Зір і слух в житті людини

Зміст

• Вступ
• 1. Зір і слух в житті людини
• 2. Зорові та слухові відчуття
• 3. Вплив шуму на організм людини
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Зір — відчуття (сенсомрне відчуття), що дозволяє сприймати світло; колір та зовнішню структуру навколишнього світу у вигляді зображення або картини.

У тварин і людини органами зору є очі; втім зорова картина є також продуктом обробки первинної зорової інформації мозком.

На сьогодні вважається визнаним фактом, що в оці людини містяться 2 категорії фоточутливих елементів — рецепторів: високочутливі палички (рецептори) — такі, що відповідають за сутінковий (нічний) зір, і менш чутливі колбочки (рецептори) — такі, що відповідають за кольоровий зір.

У сітківці ока людини є 3 види колбочок, максимум чутливості яких припадає на червону, зелену і синю ділянки видимого спектру, тобто відповідає трьом «основним» кольорам. Криві їх спектральної чутливості частково перекриваються, що забезпечує розпізнавання тисяч кольорів і відтінків у спектральному діапазоні довжин світлових хвиль 400−700 нм. Дуже сильне світло подразнює всі 3 типи рецепторів і тому сприймається як випромінювання сліпучо-білого кольору.

Рівномірне подразнення всіх трьох елементів, відповідне денному світлу, також викликає відчуття білого кольору. Трьохкомпонентну теорію кольорового зору вперше сформулював у 1756 році М. В. Ломоносов, коли писав «про три матерії дна ока». Сто років потому її розвинув німецький вчений Г. Гельмгольц, який не послався на відому роботу Ломоносова «Про походження світла», хоча вона була опублікована і стисло викладена німецькою мовою.

Для мешканців міста шум — справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємством, поблизу літають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах — ліфти. Цей перелік можна продовжити.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін — «шумова хвороба». Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

1. Зір і слух в житті людини

У житті людини зір відіграє першорядну роль. Достатньо сказати, що більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380 — 780 нанометрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора. Тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження. Це відбувається у сітчастій оболонці ока. Характерною рисою зорового аналізатора є відчуття світла, тобто спектрального складу світлового (сонячного) випромінювання.

Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до Держстандарту 12.04.026−76, встановлено 4 сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий застосовується для попередження небезпеки; зелений застосовується для знаків, що наказують робити саме так; синій — для вказівних знаків. Для транспорту зелене світло дозволяє рух. Фарбування у визначені різноманітні кольори для сприятливого (повноцінного) відчуття сприймання образу дуже часто використовується при будівництві будинків, квартир, офісів. Особливо велике значення має колір при доборі одягу. Психологи підтверджують, що колір одягу може впливати не тільки на настрій, але і на самопочуття людини: зелений — діє заспокійливо на нервову систему, знімає головний біль, втому, дратівливість; червоний — збільшує вміст адреналіну в крові, підвищує працездатність; жовтий — стимулює мозкову діяльність; фіолетовий — покращує роботу серця, судин, легень, цей колір збільшує витривалість організму, жовтогарячий — підвищує настрій і тому незамінний у стресових ситуаціях.

Для гігієнічної оцінки умов праці використовуються світлотехнічні одиниці, що застосовуються у фізиці: світловий потік, освітленість, яскравість поверхні. Зоровий аналізатор має найбільшу адаптацію, вона триває 8−10 хвилин. Щодо сприйняття об'єктів, у тривимірному просторі розрізняють поняття «гострота зору», «глибина зору», «поле зору». Бінокулярне поле зору по горизонталі - 120…160о, по вертикалі вверх — 55…60о, вниз — 65…72о. Зона оптимальної видимості складає: вгору — 25о, униз — 35о, вправо і вліво — по 32о. Помилка оцінки віддаленості об'єктів (на відстані до 30 м) становить приблизно 12% відстані.

Слід зазначити, що зоровий аналізатор має деякі своєрідні характеристики: інерцію зору, зорове відображення (міражі, гало, ілюзії й ін.), видимість. Останнє говорить про складність процесів, що відбуваються в зоровій системі щодо сприйняття реальної дійсності й безумовної участі в цій діяльності нашого мислення.

