Розвиток регіональної статистики на сучасному етапі

Курсова робота З дисципліни «Статистика»

На тему: «Розвиток регіональної статистики на сучасному еиапі»

Виконала ст. гр.

Керівник роботи

2011 р.

Реферат

Курсова робота «Розвиток регіональної статистики на сучасному етапі»: с.___, табл.6, рис. 1, джерел23.

Об'єкт дослідження: узагальнення статистичної інформації, вивчення змін явищ у часі за допомогою рядів динаміки.

Мета роботи: дослідження динаміки ВРП в Україні з 2005 по 2009 роки та зробити прогноз значення на 2010 рік.

Предмет дослідження: статистичне вивчення валового регіонального продукту в Україні з 2005 по 2009 роки.

Методи дослідження: статистичний аналіз та узагальнення літературних джерел, статистичних даних з вибраної теми.

В курсовій роботі розглядаються:

в 1 розділі - теоретичні аспекти середніх величин;

в 2 розділі - аналіз ВРП за 2005;2009 роки;

в 3 розділі - аналіз тенденцій розвитку.

Результати та новизна: зроблено прогноз і окреслено перспективи ВРП Україні з 2005;2009 роки, його інтервал.

Ключові слова: КІЛЬКІСТЬ, РЯД ДИНАМІКИ, СТРУКТУРНІ ЗМІНИ, СЕРЕДНІЙ ТЕМП ПРИРОСТУ, АБСОЛЮТНИЙ ПРИРІСТ, ВАЛОВИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ, ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Зміст

• Реферат
• Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
• Вступ
• Розділ 1. Сутність регіональної статистики
• 1.1 Основні завдання сучасної статистики
• 1.2 Розвиток регіональних рахунків
• 1.3 Регіональна статистика
• 1.4 Ряди динаміки та його показники
• Розділ 2. Аналіз валового регіонального продукту
• 2.1 Сучасні тенденції розвитку регіонів України в контексті аналізу валового регіонального продукту
• 2.2 Розрахунок ряду динаміки
• 2.3 Середні показники динаміки
• Розділ 3. Аналіз тенденцій розвитку ВРП
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що ВРП, нашої країни — це складний процес, який вивчається сукупністю загальних наук.

Головною метою даної курсової роботи є аналіз ВРП в Україні за 2005 — 2009 роки.

Система способів, прийомів, за допомогою яких статистика досліджує масові явища, утворює статистичну методологію. Її специфіка полягає в тому, що всі основні методичні прийоми використовуються у міру виконання завдань трьох послідовних стадій (етапів) статистичного дослідження:

1. Статистичного спостереження;

2. Зведення і угрупування первинних статистичних даних;

3. Аналізу статистичної інформації.

Загальною основою розробки і застосування статистичної методики є діалектичний метод пізнання, згідно якому суспільні явища і процеси розглядаються в розвитку, взаємному зв’язку і причинній обумовленості. Метод статистики — це ціла сукупність прийомів, користуючись якими статистика досліджує свій предмет. Вона включає три групи власне методів: метод масових спостережень, метод угрупувань, метод узагальнювальних показників.

Зміст роботи першого етапу припускає використання методу масових спостережень, які є не що інше, як збір первинної статистичної інформації.

На другому етапі зібрана інформація за допомогою методу статистичних угрупувань певним способом узагальнюється й розподіляється.

І нарешті, на третьому етапі за допомогою методу узагальнювальних показників здійснюється аналіз статистичної інформації.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

регіональна статистика валовий продукт

— вивчаються теоретичні питання, пов’язані з сутністю внутрішньорічної динаміки соціально-економічних явищ, зокрема кількості ВРП;

— виконуються розрахунки рядів динаміки і аналізу за даними за 2005 — 2009 роки;

— виконуються розрахунки прогнозу соціально-економічного явища на 2010 рік.

У основі всього дослідження лежить збирання даних. Від якості використовуваних даних, від їх достовірності і точності залежить достовірність результатів аналізу. Мета статистики в економіці - це можливість правильно вибрати вирішення в умовах невизначеності ситуації, що склалася, уміння спрогнозувати і передбачити соціально-економічні явища, зробити правильні виводи і внести свій внесок до розвитку економічного життя.

Виявлення взаємозв'язків — одне з найважливіших завдань застосування статистики в економіці.

Розділ 1. Сутність регіональної статистики

1.1 Основні завдання сучасної статистики

Необхідною умовою об'єктивної кількісної характеристики суспільних явищ і процесів е розуміння їх суті, специфіки та законів розвитку. Статистика дає можливість різнобічне охарактеризувати розвиток економіки, відзначити успіхи і недоліки, намітити шляхи і заходи щодо усунення небажаних, тенденцій.

Статистичні органи організують планомірний і систематичний облік масових суспільно-економічних явищ. Він є основою даних, що публікуються у статистичних збірниках, довідниках та періодичній пресі. Опрацювання статистичних даних здійснюють за допомогою їх зведення і групування, розрахунку відносних і середніх величин, показників динаміки і варіації, дисперсійного та індексного аналізу, а також статистичних рівнянь залежностей.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов’язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв’язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.

Крім того, статистика вивчає кількісну і якісну сторони явищ в конкретних умовах місця і часу. Отже, предметом статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ.

На розвиток статистики значний вплив справляють економічна теорія, філософія, математика, економічні науки та ін.

