«Спорт для всіх» в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Чорноморський державний університет імені Петра Могили Кафедра здоров’я людини та фізичної реабілітації.

Наукова дисципліна — Теорія і технологія оздоровчо-рекреаційної рухової активності.

Реферат на тему:

«Спорт для всіх» в Україні.

Виконала:

студентка 281 групи Крайник Т.М.

Миколаїв — 2014.

План.

• 1. Історія створення руху «Спорт для всіх»
• 2. Теоретичні засади створення руху в Україні
• 3. Технології державного управління спортом для всіх
• Список використаної літератури

1. Історія створення руху «Спорт для всіх».

Згідно з законом України про фізичну культуру та спорт, масовий спорт (спорт для всіх) — діяльність суб'єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на забезпечення рухової активності людей під час їх дозвілля для зміцнення здоров’я. [1].

У 1966 році Радою Європи було прийнято довгострокову програму розвитку спорту, фізичного виховання і рекреації на природі, девізом якої стали слова «Спорт для всіх». Мета руху — залучення якомога більшої кількості населення різних країн до систематичних занять фізичними вправами для оздоровлення та активного відпочинку.

Рада Європи виступає як орган, що здійснює загальну координацію, формування спільної програми, планування. Вона виконує три основні функції: створює умови для обміну інформацією з питань розвитку руху «Спорт для всіх» між країнами-учасницями; надає консультативну допомогу; ініціює здійснення спільних європейських акцій у різних аспектах руху «Спорт для всіх» .

Особлива увага Ради привернена до обміну інформацією, експериментальними даними й досвідом, визначенню спортивної політики, практичного здійснення програм «Спорт для всіх». Новий етап у розвитку руху був закріплений Європейською Хартією «Спорт для всіх» (1975р.), у якій визначено цілі та засоби організації руху, напрями діяльності урядових і неурядових організацій. Згідно з Європейською Хартією, оздоровчі програми, які поширюються в країнах-членах міжнародного руху, повинні враховувати їх особливості: політико-адміністративні, культурні, соціальні, економічні та ін. Саме тому кожна країна має свої програми. Вони можуть бути подібними або значно відрізнятися одна від одної. Нині міжнародний рух «Спорт для всіх» охоплює понад 80 країн світу. [2].

Також потрібно звернути увагу на існування такої організації як ТАФІСА (The Association For International Sport of All).

В якості провідної міжнародної організації ТАФІСА має привілейоване становище в області Спорту для всіх, її діяльність спрямована на заохочення фізичної активності заради здоров’я, радості, соціальної взаємодії, інтеграції та спілкування людей в усьому світі.

Заснування ТАФІСА сходить до 1969 році, хоча формально вона була створена в 1991 році, а професійний офіс з’явився в 2005 році у Франкфурті-на-Майні в Німеччині.

ТАФІСА офіційно визнана і активно співпрацює з Міжнародним олімпійським комітетом (МОК), Організацією об'єднаних націй (ООН), Організацією об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). ТАФІСА також має постійні робочі контакти з іншими міжнародними організаціями, включаючи Міжнародну рада зі спорту і фізичного виховання (ICSSPE), Міжнародну федерацію Спорту для всіх (FISpT) та інші. ТАФІСА налічує понад 200 членів з 130 країн на всіх континентах і керується міжнародною Радою директорів.

Основні цілі ТАФІСА :

· лобіювання Спорту для всіх на міжнародному рівні;

· здійснення та координація програм і заходів;

· створення мереж і платформ для передачі досвіду. [3].

2. Теоретичні засади створення руху в Україні.

Дослідник руху «Спорт для всіх» Дутчак М. В. зазначив, що вже сформовано новий науковий напрямок, що передбачає вивчення спорту для всіх як підсистеми системи більш високого порядку — здорового способу життя з урахуванням відповідних внутрішніх та зовнішніх зв’язків, що розкриває більш широкий спектр функцій використання можливостей спорту для всіх стосовно адекватної реакції на сукупність сучасних викликів перед українським суспільством загалом та конкретною людиною зокрема. [4, с. 3].

