Слово в ранніх творах М. Горького

Слово в ранніх творах М. Горького

А, ти іноді страждаєш, що тоді не пішла у слова. Цю благородну страждання, друже мій, і дається лише обраним.

Ф. М. Достоєвський. «Підліток».

Любовь Горького до речі відома. Горький закликав молодих літераторів «чути і бачити мову», глибоко продумувати свої твори, аби уникати «мотлоху квапливих і непродуманих слів». Звісно, говорячи про слові, Горький мав на оці як самі слова, але й словосполучення, пропозиції з взагалі мову.

Как можна зрозуміти Горького «чути і бачити мову»? Спробуємо відповісти на питання, аналізуючи ранні розповіді письменника.

Я гадаю, що передусім Горький хотів цим сказати, що літературне твір має спиратися на мова народу. Сам Горький у творах дуже широко користується оборотами і висловлюваннями народної мови. Створюючи образ одного чи іншого героя, Горький багато уваги приділяє тому, як герой повинен говорити, і тому його творчості мова старого цигана Макара Чудры відрізняється від промови молодого татарина у своєму оповіданні «Хан його син» чи то з промови ув’язнених у оповіданні «Зазублина».

Так, наприклад, Макар Чудра по циганської традиції перебиває свій виступ зверненням до співрозмовнику, називаючи його соколом: «- Еге! Було, сокіл…», «- Он він який був, сокіл!..», «- Ось воно яка була Радда, сокіл!..», «Так-то, сокіл!..».

В зверненні «сокіл» бачимо образ, близький циганський духу, образ вільної громадської та сміливою птахи. Чудра вільно переробляє деякі географічні назви тих місць, по яким кочували цигани: «Галичина» — замість Галичина, «Славонія» — замість Словаччина. У його оповіданні часто повторюється слово «степ», оскільки степ була основним місцем життя циган: «Плаче дівчина, проводжаючи добра молодці! Добрий молодець кличе дівчину в степ…», «Ніч світла, місяць сріблом всю степ зросила…», «На всю степ гаркнув Лойко…» та інших.

В оповіданні «Хан його син» молодий татарин, ханський син Амалла, по східної традиції, показуючи на повагу до батькові, звертається: «Повелитель батько…».

Мусульманская віра хана та її сина виявляється у тому, що постійно звертаються до Аллаха. «І мені таку ж тверде серце дай, про Аллах!» Але в висловлювань Горького про необхідності «чути і бачити мову» й інша сторона. Літератор повинен так писати, щоб, читаючи чи слухаючи її, можна була ніби чути звуки реального світу, бачити реальні образи навколишньої дійсності. Саме цьому і є для Горького майстерність письменника. Така об'ємистість промови досягається її образністю і точністю визначень.

Рассказ «Макар Чудра» сповнений образних порівнянь, точно передавальних картини світу, відчуття провини та настрої людей: «Усмішка — це ціле сонце», «Лойко стоїть у вогні багаття, як у крові», «Сказала, точно в нас кинула», «Захитався, як зламане дерево…».

Точные визначення Горького справді дозволяють побачити живої образ. Описуючи Нонку, Горький каже, що у її особі завмерла «зарозумілість цариці», і і ми бачимо неприступну циганську красуню. Коли ми читаємо, що очі Лойко «темнішою… дивляться», і ми розуміємо, що відбувається у душі героя. Особливий інтерес представляє використання Горьким дієслів багатозначно дії з відношення до неживим предметів. Горький хіба що одушевляє їх і тим самим зображує природу живої, що у русі.

Особенно чітко виявляється у його романтичних розповідях. Розповідь «Макар Чудра» починається з описи природи.

Мы бачимо і чуємо, як «осіння імла ночі здригається і, лякливо відсуваючи, відкриває безмежну степ», «темрява степу мертвий мовчить», «море шепотиться з берегом, і вітер носить його шепіт степом».

В «Бабі Ізергіль» як цілющої описаний темний і страшний ліс, з якого мали йти люди: «там стояли великаны-деревья, щільно обнявши одне одного могутніми гілками, опустивши вузлуваті коріння глибоко у мул болота…», «коли вітер бив по вершин дерев, ліс глухо гудів, точно погрожував співав похоронну пісню, а коли грянула гроза, дерева глухо І грізно кричить зашепотіли…».

В оповіданні «Челкаш»: «Спекотне сонце дивиться на зелене море», «суду глибоко зітхають», «хвилі б’ються і нарікають».