Розуміння статистичної закономірності неможливе пізнання діалектики, особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим. Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля дії незалежності, яка породжує випадковість. Прикладом випадкового коливання може бути статистичний ряд урожайності сільськогосподарських культур за кілька років. Статистика дозволяє пояснити стійкість випадкових коливань урожайності в часі та прийняти їх в розрахунок при прогнозуванні розвитку сільськогосподарського виробництва.

Отже, імовірність певного результату є частота появи ознаки індивідуального явища, тобто це завжди імовірність, яка визначається поєднанням різних умов. Індивідуальний результат тут не залежить від інших індивідуальних результатів.

Статистика тісно пов’язана з математикою, проте математика користується абстрактними теоремами, які не розглядають співвідношення з реальною дійсністю. Дійсні ж процеси соціальних, економічних та інших явищ вивчає статистика. Це вимагає від неї не абстрактного опису дійсності, а пізнання складних умов і чинників розвитку явищ і процесів.

Визначені такі завдання статистики:

різнобічне обстеження суспільного виробництва на основі науково обґрунтованої системи показників;

своєчасне забезпечення господарських органів, а також суспільства в цілому інформацією;

аналіз даних і оцінка чинників розвитку суспільного виробництва та його галузей;

виявлення взаємозв'язку і пропорцій у суспільному виробництві;

оцінка резервів росту ефективності суспільного виробництва.

Успішне вирішення поставлених перед органами статистики завдань передбачає удосконалення статистичної інформації, методів її аналізу, упорядкування звітності, забезпечення її достовірності; розширення гласності статистичної інформації.

Статистична інформація повинна відображати проблеми інтенсифікації, пропорційності та збалансованості системи господарювання. Завдання полягає у здійсненні аналізу даних про виконання міжурядових угод і договорів, ріст продуктивності праці, якості продукції та ефективності господарсько-фінансової діяльності, наявність і використання природних, матеріальних та трудових ресурсів, розвиток економіки, науково-технічного прогресу, культури, добробуту населення.

Міністерство статистики відповідальне за ведення обліку і статистики за єдиною методикою на основі централізованого керівництва всією статистичною роботою. Не менш важливим завданням є контроль за станом обліку, звітності та достовірності звітних даних.

Завданням статистики є також складання звітних балансів матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, міжгалузевих балансів, обчислення обсягу суспільного продукту та національного доходу, доходів і витрат населення, перехід до організації статистики за системою національних рахунків.

Зазначимо тут, що система національних рахунків призначена для характеристики процесів і явищ ринкової економіки, основними з яких є процеси виробництва, одержання доходів, руху фінансів і капіталу.

В умовах переходу до ринкової економіки потрібно, щоб зібрані первинні статистичні дані, зведення і збірники використовувалися для їх аналізу і підготовки оглядів стану суспільно-економічних явищ всіма ланками органів державної статистики /районними, міськими, обласними та Міністерством статистики, а також для проведення наукових досліджень. Органи державної статистики повинні використовувати статистичну інформацію, методи її аналізу та комп’ютерну техніку для:

своєчасної оцінки, контролю, економетричних розрахунків та прогнозування зміни рівнів мікро — та макроекономічних чинників господарсько-фінансової діяльності;

створення надійної інформаційної бази для розробки національних технічних та економічних програм, покращення умов функціонування структур ринкової економіки, виробничої та підприємницької діяльності;

передбачення стану ділової активності в економіці при формуванні цін, оплати праці, дивідендів, податкової, кредитної та соціальної політики;

планування інвестиційної діяльності, підрахунку рівня її ризику та моделювання результатів альтернативних проектів і ділових рішень.

Статистичну роботу в Україні здійснює Міністерство статистики і його органи на місцях. Воно видає накази, інструкції та вказівки з питань організації обліку й звітності, які є обов’язковими для виконання усіма міністерствами та відомствами. Підприємства, організації, фірми, установи подають до районних /міських/ відділів та обласних управлінь статистики статистичну та бухгалтерську звітність, а також необхідні статистичні дані.

Органи статистики проводять перевірки стану звітності, а також достовірності звітних даних. Вони мають право відміняти не затверджену в установленому порядку звітність.

1.2 Розвиток регіональних рахунків

Одним із важливих напрямків діяльності Держкомстару є випровадження елементів СНР на регіональному рівні. З цією метою здійснюються заходи для поетапного переходу до оцінки узагальнюючих результатів регіонального розвитку із застосуванням показника валового регіонального продукту (далі - ВРП) замість показника регіональної доданої вартості. Це потребує розв’язання потреби розподілу між регіонами тих видів діяльності, які хоч і здійснюються на їхній території, проте відносяться до сфери відповідальності та фінансування виключно держави в цілому, а також виділення у складі ВРП окремих елементів його дохідного складу та використання.

На першому етапі започатковуються розрахунки валового регіонального продукту виробничим методом. ВРП відображає додатково створену вартість у процесі виробництва і визначається як різниця між вартістю визначених (випуск) і вартістю повністю використаних у процесі виробництва товарів і послуг (проміжне споживання) з урахуванням податків і за виключенням субсидій на продукти.

Розрахунки регіональних показників відповідно до міжнародних стандартів базуються на таких методах:

а) метод «знизу догори» ;

б) метод «згори вниз» ;

в) змішаний метод.

Метод «знизу догори» передбачає використання вихідної інформації шляхом підсумовування даних регіонів. Сума даних регіонів має дорівнювати величині цього показника на національному рівні. Перевагою цього методу є пряме використання джерел інформації на регіональному рівні. Недолік методу полягає в тому, що при узгодженні регіональних і національних даних необхідні додаткові розрахунки.

