Розрахунок вартості монтажо-налагоджувальних робіт та капітальних вкладень в побудову верстата

ВСТУП Метою даного курсового проекту з економіки є застосування теоретичних та практичних навичок, набутих при прослуховуванні курсу лекцій з предмету «Економіка та організація електротехнічних служб», вміння користуватися літературними джерелами при розрахунку вартості конструкторської розробки та монтажо-налагоджувальних робіт.

В даному курсовому проекті розраховується вартість самої конструкторської роботи, собівартість монтажо-налагоджувальних робіт, розмір капітальних вкладень в побудову верстату.

Вихідними даними для розрахунків розміру капітальних вкладень є таблиці Розділу 1 курсового проекту.

1. Вихідні дані

1.1 Найменування та трудомісткість монтажо-налагоджувальних робіт

Уся інформація про найменування та трудомісткість монтажо-налагоджувальних робіт зводиться до таблиці 1.1. Основою цієї таблиці є дані з плано-графіка про найменування усіх видів робіт (заготівельні, підготовчі, монтажні, налагоджувальні), інформація про трудомісткість робіт та розряд даної роботи.

Таблиця 1.1.

1.2 Розрахунок кількості виконавців Дані про кількість виконавців монтажо-налагоджувальних робіт занесені до таблиці 1.2., де знаходиться інформація про виконавців робіт, їх професія, посада, розряд.

Таблиця1.2.

1.3 Складання відомостей основних матеріалів, купованих комплектуючих, ОВФ та МШП В таблиці 1.3. знаходяться дані про ресурсне забезпечення проекту різноманітними ручними засобами праці, тобто основними фондами. Таблиця складається з переліку основних фондів та малоцінних основних фондів, визначаються їх основні технічні параметри, а також орієнтований час використання, визначається сумарна балансова вартість.

Таблиця1.3.

Таблиця 1.4. містить інформацію про основні та додаткові матеріали, що використовуються в процесі монтажу та обслуговування.

Таблиця 1.4.

Таблиця 1.5. — відомість купованих комплектуючих, котрі використовуються без будь-яких додаткових втручань.

Таблиця 1.5.

1.4 Визначення кількості конструкторських креслень Дані щодо кількості конструкторської документації вносяться до таблиці 1.6. Це загальні дані по технічному проекту щодо креслень, специфікацій і т.д.

Таблиця 1.6.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ РОБОТИ

2.1 Теоретичні аспекти конструкторської роботи на етапах Робота конструкторських служб дуже трудомістка, відповідно вимагає значних грошових витрат, а тому необхідно забезпечити економічність проектно-конструкторської документації. Конструкторська розробка оплачується робітникам конструкторського бюро по трудомісткості виконаної роботи відповідно середній денній ставці.

Середня денна ставка визначається за формулою:

— денна заробітна плата конструктора (середня денна ставка);

— посадовий місячний оклад конструктора;

— фонд робочого часу в місяць (168 годин);

Коефіцієнт 8,2 використовується для переведення фонду робочого часу в годинах в трудодні.

Над розробкою даної проектно-конструкторської документації працює одна людина. Розмір посадового окладу — 2000 грн. Додаткова оплата працівнику не сплачується. Розраховуємо середню денну ставку працівника:

Крім того до основної вартості технічного проекту додаються також витрати на коригування ПКД та обов’язкові платежі на загальну вартість розробки та корегування розробки.

Витрати на коригування — 20%;

Витрати на обов’язкові платежі до пенсійного фонду, фонду сприяння зайнятості, соціального захисту — всього 36%.

2.2 Розрахунок вартості конструкторської роботи на етапах При виконанні конструкторської документації були пройдені такі основні етапи як етап розробки та етап оформлення. На етапі розробки були визначені основні напрями по автоматизації, були прийняті схемні рішення і розроблено чорновий варіант ПКД.

Етап оформлення передбачає чистовий ваіант ПКД з кресленнями.

