Словник термінів з курсу «Страхування»

Авансові премії — платежі, які страхувальник сплачує страховику до настання терміну їх сплати, вказаного в договорі.

Аварійний комісар — фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер, розмір збитків і видає аварійний сертифікат, на нього може покладатися участь у проведенні превентивних заходів, ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручити аварійному комісару розгляд претензій страхувальника.

Аварійний сертифікат — документ, що підтверджує розмір, причини і характер збитку щодо застрахованого майна.

Адендум — у страхуванні доповнення договорів страхування чи перестрахування, в яких містяться погоджені між сторонами зміни до раніше встановлених умов таких договорів.

Аквізитор — співробітник (агент) страхової компанії, в обов’язки якого входить залучення нових клієнтів й укладення нових або поновлення діючих договорів страхування (переважно з фізичними особами).

Аквізиційні витрати — витрати, пов’язані із залученням нових страхувальників і укладенням нових страхових договорів при посередництві страхових агентів.

Аквізиція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування.

Акт про нещасний випадок — документ, що складається адміністрацією та комітетом професійної спілки підприємства чи установи, якщо з їхнім працівником стався нещасний випадок, пов’язаний із виконанням службових обов’язків і який надсилається страховий організації для оформлення страхових виплату разі, якщо потерпілого було застраховано від нещасних випадків.

Акт страховий — офіційний документ про причину, дату, місце пошкодження або втрати майна, розмір нанесеного збитку.

Активне перестрахування — приймання іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій.

Актуарій — офіційно вповноважена особа, яка має відповідну фахову підготовку та обчислює страхові тарифи. На актуарія покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли страховику доведеться виконувати свої зобов’язання за договорами страхування.

Актуарні розрахунки — система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів та частки кожного страхувальника у створенні страхового фонду. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчисленнях інвестиційного доходу страховика.

Акціонерне страхування — організаційна форма страхової діяльності, при якій страховиками виступають акціонерні товариства.

Андерайтер — висококваліфікований спеціаліст у сфері страхового бізнесу, уповноважений страховою компанією виконувати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування). Він оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування, оформляє страхові поліси.

Асортимент страхових послуг — сукупність різних видів страхування, які пропонуються одним страховиком за відповідний період часу.

Асортимент страхового ринку — набір видів страхових послуг, що пропонуються страхувальникам у даній країні, регіоні.

Бордеро — перелік ризиків, які підпадають під перестрахування. Цей перелік висилає цедент перестраховикові в облігаторному перестрахуванні.

Брокерська комісія — відрахування із страхової премії на користь брокера. Комісія враховує прибуток і витрати брокера щодо розміщення перестрахового договору.

Брутто-премія — загальна сума страхових платежів, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

Брутто-ставка —сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на страхові виплати за договорами страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій.

Викупна сума — частина резерву внесків на день припинення страховиком сплати внесків, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування життя в разі припинення його дії. Розмір викупної суми залежить від часу, який минув від початку дії договору страхування, і строку, на який він був укладений. Розмір викупної суми визначається за спеціальними таблицями страховика.

Виплата страхового відшкодування — найважливіше зобов’язання страховиків, стан, який завершує страхові відносини у разі втрати або пошкодження майна. Порядок і строки виплати страхового відшкодування визначено законодавством, нормативними документами і залежать від категорій страхувальників, форм страхування, видів застрахованого майна та інших чинників.

Виплата страхової суми — основна умова особистого страхування, спрямована на надання необхідної грошової допомоги застрахованим або їхнім сім'ям у разі настання страхового випадку.

Витрати на ведення страхової справи — витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу страхування і перестрахування. Включають такі види витрат: організаційні, аквізиційні, ліквідаційні, управлінські, інкасаційні.

Витрати страховика — сукупність усіх витрат страховика з надання послуг як безпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків або страхових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобто витрат пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії. Формують собівартість страхових послуг.

Відшкодування збитку — повна або часткова компенсація страховиком втрат вартості майна в результаті його втрати чи пошкодження внаслідок стихійного лиха та інших подій або відновлення втраченого доходу шляхом виплати страхового відшкодування.

Відшкодування страхове — сума, яка виплачується страховиком у майновому страхуванні і страхуванні відповідальності на покриття збитку внаслідок настання страхових випадків. Обсяг страхового відшкодування визначається на основі страхового акта, в якому вказується причина втрати або пошкодження майна, наводиться інформація про пошкоджені об'єкти.

Власне утримання — частина ризику, яку залишає собі страховик згідно із своїми фінансовими можливостями.

Галузь, підгалузь, вид страхування — ланки класифікації при класифікації за об'єктами страхування.

