Орієнтація страхової діяльності на фінансову стійкість страхових операцій

Реферат

З дисципліни «Страхування»

на тему:

ОРІЄНТАЦІЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ СТРАХОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Вступ Страхування діяльність повинна опиратися на певні явища та факти. У даному рефераті спробую розглянути питання орієнтації страхової діяльності на фінансову стійкість страхових операцій. Так, на концентрацію засобів страхового фонду безпосе­редньо впливає постійно зростаюче число страхуваль­ників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Існують різні методи та підходи щодо вирахування фінансової стійкості страхових операцій, спробую дослідити і їх.

Під час написання реферату використовувала підручник з основ страхування.

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгод­женість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінан­сова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні стра­ховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосе­редньо впливає постійно зростаюче число страхуваль­ників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Ступінь ймовірності недостатності коштів в перс­пективному періоді обчислюється на основі коефіцієнта Ф. В Коньшина, який по природі є коефіцієнтом варіації *1.

$$K=\sqrt{(\frac{1-q}{nq})}$$.

в якому: q — середня тарифна ставка по всьому страхо­вому портфелю;

п ~ число застрахованих об'єктів.

Очевидно, що фінансова стійкість страхових операцій зростає зі зниженням значення К, ідо зумовлює зменшення ступеня варіації загального страхового фонду. З формули видно, що на рівень показника К не впливає розмір страхової суми застрахованих об'єктів (ці дані не беруться до уваги при розрахунку К) однак, він знаходиться в зворотній залежності від кількості об'єктів страхування й величини середньої тарифної ставки. Це означає, що фінансова стійкість страховка операцій зростає при збільшенні числа застрахованих об'єктів й підвищенні розміру страхових тарифів.

Зазначимо, однак, що коефіцієнт Ф. Б. Коньшина можна використовувати в тих випадках, коли страховий портфель включає об'єкти з близькими по значенню страховими сумами.

Щоб оцінити фінансову стійкість страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.

Очевидно, що для стійкого перевищення доходів над витратами страховика за тарифний період (при ви­користанні оптимальних тарифів) необхідна суттєва концентрація коштів страхового фонду, а також засобів в запасних фондах. Це дозволяє відшкодувати навіть над. звичайний збиток, забезпечуючи розміщення його в часі.

Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або стра­хової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. Приведений показник дозволяє співставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою від­повідальністю.

Дослідження динаміки показників збитковості стра­хової суми переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості тарифному рівню. Якщо буде ви­явлено, що фактична збитковість перевищує норматив, що включений до тарифної ставки, то необхідно вста­новити роль у цьому окремих елементів збитковості.

Розглянемо збитковість страхової суми в майновому страхуванні.

По-перше, при обов’язковому й добровільному стра­хуванні майна колгоспів та радгоспів застраховані об'єкти враховуються лише у вартісному виразі. Тому можливий аналіз лише загального показника збитко­вості, зокрема, в розрізі груп майна, що дозволить вста­новити по них фінансову стійкість операцій.

По-друге, при обов’язковому страхуванні будівель в господарствах громадян зіставляється число постраждалих страхувальників, що отримали страхове відшкоду­вання (ці дані містяться в річному статистичному звіті), і число господарств, що мають застраховані будівлі.

По-третє, в разі добровільного страхування засобів транспорту, домашнього майна й будівель для з’ясування впливу збитковості страхової суми на фінансову стійкість страхових операцій досліджується відношення числа виплат до кількості укладених договорів, а також відношення ризиків як співставлення середньої страхо­вої виплати по одному договору і середньої страхової суми по одному ж договору.

По-четверте, при добровільному страхуванні майна державних підприємств, кооперативних й громадських організацій, враховуючи лише вартісне відображення в статистичній звітності застрахованих об'єктів, можливий аналіз впливу на фінансову стійкість страхових операцій лише синтетичного показника збитковості в розрізі видів кооперації чи громадських організацій.

