Формування мотивації до занять фізичною культурою та спортом

Міністерство освіти та науки України Черкаський Державний Технологічний Університет кафедра фізичного виховання Реферат на тему «Формування мотивації до занять фізичною культурою та спортом»

Виконала:

студентка І курсу ФКТМД гр. ТЕ-34

Півненко М.Е.

Черкаси 2014

Зміст

• 1. Вплив рухової активності на організм підростаючого покоління
• 2. Дефіцит мотивації до занять спортом
• 2.1 Комплекс мотивів спортивної діяльності
• 3. Класифікація мотивів спортивної діяльності
• 4. Мотиви до занять з фізичного виховання (дослідження).
• 5. Формування мотивації
• 5.1 Мотивацію треба шукати
• 6.Фактори, які впливають на мотивацію студентів щодо занять спортом і фізичною культурою
• 6.1 Сімейне виховання
• 6.2 Вплив телебачення
• 6.3 Роль преси
• 6.4 Вплив студентського виховання
• Висновки
• Список використаної літератури

1. Вплив рухової активності на організм підростаючого покоління

Проблема здоров’я підростаючого покоління в даний час дуже актуальна. Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила програму «Здоров'я людства», що передбачає взаємодію всіх держав у здійсненні цього завдання. Один з головних напрямків у шкільній фізкультурі на сучасному етапі - це формування знань і практичних умінь учнів вести здоровий спосіб життя, оптимізація рухового режиму і фізичної підготовки школярів. Показники фізичної підготовки сучасних школярів досягають лише 60% від результатів їх однолітків 60−70-х років.

Чому так відбувається? Втрачена мотивація всього населення до занять фізичною культурою. При цьому у сучасних дітей відсутні можливості займатися нею у вільний час, що пов’язано із скороченням мережі спортивно-оздоровчих закладів або з високою оплатою за їх використання. Найбільшу оцінку як у хлопчиків, так і у дівчаток отримала така категорія, як розвага. Найменше значення для дітей під час занять спортом, як виявилося, має його результативність. Між цими двома мотиваціями знаходяться всі інші, які також мають велике значення (оздоровлення, рухова активність, гра, дружба, лідерство, досвід, майстерність). Цей послідовний ряд мотивацій особливо важливий при подальшому залученні дітей до регулярних занять фізичною культурою і спортом.

Необхідною умовою гармонійного розвитку особистості є достатня рухова активність. Останні роки в силу високого навчального навантаження в школі і вдома, і з багатьох інших причин, у більшості школярів з? являється дефіцит вільного часу у режимі дня, недостатня рухова активність, яка обумовлює появу гіпокінезії, яка може викликати ряд серйозних змін в організмі школяра.

Молоді не тільки доводиться обмежувати свою природну рухову активність, але й тривалий час підтримувати незручну для них статичну позу, сидячи за партою або навчальним столом. Мало рухоме положення відбивається на функціонуванні багатьох систем організму, особливо серцево — судинної і дихальної. При тривалому сидінні дихання стає менш глибоким обмін речовин знижується, відбувається застій крові в нижніх кінцівках, що веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку: знижується увага, послаблюється пам’ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій. Негативні насліди гіпокінезії виявляються так само на опірності молодого організму «простудним і інфекційних захворювань», створюються передумови до формування слабкого, нетренованого серця і пов’язаного з цим подальшого розвитку недостатності серцево-судинної системи. Гіпокінезія на тлі надмірного харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів в денному раціоні може вести до ожиріння.

У малорухомих дітей дуже слабкі м’язи. Вони не в змозі підтримувати тіло в правильному положенні, у них розвивається погана постава, утворюється сутулість. Єдина можливість нейтралізувати негативне явище, що виникає у учнівської молоді при тривалій та напруженій розумовій праці, — це активний відпочинок від навчання і організована фізична діяльність. При систематичних заняттях фізичною культурою і спортом відбувається безперервне вдосконалення органів і систем в організмі людини. У цьому головним чином і полягає позитивний вплив фізичної культури на зміцнення здоров’я. М’язи становлять від 40 до 56% маси тіла людини і навряд чи можна чекати гарного здоров’я якщо добра половина складових організму клітин не отримують достатнього харчування і не володіють хорошою працездатністю. Під впливом м’язової діяльності відбувається гармонійний розвиток всіх відділів центральної нервової системи. При цьому важливо, щоб фізичні навантаження були систематичними, різноманітними і викликали перевтоми. У вищий відділ нервової системи надходять сигнали від органів почуттів і від скелетних м’язів. Кора головного мозку переробляє величезний потік інформації та здійснює точну регуляцію діяльності організму.

Фізичні вправи благодійно впливають на розвиток таких функцій нервової системи як сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів. Навіть напружена розумова діяльність неможлива без руху. Ось учень сів і задумався над складним завданням і раптом відчув потребу пройтися по кімнаті - так йому легше працювати, думати. Якщо поглянути на думаючого учня, бачимо, як зібрані всі м’язи його обличчя, рук, тіла. Розумова праця вимагає мобілізації м’язових зусиль, тому що сигнали від м’язів активізують діяльність мозку.

«Рухова активність — запорука здоров’я!». Рух може за своєю дією замінити будь-які ліки, але всі кошти світу не в змозі замінити дії руху. Систематична помірне фізичне навантаження є ефективним тренуючим чинником, що викликає сприятливі біохімічні, структурні та функціональні зміни в організмі. Завдяки цим змінам організм стає більш життєстійким і здоровим. Підвищується не тільки фізична, але і розумова працездатність, а також імунітет до хвороб і стресових ситуацій, тренувальний вплив фізичних навантажень особливо важливий в період розвитку організму. Проте, їх ефективність залежить від вікових особливостей опорно-рухового апарату і регулюючих його систем. Встановлено, що оптимальним, для тренирующих впливів фізичних навантажень є вік від 9−10 до 13−14 років, коли найбільш інтенсивно формуються основні ланки рухової системи і рухові якості: сила, витривалість і спритність. Великими потенційними можливостями для вдосконалення рухової системи володіє підлітковий вік. Це підтверджується великими досягненнями підлітків у різних видах спорту, таких як художня та спортивна гімнастика, фігурне катання. Високі результати досягаються підлітками також у танцях, балеті, цирковому мистецтві. Разом з тим, слід враховувати й те, що цей вік характеризується інтенсивними морфофункціональними перебудовами організму, пов’язаними із статевим дозріванням. Тому для підлітків, що займаються систематично спортом, треба дозувати навантаження, пов’язані з проявом максимальної сили і витривалості.

