Знаходження власних значеннь лінійого оператора
Означення 2. Вектор, що заддовільняє співвідношення, де називається власним вектором оператора, а число — власним значенням оператора, що відповідає власному вектору. Таким чином, задача знаходження інваріантних відносно оператора одновимірних підпросторів простору рівнозначна задачі згаходження власних векторів оператора. Нехай в дійсному лінійному просторі задан лінійний оператор. Якщо… Читати ще >
Знаходження власних значеннь лінійого оператора (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Міністерство освіти і науки України ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАТИКИ КАФЕДРА ІНФОРМАЦІЙНИХ УПРАВЛЯЮЧИХ СИСТЕМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ Реєстраційний №________
Дата ___________________
КУРСОВА РОБОТА
Тема:
Знаходження власних значень лінійного оператора
Рекомендована до захисту
«____» __________ 2008р.
Робота захищена
«____» __________ 2008р.
з оцінкою
_____________________
Підписи членів комісії
Зміст
Вступ Теоретична частина
1. Означення і найпростіші властивості лінійних операторів
2. Матриця лінійного оператора
3. Власні вектори й власні значення лінійного оператора Практична частина
1. Опис програми
2. Текст програми
3. Контрольний приклад Висновок Список літератури
Вступ
Власні значення грають при вивченні лінійних операторів дуже велику роль.
Нехай в дійсному лінійному просторі задан лінійний оператор. Якщо вектор, відмінний від нуля, переводиться оператором у вектор, пропорційний самому ,
де — деяке дійсне число, то вектор називається власним вектором оператора, а число — власним значенням цього оператора, причому, власний вектор відноситься до власного значення .
Обертання евклідової площини навколо початку координат на кут, що не являється кратним, є прикладом лінійного оператора, що не має власних векторів. Прикладом іншого випадку є розтягнення площини, при якому всі вектори, що виходять з початку координат, причому всі нульові вектори площини будуть для нього власними; всі вони відносяться до власного значення 5.
Теоретична частина
1. Означення і найпростіші властивості лінійних операторів
В теорії лінійних просторів та її застосування важливу роль відіграють лінійні оператори, які інакше називають лінійними перетвореннями.
Нехай — деякий векторний простір над полем .
Означення 1. Вважають, що у векторному просторі задано оператор, якщо вказано правило (закон), за яким кожному вектору простору ставиться у відповідність деякий вектор цього ж простору. Про цьому вектор називають образом вектора, а називають прообразом вектора .
Як бачимо, оператор у векторному просторі - це функція, множиною відправлення і множиною прибуття якої є простір .
Означення 2. Оператор у векторному просторі називається лінійним, якщо він задовольняє такі умови:
Лінійні оператори в просторі називають також лінійним перетворенням простору .
З означення 2 випливають безпосередньо такі властивості лінійних операторів:
1. Будь-який лінійний оператор у просторі залишає нерухомим нульовий вектор цього простору, тобто .
2. Всякий лінійний оператор у просторі протилежному вектору — будь-якого вектора, ставить у відповідність вектор, протилежний образу вектора, тобто .
3. Кожен лінійний оператор у просторі будь-який лінійний комбінації довільно вибраних векторів простору ставить у відповідність лінійну комбінацію (з тими самими коефіцієнтами) образів цих векторів, тобто .
2. Матриця лінійного оператора
Нехай — деякий лінійний оператор у просторі. Виберемо в який-небудь базис. Оператор відображає вектори цього базису в деякі вектори. Кожен вектор єдиним способом лінійно виражається через вектори базису. Припустимо, що
Складемо з коефіціентів матрицю. Рядками матриці є координатні рядки векторів в базисі. Оскльки координатні рядки векторів визначені однозначно, то й матриця визначається оператором в базисі .
Будемо вважати, що в базисі лінійний оператор задається матрицею .
Отже, при зафіксованому базисі кожному лінійному оператору простору відповідає певна квадратна матрицяго порядку — матриця цього оператора.
3. Власні вектори й власні значення лінійного оператора
Означення 1. Підпростір лінійного простору називається інваріантним відносно оператора, якщо, тобто якщо образ будь-якого вектора із міститься в .
Нехайодновимірний підпростір простору, адеякий лінійний оператор цього простору. Підпростір, як відомо, породжується будь-яким своїм вектором, тобто є сукупністю всіх векторів виду, де — будь яке число з поля Р. Якщо підпростір інваріантний відносно оператора, то, тобто, де —деяке число з поля Р. Тоді й для будь-якого вектора підпростору, бо, і тому .
Означення 2. Вектор, що заддовільняє співвідношення, де називається власним вектором оператора, а число - власним значенням оператора, що відповідає власному вектору .
Отже, якщо одглвимірний підпростір простору інваріантний відносно лінійного оператора, то всі вектори цього підпростору є власними векторами оператора з тим самим власним значенням оператора .
Практична частина
1. Опис програми
n — вимірність матриці;
m — максимальне допустиме число ітерацій;
e — точність;
a — на вході - двовимірний масив елементів матриці А, на виході матриця, А блочно-діагональна, причому блоки розміри 1×1 містять дійсні власні значення, блоки розміру 2×2 містять комплексні власні значення, записані в стовпцях (рядках) для правих (лівих) власних векторів;
t — двовимірний масив власних векторів А;
b — цілочислова змінна.
