Морально-духовне виховання дітей дошкільного віку

ВСТУП Проблема морально-духовного виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.

У Базовому компоненті дошкільної освіти змістове наповнення освітньої лінії «Люди» сприяє формуванню навичок соціально прийнятної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських відносин. Результатом освітньо-виховної роботи є те, що старший дошкільник помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатний зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв’язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв’язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання.

У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить морально-духовному вихованню.

Результати морально-духовного виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

У морально-духовному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до добра, правди і краси. Виховання дітей має забезпечити формування в них системи моральних цінностей.

Дошкільний вік у сенсі духовного розвитку унікальний і своєрідний.

Він закладає основи образного сприймання світу як повного несподіванок і таємниць. Це перші кроки до духовного ідеалу, і при певних умовах вони можуть перетворитися в любов до правди, до краси, до рідного краю. Отже, основне завдання вихователів залучити дошкільнят до духовних переживань, зробити прагнення дитячих душ щирими, глибокими, різносторонніми. Ці навички формуються у дитини повільно, поступово, їх виховання значною мірою залежить від наполегливості й майстерності педагогів, їхньої поваги до дитини.

Проблема розвитку духовності в дошкільній педагогіці не нова. Першим над нею глибоко замислився німецький педагог Фрідріх Фребель ще в XIX столітті. Потім цьому питанню приділяли увагу такі педагоги як В. Котирло, В. Нечаєва, В. Сухомлинський, Д. Менджерицька, І. Бех, К. Ушинський Л. Артемова, Н. Виноградова, О. Кононко, Р. Буре, Р. Жуковська, С. Козлова, С. Русова, Т. Маркова, Т. Поніманська, Ш. Амонашвілі та ін.

К. Ушинський писав, що виховання народу існує стільки віків, скільки існує сам народ. Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле відношення до оточуючих; скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання — це виховне навчання, переконання та роз’яснення, особистий приклад учителя і старших, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше.

Ураховуючи те, що освіта в Україні має світський характер, у дошкільному навчальному закладі можна організувати духовне виховання дітей за такими напрямами (І. Бех, Л. Калуська, В. Мамаєва та ін.): 1) Духовне виховання в сім'ї; 2) Залучення дітей до вивчення основ релігійних знань; 3) Заняття в гуртках із вивчення православ’я (за бажанням батьків); 4) Проведення навчальних занять морально-духовної спрямованості; 5) Використання комплексного підходу до виховання морально та духовно розвиненої особистості, реалізуючи всі напрямки виховної роботи.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

Завдання дослідження:

— Уточнити поняття «моральний розвиток», «моральне виховання», «морально-духовне виховання», «авторські казки»;

— Розробити модель морально-духовного виховання дітей дошкільного віку засобами авторських казок;

— Визначити критерії та показники морально-духовної вихованості, схарактеризувати рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку;

— Розробити та експериментально апробувати модель роботи з підвищення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку засобами авторської казки.

Об'єкт дослідження: морально-духовне виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: організація морально-духовного виховання дошкільників засобами авторської казки.

Методи дослідження: аналіз наукової літератури; педагогічне спостереження; бесіда; педагогічний експеримент, який містить три етапи констатувальний, формувальний та контрольний.

Базою дослідження є Одеський дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» № 4 м. Одеси, у якому брали участь 30 дітей дошкільного віку.

Практична значущість дослідження: данні дослідження можна використовувати у практиці роботи дошкільного навчального закладу в процесі морального виховання та формування моральних якостей особистості дошкільника. На підставі отриманих даних можна розробити практичні рекомендації для педагогів та батьків.

Особистий внесок автора полягає в розробці методики з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку; у розробленні системи занять з морально-духовного виховання засобами авторських казок для підвищення рівня морального розвитку дошкільників.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, першого розділу, другого розділу (теоретичних розділів), третього розділу (експериментального), висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНО-ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ казка моральний виховання дошкільний.

1.1 Сутність морального виховання дітей дошкільного віку Проблемі морального розвитку дитини присвячено багато праць видатних психологів та педагогів. За твердженням російського психолога Г. Люблінської система моральних стосунків формується протягом усього життя, а започатковується тоді, коли дитина вступає у різні за змістом та організацією форми спілкування з дорослими і ровесниками.

Моральний розвиток — рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки.

Моральне виховання — це один з найважливіших напрямів виховання, який полягає у цілеспрямованому формування моральної свідомості, розвитку морального почуття й формування звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології.

Моральне виховання здійснюється на національному ґрунті шляхом засвоєнні національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних норм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві, узгодження дій і вчинків людей. Такими нормами є насамперед гуманізм і демократизм, що виявляються в ідеалі вільної людини: любов до батьків, до Вітчизни, до рідної мови; правдивість і справедливість, працьовитість і скромність; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, матері, бабусі; вміння скрізь і всюди діяти благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

Проблему морального виховання дітей дошкільного віку досліджували педагоги-дослідники: В. Котирло, В. Нечаєва, В. Сухомлинський, Д. Менджерицька, І. Бех, К. Ушинський, Л. Артемова, Н. Виноградова, О. Кононко, Р. Буре, Р. Жуковська, С. Козлова, С. Русова, Т. Маркова, Т. Поніманська, Ш. Амонашвілі та інші.

К. Ушинський писав, що виховання народу існує стільки віків, скільки існує сам народ. Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле відношення до оточуючих; скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання — це виховне навчання, переконання та роз’яснення, особистий приклад учителя і старших, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше.

С. Русова моральне виховання дошкільників розглядала як гармонію індивідуальної волі і колективного порядку. Русова стверджувала, що українська дитина не дуже експансивна, вона занадто вразлива й часто-густо ховається від інших зі своїми переживаннями; до неї треба підходити з ласкою, привернути її до себе повагою до її індивідуальності, треба збудити її цікавість, тоді виявиться її талановита вдача й озветься глибока чулість. На таку працю здатні гуманістично налаштовані педагоги.

В розробку проблеми морального виховання вагомий внесок зробив відомий педагог В. Сухомлинський. Він вважав необхідним якомога раніше ознайомити дітей з морально-етичними основами нашого суспільства, сформувати позитивне до них ставлення, викликати загострений інтерес до понять добра і зла, організовуючи виховний процес так, щоб участь, щирість, співпереживання, співчуття, людяність виявлялися в діяльності.

В. Білоусова розглядала моральне виховання як спеціально організовану міжособистісну взаємодію педагога з вихованцем на основі норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією виховання педагог розуміла олюднення відносин, що забезпечить морально-емоційну атмосферу взаємного розуміння, поваги й турботи про іншого, безкорисливого ставлення до кожної особистості не як до засобу досягнення власних інтересів, а як до мети. «У цьому випадку, — підкреслювала педагог, — інший сприймається як вища життєва цінність, викликаючи адекватне сприйняттю ставлення до себе».

На думку І. Беха, моральність є формою суспільної свідомості відносно двох сфер — світу людей і світу речей — може виступати і як суб'єкт-суб'єктне, і як суб'єкт-об'єктне ставлення.

Т. Поніманська зазначає, що успішність цього процесу становлення моральності залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Визначальною у ньому є роль дорослого як «соціального провідника», зразка для наслідування, організатора соціального досвіду дитини.

Р. Буре було розроблено теорія й методика морального виховання на всіх видах занять, доведено можливість формування морально-вольових якостей у дітей у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Комплексний характер проведеного дослідження дозволив автору обґрунтувати колективний характер діяльності дітей на заняттях; виділити відмінності в структурі діяльності дітей залежно від завдань заняття, його змісту, можливостей об'єднання дошкільнят навколо спільних завдань; розробити технологію організації педагогічного процесу на заняттях.

Сучасні вітчизняні дослідники (І. Бех, С. Анісімов та ін.) вважають, що для морального виховання особистості необхідний комплексний вплив на особистість, який передбачає формування у єдності з моральною свідомістю, моральних почуттів і поведінки.

Значне місце посідали дослідження, присвячені вивченню трудової діяльності. У процесі вивчення її можливостей для формування морально-вольових якостей було доведено, що ця задача може бути успішно розв’язана тільки на основі врахування особливостей цієї діяльності порівняно із грою, заняттями, на основі врахування вікових особливостей дитини. В. Логінова, В. Нечаєва, Є. Радіна, З. Борисова, О. Кононко, Р. Буре, Я. Неверович, та ін. розглянули розвиток трудової діяльності, становлення тих її компонентів, які містять в собі «моральний» початок.

Наукова педагогічна думка зосереджувалася на дослідженні таких проблем: моральне виховання у процесі ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю (Є. Радіна); зв’язок морального і розумового виховання на матеріалі ознайомлення з працею дорослих (Г. Лескова); моральне виховання у грі (Д. Менджерицька, Р. Жуковська, Ф. Левін-Щиріна); виховне значення трудової діяльності дітей дошкільного віку (З. Борисова, Л. Порембська); виховання колективних взаємин дітей (В. Нечаева, О. Булатова, Т. Маркова та ін.).

Тому, в нашому визначенні, моральність несе в собі моральні цінності й ідеали, що відображають рівень розвитку окремої людини й народу в цілому. Будучи ядром особистості, моральність визначає характер життєвої позиції людини й результати її діяльності.

Базовий компонент дошкільної освіти представляє моральне виховання в змістовій лінії «Дитина в соціумі». Він передбачає формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об'єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, що вимагає уміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства.

Завдання морального виховання:

Сучасні концепції дошкільного виховання спрямовують педагогів на особистісно-орієнтований підхід, використання різноманітних форм взаємодії дорослого і дитини, гуманізації педагогічного процесу в дошкільному закладі.

У системі національного виховання дошкільників серед інших завдань виділяють:

— виховання громадянської й соціальної відповідальності;

— вивчення і пропаганду культурних надбань свого та інших народів;

— озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації (охорона най колишнього середовища, атомне роззброєння), готовності жити і діяти за принципами гуманізму;

— оволодіння народною мораллю, етикою;

— ознайомлення з родинною педагогікою;

— виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.

Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:

— цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);

— багатофакторність (передбачає враховування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);

— віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);

— неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);

— визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);

— цілісність (передбачає внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної культури людини).

1.2 Методи, засоби і прийоми морально-духовного виховання Моральне виховання, як і будь-який напрям виховної роботи з дітьми дошкільного віку, передбачає використання системи прийомів, способів, операцій пізнання особливостей їхнього світовідчуття, мислення, поведінки і ціле спрямованого впливу на них. Щодо цього дошкільна педагогіка має у своєму арсеналі універсальні та специфічні методи. Використовують їх залежно від конкретної педагогічної ситуації: віку, рівня розвитку дітей, особливостей соціуму, його стратифікаційних груп, у яких росте й виховується дитина, тощо.

Методи морального виховання — способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання і вікових особливостей дітей.

До найпоширеніших методів морального виховання дітей дошкільного віку належать методи формування моральної поведінки, методи формування моральної свідомості, методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки.

Методи формування моральної поведінки.

Ця група методів спрямована на вироблення досвіду поведінки згідно з моральними нормами і правилами. Серед них виокремлюють такі методи:

а) практичне залучення дитини до виконання конкретних правил поведінки. Починаючи з раннього віку, дітей привчають дотримуватися режиму сну, харчування, активної діяльності, правил спілкування і колективного співжиття. У використанні цього методу акцентують на організації життя дитини відповідно до вимог, а також на постійному підтриманні її поведінки згідно з цими вимогами. Педагог при цьому повинен використовувати різноманітні засоби, щоб дитина в реальному житті пересвідчилася у правильності, доцільності для неї такої поведінки, зрозуміла, що порушення правил спричинює небажані наслідки для неї і близьких їй людей;

б) показ і пояснення. Ними активно послуговуються у вихованні культури поведінки, навичок колективних взаємин тощо. Дітей систематично і в різних життєвих ситуаціях привчають до певних способів поведінки: вітатися, ввічливо просити про послугу, дякувати, бережно ставитися до іграшок, навчального матеріалу та ін.;

в) приклад поведінки дорослих (у середньому і старшому дошкільному віці й однолітків). Організовуючи різноманітну діяльність дітей, педагог установлює чіткі правила, пояснює їх дітям, переконує, що дотримання певних правил є важливою умовою їхнього успіху. Старші дошкільники можуть самостійно встановлювати правила спільної діяльності й контролювати їх виконання, мотивуючи це доцільністю для всього колективу;

г) оволодіння моральними нормами у спільній діяльності. Особливість цього методу полягає в тому, що діти оволодівають певними моральними нормами начебто спонтанно, без ініціювань педагогом, а у спільній діяльності з ним, батьками. Вони самі доходять висновку, що дотримання певних норм є передумовою успішної діяльності, досягнення позитивного результату, хороших взаємин у сім'ї, колективі. Дитина неодноразово пересвідчується, що її популярність залежить від успіхів у спільній діяльності, а вони від уміння чітко формулювати правила цієї діяльності й дотримуватися їх;

ґ) вправляння у моральній поведінці. Суть методу полягає у створенні педагогом спеціальних умов для вправляння дітей у дотриманні моральних норм. Для цього слід потурбуватися про те, щоб створені ним ситуації не були штучними, а наближалися до життєвих, звичних для дитини. З цією метою використовують різноманітні доручення, ускладнюючи їх відповідно до віку дітей;

д) створення ситуацій морального вибору. Цей метод передбачає використання особливих вправ, спрямованих на формування моральних мотивів поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Такі вправи можуть бути запрограмовані вихователем або обрані дітьми самостійно. Наприклад, вихователь може запропонувати дітям дивитися новий діафільм або допомагати двірнику прокладати доріжки в снігу. Якщо діти відкладають приємну для них справу, щоб виконати обов’язок, необхідний з погляду моральних норм, то вони повинні мати змогу здійснити його без зволікань. Такий їхній учинок обов’язково має бути схвалений.

Методи формування моральної свідомості. Використання їх має на меті засвоєння моральних уявлень і моральних понять. Це здійснюють, послуговуючись такими методами:

а) роз’яснення конкретних моральних норм і правил. Ведучи мову про них, педагог повинен доступно за формою і змістом розкрити сутність конкретних норм і правил, про демонструвати, до чого призводить ігнорування їх. Важливо проілюструвати це сюжетами з фільмів, казок тощо;

б) навіювання моральних норм і правил. Цей метол ґрунтується на схильності дитини до наслідування і високій емоційності. Особливої уваги потребують несміливі, замкнуті діти, використання навіювання щодо яких може підтримати їхнє прагнення до активної поведінки, збудити віру у власні сили.

Методи роз’яснення і навіювання реалізуються у формі етичних бесід, у процесі яких відбувається формування основ моральної свідомості. Водночас діти мають змогу усвідомити, осмислити свій моральний досвід.

Етичні бесіди розмови вихователя з дітьми на моральні теми під час занять, у повсякденному житті.

Головне завдання етичних бесід полягає в роз’ясненні значення моральних норм і правил поведінки, аналізі вчинків дітей і дорослих, колективному обговоренні етичних проблем. Негативні прояви поведінки також можуть стати приводом для розмови, яка має на меті вироблення в дітей відповідної оцінки негативного вчинку і прагнення уникати його.

Готуючись до етичної бесіди, педагог має враховувати, що досвід дошкільника містить окремі враження, результати спостережень, ставлення до вчинків літературних героїв та однолітків. Важливо актуалізувати для дитини цей досвід. Це допоможе дитині зрозуміти, що її дії стосовно іншої людини не байдужі дорослим, ровесникам і що вчинки в колективі, сім'ї, суспільстві мають моральний смисл.