Необхідно підкреслити, що фізичні вправи є досить ефективним та доступним для всіх засобом вдосконалення свого тіла. А хто ж не хоче бути красивим? Систематичними фізичними вправами досягається не тільки фізична досконалість у вузькому сенсі цього слова, але і стійка узгодженість роботи всіх внутрішніх органів, а також — підвищення їх потужності. Більше того, фізична тренованість позитивно відбивається на роботі нервової системи та вдосконаленні психічних процесів.

В якості підтвердження візьмемо таку властивість нервової системи, як рухливість збудження і гальмування. Згідно з ученням І.П. Павлова, ця властивість обумовлює в значній мірі весь комплекс нервових і психічних властивостей людини: темперамент, характер, уміння направляти і переключати увагу, жвавість емоційного реагування, кмітливість, успішність у навчанні, спритність і швидкість фізичного реагування на раптово змінилася ситуацію, швидкість адаптації організму до змінених умов середовища, легкість у спілкуванні з людьми, швидкість і міцність формування нових навичок, зміцнення пам’яті.

Як зазначають психологи, у людей зі зниженою рухливістю, серед нервових процесів має місце скутість, незграбність, сповільненість сприйняття. Вони мляво на все реагують. Усвідомлюючи це, вони нерідко страждають, а головне, недооцінюють, а значить, знижують свої можливості. Нерішучість — їх типова риса. Для них характерні труднощі спілкування, сором’язливість, похмурість, скутість. Відомий психолог А. Леонтьєв запропонував вправи для усунення цього дефекту.

Як же розвинути рухливість нервових процесів до необхідного рівня? На виручку можуть прийти тільки м’язи, зокрема, тренування їх в напрузі і розслабленні (релаксації). Ленінградський учений В. Лобзин із співробітниками встановив, що систематичне чергування розслаблення і напруження тренують рухливість нервових процесів. Таке тренування має профілактичний і лікувальний характер, особливо для людей інертних, з загальмованою ініціативою, нерішучих, тривожно недовірливих, схильних до тривалих переживань.

Крім того, добре розвивають рухливість нервових процесів такі спортивні вправи, як спринтерський біг, біг на ковзанах, в тому числі і роликових, різноманітні стрибки, вправи зі скакалкою і особливо спортивні ігри.

Таким чином, фізичне тренування різнобічно впливає на організм. Воно призводить не тільки до фізичної досконалості, але і відбивається на розвитку нервових і психічних процесів, інакше кажучи, сприяє гармонійному розвитку особистості та формування її здоров’я. У чому ж секрет такого глобального впливу на організм тренуючої функції рухової активності? Звернемося до сучасних досягнень науки, що розкриває фізіологічний механізм цього впливу. Це пов’язано насамперед з тим, що організм реагує на систематичне фізичне тренування за принципом системності. Інакше кажучи, при фізичному навантаженні відбуваються функціональні біохімічні та структурні зміни організму на рівні: нервової регуляції ендокринної регуляції виконавчих органів. Кінцевий підсумок цих змін на рівні нервової регуляції проявляється у гіпертрофії (збільшення маси і потужності) моторних нейронів, що регулюють рух і підвищення в них активності дихальних ферментів. На рівні ендокринної регуляції це виражається в гіпертрофії і посиленні функції такої важливої ендокринної залози, як наднирник, що підвищує мобілізаційні можливості організму. На рівні виконавчих органів ефект тренування реалізується і в гіпертрофії (збільшенні маси і фізичної потужності) скелетних м’язів і збільшення в них кількості мітохондрій в 1,5 — 2,0 рази (збільшення енергетичної потужності). Одночасно такі ж зрушення відзначаються в системі кровообігу і зовнішнього дихання.

Таким чином, результатом тренування є збільшення фізичної і енергетичної потужності скелетних м’язів у поєднанні з посиленням потужності кровообігу і зовнішнього дихання, а також відповідні позитивні морфофункціональні зрушення в механізмах нервової та гуморальної регуляції. Все це підвищує адаптаційні можливості всього організму, роблячи його стійким до несприятливих факторів середовища будь-якої природи, тобто роблячи його здоровим. Виникає питання: яким чином фізичне навантаження надає такі глибинні системні (а не місцеві) перетворення в організмі? Дослідження показали, що це пов’язано з вирішальною роллю функцій генетичного апарату клітин, відповідальних за реалізацію руху, на всіх рівнях організації фізичної активності. Встановлено, що реакція генетичного апарату диференційованих клітин на тривале збільшення фізичного навантаження — стадійний процес. Розглянемо ці стадії на прикладі роботи серця в умовах безперервної гіперфункції, викликаної фізичним навантаженням.

Перша аварійна стадія, коли навантаження на серце мобілізує функціональні резерви. Це виражається у включенні генеруючих силу м’язових скорочень, в результаті чого розвивається м’язова гіперфункція. При цьому витрата АТФ на функцію перевищує її відновлення. У результаті розвивається стан дефіциту енергії.

Друга перехідна стадія — дефіцит енергії - призводить до активації генетичного апарату клітини, наслідком чого є збільшення маси клітинних структур і органів у цілому.

Третя стадія стійкої адаптації до навантаження. Маса органу збільшена до деякого стабільного рівня, функціональний і енергетичний резерв збалансовані на більш високому рівні. Активність генетичного апарату (швидкість транскрипції РНК і синтез білка) знаходиться на рівні, необхідному для оновлення збільшеної маси клітинних структур. Вельми примітно те, що взаємозв'язок: генетичний аппарат-функція — найвищою мірою автономний, філогенетично древній механізм внутрішньоклітинної саморегуляції організму. Він зіграв вирішальну роль в еволюції і визначив моторну активність провідним чинником онтогенезу.