Метод «згори вниз» передбачає використання в якості вихідної інформації величину показника на національному рівні та його наступний розподіл по регіонах на основі будь-яких непрямих показників. Перевагою цього методу є те, що він одразу забеспечує узгодження регіональних і національних даних. Недоліком є те, що прив’язка даних до регіонів здійснюється на основі не прямих, а умовних даних.

Змішаний метод являє собою комбінацію з вищеописаних двох методів. Враховуючи специфіку інформаційної бази в Україні для розрахунків ВРП застосовується змішаний метод.

Джерела інформації, що використовуються для розрахунків ВРП, мають секторний підхід. Основним джерелом інформації для визначення обсягів випуску, проміжного споживання нефінансових корпорацій є статистична форма № 1-підприємство<�Звіт про основні показники діяльності підприємства>, яка складається підприємствами-юридичними особами незалежно від видів економічної діяльності та форм власності (крім банків).

Випуск і проміжне споживання сектора фінансових корпорацій, визначається за кількома формами звітності: по банківській діяльності-за інформацією про прибутки та збитки Національного банку України та за даними Зведеного звіту про прибутки та збитки банків України; по страхових компаніях — на основі даних Державної комісії з регулювання фінансових послуг України згідно з встановленими для страховиків формами звітності та даних форми N 1-ст «звіт про фінансову діяльність страхової організації»; по довірчих товариствах-за даними форми № 1-дт<�Звіт про фінансову діяльність довірчого товариства>; по біржах використовується статистична форма № 1-біржа" Звіт про діяльність біржі" .

Випуск і проміжне споживання органів загального державного управління визначаються за даними Звіту про виконання Державного бюджету України та звіту про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя по відповідних кодах функціональної, програмної та економічної класифікацій, а також даними звітів про виконання бюджетів загальнодержавних позабюджетних фондів.

Випуск і проміжне споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, визначаються на основі даних форм № 1-громадська організація" Звіт про діяльність громадської організації" ,№ 1-житлофонд «Житловий фонд», а також певних експертних оцінок, які базуються на інформації з форми № 1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства» та даних форми N5 «Примітки до річної фінансової звітності» про доходи (витрати) на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, які перебувають на балансі підприємства.

Джерелом інформації для обчислення випуску і проміжного споживання за видами економічної діяльності з сектора домашніх господарств, до якого відносяться фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи,є:

1) вибіркове обстеження умов життя домогосподарств, яке містить інформацію щодо життєвого рівня населення, його характеристики за структурою доходів та витрат, а також дані щодо споживання продовольчих і не продовольчих товарів та послуг;

2) дані Державної податкової адміністрації України про доходи та витрати фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності

3) дані натурально-вартісних балансів сільсько-господарських продуктів.

Джерелом про непрямо вимірювану оплату послуг посередників є дані Зведеного звіту про прибутки та збитки банків України.

Джерелом інформації про податки та субсидії на продукти є дані Звіту про виконання Державного бюджету України та Звіту про виконання бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. У зв’язку з тим, що дані бюджетів касову основу обліку, тобто відображають тільки фактичні платежі, котрі зареєстровані на момент їхнього здійснення, а СНР вимагає відображати їх за методом нарахувань, здійснюється перехід до обліку на основі нарахованих сум. Розрахунки ВРП проводяться за такою схемою:

1. Перший етап передбачає визначення випуску в основних цінах за видами економічної діяльності;

2. На другому етапі визначається проміжне споживання як підсумок матеріальних витрат за вирахуванням вартості зворотних відходів, що мають характер податкових платежів, та обсягу нематеріальних послугза видами економічної діяльності;

3. На третьому етапі розраховується валова додана вартість кожного виду економічної діяльності як різниця між випуском проміжним споживанням і визначається загальний підсумок по цьому показнику;

4. На четвертому етапі одержаний підсумок валової доданої вартості коригується на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва, яка не розподіляється між користувачами, а враховується як проміжне споживання умовної одиниці;

5. На п’ятому етапі обчислюються податки та субсидії на продукти, які не розподіляються за видами економічної діяльності, а враховуються по економіці в цілому;

6. На шостому етапі визначається ВРП як підсумок валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, скоригований на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та податків за винятком субсидій на продукти;

7. На сьомому етапі здійснюється переоцінка випуску, проміжного споживання та валової вартості у порівнянні ціни попереднього року.

Розрахунки випуску, проміжного споживання коригуються на обсяги економічної діяльності, яка безпосередньо не спостерігається.

Також, у галузі регіональних національних рахунків проводяться роботи в напрямку відпрацювання методологічних підходів щодо визначення однієї з витратних категорій валового регіонального продукту-валового нагромадження основного капіталу в розрізі регіонів. Поряд з цим здійснено відповідний експериментальний розрахунок, який дозволить проводити детальний аналіз інвестиційної політики регіонів, що впливає на комплексну характеристику їхнього економічного розвитку.

