Березові, вересові, фіалкові

План

1. Березові

1.1. БЕРЕЗА КЛОКОВА (Betula klokovii Zaverucha)

1.2. БЕРЕЗА ДНІПРОВСЬКА (Betula borysthenica Klok.)

1.3. БЕРЕЗА ТЕМНА (Betula obscura A. Kotula incl. B. Kotulae)

1.4. БЕРЕЗА НИЗЬКА (Betula humilis Schrank)

1.5. БЕРЕЗА НИЗЬКА (Betula humilis Schrank)

2. Вересові

2.1 ХАМЕДАФНА ЧАШКОВА

2.2. СУНИЧНИК ДРІБНОПЛОДИЙ Arbutus andrachne L.

2.3 РОДОДЕНДРОН СХІДНОКАРПАТСЬКИЙ, рододендрон Кочі, червона рута Rhododendron kotschyi Simonk. (Rh. myrtifolium Schott et Kotschy)

3. Фіалкові

3.1 ФІАЛКА ДЖОЯ (Viola jooi Janka)

3.2. ФІАЛКА БІЛА (Viola alba Bess.)

3.3 ФІАЛКА КРИМСЬКА, фіалка скельна (Viola oreades Bieb.)

Використана література

1. Березові

1.1. БЕРЕЗА КЛОКОВА (Betula klokovii Zaverucha)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma), Родина Березові - Betulaceae.

Наукове значення. Реліктовий ендемічний вузьколокальний вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Кременецькi гори (гори-останцi Страхова, Маслятин).

Місця зростання. Вапняковi скелi, вапняково-пiщанi схили.

Чисельність. Локальні популяції нечисленні (понад 20 дерев), зменшуються.

Причини зміни чисельності. Природне згасання виду, обмеженість ареалу, слабке насіннєве відновлення.

Загальна характеристика. Листопадне дерево заввишки до 12 м, молоді гілки опушені, іноді - зі смолистими бородавочками. Листки цупкі, шкірясті, зубчасті. Квітки зібрані у сережки. Плід — однонасінний горішок з плівчастими крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Кременецьких Горах — філіалі природного заповідника Медобори. Рекомендується вирощувати у ботанічних садах. Необхідно постійно контролювати стан популяцій виду.

1.2. БЕРЕЗА ДНІПРОВСЬКА (Betula borysthenica Klok.)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma). Родина Березові - Betulaceae

Наукове значення. Ендемічний нижньодніровський вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Пониззя Днiпра i Пд. Бугу.

Місця зростання. Пiщанi арени у рiчкових долинах (у складi невеликих березових гаїв — «колкiв»).

Чисельність. Локальні популяції бувають численні, кількість їх скорочується.

Причини зміни чисельності. Затоплення окремих місць зростання, витіснення сосновими насадженнями.

Загальна характеристика. Листопадне дерево заввишки до 10 м, з білою корою на стовбурі, червонувато-бурою, зі смолистими бородавочками — на гілках. Листки цупкі, шкірясті, яйцевидно-ромбічні, іноді - довгастояйцевидноромбічні, на коротко опушених або майже оголених черешках. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Плід (горішок) яйцевидний, опушений біля верхівки, з плівчастими крильцями. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику. Доцільно встановити контроль за станом популяцій, створити заказники у місцях зростання берези дніпровської, вирощувати її у ботанічних садах.

1.3. БЕРЕЗА ТЕМНА (Betula obscura A. Kotula incl. B. kotulae Zaverucha (B. verrucosa Ehrh. subsp. obscura (A. Kotula) A. et D. Love)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Березові - Betulaceae

Наукове значення. Центральноєвропейський пограничноареальний вид.

Статус. III категорія.

Поширення. Передкарпаття, зрiдка — Правобережжя (зони мiшаних лiсiв та лiсостепова). Вид поширений також у сх. частинi Центр. Європи.

Місця зростання. Широколистянi лiси, вологi лiсовi узлiсся та галявини, схили пагорбiв, пiдсушенi болота.

Чисельність. Популяції нечисленні. Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Вирубування лісу в місцях зростання берези темної.

Загальна характеристика. Дерево заввишки 9−12 м, з чорно-сірою, сірою або чорно-коричневою гладкою корою. Листки берези яйцевидні, пилчасті або двопилчасті, шкірясті. Квітки зібрані у сережки. Плід — горішок з плівчастими крильцями. Цвіте у квітнітравні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Охороняється у Кременецьких Горах — філіалі природного заповідника Медобори (Тернопільська обл.). Вирощують у Центр, ботанічному саду НАН України (Київ). Необхідно контролювати стан популяцій; створити заказники у місцях зростання виду, вирощувати його у ботанічних садах.