Диверсифікація — розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

Диспашер — спеціаліст у галузі морського страхування, який здійснює розрахунки з розподілу витрат при аварії між заінтересованими сторонами.

Довгострокове страхування життя — особисте страхування на строк, більший трьох років. Довгострокове страхування життя передбачає обов’язок страховика сплатити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування або досягнення нею визначеного договором віку та в разі нещасного випадку.

Договір страхування — письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові внески у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Договір страхування стає чинним з моменту внесення страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталась під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків.

Доходи від інвестування — доходи від участі у прибутку перестраховиків, відсотки на суму залишку коштів на рахунках, відсотки за облігаціями, дивіденди за акціями, відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку та інші.

Доходи від інших операцій — доходи від врегулювання безнадійної заборгованості, від здавання майна в оренду, курсові ризниці, від індексації та передачі (продажу) основних засобів і нематеріальних активів, від надання консультаційних послуг, штрафи, пені та інші доходи.

Доходи від страхової діяльності — страхові платежі за договорами страхування та перестрахування, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів, повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

Ексцедент — залишок страхової суми, що утворюється понад власне утримання страховика і повністю надходить у перестрахування.

Закон України «Про страхування»  — законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України 4 жовтня 2001р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Зароблені страхові премії — частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які вже минули станом на звітну дату.

Застрахована особа — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об'єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я та працездатність. Може набувати прав та обов’язків страхувальника згідно з договором страхування і має право на отримання у визначених договором випадках страхової суми або меншої її частини.

Збитковість страхової суми — показник діяльності страховика, що характеризує відношення страхового відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об'єктів у ризикових видах страхування. Визначається у відсотках і показує ймовірність збитку.

" Зелена картка"  — назва системи міжнародних договорів і страхового поліса зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни-членн цієї системи.

Інвестиційна стратегія — вибір ефективних напрямів інвестування власних коштів страховика, а також розміщення коштів страхових резервів.

Класифікація страхового ринку — поділ ринку за відповідними класифікаційними ознаками. Найбільш поширеною є класифікація ринку за елементною, інституціональною, територіальною та галузевою ознаками. Елементна структура ринку включає страховиків, страхувальників, страхових посередників та страхові продукти. Інституціональна структура передбачає виділення ринку за організаційно-правовим статусом страховиків. За територіальною ознакою виділяють світовий (міжнародний), національний (вітчизняний) та місцевий (регіональний) страхові ринки. За галузевою ознакою страховий ринок ділять на ринок майнового, особистого страхування та страхування відповідальності.

Класифікація страхування — система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і класи за певною ознакою (ознакою класифікації).

Ковер-нота страхова — свідоцтво про страхування, що видасться брокером страхувальнику. Є підтвердженням укладання договору страхування.

Коефіцієнт збитковості — показник, який визначає питому вагу виплаченого страхового відшкодування у страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.

Коефіцієнт кумуляції (накопичення) ризику — середнє число об'єктів, що постраждали від страхової події.

Ліквідаційні витрати — витрати з ліквідації збитків, спричинених страховим випадком: на оплату праці ліквідаторам; судові витрати; поштово-телеграфні; витрати на відшкодування збитків страхувальнику.

Ліміт відповідальності страховика — максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з умов договору страхування.

Ліміт перестрахового покриття — максимальний обсяг збитків, який перестраховик може покрити за ризиком.

Ліцензія — документ, що підтверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування.

Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров’я, яка має на меті гарантувати громадянам при настанні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи.

Місткість перестрахового договору — максимальна сукупна сума ризику, що залишається на власному утриманні компанії, яка прийняла цей ризик і ліміт відповідальності перестраховиків за договором перестрахування.

Незароблені страхові премії—частки від сум надходжень страхової премії, що відповідають ризикам, які ще не минули станом на звітну дату.

Нетто-премія — внесок, необхідний для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати за даним видом страхування.

Нетто-ставка — частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямованих на здійснення страхових виплат. Методи розрахунку нетто-ставки у майновому та особистому страхуванні різні.

Нещасний випадок — раптова короткочасна подія, яка настала проти волі людини і спричинила шкоду здоров’ю або смерть.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат) — відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражене у відсотках.

Об'єкт страхування — майновий інтерес страхувальника, пов’язаний з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).

Організаційні витрати — витрати, пов’язані із заснуванням страхової компанії, що їх відносять до активів страховика, інвестицій.

Особисте страхування — галузь страхування, у якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров’я та працездатність людини і яке спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового добробуту.

Пасивне перестрахування — передача ризиків іноземним страховикам. Перестраху вальна комісія — відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується в ретроцесії.