Яким чином функція регулює активність генетичного апарату? При систематичному фізичному навантаженні до стану втоми (не плутати з перевтомою!), використання АТФ протягом деякого короткого часу випереджає її ресинтез (відновлення) в мітохондріях (енергетичних мікроструктурах) клітин. Це призводить до того, що концентрація багатих енергією фосфатних сполук у працюючих клітинах знижується, збільшується вміст у них продуктів розпаду АТФ. Ці метаболіти за механізмом зворотного зв’язку активують процеси фосфолірування і, таким чином, прискорюють ресинтез АТФ. У результаті, концентрація АТФ збільшується з надлишком і створюються умови анаболізму. Цей зсув через деякі проміжні ланки регуляції активує синтез нуклеїнових кислот. Фізіологічне значення цього процесу полягає в тому, що він забезпечує збільшення структурних генів, на яких транскрибуються інформаційні РНК, які є матрицею для синтезу мембранних, мітохондріальних, скорочувальних та інших індивідуальних білків. Тому при навантаженні створюється можливість більшої активації транскрипції РНК і, відповідно, великого зростання клітини при менш інтенсивній експлуатації кожної генетичної матриці. Цей кінцевий ефект тренуючої функції рухової активності створює умови оптимізації функцій, що забезпечує досягнення кінцевого корисного результату з найменшими енергетичними витратами.

Таким чином, рівень функції клітини, що визначає в кожний момент енергетичний баланс клітини, через концентрацію багатих енергією фосфатних сполук та продукти їх розпаду регулює не тільки синтез АТФ, а й активність генетичного апарату клітини, а отже, і утворення клітинних структур. Зміна співвідношення структур, що розвиваються при адаптації до фізичної роботи на рівні клітин і тканин, збільшує ефективність ресинтезу АТФ, зменшує витрату О2 і попереджає виникнення дефіциту АТФ при навантаженнях, що створює умови для економізації енергетичних і пластичних ресурсів організму, запобігаючи зношуванню і пошкодженню його органів і систем. Інакше кажучи, фізичне тренування формує і зміцнює здоров’я.

Забезпечення гармонійного фізичного і психічного розвитку кожної людини має розпочатися з дитячих років, основні умови повинні бути спрямовані на первинну профілактику, створення оптимальних для здоров’я дітей умов життя, як вдома, так і в навчальних установах, формування у них установок на зміцнення і збереження здоров’я. Кращі ліки проти гіподинамії - фізкультура і спорт. Мінімум щоденного фізичного навантаження, необхідного кожній людині, включає в себе неодмінну ранкову зарядку і рухливі ігри. У процесі занять фізкультурою і спортом виховується воля, наполегливість, сміливість, витривалість, дисципліна, колективізм. Регулярні заняття фізичними вправами у поєднанні з чітким дотриманням режиму дня є надійним профілактичним засобом проти травм і багатьох захворювань. Рухова активність — дієвий засіб попередження порушення постави, таких як сутулість і сколіоз.

В результаті рухової активності, у дитини підвищується працездатність і імунітет організму до захворювань, поліпшується робота органів дихання, зміцнюється серцевий м’яз і нормалізується обмін речовин. «Пізнай самого себе, — говорили древні. — Пізнай свій внутрішній, духовний і цілком відчутний, тілесний і фізичний світ». Мудра природа дала людині високу надійність і міцність всіх органів і систем. Однак реалізувати цю програму не так просто. Переважна більшість людей в силу різних причин, вільно або мимоволі, порушуючи правила природи, вкорочують своє життя. Ми зобов’язані допомогти своїм близьким і рідним реалізувати можливості, закладені природою в організмі людини. Корисність, необхідність фізичних вправ — всім відома істина. І все-таки… як казав академік М. М. Амосов, «поки людина здорова, він вправи робити не хоче». Сумно. Необхідно, щоб кожен задумався над своїм способом життя раніше, ніж виявить перші симптоми хвороб. Людський організм має свій «язик». На своїй «мові» він просить руху, а його господар, охоплений іншими турботами, може просто не розчути прохання.

Рух — благо. Він фактично повертає нам дар природи — здоров’я, яке ми легко вмудряємося втрачати. Збереження та зміцнення здоров’я дітей, які незабаром будуть основною працездатною частиною населення — одна з найважливіших завдань суспільства.

мотивація студент спорт

2. Дефіцит мотивації до занять спортом

Чому так відбувається? Зникає мотивація до занять фізичної культурою. У сучасних дітей немає можливості займатися нею у вільний час, це пов’язане з скороченням мережі спортивно-оздоровчих установ чи із високою оплатою за право їх використання. З іншого боку, знизився контроль над організацією рухової активності і фізичним вихованням в освітніх установах. Недостатня увага школи до організації та проведення раціонального фізвиховання призводить до того, що зі вступом до школи діти перестають рухатися активно. Показники фізичної підготовленості сучасних школярів досягають лише 60% від результатів їхніх однолітків 60−70 років тому.

2.1 Комплекс мотивів спортивної діяльності

З аналізу літературних джерел, присвячених цій проблеми, слід відмітити, що особливу увагу в психологічному забезпеченні спортивної діяльності займає мотивація, яка спонукає людину займатися спортом.

Блок мотивації утворюють потреби, мотиви і цілі спортивної діяльності.

Потреба, чи відчуття людиною потреби у чомусь, означає порушення рівноваги з довкіллям. Психологічно, це пов’язане з виникненням внутрішньої напруги, більш-менш вираженого дискомфорту, від якого можна позбутися лише задовольнивши відповідну потребу. Саме тому всяка потреба пробуджує так звану пошукову активність, спрямовану до пошуку способу її задоволення. Як свідчать дослідження учених, будь-яка потреба може бути задоволена у різними способами. Людина може вибрати будь-який спосіб з тих, що вона знає, але реально, сфера його вибору лімітована конкретними умовами життя. Іноді, самі життєві обставини підштовхують у виборі певного шляху. І тоді вибір відбувається ніби сам собою, без ясного усвідомлення процесу. Часто у такий спосіб, спонтанно, відбувається вибір спортивної діяльності як засобу задоволення, спочатку, лише однієї, та пізніше — всього комплексу потреб.

Р.Д. Горбунов включає у цей комплекс такі потреби: потреба у діяльності, активності, потреба у русі, потреба у реалізації рефлексів цілі й свободи, потреба у суперництві, змаганні, самоствердження, потреба бути, у групі, спілкуватися, потреба у нових враженнях і т.д.

