Облік витрат на ремонт основних засобів

Тема: «Облік витрат на ремонт основних засобів»

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Науково-теоретичні та методологічні основи обліку основних засобів
• 1.1 Основні засоби: їх суть та класифікація
• 1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів
• 1.3 Основи бухгалтерського обліку ремонтів та модернізації основних засобів
• Розділ 2. Науково-практичні основи обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів
• 2.1 Документування операцій пов’язаних з витратами на ремонт і модернізацію основних засобів
• 2.2 Облік ремонту та модернізації основних засобів
• Розділ 3. Особливості ведення обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів на підприємстві ВАТ «Київміськбуд-1»
• 3.1 Загальна характеристика ВАТ «Київміськбуд-1»
• 2.2 Облік витрат на ремонт і модернізацію основних засобів на ВАТ «Київміськбуд-1»
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

Підприємства на своєму балансу мають велику кількість основних засобів. Для того, щоб продукція виробництва була конкурентоспроможною, потрібно модернізувати більшість основних засобів вітчизняних підприємств. На сьогоднішній день у більшості цих підприємств основні засоби морально застарілі.

Питання визнання витрат, які виникають внаслідок модернізації основних засобів, та питання відображення цих витрат у бухгалтерські та податковій звітності є досить актуальним та потребує детальнішого вивчення.

Метою є дослідження обліку ремонту та модернізації основних засобів. Під час дослідження даної проблеми було проведено аналіз літературних джерел та існуючих методів обліку ремонту основних засобів на підприємствах.

Слід розмежовувати два поняття — «поліпшення» та «ремонт» основних засобів. Поліпшення об'єктів основних засобів націлено на збільшення їх продуктивності (збільшуються доходи підприємства) та скорочення витрат пов’язаних з утриманням на балансі об'єктів основних засобів (знижується собівартість виготовленої продукції, що збільшує прибуток). В свою чергу основним завданням ремонту є підтримка об'єкта в робочому стані.

Завдання роботи:

Визначити суть та класифікацію основних засобів.

Дослідити нормативно — правове регулювання основних засобів.

Розглянути основи бухгалтерського обліку ремонту та модернізації основних засобів.

Розглянути особливості документування операцій пов’язаних з ремонтом та модернізацією основних засобів.

Розглянути облік ремонту та модернізації основних засобів.

облік ремонт основний засіб Описати головні аспекти обліку ремонту та модернізації основних засобів;

Сформулювати висновки стосовно обліку ремонту та модернізації основних засобів.

Об`єктом дослідження є основні засоби ВАТ «Київміськбуд-1».

Предметом дослідження є теоретичні аспекти вивчення обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів.

Структура роботи: робота складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел (25), додатків (А-Б) і має загальний обсяг 51 сторінок.

Розділ 1. Науково-теоретичні та методологічні основи обліку основних засобів

1.1 Основні засоби: їх суть та класифікація

Основні засоби відповідно до П © БО 7 «Основні засоби» - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально — культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або часина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний термін корисного використання, то кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визначається активом, що існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби в Україні класифікують: за їх функціональним призначенням; за галузевою ознакою

· за використанням;

· За ознакою належності;

· За натурально-матеріальним складом.

За функціональним призначенням розрізняють:

· Виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню, що діють у сфері матеріального виробництва;

· Невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно — побутових потреб населення, які використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби поділяють на: промислові будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку та ін.

Більша частина основних засобів належить до галузі «промисловість». Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства, які перебувають на балансі підприємства, належать до галузі «будівництво», підсобного сільського господарства — до галузі «сільське господарство» тощо.

У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяють на промислово — виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно — побутових потреб населення. Поділ основних засобів за використанням. За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), не діючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має поділ їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Класифікація основних засобів за Планом Рахунків бухгалтерського обліку № 291 від 30.11.1999 та згідно з Положенням бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» № 92 від 27.04.2000 р. За натурально — матеріальним складом поділена на 9 груп (аналогічні за назвами 12 — ти групам до 1997 р.) з виділенням 7-ми груп рахунка № 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Табл. 1.1

Таблиця 1.1

Класифікація основних засобів за Планом Рахунків № 92 від 27.04.2000р.