Взагалі, по страхуванню майна зміст елементів збитковості страхової суми дає широкі можливості для з’ясування причин підвищення збитковості. Наприклад, підвищений рівень частоти та спустошувальності стра­хових випадків, пов’язаних з пожежею, свідчить, насам­перед, про недостатню якість протипожежних заходів. В тому разі, коли відношення ризиків перевищує одиницю по обов’язковому страхуванню, є підстави перевірити роботу страхових фахівців по переоцінці будівель з тим, щоб звести до мінімуму післяпожежні переоцінки будівель в напрямку підвищення їх страхової оцінки. Якщо ж йдеться про добровільне страхування, то високий рівень відношення ризиків свідчить про завищені розміри страхових сум.

Збитковість страхової суми по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та вплив цього показника на фінансову стійкість страхових операцій встановлюється через відношення страхового відшкодування до певної вартості врожаю по державних цінах. Це й показник можна порівняти з тарифним рівнем.

Аналіз проводиться по кожній сільськогосподарській культурі та однорідних групах культур. Розміри страхово­го відшкодування знаходяться в річному статистичному звіті.

Елементи збитковості при цьому виді страхуванню суттєво трансформовані. Наприклад, при розрахунку спустошливості страхового випадку знаменник дробової величини нерідко становить одиницю (відбулась одна повінь чи засуха). Навіть при декількох страхових випад­ках важко виділити ступінь впливу одного з них нa величину збитку. Чисельник дробової величини (число постраждалих об'єктів) перетворюється в суму страхово­го відшкодування.

Для з’ясування фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур можна визначити й аналізувати синтетичний показник збитковості й відсоток недобору нормативного врожаю. Порівняння цих показників здійснюється як в часі, так і в регіональному аспекті. Аналіз їх динаміки за декілька років дозволяє зробити висновки щодо причин підвищення збитковості окремих страхових операцій.

Певні особливості в забезпеченні «фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню сільськогоспо­дарських тварин. Тут синтетичний показних збитковості страхової суми може вивчатись по категоріях госпо­дарств, видах й формах страхування. Елементи збитко­вості певною мірою змінюються. Так, частота страхових випадків відображає відношення числа страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів. Якщо цей показник перевищує середній рівень в даній місцевості, це свідчить про незадовільне ветеринарно-зоотехнічне забезпечення тварин, про їх безгосподарне утримання.

Такий елемент збитковості, як спустошливість, пока­зує, скільки в середньому тварин гине від настання одного страхового випадку. Виходячи з рівня цього по­казника, можна робити висновки щодо ефективності заходів по локалізації епізоотій, наслідків стихійного лиха, пожеж. Якщо від одного страхового випадків середньо­му гине одна тварина, то замість двох елементів збитко­вості (частота страхових випадків та їх «спустошливість) можна використати відсоток (К) падежу тварин. В цьому разі спустошливість дорівнює одиниці й не впливає на збитковість. Такі обставини можуть мати місце, насам­перед, в особистій власності громадян, де від одного страхового випадку настає падіж однієї (часто єдиної) тварини. В державних і недержавних сільськогоспо­дарських підприємствах при епізоотіях, стихійних чинниках, пожежах настання одного страхового випадку може зумовити загибель значної кількості тварин, тобто спустошливість буває більшою одиниці.

В роботі по забезпеченню фінансової стійкості стра­хових операцій по страхуванню тварин слід розмежову­вати загальний відсоток падежу від відсотка страхового падежу тварин. Обмежений обсяг страхової відпо­відальності по умовах конкретних видів страхування може приводити до того, що при загальному високому відсотку падежу загибель застрахованих тварин буде не­значною.

Важливе значення має вивчення показника відно­шення ризиків. Він показує відношення середньої суми страхового відшкодування по одному об'єкту до се­редньої страхової суми однієї тварини. Якщо цей показник перевищує одиницю, це свідчить про падіж більш цінних тварин в порівнянні з загальним середнім рівнем їх страхової оцінки.

