Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях
Розмір авнсу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. найчастіше аванс складає 15−20% від вартості замовлення і виплачується після підписання контракту. Покупець, виплачуюючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, коли експортер не виконає умов замовлення, або в контракті робиться застереження, що у разі невиконання… Читати ще >
Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат з банківської справи Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях.
План
1.Способи платежу.
2.Засоби платежу.
3.Форми платежу.
Л-ра: [8, с.242−262].
Сьогодні у зовнішньоторгових операціях (ЗТО) діє ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.
Способи платежу залежать від механізму оплати товару по відношенню до моменту його фактичної доставки. У ЗТО існує три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.
Платіж готівкою (ПГ) у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахун ки ведуться наявними грошовими знаками. Вони практично тут не застосовується. У цьому разі поняття «готівковий платіж» використовується як протиставлення авансовому та кредитному способам платежу. ПГ проводиться, якщо дотримано таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаженняіпортер отримав телеграфне повідомлення про закінчення повантаження товаруімпортер одержав комплект документів, передбачених у контрактіімпортер одержав комплект документів, передбачених у контрактіімпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин чи днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти прийому товару. Для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера — остання. ПГ здійснюється через банк за угодами типу «спот» до чи після передачі продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцеві.
Авансовий платіж (АП) передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів і самого товару у розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення.
АП відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого — забезпечує виконання зобов’язань, взятих імпортером за контрактом, і, якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання замовленого товару, то експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.
Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальна сировина). Аванс у грошовій формівизначається у процентах від контрактної вартості замовлення.
Розмір авнсу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення тощо. найчастіше аванс складає 15−20% від вартості замовлення і виплачується після підписання контракту. Покупець, виплачуюючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, коли експортер не виконає умов замовлення, або в контракті робиться застереження, що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов’язань аванс повертається імпортеру у повному розмірі. У міжнародній торгівлі аванси прийнято давати солідним фірмам.
Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом.
Межа кредиту не перевищує 10% від капіталу покупця. Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80−85%, а решту покупець оплачує авансом. За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (більше 1 р.), середньострокові (1−5 р.) та довгострокові (5−10 р. і більше). Серед способів запобігання неплатежу чи затримці платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків. Гарантії бувають платіжні (захищають інтереси продавця) та договірні (захищають інтереси покупця).
Поширення у ЗТ комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу — чеків та векселів.
Чек — це безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж вказаної на чекові грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням грошей на рахунок власника чека у банку. Чек зручний для розрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як отримає товар, а постачальник не хоче передати товар для одержання гарантій платежу. Використання чека дозволяє економити витрати на обіг дійсних грошей і прискорює платежі.
Рис. 1. Механізм розрахунків чеками.
Імпортер
.5. Чек.
6. Реєстр 2. Заява на.
чеків для 1. Платне дорученотримання 3.Чекова.
оплати ня для депонуванкнижки книжка.
7. Вимога на оплатуня коштів8. Перерахування коштів Депонування коштів Чеки, що виписуються клієнтом банку, видаються у межах суми, що є на його поточному та інших рахунках, включаючи суми, які надійшли на ці рахунки у результаті надання банками кредиту. Чек виписується на спеціальному бланкові, який видає чекодавцю банк.
Текст чека повинен містити такі основні елементи:
1. Найменування «чек» (мовою на якій написаний чек).
2. Просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити вказану на чекові суму (прописом).
3. Найменування платника, яким є банк, де чекодавець має свій поточний та ін. рахунки.
4. Місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника.
5. Дата і місце складання (виписування) чека.
6. Підпис чекодавця.
Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються. Відсутність у ньому якогось із перелічених елементів позбавляє цей документ сили чека (див. зразок чека 1). Строк подання чека до оплати у країні його видачі рівний 8-и дням, у платіжному обороті між країнами Зх. і Сх.Європи, та Середньомор’я — 20-дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті - 70-дням.
Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення у нього передавального надпису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотньому боці чека і підписується особою, котра зробила цей напис (індосантом). Умови передачі чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер використання в обігу як засобу платежу.
Розрізняють такі види чеків:
1.Іменний, або на користь певної особи. Тут передача чека здійснюється шляхом передавального надпису зі застереженням «Не наказу», завіреним у нотаріальному порядку (див. зразок 2).
2.Ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи чи за його наказом. Передається такий чек при допомозі індосаменту зі застереженням «Наказу» чи без нього (див. зразок 1).
3.Чек на пред’явника виписується пред’явникові і може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього (див. зразок 3). Чекодавець висилає чек своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його своєму банку для кредитування свого розрахунку. Цей платіж здійснюється швидше, ніж банківський переказ.
Чеки ще поділяються на банківські (виписаний банком на свій банк-кореспонденттут не вказується найменування фірми-чекодавця, чекодавцем виступає банк боржника) та фірмові (виписаний фірмою на одержувача).
Вексель — цінний папір, що оформлюється у строгій відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове зобов’язання.
При розрахунках зі ЗТО використовуються простий і переказний вексель (тратта).