Кошторис вартості конструкторської документації зведено до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Оформлена конструкторська документація підлягає коригуванню, а з її вартості відраховуються обов’язкові платежі. Розраховуємо загальну вартість ПКД та складаємо кошторис витрат на проектно-конструкторську документацію. Кошторис заносимо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Отже, загальна вартість ПКД становить: 3504,94 грн.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ ТА ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ РОБІТ ТА ПОСЛУГ

3.1 Організаційно-економічна характеристика суб'єкту та об'єкту підприємницької діяльності

Суб'єкт підприємництва — це приватна особа або об'єднання партнерів, які здійснюють діяльність.

Об'єкт підприємництва — це те на що спрямована діяльність суб'єкта господарювання (відповідь на питання що надають або чим управляють).

Для здійснення підприємницької діяльності необхідні виробничі ресурси, які складаються:

з основних фондів (знаряддя праці) включають в себе будівлі, споруди, машини, обладнання тощо;

оборотні фонди (предмети або засоби праці), те над чим працюють — сировина, паливо, енергія, пара, запчастини;

трудові ресурси — ті, хто здійснюють діяльність;

інформація — це дані про ринок цінних паперів, про фондовий ринок, товарний ринок, ринок збуту та праці.

Підприємство може здійснювати будь-яку діяльність одночасно. Вихідною виробничої діяльності є продукція (послуга або робота). Якщо підприємство має власну торговельну мережу, воно здійснює комерційну діяльність. Якщо надає комусь кредити, приймає участь в валютних торгах, купує акції інших підприємств, воно здійснює фінансову діяльність. Крім того підприємство може здійснювати соціальну діяльність (тобто утримує пенсіонерів, дитячі будинки, здійснює меценатство або спонсорську діяльність).

3.2 Визначення обсягів підприємницької діяльності та характеристика виробничих ресурсів для організації процесу Підприємство, як правило, складається з виробничих підрозділів (цехи, ділянки, обслуговуючі господарства, органів управління, організації і закладів, які призвані задовольняти потреби трудового колективу).

До виробничих підрозділів відносяться: цехи, ділянки, лабораторії, тобто це ті підрозділи, де безпосередньо виготовляється продукція.

Цех — структурна основна виробнича одиниця підприємства, що представляє собою обособлений в адміністративному відношенні ланцюг, який виконує певну частину загального виробничого процесу. Цехи бувають:

основні - здійснюється обробка деталей;

допоміжні (обслуговуючі) — забезпечують нормальне функціонування основних цехів (транспортний, ремонтний, енергетичний тощо);

побічні - здійснюється утилізація та переробка відходів або виготовляються товари народного вжитку з відходів;

підсобні - виготовляють тару для упакування, друкують інструкції тощо.

Однією із ознак підприємства є наявність власності. Власність — майно. Майно буває рухомим і нерухомим. Нерухоме майно — це таке майно, пересування якого без значних фінансових витрат не можливе, тобто ці об`єкти пов`язані з землею (земельні ділянки, водні об'єкти, тощо). Усе інше належить до рухомого майна.

Майно підприємства — це сукупність основних та оборотних фондів, а також інших матеріальних цінностей, які відображені в самостійному балансі.

Джерела майна: власні кошти — уставний фонд, цільовий фонд та фонд спеціального призначення; позичкові кошти — кредити банків, інших підприємств, заборгованість по заробітній платі; прибуток — кошти, створені в результаті підприємницької діяльності.

3.3 Визначення обсягів підприємницької діяльності

Під типом виробництва розуміють — комплексну характеристику особливостей організації та технічного рівня виробництва.

Серійний — передбачає виготовлення широкої номенклатури однорідної продукції серіями (партіями), що періодично повторюється.

Характеристика типу:

1)відносно-постійна номенклатура, яка повторюється в значній кількості; 2) використання спеціального обладнання та оснащення; 3) скорочення кількості ручних робіт; 4) середня кваліфікація робітників; 5) скорочення частки незавершеного виробництва; 6) середня тривалість виробничого циклу; 7) середня частка відходів виробництва, в порівнянні з використаною кількістю; 8) середні показники затрат живої праці; 9) можливість автоматизації контрольних операцій.

3.4 Характеристики витрат підприємства Для того, щоб виготовити певний вид продукції підприємству потрібно витратити певну частину матеріальних фондів. Затрати підприємства складаються з необоротних та оборотних матеріальних активів.