1.4. БЕРЕЗА НИЗЬКА (Betula humilis Schrank)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Березові - Betulaceae

Наукове значення. Реліктовий гляціальний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Полiсся, Волинська височина, зрiдка — пн. частина Правобережного Лiсостепу. Вид поширений на Скандинавському п-овi, у пн. частинi Сх. Європи, на Уралi, у Сх. Сибiру.

Місця зростання. Евтрофнi (осоково-гiпновi та осоковi) та мезотрофнi (осоково-сфагновi, березово-осоково-сфагновi, очеретяно-сфагновi) болота.

Чисельність. Трапляються поодинокі куртини або групи. Спостерігається зменшення кількості популяцій.

Причини зміни чисельності. Осушування та освоєння боліт.

Загальна характеристика. Чагарник заввишки 1−2,5 м, з чорно-бурою корою на старих гілках, червонувато-бурою — на молодих, вкритих смолистими бородавочками і рідкими короткими волосками. Листки завдовжки 1- З см, серцевидні або яйцевидно-овальні, з зубчастим краєм. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Жіночі сережки при плодах довгастояйцевидні, з двома листками біля основи. Плід (горішок) завдовжки до 2 мм, з крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно (розростанням кущів) та насінням.

Заходи охорони. Охороняється в природному заповіднику Розточчя (Львівська обл.), Шацькому національному природному парку (Волинська обл.) та на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Романівське болото (в межах Києва). Слід надати природоохоронний статус усім територіям, де зростає вид.

1.5. БЕРЕЗА НИЗЬКА (Betula humilis Schrank)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Березові - Betulaceae

Наукове значення. Реліктовий гляціальний вид на пд. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Полiсся, Волинська височина, зрiдка — пн. частина Правобережного Лiсостепу. Вид поширений на Скандинавському п-овi, у пн. частинi Сх. Європи, на Уралi, у Сх. Сибiру.

Місця зростання. Евтрофнi (осоково-гiпновi та осоковi) та мезотрофнi (осоково-сфагновi, березово-осоково-сфагновi, очеретяно-сфагновi) болота.

Чисельність. Трапляються поодинокі куртини або групи. Спостерігається зменшення кількості популяцій.

Причини зміни чисельності. Осушування та освоєння боліт.

Загальна характеристика. Чагарник заввишки 1−2,5 м, з чорно-бурою корою на старих гілках, червонувато-бурою — на молодих, вкритих смолистими бородавочками і рідкими короткими волосками. Листки завдовжки 1- З см, серцевидні або яйцевидно-овальні, з зубчастим краєм. Квітки різностатеві, зібрані у сережки. Жіночі сережки при плодах довгастояйцевидні, з двома листками біля основи. Плід (горішок) завдовжки до 2 мм, з крильцями. Цвіте у травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно (розростанням кущів) та насінням.

Заходи охорони. Охороняється в природному заповіднику Розточчя (Львівська обл.), Шацькому національному природному парку (Волинська обл.) та на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Романівське болото (в межах Києва). Слід надати природоохоронний статус усім територіям, де зростає вид.

2. Вересові

2.1 ХАМЕДАФНА ЧАШКОВА

Chamaedaphne calyculata (L.) Moench (Lyonia calyculata Reichenb; Cassandra calyculata D. Don)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Родина Вересові - Ericaceae

Наукове значення. Вид з диз`юнктивним ареалом на його пд. межі.

Статус. I категорія.

Поширення. Правобережне Полiсся. Вид поширений на Скандинавському пiвостровi, в Центр, та Сх. Європi, Зх. i Сх. Сибiру, Пд.-Сх. Китаї, Пн. Японiї.

Місця зростання. Олiготрофнi та мезотрофнi болота з розрiдженим сосновим ярусом, iнодi в угрупованнях з багнам звичайним.

Чисельність. Популяції нечисленні, деякі місцезнаходження зникли.

Причини зміни чисельності. Осушення та освоєння боліт.