1.3 Регіональна статистика

Сьогодні регіональна політика є одним з пріоритетів державної влади в Україні, Визначення ключових проблем регіонального розвитку та створення умов для динамічного та збалансованого розвитку територій, усунення найбільш гострих територіальних диспропорцій — основне завдання регіональної політики. Очевидно, що питання аналізу стану та тенденцій соціально-економічного розвитку було і на сьогодні продовжу": залишатись одним із центральних в практиці державного регулювання територіального розвитку. У зв’язку з цим збільшується потреба у відповідній статистичній інформації на державному, регіональному та місцевому рівнях. Тому досить помітним є зростання ролі регіональної статистики в прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях та підвищення її інтегруючих функцій в загальному процесі інформаційного відображення суспільно-економічних явищ на кожній окремій території країни. Особливе значення для користувачів на даний час має характеристика так званих «малих територій» та отримання даних в розрізі районів і міст. Розв’язання цього завдання є однією з найскладніших проблем регіональної статистики.

Слід зазначити, що регіональна статистика не є відокремленою частиною національної статистики — вона органічно інтегрована в загальну національну cтатистичну систему.

Одними із основних завдань регіональної статистики є:

аналіз та оцінка потреб регіональних та центральних органів влади та управління в регіональній статистичній інформації;

визначення системи статистичних показників та індикаторів, які характеризують соціально-економічні процеси в регіоні із врахуванням прийнятої у міжнародній практиці системи обліку та звітності.

У регіональній статистиці поняття «регіони» означає територіальні утворення, щодо яких збирається інформація, залежно від мети статистичного спостереження. Виходячи з цього, регіони можна розподілити на два типи угрупувань:

1) за адміністративно-територіальним устроєм України;

2) за покладеними в основу дослідження культурно-етнічними, природо-ресурсними, географічними, кліматичними, економічними та іншими спеціальними ознаками.

Згідно з адміністративно-територіальним устроєм України, який відображений у Класифікаторі одиниць адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), всі об'єкти поділяються на чотири рівні:

до першого рівня віднесені Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь,

до другого — міста обласного підпорядкування, райони Автономної Республіки Крим, райони в областях, райони в містах,

до третього — міста районного підпорядкування, райони в містах обласного підпорядкування, селища міського типу та сільські ради,

до четвертого — села та селища. Це є регіони першого типу.

Разом з тим, метою статистичного спостереження може бути вивчення питань, що виходять за межі адміністративних утворень, а стосуються, наприклад, регіонів із спільними культурно-етнічними, природо-ресурсними, географічними ознаками. Особливу увагу регіональна статистика приділяє територіальним утворенням із спеціальними економічними умовами функціонування (вільним або спеціальним економічним зонам) чи зонам повноважень певних органів управління (органів місцевої влади та місцевого самоврядування, територіальних громад, регіональних залізниць, енергетичних компаній, наукових центрів тощо). Такі регіони відносяться до другого типу.

Регіональна статистика, яка вивчає регіони першого типу (за адміністративно-територіальним устроєм), поділяється на три рівні:

обласний — вивчає об'єкти першого рівня КОАТУУ; районний (міський) — вивчає об'єкти другого рівня КОАТУУ; місцевий — вивчає об'єкти третього та четвертого рівнів КОАТУУ.

Регіональна статистика, яка вивчає регіони другого типу, особливу увагу приділяє територіальним утворенням, які знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування (подібні територіальні утворення найчастіше називають муніципалітетами). Таку регіональну статистику називають муніципальною.

Муніципальна статистика, формування якої пов’язане з розвитком місцевого самоврядування, вивчає масові економічні, соціальні, демографічні, екологічні явища, які спостерігаються на територіях, що перебувають у віданні органів місцевого самоврядування. На відміну від інших видів регіональної статистики, яка здійснює аналіз соціально — економічних процесів на території, що має реальні або умовні кордони, і її об'єкт визначений виключно кордонами території, муніципальна статистика охоплює статистичним спостереженням, як правило, менші за розміром території, і її об'єкт визначається не тільки територіальними, але і господарськими кордонами, а також формами власності

Найважливішим методологічним питанням розбудови сучасної регіональної статистики є створення специфічної системи показників, яка складається з таких блоків:

показники комплексної оцінки соціально-економічного становища регіонів;

показники міжрегіональних порівнянь; показники моніторингу «депресивних» територій; показники та оцінки для малих територій;

показники муніципальної статистики;

адміністративні показники, гармонізовані із статистичними даними.

Методологічною основою комплексного статистичного аналізу розвитку регіонів є система національного рахівництва

Актуальними методологічними питаннями регіональної статистики залишається побудова та розрахунки інтегральних показників, які б давали комплексну характеристику соціально-економічного становища регіонів.

Вдалим прикладом розроблення інструментарію для таких порівнянь є створена 2001 року фахівцями Держкомстату спільно зі співробітниками Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України методика оцінки рівня регіонального людського розвитку. На основі цієї методики, адаптованої до національних умов, передусім, до наявної інформаційної бази, Держкомстатом були проведені ретроспективні розрахунки показників людського розвитку України в регіональному розрізі, починаючи з 1999 року. Надалі були запроваджені систематичні розрахунки цих показників на щорічній основі, останні з яких здійснені за підсумками 2007 року.

Що стосується інформаційної бази, яка використовується при цих розрахунках, то в її основі лежать дані державних статистичних спостережень. Це обумовлено наступними обставинами [19]:

система органів державної статистики побудована у повній відповідності до загальної системи адміністративно-територіального устрою країни;

статистична інформація збирається та обробляється на єдиних методологічних засадах, що забезпечує порівнянність даних по всій території країни;

наявні дані державної статистики охоплюють всі основні аспекти людського розвитку і регулярно оновлюються, що дає можливість запровадити ці розрахунки без суттєвих додаткових витрат фінансових та трудових ресурсів, і, крім того, підвищити «коефіцієнт корисної дії» статистичної інформації.