На початку ХХІ ст. в Україні було створено передумови для формування системи спорту для всіх. Дутчак у своїй роботі виявив, що потреба у стратегічному плануванні формування системи спорту для всіх в Україні обумовлена такими чинниками: 1) необхідністю реагування українського суспільства на сучасні виклики та використання можливостей спорту для всіх у формуванні здорового способу життя; 2) необхідністю в об'єднанні та координації зусиль, а також ресурсів різних суб'єктів системи спорту для всіх; 3) посиленням інноваційних процесів у системі спорту для всіх, генерацією та швидким засвоєнням нових ідей суб'єктами спорту для всіх; 4) розвитком теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення та підготовки майбутнього; 5) наявністю доступної інформації (глобальних інформаційних мереж) для вивчення сильних і слабких сторін системи спорту для всіх, зовнішнього середовища та умов її формування, функціонування та розвитку; 6) потребою у впровадженні високого рівня державного управління, що відповідає запитам суспільства та конкретної особи.

В Україні створена належна законодавча база для функціонування та розвитку мережі центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Сформована ефективна система проведення загальнодоступних спортивних заходів, що одночасно проводяться відповідними центрами в різних населених пунктах держави. У подальшому організаційну роботу доцільно спрямовувати на: розбудову мережі центрів та зміцнення їх кадрового потенціалу; формування належної матеріально-технічної бази центрів за рахунок підпорядкування їм усіх комунальних спортивних споруд за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення, а також міських парків; створення пересувних пунктів надання спортивних послуг у місцях масового відпочинку населення; налагодження співпраці із навчальними закладами для раціонального використання їх спортивних споруд у позанавчальний час для активного відпочинку мешканців відповідного мікрорайону; збільшення кількості та привабливості масових спортивних заходів загальнонаціонального значення; здійснення просвітницьких заходів для формування у суспільній свідомості розуміння переваг активних форм відпочинку; надання інформаційно-консультативних послуг для осіб, які самостійно чи не у формальних групах займаються спортом; періодичного проведення всеукраїнського опитування населення стосовно занять спортом для всіх; удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування мережі центрів. [4, с. 8].

3. Технології державного управління спортом для всіх.

На сучасному етапі однією з характерних тенденцій розвитку державного управління є посилення технологізації управлінської діяльності. Управлінська технологія поєднує упорядковану сукупність типових дій, операцій та процедур, реалізація яких забезпечує очікуваний результат в умовах перманентної зміни управлінської ситуації.

Розроблено та впроваджено в систему державного управління спортом для всіх алгоритм технології стратегічного планування, що передбачає:

* проведення системного аналізу поточної ситуації та майбутнього цієї системи, динаміки її внутрішнього стану та зовнішнього оточення, визначення сильних та слабких сторін, запитів та можливостей;

* окреслення пріоритетів державної політики у даній системі на середньостроковий та довгостроковий періоди;

* визначення шляхів та інструментарію досягнення зазначених пріоритетів, формування взаємоузгодженої та комплексної системи відповідних заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

* встановлення конкретних вимірюваних показників реалізації державної політики;

* підвищення ефективності використання наявного та очікуваного ресурсу (кадри, матеріально-технічна база та фінанси) для досягнення визначених цілей.

Починаючи з 2003 р., здійснюється впровадження проекту створення та функціонування центрів фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Указаний період характеризується високими темпами розширення мережі цих центрів. Так, якщо у 2003 р. було створено 39 центрів, то у 2008 р. їхня загальна кількість зросла до 191, тобто майже вп’ятеро.

Також, Дутчаком було обґрунтовано необхідність проведення соціального моніторингу рівня залучення населення до спорту для всіх в Україні. Моніторинг проводиться з метою надання органам управління сферою фізичної культури і спорту повної, своєчасної та достовірної інформації про оцінку та прогноз соціальної ситуації із залучення населення до спорту для всіх, механізмів підтримання прогресивних тенденцій, шляхів запобігання та усунення негативних процесів.

За даними звіту про результати соціологічного дослідження (2008 р.) на тему «Моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх», можна зробити висновок про низький стан як фізичної підготовленості населення, так і взагалі його зацікавленості спортом.

В цьому році більшість дорослого населення України виявляло помітно виражений інтерес до спорту. Разом з тим, цей інтерес носив, швидше, споглядальний, пасивний характер, оскільки лише порівняно невелика частина опитаних активно або ж регулярно сама займалась спортом. Основна ж маса жителів України або епізодично займалась спортом, або повністю була байдужа до нього. Наприклад, близько половини дорослого населення вважають, що для них в цілому не так вже й важливо, чи мають вони нагоду долучатися до занять спортом, чи ні.