Вибір вихователем виду етичної бесіди залежить від конкретної педагогічної ситуації. Бесіди, які стосуються повсякденного життя, проводять в усіх вікових групах. Це обговорення прочитаних художніх творів або вчинків дітей (краще вести дітей від схвалення хорошого вчинку до засудження негативного), аналіз спостережень за поведінкою людей, розповіді про виконання доручень колективу. Нерідко для бесід спеціально відводять конкретне заняття, даючи заздалегідь завдання простежити за певним явищем, подією або подумати над конкретною проблемою.

Зміст, побудова, тривалість і методика бесіди залежать під її теми, віку дітей. Бесіди можуть бути колективними (усією групою дітей), груповими (з кількома дітьми), індивідуальними.

Методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки. Використання їх передбачає спрямування дитини на дотримання моральних норм, застереження під їх порушень. З цією метою використовують:

а) приклад інших. Ефективність його ґрунтується на здатності дошкільника до наслідування людей, які оточують його, героїв літературних творів, кінофільмів, спектаклів. Безперечно, це мають бути популярні серед дітей особистості;

б) педагогічна оцінка поведінки, вчинків дитини. Педагогічна оцінка має орієнтуючу (уточнює уявлення дітей про моральні вимоги) і стимулюючу (заохочує до моральної поведінки) функції. Важливо, щоб вона була об'єктивною, своєчасною, а її вимогливість, принциповість поєднувалися з добрим ставленням до дитини, зацікавленістю в її успіхах. Крім того, дитина має знати, чим мотивована конкретна оцінка її вчинку;

в) колективна оцінка поведінки, вчинків дитини. Використання її забезпечує єдність уявлень і поведінки дошкільника. Будь-які дії дитини мають у своїй основі певну мету, моральну спрямованість, а їх наслідки породжують почуття задоволення, впевненості у собі або сорому, невдоволення. При цьому слід враховувати, що дошкільникам притаманна висока емоційність, тому в оцінці їхніх вчинків необхідно виходити з того, які почуття намагається збудити педагог. Схвалені педагогами, однолітками моральні вчинки зумовлюють позитивні переживання дитини. Ще сильніше переживає дитина свої неправильні дії, невдачі, які отримали публічну оцінку. Це означає, що інструментом колективної оцінки слід послуговуватися обережно. Крім того, залучаючи дітей до оцінювання вчинків однолітків, вихователь не повинен ототожнювати оцінку вчинку з оцінкою особистості дитини («Ти поганий», «Ти хороший»). Водночас важливо наголосити на необхідності правильного способу поведінки, порадити, як можна досягти цього;

г) схвалення моральних учинків дитини. Дошкільникам властиве прагнення до особистісного вдосконалення, визнання їхньої поведінки достойною. Схвальна оцінка заохочує моральні вчинки, дає приклад для наслідування іншим дітям, забезпечує їхнє доброзичливе ставлення, формує основи колективної думки. Заслуговує на підтримку прагнення дітей не лише самим добре поводитись, а й вимагати відповідної поведінки від однолітків.

Далеко не всі діти однаково здатні до альтруїстичних учинків. За добру справу потрібно дякувати, не боятися виділяти дитину серед товаришів, а надто тоді, коли вона виявляє стійку гуманістичну спрямованість. Особливо актуальна усталеність моральних мотивів, яка є передумовою налаштованості дитини на добрі вчинки не лише тоді, коли її бачить і оцінює вихователь, а й за відсутності педагогічного контролю, і не тільки в дитячому садку;

ґ) заохочення дитини до моральних учинків. Послуговування цим методом вимагає від вихователів і батьків великого педагогічного такту. Прагнення до моральної поведінки має бути підтримане, схвалене дорослим, однак щоразу це робити складно. Дитину треба підвести до усвідомлення, що така поведінка важлива, необхідна і корисна для неї, приємна для інших. Заохочення необхідні, якщо дитина вперше виявляє ініціативу в моральних учинках: поступається власними бажаннями, часом, дорогими для неї речами, іграшками на користь інших; поводиться морально стосовно того, хто її образив. При цьому дитина має розуміти заохочення не як обов’язкову підтримку її вчинків дорослими, а як увагу до її особистості. Чим старші діти, тим важливіше стимулювати самостійність їхнього морального вибору;

д) осуд недостойних учинків дитини. З огляду на особливості психічного розвитку дитини цей метод використовують рідко, оскільки він може заподіяти їй моральної шкоди, викликати негативне ставлення до особистості педагога. Дошкільник повинен знати, що певний тип його поведінки засмучує дорослого, а переживання має стимулювати виправлення помилки. Звертаючи увагу на неправильний учинок дитини, необхідно висловлювати впевненість у тому, що вона може вчинити інакше («Мені прикро, що ти не поступився місцем дівчинці. Сподіваюсь, що наступного разу ти не забудеш про це»).

Кожна конкретна педагогічна ситуація передбачає відповідний вибір методів впливу на моральну свідомість і моральну практику дитини, ефективність яких залежить від комплексного їх використання. За будь-якої форми взаємодії педагог повинен виявляти повагу до особистості дитини, впевненість у перспективах її розвитку, стимулювати процес самовиховання.

Розглянемо засоби морального виховання.

Моральне виховання визначається за допомогою певних засобів, серед яких необхідно вказати: художні засоби; природу; власну діяльність дітей; спілкування; навколишнє оточення.

1. Група художніх засобів: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно та ін. Ця група засобів дуже важлива у вирішенні завдань морального виховання, оскільки сприяє емоційному забарвленню пізнаваних моральних явищ. Художні засоби найбільш ефективні при формуванні у дітей моральних уявлень і виховання почуттів.

2. Засобом морального виховання дошкільників є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранно і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини.

3. Засобом морального виховання дошкільників є власна діяльність дітей: гра, праця, вчення, художня діяльність. Кожен вид діяльності має свою специфіку, виконуючи функцію засобу виховання. Але цей засіб — діяльність як така — необхідно, перш за все, при вихованні практики моральної поведінки.

Особливе місце в цій групі засобів відводиться спілкуванню. Воно, як засіб морального виховання, найкраще виконує завдання коригування уявлень про мораль і виховання почуттів і відносин.

4. Засобом морального виховання може бути вся та атмосфера, в якій живе дитина, атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов’ю, гуманністю або, навпаки, жорстокістю, аморальністю.

Навколишнє дитини обстановка стає засобом виховання почуттів, уявлень, поведінки, тобто вона активізує весь механізм морального виховання і впливає на формування певних моральних якостей.

Вибір засобів виховання залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня їх загального й інтелектуального розвитку, етапу розвитку моральних якостей.

1.3 Сучасні тенденції в організації морально-духовного виховання дошкільників У сучасних умовах соціально-економічних і політичних змін української держави суттєвого значення набувають питання духовного розвитку особистості. Саме тому в державних документах (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти в Україні) однією з основ модернізації освіти, зокрема дошкільної проголошено пріоритетність підвищення морально-соціального рівня молодого покоління, а провідним завданням виховання — розвиток у дитини духовних цінностей, духовного здоров’я як домінуючого начала у структурі особистості.

Морально-духовне виховання — одна з найважливіших сторін розвитку дитини дошкільного віку. У його основі лежать загальнолюдські й національні морально-духовні цінності. До моральних цінностей традиційно відносять нормативні уявлення про Добро і Зло, справедливість, чесність, увічливість, чуйність, людські ідеали, норми, принципи життєдіяльності.

Загальнолюдські духовні цінності детермінуються моральними, критеріями, адже «сфера духовних цінностей охоплює сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, любов, добро., тобто сенс вищих моральних категорій».

Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012;2021 роки визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури та змісту системи освіти.

В розділі 3.4. Забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді зазначено, що ядром державної гуманітарної політики щодо національного виховання має бути забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, формування здорового способу життя, соціальної активності, відповідальності та толерантності. Реалізація цих завдань передбачає: посилення впливу літератури та мистецтва на виховання і розвиток дітей та молоді; посилення взаємодії органів управління освітою і навчальних закладів із засобами масової інформації у справі виховання і розвитку підростаючого покоління, недопущення шкідливого інформаційно-психологічного впливу засобів медіаіндустрії на дітей та ін.

Закон України «Про дошкільну освіту» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні. В ст. 4 зазначено, що дошкільна освіта — це цілісний процес, який спрямований на формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Ст. 7 розкриває завдання дошкільної освіти, які полягають у вихованні у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

Базовий компонент дошкільної освіти державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. БКДО представляє моральне виховання в змістовій лінії «Дитина в соціумі». Він передбачає формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об'єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, що вимагає уміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства.

На сьогодні Базовий компонент дошкільної освіти обслуговується за варіативним принципом. Саме тому, ми проаналізували низку найновіших редакцій програм, затверджених МОН України, а саме: «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений старт», «Соняшник», «Оберіг», «Я у світі». Проаналізуємо їх з метою виявлення в них місця морально-духовного виховання, художньої літератури, зокрема авторської казки, як засобу морально-духовного виховання дітей дошкільного віку загалом і за групами.

У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» завдання морально-духовного виховання дошкільників представлені в розділі «Соціально-моральний розвиток». В ньому викладені завдання, зміст роботи з виховання в дітей гуманних почуттів і доброзичливих взаємин, основ колективізму; конкретизовано зміст знань про норми моралі в суспільстві, що необхідні для формування основ моральних якостей; дотримано принцип наступності в усіх аспектах морального виховання між віковими групами. В програму введено напрям роботи «Духовне виховання». Особливу увагу приділено вихованню культури поведінки дітей. В ранньому віці завданнями соціально-морального розвитку дітей є: формувати елементарні уявлень про те, що таке добре і що таке погано; прищеплювати почуття шанобливого ставлення до членів сім'ї, родини; виховувати слухняність, почуття симпатії до ровесників, любов і співчуття до всього живого; вчити чемно поводитися у громадських місцях [8; 22]. В молодшому дошкільному віці духовне виховання дітей полягає у створенні сприятливих умов для формування моральної свідомості (знань, моральних норм, моральних почуттів, зародження свідомості), моральної поведінки (вміння керуватися у своїй поведінці моральними нормами, ініціювати допомогу, співчуття й радіти успіху, робити комусь приємно, відчувати від цього задоволення) [8; 68]. В середньому дошкільному віці морально-духовне виховання здійснюється шляхом реалізації наступних освітніх завдань: формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби; виховувати позитивні почуття до рідних, повагу до старших; формувати співчутливе ставлення до дітей з особливими потребами; вчити проявляти турботу та любов до приручених тварин; виховувати вміння проявляти турботу про молодших дітей [8; 123 — 124]. Старший дошкільний вік характеризується виникненням «внутрішньої моральної інтуїції» — прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі, а тому, що це приємно для себе й для інших. Пріоритетними завданнями соціально-морального розвитку в цьому віці є: збагачення знань дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: справедливість, чесність, доброту, повагу тощо; розширення уявлення дошкільника про авторитет та людські чесноти; вчити розуміти інших та рахуватися з чужою думкою; сприяти засвоєнню уявлень про духовний ідеал людини; вчити адекватно реагувати на асоціальні вчинки, розв’язувати спірні питання, бути справедливим, совісним, відповідальним [8; 190].

Засобами морально-духовного виховання дошкільників в програмі «Українське дошкілля» є використання художньо-естетичних засобів. Лінія розвитку представлена у розділі «Художньо-естетичний розвиток» такими видами роботи: читання і розповідання художніх творів, інсценування та драматизація за змістом художньої літератури та ін. використовуючи такий великий спектр роботи з дітьми, вихователь має змогу збагачувати духовний світ дитини, розвивати уяву, почуття. До переліку художніх творів уведені твори авторів Західного регіону (І. Калинець, І. Радковець, І. Франко, М. Людкевич, М. Хоросницька, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка, П. Радковець, та ін.) [8; 9].

Програма «Дитина в дошкільні роки» зорієнтована на цінності та інтереси дитини, врахування вікових можливостей, на збереження дитячої субкультури, на збагачення, ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозв'язок усіх сторін життя малюка.

У зміст програми «Дитина в дошкільні роки» вміщено підрозділ «Розвиток духовного потенціалу дитини». В ньому зазначається, що духовний потенціал є інтеґральним утворенням, що в унікальній та неповторній комбінації поєднує можливе й дійсне, свідоме й несвідоме, суще й належне; взаємопов'язує здібності й здатності особистості до прийняття, переживання й творчого втілення у всіх сферах життєдіяльності базових загальнолюдських цінностей та індивідуальних ціннісних новоутворень кожної дитини [47; 11].

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності - провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Завдання морально-духовного виховання дошкільників представлені у розділі «Пізнавальний розвиток» в напрямі виховання «У світі людей». До них належать: закріплювати і збагачувати уявлення дитини про соціальне середовище: сім'ю, родину, рід, дитячий садок, школу, місто, село, країну; розвивати відчуття приналежності до місця народження та проживання (малої Батьківщини — назва селища, міста, мікрорайону); виховувати громадянські почуття та інтерес до сучасних подій у країні; вчити любити та шанувати сімейні свята, брати активну участь у їх творенні, дотримуватися сімейних традицій, зміцнювати їх, шанувати пам’ять роду; формувати уявлення про інші нації та народи (2−3 країни); вчити прихильно ставитися до людей інших національностей; виховувати миролюбність та ін. [47; 20].

У комплексній програмі розвитку, навчання і виховання дітей раннього віку «Соняшник» морально-духовне виховання дошкільників представлене в розділі 2 «Розвиток і виховання душі та серця». Розділ включає в себе підрозділи, а саме: «Люби ближнього свого, як самого себе», «Шануй батька і матір, і буде тобі добре на землі», «Патріотичне виховання», «Моральне виховання» та ін. В віці від 0 до 1 року (Немовлятко) моральне виховання передбачає ввічливе спілкування, подяка після прийому їжі, за подарунки тощо (наприклад, кивання голівкою). Формування елементарного почуття жалю і співчуття (пожаліти лялю, що впала; бабусю, яка хвора). Навчання дітей розрізняти, що таке добре і що погано [24; 26]. У віці від 1-го року до 2-х (Малятко) років моральне виховання відбувається шляхом розвитку елементарних навичок етичного спілкування (вітання, прощання, подяка після прийому їжі, за подарунки тощо). Заохочення до проявів доброзичливості у взаєминах з довколишніми. Виховання таких гуманних почуттів, як доброта, чуйність, товариськість, співчуття [24; 41]. В період від 2-х років до 3- років (Мовленятко) відбувається виховання таких гуманних почутті, як доброта. Чуйність, товариськість, співчуття, милосердя; розвиток здатності висловлювати задоволення з приводу власних успіхів, щиро радіти успіхам своїх однолітків [24; 63].

У програмі розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі» морально-духовне виховання здійснюється шляхом реалізації наступних завдань: розширювати уявлення дітей про сім'ю як об'єднання людей, що живуть разом, люблять, турбуються, підтримують, захищають одне одного; вчити налагоджувати контакти з однолітками та дорослими; плекати в дитини прихильне ставлення до всіх членів родини, вдячність та повагу до них; виховувати вміння визнавати свої помилки, брати до уваги чесноти та досягнення іншого; формувати співчуття до дітей, які залишилася поза дитячим товариством; виховувати доброзичливість, вправляти в умінні приємно спілкуватися: вітатися, привітно звертатися, виявляти прихильне ставлення та увагу; виховувати доброзичливість, співчуття. Засобами морально-духовного виховання є використання художньої літератури. Після прочитання дорослим літературних творів дитина намагається відтворити слова улюблених персонажів. Вона імітує звучання їхнього голосу (силу, тембр, інтонацію), їхні дії (бігає, ловить, шукає, ховається тощо), характер ставлення (доброзичливе, турботливе, співчутливе, негативне). Серед цих програм навчання та виховання дітей дошкільного віку, найбільш повно завдання духовно-морального розвитку висвітлені у програмі «Українське дошкілля». Отже, визначимо феномен «морально-духовне виховання» як процес накопичення високих морально-духовних почуттів, досвіду моральної поведінки, духовного досвіду, який формується передусім на основі знань про моральні і духовні цінності, які надалі усвідомлюються і перетворюються у власні переконання, стають мотивами і стимулами до життя за законами мудрості, добра, і краси. Морально-духовне виховання дітей дошкільного віку має спрямовуватись на зміцнення авторитету загальнолюдських і національних духовних цінностей, формування громадянської і національної ідентичності, забезпечення світоглядних запитів дітей, вільне і добровільне прилучення до культури традиційних конфесій. Морально-духовне виховання сучасних дошкільників, на нашу думку, це по суті спрямування дітей на дотримання заповідей Божих, яке дозволить їм і тепер, і в дорослому житті жити світло, щасливо, з чистою совістю. Духовно-моральне виховання — одна з найактуальніших і найскладніших проблем, яка повинна вирішуватися сьогодні усіма, хто має відношення до дітей. Те, що ми закладемо в душу дитини зараз, проявиться пізніше, стане його і нашим життям. Сьогодні ми говоримо про необхідність відродження в суспільстві духовності та культури, що безпосередньо пов’язано з розвитком і вихованням дитини до школи.

