Широка емоційна гама почуттів ліричного героя у збірці І. Франка «Зів» яле листя

Реферат з української літератури на тему:

«Широка емоційна гама почуттів ліричного героя у збірці І.Франка

«Зів'яле листя»

Зміст

Вступ

Тематика збірки «Зів'яле листя»

Зміст збірки

Почуття ліричного героя

Список літератури

Вступ

В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в’язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов’ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці «Зів'яле листя». Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка «найсуб'єктивніших» віршів, але у способі змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні.

збірка зів'яле листя франко

Тематика збірки «Зів'яле листя»

«Зів'яле листя» — збірка написана протягом 1886 — 1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».

В цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.

Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

Поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.

Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську, яка так і не стала його дружиною.

Зміст збірки

Збірка складається з трьох частин — «три жмутки»:

Перший жмуток (1886−1893)

· І. По довгім, важкім отупінню…

· ІІ. Не знаю, що мене до тебе тягне…

· ІІІ. Не боюсь я ні бога, ні біса…

· ІV. За що, красавице, я так тебе люблю…

· V. Раз зійшлися ми случайно…

· VІ. Так, ти одна моя правдивая любов…

· VІІ. Твої очі, як те море…

· VІІІ. «НЕ НАДІЙСЯ НІЧОГО»

· ІХ. Я не надіюсь нічого…

· Х. Безмежнеє поле в сніжному завою…

· ХІ. Як на вулиці зустрінеш…

· ХІІ. Не минай з погордою…

· ХІІІ. Я нелюд! Часто, щоб зглушить…

· ХІV. Неперехідним муром поміж нами…

· ХV. Не раз у сні являється мені…

· XVI. ПОХОРОН ПАНІ А. Г.

· ХVІІ. Я не кляв тебе, о зоре…

· ХVІІІ. Ти плачеш. Сліз гірких потоки…

· ХІХ. Я не жалуюсь на тебе, доле…

· ХХ. ПРИВИД

· ЕПІЛОГ

Другий жмуток (1895)

· І. В Перемишлі, де Сян пливе зелений…

· ІІ. Полудне…

· ІІІ. Зелений явір, зелений явір…

· ІV. Ой ти, дівчино, з горіха зерня…

· V. Червона калино, чого в лузі гнешся?

· VІ. Ой ти, дубочку кучерявий…

· VІІ. Ой жалю мій, жалю…

· VІІІ. Я не тебе люблю, о ні…

· ІХ. Чому не смієшся ніколи?..

· Х. В ВАГОНІ

· ХІ. Смійтесь з мене, вічні зорі!..

· ХІІ. Чого являєшся мені…

· ХІІІ. Отсе тая стежечка…

· ХІV. Якби знав я чари, що спиняють хмари…

· ХV. Що щастя? Се ж ілюзія…

· ХVІ. Як не бачу тебе…

· ХVІІ. Як почуєш вночі край свойого вікна…

· ХVІІІ. Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…

· ХІХ. Як віл в ярмі, отак я день за днем…

· ХХ. Сипле, сипле, сипле сніг…

Третій жмуток (1896)

· І. Коли студінь потисне…

· ІІ. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!..

· ІІІ. Байдужісінько мені тепер…

· ІV. В алеї нічкою літною…

· V. Покоїк і кухня, два вікна в партері…

· VІ. Розлука! Те, що я вважав…

· VІІ. Не можу жить, не можу згинуть…

· VІІІ. Я хтів життю кінець зробить…

· ІХ. Тричі мені являлася любов…

· Х. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!..

· ХІ. Чорте, демоне розлуки…

· ХІІ. І він явивсь мені. Не як мара рогата…

· ХІІІ. Матінко моя ріднесенька!..

· ХІV. Пісне, моя ти підстрелена пташко…

· ХV. І ти прощай! Твого ім'я…

· ХVІ. Даремно, пісне! Щез твій чар…

· ХVІІ. Поклін тобі, Буддо!..

· ХVІІІ. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!..

· ХІХ. «Самовбійство — се трусість…»

· ХХ. Отсей маленький інструмент…

Почуття ліричного героя

Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина: Я мов безумний лютував, Мов п’яний у нетямі, Хоч чув, що власне серце рвав Злочинними руками. Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих: Неперехідним муром поміж нами Та доля стала! Мов два судна, море Розносить нас між двома берегами, Моя ти ясна, непривітна зоре! Кохання ліричного героя збірки «Зів'яле листя» хоча і є нерозділеним, фатальним, проте він виявляє душевне благородство у ставленні до тієї, яка так мучить його. Які б страждання не розривали серце закоханого, він не несе у своїй душі мстивих почуттів, а навпаки, всіляко підносить образ коханої у своїй уяві. Так, у вірші «Ой ти, дівчино з горіха зерня», де йдеться про нещасливе кохання, він у формі запитань з’ясовує, чому його не люблять: «…Чом твоє серденько — колюче терня?.. А твоє слово остре, як бритва?.. Що то запалює серце пожаром?..» Бачимо явний докір у цих питаннях, але відчуваємо ніжне ставлення автора до дівчини, і його лагідність («серденько», «устонька»), захоплення її зовнішністю є підтвердження тому. Будь-хто на місті героя відмовився б від такого кохання, загасив би жагучий біль у своєму серці. Але ні! Ліричний герой не відвертається від мук і страждань, бо, мабуть, відчуває, що вони роблять його довершеним духовно. Наприклад, у поезії «Чого являєшся мені у сні?» автор зізнається, що палко любить дівчину, але ця любов тісно пов’язана з муками: Вклонюся — навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями.

Список літератури

1. uk.wikipedia.org.

2. www.ukrlib.com.ua

3. Повний текст збірки «Зів'яле листя» Івана Франка