Переказний вексель — безумовна пропозиція трансанта (кредитора), адресована трасату (боржнику), сплатити 3-й особі (ремітенту) в установлений термін вказану суму (див.зразок 4).
Простий вексель — виставляється боржником, який наз. векселедавцем. Останній бере зобов’язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін (див.зразок 5).
Рис. 2. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені.
в кредит товари за допомогою простого векселя.
Покупець.
.Продавець.
..2. Передача товару з платежем у кредит.
3. Виставлення векселя з позначення строку платежу.
7. Повідомлення 4. Після завершення строку платежу передача векселя.
про надходженна інкасо 8. Повідомлення про.
ня грошей платіж за векселем.
Банк покупця.
.Банк продавця.
..6. Гроші на рахунок продавця.
Реквізити простого векселя:
1." Вексельна помітка" .
2.Просте і нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму грошей.
3.Вказання терміну платежу.
4.Місце платежу.
5.Найменування одержувача.
6.Вказання дати та місця складання платежу.
7.Підпис векселедавця.
Переказний вексель повинен містити:
1.Найменування «вексель» .
2.Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.
3.Найменування трасата (боржника).
4.Вказання терміну платежу.
5.Місце платежу.
6.Найменування особи (ремітента, одержувача), якому чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж.
7.Дата та місце складання векселя.
8.Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), який видає вексель.
Переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей. Боржник зобов’язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за век-селем в означений термін, тобто здійснити акцепт тратти (АТ). Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом (див. зразок 5). Необхідність АТ зумовлена тим, що обов’язок трасатта сплатити її виникає тільки після акцепта. АТ може бути загальним і обмеженим (частковим). Для належного виконання трасатом своїх зобов’язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. АТ може здійснювати і банк. Банківський акцепт використовується для довгострокового обліку тратти (продаж векселя векселедержателем банкові до строку плажу за векселем).
Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає як вексельне поручительство, до якого застосовуєть-ся вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов’язання за векселем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає поручитель ство. За аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.
Передача векселя здійснюється простим врученням чи з допомогою передавального надпису (індосаменту). Такий надпис ставиться на зворотньому боці векселя і підписується індосантом.
Індосаменти бувають таких видів:
Бланковий індосамент — зроблений на зворотньому боці векселя передавальний напис. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.
Іменний (повний) індосамент. Із його допомогою індосант передає всі права і вимоги за векселем іншій особі, чиє найменування чи ім'я вказується в індосаменті.
Перепоручительський індосамент. Передавальний підпис робиться держателем векселя при передачі цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.
Індосамент можна здійснити у вигляді передавального надпису з умовою відмови від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді робиться напис «Без обороту на мене», а передавальний надпис називається безоборотним індосаментом.
Третім засобом платежу є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, яка полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення становить собою наказ клієнта банку, складений на основі вказівок переказодавача — клієнта банку, адресований своєму банкові кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників. При розрахунку дорученнями скорочується час і документооборот операції.
Рис. 3. Розрахунок платіжними дорученнями.
Одержувач-платник.
.Постачальникодержувач.
.1. Цінність, роботи, послуги.
.Укладення угоди.
5. Витяг з розрахункового 4. Витяг з розрахункового.
рахунку про зарахування рахунку про списання суми 2. Платіжне.
доручення.
Банк покупця.
.Банк постачальника.
..3. Платіжне доручення.
Впровадження електронної обробки даних забезпечило нові можливості для скорочення часу здійснення платежів.
Українські підприємства, які розраховуються з іноземними контрагентами за куплені товари за допомогою банківського переказу, в якій містяться інструкції для банку відносно умов виплати грошей переказоодержувачу.
У цьому документі переказодавач вказує:
овне найменування платника;
айменування банку платника;
омер банківського рахунку, який дебетується;
од валюти та суму платежу;
овне найменування бенефіціара;
айменування банку бенефіціара та номер його рахунку;
айменування, номер і дату документа, за яким проводиться оплата;
собу, що несе витрати на здійснення переказу;
іль і призначення переказу (найменування товару і послуг, за яким відбувається оплата).
До форм розрахунків належать такі (від найвигідніших до менш вигідних для експортера):
0-процентний авансовий платіж;
кредитив;
нкасо;
ідкритий рахунок.
Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється є найвигіднішою формою розрахунку для експортера. Проводиться цей платіж банківським переказом чи чеком.
Акредитивна форма розрахунку вигідна для експортера: 1) у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - банком, який його підтвердив- 2) в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що засвідчують цю поставку.
Акредитив являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов’язання банку, виданеним за доручен-ням клієнта-наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом — бенефіціара (експортера). Імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки за поданням екпортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажений відповідно до контракту. Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником.
Розрахунки за акредитивом включають:
найменування банку;
ид акредитиву та спосіб його виконання;
повний перелік і точну характеристику документів, поданих постачальником для отримання коштів за акредитивом;
троки подання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;
нші небхідні документи й умови.
Рис. 4. Реалізація акредитивної форми розрахунків.
Одержувач-платник.
.Постачальник-одержувач.
.4. Цінність, роботи, послуги.
.Контракт.
5. Документи, що 3. Повідомлення 1. Заяви на.
