Контроль кредитної діяльності банку

Кожен комерційний банк повинен дотримуватися збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці, враховуючи прямо пропорційну залежність між доходами і ризиками банківських операцій. Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування Внутрішній контроль — це система організації роботи банку, яка охоплює всі заходи, що вживаються ним для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності й достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій, а також дотримання положень і виконання вказівок керівництва. Такий контроль здійснюється радою банку, його керівництвом, а також працівниками різних рівнів.

Система внутрішнього контролю — це не просто процедури або внутрібанківські положення, які в певний час повинні виконувати спеціально створені відділи чи підрозділи. Вона охоплює всі механізми контролю у банку, діє постійно і на всіх рівнях. Суб'єктом такого контролю є кожний працівник і всі підрозділи банку.

Внутрішній контроль дає керівництву впевненість у тому, що:

• — фінансова та управлінська інформація у його розпорядженні є надійною і повною;
• — налагоджено належне управління ризиками;
• — банк дотримується чинних нормативних актів, внутрішніх положень, процедур, планів; охорона активів достатня; ресурси використовуються раціонально та економно;
• — цілі та завдання, намічені у планах розвитку банку, реальні та можуть бути досягнуті.

Робота системи внутрішнього контролю загалом будується за «принципом єдиного банку» та охоплює:

• — контроль за дотриманням законів та вимог нормативно-правових актів виконанням бюджету;
• — періодичну звітність про здійснення операцій;
• — економічний аналіз і використання його результатів;
• — незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та окремих працівників;
• — періодичну звірку даних балансу з фактичною наявністю активів;
• — розподіл обов’язків (наприклад, право надання дозволу на операцію, реєстрацію операції тощо);
• — перевірку доступу посадових осіб до активів;
• — ревізії документації за конкретними операціями.

Внутрішній контроль передбачає дії, спрямовані на дотримання зовнішніх та внутрішніх нормативно-правових актів для забезпечення стабільного функціонування і розвитку банку.

Система внутрішнього контролю налічує такі складові:

• — середовище контролю (адміністративний контроль);
• — система обліку (бухгалтерський контроль);
• — процедури розробки та впровадження системи внутрішнього контролю.

Адміністративний контроль налічує такі складові:

• — політика менеджменту щодо планування, операційної діяльності, ризиків, виконання бюджету й отримання прибутку;
• — діяльність ради директорів;
• — правила визначення повноважень і відповідальності посадових осіб;
• — методи контролю, використовувані керівництвом;
• — контроль за персоналом (включає політику щодо наймання на роботу, навчання та просування по службі).

Здійснюючи адміністративний контроль, важливо делегувати повноваження керівникам підрозділів, тобто залучати їх до процесу контролю, адже:

• 1)керівництво банку не може і не повинно володіти всіма знаннями, необхідними для прийняття певних рішень;
• 2)приймаючи рішення, доцільно врахувати пропозиції та зауваження керівників різних рівнів;
• 3)участь працівників у процесі прийняття рішень сприяє їхньому професійному зростанню.

Бухгалтерський контроль становить низку дій, спрямованих на захист активів та забезпечення точності й достовірності фінансової інформації. Мета бухгалтерського контролю — гарантувати, що:

• -операції санкціоновано керівництвом банку;
• — операції обліковуються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативно-правових актів НБУ з точки зору змісту, повноти, своєчасності запису тощо;
• — доступ до активів та цінностей можливий лише з дозволу керівництва;
• — облікові дані стосовно активів та цінностей регулярно зіставляються з відомостями про існуючі активи і в разі виявлення розбіжностей керівництво банку вживає відповідних заходів;
• — проводиться періодична звірка вартості і наявності активів.

Сукупність принципів, методів і процедур, застосовуваних банком для визначення, накопичення й запису всіх здійснених операцій, має відповідати вимогам Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України», затвердженого постановою Правління НБУ від 30 грудня 1998 р. № 566.

Бухгалтерський контроль ґрунтується на положенні про облікову політику банку, тоді як розділ положення про облікову політику банку є обов’язковим та загальним для всіх типів банківських операцій і налічує, крім контролю за операцією, такі складові:

• — загальні положення;
• — економічна сутність операції та процес її здійснення;
• — принципи оцінки операції;
• — облікова модель операції.

У внутрібанківському контролі кредитної діяльності можна виділити такі складові:

• — перевірка якості кредитного портфеля;
• — оцінка управління кредитною діяльністю банку;
• — перевірка виконання внутрішніх положень і процедур кредитування та їх відповідності вимогам чинного законодавства;
• — перевірка виконання рекомендацій внутрішнього аудиту, наданих за результатами попередніх перевірок;
• — цільові перевірки.

Здійснюючи внутрішній контроль за кредитною діяльністю банку, необхідно звернути особливу увагу на дотримання нормативів, зокрема з’ясувати таке:

• 1. Чи зростає відношення суми активів з негативною класифікацією до суми капіталу? банківський кредитування позика борг
• 2. Чи відбулося значне збільшення суми неприбуткових кредитів?
• 3. Чи спостерігається тенденція до значного зростання прострочених кредитів і нарахованих, але не отриманих відсотків?
• 4. Чи погіршилася загальна якість кредитного портфеля, і які фактори це спричинили?

Перевірка управління кредитною діяльністю банку полягає у з’ясуванні того, чи виконуються ці функції банку та наскільки ефективно. У ході перевірки кредитних справ розглядаються основні функції управління кредитною діяльністю банку, такі як розробка та запровадження внутрішніх положень про прийняття рішень щодо надання кредитів, вимоги до документації про заставу, моніторинг кредитів, процедури стягнення боргів, контроль за пролонгованими кредитами.

Якщо рада банку та його правління не впровадили положень про кредитування, не визначили порядок їх виконання, а також не здійснюють належного управління кредитною діяльністю банку, це може призвести до значних проблем.

Незважаючи на те, що кредит є найризикованішим і найскладнішим банківським продуктом, питома вага доходів від кредитування в загальних процентних доходах банків становить приблизно 80%.

Аналіз ситуації свідчить, що останніми роками у структурі кредитних портфелів банків простежується негативна тенденція до збільшення частки проблемних кредитів.

Тому для підвищення якості активів банкам необхідно вдосконалити внутрібанківський контроль кредитної діяльності, створивши ефективну систему управління кредитним ризиком, а саме:

• — здійснювати єдину кредитну політику;
• — кредитувати пріоритетні галузі економіки з низьким рівнем ризику; застосовувати політику ціноутворення на кредити;
• — постійно проводити фінансовий моніторинг позичальників, перевірки наявності та стану заставленого майна;
• — постійно аналізувати і перевіряти ;1 стан грошових потоків позичальника;