Класифікація основних засобів, строки їх експлуатації за Податковим Кодексом України (стаття 145, п 145.1) наведено у Табл.1.2

Таблиця 1.2

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимі строки їх амортизації за Податковим Кодексом України

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом За функціональним призначенням розрізняють: виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва; невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері. За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв’язку тощо. Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства — до галузі «Сільське господарство» тощо. Групування основних засобів за функціональним призначенням, галузевою ознакою, використанням та належністю. У зв’язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі. До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби,інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земельні водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди, житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення. За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень. Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів. Зміни в обліку основних засобів з прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів

Основні засоби є невід'ємною частиною майна будь-якого підприємства, без яких неможливе здійснення господарської діяльності. Тому для підтримки об'єктів основних засобів у робочому стані, а також досягнення оптимальних показників фінансово-господарської діяльності власникові потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію й інші види поліпшень основних засобів. Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку витрат на поліпшення основних засобів і економічних вигід від їх здійснення, від правильного відображення таких витрат у бухгалтерському й податковому обліку.

Щодо терміна «ремонт», то такого визначення немає в законодавстві. Значення цього слова можна знайти у відомчих актах. У листі Держбуду України «Про віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального й поточного ремонтів» від 30.04.2003 р. № 7/7−401 надано визначення термінів:

— поточний ремонт — комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає систематичну й своєчасну підтримку експлуатаційних якостей і попередження передчасного зношування конструкцій та інженерного устаткування;

— капітальний ремонт — комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає заміну, відновлення й модернізацію конструкцій і устаткування будов у зв’язку з їх фізичною зношеністю й руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також поліпшення планування будови і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

У Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженому наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. № 102 (зі змінами та доповненнями, за текстом — Положення № 102), надано визначення понять, що стосуються ремонту автотранспортних засобів: ремонт — комплекс операцій з відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів або їх складових; поточний ремонт — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні та (або) відновленні окремих частин; капітальний ремонт — ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Від понять ремонту і модернізації слід відрізняти поняття технічного обслуговування об'єктів основних засобів — підтримка справності або роботоздатності об'єкта при використанні його за призначенням, а також у разі простою, зберігання та транспортування. Після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо).

У Положенні № 102 зазначено, що технічне обслуговування — комплекс операцій або операція з підтримки роботоздатності або справності виробу при використанні за призначенням, зберіганні й транспортуванні., які фіксують і підтверджують здійснення цих операцій.

Необхідно розглянути питання витрат на оплату праці робітників, зайнятих на роботах з модернізації, ремонту, реконструкції й інших видів поліпшення основних засобів. Отже, при розподілі витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, на валові витрати (що включаються в межах 10-відсоткового ліміту) і на витрати, що підлягають амортизації, витрати на оплату праці робітників, зайнятих ремонтними роботами, також враховуються. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зі змінами та доповненнями, за текстом — Інструкція № 291), витрати на поліпшення об'єктів основних засобів, що збільшують їх первісну вартість, відображаються у складі капітальних інвестицій і групуються на субрахунках рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Після закінчення робіт суми таких витрат списуються з кредиту рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на дебет рахунку 10 «Основні засоби» на збільшення вартості об'єкта основних засобів. Витрати на ремонт, здійснювані для підтримки об'єкта основних засобів у робочому стані, й одержання з самого початку певної суми економічних вигід від проведення ремонту, відображаються за дебетом рахунку 23 «Виробництво» або рахунків класу 9 «Витрати діяльності» (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» тощо). Згідно з Податковим кодексом України, зокрема зі ст. 146 п 146.12: сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонти та поліпшення були здійсненні.

П © БО 7

Загальні положення

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

2. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) 7 не поширюється на:

3.1 Операції з біологічними активами, які пов’язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3.2 Невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3.3 Основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3.4 Інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22 868 (зі змінами та доповненнями, останні з яких унесені наказом Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року № 627)

І. Загальні положення

1. Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

3. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

активи

— ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; баланс (звіт про фінансовий стан)

— звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал; бухгалтерська звітність

— звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів; витрати

— зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); власний капітал

— частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань; грошові кошти (гроші)

— готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання; доходи

— збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); еквіваленти грошових коштів (грошей)

— короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошей і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості; збиток

— перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення; звіт про власний капітал

— звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду; звіт про рух грошових коштів

— звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід)

— звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід;

зобов’язання

— заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; інвестиційна діяльність

— придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів; інший сукупний дохід

