Методи нарахування амортизації основних фондів

Важливим економічним важелем у системі державного регулювання амортизації [13] є методи нарахування амортизаційних відрахувань. Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку.

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних переваг від його використання.

Якщо очікуваний спосіб отримання економічних переваг змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації.

Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації.

Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації об'єкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього об'єкта. Другі базуються на прискоренні амортизаційного процесу виходячи з різноманітних систем прискорення й обчислюються частіше усього на основі залишкової вартості.

Для відображення у бухгалтерському обліку сум нарахованої амортизації призначено рахунок 13 «Знос необоротних активів».

Субрахунки рахунку 13 відповідають трьом видам необоротних активів:

• *131 «Знос основних засобів»;
• *132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;
• *133 «Знос нематеріальних активів».

Відповідно до інструкції № 291 за дебетом рахунку 13 «знос необоротних активів» відображають «зменшення суми зносу». Таке зменшення відбувається у випадках:

• · вибуття активу (незалежно від причини вибуття);
• · уцінки активу, який раніше не дооцінювали;
• · уцінки раніше дооціненого активу.

За кредитом рахунку 13 «Знос необоротних активів» відображають суми:

ь нарахованої амортизації;

ь збільшення зносу необоротних активів у разі їх дооцінки.

Нарахування амортизації відображають оборотом за кредитом рахунку 13 у кореспонденції з рахунками обліку витрат. Тому бухгалтерські записи переважно залежать від того, який варіант обліку витрат застосовують на підприємстві: із застосуванням рахунків тільки класу 9 або з одночасним застосуванням рахунків класу 8 і 9.

Виняток становлять лише записи, що відображають нарахування амортизації вартості необоротних активів, які використовують в інвестиційній діяльності або у зв’язку з надзвичайними подіями. Підприємства, які для обліку витрат застосовують одночасно рахунки класів 8 і 9, для обліку операцій, що відносяться до інвестиційної діяльності або до надзвичайних подій, рахунки класу 8 не використовують, оскільки ці рахунки призначено лише для обліку витрат операційної діяльності.

Якщо підприємство для обліку витрат застосовує рахунки тільки класу 9, при нарахуванні амортизації субрахунки рахунку 13 кореспондують безпосередньо з рахунками обліку витрат діяльності. При цьому у кожному конкретному випадку кореспондуючий рахунок залежить від напрямку використання об'єкта (способу одержання підприємством економічної вигоди). Тому в аналітичному обліку об'єкти необоротних активів усередині кожного рахунку або субрахунку доцільно згрупувати за цією ознакою.

Відповідно до п. 17 ПБо-7 переоцінка об'єкта основних засобів, інших необоротних матеріальних активів передбачає переоцінку як суми їх первісної вартості, акт і суми накопиченого зносу. Сума переоцінки зносу відображається у бухгалтерському обліку по-різному і залежить від:

• *виду переоцінки (дооцінка або уцінка);
• *видів та сум попередніх переоцінок.

Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

Класифікацію методів амортизації основних засобів наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Класифікація методів амортизації основних засобів.