Висновки до розділу 1.

Моральне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності підпорядкованості певній меті. У дошкільному віці рушійною силою поведінки дитини є моральні почуття, які виражають бажання та емоційні стани, забарвлюють психічні процеси.

Багато видатних педагогів досліджували сутність морального виховання дошкільників. В Україні плідно працювала над проблемами морального виховання дітей дошкільного віку Л. Артемова, яка керувала створення програм виховання і навчання дітей у дошкільних закладах.

Завдяки зусиллям український психологів багато зроблено щодо пізнання особливостей особистісного режиму дошкільника (О. Кононко), формування вольових якостей (В. Котирло), виховання гуманних почуттів і взаємин у дітей (С. Кулачківська, С. Ладивір, Ю. Приходько).

Центр морального виховання дитина. Реалізувати всі закономірності морального виховання можна лише застосовуючи їх на основі вивчення рівня моральної вихованості кожної дитини. Для цього потрібно виявити переважну спрямованість мотивів її вчинків, у яких висловлене ставлення до дорослих, до навколишнього, до самої себе. Таку моральну сторону можна побачити, виділити у будь-якій діяльності дитини. Педагоги, які прагнуть побачити і проаналізувати переважно погані вчинки дитини, щоб у майбутньому попередити їх повторення, проте не встигають за моральним розвитком дитини. У старшому дошкільному віці моральні почуття і знання зливаються більш тісно і пов’язуються з почуттям обов’язку. Дитина цього віку здатна усвідомлювати моральну суть своєї поведінки. Виникають внутрішні моральні інстанції, коли дитина прагне до поведінки згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для навколишніх і для себе.

В межах морального виховання стає доцільним формування духовних цінностей у дітей дошкільного віку. Духовні цінності специфічний вид цінностей, які максимально ідентичні сутнісним силам людини і сприяють її оптимальній самореалізації. Вони є основою гуманізації суспільних відносин, утвердження людини вищою цінністю в ієрархії цінностей. Отже, моральне виховання дітей дошкільного віку це процес цілеспрямованого формування особистості дитини. Знання основних особливостей морального розвитку дітей допомагає вірно організувати процес морального виховання, спрямувати його на досягнення цієї мети.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЗАСОБАМИ КАЗКИ.

2.1 Казка як жанр і функціональний вид літератури для дітей дошкільного віку Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначив В. Гнатюк «казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія».

Казка — невід'ємна складова народної педагогіки. «Казка, гра, фантазія, — пише В. Сухомлинський, — животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них — перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного».

Казка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

Казка — це, — як стверджує М. Кучинський — «епічні оповідання героїко-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних або сатиричному викриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодій».

Як зауважує Н. Сивачук «казка — поняття видове, оскільки об'єднує декілька жанрів: про тварин, чарівні і побутові, між якими часом важко провести чітку межу, оскільки їх сюжети здатні змінювати свою жанрову залежність».

Загальновідомо, що казка є найулюбленішим жанром читання дошкільників. На думку видатного українського педагога і казкаря В. Сухомлинського, казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казка оволодіває почуттями дітей, тому що через неї вони пізнають світ не тільки розумом, але й серцем.

Казкові колізії, які легко сприймаються дітьми і усвідомлюються ними є справжньою школою збагачення духовного досвіду і моральності, яка навчає розрізняти хороше і погане, виховує віру в добрі вчинки. Працюючи з казкою, необхідно разом з дітьми добиратися до її сокровенного морально-духовного сенсу.

Казки бувають не лише народні, а й літературні. Народна казка — творчість народу, а літературна казка — плід авторського генія.

Поєднання в літературній казці казкового і чарівного, реального і буденного робить її двоплановою: однаково цікавою і дітям, і дорослим. Дитину приваблюють неймовірність казкових подій, чарівність вимислу, перемога добра над злом, швидка зміна подій.

Літературна казка — цілий напрям у художній літературі, це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Фундаментом їй послужила народна казка, яка стала відомою завдяки записам вчених-фольклористів.

Можна сміливо говорити про те, що казкам належить велика роль у розвитку особистості дитини. У кожній казці є мораль, яка необхідна дитині, адже вона має визначити своє місце в житті, засвоїти морально-етичні норми поведінки в суспільстві.

Передові російські педагоги завжди були високої думки про виховне і освітнє значення казок і вказували на необхідність їх широкого використання у педагогічній теорії. Великий російський педагог К. Ушинський був про казки настільки високої думки, що включив їх в свою педагогічну систему. Причину успіху казок у дітей Ушинський бачив в тому, що простота і безпосередність народної творчості відповідають таким же властивостям дитячої психології.

Казка, також як і інші твори усної народної творчості, відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємовідносин. Вона розвиває мислення і уяву дитини, збагачує її емоції, дає прекрасні зразки рідної мови.

Величезне її виховне, пізнавальне та естетичне значення, так як, розширюючи знання дитини про навколишній світ, вона впливає на її особистість, розвиває уміння тонко відчувати форму і ритм мови.

Казки виконують низку розвиваючих функцій. Ці функції у розвитку дітей широкі і невіддільні одне від одного.

Л. Короткова вважає, що «лише умовно їх можна розділити на пізнавально-моральну і естетичну». До пізнавально-моральної функції вона відносить розвиток і активізацію уяви, образного мислення, розширення уявлень про світ, освоєння моделей людської поведінки, формування емоційно-ціннісних установок по відношенню до різних аспектів дійсності. До естетичної функції М. Короткова відносить прилучення до словесного мистецтва як такого в його різних формах і розвиток хорошої розмовної мови.

Ю. Лебедєва виділяє шість основних функцій казок:

* функцію соціалізації;

* креативну функцію;

* голографічну функцію;

* розвивально-терапевтичну функцію;

* культурно-етнічну функцію;

* лексико-образну функцію.

Функція соціалізації полягає в залученні нових поколінь до загальнолюдського та етичного досвіду. У даному випадку казка приходить на допомогу людині і розширює межі її індивідуального життєвого досвіду.

Креативна функція — це здатність виявляти, формувати, розвивати і реалізовувати творчий потенціал особистості, її образне і абстрактне мислення Голографічна функція проявляється у трьох формах:

1. здатність представляти світобудову в її тривимірному просторовому і часовому вимірах;

2. потенційна здатність актуалізувати всі органи чуття людини і бути основою для створення всіх видів, жанрів естетичної творчості;

3. здатність у малому представляти велике.

Розвивально-терапевтична функція казки представлена в активному впливі на емоційно-образний потенціал особистості і сприяє збереженню і розвитку індивідуального здоров’я.

Культурно-етнічна функція проявляється в історичному відображенні укладу народу, його мови, його менталітету, його традицій і звичаїв.

Лексико-образна функція казки — це здатність формувати мовну культуру людини, володіння багатозначністю народної мови, її художньо-образним багатством.

Казкові образи дають певні відомості про навколишній світ, тобто мають пізнавальне значення. Казки, в залежності від теми та змісту, змушують слухачів замислитися, наводять на роздуми. Слід зазначити, що пізнавальне значення казок поширюється, зокрема, на окремі деталі народних звичаїв та традицій і навіть на побутові дрібниці.

Звичайно, освітнє значення залежить і від оповідача. Умілі оповідачі зазвичай намагаються використовувати потрібні моменти в казці, ставлячи в ході розповідання навідні запитання.

Дитяча казка — це перший і важливий щабель у житті дитини до пізнання навколишнього світу. Психологи вважають, що казки допомагають дітям зрозуміти оточуючу їх дійсність. Адже будь-яка казка розповідає про стосунки між людьми, про шляхи виходу з складних життєвих ситуацій. І, що з будь-якої ситуації завжди знайдеться вихід. Мова казки зрозуміла навіть маляті. Слухаючи казку, дитина непомітно підсвідомо вбирає життєво важливу для нього інформацію, способи вирішення різних складних ситуацій. Казки дітям дають простір для уяви. Дитина набуває навичок подумки діяти в уявних ситуаціях, а це є основою для майбутньої творчості. Через казку до дитини приходить розуміння, що в житті «добре», а що «погано». Народні казки вчать. Вони завжди мають позитивний кінець. Добро в них завжди перемагає, а зло буде покаране. Дитина може уявити себе позитивним героєм, адже в казках герой завжди буде винагороджений, а лиходій покараний. Добро в казках представлено не склепінням нудних правил і настанов, а в образах сильних богатирів, сміливих принців, добрих і справедливих чарівників. Казки сприяють розвитку емоцій і моральному розвитку дитини.

Казка займає особливе місце в житті дошкільника. Казкові образи яскраво емоційно забарвлені і довго живуть у свідомості дітей. Казка вчить дітей мріяти, підкреслювати головне, індивідуальне в образі, узагальнювати істотні ознаки, посилює розумову діяльність. Казковий вимисел завжди педагогічний. Він використовується як засіб виховання кращих людських якостей. Казка збагачує внутрішній світ дітей, вони тягнуться до неї.

2.2 Особливості сприйняття казок у різних вікових групах У дошкільному віці у дітей бурхливо розвивається уява, що яскраво виявляє себе у грі і при сприйнятті художніх творів. Особливо дітям дошкільного віку подобаються казки. Казка займає настільки важливе місце в житті дитини, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Художнє сприйняття є активним для дітей дошкільного віку процесом, який пробуджує їх моральні якості, і, насамперед, людяність. Сприйняття мистецтва завжди пов’язане із співпереживанням. У дітей старшого дошкільного віку співпереживання носить безпосередній характер: вони уявляють себе з улюбленими героями творів, проникають у внутрішній світ, копіюють їх характер. Так вживаються в образ, що з допомогою уяви стають учасниками подій (долю зайчика, вигнаного з його хатинки лисицею, діти приміряють до власної і, співпереживаючи, мислять приблизно так: «Щоб я робив, якби мене хтось вигнав з дому?»).

Сприйняття художнього твору — дуже складна внутрішня діяльність, в якій беруть участь уяву, сприйняття, увага, мислення, пам’ять, емоції, воля.

Кожен з цих процесів виконує свою важливу функцію в загальній діяльності - у знайомстві з явищами навколишньої дійсності через мистецтво.

У психолого-педагогічній літературі проблема сприйняття і розуміння художніх творів дітьми дошкільного віку розроблена досить широко і повно. Вчені (А. Запорожець, Л. Славіна, Н. Карпінська та ін.) Відзначають, що дошкільний вік — період активного становлення художнього сприйняття дитини. У цей час відбувається перехід від початкового сприйняття, коли специфічне естетичне ставлення до дійсності ще злито з життєвим, до східців власне естетичної діяльності. Остання реалізується в активному уявному співпереживанні дитини героям, у перенесенні ним на себе дій, почуттів, думок персонажів.

Крім загальних закономірностей сприйняття художнього твору існують специфічні, що відображають особливості пізнавального та особистісного розвитку на кожному віковому етапі.

Казка як літературний твір звертається одночасно і до почуття, і до думки читача, допомагаючи йому освоїти багатий духовний досвід людства.

Е. Фльоріна називала характерною рисою сприйняття казки дітьми єдність «відчуваємого» і «мислячого». Сприйняття казки розглядається як активний вольовий процес, який передбачає не пасивне споглядання, а діяльність, яка втілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героям, в уявному перенесенні на себе подій, «уявній дії», в результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі у подіях.

Сприйняття казки — складний процес активного відтворення образно-предметного і морально-смислового змісту казки, як особливої літературно-художньої форми, спосіб освоєння дитиною соціальної дійсності. Сприйняття казки, як і гра, становить один з найбільш значущих видів діяльності дитини, визначаючи розвиток, як інтелектуальних і пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви), так і емоційно-особистісний, моральний й естетичний розвиток дитини.

У класичній психології сприйняття казки виступає як перехід дитини від ворожості навколишнього світу, соціального тиску, обмежень і заборон у світ фантазії, свободи і вимислу (В. Штерн, К. Бюлер). У сучасній психології сприйняття казки розглядається також як один із способів міфологічного освоєння світу, побудови ціннісно-смислового поля, пошуку шляхів вирішення конфліктів (Б. Беттельхайм). Казка, як художньо-літературна форма має особливу композицію і структуру (В. Пропп), що організують процес сприйняття дитиною сюжету і морально-смислового змісту казки.

О. Нікіфорова виділяє в розвитку сприйняття казки три стадії: безпосереднє сприйняття, відтворення та переживання образів (в основі - робота уяви); розуміння ідейного змісту твору (в основі лежить мислення); вплив художньої літератури на особистість читача (через почуття і свідомість).

Інтерес до книги у дитини з’являється рано. Спочатку їй цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття.

Однією з особливостей сприйняття казки дітьми є співпереживання героям. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами. На спектаклях лялькового театру діти іноді втручаються в події, намагаються допомогти герою, хором підказують персонажам. Е. Фльоріна відзначала і таку особливість, як наївність дитячого сприйняття: діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути удачливим (малюки не хочуть, щоб навіть дурного мишеняти з'їла кішка).

Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Л. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільниками літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п’яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п’яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним.

Коротко зупинимося на вікових особливостях сприйняття казки дітьми дошкільного віку.

Для дітей молодшого дошкільного віку характерні такі особливості сприйняття:

— залежність розуміння тексту від особистого досвіду дитини;

— встановлення легко усвідомлюваних зв’язків, коли події слідують одна за одною;

— в центрі уваги головний персонаж, діти найчастіше не розуміють його переживань і мотивів вчинків;

— емоційне ставлення до героїв яскраво забарвлене;

— спостерігається тяга до ритмічно організованого складу мови.

У цьому віці дітей необхідно вчити слухати казки, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Дуже важливо звертати увагу дітей на образну мову казок, залучаючи дошкільнят до повторення окремих слів, висловів, пісеньок персонажів, які їм запам’яталися.

Наприклад, після прослуховування казок «Козенята і вовк», «Кіт, півень і лисиця» можна запропонувати дітям повторити пісеньки дійових осіб. Засвоюючи зміст казки, діти вчаться передавати слова різних героїв. І, навіть, якщо вони повторюють інтонації дорослих, вихователя, це закладає основи для подальшого самостійного розвитку інтонаційної виразності в більш старшому віці.

Народні та авторські казки дають зразки ритмічної мови, знайомлять дітей з барвистістю і образністю рідної мови. Дитина добре запам’ятовує такі образи, як «півник — золотий гребінець», «козлятка — малятка», «коза — дереза» та ін. Молодших дошкільників особливо приваблюють твори, що відрізняються чіткою формою, ритмічністю, мелодійністю. При повторному читанні діти запам’ятовують, засвоюють сенс, мова збагачується словами і виразами, які їм запам’яталися.