У будь-якому випадку, однією з основних і очевидних вимог до набору статистичних показників в інтегральній оцінці такого складного об'єкта як людський розвиток, є їх здатність системно характеризувати цей об'єкт. Система показників людського розвитку регіонів України побудована за ієрархічною схемою. На верхньому рівні цієї системи — інтегральний індекс людського розвитку, другий рівень складають узагальнюючі індикатори (індекси). Дев’ять основних компонентів людського розвитку складаються з:

демографічного розвитку;

розвитку ринку праці;

матеріального добробуту населення;

умов проживання населення;

рівня освіти населення;

стану та охорони здоров’я;

соціального середовища;

екологічної ситуації;

фінансування людського розвитку.

Комплексна оцінка кожного окремого компоненту людського розвитку регіонів забезпечується використанням узагальнюючого та складових індикаторів. В свою чергу складові індикатори розподіляються на дві групи:

І - основні показники, які безпосередньо беруть участь у розрахунку узагальнюючого індикатора;

показники, що можуть бути використані для поглибленого аналізу певного аспекту людського розвитку — так звані профільні показники.

Кожному з аспектів людського розвитку відповідає окремий блок показників, що формують систему індикаторів людського розвитку регіонів. Схема побудови інтегрального індексу людського розвитку передбачає 3-етапний процес відповідно до 3-рівневої ієрархічної системи показників. На відміну від міжнародної методології розрахунку індексу людського розвитку, вітчизняна методика передбачає проміжний етап — побудову узагальнюючих індикаторів, що характеризують кожен із аспектів людського розвитку. Це дозволяє уникнути надмірного інформативного обтяження основного показника при забезпеченні достатньо комплексного підходу до характеристики регіональних особливостей людського розвитку та мінімізації впливу випадкових обставин.

Використання запропонованої методики забезпечує обґрунтованість порівнянь соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, наукове забезпечення систематичних розрахунків індексів людського розвитку регіонів України, визначення кожного регіону на універсальній шкалі, яка дозволяє виконувати методологічно коректні зіставлення як за інтегральним індексом, так і за кожним з 9 індексів окремих аспектів людського розвитку; додаткові відомості надає аналіз окремих показників складових індикаторів.

Як і будь-яка інша модель, індекс людського розвитку є спрощеним віддзеркаленням реальності. Проте, саме його розрахунки дозволяють побудувати єдину шкалу, на якій у ранжованому порядку розміщуються всі регіони України. Конкретне значення інтегрального індексу (або індексів, що характеризують окремі аспекти людського розвитку) не мають статистичної інтерпретації - важливим є лише місце, яке належить кожному конкретному регіону на єдиній для України шкалі.

Держкомстат та його територіальні органи велику увагу приділяють питанням визначення інструментів для проведення оцінки рівня соціально-економічного розвитку та аналізу потенційних можливостей регіонів України. Необхідність мати високоякісну регіональну статистичну інформацію є також однією з вимог Європейського Союзу.

3 метою забезпечення органів державної влади та управління, всіх користувачів статистичною інформацією щодо соціально-економічних процесів, які відбуваються в регіонах країни протягом останніх років, запроваджено та регулярно актуалізуються уніфіковані регіональні статистичні видання:

бюлетень та доповідь «Економічне і соціальне становище регіону» ;

щомісячні моніторинги соціально-економічного становища регіонів України та піврічний моніторинг «Соціально-економічне становище міст України» .

На постійній основі здійснюється підготовка інформаційних матеріалів для проведення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Щороку видається у 2-х томах статистичний збірник «Регіони України» .3 урахуванням основних пріоритетів та завдань державної регіональної політики разом з іншими центральними органами виконавчої влади Держкомстатом проводиться робота щодо удосконалення методології комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів країни.

За окремими дорученнями готуються інформаційно-аналітичні матеріали з питань регіонального розвитку та соціально-економічно — го стану регіонів у порівнянні з середньодержавними показниками та показниками сусідніх регіонів, проводяться одноразові обстеження в територіальному аспекті.

Одним з основних напрямків регіональної державної політики є виявлення так званих «проблемних територій» та прийняття заходів для подолання їх депресивності. У вересні 2005 року був прийнятий Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів», який визначив правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики в цьому напрямі.

З метою визначення депресивних територій було розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України Порядок здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення на підставі даних державних статистичних спостережень та адміністративних даних інших центральних органів виконавчої влади. Починаючи з 2006 року Держкомстат щорічно здійснює інформаційне забезпечення зазначеного моніторингу. Постановою Кабінету Міністрів України в 2006 році була затверджена Державна стратегія регіонального розвитку на період до 201|5 року, основною метою якої є створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів та забезпечення їх сталого розвитку. Тому на даний час одним із важливих напрямків роботи є інформаційне забезпечення моніторингу реалізації Стратегії та участь Держкомстату у розробці щорічних планів заходів.

Подальший розвиток регіональної політики передбачає задоволення потреб користувачів в статистичній інформації на всіх рівнях. Це стосується як окремих регіонів, так і малих територій: районів, міст обласного і районного підпорядкування та окремих адміністративно — територіальних одиниць. Ефективне здійснення функцій місцевого самоврядування також неможливе без упорядкування системи обліку на місцевому рівні.