Лінійний оператор потрібно задати за допомогою матриці.
2. Текст програми
uses crt;
const dim=10;
type ar=array[1.dim, 1. dim]of real;
var ff: text;
i100,j100,n100,b, m: integer;
e:real;
a, t: ar;
procedure eigen (n, m: integer;e:real;var a, t: ar;var b: integer);
var c, c1, c2,co, ch, d, e1,f, g, h, p, r, s, s1,s2,si, sh, x, y:real;
i, j, k, n1, q:integer;
u, v, w, z: boolean;
function zn (x:real):integer;
begin if x<0 then zn:=-1 else zn:=1; end;
begin
u:=false;v:=u;w:=u;n1:=n-1;e1:=sqrt (e);
if b<>0 then
begin
if b<0 then v:=true else w:=true;
for i:=1 to n do
for j:=1 to n do
if i=j then t[i, j]: =1 else t[i, j]: =0;
end;
for q:=1 to m do
begin
if u then begin b:=1-q; exit; end;
i:=1; z:=false;
repeat
j:=i+1;
repeat
if (abs (a[i, j]+a[j, i])>e1) or
(abs (a[i, j]-a[j, i])>e1) and
(abs (a[i, i]-a[j, j])>e1) then z:=true;
j:=j+1;
until (j>n) or z;
i:=i+1;
until (i>n1) or z;
if not z then begin b:=q-1; exit; end;
u:=true;
for k:=1 to n1 do
for j:=k+1 to n do
begin
h:=0; g:=0; f:=0; y:=0;
for i:=1 to n do
begin
x:=sqr (a[i, k]);d:=sqr (a[i, j]); y:=y+x-d;
if (i<>k) and (i<>j) then
begin
h:=h+a[k, i]*a[j, i]-a[i, k]*a[i, j];
p:=x+sqr (a[j, i]); r:=d+sqr (a[k, i]);
g:=g+p+r; f:=f-p+r;
end;
end;
h:=2*h; d:=a[k, k]-a[j, j];
p:=a[k, j]+a[j, k]; r:=a[k, j]-a[j, k];
if abs (p)<=e then begin c:=1; s:=0; end
else
begin
x:=d/p; c:=x+zn (x)*sqrt (1+x*x);
s:=zn (x)/sqrt (1+c*c); c:=s*c;
end;
if y<0 then begin x:=c; c:=s; s:=-x; end;
co:=c*c-s*s; si:=2*s*c; d:=d*co+p*si;
h:=h*co-f*si; x:=(r*d-h/2)/(g+2*(r*r+d*d));
if abs (x)<=e
then begin ch:=1; sh:=0; end
else begin ch:=1/sqrt (1-x*x); sh:=ch*x; end;
c1:=ch*c-sh*s; c2:=ch*c+sh*s;
s1:=ch*s+sh*c; s2:=-ch*s+sh*c;
if (abs (s1)>e)or (abs (s2)>e) then
begin
u:=false;
for i:=1 to n do
begin
p:=a[k, i]; a[k, i]:=c1*p+s1*a[j, i];
a[j, i]: =s2*p+c2*a[j, i];
if v then
begin
p:=t[k, i]; t[k, i]: =c1*p+s1*t[j, i];
t[j, i]: =s2*p+c2*t[j, i];
end;
end;
for i:=1 to n do
begin
p:=a[i, k]; a[i, k]:=c2*p-s2*a[i, j];
a[i, j]: =-s1*p+c1*a[i, j];
if w then
begin
p:=t[i, k]; t[i, k]:=c2*p-s2*t[i, j];
t[i, j]: =-s1*p+c1*t[i, j];
end;
end;
end;
end;
end;
b:=m;
end;
begin clrscr;
write ('введите максимальное количество итераций');read (m);
write ('введите точность');read (e);
assign (ff,'vlasn.dat');
reset (ff);
read (ff, n100);
for i100:=1 to n100 do
for j100:=1 to n100 do
read (ff, a[i100,j100]);
b:=0;
eigen (n100,m, e, a, t, b);
for i100:=1 to n100 do begin
for j100:=1 to n100 do
write (a[i100,j100],' ');
writeln; end;
writeln;
writeln (b);
readkey;
end.
3. Контрольний приклад
При e=10-8 і m=50 для матриці
за 7 ітерацій знайдено власні значення Тобо отримали такі власні значення, ,
Висновок
Таким чином, задача знаходження інваріантних відносно оператора одновимірних підпросторів простору рівнозначна задачі згаходження власних векторів оператора .
Список літератури
1. А. Г. Курош «Курс высшей алгебры», «Наука», Москва 1975
2. С. Т. Завало, В. М. Костарчук, Б. И. Хацет «Алгебра и теория чисел», Том 1,"Высшая школа", Киев 1974
3. С. Т. Завало, В. М. Костарчук, Б. И. Хацет «Алгебра и теория чисел», Том 2,"Высшая школа", Киев 1976