Мотив — спонукання до визначеної активності, до задоволення потреби певним способом. Якщо потреба є джерелом активності, то мотиви надають цієї активності певний напрям й утримують людини у рамках даного шляху. Мотиви дозволяють зрозуміти, чому саме ставляться ті чи інші цілі, розвивається прагнення до тих досягнення. Для спортивної діяльності характерно велика різноманітність мотивів. Це зрозуміло фізичними і психічними напругами, і творча людина повинна знати, в ім'я чого вона старається.

3. Класифікація мотивів спортивної діяльності

1) По спрямованості на процес чи результат діяльності:

· Процесуальні мотиви (інтерес, задоволення та ін.);

· Результативні мотиви (очікування нагороди, позитивні наслідки, перемоги тощо).

2) За рівнем стійкості:

· Ситуативні (короткочасні);

· Стійкі (довгострокові, часто багаторічні);

3) За місцем у системі:

· Індивідуальні (мотиви особистого самоствердження);

· Групові (патріотизм, мотиви чесної змагальної боротьби та ін.)

4) По домінуючій установці:

· Мотивація «досягнення успіху» (переважання мотивів на успіх, перемогу; навіть за допомогою ризику);

· Мотивація «уникнення невдачі».

Як свідчить аналіз літературних джерел, протягом спортивної кар'єри роль конкретних мотивів стимулювання активності спортсмена змінюється, й у кожного етапу спортивної кар'єри характерні свої домінуючі мотиви.

Так Є.П. Ільїн зазначає, що у початковому етапі знають причинами приходу у спорт (незалежно від виду, т. е. спорту) може бути:

— прагнення самовдосконалення;

— прагнення самовираження і самоствердження;

— соціальні настанови;

— задоволення духовних і матеріальних потреб.

І.Р. Келишев виділяє мотив внутрішньогрупової симпатії як початковий мотив занять спортом. Опитавши близько 900 спортсменів з великим стажем і високий рівень майстерності, він виявив, що у початковому етапі спортивної кар'єри цей мотив займав важливе місце. Сутність його виявляється у бажанні дітей і підлітків займатися будь-яким видом спорту для того, щоб бути серед своїх друзів і однолітків. Їх утримує у спортивній секції не так прагнення до високих результатів і, навіть, інтерес до цього виду спорту, скільки симпатії один до одного і загальна потреба в спілкування.

Американський психолог Б.Дж. Кретті серед мотивів, які спонукають до занять спортом, виділяє:

— прагнення стресу і його подолання; боротися, аби здолати перешкоди, потреба змінювати обставини і небажання досягати успіху — це з найсильніших мотивів спортивної діяльності;

— прагнення до досконалості;

— підвищення соціального статусу;

— потреба бути членом спортивної команди, групи, частиною колективу;

— отримання матеріальних заохочень.

Ю.Ю. Палайма виділив дві групи спортсменів, різняться по домінуючому мотивацію. У першій групі, умовно названої «колективістами», домінуючими є, моральні мотиви. У другій групі - «індивідуалістів» — провідної ролі грають мотиви самоствердження, самовираження особистості. Перші краще виступають на командах, а другі, навпаки, — у особистих змаганнях.

Громадський мотив характеризується притомністю громадської значимості спортивної діяльності; спортсмени з домінуванням цього мотиву ставлять собі високі перспективні мети, вони захоплені заняттями спортом. Мотив самоствердження характеризується надмірною орієнтацією спортсменів оцінку своїх спортивних результатів.

Слід зазначити, що в психологічному забезпеченні спортивної діяльності важливо враховувати і той, і той мотиви. Успішне виховання спортсмена і досягнення ним високих спортивних результатів можливе лише за правильному співвідношенні суспільного телебачення і індивідуального мотивів. Аналіз практики показує, що зневага, ігнорування того чи іншого мотиву однаково призводить до негативних результатів.

Домінування мотивів підтверджують дані досліджень, отримані Є.Р. Знам’янської: спортсмени зі спортивно-діловою мотивацією виявляють велику захопленість заняттями спортом; спортсмени ж, які мають домінуючою власну мотивацію, надмірно орієнтовані на оцінку своїх спортивних результатів, проявляючи постійну занепокоєність особистим самоствердженням. Це є причиною неадекватної самооцінки або емоційної нестійкості в екстремальних умовах змагань.

Чимало авторів пов’язують спортивні досягнення і ставлення до занять спортом з мотивом досягнення. Наприклад, Л.П. Дмитрієнкова у своїх дослідженнях показала, що у висококваліфікованих спортсменів мотив досягнення успіху виражений сильніше, ніж у спортсменів середньої кваліфікації.

Спортивні психологи виділяють більш конкретні варіанти мотивації до занять різними видами спорту: забезпечення циклічності, управління рухом, ситуативне протиборство.

Забезпечення циклічності спортивних рухів у ходьбі, бігу, плаванні, греблі, велоспорті, соціальних та змагальних вправах інших напрямів, передбачає чотири основних групи мотивів: реалізація природної координації рухів, спринтерсько-стаєрський вибір, оптимізація енергозатрат, синергізм. Кожна з цих чотирьох груп мотивів, як вказують дослідники, формується під час тренувань і змагань, досягаючи, паралельно з удосконаленням спортивної майстерності, високого розвитку.

Управління рухом передбачає інші акценти мотивації: забезпечення найвищої складності координації, оптимізацію руху із такими параметрами, як швидкість, сила, точність, реалізацію наданої спроби і багато інших якостей. Аналіз літературних даних показує, що цій групі належить більшість технічних видів змагань, у яких спортсмени разом із екіпажами виступають як стернові (пілоти, шкіпери), і навіть види, пов’язані з точністю управління зброєю, парашутом.

Результати практичних досліджень, проведених спортивними психологами показують, що контакти з противниками чи партнерами також є важливою мотиваційною особливістю обраного виду спорту. Розрізняють три основні різновиду контактів: безпосередні (у боротьбі, боксі, регбі та інших.), опосередковані (волейбол, футбол, шахи теніс та інших.) і умовні (плавання, спортивна гімнастика і др.).