У середньому дошкільному віці відбуваються деякі зміни у розумінні та осмисленні тексту, що пов’язано з розширенням життєвого і літературного досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинні зв’язки в сюжеті, в цілому правильно оцінюють вчинки персонажів. На п’ятому році з’являється реакція на слово, інтерес до нього, прагнення неодноразово відтворювати його, обігравати, осмислювати.

У цьому віці починається нова стадія літературного розвитку дитини, виникає пильний інтерес до змісту твору, до осягнення його внутрішнього змісту. У середній групі триває ознайомлення дітей з казками. Діти в цьому віці вже сприймають не тільки зміст казки, але і деякі особливості літературної мови (образні слова і вирази, деякі епітети і порівняння). Після прочитання діти можуть відповідати на поставлені питання, думати, міркувати, аналізувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У цьому віці діти здатні помічати красу і багатство мови. У них активно розвивається і збагачується словник.

У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати події, яких не було в їх особистому досвіді, їх цікавлять не тільки вчинки героя, а й мотиви вчинків, переживання, почуття. Вони здатні іноді вловлювати підтекст. Емоційне ставлення до героїв виникає на основі осмислення дитиною всій колізії твору та обліку всіх характеристик героя. У дітей формується вміння сприймати текст у єдності змісту і форми. Ускладнюється розуміння літературного героя, усвідомлюються деякі особливості форми твору (стійкі обороти в казці, ритм, рима). Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст.

Аналіз казки повинен бути таким, щоб діти змогли зрозуміти і відчути її глибокий ідейний зміст і художні достоїнства, щоб їм надовго запам’яталися і полюбилися поетичні образи. Питання, пропоновані дітям, повинні виявляти розуміння дитиною основного змісту і його вміння оцінювати дії і вчинки героїв.

У старшій групі перед педагогом також стоять завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати милозвучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), інтонаційну виразність мови: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок. У дітей формують також здатність елементарно аналізувати зміст і форму твору. Дитина старшої групи повинен вміти: визначати основних героїв; на основі аналізу вчинків персонажів висловлювати своє емоційне ставлення до них (хто подобається і чому); визначати жанр (вірш, розповідь, казка); вловлювати найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння).

Вміння сприймати казку, усвідомлювати особливості художньої виразності не виникає спонтанно, воно формується поступово протягом усього дошкільного віку. Л. Гурович зазначала, що в процесі розвитку художнього сприйняття у дітей з’являється розуміння виражальних засобів твору, що веде до більш адекватного, повного, глибокого його сприйняття. Важливо сформувати у дітей правильну оцінку героїв казки. Ефективну допомогу в цьому можуть надати бесіди, особливо з використанням питань проблемного характеру. Вони підводять дитину до розуміння раніше прихованого від них «другого», істинного обличчя персонажів, мотивів їхньої поведінки, до самостійної переоцінки їх (у разі первісної неадекватної оцінки). Сприйняття казки дошкільником буде більш глибоким, якщо він навчиться бачити елементарні засоби виразності, що застосовуються для характеристики зображуваної дійсності.

Таким чином, уміння сприймати казку як художній твір, усвідомлювати елементи художньої виразності само собою до дитини не приходить: його треба розвивати і виховувати з самого раннього віку.

2.3 Авторська казка як засіб морально-духовного виховання дітей дошкільного віку Морально-духовне виховання дитини дошкільного віку відбувається у тісному взаємозв'язку з її емоційним розвитком. Емоційне ставлення дитини до навколишнього світу стає посереднім показником становлення її духовної сфери і моральних якостей.

Художня література сприяє виникненню в дитини саме емоційного ставлення до дійсності, яка описується в ній. Література, яку здатні сприймати діти дошкільного віку, ознайомлюючи їх з подіями і явищами навколишнього світу, водночас формує у них перші моральні і духовні цінності, морально-етичні уявлення і оцінки.

Авторська, або літературна казка — особливий різновид казкового жанру, створений фантазією письменника. За визначенням української дослідниці Г. Довженюк, літературна казка, — це авторський, художній, прозаїчний або віршовий твір, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, що змальовує неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв і, в окремих випадках, орієнтований на дітей; твір, в якому неймовірне чудо відіграє роль сюжетотворного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів [16, 234].

Авторська казка для дітей успадковує з фольклору чіткий поділ героїв на позитивних і негативних. Тут дитина продовжує знаходити для себе нові приклади для наслідування. Образи героїв в авторських творах? вже не типажі народних казок, а більш-менш складні характери, та й сюжети не зводяться до традиційних схем. Тому й система цінностей читача стає все більш складною і багатою, оцінки — менш категоричними, а уявлення про людину — багатограннішим.

Авторська казка має важливий вплив на дитячу свідомість: готує дитину до зустрічі з незнайомим, незрозумілим; виявляє внутрішні комплекси дитини, тривожність, страхи; долучає до глибокого сприйняття і усвідомлення рідної мови; вчить розрізняти де реальність, а де вигадка; пояснює навколишній світ і формує моральні норми і основи духовності.

Авторська казка вчить дітей розрізняти добро і зло, заподіяне їм і собі і іншим, на прикладах казкових персонажів; бачити різні підходи до вирішення проблеми, а ще краще — передбачити наслідки вчинків героїв і приміряти це все «на себе».

Технологія використання авторської казки для духовно-морального виховання дітей дошкільного віку використовує казку для: передачі дитині основних життєвих принципів і закономірностей; передачі життєвого досвіду попередніх поколінь і отримання відчуттів своєї причетності до світу людей; відновлення зв’язку з родовою та сімейною пам’яттю; духовно-морального становлення особистості і моральної компетентності.

Авторська казка сприяє виконанню ряду функцій моральної компетентності: вміння вибирати відповідну інформацію для побудови свого варіанту дії; використання знань, витягнутих з успіхів і невдач героя казки; можливість бачення і вибору можливих альтернатив; усвідомлення необхідності взаємодії з навколишнім світом.

Авторська казка допомагає педагогу отримувати можливість не тільки зняти емоційну напруженість, збудженість, тривожність, агресивність, недовіра до себе та інших, а й допомогти дитині набути впевненості.

Українська література надзвичайно багата як народними казками, так і літературними. Широковідомі українським дітям казки класиків літератури: Б. Грінченка, В. Нестайка, В. Сухомлинського, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Трублаїні, О. Іваненко, Ю. Ярмиша та ін. Читання фентезі, пригод, стилізацій під народну казку сучасних українських авторів (Зірки Мензатюк, І. Андрусяка, І. Малковича, Л. Ворониної, М. Павленко, Н. Воскресенської, О. Дерманського та ін.) також допоможе дитині увібрати в себе високі моральні і духовні мотиви, які закодовані у їх змісті.

Водночас, величезне морально-духовне навантаження несуть найкращі казки світової літератури. Вони сприяють залученню дітей до загальнолюдських цінностей, непомітно виховують толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас і культур. Віддзеркалення особливостей світосприймання інших народів нашої планети, передане через літературні казки, допоможе малюкові ширше пізнати світ, поступово формуватиме системний світогляд, спонукатиме аналізувати прочитане, зіставляти факти і навіть робити власні висновки.

У доборі казок для читання дітям дорослий, зобов`язаний знати і враховувати рівень їх естетичного розвитку і досвіду, нахили та інтереси. Окрім того, як зазначає російська дослідниця Л. Короткова, художні тексти, за ступенем складності не просто повинні бути «підлаштовані» під наявний рівень дитячого сприйняття, а й мають створювати «напруження душі», тобто просувати дітей на крок уперед у їх розумовій та емоційній роботі.

Саме тому у підборі казок для дошкільників потрібно керуватися духовно-ціннісним підходом. Окрім цього, з метою морально-духовного виховання дітям слід читати передусім класичну літературу, яка пройшла випробування часом. Її відрізняє значущість і постійна цінність тематики, а також високий художній рівень: якість авторського письма, своєрідність стилю.

Найкращі художні твори сучасної літератури розкривають перед дітьми той світ, який турбує їх сьогодні. До того ж сучасна література для дітей, на нашу думку, як ніколи слідує вектору виховної спрямованості як на дітей, так і на дорослих. Однак, беззаперечно, класика, випробувана часом, повинна бути невід'ємним атрибутом дошкільного дитинства. Саме класичні твори передають дітям ті вічні моральні і духовні якості, які не підвладні часові.

Отже, авторська казка містить значний резерв творчого потенціалу для роботи з дошкільниками щодо розвитку їх моральності. Вона навчає дітей загальнолюдських цінностей, формуючи тим самим таку рису характеру, як почуття власної гідності.

Висновки до розділу 2.

Морально-духовне виховання — найважливіша сторона виховання дитини, воно сприяє збагаченню духовного досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання соціальної дійсності, підвищує пізнавальну активність дошкільнят.

Одним із засобів створення позитивних моральних уявлень дітей, встановлення більш тісних контактів між дорослими і дітьми в сім'ї і в дитячому садку є казка. Поняття про мораль, норми і правила поведінки, закладені в яскравих образах казки, сприяють становленню моральних уявлень. У процесі роботи з казкою діти осягають ази духовної культури свого народу. На кожному віковому етапі засвоюються більш складні моральні поняття. Збагачення змісту мови, правильний вибір мовних засобів визначають ефективність виховного процесу. На формування моральних уявлень у дошкільному віці спрямовані виховні можливості казки.

Майже у всіх казках, відомих нині, є елемент дидактизму, але є казки, які цілком присвячені духовно-моральним проблемам, а отже, можуть бути успішно використані з педагогічною метою. Такі, спеціально створювані або пристосовані для цілей навчання казки, які виконують функції настанови, повчання, можна назвати дидактичними.

Технологія використання авторської дидактичної казки для духовно-морального виховання дітей дошкільного віку використовує казку для: передачі дитині основних життєвих принципів і закономірностей; передачі життєвого досвіду попередніх поколінь та отримання відчуттів своєї співпричетності зі світом людей; відновлення зв’язку з родовою та сімейною пам’яттю; духовно-морального становлення особистості та моральної компетентності(хочу — можу, добре — погано тощо).

Авторська дидактична казка сприяє виконанню ряду функцій моральної компетентності: вміння вибирати відповідну інформацію для побудови свого варіанту дії; використання знань, витягнутих з успіхів і невдач героя казки; можливість виділення і вибору можливих альтернатив; усвідомлення необхідності взаємодії з навколишнім світом.

Авторська дидактична казка допомагає педагогу отримувати можливість не тільки зняти емоційну напруженість, схвильованість, тривожність, агресивність, недовіру до себе та інших, допомогти дитині знайти упевненість.

Результат виховання дітей казкою передбачає: засвоєння дитиною норм морально-духовного виховання, відкритість дитини до добра, позитивне ставлення дитини до навколишнього світу, до інших людей і самого себе, створення оптимістичної картини світу, потреба і готовність проявляти спільне співчуття і радість, знайомство з формами традиційного сімейного укладу, розуміння свого місця в сім'ї і посильну участь у домашніх справах, діяльне ставлення до праці, відповідальність за свої справи і вчинки.

РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ З ОРГАНІЗАЦІЇ МОРАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ АВТОРСЬКОЇ КАЗКИ.

3.1 Діагностика рівнів морально-духовної вихованості дошкільників Експериментальне дослідження проводилося на базі дошкільного навчального закладу № 4 м. Одеси. В педагогічному експерименті брали участь 30 дітей дошкільного віку: 10 дітей молодшого дошкільного віку, 10 дітей середнього дошкільного віку, 10 дітей старшого дошкільного віку.

Експериментальна робота проводилася в три етапи:

І етап пов’язаний з проведенням констатувального експерименту, що полягав у визначенні рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

ІІ етап — формувальний експеримент, який мав на меті підвищити рівень морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку засобами авторських казок.

ІІІ етап пов’язаний з проведенням контрольного експерименту, мета якого — перевірити ефективність розробленої системи роботи з підвищення рівня морально-духовної вихованості у дітей за результатами зіставлення даних контрольної та експериментальної груп після проведення попередніх етапів.

На початку констатувального експерименту було визначено 3 критерії морально-духовної вихованості дошкільників: когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. До кожного критерію було запропоновано показники. Опишемо їх:

Критерій — когнітивний.

1 показник — обізнаність з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм, доброта).

2 показник — сформованість уявлень про добро і зло.

Критерій — діяльнісний.

3 показник — відношення дітей до тварин;

4 показник — шанобливе ставлення та повага до батьків;

5 показник — наявність бажання допомогти один одному (взаємодопомога);

6 показник — гуманність.

Критерій — рефлексивний.

7 показник — екстраполяція здобутого позитивного морально-духовного досвіду у повсякденному житті.

До кожного з показників було дібрано завдання з метою визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

Для діагностики рівнів морально-духовної вихованості нами був проведений констатувальний експеримент. Дітей було поділено на дві групи експериментальна група (ЕГ) та контрольна група (КГ). На цьому етапі ми проводили бесіди з дітьми, пропонували виконати діагностичні завдання (з використанням дидактичних картинок та проведенням бесіди за їх змістом; завдання на вирішення ситуацій морального вибору).

Показник 1. Обізнаність з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм) Завдання. Бесіда з використанням наступних запитань:

1) Що таке «любов»?

2) Що означає любити? Кого ми можемо любити?

3) Що таке «краса»?

4) Які речі / кого ми називаємо красивими? Чи є некрасиві люди?

5) Що таке «взаємодопомога»? чи потрібно допомагати один одному? Чому?

Показник 2. Сформованість уявлень про добро і зло.

Завдання. Бесіда з використанням наступних запитань:

1) Що таке «добро», що таке «зло»?

2) Кого ми називаємо доброю людиною? Які вчинки називають добрими?

3) Кого ми називаємо злою людиною? Які вчинки називають злими?

4) Пригадайте добрих літературних героїв.

5) Пригадайте злих літературних героїв.

Показник 3. Відношення дітей до тварин.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин, а саме «У світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти» та «Пташка маленька, а й та серце має» (див. Додаток Д).

Робота за картиною «У світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти».

Діти відповідають на запитання та вирішують моральні ситуації:

1. Про що розмовляють хатній і бродячий коти? А тепер уявіть, що зустрілися два собаки — хатній і бродячий. Що вони скажуть один одному?

2. Як можна допомогти бродячим тваринам?

Ситуація «Кіт на дереві».

Котик і незчувся, як заліз високо на дерево, а злазити боїться. Що робити? Як допомогти котикові?

Ситуація «Як допомогти песикові дістати кістку?».

Песик сидить на ланцюгу, не може дістати кістку. Хто ж так учинив із собачкою? Це добре чи погано?

Робота з дидактична картиною «Пташка маленька, а й та серце має».

За змістом картинки, вихователь задає дітям запитання:

1. Як врятувати пташеня?

2. Чи можна приносити птахів і тварин із лісу додому?

3. Поміркуйте, чи хочуть вони бути зі своїми мамами й татами, як і ви?

Ситуація «Не дай загинути жуку».

Уяви собі, що мама дала тобі гроші на морозиво й попередила: магазин скоро зачиниться, тому поспіши… Ти пішов (ла) й по дорозі побачив (ла) гарного жука, який впав у яму з водою і не може звідти вибратися. Якщо ти зупинишся, щоб допомогти йому, то не встигнеш купити морозива, а якщо підеш — жук загине. Як ти поступиш? Чому?

Ситуація «Врятуй котика».

Сашко гуляв біля будинку. Раптом він побачив маленького котика, який дрижав від холоду й жалібно нявчав. Тоді Сашко… Що зробив Сашко? Чому?

Показник 4. Шанобливе ставлення та повага до батьків.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картинкою «Шануй батька й неньку — буде скрізь тобі гладенько» (див. Додаток Ж).

Дітям показується картина та задаються запитання:

1. Як дівчинка виявляє повагу до батька, що повернувся з роботи?