3.4.1 Знос основних засобів та витрати на їх ремонт НМА — це частина майна підприємства, яка використовується тривалий час, в процесі експлуатації зношується та переносить свою вартість на продукцію, що виготовляється.

Основні фонди — сукупність ТМЦ, які мають натуральну форму використовуються більше одного разу та виробничого циклу та у процесі експлуатації зношуються і частково, у вигляді амортизаційних відрахувань, переносять свою вартість на продукцію.

Амортизація — це списання згідно з вимогами оподаткування та обліку протягом кількох років активів фірми або це процес перенесення балансової вартості на продукцію, що виготовляється, та акумуляція коштів для їх відтворення, або — це систематичний розподіл амортизовуваної суми активу протягом терміну його корисної експлуатації.

Норма амортизації - % перенесення балансової вартості за встановлений термін.

Сума нарахованих амортизаційних відрахувань визначається в процесі амортизації.

Амортизаційні відрахування — гривневий вираз зносу основних засобів. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від групи віднесення основного засобу (1, 2, 3, 4 грипи), або терміну корисної експлуатації.

Розрахункова формула:

Необоротні активи фірми та розрахунок амортизаційних відрахувань занесено до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

3.4.2 Формування вартості виробничих запасів, робіт та послуг Оборотні активи — це частина майна підприємства, яка повністю переносить свою вартість на продукцію, що виготовляється, та повертається виробникові в грошовій формі після реалізації. Оборотні активи мають наступні характерні риси:

повністю втрачають в процесі виробництва свою натуральну форму;

використовується лише в одному виробничому циклі та залишають його у вигляді готової продукції;

використані оборотні засоби повністю замінюються аналогічними виробничими ресурсами;

свою вартість оборотні засоби повністю переносять на продукцію, що виготовлена;

використані оборотні активи (засоби) повертаються виробникові через процес реалізації у вигляді виручки.

До МШП належать: інструменти та пристрої, технологічна тара, господарський та виробничий інвентар, лабораторне обладнання, спеціальний одяг та тимчасові споруди (незалежно від їх вартості). МШП повністю переносять свою вартість на продукцію на протязі одного року.

Оборотні активи фірми на основні матеріали і куповані комплектуючі та розрахунок їх вартості внесено до таблиці 3.2(1).

Таблиця 3.2(1).

Оборотні активи фірми у вигляді МШП внесено до таблиці 3.2(2).

Таблиця 3.2(2).

3.4.3 Витрати на оплату праці працівників підприємства Оплата праці - грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства за виконану роботу .

Оплата праці складається з основної оплати та додаткової. Основна оплата праці - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Додаткова оплата праці - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством України; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Для розрахунку оплати праці в даній роботі застосовуємо погодинно-преміальну оплату праці. Ця оплата праці характеризується кваліфікаційним рівнем працівника, кількістю відпрацьованого часу та індивідуальних трудових показників. Кваліфікаційний рівень працівника має свою тарифну годинну оплату. Годинна тарифна оплата праці відповідного кваліфікаційного рівня визначається як добуток тарифного коефіцієнта відповідного розряду на годинну тарифну ставку першого розряду.

Додаткова оплата праці складає 20% від розміру основної оплати праці.

Годинну тарифну ставку робіт визначаємо за формулою:

— погодинна заробітна плата працівника;

— місячна заробітна плата робітника;

— фонд робочого часу за місяць (168 год.).

Визначаємо місячні заробітні плати працівникам:

Дані про оплату праці робітників заносимо до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

3.4.4 Обов’язкові платежі підприємства Чинне законодавство України встановлює такі норми обов’язкових платежів у відсотковому відношенні до заробітної плати основних виробничих робітників:

· до Пенсійного фонду;

· до Фонду сприяння зайнятості населення;

· до Фонду державного соціального страхування та додатковий відсоток, що встановлюється за шкалою віднесення конкретного підприємства.

Всього відсоток обов’язкових платежів становить 36% від суми нарахованої оплати праці основних виробничих робітників Обов’язкові платежі та їх розрахунок внесено до таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

3.5 Формування собівартості продукції, робіт та послуг Складаємо кошторис витрат монтажо-налагоджувальних робіт та зводимо всі дані до таблиці 3.5

Таблиця 3.5.