Таким чином, якщо мотиви визначають вибір шляху, напрямок руху, то мета — наскільки далеко людина має намір дійти по обраному шляху. Чимало дослідників спортивної мотивації: А. Пилоян, Б. Д. Кретти, Ю. Ю. Палайма, А. Ц. Пуни та інших., відзначають різну міру усвідомленості трьох її доданків. Потреби і мотиви можуть бути неусвідомленими, напівусвідомленими чи усвідомленими. Цілі ж завжди усвідомлені і є результатом уявної роботи, у процесі якої, людина намагається в ідеальній формі вирішити протиріччя між вимогами спортивної діяльності, її конкретними умовами, з одного боку, і власними можливостями, здібностями адаптуватися до цих умов та санітарним вимогам, з іншого. Тому мета виступає регулятором активності, впливаючи на вибір конкретних способів досягнення бажаного результату.

Отже, блок мотивації виконує на структурі спортивної діяльності такі функції:

— є пусковим механізмом діяльності;

— підтримує необхідний рівень активності у процесі тренувальної і змагальної діяльності;

— регулює зміст активності, використання різних коштів діяльності досягнення бажаних результатів.

4. Мотиви до занять з фізичного виховання (дослідження)

В одному з ВНЗів нашого міста було проведено опитування студентів і в результаті чого виявлено мотиви студентів до занять фізичною культурою:

37% студентів вважають, що на заняттях з фізичного виховання відсутні вправи, які їм подобаються, майже 30% студентів навчальних закладів хочуть, щоб проводилося більше занять з фізичного виховання на тиждень. Найбільшою перешкодою для занять фізичною культурою і спортом, окрім занять з фізичного виховання, вважають відсутність вільного часу. Таке ставлення може бути цілком зрозумілим, тому що дана категорія опитаних — це студенти, які бажають отримати знання, пов’язані з майбутньою спеціальністю.

Висновок: Результати досліджень показують, що у студентів навчальних закладів знижується інтерес до занять з фізичного виховання від І до ІІІ курсів. Спираючись на результати дослідження, можна рекомендувати ряд заходів щодо покращення організації занять з фізичного виховання серед студентів з метою зацікавлення та залучення їх до занять фізичною культурою і спортом: відкриття секцій з популярних видів спорту; коректування навчальних програм; планування навчального процесу з урахуванням мотивів та інтересів студентів;покращення матеріально-технічної бази.

5. Формування мотивації

Деякі люди починають замислюватися про те, що вони мають великий потенціал і силу волі. Але для їх прояву потрібно зробити невеликий, але в той же час і найскладніший крок — побороти себе. Але спробувати варто!

Досить виділяти близько 1−2 годин в день для занять спортом. Це надасть позитивний настрій на весь день. Для спортивного способу життя, одного правильного харчування та сну недостатньо. Потрібно навантажувати себе і фізично. Яке повноцінне життя може бути без спорту? Але це потрібно робити без думок, що з наступного дня, тижня, понеділка чи місяця, потрібно почати займатися спортом чи кидати шкідливі звички. Це просто потрібно зробити, без усіляких зайвих думок. І щоб перейти від думок до справи, професіонали радять виконати декілька дій.

5.1 Мотивацію треба шукати…

По-перше, необхідно знайти мотивацію, яка зможе змусити вас зайнятися спортом. Мотивація може виникнути у свідомості людини при зайнятті будь-якою справою. Щоб знайти мотивацію для занять спортом, необхідно попорпатися трохи в собі. Усередині себе будь-яка людина може знайти мотивацію для звершення тієї чи іншої дії, а головне почати ті пошуки. Такою мотивацією може стати і погана конституція свого тіла, і погані стосунки з фізкультурою ще з шкільних часів, і просто бажання кому-небудь сподобатися, і те, що повинне зацікавити усіх — фізична активність уповільнює процес старіння. Таких мотивацій може бути велика кількість.

Комусь подобається займатися в спортзалах, іншим більше подобаються водні види спорту, комусь танці, а комусь аеробіка.

Є ті, хто каже про нестачу вільного часу, але час є у всіх. Адже знайти хоча б 3−4 години на тиждень для себе, для того, щоб покращити своє здоров`я і зовнішній вигляд, не таке складне діло. Отже, перше, що потрібно зробити на шляху до спортивного життя — найти власну мотивацію.

Після її знаходження, потрібно зробити перші, хоч і невпевнені, кроки до досягнення своєї мети. Такими кроками може стати, навіть, придбання спортивного одягу, взуття, абонемента в тренажерний зал и т. д.

5.2 Перший крок — «придбати чобітки»

Найкраще буде представити себе з боку, в тому образі, який найбільш сильно імпонує. Таке уявлення при регулярному занятті спортом буде найкращою мотивацією. І якщо мета поставлена, кроки у напрямку до неї вчиняються, то і мрія буде виконана.

Є такі люди, які перед початком спортивного життя фотографують себе. Роблять вони це з метою порівняння себе майбутнього з собою минулим. Але порівнювати кожен день не варто, результатів у такому випадку можна не розглядати і кинути всі заняття спортом просто від відчаю.

5.3 Головне не поспішати Все прийде не наступного дня, а по закінченні якогось періоду часу. Головне, не ставити перед собою мети досягти ідеалу за півтора місяці. Це з одного боку нереально, а з іншого боку і зовсім небезпечно. Починати треба плавно, не навантажуючи сильно організм. Адже кроки до мети можуть бути і крихітними, але головне, що ці кроки робляться, і людина не стоїть на місці, просто мріючи. Тим більше, коли кроки здійснюються щодня, то і дорога до мети буде проходити швидко. І, зрештою, жоден спортсмен не може похвалитися тим, що він зміг добитися всього дуже швидко і без особливих зусиль.

В даний час існує безліч різних сайтів і форумів, на яких можна спілкуватися і задавати будь-які питання з потрібних тем. Є багато сайтів, присвячених здоровому способу життя. Саме на цих сторінках можна знайти однодумців і тих, хто допоможе досягти поставленої мети. Одним з аспектів на шляху до здоров’я може стати настрій. І якщо настрій не дуже великий, то його може зламати одна проста невдача.

Головне пам’ятати: на початку шляху все можуть зробити помилки. І це не фатально при заняттях спортом. Будь-яка невдача може чогось навчити в житті, головне не зламатися і не втратити потрібну мотивацію. І чим адекватніше була сприйнята невдача, тим краще.

Також необхідно рухатися до реальної мети, яка не вимагає занять в 6:00. Та й організм не витримає такого знущання над собою. Почнеться апатія і небажання що-небудь робити. Треба робити таке навантаження, яка не зашкодить організму. І бажано, щоб інші діла не забувалися. Їх теж треба виконувати.

