Страхування матеріальних активів при їх переміщенні

Реферат на тему:

Страхування матеріальних активів при їх переміщенні.

ПЛАН.

1. Страхування вантажів.

2. Страхування водних транспортних засобів.

3. Специфіка страхування повітряних об'єктів.

1. Страхування вантажів

Транспортне страхування полягає в страховому за­хисті вантажів у дорозі та самих транспортних засобів. Особливістю страхування вантажів є те, що його суб'єк­тами можуть бути юридичні та фізичні особи, які є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. В за­лежності від того, хто з них заключає договір страхування вантажів, визначаються умови їх переміщення, юридичні права й обов’язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах: відповідальність стра­ховика «за всі ризики» і «без відповідальності за пошкод­ження» .

Договір страхування «за всі ризики» означає відшко­дування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлені будь-якими причинами (за виключенням обумовлених окремо), а також понесені витрати по рятуванню та збереженню застрахованих товарів, по попередженню дальшого їх пошкодження.

Як бачимо, таке страхування вантажів е всеохоплюючим, хоча й з нього є винятки. Зокрема, не відшко­довуються збитки, причиною яких були: військові конфлікти або їх наслідкистрайкиконфіскація або арешт вантажунаслідки ядерного вибуху чи застосуван­ня атомної енергії або радіоактивних матеріалівневико­нання однією з сторін правил переміщення та зберігання вантажівпорушення необхідних вимог щодо упаковки вантажівперевезення їх з пошкодженнямипожежі при перевезенні чи вибуху вибухонебезпечних матеріалів, що завантажені без дозволу страховиканевідповідність вантажу по масі, комплектації, іншим умовам, що за­фіксовані в договорі, при непошкодженій упаковціпош­кодження товарів гризунами, комахами, черв’якаминесприятлива дія температури, вологості, повітря в трю­мізлипання, усихання або інші природні властивості ватажу.

Згідно умов договору страхування «без відповідаль­ності за пошкодження» відшкодовуються збитки, зумов­лені повним знищенням всього чи частини вантажу від пожежі, вибуху, удару блискавки, урагану, інших стихійних лих, аварії чи зіткнення транспортних засобів, посадження судна на мілину. Сюди ж відноситься пошкодження його кригою, підмочення вантажу забортною водою, аварія при вантажно-розвантажувальних роботам, укладці вантажу, прийому судном палива. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обґрунтовані витраті по гасінню пожежі, збереженню вантажу та попередженню його дальшого пошкодження.

Крім випадків, зазначених при розгляді умов страхування «з відповідальністю за всі ризики», згідно договору «без відповідальності за пошкодження», не відшкодовуються збитки, зумовлені відпотіванням судна та підмоканням вантажу від атмосферних опадів, випаданням за борт і змиван­ням хвилею, крадіжкою чи недоставкою продукції.

У заяві про заключення договору страхування повинні приводитись обов’язкові дані, що вимагають: точну назву, вагу вантажу або число місць, характер їх упа­ковкидати і номера коносаментів (інших супроводжувальних документів) — вид транспорту (якщо перевезення здійснюється судном, то вказується його назва, тоннаж і рік побудови) — спосіб транспортування (в контейнерах на палубі, в трюмах, насипом, тощо) — порти (чи станції) відправлення, призначення й перевантаження застрахо­ваних товарів з одного виду транспорту на іншийдату завантаження й відправки вантажуйого вартість (стра­хова оцінка) — умови страхування.

Страховик може підписувати договір після огляду вантажу і складання його опису, де вказується: наймену­вання товару, його кількість, марка, ціна, рік випуску (якщо це машина, верстат, тощо), номер технічного паспорту й загальна вартість партії.

Якщо стануться значні зміни в ступені ризику перевезення вантажу, і вони стануть відомі страхувальнику, то він зобов’язаний сповістити про це страхову організа­цію. Йдеться про значну затримку відправлення вантажу, відхилення віт обумовленого в договорі маршруту, зміну транспортних засобів, пунктів вивантаження чи переван­таження.

