«Іліада» Гомера: вигадка і правда

" Iлiада" Гомера: вигадка й правда Героїчною подiєю для грекiв була Троянська вiйна (ХIII ст. до н.е.), яка вiдбулася десь за три-чотири столiття до створення епосу про неї. Що ж то були за подiї?

Тривалий час Троя вважалася вигадкою, i отже, вигаданими вважалися i подiї Троянської вiйни. Але 1870 року, тобто зовсiм недавно, археолог-аматор Генрiх Шлiман, нiмецький купець, на заздрiсть сонмищу невдах-професiоналiв… розкопав Трою! Оце була сенсацiя! Про неї говорила не те що Європа, нею марив увесь свiт. Так значить Троя iснувала! Так значить iснували i Гектор, i Ахiлл, i Зевс. Та плутати людей iз небожителями, мiф з реальнiстю не можна. I безлiч дослiдникiв: iсторикiв, фiлологiв, етнографiв стали шукати, де в «Iлiадi» правда, а де — вимисел. Допомiг їм у цьому архiтектор з Великобританiї Майкл Вентрiс. Йому тодi було лише тридцять рокiв (через три з половиною роки вiн загинув у автомобiльнiй катастрофi). Саме про вiдкриття Вентрiса написав вiдомий учений С. Лур'є: «Йому вдалося зробити найзначнiше i найбiльш неймовiрне вiдкриття в науцi про античнiсть з часiв епохи Вiдродження». У чому полягає це вiдкриття? Пiд час розкопок на островi Крiт, у «багатих золотом Мiкенах», де володарював ватажок грекiв у Троянськiй вiйнi Агамемнон, а також у Пiлосi та iнших мiсцях Балканського пiвострова археологи знайшли декiлька тисяч глиняних табличок з невiдомими письменами. Це сталося наприкiнцi ХIХ столiття. Ви уявляєте собi, що тут почалося! До їхньої дешифров ки було залучено безлiч людей: вiд iсторикiв античностi до вiйськових шифрувальникiв, були задiянi дешифрувальнi машини всiх контррозвiдок свiту (робота тривала понад пiвстолiття). Все марно! Таємничi письмена були умовно названi «лiнiйним письмом Б» i визнанi такими, якi не дешифруються. I ось 1953 року Майкл Вентрiс розшифрував те загадкове «лiнiйне письмо Б». Прочитавши загадковi письмена, вченi дiзналися ось про що.

На початку II тисячолiття до нової ери на Балканах з’явилися племена грекiв-ахейцiв. Десь до середини цього тисячолiття на пiвднi пiвострова склалися рабовласницькi держави. Їхнi царi (базилiки, по-сучасному — царi) жили у мiстах за мiцними, циклопiчної кладки мурами. Ахейцi стали поглядати навкруги, «чи нема країни, щоб загарбать…» Серед iнших ахейцi завоювали й острiв Крит. А на Критi iснувала висока й витончена культура, вплив якої зазнавали на собi ахейцi. Пiсля завоювання Криту ця культура остаточно стала спiльною для грекiв i критян.

На пiвнiчному заходi Малої Азiї був ласий для ахейцiв шматок — мiсто-держава Троада iз столицею Троєю, або Iлiоном. Троада була багата, вирiзнялася зручним для торгiвлi розташуванням, родючим грунтом тощо. I ахейцi прагнули загарбати Троаду! Бiльшiсть учених датують Троянську вiйну 1200 р. до н.е.

Троада була загарбана, а Троя (Iлiон) — зруйнована.

Але «бере вовк, та бере й вовка» … Троянська вiйна була початком кiнця ахейської вiйськової могутностi. Незабаром на Балканах з’явилися новi грецькi племена — дорiйцi. Поруйнувавши культуру ахейцiв, вони почали створювати свою. Але руйнувати набагато простiше й швидше, нiж будувати. Храми заростали травою, мiста занепадали, забувалася писемнiсть, мистецтво, ремесла. I, звичайно, забувалося минуле. Як то кажуть, рвався ланцюжок подiй… А окремi ланки цього ланцюжка мiфологiзувалися, обростали безлiччю домислiв. Деякi ж ланки з рiзних кiнцiв ланцюжка справжнiх подiй з'єднувалися мiж собою, деякi — просто випадали. Розповiдi про героїв i богiв, факти iсторичнi та вигаданi перемiшувалися, утворилась така собi сумiш iз правди та вигадки.