Слуховий аналізатор — другий за значимістю сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. У той час як око чутливе до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні впливи, пов’язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні. Коливання повітря, що діють із визначеною частотою, характеризуються періодичними проявами областей високого й низького тиску, сприймаються нами як звуки.

У середовищі, що оточує людину, постійно відбуваються різноманітні механічні процеси, що викликають коливання повітря. Тому більшість таких коливань мають велике сигнальне значення. Тобто несуть інформацію про явища, походження яких стало причиною цих коливань. Завдяки слуховому аналізатору людина сприймає (відчуває) коливання повітря.

Слуховий аналізатор являє собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнання звукових образів. Допоміжний апарат периферичної частини аналізатора — вухо. Розрізняють зовнішнє вухо (вушна раковина, зовнішня слухова і барабанна перетинки), середнє вухо (молоточок, ковадло і стремені) і внутрішнє вухо (де розташовані рецептори, що сприймають звукові коливання).

Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду — герц (Гц), чисельно рівна 1 повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим сильніший за висотою звук, що сприймається. Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря знаходиться в діапазоні від 16 до 20 тис. гц. Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний. Наприклад, кажани й собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища, ніж у людини. Висота звука, що суб'єктивно сприймається, залежить не тільки від частоти коливань тиску повітря. На неї впливає і сила звука, або його інтенсивність, тобто діапазон, амплітуда або різниця тиску між найвищою і найнижчою точками, що відбивають розмір тиску повітря.

Для оцінки суб'єктивної гучності сприйманого звука запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел.

2. Зорові та слухові відчуття

Зорові відчуття виникають внаслідок дії світлових хвиль електромагнітної енергії. Око абсорбує видимий спектр світлових хвиль (рис. 1).

Рис. 1

Ми відчуваємо здебільшого основні кольори та частину їх відтінків. У Римі на руїнах мозаїчної майстерні знайдено понад 20 000 створених античними майстрами відтінків основних кольорів. Це свідчить про великі можливості людини та приховані резерви її сенсорної системи.

Кожен колір спричинює в мозку людини особливу реакцію. Наприклад, голубий зумовлює спокій та задоволення; темно-голубий і зеленувато-голубий дає відчуття безпеки та захищеності.

Яскраво-рожевий колір заспокоює і навіює сонливість, змінює агресивний стан на індиферентний, пасивний. Червоний та жовтий кольори асоціюються зі сонячним світлом і домашнім вогнищем, створюють відчуття тепла.

Ми пізнаємо не лише колір, але й форму, величину та віддаленість предмета. Нашому мозку достатньо лише 0,05 сек., щоб розпізнати об'єкт, зображення якого зафіксували очі. У цьому процесі нам допомагає зоровий аналізатор, який складається з рецептора (світлочутливі зорові клітинки сітківки у вигляді колбочок і паличок), аферентних шляхів (зорових нервів) та центру зору.

Вчений зі світовим іменем професор Е. Мулдашев на основі комп’ютерно-математичного аналізу стверджує, що зір людини водночас може сприйняти 22 параметри, які змінюються під впливом страху, тривоги, радощів, хвороб та інших факторів. Мозок людини миттєво фіксує усі зміни, отримуючи додаткову інформацію.

Певна кількість людей страждає короткозорістю або далекозорістю. Існують й інші вроджені вади зору: дальтонізм — невміння розрізняти кольори, що пояснюється послабленою діяльністю колбочок. Вперше цю ваду зору описав англійський фізик Дж. Дальтон, який сам страждав цією хворобою; гемералопія (куряча сліпота) — втрата людиною здатності бачити при поганому освітленні (вдень людина бачить нормально).

Важливо знати стан свого зору і берегти його. Здавна відомо, що очі - дзеркало душі, оскільки вони відображають стан здоров’я людини. Найменші зміни у внутрішніх органах людини позначаються на райдужній оболонці ока. Вивчає такі зміни наука іридодіагностика.

Слухові відчуття сприймаються за допомогою вуха. Завдяки слуховим відчуттям ми маємо можливість спілкуватися з іншими людьми, уловлювати різноманітні звуки, які існують навколо нас.