Проблема регіональної статистики щодо визначення системи показників для малих територій стає ще більш актуальною з введенням в практику вибіркових статистичних спостережень. Відповідно на сьогодні досить важливим є вивчення досвіду статистичних служб інших країн та проведення заходів, спрямованих на створення методологічних засад інформаційно-статистичного забезпечення розвитку малих територій.

Саме в цьому напрямку передбачається співпраця Держкомстату з іншими центральними органами виконавчої влади з метою ширшого залучення адміністративних даних на рівні малих територій, оскільки коло статистичних показників цього рівня є дуже обмеженим, за виключенням даних суцільних переписів та поточного обліку населення.

До основних завдань можна також віднести питання, які виникнуть з розгортанням адміністративно-територіальної реформи про що вже заявлено в Державній стратегії регіонального розвитку до 2015 року. Виконання цього масштабного заходу в країні вимагатиме значних зусиль від статистиків і в частині методологічних розробок, і в частині практичного виконання значного обсягу перерахунків якраз в регіональному розрізі

Розглядаючи перспективу інтеграції України до Євросоюзу, виникає також потреба в регіональній статистичній інформації, яка відповідає стандартам та вимогам Євростату та має бути основою для порівнянь соціально-економічного розвитку українських регіонів з регіонами країн Європейського Співтовариства, а також транскордонних проектів співробітництва. Тому, ще одним із важливих питань подальшого розвитку регіональної статистики є розроблення методологічних засад інформаційно-статистичного забезпечення функціонування єврорегіонів.

Для обґрунтування пріоритетів регіонального розвитку, а також впровадження державної політики на місцевому рівні буде проводитись робота з удосконалення інструментів аналізу та поширення статистичних даних, забезпечення рівного доступу користувачів до статистичної інформації, створення достовірної та надійної бази регіональних статистичних даних.

Виходячи із зазначеного, основним завданням регіональної статистики на сучасному етапі є проведення комплексу заходів з удосконалення методології комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів, побудови і забезпечення функціонування розвинутої інфор — маційно-статистичної системи, яка б адекватно оцінювала процеси і явища, що відбуваються в регіонах, забезпечувала можливість міжрегіональних порівнянь, відповідала б європейським та міжнародним стандартам та була б повністю адаптована до потреб користувачів всіх рівнів

1.4 Ряди динаміки та його показники

Ряди динаміки є дуже важливим прийомом аналізу, оскільки дають змогу виявити закономірності розвитку економічних процесів за ряд періодів і відтворити їх у цифровій формі.

Ряд динаміки (динамічний ряд) — це послідовність чисел (рівнів), що характеризує зміну явища в часі. Кожний динамічний ряд являє собою послідовність двох елементів — рівень, що характеризує величину аналізованої ознаки, і час (момент або інтервал), до якого він відноситься. За ознакою часу ряди поділяють на моментні й інтервальні. Якщо рівень ряду фіксує стан явища на певний момент часу (на 1 січня, на 1 лютого, на 1 березня і т.п.), то його називають моментним. В інтервальному ряді рівень виступає як агрегований результат процесу за певні періоди часу (наприклад, виробництво продукції за окремі роки, квартали).

Однією з узагальнюючих характеристик динамічних рядів є середній рівень. В інтервальному ряді його розраховують як просту середню арифметичну, у моментному ряді з рівними відрізками часу — як середню хронологічну. Якщо відрізки часу між моментами різні, то в цьому разі використовують формулу середньої арифметичної зваженої

Для опису динамічних рядів використовують також систему взаємозв'язаних показників: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту, середній темп зростання і приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на зіставленні рівнів ряду. Базою для порівняння може бути або попередній рівень, або початковий. У першому випадку база порівняння змінна, в другому — постійна. Якщо кожний рівень зіставляється з попереднім, то одержані при цьому показники називають ланцюговими. Якщо ж за базу обраний початковий рівень, то показники називають базисними.

Абсолютний приріст характеризує розмір збільшення (зменшення) рівня ряду за певний період. Абсолютні прирости можуть бути обчислені як ланцюгові, так і базисні. Вони розраховуються як різниця рівнів динамічного ряду.

Для ланцюгових показників обчислюємо за формулою:

. (1.1)

Для базисних показників обчислюємо за формулою:

(1.2)

де — абсолютний приріст ряду;

y_i — рівень періоду, що порівнюється;

y_i-1 — рівень попереднього періоду;

y₀ — рівень базисного періоду.

Середній абсолютний приріст розраховується за формулою середньої арифметичної простої з ланцюгових приростів.

Темп зростання характеризує інтенсивність зміни рівнів динамічного ряду і являє собою кратне відношення рівнів у формі коефіцієнта чи відсотка. Темпи зростання також можуть бути обчислені як ланцюгові й базисні. Добуток ланцюгових темпів зростання за певний період дорівнює відповідному базисному темпу зростання за цей же період.

Для базисних показників обчислюємо за формулою:

. (1.3)

Для ланцюгових показників обчислюємо за формулою:

(1.4)

де Т_зр — темп зростання.

Темп приросту — це відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня. У першому випадку він є ланцюговим, у другому — базисним.

Для базисних показників обчислюємо за формулою:

. (1.5)

Для ланцюгових показників обчислюємо за формулою:

(1.6)

де Т_пр — темп приросту.

Абсолютне значення одного відсотка приросту — це відношення абсолютного ланцюгового приросту до ланцюгового темпу приросту. Його величина дорівнює 1/100 частини попереднього рівня.