2. Якими лагідними словами ви звертаєтесь до своїх батьків?

3. Чи є у вас дідусі та бабусі? Як їх зовуть?

4. Як потрібно вчинити, коли бачиш стареньких людей з важкими пакетами?

5. Які добрі справи можна зробити для:

* Своїх бабусі та дідуся;

* Стареньких сусідів;

* Незнайомих стареньких людей?

Розігрування сюжету. Хвора мати лежить в ліжку, старша донька приводить свого брата.

Показник 5. Бажання допомагати один одному (взаємодопомога).

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картинкою «У лиху годину пізнаєш вірну людину» (див. Додаток З).

З дітьми переглядається картинка та проводиться бесіда за запитаннями:

1. Хто намальований на картинці? Чому в хлопчика сумні очі? Про що він мріє?

2. Чи може хворий хлопчик або дівчинка стати тобі добрим другом? Чому ти так вважаєш?

3. Чи є у вашому будинку хворі діти? Чи збираєшся ти з ними познайомитися, потоваришувати?

4. У кожному місті є дитячі будинки, в яких живуть діти. Ці діти — сироти. Їх так називають через те, що в них немає батьків. Поміркуйте і дайте відповідь на запитання «Що вони відчувають? Як вони живуть? Чи можемо ми з вами потішити дітей-сиріт? Чим?».

Робота з дидактичною картинкою «У нас — новенька! Злякалася Лесенька і стоїть тихесенько» (див. Додаток К).

Діти відповідають на запитання:

1. Подивіться уважно на дівчинку. Який у неї настрій? Чого вона боїться?

2. Як можна допомогти дівчинці? Який варіант вам подобається найбільше:

* Пригостити цукеркою;

* Обійняти;

* Запропонувати погратися;

* Не звертати на неї уваги.

3. Як дівчинка може сама собі допомогти? Який варіант обере Лесенька?

* Підійде до дітей й почне знайомитися;

* Заспіває свою улюблену пісеньку;

* Підійде до дорослого і щось шепотітиме;

* Не буде ні з ким знайомитися.

Ситуація «Допомогти або ні?».

Марія та Світлана прибирали іграшки. Марія швидко склала кубики до коробки. Вихователь їй сказала: «Марія, ти виконала свою частину роботи. Якщо хочеш, йди гратися або допоможи Світлані закінчити прибирання». Марія відповіла… Що відповіла Марія? Чому?

Розігрування сюжету. Діти гралися на майданчику і раптом побачили, що хлопчик впав та забив собі ногу.

Показник 6. Рівень прояву гуманності у дітей дошкільного віку.

Завдання. Індивідуальні бесіди з використанням дидактичних картин.

Робота з дидактичною картиною «Друг пізнається в біді».

З дітьми переглядається картинка та проводиться бесіда за запитаннями:

1. Хто намальований на картинці? Що трапилося з мишенятком? Хто прийшов йому на допомогу?

2. Чи правильно вчинив лис? Як би ви вчинили в такій ситуації?

3. Чому говорять «Друг пізнається в біді»?

4. Що ви вважаєте найціннішим в дружбі? Як ви думаєте, друзів повинно бути багато, чи один?

5. В яких ситуаціях потрібно допомагати другові?

6. Поміркуйте, як буду почувати себе людина, якій не прийшли на допомогу?

Індивідуальна бесіда:

1. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що маленька дитина плаче?

2. Що ти відчуваєш, коли бачиш радісні усміхнені обличчя своїх друзів?

3. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що ваш друг переживає із-за невдалого малюнка для своєї мами?

4. Що ти відчуваєш, коли бачиш, що хтось впав, дуже сильно стукнувся і ти розумієш, що йому боляче?

5. Що б ти відчув (ла), коли опинився (лася) б в такій ситуації: ти в гостях у друзів, ви граєте. Раптом приходить мама твоїх друзів і каже: «Збирайте, хлопці (дівчата), свої іграшки. Через годину ми з сином йдемо в цирк». Показала квитки.

6. Що б ти відчув (ла), коли опинився (лася) б в такій ситуації: твій друг ненавмисно зламав машинку, яку йому дав сусідський хлопчик Артем. Він переживає, боїться, що Артем образиться і не буде більше дружити.

7. Що ти відчуєш, коли опинишся в такій ситуації: тато твого друга купив новий іграшковий автомобіль, про який давно мріяв. Від виконання своєї мрії він радів як маленький, на його обличчі сяяла посмішка.

8. Що ти відчуєш, коли побачиш, що твоя мама плаче?

9. Що ти відчуєш, коли побачиш, що у вихователя дуже сильно болить голова, вона погано себе почуває, а всі діти в групі шумлять і не слухають її?

Показник 7. Екстраполяція здобутого позитивного морально-духовного досвіду у повсякденному житті.

Цей показник перевірявся шляхом спостереження за поведінкою дітей під час режимних моментів та за допомогою бесід з вихователями групи стосовно кожної досліджуваної дитини.

В залежності від якості виконання діагностичного завдання за кожен показник дитині присвоюється відповідний бал:

— 3 бали — показник проявляється слабо.

— 5 балів — показник проявляється в достатньому обсязі.

— 10 балів — показник проявляється в повному обсязі.

Ми отримуємо загальну кількість балів за 7 показниками, яка і визначає, наскільки дитина морально-духовно вихована. Оцінювання проводилося за 70-бальною шкалою. Ми визначили таку шкалу оцінювання:

Достатній рівень морально-духовної вихованості дошкільників — від 36 — до 70 балів.

Середній рівень морально-духовної вихованості дошкільників — від 22 — до 35 балів.

Недостатній рівень морально-духовної вихованості дошкільників — від 3 — до 21 балів.

Здійснюючи морально-духовне виховання дітей дошкільного віку на нашу думку необхідно враховувати у них той чи інший рівень морально-духовної вихованості:

Достатній рівень (36 — 70 балів) — дошкільники мають повні, чіткі уявлення про добро і зло, розрізняють ці два поняття, добре обізнані з категоріями моралі і духовності (любов, краса, альтруїзм), люблять тварин та добре, гуманно відносяться до них, поважають та шанобливо ставляться до своїх батьків, мають бажання допомогти один одному, взаємодопомагають, чуйно відносяться до оточуючих, проявляють гуманні вчинки, переносять здобутого позитивного морально-духовного досвіду на власне повсякденне життя.

Середній рівень (22 — 35 балів) — дошкільники мають не чіткі знання про категорії моралі і духовності, маюь загальні уявлення про добро і зло, добре та чуйно ставляться до тварин у присутності дорослих лише із метою уникнення покарання чи отримання похвали, знають, що потрібно поважати своїх батьків, але не проявляють ніякої активності; можуть образити свого товариша, але потім негайно вибачитись.

Недостатній рівень (3 — 21 балів) — дошкільники мають досить низькі знання про категорії моралі і духовностічасткові уявлення про добро та зло, майже не розрізняють їх; діти агресивні у своєму ставленні до оточуючих, нерідко ображають слабших дітей; спостерігається негативне відношення до тварин та до природи; діти майже не слухаються дорослих, підвищують на них голос під час спілкування, не спостерігається прояв гуманності.

Результати діагностичного дослідження щодо показників морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку (у діагностичній групі А і у діагностичній групі Б) відображені у робочих таблицях (див. Додаток, А і Додаток Б).

Результати констатувального експерименту з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку представлені в Таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Результати констатувального експерименту з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.

З Таблиці 3.1. видно, що 3 дітей (20%) групи, А мають достатній рівень морально-духовної вихованості, 7 дітей (46,7%) — середній рівень морально-духовної вихованості, 5 дітей (33,3%) знаходяться на недостатньому рівні морально-духовної вихованості.

В групі Б рівень морально-духовної вихованості дещо кращий. Так достатній рівень морально-духовної вихованості мають 4 дітей (26,7%), середній рівень складають 8 дітей (53,3%), 3 дітей (20%) складають недостатній рівень морально-духовної вихованості.

Результати констатувального експерименту показали, що в обох групах приблизно однакові результати, що дало нам змогу взяти їх для проведення подальших етапів експериментального дослідження.

Таким чином ми бачимо, що у першій групі (група А) з недостатнім рівнем дітей більше, а з достатнім — менше. Тому саме ця група була обрана як експериментальна. Діти групи Б — обрані, як контрольна група.

3.2 Модель морально-духовного виховання дошкільників засобами авторської казки З метою підвищення рівня морально-духовної вихованості у дітей дошкільного віку ми провели формувальний експеримент. Нами була впроваджена модель морально-духовного виховання засобами авторської казки.

Експериментальна робота проводилася поетапно.

І етап — ознайомлювальний. На цьому етапі була проведена наступна робота з дошкільниками:

Молодша група — читання казок М. Пляцковського «Урок дружби», Є. Бехлєрова «Капустяний лист», Женев'єви Юр`е серія казок: «Жили-були кролики», С. Я. Маршака «Кішкин дім», «Казка про дурне мишеня», «Казка про розумне мишеня» та ін.

Середня група — читання казок В. Гаршина «Жабка-мандрівниця», В. Катаєва «Квітка-семицвітка», Г. Х. Андерсен «Калоші щастя», «Гидке каченя» та ін.

Старша група — читання казок О. С. Монке серія казок: «Казки про ніч або сім чарівних снів» (Як Ваня рятував юну Інфанту), С. Лагерлефа «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми», Л. Короткової «Шурик-порося», А. Саксе «Казки про квіти», О. Толстой «Золотий ключик, або При-годи Буратіно» та ін.

ІІ етап — творчо-діяльнісний. Цей етап включав в себе проведення бесід, сюжетно-рольових ігор, занять з художньо-естетичного розвитку, ігри-драматизації відомих казок.

ІІІ етап — оцінно-рефлексивний. Цей етап передбачав оцінювання дітьми вчинків літературних героїв, а також оцінка вчинків своїх ровесників в дитячому садку.

Експериментальна робота з морально-духовного виховання дітей дошкільного віку представлена в Схемі 3.1.

Схема 3.1. Модель морально-духовного виховання дітей дошкільного віку засобами авторської казки Наведемо прикладе деяких занять з художньої літератури для морально-духовного виховання.

Заняття № 1 (Молодша група) Тема: Урок дружби Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про гуманні якості; продовжувати розвивати емоції; формувати вміння відчувати результати своєї поведінки; формувати у дітей навички встановлювати хороші доброзичливі відносини, навички спілкування один з одним; довести до усвідомлення дітей поняття «дружба»; вчити дітей дружити; виховувати любов до літератури.

Попередня робота: бесіда з дітьми про дружбу, відносини один до одного; підбір пісень про дружбу для супроводу.

Обладнання: ілюстрації до казки М. Пляцковського «Урок дружби»; маски для дітей (зайчик та їжачок); плакат із зображенням планети, різнокольорові фарби.

Хід заняття:

Вихователь: Доброго дня, дітки! Зараз я вам прочитаю казку, а ви уважно її послухайте і розкажете, про що ми з вами будемо розмовляти на занятті.

(Вихователь читає дітям казку М. Пляцковського «Урок дружби»):

Жили два горобця: Чік і Чірик.

Одного разу Чіку прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чік про це ні словечка не сказав своєму приятелеві.

«Якщо я пшоно роздавати буду, то нічого не залишиться», подумав він.

Так і склював всі зернятка один. А коли ящик викидав, то кілька зерняток все ж прокинулося на землю. Знайшов ці зернятка Чірик, зібрав в пакетик акуратно і полетів до свого приятеля Чіка.

— Здрастуй, Чік! Я сьогодні знайшов десять зерняток пшона. Давай їх розділимо порівну і склюємо.

— Не треба… Навіщо?.. — став відмахуватися крильцями Чік. — Ти знайшов — ти і їж!

— Але ми ж з тобою друзі, — сказав Чірик. — А друзі всі повинні ділити навпіл. Хіба не так?

— Ти, мабуть, правий, — відповів Чік.

Йому стало дуже соромно. Адже він сам склював цілий ящик пшона і не поділився з другом, не дав йому жодної зернини.

А зараз відмовитися від подарунка приятеля — це означає образити його. Взяв Чік п’ять зерняток і сказав:

— Спасибі тобі, Чірик! І за зернятка, і за урок… дружби!

Вихователь: Сьогодні на занятті ми поговоримо про те, що таке дружба, чи вмієте ви дружити і чому треба берегти дружбу.

Вихователь задає дітям запитання за текстом казки:

— Хто головні герої казки?

— Кого з них можна назвати справжнім другом і чому?

— Чого вчить ця казка?

— Чи зрозумів свою помилку Чік? Які його слова це доводять?

— Чи є в тебе друзі в садку? Чому ти вважаєш їх друзями?

Вихователь: Малята, чи буває таке, що ви сваритеся? Через що найчастіше виникають сварки? (відповіді дітей) Вихователь: Отже, найчастіша причина сварок, коли ви не можете поділити щось або коли хочете робити одне і те ж. Уявіть двох друзів Їжачка і Зайчика, кожен з яких хоче покататися на гойдалках, як допомогти їм не посваритися.

Що потрібно зробити, щоб не сваритися? (вміти домовлятися) А як ви вважаєте, яким має бути друг? (добрим, уважним, чуйним) А давайте складемо незвичайний плакат про дружбу. (діти підходять до столу, на якому великий ватман з приклеєним земною кулею) Дітки, долоньки це символ довіри, щирості і дружби. Якщо дорослі і діти будуть дружити на нашій планеті, тоді ми зможемо назвати нашу планету — планетою миру і дружби. Давайте залишимо відбитки наших долоньок на нашому плакаті. (діти вмочують долоньки у різнокольорові фарби, під час роботи звучить пісня про дружбу) Вихователь: Твій друг тобі віддасть усе: і свій квиток на карусель, і цвях, і ґудзик, і літак, та не за щось — а просто так.

Заняття № 2 (Молодша група) Тема: Що таке взаємодопомога Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про гуманні якості людини; продовжувати розвивати емоції; формувати вміння відчувати результати своєї поведінки; розвивати у дітей віру в свої сили і можливості; вчити отримувати задоволення від надання допомоги оточуючим; виховувати любов до літератури.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку Є. Бехлєрова «Капустяний лист»:

…? Зайчик, врятуй!

Це метелик, що лежав в траві.

Якщо дощ намочить крила, я не зможу злетіти.

? Іди під парасольку!? сказав зайчик і підняв капустяний лист над метеликом. І навіть сам під ним помістився.

Дощ скоро пройшов. Метелик сказав «дякую» і полетів, а зайчик узяв свій лист і побіг далі.

Але ледь він підійшов до річки, як побачив у воді польову мишку. Вона ледве трималася за тонку гілочку, і вода вже огорнула її «Мабуть, потоне…» — подумав зайчик. Недовго думаючи, кинув свій лист у воду.

? Ось тобі човен, рятуйся!

Мишка вилізла на лист і припливла до берега.

? Спасибі тобі, зайчику! — сказала вона і втекла.

А тим часом капустяний лист підхопило течією, і він поплив, здалеку схожий на зелену круглу човник.

? Ех, поплив мій сніданок! — вигукнув зайчик. — Ну нічого, зате я напоїв горобчика, сховав від дощу метелика і врятував польову мишку.

(Уривок).

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Який настрій був у зайчика, що побіг додому без капустяного листа?

2) Як можна охарактеризувати зайчика? Який він? (Добрий, чуйний).

3) Що зробив зайчик, щоб допомогти іншим звірятам?

4) Що сталося з горобчиком? Як можна назвати людину, яка кривдить тварин? (Злий, поганий).

5) Чи знаєте ви людей, які готові прийти на допомогу іншим? Розкажіть про них!

3. Після обговорення твору, вихователь пропонує дітям придумати таку назву казці, в якому говорилося про добрі вчинки зайчика.