Поліс страховий, страхове свідоцтво — документ страховика, що підтверджує угоду про страхування. Видається страховиком страхувальнику після укладених страхового договору; письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик у разі настання страхового випадку бере на себе зобов’язання виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній в полісі, за умови сплати страхових платежів у визначені строки.

Правила страхування — розробляються страховиком на кожний вид страхування і погоджуються з уповноваженим органом з нагляду за страховою діяльністю. Містять такі елементи: перелік об'єктів страхування, порядок визначення страхових сум, перелік страхових ризиків, термін і місце дії договору страхування, порядок його укладання, права й обов’язки сторін, дії страхувальника в разі настання страхового випадку та перелік документів, що підтверджують ці випадки, порядок і умови сплати страхових сум, термін прийняття рішення про виплату або відмову щодо відшкодування, умови припинення дії договору і порядок вирішення суперечок.

Превентивні заходи у страхуванні — комплекс заходів, здійснюваних страховиком або за його рахунок, пов’язаних із запобіганням або зниженням руйнівного виливу можливих страхових випадків, що випливає із сутності страхування, його превентивної функції.

Прибуток страховика — різниця між доходами від страхової діяльності та собівартістю страхових послуг.

Пріоритет — власна участь цедента в покритті збитків.

Репресивні заходи у страхуванні — боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, снігові замети) чи іншими ризиками з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об'єктів.

Ретроцесія — подальша передача цесіонарієм ризику (частково або повністю) наступному пере страховику.

Середня страхова сума — відношення загальної суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування.

Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова компанія —суб'єкт підприємницької діяльності, який бере на себе обов’язки страховика і мас на це відповідну ліцензію.

Страхова сума — 1) грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку; 2) сума, на яку укладається договір особистого страхування, а також конкретний розмір грошових коштів, що повинен сплатити страховик страхувальнику у разі настання страхової події. У добровільному страхуванні життя страхова сума не обмежується.

Страховий акт — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об'єкта, який постраждав від страхового випадку.

Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або інша подія, при якій виникає зобов’язання страховика сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму.

Страховий захист — сукупність економічних розподільчих і перерозподільчих відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам, матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю громадян.

Страховий інтерес — матеріальна заінтересованість у страхуванні, випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен власник зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещасний випадок тощо. Фізичні особи мають страховий інтерес в організації захисту на випадок втрати свого здоров’я, втрати годувальника, а також у разі настання інших спеціально обумовлених подій. Страховики, у свою чергу, мають інтерес отримати прибуток.

Страховий маркетинг — система організації діяльності страхового товариства (компанії), що базується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попиту на страхові послуги, визначенні завдань поліпшення організації роботи з реалізації наявних у розпорядженні страховика послуг й на розробці нових видів страхових операцій.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий ризик — певна подія, або сукупність подій, на випадок якої/яких проводиться страхування, має ознаки ймовірності та випадковості.

Страховий ринок — особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга, а саме страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Страховий тариф — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страхові (перестрахові) брокери — юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти — громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконана робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові операції — сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням обов’язкового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До страхових операцій відносяться укладання договорів страхування, інкасація внесків і виконання безготівкових розрахунків, складання страхових актів, ведення розрахунків страхувальників тощо.

Страхові посередники — страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові послуги — діяльність страховика, яка проводиться в інтересах страхувальників для забезпечення їх потреби в страховому захисті. Через страхові послуги відбувається купівля-продаж страхового захисту.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхування — економічні відносини, за яких страхувальник в результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Ступінь ризику — ймовірність настання страхового випадку, а також можливий збиток від нього. Відображає обсяг можливої відповідальності страховика за укладеними договорами. Кількісний вираз страхового ризику — показник збитковості страхової суми.

Суб'єкти страхового ринку-страховики, страхувальники, перестрахувальники, страхові посередники, об'єднання страховиків.

Суброгація — документ, за яким оформляється передача страхувальником страховику, що виплатив страхове відшкодування, прав на стягнення збитків з третіх (винних) осіб або інше розпорядження вантажем (його часткою) у межах виплаченої суми.

Таблиця смертності — форма подання статистичних даних, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від одної вікової групи до іншої. Таблиця смертності складається в цілому за населенням, а також щодо чоловічої та жіночої статі.

Тантьема — своєрідна комісія, що сплачується цеденту з чистого прибутку перестраховика за результатами проходження договору перестрахування.

Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

Франшиза — частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Цедент — сторона, яка передає ризик у перестрахування (прямий страховик, перестрахувальник).

Цесіонарій — сторона, яка приймає ризик у перестрахування (перестраховик).

Цесія — процес передавання ризику в перестрахування.