— доходи і витрати, які не включені до фінансових результатів підприємства; консолідована фінансова звітність

— звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства та його дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці; користувачі звітності

— фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень; міжнародні стандарти фінансової звітності

— прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку

— нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності;

негрошові операції

— операції, які не потребують використання грошей та їх еквівалентів; необоротні активи

— всі активи, що не є оборотними;

облікова політика

— сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності; оборотні активи

— гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу; операційна діяльність

— основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю; операційний цикл

— проміжок часу між придбанням запасів для провадження діяльності і отриманням грошей та їх еквівалентів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг; основна діяльність

— операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;

прибуток

— сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; примітки до фінансової звітності

— сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансової звітності, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності; принцип бухгалтерського обліку

— правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності; розкриття

— надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності; рух грошових коштів

— надходження і вибуття грошей та їхніх еквівалентів; стаття — елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Національним положенням (стандартом); сукупний дохід — зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками); суттєва інформація

— інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності та керівництвом підприємства; фінансова діяльність

— діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства; фінансова звітність

— бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

4. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

5. Порядок подання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

1.3 Основи бухгалтерського обліку ремонтів та модернізації основних засобів

Ефективне функціонування підприємств будь-якого виду економічної діяльності залежить від кількісного та якісного стану їх основних засобів. Під час виходу з економічної кризи підприємства намагаються раціональніше підходити до витрат, що пов’язані з відтворенням основних засобів, дотримуючись необхідних технічних та технологічних умов випуску конкурентоспроможної продукції. Це досягається завдяки спрямуванню коштів суб'єктів господарювання переважно на здійснення поліпшення основних засобів, яке потребує значно менших витрат порівняно з придбанням чи створенням нових об'єктів основних засобів. Оскільки витрати на поліпшення основних засобів складають значну частку у складі витрат промислових підприємств на виробництво продукції, то зростає значення своєчасного отримання об'єктивної, повної та достовірної інформації про такі витрати, яку може надати тільки облік.

У чинній нормативно-правовій базі обліку залишилась невирішеною низка проблем методичного та організаційного характеру стосовно відображення і систематизації витрат з поліпшення основних засобів. Їх розв’язання сприятиме правильному визначенню вартості поліпшених об'єктів основних засобів та оптимізації пов’язаних з ними витрат у процесі господарської діяльності.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів повинна збільшуватись на суму витрат, які пов’язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Хоча в бухгалтерському обліку чітко визначено, що до поліпшення основних засобів належать модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, але, як і в податковому обліку, визначення поняття «поліпшення основних засобів» відсутнє. Наказом Міністерства Фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» № 561 від 30.09.2003 у статті 6 «Облік ремонту та поліпшення основних засобів» передбачено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, незалежно від того, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи проводяться для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.

Вартість робіт, що зумовлюють збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Варіантами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) упровадження більш ефективного технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, які здійснюють для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

За міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) порядок відображення витрат з поліпшення основних засобів та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається МСФЗ 16 «Основні засоби». Відповідно до п. 24 даного МСФЗ, наступні видатки, що пов’язані з об'єктом основних засобів і вже були визнані, повинні додаватись до балансової вартості цього активу, коли є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу, будуть надходити до підприємства. Всі інші наступні видатки повинні визнаватись як витрати періоду, коли вони були понесені. У п. 25 МСФЗ 16 «Основні засоби» визначено, що наступні видатки на основні засоби визнаються як актив тільки тоді, коли вони поліпшують стан активу, підвищуючи оцінений спочатку рівень його продуктивності. До варіантів поліпшення, що ведуть до збільшення майбутніх економічних вигід, відносять: модифікацію об'єкта з метою подовження строку корисної експлуатації, включаючи збільшення його виробничої потужності; поновлення частин машин для досягнення значного поліпшення якості продукції, що випускається; упровадження нових виробничих процесів, що надають можливість значно зменшити оцінені спочатку операційні витрати. Видатки на ремонт та обслуговування основних засобів забезпечують відновлення або підтримання об'єкта в робочому стані. Оскільки в результаті їх здійснення не передбачено збільшення майбутніх економічних вигід, які підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності активу, то вони здебільшого визнаються як витрати періоду, коли були понесені.