4. Звертання вихователя: «Допомагати потрібно не тільки знайомим, але і не знайомим людям. Іноді, щоб допомогти іншій людині, потрібно не мало сил та часу. І що ми побажаємо один одному? А я бажаю щоб у вас були добрі серця, щоб ви були небайдужі один до одного».

Заняття № 3 (Середня група) Тема: Чи гарно хизуватися?

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; формувати навмисність та довільність у поведінці дітей; розвивати здатність оцінювати своє ставлення до позитивних і негативних вчинків; виховувати доброзичливість, ввічливість, повагу до оточуючих; підвести дітей до розуміння того що той, хто вважає себе найрозумнішим, та ще й любить про це всім розповідати, обов’язково буде покараний за хвастощі; виховувати любов до літератури.

Хід заняття:

Діти сидять на стільчиках, до групи заходить Петрушка.

Петрушка: Доброго дня, діти! Я прийшов до вас у гості, хочу подивитися, що ви вмієте робити, дізнатися, що ви знаєте. От я вмію все-все робити. І все-все знаю. Хочете, я зараз сто разів присяду? (Петрушка присідає десять разів. У нього болить спина).

Петрушка: Гаразд, потім доприсідаю. А хочете, я перестрибну через цю планку? (Діти йдуть до ігровий куточок, там заздалегідь приготоване перешкоду. Петрушка стрибає і збиває планку).

Петрушка: Це я не з тієї ноги стрибнув.

Вихователь: Дітки, чи добре робить Петрушка? Що він робить? Як його можна назвати? Правильно — хвастун. Петрушка, а хвалитися негарно. Якби ти все, що говорив, зробив, ми б тебе похвалили. А так ми тебе посоромимо.

(Діти кажуть, що хвалитися негарно).

Вихователь: Я знаю одну цікаву казку про жабку, яка так само як і наш Петрушка любила похизуватися. Пропоную її послухати. (Вихователь читає дітям казку В. Гаршина «Жабка-мандрівниця»):

… Можна нам летіти не так високо? У мене від висоти паморочиться голова, і я боюся впасти, якщо мені раптом стане погано.

І добрі качки обіцяли їй летіти нижче. На наступний день вони летіли так низько, що чули голоси:

— Дивіться, дивіться! — Кричали діти в одному селі, — качки жабу несуть!

Жаба почула це, і в неї стрибало серце.

— Дивіться, дивіться! — Кричали в іншому селі дорослі, — ось чудо-то!

«Чи знають вони, що це придумала я, а не качки?» — Подумала скрекотуха.

— Дивіться, дивіться! — Кричали в третій селі. — Яке диво! І хто це придумав таку хитру штуку?

Тут жаба вже не витримала і, забувши всяку обережність, закричала з усієї сили:

— Це я! Я!

І з цим криком вона полетіла шкереберть на землю. Качки голосно закричали; одна з них хотіла підхопити бідну супутницю на льоту, але промахнулася. Жаба, дриґаючи всіма чотирма лапками, швидко падала на землю; але так як качки летіли дуже швидко, то і вона впала не так на те місце, над яким закричала і де була тверда дорога, а набагато далі, що було для неї великим щастям, бо вона шубовснула у брудний ставок на краю села.

Вона скоро виринула з води і негайно ж знову зопалу закричала на все горло:

— Це я! Це я придумала!

Але навколо неї нікого не було. Перелякані несподіваним сплеском, місцеві жаби всі поховалися в воду. Коли вони почали показуватися з неї, то з подивом дивилися на нову.

І вона розповіла їм дивну історію про те, як вона думала все життя і нарешті винайшла новий, незвичайний спосіб подорожі на качках; як у неї були свої власні качки, які носили її, куди їй було завгодно; як вона побувала на прекрасному півдні, де так добре, де такі прекрасні теплі болота і так багато мошок і всяких інших їстівних комах.

— Я заїхала до вас подивитися, як ви живете, — сказала вона. — Я пробуду у вас до весни, поки не повернуться мої качки, яких я відпустила.

Але качки вже ніколи не повернулися. Вони думали, що скрекотуха розбилася об землю, і дуже жаліли її.

(Уривок).

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Про що розповідається в цій казці?

2) Що означають прислів'я: Не в свої сани не сідай. Вище голови не стрибнеш?

3) Чому не відбулася подорож жаби?

4) Яким словом можна назвати жабку?

5) Чому вчить нас ця казка?

6) Чи можна хизуватися? Чому?

3. Звернення вихователя: Наш Петрушка так же як і жабка, не знав, що хизуватися не красиво. Ті, хто вважають себе вихованими, ніколи не хизуються перед іншими.

Заняття № 4 (Середня група) Тема: Доброта, чуйність, взаємодопомога Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; розширювати уявлення про моральні якості людини; формувати у дітей почуття доброти, чуйності, взаємодопомоги; вчити як поводити себе в різноманітних життєвих ситуаціях; виховувати бажання допомагати товаришеві.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку В. Катаєва «Квітка-семицвітка»:

…? От так штука! Шість пелюсток, виявляється, витратила? і ніякого задоволення. Ну, нічого. Тепер буду розумнішою. Пішла вона на вулицю, йде і думає:

«Чого б мені ще все-таки веліти? Звелю я собі, мабуть, два кіло „ведмедиків“. Ні, краще два кіло „прозорих“. Чи ні… Краще зроблю так: велю півкіло „ведмедиків“, півкіло „прозорих“, сто грамів халви, сто грамів горіхів і ще, куди не йшло, одну рожеву баранку для Павлика. А що толку? Ну, припустимо, все це я звелю і з'їм. І нічого не залишиться. Ні, велю я собі краще триколісний велосипед. Хоча навіщо? Ну, покатаюся, а потім що? Ще, чого доброго, хлопчаки віднімуть. Мабуть, і відгамселять! Ні. Краще я собі велю квиток в кіно або цирк. Там все-таки весело. А може, веліти краще нові сандалети? Теж не гірше цирку. Хоча, по правді сказати, який толк в нових сандалетах? Можна веліти чого-небудь ще набагато кращого. Головне, не треба поспішати».

Міркуючи таким чином, Женя раптом побачила чудового хлопчика, який сидів на лавочці біля воріт. У нього були великі сині очі, веселі, але сумні. Хлопчик був дуже симпатичний? відразу видно, що не забіяка, і Жені захотілося з ним познайомитися. Дівчинка без всякого страху підійшла до нього так близько, що в кожній його зіниці дуже ясно побачила своє обличчя з двома кісками, розкладеними по плечах.

? Хлопчик, хлопчик, як тебе звуть?

? Вітя. А тебе як?

? Женя. Давай грати у квача?

? Не можу. Я кульгавий.

І Женя побачила його ногу в потворному черевику на дуже товстій підошві.

? Як шкода! — сказала Женя. — Ти мені дуже сподобався, і я б з великим задоволенням побігала з тобою.

? Ти мені дуже подобаєшся, і я б теж з великим задоволенням побігав з тобою, але, на жаль, це неможливо. Нічого не поробиш. Це на все життя.

? Ах, які дурниці ти говориш, хлопчик! — вигукнула Женя і вийняла з кишені свою заповітну квітку-семицвітку. — Дивись!

З цими словами дівчинка дбайливо відірвала останню, блакитну пелюстку, на хвилинку притиснула її до очей, потім розжала пальці і заспівала тонким голоском, тремтячим від щастя:

Лети, лети, пелюстка, Через захід на схід, Через північ, через південь, Повертайся, зробивши коло.

Лише торкнешся ти землі ;

Бути по-моєму вели.

І в ту ж хвилину хлопчик скочив з лави, почав грати з Женею в квача і бігав так добре, що дівчинка не могла його наздогнати, як не старалася.

(Уривок).

2. Після прочитання твору, вихователь задає дітям запитання:

1) Хто головний герой казки?

2) Які свої бажання виконала Женя?

3) Що трапилося, коли Женя зустріла хлопчика з хворими ногами? Який в неї став настрій?

4) Які почуття ви відчуваєте, коли слухаєте цю казку?

5) Як ви гадаєте, чому дівчинка потратила 6 пелюстків і не була щасливою?

6) Чому вона захотіла витратити останній пелюсток на Вітю?

7) Як ви гадаєте, чи легко зрозуміти почуття інших людей?

8) Чому вчить нас ця казка?

3. Звернення вихователя: «Нам усім треба бути уважними до людей. Треба навчитися бачити, як живуть інші, мати почуття жалю і, якщо це можливо, намагатися допомогти їм, як це зробила Женя!».

Заняття № 5 (Старша група) Тема: Слухання казки «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми».

Програмовий зміст: вчити дітей аналізувати зміст прочитаного; виховувати бажання прийти на допомогу іншим та отримувати задоволення від цього; формувати знання про взаємодопомогу; виховувати інтерес до художньої літератури.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям прослухати казку С. Лагерлефа «Чудова подорож Нільса з дикими гусьми»:

… Аж ось одного дня, коли Нільс із дикими гусьми відпочивав на озері, стaлaся подія, що схвилювaлa всю лісову звірину. Хлопчаки з сусіднього хутора спіймали білку Сірле, a в неї в дуплі залишились маленькі білченята.

Вони принесли білку додому, і всі хуторяни зійшлися помилуватись пухнастим звірятком з розумними, жвавими очицями. Хлопці відразу спорядили стару білячу клітку? зелену хатку з дверцятами та віконцями й хитромудрими щaбликaми всередині, щоб білка могла по них стрибати, поклали туди кілька горішків і поставили кухлик з молоком.

Люди гaдaли, що білці приємно буде жити в такій хатці. Та вони помилились. Сірле не зaхотілa їсти, ні рaзу не стрибнулa нa щaблик. Вонa зaбилaсь у куток і жaлібно тужилa:

? О горе мені, помруть мої дітки з голоду! Помруть мої, дітки з голоду!

Дикі гуси того ж таки вечора довідалися, що білку Сірле спіткало лихо, дізнався про це й Нільс. І він надумав допомогти їй. Адже це була найкраща нагода здобути собі друзів серед лісових звірят.

Коли добре стемніло, хлопчик вирушив у дорогу, йти було недалеко, бо хутір стояв біля самого лісу.

Нільс не боявся заблукати в темряві, бо, відколи став маленький, бачив уночі так само добре, як і вдень.

Він добрався до хутора і почав оглядати хату за хатою. Аж ось на одній стіні майже під самою стріхою хлопчик угледів клітку. Він обережно підійшов ближче. Сірле не спала, Нільс чув, як вона плакала і приказувала:

? Бідні мої дітки! Бідні мої дітки!

? Годі тобі побиватись,? тихо озвався Нільс,? зараз я тебе випущу!

Білка замовкла й здивована глянула вниз. Невже Нільс прийшов її визволити? Нільс, що завжди збидкувався над звіриною? Оце то диво…

(Уривок).

2. Бесіда за змістом прочитаного:

1) Хто головні герої казки?

2) Чому чарівник перетворив Нільса на маленького чоловічка?

3) Чому Нільс вирішив полетіти разом з дикими гусьми в теплі краї?

4) Які завдання потрібно було виконати, щоб повернути собі нормальний зріст?

5) Чому останнє третє завдання Нільс не виконав, а відпустив свого друга гуся?

6) Чи повернув чарівник Нільсу нормальний зріст?

7) Що сказав чарівник хлопчику, коли той відпустив гуся на волю?

8) Як змінився Нільс, після покарання чарівника?

Заняття № 6 (Старша група) Тема: Навіщо людині совість Програмовий зміст: на прикладі поведінки персонажа показати, що в душі кожної людини з’являються сумніви, образи, бажання протистояти волі старших, робити все по своєму, іноді в ущерб близьким людям і собі, однак на те людині дана воля, щоб вона вибирала, як їй вчинити; неслухняність, погані помисли і бажання слід зживати і долати для того щоб уникнути бід і неприємностей; вміти не піддаватися поганим бажанням — значить зберігати свою совість спокійною.

Хід заняття:

1. Вихователь пропонує дітям послухати казку Л. Д. Короткової «Шурик-порося»:

Сашко не знав, скільки йому років. Але скоро, мама сказала, що буде у нього день народження. Подарунок купити збиралася, ось і питала, що йому хочеться. А Саші хотілося весь час різне: то собачку, то гармошку, як у Вітьки сусіда, то човен. Щоб прямо до середини озера допливти. Все здавалося йому, що біля берега жабенята якісь маленькі живуть. А там, на середині, напевно, крупніші водяться…

Рано вранці казка вся і почалася, тільки не «Колобок» і не «Теремок», які вечорами мама читала, а зовсім інша… Та вона йому і казкою спочатку не здалася.

Принесла мама з курятника цілий кошик яєць. Багато їх було: може, три, а може, й сім. Сашко рахувати так багато ще не вмів. Кошик собі на столі біля печі стоїть, а у Сашка свої турботи: штани з сорочкою натягнути.

Поки цим займався, раптом почув гучний писк. Прислухався — цікаво ж, що це? І тут здалося Сашкові, що пищить яйце… Став він кожне яйце в руку брати та до вуха підносити. І знайшов.

Яйце пищало так голосно, що не можна було помилитися. Сашко взяв яйце — і до собі в куточок.

Сів на підлогу, яйце прямо перед собою поклав і став чекати, коли з нього курчаточко вилізе. Саша вже раніше бачив, які вони, курчатка: маленькі, худенькі і мокрі, наче їх хто водою збризнув.

Чекав, чекав, втомився навіть. І раптом тріснуло яєчко і розпалося на дві половинки. Шкаралупа відлетіла — а всередині зовсім і не курчаточко. Сидів всередині яйця маленький маленький хлопчина. Саша анітрохи не здивувався: якщо з яйця може курча вилізти, чому не маленький хлопчина? А той виліз і відразу запитує:

— Тебе як звати? — Саса, а тебе?

— А мене будеш Шуриком звати, поняв?

— Зрозумів! — згідно кивнув головою Саша і відразу поцікавився. — А ти де живеш?

— А ось тепер тут жити і буду! — заявив Шурик і озирнувся. — Он як у вас просторо, не те що в яйці. А щоб мені було зручно, посади, но мене в твою кишеню.

Саша і справді побачив у себе на грудях кишені: на сорочку мама пришила, щоб було де носову хустку тримати. Ось Шурик і розташувався там. До того часу і мама повернулася в будинок.

— Вже встав? — здивувалася вона. — Тоді піди вмийся! Тільки на себе не лий, гаразд? Сам впораєшся?

Тут Шурик з кишені і каже:

— А чого тут справлятися? Справа не хитра!

Сказав це Шурик в повний голос, тільки мама чомусь нічого не почула. А Саша підійшов до умивальника, хотів було з полички мило взяти та лице-руки намилити, як мама вчила, але Шурик з кишені раптом сказав:

— Ти що?! Воно ж кусюче… Давай без мила, все одно ніхто не побачить.

Ну, Саша так одною водою і ополоснув руки, а обличчя йому Шурик нарадив зовсім не мочити. Тільки хіба мама не помітить? Помітила й давай сама умивати.

Обличчя Саші миє, а холодні краплі йому на сорочку капають. Шурик в кишені як заверещить, як закричить! Саша завмерр, думав, мама почує. Але вона знову нічого не почула… А сів Саша за стіл — перед ним вже тарілка з кашею приготовлена. Мама тільки ложку в руці сина поправила. А Шурик з кишені голос подає:

— Хто ж кашу ложкою їсть? Руками то набагато приємніше…

Саша ложку вбік і відклав взявся їсти жменями. Відразу руки і лице стали липкими, а Шурик не вгамовується:

— Бач, як мажеться!.. Липка… А ти спробуй нею помалювати на столі Тепер на підлозі… Чудово!..

Тільки мама в кухню увійшла і чомусь не зраділа. Руками сплеснула:

— Саша! Що ти наробив?! Тобі вже скоро три роки, а ти весь перемазався…

— Як чушка! — підказав з кишені Шурик.