Дещо інакше ситуація у сфері «спорту для всіх» сприймається експертами. Абсолютна більшість їх представників вважає, що для жителів України заняття спортом на дозвіллі є важливими, хоча ступінь доступності таких занять для рядового українця вони оцінюють як середню. Щоб змінити стан справ з масовим спортом, вони вважають за необхідне внести певні корективи у державну політику в області спорту. У фінансовому відношенні вона повинна усунути певну «дискримінацію» масового спорту в бюджетних асигнуваннях. А з погляду пріоритетних напрямів фінансування спорту для всіх експертами особливо виділяються будівництво і капітальний ремонт спортивних споруд для всіх, підвищення оплати праці тренерів і інструкторів, а також проведення масових спортивних заходів. [6].

З урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо оптимального обсягу рухової активності для отримання оздоровчого ефекту та на основі використання основних положень загальноєвропейського проекту COMPASS Дутчаком було запропоновано розрізняти три рівня залучення конкретної людини до занять спортом для всіх з метою зміцнення здоров’я:

перший рівень — достатній (не менше 4−5 занять на тиждень або більше 240 разів на рік, тривалість одного заняття — не менше 30 хв.);

другий рівень — помірний (2−3 заняття на тиждень або від 120 до 240 разів на рік, тривалість одного заняття — не менше 30 хв.);

третій рівень — низький (1−2 заняття на тиждень або від 1 до 120 разів на рік).

Керуючись запропонованою класифікацією встановлено, що серед осіб, які займалися в Україні спортом для всіх в останні 12 місяців (2008 року), перший рівень залучення до таких занять має 7%, другий — 14%, а третій — 70%.

Оцінюючи різні формати проведення масових спортивних заходів з погляду ефективності залучення за їх допомогою широких верств населення до занять спортом на дозвіллі, експерти вибудували наступну ієрархію таких форматів:

· перше місце: спартакіади, універсіади і т.п.;

· друге місце: чемпіонати з окремих видів спорту серед аматорів;

· третє місце: телевізійні шоу за участю пересічних громадян;

· четверте місце: телевізійні шоу за участю зірок;

· п’яте місце: комерційні змагання зірок спорту.

Як вважають експерти, під час організації масових спортивних заходів найбільший ефект у залученні широких верств населення до занять спортом на дозвіллі може бути одержаний за рахунок залучення до цих заходів таких відомих осіб:

· перше місце: зірки спорту;

· друге місце: зірки естради і шоу бізнесу;

· третє місце: зірки телебачення;

· четверте місце: зірки театру і кіно;

· п’яте місце: політики.

Значно більш одностайними експерти були у своїх оцінках того, наскільки важливою для населення країни (від 16-ти до 74-х років) є можливість займатися спортом на дозвіллі (див. діаграму 1). Абсолютна більшість експертів вважає, що така можливість є дуже важливою або швидше важливою для населення. Вірогідно, у цьому випадку експерти висловили своє розуміння об'єктивної важливості занять спортом для збереження фізичного здоров’я нації, незалежно від того, як така можливість сприймається у масовій свідомості населення. У цьому відношенні експертні оцінки по даній позиції істотно відрізняються від результатів масового опитування жителів країни: серед останніх питома вага тих, хто вважає в цілому важливою можливість займатися спортом на дозвіллі приблизно удвічі нижча, ніж серед експертів. З іншого боку, серед населення істотно вища, ніж серед експертів, частка тих, для кого дана можливість є в цілому не важливою. [7].

Порівнюючи результати всеукраїнського опитування населення та експертного оцінювання слід зазначити, що пересічні громадяни здебільшого прагнуть до занять, які не вимагають значних фінансових затрат, а експерти виходять з позиції доцільності та ефективності таких занять для збереження здоров’я та вирішення інших соціально-економічних завдань.

Діаграма 1. Розподіл результатів експертного і масового опитувань за оцінками значення, яке для широких верств населення має можливість займатися спортом на дозвіллі (експерти — особа; населення — % до опитаних) спорт фізичний управляння дозвілля.

Список використаної літератури.

1. Закон України про фізичну культуру і спорт від 16.10.2012.

2. Давибіда Н.О.

3. ТАФІСА.

4. Дутчак М. В. Мережа центрів фізичного здоров’я населення «спорт для всіх» в Україні: досягнення, проблеми та перспективи / М. В. Дутчак. — К., 2012 — с. 8.

5. Дутчак М. В. Теоретико-методологічні засади формування системи спорту для всіх в Україні. — Рукопис. / Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фіз.виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 — Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. — Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2009.

6. Звіт за результатами соціологічного дослідження на тему «Моніторинг рівня залучення населення до спорту для всіх»: Сайт Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».

7. Дутчак М. В. Моніторинг в системі державного управління спортом для всіх в Україні / М. В. Дутчак // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання та спорту. — Харків: ХДАДМ. — 2008. — № 9. — С. 34−43.