Звукові хвилі потрапляють у зовнішнє вухо і по внутрішньому слуховому каналу надходять до мембрани, що називається барабанною перетинкою, яка під впливом звукових коливань вібрує, передаючи звук. Ця вібрація передається у середнє вухо. Барабанна перетинка з внутрішнього боку поєднана з трьома маленькими кісточками: молоточком, коваделком і стремінцем. Вони підсилюють тиск звуку, який через овальне вікно надходить у внутрішнє вухо, подібне до двох з'єднаних між собою і скручених у вигляді кола соломинок. Соломинки заповнені рідиною і одним кінцем прикріплені до овального вікна. Звукові хвилі проходять через цю рідину і зумовлюють її коливання, які подразнюють закінчення волосків відповідних слухових клітин. Подразнення передається корі головного мозку, спричинюючи слухові відчуття. У скроневих ділянках великих півкуль головного мозку відбувається глибокий аналіз і синтез звукових подразнень.

Важливо знати, що наше вухо сприймає звукові хвилі з низькими та високими частотами. Що вища частота звуку, то він сильніший. Поріг чутливості для вуха — від 16 до 20 000 Гц (табл. 3). Ми не відчуваємо ультрата інфразвуків.

Більшість звуків, які ми щоденно чуємо, мають частоту 1000 та 4000 Гц, що є межею найбільшої сенситивності.

Другою фізичною характеристикою звуку є його амплітуда. Амплітуда характеризує висоту звуку (довжина хвиль, інтенсивність). Сильніший звук має вищу амплітуду. Для вимірювання амплітуди створили одиницю, яку назвали бел (на честь американського винахідника телефону Л. Белла). Гучність звуку вимірюється в десятках белів або в децибелах (дБ). Поріг чутливості людини для відчуття тону звуку в 1000 Гц = 0 (табл. 4).

Слід пам’ятати, що гучність звуку понад 120 дБ уже травмує вухо, з’являється біль. Що вищий рівень децибел, то сильніший звук і більша загроза пошкодити орган слуху. Ми чуємо цілий комплекс звуків, тому й говоримо про тембр голосу чи звуків мелодії, які для нас є приємними чи неприємними. Профілактика слуху не менш важлива, ніж профілактика зору. Низькочастотні звуки (гудки, ревіння тощо) викликають у людини почуття страху, тривоги. Високочастотні звуки (свистки, дзвінки) теж травмують психіку людини, роблять її роздратованою, неврівноваженою.

Надмірна сила звуку не лише зумовлює неприємні чи больові відчуття, але й втомлює, спричинює неуважність, нервовий розлад. До речі, абсолютна тиша теж негативно діє на психіку (рівноцінно дуже голосним звукам). Якщо людину помістити в ізольовану від звуків камеру, вона починає прислухатися до власних шумів — серцебиття, скорочення м’язів, а це призводить до негативних, — а то й трагічних наслідків.

Дуже корисними для нас є звуки природи (шум листя, спів пташок). Вони відновлюють сили організму, створюють гарний настрій.

Часто сперечаються з приводу того, до важливіше при отриманні інформації - око чи вухо? Деякі дослідники стверджують, що слухові відчуття інформативніші, ніж зорові, наприклад, незрячі ліпше, ніж глухі, адаптуються до життя, швидше знаходять собі роботу. Сліпі діти здебільшого добре вчаться, тоді як глухі відстають у розвитку, хоча й бувають винятки. Натомість деякі вчені стверджують, що за допомогою зору ми отримуємо 90% інформації. Отже, зір і слух є найважливішими аналізаторами, які найбільше допомагають нам пізнати навколишній світ.

Нюхові відчуття відіграють не таку важливу роль в процесі сприймання, як зорові та слухові, однак вони теж дають необхідну інформацію. Одна з їх основних функцій — захисна, оскільки нюхові відчуття попереджають про наявність небезпечних хімічних складників у повітрі, непридатність продуктів. Тому ми нюхаємо їжу перед тим, як її споживати, їжа без запаху змінила б смак, втратила б чимало своїх властивостей. Наукові дослідження свідчать, що саме нюхові відчуття виконують розпізнавальну функцію.