— … як чушка! — повторила мати.

«Ага, — подумав Сашко, — значить, і мама його чує?».

— Мама, це не я. Це — Шурик!

— Хто-хто? — не зрозуміла мама.

— Ну, Шурик, Шурик!

— Ах, Сашко?.. Ну, і де він, цей Шурик?

— Ось де він! — Сказав Сашко і показав на свою кишеню, а кишеня то на грудях.

— Ну, так ось… Порося твій Шурик! Справжнє порося! — сказала мама і потягла сина до умивальника.

А як водою на обличчя Саші бризнула — Шурик з кишені і радить:

— Ти чого мовчиш? Кричи!.. Голосніше кричи!..

Саша як почав кричати, так потім хвилин десять зупинитися не міг. Так і Шурик твердить своє: «Голосніше та голосніше!». Накричався Сашко досхочу. Мати знову сина за стіл посадила, заспокоює, а Шурко з кишені командує:

— Бач, тепер заспокоює… А ти проси ще цукру в чашку! Ще!.. Ще…

— Та куди тобі більше? Живіт від солодкого заболить, — перестерігає мама.

— Ну, спробуй, як? — цікавиться Шурик з кишені.

— Фу, противно! — скривився Сашко.

— Ну, та гаразд! — заспокоїв його Шурик. — Скажи їй так: «Пий сама!» Ось, правильно!

А тепер відштовхни чашку від себе!.. Бачив, як молоко по столу розтікається?!

— Та що ж це ти наді мною мудруєш, а?! — розсердилася мати.

— Це не я. Це Шурик порося, — заспокоїв Сашко маму.

Але мама чомусь не заспокоїлася і посадила сина на високу скриню. Саша терпіти не міг на ній сидіти: там було високо і нудно. А Шурик з кишені сумувати не дає:

— Ти чого знову притих? Ридай!.. Голосніше ридай!.. Бач, на рідну дитину уваги не звертає. А вона, може, зараз зовсім голос зірве… Або з скрині впаде…

Ти чого сидиш? Падай! Падай, говорю тобі!..

Впав Сашко не боляче, але за порадою Шурика кричав довго. Мама взяла сина на руки і сіла до вікна. Почала розказувати щось м’яким і тихим голосом. А Шурко твердить на вухо щось своє, заважає слухати маму.

Зовсім задовбався Саша, ну і заснув на колінах у матері.

Прокинувся він від того, що почув голос:

— Ні, погляньте на нього, люди добрі! Ти чого вдень то спиш, а? Ночі, чи що, тобі мало? Поки матері в будинку немає - ходімо, поблукаємо.

І пішов Саша зі своїм Шуриком в чулан, як той захотів.

— Ти коли не-будь бачив серед літа сніг? — запитав Шурик. — Не бачив? Так давай сніг влаштуємо! Бери цю банку відкрий… кришку… а тепер залазь на стілець.

Банку над головою підніми, та не так! Ех, не втримав! Ну, нічого, трохи просипалось. Ось це і є сніг! Схоже, правда? А в глечику що? Поглянь, мені скажеш. Сметана? О, сметана — смачна річ. Правда? І мені, і мені дай спробувати! Так ти не лий так, захлеснуся я. Ось так і знав, дивись, всю кишеню сметаною залив. Ну, чим мені тепер дихати? Ох, і безтолковий ти… Тихо!.. Мати повернулася. Давай бігом звідси, а то вуха надере!

Саша вибіг з комори — і до себе в куточок. Мама чомусь відразу в чулан попрямувала. Напевно, сліди на підлозі побачила. А як у прикомірок увійшла, так і запричитала:

— Господи! Ну що ж це таке?! Борошно просипав, сметану перекинув… Горе ти моє! Де ти, Сашко?..

Саша сидів тихо і все сподівався, що як-небудь обійдеться. Але не обійшлося.

Мама так міцно схопила його за вухо, що з очей іскри посипалися. А Шурик в кишені бурчить:

— Ось, всі б рідним дітям вуха викручували!.. Раді, що великі та сильні виросли. Дитину зовсім не шкодують…

Ну, подумаєш, насмітив малість — так для снігу це.

— Ну, подумаєш, насмітив малість — так для снігу це, — чомусь повторив Саша і прикрив собі рукою рот. Як же це вийшло, що він за Шуриком все повторювати став?

— Що ти сказав? — грізно перепитала мати.

— Це не я сказав, це Шурик-порося, — спробував пом’якшити маму Саша.

— Ах, так? Шурик-порося? Так?.. Ну, так ідіть з ним у сіни! У темний кут!

Постійте там до вечора, може, і одумаєтесь.

Ох, і не любив Саша цей темний кут у сінях! Темним він був тому, що занавіскою від світла загороджений. Там взимку пальто висять та валянки стоять. А влітку, напевно спеціально для Саші, кут звільняється. Щоб було де покараному стояти.

— Іди, йди! — грізно наказала мама і для остраху додала: — Там он які таргани бігають…

— Бреше! Немає там ніяких тарганів! — впевнено заявив Шурик з кишені. — Налякати нас хоче, а ми не боїмося.

Стоїть Саша за фіранкою в темному куті, а сам думає: а раптом вони там є?

— А може, й є!.. — засумнівався Шурик з кишені. — Хто їх знає, тарганів цих? Де хочуть — там і бігають.

Хотів Саша заревти, але тут фіранка отдернулась, і мама, вже голосом пом’якше, сказала:

— Ну, тепер зрозумів, що накоїв?.. Проси пробачення!

Саша швидко повернувся в кут обличчям і скоромовкою вимовив:

— Таякани таякани, вибачте, я більсе не буду!..

Мати стояла і посміхалася, а Шурик у кишені бурчав:

— Ні, ну подивіться на нього: дурний який! Ти у кого просити пробачення повинен?.. У матері! А таргани тут при чому?.. Ні, зв’язався я з тобою на свою голову. Малий ти ще. Піду до кого постарше життя пояснювати розтлумачувати. Ну, прощай! — і вискочив з кишені.

— Таякани боюся! — пояснив Саша і відразу опинився на маминих руках.

Коли ввечері прийшов з роботи батько, мама розповіла йому про Сашу і Шурика-порося. Обидва посміялися, а батько запитав:

— Ну, і де тепер твій Щурик-порося.

— Немає! — розвів руками Сашко. — Сказав: пішов до кого постарше, а я ще маленький.

— Вже не такий ти і маленький, — посміхнувся батько. — Три роки — вже мужик!

— І вигадник, — додала мати. — Шуріка-порося якогось вигадав.

Хотів Саша про Шурика їм все розмовити, тільки так очі злипалися — прямо сили немає! Ну, і заснув, звичайно. Може, завтра ще й розповість, якщо ніяких справ не буде.

2. Бесіда за змістом прочитаного:

1) Чому Сашко не здивувався, коли знайшов в шкарлупі не курча, а хлопчика?

2) Що порадив Шурик Саші, коли той вмивався? Чому Сашко його послухався?

3) Навіщо Сашко підкорився Шурику, намалювавши кашею на столі?

4) Чому мама подумала, що Сашко про Шурика все вигадав?

5) Чому Сашко прикрив собі долонею рот, чого він злякався?

6) Навіщо потрібні були Сашині капризи підступному Сашкові?

7) Що треба зробити, щоб нашою волею ніхто не керував?

8) Чому Сашко попросив вибачення не у мами, а у тарганів?

3. Звернення вихователя: В душу кожної людини можуть «заповзти» злобна впертість, заздрість і інші темні сили. Як може людина цьому поганому протистояти?

Звичайно, можна змусити самого себе не слухати таких ось «шуриків», але це буває важко зробити навіть дорослим людям. Іноді наші «хочу» виростають до таких величезних розмірів, що ми перестаємо помічати інших людей і чуємо тільки «шуріка» всередині себе. Не можна забувати, що ми не одні. У кожного з нас є свої бажання, своя воля. А тепер уявіть собі, що кожна людина буде чинити тільки так, як йому хочеться. Що буде? А що може удержати нас від поганих вчинків? Навіщо людині совість?

Заняття № 7 (Старша група) Тема: Казка О. Монке «Як Ваня рятував юну Інфанту».

Програмовий зміст: Розкрити зміст поняття «взаємодопомога»; сформулювати якості, властиві людині, готового прийти на допомогу; показати важливість і необхідність наявності цієї якості для людини; розвивати комунікативні навички: вміння слухати, формулювати і висловлювати свої думки, уміння міркувати; виховувати у дітей почуття добра; розвивати групову згуртованість; вчити дітей взаємодопомогу, взаємовиручку; розширювати кругозір; збагачувати словник, формувати вміння аналізувати, робити висновки.

Хід заняття:

1. Вихователь читає дітям п’ятий сон «Як Ваня рятував юну Інфанту» з книги Олени Монке «Казки про ніч або сім чарівних снів».

… Раптом принцеса, послизнувшись, стрімко полетіла в річковий потік і зовсім зникла в пінливій, холодній воді. Ваня, не довго думаючи, стрибнув за нею. І ось він вже в цій небезпечній річці, яка кружляє і засмоктує. Здається, тисячі крижаних уламків встромилися в тіло хлопчика, а якісь невидимі сталеві руки тягнуть тіло до дна, і в той же час стрімко несуть його вздовж по річці. Він чує протяжний і глибокий крижаний голос, який ніби видає крижаний потік: «Скорися мені, покорися мені!» але Ваня не самовільно стрибнув у цю люту прірву, щоб скоритись, — він повинен врятувати Інфанту. Десь далеко попереду хлопчик помітив рожеву цятку її сукні і почув крик про допомогу. Інфанта ще жива, і він обов’язково врятує її. Але річка «думала» зовсім по-іншому. Вона не відпускала Ваню зі своїх чіпких холодних лещат. Своїх ніг хлопчик не відчував, а руки рятувалися рухом всупереч жорстокій водній стихії. І ось він вже зовсім поруч з принцесою. Вона лежала, вхопившись своїми ніжними ручками за виступаючу кам’яну брилу, а несамовита річка, огинаючи камінь, окачувала дівчинку крижаними хвилями так, що та то зникала з виду, то знову з’являлася. Коли річка донесла Ваню до каменю, за який трималася напівмертва Інфанта, він ледве встиг вхопитися рукою за один — єдиний гострий його край, до якого не доходила вода. Тремтячий від холоду хлопчик, долаючи натиск річкового потоку, з усіх сил намагався втриматися на камені за допомогою однієї руки, а іншою — підтягнув принцесу на відшліфовану спину брили. Вона була без свідомості, і хустка ще міцніше зав’язувала її очі, і тільки сині від холоду губи щось намагалися сказати. «Бідна, — думав Іван, — Як же вона не розбилася об цей камінь? Просто диво, що вона — жива. А як же нам рятуватися тепер? Може, прив’язати її до себе ціює хусткою? Може, далі річка буде спокійніше і ми зможемо дістатися до тієї скелі? Все — потрібно вибиратися звідси. Інакше ми помремо від холоду». Як тільки хоробрий хлопчик подумав про це, річка вщухла, її течія стала повільною і спокійною, а вода перетворилася в тепле мигдальне молоко. «Відпуска-а-а-ю в-а-а-а-а-с» — простогнала річка, і крізь кам’яну кольчугу почав пробиватися зелений паросток. А юна золотоволоса Інфанта раптом прокинулася, змахнула з очей синю хустку і жбурнула її у воду. Вона ніжно подивилася на Ваню і тихо сказала: «Спасибі. Ти врятував мене!»…

(Уривок).

2. Бесіда за змістом прочитаного.

1) З ким бавилася красива Інфанта?

2) Що з нею трапилося під час гри?

3) Як відреагував на це Ваня?

4) Як він вирішив її рятувати?

5) Які труднощі були під час порятунку?

6) Що сказала юна Інфанта, після того, як Ваня врятував їй життя?

7) Чи правильно вчинив Ваня?

Слово вихователя: Взаємодопомога — це готовність допомогти кому не-будь, пробачити когось із співчуття, людинолюбства. Потрібно робити людям добро, приходити на поміч в любій життєвій ситуації., розділляти з людьми радість і біду, вміти прощати і співчувати, словом, бути милосердними!

3.3 Аналіз результатів експериментального дослідження На контрольному етапі експериментального дослідження ми використовували ті ж методи діагностики, що і на констатувальному етапі, а саме ситуації морального вибору, розігрування сюжетних сценок, бесіди та бесіди за змістом дидактичних картинок.

Порівняльні результати констатувального та контрольного експерименту з визначення рівнів морально-духовнох вихованості дітей дошкільного віку експериментальної групи, А представлені в Таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Порівняльні результати констатувального та контрольного експерименту з визначення рівнів морально-духовнох вихованості дітей дошкільного віку експериментальної групи А.

Порівняльні результати констатувального та контрольного експерименту з визначення рівнів морально-духовнох вихованості дітей дошкільного віку експериментальної групи Б представлені в Таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Порівняльні результати констатувального та контрольного експерименту з визначення рівнів морально-духовнох вихованості дітей дошкільного віку експериментальної групи Б.

Як бачимо з Таблиці 3.2. та Таблиці 3.3., на низькому рівні залишилися 2 дитини експериментальної групи (13,3%) та 2 дитини контрольної групи (13,3%). На середньому рівні знаходяться 9 дітей експериментальної групи (60%) та 8 дітей контрольної групи (53,4%). Високий рівень морально-духовної вихованості мають 4 дітей експериментальної групи (26,7%) та 5 дітей контрольної групи (33,3%). Таким чином результати значно покращилися в експериментальній групі. Це підтверджує важливість впливу авторських казок на морально-духовне виховання дітей дошкільного віку.

Таким чином результати контрольного експерименту дають можливість зробити висновки про те, що проведена система роботи з дітьми значно покращила результати у морально-духовного виховання дітей дошкільного віку. Це свідчить про те, що запропонована система має позитивний вплив на підвищення моральності дошкільників.

Висновки до розділу 3.

Експериментальне дослідження проводилося на базі ОДНЗ № 4 м. Одеси. В експерименті брали участь 30 дітей дошкільного віку: 10 дітей молодшого дошкільного віку, 10 дітей середнього дошкільного віку, 10 дітей старшого дошкільного віку. Ми експериментально дослідили та схарактеризували рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку за такими показниками: уявлення про добро і зло, любов та добре ставлення до тварин, шанобливе ставлення та повага до батьків, наявність бажання допомагати один одному (взаємодопомога), гуманність. У процесі дослідження були впроваджені наступні методи: спостереження, бесіда, ситуації морального вибору, педагогічний експеримент. Дослідження складалось з трьох етапів.

На констатувальному етапі ми встановили шкалу оцінювання показників та встановили три рівня морально-духовної вихованості дітей (високий, середній, низький). Також для виявлення рівня ми підібрали спеціальні дидактичні картинки, ситуації морального вибору, сюжетні сценки, за допомогою яких дослідили кожну дитину. Діти групи Б були обрані, як контрольна група. Діти групи, А були обрані, як експериментальна група. Результати констатувального експерименту показали, що в обох групах приблизно однакові результати, що дало нам змогу взяти їх для проведення подальших етапів експериментального дослідження. Після проведення даного етапу результати були занесені у Таблицю 3.1.

На другому етапі (формувальному) дослідження з метою підвищення рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку ми представили систему занять з ознайомлення з художньою літературою з використанням авторських казок. З дітьми експериментальної групи ми проводили наступні заняття: «Навіщо людині совість», «Доброта, чуйність, взаємодопомога», «Чи гарно хизуватися?», «Казка С. Лагерлефа „Чудова подорож Нільса з дикими гусьми“», «Що таке взаємодопомога», «Уроки дружби» та інші.

