогу до німецьких лікарів, має право знати про те, чому її не вдалося поставити на ноги протягом 5 місяців і чи не перебуває вона у змові з німецькими лікарями. Арбітром у цій справі може виступити ВООЗ, як міжнародна організація з бездоганною репутацією» .

Група українських медиків звернулася з відкритим листом до Всесвітньої організації охорони здоров’я, в якому просить дати оцінку неналежному лікуванню Юлії Тимошенко лікарями клініки «Шаріте». В. Кличко: «Кожен претендент зобов’язаний буде зняти свою кандидатуру на користь тієї людини, яка має більшу підтримку людей. Якщо найбільшу підтримку людей матиме кандидат від об'єднаної опозиції, ми готові зняти кандидатуру нашого претендента, і ми впевнені, що таких самих принципів буде дотримуватися об'єднана опозиція» .

Лідер партії «УДАР» Віталій Кличко заявив, що його політсила звернулася до опозиції з пропозицією діяти за принципом «один округ — один кандидат» .

Власенко: «Рішення, що грунтуються на припущеннях, згідно із законом, не можуть бути підставою для виписки. Це рішення може бути прийняте лікарями Тимошенко, які її лікують, а це лікарі німецької клініки „Шаріте“, яких зараз немає у Харкові». Про це сказав захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко, коментуючи заяви головлікаря ЦКЛ N 5 «Укразалізниці» про те, якщо пацієнти не вживають прописані медиками препарати, може йти мова про виписку.

Цитати взяті із творів абітурієнтів, які здавали твори в рамках ЗНО 2009. Перші витяги з незалежного тестування 2009 з української мови та літератури. Одним із завдань було написати твір, тема якого звучала так: «Довести або спростувати думку: „Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця“ (Григорій Сковорода).» Там без жодних коментарів і без жодних змін друкуються найсмішніші цитати, які потрапили до рук. Багато учасників ЗНО неправильно зрозуміли суть «спорідненої (сродної) праці». Отож, читайте і робіть висновки самі.

1. Зараз в світі правлять гроші і влада, і що ти тією спорідненою працею зробиш. Взяти на приклад нашого президента він один ну може ще кілька чоловік розграбили всю країну, а ми народ на це все дивимось і далі працюємо, а президент живе «припиваючи». На мою думку бути багатим дуже гарно!

2. Тому автор закликає нас про те, що якщо ти багата людина, то допомагай бідним людям, а якщо ти бідний то треба намагатись бути багатим.

3. Бо на даний час відомо 4 тисячі видів грипу і як однією з них не можна захворіти.

4. Японський народ відомий своєю працьовитістю навіть у вихідні і святкові дні.

5. Тому потрібно не лінуватися, а в житті крутитися і працювати, як «бджілка». Яка по при всі не згоди і біди не покладає рук на інших, а все сама, за своїм розумом.

6. Ось давайте пригадаємо Тараса Г. Шевченка, його тіло не живилося багатством, а бідництвом і приниженням кріпаків, але морально прибитим він писав такі твори, що аж зараз ми про них згадуємо.

7. Деякі люди працюють так, щоб вилити декілька шарів поту.

8. Навіщо людині тіло, якщо в неї душа не на місці?

9. «Багатство — це не життя» — так говоре завжди нам наш класний керівник Баладинська Валентина Висилівна. Головне, щоб у людини була душа. На прикладі нашого класного керівника, то вона ходе на роботу не зараді грошей, а щоб побути з учнями і звеселити душу.

10. Якщо подобається робота, то й душа спокійна, й тіло добре працює.

2.3 Функції цитати як одного із засобів організації художнього простору тексту (На прикладі твору Л. Н Большакова «Повернення Григорія Вінського»)

Сучасна документалістика — надзвичайно складна, багатогранна й органічна частина модерної літератури. Маючи розгалужену систему жанрових різновидів (від мемуарів, щоденників до різних типів біографій та автобіографій), документалістика впевнено утверджує себе в фактичній дійсності епохи.

Як біографія, так і порівняно нові родо-жанрові утворення (наприклад, роман «альтернативної історії», повість-колаж, роман-пошук, роман-спогад, роман-дослідження тощо) постають повноправними творами літератури.

Біограф визначає межу між об'єктивними і суб'єктивними елементами, добираючи документальний фактичний матеріал. Праця біографа дорівнює праці історика.

«Родовою» ознакою епічного тексту вважається домінування авторської мови над прямою мовою персонажів. В епічній прозі нового часу спостерігається перевага прямої мови героя (епістолярні жанри, роман-сповідь, монолог-сповідь, монолог-щоденник, роман-монтаж тощо). Категорія «повіствування» в сучасній поетиці твору все більше набуває нечіткості. Основна зображальна функція належить у таких творах саме слову персонажів. А ті фрагменти, які не є прямою мовою, відіграють допоміжну, коментуючу роль. Ускладнюється тло різноманітних часо-просторових структур.

За Ю. Кристевою, текст розглядається як мозаїка цитат. Цитування — принципово важливий прийом художнього смислотворення і одночасно апеляція до авторитетної, актуальної для автора літературної традиції. Цитата — єднальна ланка для епох й один із засобів здійснення діалогу між текстами в культурному просторі.

Книжка уральського літературознавця Л. Н. Большакова «Повернення Григорія Вінського» вийшла друком в Оренбурзі у 1999 році. Вона знайомить нас із Григорієм Степановичем Вінським, українським письменником, який народився на Слобожанщині (м. Почеп Брянської губернії; сучасна Брянська область).