Люди відчувають близько 1000 різноманітних запахів. Рецепторною частиною нюхового аналізатора є носова порожнина, зокрема нюхові клітини, розташовані у верхній частині носа. Центр нюхового аналізатора в корі головного мозку міститься в зоні основи нюхового мозку і частково в розі Аммона. Цікаво, що запахи та кольори фіксує одна й та ж півкуля головного мозку.

3. Вплив шуму на організм людини

Вплив шуму на людину до певного часу не був об'єктом спеціальних досліджень. Нині дію звуку, шуму на функції організму вивчає ціла галузь науки — аудіологія. Було встановлено благотворний вплив на людський організм шумів природного походження (шум листя, дощу, річки та ін.), що заспокоюють, навівають цілющий сон. Статистика свідчить, що люди, які працюють у лісі, поблизу річки, на морі, рідше, ніж мешканці міст, страждають на нервові та серцево-судинні захворювання. Позитивний вплив гармонійної спокійної музики був відомий з давніх-давен. Це й поширені в усьому світі колисанки — тихі, нижні, монотонні наспіви, і зцілювання нервових хвороб заспокійливим дзюркотінням струмкової води, лагідним шумом морських хвиль або пташиним співом. Давно відома також негативна дія звуку. Одним із середньовічних покарань було жорстоке вбивство жертви звуками від ударів могутнього дзвона, коли засуджений помирає у страшних муках від нестерпного болю у вухах.

Нині добре відомо, що виробничі шуми шкідливо впливають на здоров’я людей, знижують їхню працездатність (продуктивність ручної праці може знизитись до 60%, а кількість помилок, що трапляються при розрахунках, зростає більше, ніж на 50%), викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем і проявляються:

1. астенічними реакціями,

2. астено-вегетативним синдромом (хворі скаржаться на головний біль тупого характеру, відчуття загального нездужання, важкість та шум у голові, що з’являються наприкінці робочої зміни, запаморочення, порушення ритму сну: сонливість удень, тривожний сон уночі, швидку стомлюваність, зниження працездатності та уваги, підвищену пітливість, особливо під час хвилювань),

3. астено-невротичним синдромом (хворих турбує підвищена дратівливість, навіть агресивність; люди, які піддаються постійній дії шуму, часто стають важкими у спілкуванні),

4. ангіоспастичним синдромом (похолодіння, мерзлякуватість кінцівок),

5. нейроциркуляторною дистонією за кардіальним або гіпертонічним типом (неприємні відчуття в ділянці серцяпоколювання, серцебиття, що виникають за нервово-емоційного напруження, підвищення артеріального тиску).

На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, перенапружується нервова система, виникають втома, нервовий та психічний розлади, із боку органів травлення — зменшується виділення шлункового соку та його кислотність, що сприяє розвитку гастриту та виразки шлунку. Необхідність кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.

Особливо важко переносяться раптові різкі високочастотні звуки. Дуже сильний шум (понад 110 дБ) призводить до так званого шумового сп’яніння, а потім — до руйнування тканин тіла, і перш за все — слухового апарату. Жінки більш чутливі до дії сильного шуму, і в них за умов звукового дискомфорту виникають ознаки неврастенії.

Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а в інших воно не настає і через декілька років роботи в шумі. Установлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння. Дія шуму залежить також і від особистого ставлення до нього. Так, шум, створюваний самою людиною, не турбує її, тоді як невеликий сторонній шум може викликати сильний дратівливий ефект.

Гігієністи вважають верхньою межею шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБ, для квартир і навчальних приміщень — 40 дБ, стадіонів і вокзалів — 60 дБ, виробничих приміщень — 80 дБ.

При роботі в умовах підвищеного рівню шуму в обов’язковому порядку необхідно користуватись засобами індивідуального захисту органів слуху, виконувати режими праці та відпочинку, проходити періодичні медичні огляди для раннього виявлення патології.

Шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Фізична сутність звуку — це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини). Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембрану вуха).

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність (Вт) тощо. Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20о С складає 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц — інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц — ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості. У різних людей він різний, і тому умовно за поріг чутливості приймають звуковий тиск, який дорівнює 2 ґ 10−5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1 000 Гц. При цій частоті поріг чутливості Іо = 10 — 12 Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2 ґ 10−5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, рівним 102 Вт/м2, а відповідний йому звуковий тиск Р = 2 ґ 102 Па.

Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, що чує людина, величезні і складають відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими числами незручно. Таким чином, для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуковий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих розмірів до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону, частотою 1 000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску, виражені в белах (Б). Одиниця виміру «бел» названа іменем винахідника телефону А. Белла (1847−1922). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання більш зручнішою є одиниця в 10 разів менше — децибел (дБ).

Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 — 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здоров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати порушення ритму серця, створювати значне навантаження на нервову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже сильний шум (понад 140 — 180 дБ) може викликати розірвання барабанної перетинки.

У даний час вчені багатьох країн світу ведуть різноманітні дослідження з метою з’ясування впливу шуму на здоров’я людини. Дослідження показали, що шум завдає суттєвої шкоди здоров’ю людини, але й абсолютна тиша лякає і пригнічує її. Так, співробітники одного конструкторського бюро, що мали прекрасну звукоізоляцію, уже через тиждень стали скаржитися на неможливість роботи в умовах пригнічуючої тиші: вони були знервовані, втрачали працездатність. І, навпаки, було встановлено, що звуки значної сили стимулюють процес мислення, особливо процес рахунку.

Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров’я, оточуючих умов. Деякі люди втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно збільшеної інтенсивності.

Постійна дія сильного шуму може не лише негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки — дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення втоми, зниження працездатності.

Шум має акумулятивний ефект, тобто акустичні подразнення, накопичуючись в організмі людини, все сильніше пригнічують нервову систему. Тому перед втратою слуху від впливу шумів виникає функціональний розлад центральної нервової системи. Особливо шкідливий вплив шуму позначається на нервово-психічній діяльності людини

Найефективнішими є заходи зниження шуму в джерелі його виникнення. Шум можна понизити на шляху його розповсюдження.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

— протишумні навушники, які закривають вушну раковину;

— протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

— протишумні шоломи — закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;

— протишумні костюми.

— застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;

— установка обладнання на демпфіруючих прокладках;

— розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;

— установка «антизвуку», тобто джерела, рівного за величиною і протилежного за фазою звуку — архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т.д.);

— звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи.

Висновок

Шуми викликають функціональні розлади серцево-судинної системи; шкідливо впливають на зоровий і вестибулярний аналізатори; знижують рефлекторну діяльність, що часто стає причиною нещасних випадків і травм.

Як довели дослідження вчених, звук, якого не чути, також може зробити шкідливий вплив на здоров’я людини. Так, інфразвуки особливий вплив роблять на психічну сферу людини: уражають усі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з’являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності - почуття слабкості, як після сильного нервового потрясіння.

Навіть слабкі звуки, інфразвуки можуть робити на людину істотний вплив, особливо якщо вони носять тривалий характер. На думку вчених, саме інфразвуками, що нечутно проникають крізь самі товсті стіни, викликається багато нервових захворювань жителів великих міст.

Ультразвуки, що займають помітне місце в гамі виробничих шумів, також небезпечні. Механізми їх дії на живі організми вкрай різноманітні. Особливо сильно до їх негативного впливу схильні клітини нервової системи.

Шум підступний, його шкідливий вплив на організм відбувається незримо, непомітно. Організм людини проти шуму практично беззахисний.

Лікарі говорять про шумову хворобу як про наслідок впливу шуму із переважними поразками слуху і нервової системи.

Зменшення рівня шуму покращує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші - показник культури людини і його доброго ставлення оточуючих. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.

Список використаної літератури

1. Желібо Е.П., Заверуха Н. М., Зацарнкий В. В. «Безпека життєдіяльності».

2. Джигирей В. С., Житецький В. Ц. «Безпека життєдіяльності».

3. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник / За ред. В. С. Джигирея. — Львів, 1999.

4. Алексеенко И. Р., Кейсевич Л. В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. — К.: Наукова думка, 1997.

5. Основи соціоекології: Навч. посібник / За ред. Г. О. Бачинського. — К.: Вища школа, 1995.

6. Захарченко М. В., Орлов М. В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. — К.: ІЗМИ, 1996.

7. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С. В. Белова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Высшая шк., 1999.