На контрольному етапі дослідження ми використовували ті ж самі діагностувальні методи, що і на констатувальному етапі. Після проведення експерименту, дані було занесені у Таблицю 3.2. та Таблицю 3.3. Зіставлення даних констатувального та контрольного етапів експерименту дає змогу побачити зміни морально-духовної вихованості, які відбулися завдяки формувальному експерименту. Так, в експериментальній групі на високому рівні було 3 дітей (20%) стало 4 дітей (26,7%); на середньому рівні було 7 дітей (46,7%), стало 9 дітей (60%); на низькому рівні було 5 дітей (33,3%), залишилося 2 дітей (13,3%). В контрольній групі відбулися незначні зміни. Так, на високому рівні було 4 дітей (26,7%), стало 5 дітей (33,3%); на середньому рівні було 8 дітей (53,3%), залишилося 8 (53,3%); на низькому рівні залишилося 2 дітей (13,3%). В результаті проведеної нами експериментальної роботи у дітей експериментальної групи спостерігається підвищення рівня рівня морально-духовної вихованості, мають чіткі уявлення про добро і зло, розрізняють ці два поняття, люблять тварин та добре, гуманно відносяться до них, поважають та шанобливо ставляться до своїх батьків, мають бажання допомогти один одному, взаємодопомагають, чуйно відносяться до оточуючих, проявляють гуманні вчинки.

Результати контрольного етапу дослідження довели, що проведена робота з морально-духовного виховання дошкільників значно покращила результати. З цього можна зробити висновок, що запропонована нами система діє позитивно на моральне виховання дітей дошкільного віку.

ВИСНОВКИ Духовне виховання дітей лежить в основі будь-яких вчинків людини, формує образ її особистості, визначає систему цінностей і характер.

У даний час перед суспільством надзвичайно гостро стоїть проблема морального виховання дітей різного віку, педагоги заново намагається зрозуміти, яким чином прищепити сучасним дітям морально-духовні цінності.

Дитина, яка здатна правильно оцінити і зрозуміти почуття і емоції іншої людини, для якої поняття дружба, справедливість, співчуття, доброта, любов не є порожнім звуком, має набагато вищий рівень емоційного розвитку, не має проблем у спілкуванні з оточуючими, набагато стійкіше переносить стресові ситуації і не піддається негативному впливу ззовні.

Моральне виховання дошкільників особливо важливе, тому що саме в дошкільному віці дитина особливо сприйнятлива до засвоєння моральних норм і вимог. Це одна з дуже важливих сторін процесу формування її особистості. Іншими словами, духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку можна розглядати як безперервний процес засвоєння ними встановлених у суспільстві зразків поведінки, які надалі будуть регулювати її вчинки.

Ефективне моральне виховання неможливе без обговорення з дитиною моральної сторони вчинків інших людей, персонажів художніх творів, вираження свого схвалення його моральних вчинків найбільш зрозумілим для малюка чином. Діти в спілкуванні формують здатність виражати свої почуття, оцінювати їх, розвивають здатність до співпереживання і співчуття, дуже важливу в моральному вихованні дитини. Велике значення у досягненні цієї мети відіграє використання художньої літератури, зокрема авторських казок. Казка дає поштовх в розвиток дитини, таких моральних цінностей, як повага до старших, ввічливість і слухняність. Безліч авторських казок є підручником морального виховання дитини і сприяють розвитку естетичних почуттів, без яких неможливо уявити і співпереживання до людського горя, а також велич душі. Розвиток дитини за допомогою казки сприяє вмінню думати, виділяти головне від другорядного, творчо засвоювати знання і активізувати мовну і пізнавальну діяльність.

Для більш ґрунтовного дослідження значення авторської казки в духовно-моральному вихованні нами було проведено експериментальне дослідження на базі ОДНЗ № 4 м. Одеси, в якому приймало участь 30 дітей дошкільного віку: 10 дітей молодшого дошкільного віку, 10 дітей середнього дошкільного віку, 10 дітей старшого дошкільного віку. Дослідження складалося з трьох етапів. На констатувальному етапі ми встановили шкалу оцінювання та встановили три рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку (високий, середній, низький). Також для визначення рівня морально-духовної вихованості у дітей дошкільного віку, ми пропонували дітям виконати різноманітні діагностичні завдання. Діти діагностичної групи, А були обрані, як експериментальна група. Діти діагностичної групи Б були обрані, як контрольна група.

На другому етапі дослідження (формувальному) з метою підвищення рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку ми розробили систему занять з ознайомлення з художньою літературою з використанням авторських казок.

Результати контрольного експерименту показали, що значні покращення відбулися в експериментальній групі. Це стверджує, що розроблена нами система занять з художньої літератури з використанням авторських казок є ефективною і дієвою.

Ми рекомендуємо вихователям дошкільних навчальних закладів при морально-духовному вихованні дітей дошкільного віку більшу увагу приділяти заняттям з ознайомлення з художньою літературою з авторських казок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Алексеева, М. М., Яшина Б. И. Методика развития речи и обучения родному языку дошкольников: Учеб. пособие для студ. высш. и сред, пед. учеб. Заведений 3-е изд., стереотип. — М.: Издательский центр «Академия», 2000. — 400 с.

2. Артемова Л. В. Моральне виховання дошкільників (Формування суспільних взаємин дітей у грі) / Артемова Л. В. — К.: Рад. шк., 1974. — 104 с.

3. Афанасьева И. В. Толерантность с детства / И. В. Афанасьева // Воспитатель ДОУ. — 2007. — № 3. — С. 21 — 24.

4. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. — 3-тє вид., випр. — К.: Світич, 2009. — 430 с.

5. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, — К.: Видавництво, 2012. — 26 с.

6. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности: автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая и возрастная психология» / И. Д. Бех. — К., 1992. — 43с.

7. Бех І. Д. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини / І. Д. Бех Педагогіка толерантності. — 2001. — № 2(16). — С. 16−21.

8. Білан О. І., Возна Л. М., Максименко О. Л., Овчаренко Л. Р., руханська Л. С., Самсін В. Р. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. — Тернопіль: Мандрівець, 2012. — 264 с.

9. Білоусова В. О. Виховання культури поведінки / Білоусова В.О. — К.: Рад. школа, 1986. — 160с.

10. Большой психологический словарь [сост. Мещеряков Б. Г. и др]. — М.: СПб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. — 672с.

11. Врочинська Л. І. Народна казка як засіб виховання гуманної поведінки у старших дошкільників / Л. І. Врочинська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. — Вип. 29. — Рівне: РДГУ, 2004. — С. 142−144.

12. Гавриш Н. Як навчити серце добра і любові? / Н. Гавриш // Джміль. — 2012. — № 3. — С. 8 — 10.

13. Гнатюк В. Передмова до збірки народних казок «Баронський син в Америці» // Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість. — К., 1966. — С. 204.

14. Гурович Л. М. Берегова Л. Б. Логінова В. І. Пірадова В. І. Дитина і книга. (Посібник для вихователя дитячого садка). З Пб.: Дитинство — Прес, 2000. — 63 с.

15. Довженюк Г. В. Український дитячий фольклор (Віршовані жанри)./ Г. В. Довженюк // К., 1981. — C. 234.

16. Духонченко О. В. Етичні бесіди з малюками / О. В. Духонченко // Дошкільний навчальний заклад. — 2007. — № 1. — С. 29 — 36.

17. Елена Монке. Скази о ночи или семь волшебных снов / Елена Монке. — Львов: КВКПП «Феникс», 2003. — 32 с.

18. Запорожец А. В. Психология восприятия ребенком-дошкольником литературного произведения / Запорожец А. В. // Избр. психологические труды. — М.: Просвещение, 1986. — Т. 1. — С.66 — 70.

19. Запорожец, А. В. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка. Избранные психологические труды, Т. 1. М.: Педагогика, 1986. — С. 260 — 275.

20. Калуська Л. В. Абетка чеснот української дитини. Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів / Л. В. Калуська. — Тернопіль: Мандрівець, 2007. — 94с.

21. Калуська Л. В. Комплексна програма розвитку, навчання та виховання дітей раннього віку «Соняшник» / Л. В. Калуська. — Тернопіль: Мандрівец, 2014. — 118 с.

22. Корнієнко І. Г. Психологічні аспекти морально-етичного виховання дошкільників. Теорія і практика / І.Г.Корнієнко // Дошкільний навчальний заклад. — 2007. — № 7. — С. 2 — 10.

23. Короткова Л. Д. Авторская дидактическая сказка как средство духовно-нравственного воспитания детей дошкольного и младшего школьного возраста: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «общая педагогика, история педагогики и образования» / Л. Д. Короткова. — М., 2008. — 25 с.

24. Короткова Л. Д. Духовно-нравственное воспитание средствами авторской сказки / Л. Д. Короткова // Начальная школа плюс До и После. 2007. № 11. — С. 6 — 10.

25. Короткова Л. Д. Духовно-нравственное воспитание средствами авторской сказки: метод. пос. / Короткова Л. Д. — М.: ЦГЛ, 2006. — 159 с.

26. Короткова Н. Художественная литература в образовательной работе с детьми старшего дошкольного возраста. // Дошкольное воспитание № 8, 2001. — С. 16.

27. Кошелівська О. І. Між двох полюсів / О. І. Кошелівська // Дошкільне виховання. — 2002. — № 3. — С. 9 — 11.

28. Кучинський М. В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів // Початкова школа. — № 1. — 1993. — с.27 — 31.

29. Лаврентьєва Г. Моральне виховання. Формування етичних уявлень і гуманних почуттів / Г. Лаврентьєва // Дошкільне виховання. — 1985. — № 12. — С.10 — 11.

30. Лопатіна О. О. 50 уроків про чесноти / О. Лопатіна, М. Скребцова. — Х.: Вид. група «Основа», 2008. — 238с.

31. Люблінська Г. О. Дитяча психологія Ганна Олександрівна Люблінська. К.: Вища школа, 1974. — 356с.

32. Мельничук М. Світ правдивий і чистий. Духовність дитини очима Софії Русової / М. Мельничук Дошкільне виховання. — 1997. № 6. — С. 14−15.

33. Моне Е. С. Принципы и методы развития внутренней деятельности дошкольников средствами художественной литературы (в контексте подготовки будущих педагогов к морально-духовному воспитанию) // Концепт. — 2014. — № 5.

34. Монке О. С. Авторські казки зарубіжної літератури як засіб морально-духовного виховання дітей дошкільного віку. Міжнародний журнал «Science and Education a new dimension», Science and Education a New Dimension: Pedagogy and Psychology, I (6), Issue: 10, 2013.

35. Монке О. С. Виховання духовності дітей дошкільного віку засобами української літератури. Фахове видання. Наука і освіта № 8 2011. — С. 90 — 93.

36. Монке О. С. Дослідження проблеми морально-духовного виховання дітей дошкільного віку: сутнісні характеристики // Фахове видання. Науковий вісник ПНПУ імені К. Д. Ушинського. Спецвипуск «Актуальні проблеми сучасної дошкільної та вищої освіти»: Зб. наук. праць. — Одеса, 2014. — С. 196 — 204.

37. Монке О. С. Навчальний посібник «Українська література для дітей дошкільного віку», Одеса, 2010 — 349 с.

38. Монке О. С. Оцінно-етична компетенція дитини-дошкільника / Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського / Зб. наук. праць / - випуск 5. — Одеса, 2001. — С. 100 — 105.

39. Монке О. С. Феномени «мораль», «моральність», «духовність» у контексті морально-духовного виховання дітей дошкільного віку. Наука і Освіта № 5−6, Одеса, 2013. — С. 271 — 279.

40. Монке О. С. Особливості сприймання дітьми змісту художніх творів / Олена Монке // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. — 2000. Одеса — № 12. — С. 26 — 30.

41. Монке О. С. Педагогічні технології в контексті підготовки майбутніх педагогів до морально-духовного виховання дошкільників: оцінка і вибір / Фахове видання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць / за заг. ред. проф. В. І. Євдокимова та проф. О. М. Микитюка; Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди. — Вип. 42 — Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014 — С. 98 — з 107.

42. Монке О. С. Педагогічно-творча спадщина Василя Сухомлинського у контексті формування духовних цінностей дошкільників / Зб. Наука і освіта 2008, № 6/2008 «До 90 років з дня народження В. О. Сухомлинського». — С. 112 — 115.

43. Монке О. С. Формування оцінно-етичних суджень у художньо-мовленнєвій діяльності дітей старшого дошкільного віку: дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / Монке Олена Станіславівна. — Одеса, 2002. — 232 с.

44. Освітня програма «Дитина в дошкільні роки», наук. кер. проф. Крутій К. Л. — Запоріжжя, 2010. — 46 с.

45. Первоцвіт: Книга для читання в дошкільних навчальних закладах / Уклад. Л. О. Глущенко. — Х.: Видавництво «Ранок», 2010. — 176с.

46. Поніманська Т. І. Виховання людяності / Т. Поніманська // Дошкільне виховання. — 2008. — № 2. — С. 6 — 9.

47. Поніманська Т. І. Виховання людяності: програмні вимоги / Т. І. Поніманська // Дошкільне виховання. — 2008. — № 5. — С. 7 — 9.

48. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т. І. Поніманська. — К.: Академвидав, 2006. — 456с.

49. Поніманська Т. І. Етичні бесіди в дитячому садку / Т. І.Поніманська // Дошкільне виховання. — 1988. — № 8. — С. 12 — 14.

50. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників: Навчальний посібник / Тамара Іллівна Поніманська. — К.: Вища школа, 1993. — 111с.

51. Пономаренко Т. О. О взаимосвязи этических представлений и поступков детей / Т. О. Пономаренко //Дошкольное воспитание. — 2002. — № 4. — С.10 — 14.

52. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», кер. проекту Жебровський Б. М. — К., 2010. — 37 с.

53. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори / Софія Федорівна Русова. — К.: Освіта, 1996. — 304с.

54. Сивачук Н. Український дитячий фольклор: підручник / Н. Сивачук. — К.: 2003. — 288 с.

55. Стаценко Р. Методика ознайомлення дітей з художнім словом / Стаценко Р. А. // Дошкільне виховання. — 1980. — № 7. — С. 6−10.

56. Стрелкова Л. П. Влияние художественной литературы на эмоции ребенка / Л. П. Стрелкова // Эмоциональное развитие дошкольника / Под ред. А. Д. Кошелевой. — М.: Просвещение, 1985. — С. 94 — 135.

57. Сухомлинский В. О. О воспитании / сост. авт. вступит. очерков С. Соловейчик. — 5-е изд. — М.: Политиздат, 1985. — 270с.

58. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / Василь Олександрович Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1990. — 356с.

59. Сухорукова Г. Виховання людяності - проблема сучасності. Педагогіка кордоцентризму В. О. Сухомлинського / Г. Сухорукова // Дошкільне виховання. — 2012. — № 8. — С.2 — 6.

60. Счастная А. М. По ступенькам нравственности / А. М. Счастная. Минск: Народная асвета, 1990. — 64 с.

61. Тимошенко М. И. Воспитание заботливого отношения к окружающим людям у детей старшего дошкольного возраста в детском саду: дисс. канд. пед. наук: 13.00.08 / Тимошенко Маргарита Ивановна. — Л., 1960. — 236 с.

62. Указ Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» від 25. 06. 2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013.

63. Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні: Вибрані твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1983. — 458с.

64. Флёрина Е. А. Рассказывание в дошкольной практике // Хрестоматия по теории и методике развития речи детей дошкольного возраста / Сост. М. М. Алексеева, В. И. Яшина. — М.: Издательский центр «Академия», 1999. — 560 с.

ДОДАТКИ Додаток, А Результати діагностики рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку на констатувальному етапі (група А).

Додаток Б Результати діагностики рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку на констатувальному етапі (група Б).

Додаток В Результати діагностики рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку на контрольному етапі (група А).

Додаток Г Результати діагностики рівня морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку на контрольному етапі (група Б).

.ur.