Загальна характеристика. Багаторічна рослина (кущик) заввишки 15−60 см. Стебло прямостояче, розгалужене, молоді пагони вкриті лусочками. Листки ланцетні або видовженоеліптичні, по краях дрібнозубчасті, зимують. Квітки звисаючі, на коротких ніжках, зібрані у однобічну пазушну китицю; віночок білий. Плід — багатонасінна коробочка. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням і розростанням куртин.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у Вутвицькому (Камінь-Каширський р-н Волинської обл.) та Сварицевицькому (Зарічненський р-н Рівненської обл.) заказниках загальнодержавного значення. Слід виявити і взяти під охорону нові місцезнаходження виду, контролювати стан популяцій.

2.2. СУНИЧНИК ДРІБНОПЛОДИЙ (Arbutus andrachne L.)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Наукове значення. Реліктовий середземноморський вид на пн. межі ареалу.

Статус. II категорія.

Поширення. Пд. берег Криму (вiд мису Айя до г. Кастель). Вид поширений у Сх. Середземномор`ї, Малiй Азiї, Зх. Закавказзi.

Місця зростання. Кругi (20−80°) пд. схили та урвища з дуже сухими щебенисто-кам`янистими червоно-коричневими грунтами.

Чисельність. Заг. площа місць зростання становить майже 20 тис. га. В центр, частині кримського ареалу вид є едифікатором своєрідних угруповань, на його периферії та в листяних лісах зростає поодинці. Чисельність виду на г. Кастель становить 80 дорослих особин та 72 рослини підросту на 1 га, на мисі Мартьян — відповідно 136 та 557, на мисі Айя — 111 та 52.

Причини зміни чисельності. Антропогенний вплив (рекреаційне навантаження, будівництво, терасування схилів та ін.), кліматичні умови (весняні заморозки, різкі зниження температури взимку), слабка конкурентна здатність виду.

Загальна характеристика. Вічнозелене листяне дерево заввишки до 5 м, з викривленим стовбуром і зігнутими гілками. Кора гладенька, яскраво-червона, влітку злущується, відкриваючи молоду зелену кору, яка поступово стає червоною. Деревина біла, тверда, щільна. Листки яйцевидні, овальні (або еліптичновидовжені), шкірясті; листопад улітку. Квітки жовтуватоабо зеленувато-білі, зібрані у верхівкові, залозисто-опушені волоті завдовжки до 10 см. Плід — ягодоподібна кістянка (діаметр до 1 см), сітчастозморшкувата, червонувато-оранжева. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у жовтні - січні. Розмножується насінням. Геміксерофіт.

Заходи охорони. Охороняється у природних заповідниках Ялтинському гірсько-лісовому та Мис Мартьян, заказнику загальнодержавного значення Мис Айя. Вирощують у парках Криму. Слід контролювати динаміку популяцій виду.

2.3 РОДОДЕНДРОН СХІДНОКАРПАТСЬКИЙ, рододендрон Кочі, червона рута Rhododendron kotschyi Simonk. (Rh. myrtifolium Schott et Kotschy)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Наукове значення. Карпатсько-балканський високогірний вид на ПН.-СХ. межі ареалу.

Статус. III категорія.

Поширення. Українськi Карпати (масиви Чорногора, Мармароський та Свидовець, Чивчинськi гори). Вид поширений у Карпатах, на Балканах.

Місця зростання. Субальпiйський, частково альпiйський пояси. Як едифiкатор формує чистi заростi або зростає в асоцiацiї з чорницею, ялiвцем сибiрським та iншими рослинами.

Чисельність. Популяції численні, однак кількість особин у них зменшується. За останні десятиріччя рослина подекуди (полонина Штиришора на масиві Свидовець та ін.) зникла.

Причини зміни чисельності. Зривання квітів, вирубування, спалювання чагарникових заростей навесні (засіб боротьби з біловусником на полонинах).

Загальна характеристика. Вічнозелений кущ заввишки 10−40 см. Стебло розгалужене, молоді гілки опушені. Листки (завдовжки до 2 см) зелені (зісподу — лускато-іржаві), еліптичнояйцевидні, шкірясті, блискучі. Квітки рожево-червоні, іноді білі, зібрані (по 5−7) у щитковидний зонтик. Плід — коробочка завдовжки 4−5 мм. Цвіте у травні - липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням вегетативно. Геліофіт.

Заходи охорони. Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Карпатському національному природному парку та на тер. пам`ятки природи загальнодержавного значення Скелі Близниці у Рахівському р-ні Закарпатської області. Слід у місцях найбільшого поширення виду створити заказники, заборонити знищення рослини.