. (1.7)

Середні рівні Обрахування середнього рівня ряду залежить від того, який це ряд (інтервальний чи моментний), а також які інтервали він утримує (рівні чи нерівні):

для інтервального ряду з рівними інтервалами середній рівень ряду обраховується через середню арифметичну просту.

; (1.8)

для інтервального ряду з нерівними інтервалами середній рівень ряду розраховується як середня арифметична зважена:

; (1.9)

де t — число періодів часу, протягом яких рівень не змінюється.

для моментних рядів використовується: якщо два рівні моментного ряду, то за арифметичною простою

; (1.10)

якщо ми маємо моментний ряд з більшим рівнем ряду, ніж два, то використовують середню хронологічну

. (1.11)

Середній абсолютний приріст (середня швидкість росту) розраховується як середня арифметична з показників швидкості росту за певний період або за окремі проміжки часу.

Для ланцюгових показників обчислюємо за формулою:

(1.12)

де n — рівні ряду

Для базисних показників обчислюємо за формулою:

(1.13)

де n — відрізки часу

Середньорічний темп зростання обчислюється за формулою:

Для ланцюгових показників:

. (1.14)

Де n — кількість ланцюгових темпів зростання

Для базисних показників:

. (1.15)

Темп приросту обчислюється за формулою:

. (1.16)

Розділ 2. Аналіз валового регіонального продукту

2.1 Сучасні тенденції розвитку регіонів України в контексті аналізу валового регіонального продукту

Кожен регіон України має свої особливості і відмінності соціально-економічного розвитку, які пов’язані і з просторовим базисом, наявністю корисних копалин, забезпеченістю трудовими ресурсами тощо. Державна регіональна політика покликана забезпечити необхідний баланс між окремими регіонами шляхом стимулювання найрозвинутіших і запровадження вирівнювальних механізмів подолання економічних та соціальних проблем слабких регіонів. Така політика має стимулювати інтеграційні процеси в суспільстві, протистояти ризику посилення регіональних відмінностей.

На регіональному рівні узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку економіки регіону є валовий регіональний продукт. До 2004р. таким показником була валова додана вартість. Валовий регіональний продукт (ВРП) — показник, який визначається як різниця між сумою випусків і сумою проміжного споживання в регіоні. За сутністю ідентичний прийнятому в Україні терміну «Валова додана вартість».

Ефективність функціонування економіки на рівні регіонів можна прослідкувати за допомогою показників валового регіонального продукту (ВРП) та валового регіонального продукту в розрахунку на душу населення особу (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Валовий регіональний продукт (ВРП) та ВРП на одну особу в Україні

В цілому за десять років з 1998 р. по 2008 р. не відбулося значних відхилень щодо внеску областей у валовий регіональний продукт. У більшості випадків таке відхилення становить 0,1 — 0,4%. Відбулося істотне зростання частки в регіональному виробництві у м. Київ із 10,7% у 1998 р. до 17,9% у 2009 р.

Найбільший внесок у валове регіональне виробництво у 2008 р. зробили Донецька (12,4%), Дніпропетровська (11,0%), Харківська (6,3%) та Одеська (5,0%) області. Досить значною є частка Запорізької (4,5%), Одеської (4,5%), Луганської (3,8%), Київської (3,8%), Львівської (3,7%), Полтавської (3,6%). Найменший внесок у валове регіональне виробництво роблять Тернопільська (1,1%) та Чернівецька (0,9%) області.

Галузеві особливості зростання промислового виробництва обумовили його регіональну диференціацію. Так, пріоритетною галуззю для 16 регіонів є харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів; для Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей — металургія та оброблення металу; для Закарпатської та Сумської областей — машинобудування; для Луганської та Полтавської областей — виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива; для Івано-Франківської, Миколаївської, Рівненської областей та м. Севастополь — виробництво та розподілення електроенергії, газу, води.

Найбільш розвиненими промисловими регіонами є Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська області та м. Київ.

Регіони-індустріальні лідери мають яскраво виражену сировинну спрямованість. У січні-лютому 2008 р. сировинна продукція в обсягах реалізованої промислової продукції України становила 67,4%, тоді як інвестиційна — лише 16,2%. При цьому в Дніпропетровській області це співвідношення становило 87,2% і 6,6%, Донецькій — 81,9% та 12,6%, Луганській — 90,2% та 6,8%. Полтавській — 64,7% та 20,3%. Серед регіонів-промислових лідерів виділяється Запорізька область, де на інвестиційну продукцію припадає 34,3%, тоді як на сировинну — 58,8%, тобто менше, ніж у середньому по Україні.

Не менш важливим показником валового виробництва на регіональному рівні є виробництво ВРП в розрахунку на душу населення. За останні роки спостерігається тенденція зростання ВРП. Найбільша доля (у розрахунку на одну особу) приходиться на м. Київ (61 592 грн.), Дніпропетровську область (30 918 грн.), Донецьку (26 028 грн.), Полтавську (22 476 грн.) області, а найменша на Чернівецьку (9771 грн.) та Тернопільську (9688грн.) області.

Таблиця 2.2. Групування регіонів України за виробництвом ВРП на душу населення за 2006;2008 рр.