підтверджують про акредитив акредитив.
відвантаження.
Банк постачальника.
.Банк покупця.
.2. Депонування коштів
Акре дитив.
.Розрахунковий рахунок.
..6. Зарахування на розрахунковий.
рахунок з акредитиву Акредитиви можуть бути покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані), відзивні та безвідзивні.
Покриті - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платника чи поставлений йому кредит у розпорядження банку-постачальника на весь термін дії зобов’язань.
Непокритий — може відкриватися у виконуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитиву з відкритого у ньому рахунку банку-емітента.
Відзивний — може бути змінений чи анульований банком-емітентом без попереднього узгодження з постачальником.
Безвідзивний — не може бути анульований чи змінений без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.
Ділимий акредитив передбачає виплату експортерові певних узгоджених у контракті сум після кожної часткової поставки.
Неділимий акредитив передбачає, що вся належна експортерові сума буде виплачена після завершення всіх поставок.
Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив безвідзивний, підтверджений, ділимий.
Відновний акредитив передбачає, що протягом терміну використання акредитиву його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові здійснені за ним платежі.
У контракті повинні бути визначені наступні умови майбутнього акредитиву:
оли імпортер має дати своєму банку інструкції щодо відкриття акредитиву (15−45днів);
оли експортер повенен повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження;
кі банки виконуватимуть роль емітента, підтверджуючого та виконуючого;
кі документи, що свідчать про здійснення відвантаження, треба подати експортеру в свій банк, щоб отримати гроші за товар;
ид акредитиву;
посіб використання акредитиву;
нші умови, залежно від виду акредитиву.
Інкасо — банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе у банку. Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунків експортер повенен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Крім банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється використанням телеграфного інкасо. Інкасо може бути документарним і чистим.
Документарне інкасо — це інкасо фін. документів, які супроводжуються комерційними документа-ми, а також інкасо тільки комерційних документів.
Банк, що отримує інкасове доручення від свого клієнта-експортера, наз. банком-ремітентом, що посилає інкасовані документи в інкасуючий банк країни імпортера, який звичайно одночасно є репрезентуючим банком (тобто він повідомляє платника про наявні в банку неоплачені документи і видає їх платникові). Репрезентуючий банк надає документи платнику, без яких він не зможе отримати товар у своє розпорядження. Він повинен оплатити їх або відмовитися акцептувати векселі чи чеки. Акцептовані фін. документи залишаються в інкасуючому банку до терміну платежу чи посилаються банкові-ремітенту. Якщо документи оплачені, то інкасуючий банк кредитує рахунок банку-ремітента, а той після отримання кредитового авізо чи електронного повідомлення про зарахування коштів на рахунок, кредитує рахунок експортера.
Чисте інкасо — інкасо фін. документів (векселі, чеки), які не супроводжуються комерційними до-кументами. При чистому інкасо банк приймає від довірителя-експортера фін. документи, а репрезентуючий банк у країні платника пред’являє платникові інкасові фін. документи до оплати.
Відкритий рахунок — найменш вигідна форма для розрахунківдля експортера, оскільки вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. За відкритим рахунком розраховуються в основному за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних деталей до раіше поставленого обладнання чи машин.
Зразок чека 1. У дужках зазначені номери названих елементів чека.
(2) Фр.фр. 5000 (5) Париж, 1 грудня 2002 р.
(3) Ейробанк, Париж Платіть проти цього (1) чека наказу фірми «Сяйво», Київ, Україна.
(2) п’ять тисяч французьких франків.
(4) Місце платежу: Париж (6) АТ «Атокен», Париж.
(підписи).
.Зразок чека 2.
Фр.фр. 5000 Париж, 1 грудня 2002 р.
Ейробанк, Париж Платіть проти цього чека фірмі «Сяйво», Київ, Україна і не наказу п’ять тисяч французьких франків Місце платежу: Париж АТ «Атокен», Париж.
(підписи).
.Зразок чека 2.
Зразок чека 3.
Фр.фр. 5000 Париж, 1 грудня 2002 р.
Ейробанк, Париж Платіть пред’явникові цього чека п’ять тисяч французьких франків Місце платежу: Париж АТ «Атокен», Париж.
(підписи).
.Зразок простого векселя 4.
(2) Фр.фр. 5000 (6) Париж, 1 грудня 2002 р.
(3) 29 березня 2003 р. ми заплатимо проти цього (1) простого векселя наказу (5) фірми «Сяйво», Київ, Україна.
(2) п’ять тисяч французьких франків.
(4) Місце платежу: (7) АТ «Атокен», Париж.
Париж (підписи).
.Зразок переказного векселя 4.
(2) Фр.фр. 5000 (7) Київ, 1 грудня 2002 р.
(4) 29 березня 2003 р. платіть проти цього (1) переказного векселя наказу (6) фірми «Сяйво», Київ, Україна.
(2) п’ять тисяч французьких франків.
(3) АТ «Атокен», Париж.
(4) Місце платежу: (8) «Сяйво», Київ,.
Ейробанк, Париж (підписи).
." Акцептований" .
(3) АТ «Атокен», Париж.
(підпис).
.Зразок акцепта 5.
.