3. Фіалкові

3.1 ФІАЛКА ДЖОЯ (Viola jooi Janka)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Наукове значення. Реліктовий центральноєвропейський гірський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Передкарпаття (бiля с. Герасимiв Тлумацького р-ну та бiля с. Назаренкове Городенкiвського р-ну Iвано-Франкiвської обл.-урочища Балди i Жолоб). Вид поширений також у Пд. та Сх. Карпатах.

Місця зростання. Найчастiше крутi (до 60°) пiвнiчнi (рiдше — зх. або сх.) схили з гiпсiв або вапнякiв, на погано розвинутих дерново-карбонатних грунтах.

Чисельність. Популяції виду виявлені у двох місцях зростання (заг. площа до 1 га) з проективним покриттям менше 1%.

Причини зміни чисельності. Стенотопність та слабка конкурентна здатність виду.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 5−15 см. Листки темно-зелені, зарубчасто-зубчасті, серцевидно-трикутні, опушені жорсткуватими волосками, зібрані у прикореневу розетку. Квітки рожево-фіолетові, з пурпурним відтінком; пелюстки оберненояйцевидні. Цвіте у травні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Плід — коробочка з волосистим опушенням. Облігатний петрофіт. Ксеромезофіт.

Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Доцільно створити пам`ятки природи в урочищах Балди і Жолоб. Рекомендується докладно гартувати місця зростання та дослідити динаміку популяцій, вирощувати вид у ботанічних садах.

3.2. ФІАЛКА БІЛА (Viola alba Bess.)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Наукове значення. Центральноєвропейський вид.

Статус. I категорія.

Поширення. Приднiстров`я (поблизу с. Степанiвки Заставнiвського району Чернiвецької областi), Закарпаття (Чорна гора у Виноградiвському р-нi, бiля мiст Виноградiв i Берегове), Лiсостеп, Степ i Крим. Вид поширений також у Центр. Європi.

Місця зростання. Узлiсся та лiсовi галявини, серед чагарникiв у лiсостепових i степових ценозах.

Чисельність. Трапляється поодинці або невеликими групами.

Причини зміни чисельності. Розорювання земель, хімічна обробка грунтів.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки 10−15 см. Листки прикореневої розетки серцевиднотрикутні, з білими щетинистими волосками. Пластинки листків зелені, зарубчасто-зубчасті, прилистки вузьколанцетні. Квіти білі, запашні. Плід — коробочка. Цвіте у квітні - червні. Плодоносить у липні - серпні. Розмножується насінням.

Заходи охорони. Не здійснювалися. Слід контролювати стан популяцій та створити заказники в місцях зростання виду.

3.3 ФІАЛКА КРИМСЬКА, фіалка скельна (Viola oreades Bieb.)

Ряд Покритонасінні - Magnoliophyta (angiosperma)

Наукове значення. Реліктовий ендемічний кримсько-кавказький вид з диз`юнктивним ареалом.

Статус. III категорія.

Поширення. Гiрський Крим (яйли). Вид поширений також на Кавказi.

Місця зростання. Лучно-степовi угруповання кримських яйл (на вис. 1100−1400 м над рiвнем моря) на дерново-карбонатних грунтах та осипищах.

Чисельність. Популяції виду нечисленні.

Причини зміни чисельності. Зривання квітів на букети, залісення яйл.

Загальна характеристика. Багаторічна трав`яниста рослина заввишки до 15 см, з підземними повзучими нитковидними пагонами. Стебло з укороченими меживузлями. Листки довгастояйцевидні, прилистки — перистозубчасті. Квітки великі (діаметр 30−40 мм), одиничні, забарвлення — від жовтого до фіолетового. Плід — коробочка. Цвіте у квітні - травні. Плодоносить у липні. Розмножується вегетативно і насінням. Мезофіт. Геліофіт.

Заходи охорони. Занесено до Європейського Червоного списку (1991). Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому та Кримському природних заповідниках. Доцільно контролювати динаміку популяцій виду.

Використана література:

1. Заверуха Б. В., 1964, 1985; Определитель высших растений Украины, 1987.

2. Флора УРСР, 1952; Андриенко Т. Л., 1982; Определитель высших растений Украины, 1987.

3. Вульф Е. В., 1957; Флора УРСР, 1957; Определитель высших растений Крыма, 1972; Чопик В. И., 1978; Голубева И. В., 1982; Красная книга СССР, 1984; Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дидух Я. П., Молчанов Е. Ф., 1985; Ена А. В., 1986; Определитель высших растений Украины, 1987.