Якщо робочий графік не збігається з роботою тренажерних залів, то це не біда. Багато хто знаходить вихід з такого становища за допомогою закупівлі тренажерів до себе додому. Тим більше таких тренажерів дуже багато. І для них такий варіант найбільш прийнятний.

5.4 Заводимо щоденник тренувань Для того щоб ваші плани реалізовувалися, радимо завести щоденник тренувань. Для цього візьміть товстий зошит чи щоденник, пишіть дату, а навпроти — час занять і кількість виконаних вправ. Якщо тренуєтеся в залі, то вже встигли побачити у деяких людей такі зошити, де вони роблять записи.

Доведено, що ведення щоденника збільшує результативність занять на 40%. Записуйте результати кожне тренування, поступово збільшуючи навантаження. Завдяки цим позначками ви зможете відслідковувати своє вдосконалення, що стане додатковою мотивацією. Робіть це регулярно. Згодом помітите наскільки це зручно. Якщо ви сучасна людина, то вам краще буде користуватися електронним щоденником тренувань, які з’явилися на ринку.

З усього вищесказаного ви повинні зрозуміти, що ведення щоденника допомагає розробити план дій; вибудувати тренувальний режим, враховуючи особливості свого організму.

5.5 Міняємо світогляд і настроюємо себе за успіх Позитивний настрій і доброзичливе ставлення до себе і оточуючих, набагато продуктивніші, ніж критика. Якщо сьогодні ви вирішили, що настав час зайнятися спортом, то в цілях мотивації похваліть себе за цей намір. Згадайте, коли ви в останній раз заохочували себе? Чи вмієте ви хвалити себе? Раніше вважалося, що розхвалювати себе нескромно. У нашому столітті з’явилося багато людей незадоволених собою, з купою комплексів. Все це дурниці, себе треба любити! Це не означає, що слід ставати егоїстом, хваліть себе, але в міру.

Якщо ви почали займатися фізичними вправами, вам нелегко морально і фізично, варто хвалити себе часто і постійно. Вчора відмовилися від ліфта і піднялися на 3 поверх. Молодець! Через тиждень вже на 6-ій. Чудово! Насолоджуйтесь відчуттям перемоги.

Винагороджувати себе треба за все, не залишайте це на потім. При найменшому особистому досягненні не гріх побалувати себе.

Полюбіть себе таким, яким ви є, з усіма недоліками. Зрозумійте, кожна вада, яку ви бачите в собі, для багатьох оточуючих є гідністю, вашою родзинкою.

Міняйте світогляд, займайтеся спортом, і життя засяє новими фарбами. Можливо, досягнувши певних результатів, ви зустрінете свою другу половинку, про що давно мріяли. А, може, на особистому фронті у вас все в порядку, але останнім часом ви все частіше ловите на собі закоханий погляд рідних очей. Хіба це не сама значуща мотивація для занять і підтримки себе у формі.

З маленьких перемог по цеглинці складається фундамент здорового та повноцінного життя.

5.6 Радіємо новому життю До речі, спорт — прекрасний спосіб відірватися від телевізора, комп’ютера, ліжка, їди. Пробуйте різні види фізичного навантаження, поки не визначитеся, який з них радує ваші душу і тіло. Шукайте новий маршрут для прогулянок, нову стежку для пробіжки. Тоді вам не буде нудно, адже нудьга — вірний спосіб втратити мотивацію.

Прийде момент, коли оточуючі побачать зміни вашого тіла, навіть якщо для вас вони незначні. Вам будуть говорити компліменти. Цей момент може стати переломним у вашому житті, тому що ви зрозумієте, ваші старання не були марними і спорт увійшов у ваше життя назавжди.

6. Фактори, які впливають на мотивацію студентів щодо занять спортом і фізичною культурою

Для з’ясування мотивації студентів у сфері фізичного виховання і визначення шляхів її формування необхідно установити ті спонукання, якими керується молодь своїх учинках, бажаннях у процесі навчальної і позакласної діяльності. Мотиваційна сфера завжди складається з ряду спонукань: ідеалів і ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів, цілей, інтересів та ін. Ці спонукання виконують різну роль у загальній картині мотивації, на різних етапах вікового розвитку здобувають то більше, то менше значення, тому знання їх допоможуть викладачу диференційовано впливати на мотивацію студентів до фізичного самовдосконалення.

Будь-яка діяльність починається з потреб, усі вони, навіть біологічні за походженням, формуються при взаємодії дитини з навколишнім середовищем і залежать від ряду факторів. Потреба — це спрямованість активності людини, психічний стан, що створює передумову діяльності. Однак сама по собі потреба; не визначає характеру діяльності, тому що може бути задоволена різними предметами і способами. Предмет задоволення визначається тоді, коли людина поминає діяти.

Низька мотивація діяльності студентів пов’язана з певними факторами, що в різному співвідношенні можуть виступати відповідно до умов проживання молоді, навколишнього середовища, сімейного виховання.

Існують певні розходження у структурі зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на мотивацію до систематичного виконання фізичних вправ як засобу самовдосконалення у студентів.

У студентів відносно рівноцінними щодо впливу є такі зовнішні фактори, як поради батьків, поради викладача далі йдуть відвідування змагань, поради друзів, телепередачі і преса.

Внутрішніми факторами, які впливають на інтенсивність мотивації, можна вважати знання, переконання, бажання і пошук причин, що заважають реалізувати мету. У вищих навчальних закладах студенти, особливо дівчат, впевненість у користі занять фізичними вправами більша.

До об'єктивних зовнішніх причин, які утруднюють реалізацію мети, можна віднести відсутність груп за інтересами і спроможність оплачувати заняття, до внутрішніх причин, які відбивають нестійкість мотивів та інтересів і низьку мотивацію, належить брак часу.

В студентів простежується однаковий рейтинг факторів і у хлопців, і у дівчат. Такий збіг за ступенем впливу різних факторів спостерігається в міру зменшення території. Умань — невеликий районний центр, хоч і відрізняється від сільської місцевості умовами, властивими місту, але спосіб життя студентів обумовлений здебільшого сімейним вихованням і невеликою різноманітністю. У зв’язку з цим і захоплення у вільний час у них переважно збігаються.