Порівняльний аналіз міжнародних, національних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності та податкового законодавства України виявив, що крім відсутності чіткого визначення поняття «поліпшення основних засобів», у кожному з розглянутих нормативно-правових актів є розбіжності у переліку видів такого поліпшення, що ускладнює обліковий процес наведений на Для розв’язання цієї проблеми є доцільним ініціювати зміни до вище перелічених нормативно-правових актів з бухгалтерського та податкового обліку, навівши у них запропоновану автором даної статті єдину класифікацію видів поліпшення основних засобів.

До поліпшення основних засобів входить:

1) модернізація;

2) технічне переозброєння;

3) модифікація;

4) технічне обслуговування;

5) добудова (надбудова);

6) заміна окремих частин обладнання;

7) упровадження ефективнішого технологічного процесу;

8) технічний огляд;

9) дообладнання;

10) реконструкція;

11) капітальний ремонт;

12) інші види поліпшення основних засобів.

У бухгалтерському обліку передбачено, що витрати на здійснювані підприємством роботи для підтримання об'єкта в придатному для використання стані, які не призведуть до зростання майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання об'єкту, не викликають збільшення балансової вартості основних засобів. За дебетом такі витрати обліковують залежно від функціонального призначення основних засобів на рахунку 23 «Виробництво» або витратних рахунках класу 9, зокрема 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо. За кредитом відображають такі рахунки: 20 «Виробничі запаси», 65 «Розрахунки із страхування», а також рахунки 8 класу (якщо підприємство їх використовує).

Витрати з робіт, що спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, які призведуть до зростання майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання об'єкту (їх ідентифікують як витрати з поліпшення), потребують збільшення балансової вартості основних засобів. Для відображення в обліку таких витрат дебетують рахунок 15 «Капітальні інвестиції» та кредитують рахунки залежно від підрядного або господарського способу здійснення поліпшення. Потім накопичені на рахунку 15 витрати з поліпшення капіталізують, тобто переносять у дебет рахунків основних засобів, збільшуючи тим самим їх балансову вартість (табл.1.4).

Рис. 1.2 Відображення витрат на поліпшення основних засобів в системі рахунків бухгалтерського обліку Оскільки бухгалтерський облік витрат з ремонту і поліпшення об'єктів основних засобів залежить від того, відбувається чи не відбувається в результаті таких господарських операцій зміна майбутніх економічних вигід, що очікуються від таких об'єктів, то важливою проблемою є чітка регламентація процесу визначення випадків, коли здійснення того чи іншого виду робіт з ремонту чи поліпшення призводить, а коли не призводить до збільшення таких економічних вигід у перспективі. Для розв’язання цієї проблеми на підприємствах є сенс запропонувати створювати спеціальну експертну комісію на термін до двох років. До її складу мають увійти:

1) голова комісії - заступник керівника підприємства;

2) представник відділу центральної бухгалтерії підприємства;

3) представники технічного та технологічних відділів;

4) керівник підрозділу, де знаходиться об'єкт основних засобів, який потребує поліпшення, або уповноважена ним особа;

5) матеріально-відповідальна особа;

6) представник відділу або підрядної організації, що здійснюватиме поліпшення основних засобів тощо. Така комісія зможе компетентно визначити, чи призведе поліпшення основних засобів до зростання майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання об'єкта, документально завіривши свій висновок, підписаний усіма членами комісії. Цей висновок варто прикріпити до удосконаленої форми ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих та поліпшених об'єктів».

Розділ 2. Науково-практичні основи обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

2.1 Документування операцій пов’язаних з витратами на ремонт і модернізацію основних засобів

Приймання виконаних робіт після ремонту, модернізації, реконструкції тощо оформляється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів типової форми № ОЗ-2, затвердженої наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352. Акт має бути підписано працівником цеху (відділу, групи), уповноваженим приймати об'єкт основних засобів, і представником цеху, що виконав ремонт або інші поліпшення. Акт підписується головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства. Дані про зміни техніко-економічної характеристики (вартість, площа, потужність тощо) у результаті проведених поліпшень заносяться в технічний паспорт, інвентарні картки, регістри аналітичного обліку відповідних об'єктів основних засобів.