Приведенные приклади показують, як і «чути мову». Розповіді Горького наповнені звуками. І якщо оповіданні «Макар Чудра» ми чуємо «мертвий котра мовчала темряву степу», то оповіданні «Челкаш», навпаки, від початку на нас обрушується лавина найрізноманітніших звуків. Усі вступ до розповіді присвячено звуках, галасу. Звуки, лунаючи предметами, звуки людської мови, як б починають панувати з людей. «Створене ними, — пише Горький, — зневолило і обезличило їх».

Звуки природи, отримали своєрідне втілення у мові письменника, нагадують про із ще однією межах ранніх творів Горького — їх музикальності. Музика начебто є тлом у розвиток розповіді. Музика супроводжує весь розповідь «Макар Чудра» про долю Лойко і Радды.

Перед тим як стара Ізергіль починає розповідати свої легенди, ми чуємо мелодійні пісні. «Хтось опановував скрипці… дівчина співала м’яким контральто…» Як лише стара закінчила свій виступ про Ларре, знову зазвучала музика. Цікаво, як у Горького описує неї, він змушує як почути, а й побачити її, досягаючи з допомогою слів ефекту звучання.

«Каждый голос жінок звучав цілком окремо, усі вони здавалися різнобарвними струмками і, точно скочуючись звідкись згори по уступам, стрибаючи і брязкаючи, вливаючись в густу хвилю чоловічих голосів, плавно лившуюся догори, тонули у ній, виривалися з її, заглушували її й знову одна одною злітали, чисті й сильні, високо вгору». Горький вважає, що божественної музики має навіть більшої виразністю, ніж слово, і часом, малюючи образ героя, хіба що віддає перевагу музиці.

«О ній, цієї Радде, словами не скажеш нічого. Можливо, її красу можна було б на скрипці зіграти, та й тому, хто цю скрипку як свій душу знає».

Красота Радды — це чудова музика, але іншу пісню ми чуємо у своєму оповіданні «Двадцять шість і жодна», це протяжливе спів, «жалобно-ласковый мотив якого завжди полегшує тяжкість душі співаючого», «і на будь-якій момент може погаснути і стихнути під важким стелею підвалу», «але її підхоплює кілька голосів, вона може розсунути сірі в’язницю», «вона б'ється об каміння, стогне, плаче і оживляє серце, тихо лоскотливої болем, ятрить у ньому старі рани й будить тугу».

Необычным є будування деяких оповідань. Це стосується насамперед до початку оповідання «Макар Чудра». Початок оповідання побудовано у формі діалогу, але у цьому діалозі чується голос одну людину, і тільки з реплік цієї однієї говорить ми здогадуємося реакцію і, можливо відповідних репліках його співрозмовника.

" - Навчатися і вчити, кажеш ти?" — запитує Макар Чудра автора у відповідь певну репліку, яку ми можемо тільки догадуватися. Таку форму діалогу я — не зустрічала в інших письменників. Після цього своєрідні форми фраз приваблюють увагу.

Но в усіх мовні звороти, обрані Горьким, здаються мені так само цікавими і вдалими. У тому ж оповіданні «Макар Чудра» мене вразило безліч метафор і порівнянь, але далеко ще не всі є знахідкою автора. Деякі їх банальні і затерті, наприклад: «шабля сяє, як блискавка», «скакав отже земля тремтіла», «пил здійнялася хмари», «мудрий, як старий», «гойдається, як ковила під вітром».

Такие порівняння зустрічаються часто, але тільки у художніх творах, а й у звичайній розмовної мови.

Не зовсім вдало словосполучення «аквамариновая» вода моря, у своєму оповіданні «На солі», оскільки аквамарин це і є колір морської води (аква — вода, марина — морська).

Кажется нав’язливим вираз «вирвати з грудях серце», яку ми читаємо і в «Макарі Чудре», й у «Бабі Ізергіль», й у «Матері».

Удивляют деякі повтори як форми, і змісту, тобто однакові фрагменти з текстів різних творів.

Так, початок оповідання «На солі», дуже нагадує початок оповідання «Омелян Пиляй»:

«Рыбак… сплюнув убік, подивився в блакитну далеч моря, и меланхолійно замуркотав в бороду собі якусь пісню» («На солі»).

«Емельян Пиляй… зітхнув, сплюнув і, повернувшись горілиць, посвистуючи, тепер дивиться на безхмарне, дышавшее спекою небо» («Емильян Пиляй»).

Правда, можна припустити, що це — особливий художній прийом, яким Горький пов’язує у єдине ціле два оповідання, близьких за змістом (обидва оповідання написані одному року).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.