6.1 Сімейне виховання

Сімейне виховання відіграє значну роль у формуванні фізкультурно-спортивних інтересів молоді. Сімейні традиції передаються з покоління в покоління. Залучаючи дитину до спорту з раннього дитинства, батьки заздалегідь піклуються про здорове майбутнє свого «чада». Доведено, що діти, які займаються фізичною культурою і спортом, менш схильні до таких шкідливих звичок, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія і т.п. Під впливом фізичних вправ у них виробляється стійкий імунітет до різних видів захворювань. Хтось з «великих» сказав: «Коли людина не діє, вона псується», вкладаючи у значення слова «псується» те, що людина легко підпадає під вплив «дурної» компанії, переймає шкідливі звички й у підсумку гине як особистість. Дуже часто діти неблагополучних родин попадають під такий вплив, так і не усвідомивши того, що є інший бік життя. Тому дуже важливо, щоб кожний з батьків приділяв якнайбільше уваги вихованню своєї дитини, враховуючи її уподобання та інтереси.

Вплив родини на формування інтересу до занять фізичною культурою і спортом становить 21,6% у хлопців і 19,7% у дівчат. З віком на цей фактор указує менша кількість підлітків — у 6-х класах це відзначили 34,5% хлопців і 32,9% дівчат, а в 9-х класах тільки 17,2% хлопців і 20,6% дівчат.

Виявлено низьку мотивацію студентів до систематичних занять фізичною культурою і спортом (60−70% не займаються ФК і С). Однак молодь вказує на факт таких занять у своїх анкетах, це ж і підтверджують їхні батьки. Дослідження показали невідповідність між відповідями студентів, про заняття фізичним вихованням і спортом, і фактичним станом. Звідси випливає омана більшої частини батьків про зайнятість своїх дітей. Більшість батьків не могли відповісти на запитання про кількість занять ФВ і С на тиждень їхніх дітей у 9-х класах.

Батьки більше інформовані про інтереси дівчат до художніх фільмів (30% необізнаних), ніж зі спорту (67% необізнаних). Батьки хлопців також краще інформовані про художні інтереси дітей (46% необізнаних), ніж про спортивні інтереси (100% необізнаних).

Про заняття студентів у вільний час більш інформовані батьки хлопців (26% необізнаних), ніж дівчат (60% необізнаних).

Батьки дівчат краще інформовані про те, як проводять вільний час дівчата (60%). Великий відсоток розбіжностей між відповідями студентів і батьків свідчить про низьку контактність між ними, про те, що в родині рідко обговорюється корисна інформація, батьки не намагаються з’ясувати інтереси своїх дітей і висунути стимули для їхнього розвитку і формування потреби в самовдосконаленні організму засобами рухової активності. Батьки студентів переконані в дії свого авторитету і слухняності студентів і тому не контролюють їх заняття, що призводить до появи шкідливих звичок у 65−70% хлопців і 57% дівчат 5−6-х класів, недотримання режиму дня в 70%, правильного харчування 65−80% студентів. Ці звички вкорінюються і навіть пильна увага і контроль з боку батьків уже не можуть змінити ситуацію.

Виявлені факти вимагають широкої просвітницької роботи з батьками через телебачення, пресу, шкільні батьківські комітети, які повинні сприяти підвищенню ролі сімейного виховання, відновлення контакту між батьками і дітьми, що сприятиме і підвищенню самосвідомості молоді не тільки мати бажання бути здоровим, але і реалізувати його.

Природно, що відсутність спілкування з своїми дітьми, незнання їхніх інтересів і безконтрольність призводить до послаблення впливу сімейного виховання, до переміщення сфери впливу на «вулицю», тобто в мікросередовище, що, на жаль, має частіше негативний вплив. Це і виявляється в появі згубних звичок.

Батькам необхідно враховувати психологію молоді, їхнє раннє дорослішання і прагнення мати власну думку щодо заборонних дій.

6.2 Вплив телебачення

Вплив телебачення на формування мотивів й інтересів зумовлений щоденним переглядом телепередач, причому вікові коливання незначні. У будній день діти дивляться телепередачі протягом 2−3 годин, а у вихідні більше 4-х годин. На першому місці як у хлопців, так і у дівчат канал 1 +1, на другому — СТБ і на третьому — ГРТ.

Досить чітко прослідковується структура інтересів молоді до телепередач. Біля 50% студентів приваблюють закордонні кінофільми. У хлопців великий інтерес викликають бойовики, у дівчат — комедії і мелодрами. Із розважальних передач великою популярністю користується КВК.

Хлопців більше, ніж дівчат, приваблюють передачі про змагання переважно з футболу і баскетболу, вони люблять дивитися змагання і передачі про бодібілдінг, однак їх показують дуже рідко. Дівчата цікавляться передачами про фітнес й аеробіку.

Отже, структура інтересів молоді за тими телепередачами, якими вони цікавляться, досить прозора. Інтереси хлопців спрямовані здебільшого до бойовиків, сюжети яких пов’язані з протиборством, що виявляється в різних видах фізичного насильства, стрілянині з різних видів зброї, спортивних і неспортивних видах боротьби, боксу. Ідеалом хлопців є тип супермена, уособлений зірками Голівуду. Однак, крім негативних моментів, є і позитивні, тому що «ідеал» має красиву фігуру, сталеві м’язи, володіє видами бойових мистецтв, фізично сильний, спритний і витривалий, тобто ці якості цілком досяжні при спеціальних заняттях. Тому хлопці ставлять за мету, займаючись фізичними вправами, стати сильним, витривалим і мати красиву фігуру. Звідси в них й інтерес до передач про бодібілдінг, вони хочуть довідатися як досягти цього, займаючись самостійно.

У дівчат виникає інший ідеал, вони складають з мелодрам образ красивої, стрункої, романтичної героїні. Звідси в них і виникає бажання схуднути і мати красиву фігуру. Необхідно констатувати, що ідеали молоді змінилися. Якщо раніше вони хотіли бути схожими на відомих спортсменів, то тепер вони навіть не знають їхніх прізвищ. Такі ідеали можуть формувати тільки мету, але не підвищувати активність для її досягнення. Для підвищення мотивації необхідні діючі спонукання і стимули.