Отже сума капітальних витрат на монтажо-налагоджувальні роботи становить: 2389,07 грн.

монтажний налагоджувальний верстат конструкторський

4. ЦІНОУТВОРЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ВИРУЧКИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Ціна — грошове вираження вартості результатів підприємницької діяльності.

Ціна виробника — це перетворена форма вартості, яка визначається робочим часом, що витрачено на виготовлення продукції при існуючих виробничих умовах, середньому рівні вмілості та інтенсивності праці.

Для формування ціни товару необхідно наявність двох основних умов. Першою умовою є задоволення споживача, а другою — не загальнодоступність товару. Тобто, формування ціни теж підпорядковане дії основних економічних законів (попиту, пропозиції).

Попит — кількість товарів, які споживачі будуть кувати за різними цінами. Зростання ціни призводить до зниження попиту.

Пропозиція — показує кількість продукції, яку виробник хоче і може виготовити, а також запропонувати для продажу за конкретною ціною на протязі певного проміжку часу. Зростання ціни призводить до зростання пропозиції.

Класифікуються ціни за різними характерними ознаками:

1) по характеру обслуговування обороту — оптові, закупівельні, роздрібні, тарифні, кошторисні;

2) по ступеню вільності від впливу держави при їх встановленні бувають: а) вільні - виникають на ринку, на основі попиту і пропозиції; б) регульовані - держава регламентує мінімальний розмір прибутку; в) фіксовані - встановлені державними органами ціни на обмежене коло товарів (певні товари дитячого асортименту, паливно-мастильні матеріали);

3) по способу фіксації - контрактні трансфертні (використовуються для реалізації продукції між філіями одного підприємства), біржові, ціна торгів;

4) по ступеню обґрунтування — базисні (вихідні для встановлення ціни на аналогічні товари; довідникові (друкуються в каталогах, прайс-листах, журналах. Ця інформація для спеціалістів може бути вихідною), прейскурантні (друкуються на листах фірми виробника), фактичні (враховує різні надбавки, доплати або зниження до базової);

по терміну дії - постійні (не змінюються протягом тривалого проміжку часу), поточні (здійснюється постачання ресурсу на даний час за цією ціною), сезонні - діють на протязі певного періоду), гнучкі.

Ціноутворення — процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. Процес ціноутворення ґрунтується на законодавчу базу. Основним документом що регулює даний процес є закон України «Про ціни та ціноутворення», який передбачає обов’язкового дотримання принципів ціноутворення: рівні умови при різних формах господарювання, збалансованість ринку (виготовлення для споживання), проведення антимонопольної політики, встановлення реального співвідношення цін на промислову та сільськогосподарську продукцію, підвищення якості продукції, соціальні гарантії для малозабезпечених верств, створення реальних економічних гарантій для виробників, орієнтація цін на світові тощо.

Процес реалізації має два аспекти: з однієї сторони відображає надходження грошових коштів або рахунків до сплати в результаті реалізації замовникам продукції за проданими цінами і називається виручкою від реалізації, з другої сторони відображає використання ресурсів, які були необхідні для отримання виручки від реалізації і називається витратами. На формування виручки впливають два фактори впливу: ціна реалізації одиниці продукції та кількість одиниць реалізованої продукції.

Кінцевим результатом господарської діяльності є фінансові результати, і в першу чергу, — прибуток.

Баланс доходів та видатків характеризує формування прибутку підприємства.

Баланс активів та пасивів підприємства дає змогу оцінити, які суми вкладені в активи і за рахунок яких пасивів підприємець фінансуватиме створення цих активів. В активі відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу: засоби і предмети праці, грошові кошти, інші активи.

Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу. Різниця між виручкою від реалізації за мінусом податків і акцизів і витратами складає фінансовий результат від реалізації. Для вірного визначення фінансових результатів необхідно щоб виручка і витрати були визначені в одному обліковому періоді. Сума на яку виручка від реалізації за мінусом податків та акцизів перевищує витрати, називається прибутком від реалізації. Якщо витрати перевищують виручку від реалізації за мінусом податків то акцизів, то результатом є збиток.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використання при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд модифікацій. Передусім слід відрізняти рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції (витрат на виробництво).

5. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ Складаємо повний кошторис додаткових капітальних вкладень впровадження проекту. Дані вносимо в таблицю 5.1.

Таблиця 5.1.

З таблиці видно, що сума додаткових капітальних вкладень становить 5912,62 грн.

Складаємо таблицю фінансових результатів діяльності підприємства і заносимо дані до таблиці 5.2.

Таблиця 5.2.

Ціна споживача сформована на підставі собівартості впровадження проекту з урахуванням збору ПДВ та бажаної отриманої виручки. Ціну споживача обраховано за формулою.

— собівартість впровадження проекту (витрати на монтаж +витрати на ПКД);

— відсоток податку на додану вартість;

— відсоток бажаного отриманого чистого прибутку.

6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

6.1 Теоретичні аспекти економічної ефективності

Економічна ефективність виробництва — результативність господарської діяльності, співвідношення між результатами виробничої діяльності і затратами праці живої та уречевленої. Отже рівень економічної ефективності є співставлення двох величин: економічного ефекту та виробничих затрат та ресурсів.

Економічний ефект — корисний результат, який є можливість представити в грошовій формі.

Розрізняють наступні види ефективності:

· абсолютну ефективність;

· порівняльну економічну ефективність.

Оцінка порівняльної економічної ефективності здійснюється:

6.2 Розрахунок показників економічної ефективності

В даному курсовому проекті розглядається процес встановлення на ВАЗ 2107систему сучасного на базі мікропроцесорної системи керування. В даному випадку розглядається одноразове вкладення капіталу на одиницю продукції, тому достатньо обрахувати матеріальну вигоду та порівняти вартість готової системи, а також вартість модернізації до рівня аналога. Отже, приблизна вартість готової встановленої системи керування 8000,00 грн. Собівартість модернізації становить 5894,01. З цього випливає, що матеріальна вигода становить

Е = 8000,00 — 5894,01 = 2105,99 грн. Тому даний проект є економічно вигідним.

7. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

При впровадженні даної розробки в дійсність розмір одноразової економії становить 2105,99 грн. Економія обрахована лише в одиничному випадку, тому для більшої економічної вигоди можливе розширення процесу модернізації, за рахунок чого можливе досягнення нового рівня для підприємства виробника. Дану систему побудовано на повністю новітній елементній базі, з використанням мікроконтроллерної системи управління, що дещо призупиняє моральне старіння. Дуже важливим показником на сьогодні є також надійність. Це вирішальний фактор який сприяє конкурентно-здатності компаній та підприємств, тому в порівнянні зі звичайними не модернізованими одиницями продукції, дане рішення дозволить привернути до себе більше уваги, що відповідно збільшить попит на продукцію даного типу і відповідно приведе до зменшення собівартості.

В курсовому проекті було підрахована економічна ефективність впровадження системи автомобільної системи керування. З точки зору економіки це технічне рішення є економічно вигідним. Оскільки впровадження системи автоматизації має достатньо невеликий термін окупності а також великий запас виробничої потужності на перспективу діяльності підприємства. Це пов’язано з великим запасом надійності системи, а також мінімальні витрати на її експлуатацію.

Список використаної літератури

1. Конспект лекцій з предмету «Економіка та організація електротехнічних служб», ЖТК.

2. Конспект лекцій з предмету «Монтаж та ремонт електрообладнання ПІЦС», ЖТК.

3. Монтаж, эксплуатация и ремонт электрооборудования промышленных предприятий и электроустановок / Зюзин А. Ф., Поконов Н. З., Антонов М. В. — 3-е издание, переработанное и дополненное. — М.: Высш. Шк., 2006. — 415 с.

4. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонов и др. — 2-е издание, переработанное и дополненное. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. — 742 с.

5. http://www.aup.ru/books/m64/ - основи економіки підприємства

6. http://be.economicus.ru/ - основи економіки

7. http://econom.nsc.ru/jep/books/033/ - основи економіки

8. Макроэкономіка. (підручник) Агапова Т. А., Серегина С. Ф. (2006, 6-е вид., 448с.)

9. Макроэкономіка. (підручник) Бункина М. К., Семенов А. М., Семенов В. А. (2006, 3-е вид., 512с.)