Проведене групування областей України за виробництвом ВРП на душу населення за 2006;2008 рр., вказує на тенденцію до збільшення кількості областей, що відносяться до групи з найнижчим рівнем виробництва ВРП на одну особу (табл.2). Так у 2006 р. до цієї групи входило 8 областей, у 2007 р. їх уже 11, а у 2008 р. — 15 областей. Більшість областей України входять до перших двох груп з найменшим рівнем виробництва. У 2006 р. — 16 (або 64%), а у 2007 і 2008 роках — 17 областей (68%).

Таким чином, із 1998 р. по 2008 р. не відбулося значних відхилень щодо внеску областей у валовий регіональний продукт. Проте відбулося істотне зростання частки в регіональному виробництві у м. Київ із 10,7% у 1998 р. до 17,9% у 2008 р.

Найбільша доля ВРП у розрахунку на одну особу приходиться на м. Київ (61 592 грн.), Дніпропетровську область (30 918 грн.), Донецьку (26 028 грн.), Полтавську (22 476 грн.) області, а найменша на Тернопільську (9688 грн.) та Чернівецьку (9771 грн.) області.

Створення сприятливих умов для самодостатнього і рівномірного розвитку регіонів є одним з найважливіших завдань регіонального розвитку, який передбачає: структурні та технологічні зрушення в економіці; розвиток невеликих міст та зменшення міжрегіональних розривів у рівнях соціально-економічного розвитку; розвиток таких видів економічної діяльності, які пов’язані з охороною здоров’я та туризмом.

2.2 Розрахунок ряду динаміки

Усі природні та суспільні явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні показники, які характеризують стан і зміну явищ у часі, — рядами динаміки. Дослідження процесу розвитку явищ у часі є одним з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у конкретних цифрах.

Ряд динаміки розраховуємо на прикладі валового регіонального продукту в Запорізькій області за 2005;2009 роки.

Таблиця 2.3. Обсяг валового регіонального продукту за 2005;2009 роки (тис. грн.)

1. Абсолютний прирост Ланцюговий прирост Обчислюємо за формулою 1.12

Dу₁ = 24 787−19 968=4819

Dу₂ =33 158−24 787=8371

Dу₃ =42 445−33 158=9287

Dу₄ = 51 336−42 445=8891

Базисний приріст Обчислюємо за формулою 1.13

Dу₁ = 24 787−19 968=4819

Dу₂ =33 158−19 968=13190

Dу₃ =42 445−19 968=22477

Dу₄ = 51 336−19 968=31368

2. Темп зростання Ланцюговий приріст Обчислюємо за формулою 1.15

Тзр ₁ =24 787/19968*100%=124.13

Тзр ₂ =33 158/24787*100%=133.77

Тзр ₃ =42 445/33158*100%=128.01

Тзр ₄ =51 336/42445*100%=120.95

Базисний приріст Обчислюємо за формулою 1.14

Тзр ₁ =24 787/19968*100%=124.13

Тзр ₂ =33 158/19968*100%=166.06

Тзр ₃ =42 445/19968*100%=212.57

Тзр ₄ =51 336/19968*100%=257.09

4. Темп приросту Ланцюговий приріст Обчислюємо за формулою 1.17

Тпр ₁ = 24 787/19968*100% -100=24.13

Тзр ₂ =33 158/24787*100% -100=33.77

Тзр ₃ =42 445/33158*100% -100=28.01

Тзр ₄ =51 336/42445*100% -100=20.95

Базисний приріст Обчислюємо за формулою 1.16

Тзр ₁ =24 787/19968*100% -100=24.13

Тзр ₂ =33 158/19968*100% -100=66.06

Тзр ₃ =42 445/19968*100% -100=112.57

Тзр ₄ =51 336/19968*100% -100=157.09

5. Абсолютне значення 1% приросту Обчислюємо за формулою 1.7

А_%1 =4819/24.13=199.71

А_%2 = 8371/33.77=247.88

А_%3 = 9287/28.01=331,56

А_%4 =8891/20.95=424,39

Результати обчислень показників аналізу ряду динаміки представляємо в вигляді зведеної таблиці:

Таблиця 2.4. Динаміка обсягів валового регіонального продукту Запорізької області

Ланцюгові показники характеризують зміну динаміки обсягів валового регіонального продукту.

Обсяг ВРП у 2006 році порівняно з 2005 збільшився на 4819тис. грн. або на 24,13%. В 2007 році порівняно з 2006 обсяг реалізації збільшився на 8371 тис. грн. або на 66,06 В 2008 році порівняно з 2007 обсяг реалізації збільшився на 9287 тис. грн. або на 28,01%. В 2009 році порівняно з 2008 обсяг реалізації збільшився на 31 368 тис. грн. або на 20,95%.

Базисні показники показують зміну за рік, два і так далі роки.

Обсяг ВРП в 2006 році порівняно з базисним 2005 збільшився на 4819 тис. грн. або на 24,13%. В 2007 році порівняно з базисним обсяг ВРП збільшився на 13 190 тис. грн. або на 66,06%. В 2008 році порівняно з базисним обсяг ВРП збільшився на 22 477 тис. грн. або на 12,57%. В 2009 році порівняно з базисним обсяг ВРП збільшився на 31 368 тис. грн. або на 57,09%.

2.3 Середні показники динаміки

Одержати середні характеристики змін дозволить обчислення середньорічних показників обсягів ВРП в Запорізькій області:

1. Середні рівні обчислюємо за формулою 1.21 — середня хронологічна так як відрізки часу між датами рівні і ми маємо моментний ряд динаміки

Таким чином, за період з 2005 по 2009 роки в середньому щороку обсяг ВРП становив 34 010,5 тис. грн.