Знаючи телеканали і передачі, які дивляться студенти, необхідно включати рекламні ролики про здоровий спосіб життя, рухову активність, що можуть служити сюжетом для реклами безалкогольних напоїв, тренажерних пристроїв, фітнес-центрів і т.п. Ці сюжети і сценарії повинні розроблятися разом із психологами й охоплювати широку вікову аудиторію. Необхідно повернути на телеканали передачі про масові змагання типу «Папа, мама, я — спортивна сім'я», «Роби як ми, роби краще нас» та інші спортивно-розважальні передачі, які мають як пізнавальний, так і рекламний характер.

Телебачення володіє широкою глядацькою аудиторією студентів і тому може стати діючою силою залучення їх до систематичних занять фізичною культурою і спортом, що буде сприяти їхньому самовдосконаленню, зміцненню здоров’я і використанню своїх фізичних здібностей на благо суспільства, а не проти нього.

6.3 Роль преси

Одним з комунікативних факторів, що несе інформацію, є преса. Нас цікавило питання: Чи читають студенти спортивну пресу? З’ясувалося, що читають пресу 55,9 ± 2,02% хлопців і 38,1 ± 1,96% дівчат. Практично в усі вікові періоди, крім 5-го і 10-го класу, інтерес до преси у хлопців вищий, ніж у дівчат, у 2 рази.

Яка ж інформація цікавить молодь? Хлопців більше цікавлять результати змагань (71,3 ± 6,65%), інформація про корекцію фігури — 21,4 ± 2,4%, зміст самостійних занять — 16,6 ± 2,17%, небагатьох цікавлять дієти — 4,2 ± 1%, системи загартовування — 3,9 ± 1,2% й оздоровчі програми занять —2,1 ±0,81%.

Дівчат більше цікавить інформація про корекцію фігури — 57 ± 3,12%, про змагання — 41,3 ± 3,11%, оздоровчі програми занять — 25,2 ± 2,75%, дієти — 17,8 ± 2,39%, зміст самостійних занять — 10,7 ± 1,9% і система загартовування — 4,9 ± 1,38%.

Отже, відповіді на це питання підтвердили відповіді на питання про мотиви занять ФК і С студентів, тому що 48,8 ± 2,86% хлопців шукають інформацію, яка стосується оздоровлення, корекції фігури, дієти, загартовування, самостійних занять, тобто того, що пов’язано із самовдосконаленням і зміцненням здоров’я.

У дівчат більшою мірою, ніж у хлопців, виявляється інтерес до інформації про самовдосконалення (у сумі виявилося 115,6%). Це означає, що дівчата відзначили не один вид інформації, а декілька. Дівчат більше цікавить інформація про корекцію фігури, про змагання, оздоровчі програми занять, дієту, зміст самостійних занять, систему загартовування. Ці відповіді ще раз_ підтверджують, що у студентів присутній мотив самовдосконалення для поліпшення здоров’я, фігури. Вони шукають інформацію, яка сприяла б досягненню мети, і такої інформації у пресі повинно бути більше, вона повинна бути доступною, зрозумілою й підготовленою кваліфікованими фахівцями.

Вивчення інтересу до рубрик підтвердило висновок про те, що у більшості хлопців і дівчат мотиви занять ФК і С більшою мірою пов’язані з самовдосконаленням організму й оздоровленням.

6.4 Вплив студентського виховання

Вищий навчальний заклад особі викладача фізкультури перестала бути діючим фактором, який впливав би на виховання мотивації до систематичних занять ФК і спортом у позаурочний час. Причини цього залежать не тільки від особистості викладача фізкультури, але і від постановки процесу фізичного виховання у визначений час. Один з напрямків сучасної «Концепції фізичного виховання» направлений на те, щоб домогтися більш високих результатів фізичної підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів, технологій, де головним є не процедура натаскування на руховий результат, а складна і кропітка робота з формування щиро зацікавленого відношення до процесу самовдосконалення, створення умов для оволодіння способами удосконалювання своєї особистості.

Завдання полягає в тому, щоб зробити активну рухову діяльність більш осмисленою, цілеспрямованою, найбільшою мірою відповідною індивідуальним особливостям кожного, хто займається. Необхідно акцентувати увагу на елементах, які покликані сприяти ефективному формуванню у студентів грамотного відношення до себе, свого тіла, сприяти формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню необхідності зміцнення здоров’я, ведення здорового способу життя, фізичного удосконалення.

Висновки

У студентів навчальних закладів знижується інтерес до занять з фізичного виховання від І до ІІІ курсів.

Більшість студентів позитивно ставляться до фізичного виховання і розуміють значимість теоретичних знань для самостійних занять фізичними вправами;

У навчальному процесі з фізичного виховання у навчальному закладі відсутні теоретичні заняття з фізичної культури. У зв’язку з відсутністю часу на уроках ФК, теоретичні знання про самооцінку ФР і ФП, вплив фізичного навантаження на організм людини можна ввести в такі дисципліни, як біологія, анатомія, валеологія.

Уроки ФК обов’язково повинні включати теоретичну частину, яка вміщувала б матеріал про дозування фізичних навантажень, критерії ефективності занять фізичними вправами, структуру і зміст індивідуальних програм ФОЗ;

У різні вікові періоди провідну роль у поясненні підстави занять фізичною культурою і спортом відіграють різні мотиви.

З віком збільшується розуміння структури мотиву як внутрішнє спонукання, а не як «реактивне «, обумовлене лише зовнішніми впливами і обставинами.

Зміцнення мотивації до занять фізичною культурою і спортом відбуватися в результаті співвіднесення людиною своїх потреб з можливостями та особливостями виконуваної діяльності.

Основними методами формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом є заохочення і змагання (з урахуванням можливостей учнів).

Основними умовами формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою і спортом є організація навчально-виховного процесу з урахуванням педагогічних вимог (принципи, закономірності, вікові особливості і т.д.).

Тривалі спостереження за учнями на уроках фізичної культури дають підставу вважати, що провідним мотивом у заняттях все більше стає інтелектуальний інтерес, який більшою мірою розвивається під впливом теоретичних знань.

Список використаної літератури

1. Андреева Е. В. Мотивационные факторы учебной деятельности школьников // Фізичне вих., спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: 36. Наук. пр. -Луцьк, 1999. -С.771−774.

2. Антікова В.А., Єфімов А. О. Виховання у студентів інтересу до занять з фізичної культури // Роль ФК у здоровому способі життя: Матер. І наук.-практ. конф. — Львів. 1992. — С. 17!-172.