Фізіотерапія.
Вплив занять з лікувальної фізичної культури на організм дітей з церебральним паралічем
Застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу, а саме: електролікування, світлолікування, ультразвукове лікування, інгаляції та ароматотерапія (з використанням відповідної апаратури), парафіно-лікування тощо. Прокопчук, Т. Я., Ковальчук, А. В., Усова, О. В., Prokopchuk, T. J., Koval’chuk, A. V., &Usova, O. V. (2010). Особливості фізичної реабілітації дітей із ДЦП в умовах спеціалізованого… Читати ще >
Фізіотерапія. Вплив занять з лікувальної фізичної культури на організм дітей з церебральним паралічем (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Основними принципами проведення фізіотерапії є:
- — послідовність ;
- — можливість патогенного та симптоматичного впливу;
- — адекватність впливу;
- — оптимальне дозування;
- — специфічність впливу;
- — динамічність застосування ;
- — комбіноване оптимальне застосування лікувальних фізичних инників;
- — вибір оптимальних ділянок впливу з урахуванням системно-антисистемних взаємовідносин більшості функцій;
- — індивідуальний підхід.
Застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу, а саме: електролікування, світлолікування, ультразвукове лікування, інгаляції та ароматотерапія (з використанням відповідної апаратури), парафіно-лікування тощо. Прокопчук, Т. Я., Ковальчук, А. В., Усова, О. В., Prokopchuk, T. J., Koval’chuk, A. V., &Usova, O. V. (2010). Особливості фізичної реабілітації дітей із ДЦП в умовах спеціалізованого центру; Гузій О.В. Комплексна фізична реабілітація учнів 13−15 років з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання. Diss. з фіз. вих. і спорту: спец. 24.00. 02-«фізичне виховання різних груп населення"/Гузій ОВ, 2002.].
Висновки
Проблема дитячих церебральних паралічів є однією з актуальних проблем дитячої ортопедії та невропатології. Соціальна значущість цієї проблеми настільки велика, що цілком закономірно збільшується до неї інтерес. Дитячий церебральний параліч є складним захворюванням центральної нервової системи, який веде не тільки до рухових порушень, але і викликає затримку або патологію розумового розвитку, мовну недостатність, порушення слуху, зору і тому подібне. Тяжкість інвалідизації у 20−35% хворих виявляється настільки значною, що вони не обслуговують себе та не можуть пересуватись самостійно.
Рухові порушення, що обмежують предметно-практичну діяльність, ускладнюють розвиток самостійного пересування і навичок самообслуговування, ставлять хвору дитини з перших років життя в майже повну залежність від оточення дорослих. Це сприяє формуванню у дитини пасивності, безініціативності, порушує становлення мотиваційної сфери. Крім того, при ДЦП мають місце порушення емоційно-вольової сфери, поведінки, інтелекту, мови, зору і слуху, пов'язані з раннім органічним ураженням головного мозку.
Рання і систематична корекція рухових порушень, що здійснюється в єдиному комплексі лікувально-педагогічних заходів, сприяє попередженню і подоланню багатьох ускладнень і виявлення компенсаторних можливостей дитячого мозку. Особливу роль у цьому процесі відіграє фізичне виховання.