Відношення ризиків при загибелі не племінної про­дуктивної худоби в сільськогосподарських підприємствах може виражати ступінь непридатності м’яса для спо­живання людей. У цьому разі показник менший одиниці. В зв’язку з тим, що в діючій статистичній звітності особливо цінні племінні тварини, занесені в Державну племінну книгу з властивою їм високою балансовою вартістю, не виділяються із загального поголів'я, відно­шення ризиків може перевищувати одиницю. В цьому випадку показник відношення ризиків вказує на падіж високопорідних племінних тварин і вимагає ретельного з’ясування причин цього випадку.

В дослідженні збитковості сум по особистому страху­ванню необхідно розрахувати цей показник окремо по кожному виду страхової відповідальності Потім одер­жані дані порівнюються з середніми нетто-ставками, які закладені в тарифах. Якщо показники збитковості суттєво не відрізняються під нетто-ставок або перевищують їх, необхідно провести аналіз елементів збитко­вості. За допомогою його встановлюються фактори, що визначають високий рівень збитковості. В результаті одержують необхідні дані для підвищення 4інансової стійкості страхових операцій.

Поняття «страховий портфель» вживається для вста­новлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорив страхування на певній території. Йдеть­ся про підприємство, дільницю страхового агента, район, тощо. Під страховим портфелем в особистому страху­ванні може також матись на увазі сума місячного стра­хового внеску по діючих договорах довгострокового страхування життя на встановлену дату на певній території. Вся поточна й перспективна діяльність страхо­вої організації спирається на страховий портфель, струк­тура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини й якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат стра­хових сум й страхового відшкодування.

Структура й якість страхового портфеля можуть аналізуватись за допомогою деяких показників. Ве­личина ж його виражається або числом застрахованих об'єктів, або загальною страховою сумою, тобто обсягом страхової відповідальності.

Для структури страхового портфеля властиве спів­відношення окремих видів страхування, а також між добровільними й обов’язковими формами. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті пито­мої ваги діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховики сумами, групових та індивідуальних страхувань. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто системи видів і форм страхування. Особливе значення для забезпе­чення фінансової стійкості страхових операцій має опе­ративне реагування на задоволення попиту в тих страхових послугах, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників.

При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, що вже закінчуються.

Договорами, які знову укладаються. Для перспек­тивного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливо намагатись досягти й зберігати Рівновагу портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією знову укладеними договорами тих, строк дії яких закінчується. Разом з тим така компенсація повинна розповсюджуватись не лише на кількість договорів й обсяг внесків по них, але й бути Узгодженою з страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від ймовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах.

Певні особливості властиві страховому портфелю по договорах страхування життя. В цьому виді страхування на структуру страхового портфеля впливає так зване «сторно». Під ним розуміється відмова страхувальника від виконання умов договору ще до закінчення строку його дії. Сторно в соціальному аспекті показує, що попит страхувальника на певну страхову послугу даним стра­ховиком не може бути задоволений.

Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення має його однорідність по обсягу стра­хової суми об'єктів та по відповідній їм сукупності ризиків. По величині страхової суми однорідність стра­хового портфеля встановлюється досить просто — по близьких в грошовому виразі страхових сумах різних об'єктів. У відношенні ймовірності збитку необхідні роз­рахунки, що спираються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає частку договорів з максимальною і мінімальною сумою.

Висновки З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгод­женість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Щоб оцінити фінансову стійкість страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.

Очевидно, що для стійкого перевищення доходів над витратами страховика за тарифний період (при ви­користанні оптимальних тарифів) необхідна суттєва концентрація коштів страхового фонду, а також засобів в запасних фондах. Це дозволяє відшкодувати навіть над. звичайний збиток, забезпечуючи розміщення його в часі.

Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або стра­хової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. Приведений показник дозволяє співставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою від­повідальністю.

Використана література:

• аруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995 -180с. ISBN 5-.7763−2577−3.

1 * Див.: Страховое дело. Учебник. / Под ред. Рейтмана Л.И.- М.: Банковский и биржевой научно-консультативный центр.- 1992. С. 88.