При проведенні робіт підрядним способом (стороннім підприємством) первинним документом є акт про виконані роботи, замовлення-наряд. Вимоги щодо їх заповнення надано в переліку обов’язкових реквізитів первинних документів, наведеному в п. 2 ст.9 Закону № 996-XІV, а саме: назва документа (форми); дата й місце складання назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст, обсяг, одиниця виміру господарської операції; підписи осіб, відповідальних за здійснення й правильність оформлення господарської операції; власний підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції. При проведенні поточного й капітального ремонту будинків і споруджень (як підрядним, так і господарським способом) наказом Держкомстату України та Держкомстрою України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002 р. № 237/5 передбачено складання довідки про вартість виконаних робіт типової форми № КБ-3. При виконанні робіт з поточного ремонту господарським способом складання зазначеної форми не обов’язкове. Якщо такі роботи виконуються із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, організацій, установ державної форми власності, то разом із складанням довідки складається акт приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2 В. Первинний облік поліпшення основних засобів за окремими видами рекомендується вести за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів», змінивши її назву на «Акт приймання-здачі відремонтованих та поліпшених об'єктів». Її слід складати після завершення поліпшення основних засобів. На підставі форми ОЗ-2 бухгалтерією промислового підприємства повинні здійснюватись записи у книгах (картках) аналітичного обліку основних засобів про вартість виконаного поліпшення. У випадках виконання ремонту чи поліпшення основних засобів із залученням послуг сторонньої організації цей акт потрібно складати у двох примірниках. Далі має відбуватись узагальнення інформації про поліпшення основних засобів у системі рахунків синтетичного обліку.

2.2 Облік ремонту та модернізації основних засобів

Кожне підприємство, організація, на балансі якої перебувають об'єкти основних засобів, а саме — будівлі, споруди, машини обладнання або транспортні засоби, періодично здійснює роботи спрямовані на відновлення і підтримання їх у робочому стані. До найпоширеніших робіт з підтримання об'єктів основних засобів у робочому стані належать ремонтні. У загальному розумінні ремонт основних засобів є комплексом заходів, спрямованих на підтримання діючих об'єктів у працездатному стані, зберігаючи при цьому якості, властиві об'єкта при введенні в експлуатацію (міцність, зносостійкість, потужність двигуна, безпека при експлуатації тощо).

При проведенні ремонту не створюються принципово нові якості існуючого об'єкта. Наприклад, при проведенні ремонту будівлі, що потребує заміни несучих конструкцій та деталей, повного оновлення зовнішніх параметрів, відновлення тих, що вийшли з ладу, комунікацій тощо, виконуються роботи з поліпшення і відновлення втраченої нею якості в процесі експлуатації. При ремонті машин, обладнання і транспортних засобів виконуються роботи із заміни зношених деталей та вузлів, заміни таких, що вийшли з ладу, кріпильних деталей і базових агрегатів, усунення дрібних дефектів і неполадок.

Безумовно, чітко розмежувати заходи щодо поліпшення основних засобів, здійснення яких спричинить збільшення майбутніх економічних вигод від використання такого об'єкта основних засобів, і заходи щодо поліпшення основних засобів, проведення яких спрямоване на підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані та отримання в майбутньому первісно очікуваних економічних вигод, що були властиві такому об'єкту, на практиці буває досить-таки складно.

У цій ситуації для достовірного визначення характеру здійснюваних робіт з точки зору подальшої експлуатації об'єкта наказом керівника установи доцільно створити спеціальну комісію, до складу якої включити фахівців (інженера, технічного працівника), яка здійснить огляд об'єктів основних засобів у цілому або окремих частин, зафіксує виявлені дефекти, зазначить заходи, яких необхідно буде вжити щодо їх усунення шляхом складання відповідного акта.

Після цього на підставі висновку вищезазначеної комісії обов’язково має бути складено кошторисну документацію на проведення ремонтних робіт, яка заповнюється на підставі діючих цін, норм, розцінок і тарифів, установлених відповідними документами у сфері будівництва.

Так, завдання бухгалтера підприємства зводиться до правильного відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів. Витрати, пов’язані з проведенням ремонту необоротних активів відображаються у складі фактичних видатків бюджетної установи за такими кодами економічної класифікації:

1135 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання», за яким відображається оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів (у тому числі витрати на утримання транспорту, витрати на доставку працівників на роботу власним чи орендованим транспортом, придбання пально-мастильних матеріалів, у тому числі для сільськогосподарської техніки, поточний ремонт автомобілів і транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запчастин), а також витрати на страхування автомобіля, проїзд платними дорогами (тунелями), інші збори, передбачені нормативними та законодавчими документами, сплата збору за забруднення навколишнього середовища залежно від використаного палива, оформлення прав водія, страхування та медичний огляд водіїв; технічний огляд транспортного засобу, податок з власників транспортних засобів, оренда транспортних засобів тощо. Витрати на наймання транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту відносяться до капітального будівництва і капітального ремонту;

" Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів", за яким відображаються витрати на поточний ремонт обладнання, меблів, техніки, інвентарю (в тому числі спортивного) та будівель, споруд, приміщень, що орендуються або перебувають на балансі, сільськогосподарської техніки, а також витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням обладнання, комп’ютерної, розмножувальної, медичної та іншої техніки. До цієї категорії належать витрати, пов’язані з придбанням матеріалів для поточного ремонту приміщень, обладнання, механізмів або оплата послуг сторонніх організацій з проведення цих робіт, якщо це передбачено кошторисом.

На підприємствах роботи, спрямовані на підтримання об'єктів основних засобів у справному стані, можуть виконуватися Двома способами:

підрядним, коли ремонтні роботи виконуються спеціалізованими ремонтними організаціями;

господарським, коли бюджетні установи самостійно виконують такі роботи. Облік витрат на проведення поточного ремонту показано на прикладі бухгалтерських проведень (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кореспонденція рахунків з обліку ремонту основних засобів

У разі якщо установа здійснює роботи з добудовування реконструкції та модернізації основних засобів, які призвели до додаткового у комплектування таких об'єктів, первісна вартість основних засобів змінюється.

Інакше кажучи, збільшення первісної вартості основних засобів має місце при виконанні робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних якостей активів, у результаті яких вони набувають нових якостей.

Сутність добудовування та реконструкції полягає в розширенні існуючих можливостей об'єкта основних засобів, отриманні певних нових технічних характеристик, раніше не властивих цьому об'єкту.

Так, роботи з добудування, модернізації відносяться на збільшення первісної вартості

об'єкта основних засобів, і водночас такі суми підлягають списанню на фактичні витрати бюджетної організації за КЕКВ 2130 «Капітальний ремонт». Такі роботи, як правило, виконуються підрядниками, тобто сторонніми організаціями. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з проведення реконструкції, добудовування основних засобів наведено в табл. 2.2

Таблиця 2.2

Кореспонденція рахунків з обліку модернізації, реконструкції та добудування основних засобів

Так, завдання бухгалтера підприємства зводиться до правильного відображення в бухгалтерському обліку витрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів. Витрати, пов’язані з проведенням ремонту необоротних активів відображаються у складі фактичних видатків підприємства за такими кодами економічної класифікації:

КЕКВ 1135 «Поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання», за яким відображається оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів (у тому числі витрати на утримання транспорту, витрати на доставку працівників на роботу власним чи орендованим транспортом, придбання пально-мастильних матеріалів, у тому числі

для сільськогосподарської техніки, поточний ремонт автомобілів і транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запчастин), а також витрати на страхування автомобіля, проїзд платними дорогами (тунелями), інші збори, передбачені нормативними та законодавчими документами, сплата збору за забруднення середовища залежно від використаного палива, оформлення прав водія, страхування та медичний огляд водіїв; технічний огляд транспортного засобу, податок з власників транспортних засобів, оренда транспортних засобів тощо.

Витрати на наймання транспорту для будівельних робіт і капітального ремонту відносяться до капітального будівництва і капітального ремонту;

" Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів", за яким відображаються витрати на поточний ремонт обладнання, меблів, техніки, інвентарю (в тому числі спортивного) та будівель, споруд, приміщень, що орендуються або перебувають на балансі, сільськогосподарської техніки, а також витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням обладнання, комп’ютерної, розмножувальної, медичної та іншої техніки. До цієї категорії належать витрати, пов’язані з придбанням матеріалів для поточного ремонту приміщень, обладнання, механізмів або оплата послуг сторонніх організацій з проведення цих робіт, якщо це передбачено кошторисом.

У підприємствах роботи, спрямовані на підтримання об'єктів основних засобів у справному стані, можуть виконуватися Двома способами:

підрядним, коли ремонтні роботи виконуються спеціалізованими ремонтними організаціями;

господарським, коли підприємство самостійно виконує такі роботи.

Облік витрат на проведення поточного ремонту показано на прикладі бухгалтерських проведень (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Кореспонденція рахунків з обліку ремонту основних засобів