Ступені токсичності деяких складових пестицидів та стимуляторів росту рослин для медоносних бджіл (реферат)

Реферат на тему:

Ступені токсичності деяких складових пестицидів та стимуляторів росту рослин для медоносних бджіл Відомо, що серед усіх сільськогосподарських тварин медоносні бджоли є найбільш чутливими до забруднення навколишнього середовища. Навіть незначна концентрація токсичної речовини у ґрунті, воді, повітрі, нектарі або пилку медоносних рослин часто призводить до масового ураження та загибелі цих комах. Крім того, знаючи ступінь токсичності тієї чи іншої речовини для медоносних бджіл, можна судити про її токсичність і для людини [4].

Метою роботи було визначення ступеня оральної та контактної токсичності для бджіл деяких речовин (гліфосату, 2,4 — діхлорфеноксіоцтової кислоти, метсульфурон метилу, ацетохлору, тріадімефону, фосетилу алюмінію та лямбда-цигалотрину), які входячи до складу багатьох пестицидів та стимуляторів росту рослин, широко застосовуються у сільському господарстві України та інших країн світу [1,2].

У дослідах використовували медоносних бджіл (Apis mellifera) української степової породи, одержаних від здорової сім'ї з експериментальної пасіки лабораторії якості та безпеки продукції АПК, НАУ.

Діапазон робочих концентрацій для кожної з досліджуваних речовин визначали емпірично, шляхом проведення серії попередніх досліджень на невеликих (10−15 шт.) групах бджіл.

Визначення оральної та контактної токсичності досліджуваних речовин проводили у лабораторних умовах методами групової обробки. Тривалість періоду спостереження — 48 год. [3,5].

При визначенні контактної токсичності розчином досліджуваної речовини обробляли листи фільтрувального паперу, на один лист витрачали 2 мл робочого розчину. Листи підсушували протягом 1 год. та поміщали у садки для бджіл відповідної групи. Для контрольної групи листи обробляли розчинником, що використовувався у цьому досліді.

Бджіл для досліду відбирали з однієї гніздової рамки, струшуючи у контейнер, виготовлений з металевої сітки, який поміщали в ексикатор та обробляли бджіл чистим СО2 протягом двох хвилин для тимчасової втрати рухливості. Потім їх відразу переносили до садків, виготовлених з металевої нержавіючої сітки з шириною ячейки 3,5 мм, дно яких було застелене фільтрувальним папером. До кожного садка поміщали по 20 бджіл, яких годували досхочу 50%-ним цукровим сиропом з пластикових годівниць. Усього сформували шість груп бджіл: одну контрольну та п’ять дослідних. У кожній групі було 3 садки, які з бджолами ставили у термостат з системою пасивної вентиляції, де підтримували температуру плюс 32 °C та відносну вологість 35−70% [6].

При визначенні оральної токсичності до 50%-ного цукрового сиропу, який згодовували бджолам дослідних груп, додавали різну кількість відповідної речовини. Сироп згодовували з пластикових годівниць, які перед постановкою у садки зважували. Для визначення втрати маси годівницями за рахунок випаровування вологи у термостат також поміщали садки без бджіл з попередньо зваженими годівницями з сиропом.

Масу з'їденого бджолами корму визначали за різницею маси годівниць до та після проведення досліду, при цьому враховували втрату їх маси за рахунок випаровування вологи.

Підрахунок загиблих та уражених бджіл при визначенні оральної та контактної токсичності проводили на 24-ту та 48-му годину досліду. На основі одержаних даних розраховували показники LC50 та LD50.

Результати досліджень. Результати проведених досліджень наведено в таблиці.

1. Оральна та контактна токсичність деяких речовин для медоносних бджіл.

Як видно з таблиці, серед досліджених речовин порівняно високу токсичність для медоносних бджіл має лише лямбда-цигалотрин, який входить до складу деяких інсектицидів. Отже, при застосуванні на полях пестицидів або інших препаратів, які містять лямбда-цигалотрин у концентраціях >=16 мкг/г, слід вживати заходів для захисту медоносних бджіл від отруєння.

Решта досліджених речовин є практично нетоксичними для медоносних бджіл за умов дотримання діючих норм їх застосування у складі пестицидів та інших препаратів.

Як видно з наведених діаграм (рис. 1−7), зі зростанням концентрації гліфосату, 2,4 — діхлорфеноксіоцтової кислоти, ацетохлору та лямбда-цигалотрину їх токсична дія на бджіл достовірно зростала, з іншого боку, використані у досліді концентрації метсульфурон метилу, тріадімефону, фосетилу алюмінію не справляли на бджіл достовірно токсичної дії.

Висновки При застосуванні на полях пестицидів або інших препаратів, які містять лямбда-цигалотрин у концентраціях >=16 мкг/г, слід вживати заходів щодо захисту медоносних бджіл від отруєння.

Гліфосат, 2,4 — діхлорфеноксіоцтова кислота, метсульфурон метил, ацетохлор, тріадімефон та фосетил алюмінію є практично нетоксичними для медоносних бджіл за умов дотримання діючих норм їх застосування у складі пестицидів та інших препаратів.

Зі зростанням концентрації гліфосату, 2,4 — діхлорфеноксіоцтової кислоти, ацетохлору та лямбда-цигалотрину їх токсична дія на бджіл достовірно зростала.

При підвищенні концентрації метсульфурон метилу, тріадімефону та фосетилу алюмінію не було зафіксовано достовірного підвищення їх токсичної дії на бджіл.

Список літератури:

1. 1.Доповнення до переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні / В. Л. Петрунек, Г. О. Лагуточкіна, Д.В. Іванов, Н. В. Любач, М.І. Ткачук — К.: Юнівест Маркетинг, 2002. — 132 с.

2. 2.Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні / В. Л. Петрунек, Г. О. Лагуточкіна, Д.В. Іванов, Н. В. Любач, М.І. Ткачук — К.: Юнівест Маркетинг, 2001. — 270 с.

3. 3.Седокур Л. К. Справочник по пестицидам. — К.:Урожай, 1986. — 432 с.

4. 4.Felton J.C., Oomen P.A., Stevenson J.H. Toxicity and hazard of pesticides to honey bees: harmonization of test methods // Bee World 67. 1986. — Р. 114−124.

5. 5.Revised guidelines on environmental criteria for the registration of pesticides. Food and Agriculture Organization of the United Nations. — Rome, 1989.

6. 6.Smart L.E., Stevenson J.H. Laboratory estimation of toxicity of pyrethroid insecticides to honey bees: relevance to hazard in the field // Bee World 63. — 1982. Р. 150−152.