Одержавши повідомлення про ці нові обставини переміщення вантажів, страховик може переглянути умови страхування, зокрема, вимагати підвищення стра­хових внесків. У разі відмови страхувальника в цьому дія договору страхування вантажу припиняється з моменту виникнення змін в ризику, а частина платежу за час, що залишився до закінчення його строку, повертається.

В залежності від виду транспортування й обсягу стра­хової відповідальності, застосовуються різні ставки. Приймається до уваги також розміщення вантажу при перевезенні його на судні. Страховик може диферен­ціювати ставки, враховуючи технічний стан транспорт­них засобів, відстань і напрям переміщення вантажу, інші чинники.

Якщо захлюпається договір страхування з додатко­вою відповідальністю, то передбачаються індивідуальні тарифні ставки, рівень яких встановлюється в залежності від конкретних властивостей вантажу та змісту додатко­вої відповідальності.

При настанні страхової події виникають відповідні обов’язки сторін, що підписали договір страхування. Так, страхувальник (якщо це можливо) повинен активно сприяти ліквідації наслідків страхового випадку та ряту­ванню пошкодженого вантажу, і на протязі доби після того, як йому стало відомо про страхову подію, спо­вістити про це страхову організацію. В свою чергу вона не пізніше, ніж через три дні повинна зайнятись скла­данням страхового акту і обчисленням величини збитку. Для цього застосовується принцип пропорційної від­повідальності, що означає врахування грошової оцінки втраченого вантажу або ступеня його пошкодження.

2. Страхування водних транспортних засобів

В умовах швидкого розвитку світогосподарських зв’язків зростає обсяг перевезень вантажів та пасажирів морським та річковим транспортом. Тому страхування суден набирає все більшого значення, що зумовлене як підвищеними ризиками використання цих транспортних засобів, так і їх величезною вартістю.

В міжнародній практиці використовуються правила страхування суден, що знайшли відображення в Кодексі торгового мореплавства. Згідно них, встановлюється страхування за декількома типами відповідальності: «З відповідальністю за загибель та пошкодження», тобто повна відповідальність- «без відповідальності за незнач­ну аварію» — «без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі» — «з відповідальністю за повну заги­бель, включаючи витрати по рятуванню» .

Вищеприведені типи відповідальності визначають обсяг суми відшкодування та величину тарифних ставок.

Договір страхування водних транспортних засобів може заключатись на певний строк або на конкретний рейс, в межах яких розповсюджується відповідальність страхової компанії на збитки. Договір не втрачає сили, якщо судно відхилилось з обумовленого району чи на­пряму з метою надання допомоги в рятуванні людей та матеріальних активів, або для забезпечення безпеки рей­су (небортові попередження, тощо). Якщо затримки в дорозі чи взагалі зміни ризику відбулись з інших причин (терміновий ремонт машини або устаткування, хвороба членів екіпажу чи пасажирів, тощо), для збереження дії договору необхідно про них повідомити страхову компанію.

За основу страхової оцінки судна береться сума, що запропонована страхувальником, але вона не може пе­ревищувати його фактичну вартість. У випадку, коли в договорі заявляється сума, нижча вартості судна, всі збитки і витрати, пов’язані з страховою подією та лікві­дацією її наслідків, відшкодовуються у пропорції, що виявилась при співставленні страхової суми з фактич­ною вартістю судна на дату початку дії договору страху­вання.

Для страхування водних транспортних засобів в ці­лому застосовуються ті ж принципи, що властиві стра­хуванню інших матеріальних активів, хоч є й певні особливості, пов’язані з встановленням причин настання страхової події. Для цього на судні постійно ведеться корабельний журнал, в якому відповідальні особи по­винні щоденно фіксувати всі обставини та факти, що стосуються умов плавання, стану судна, вантажу, тощо. Якщо відбулась аварія чи інша надзвичайна подія, що вплинула на виконання умов договору страхування, капітан після прибуття в порт повинен про це пові­домити спеціальні служби. Якщо можливі майнові пре­тензії до судновласника, то відповідною посадовою особою порту заявляється морський протест, де дається оцінка морської події, дій екіпажу по попередженню її та ліквідації негативних наслідків.

При водних переміщеннях вантажів та транспортних засобів ставки страхових платежів (їх ще начиняють преміями) диференційовані. Величина їх визначається з врахуванням:

— призначення судна (танкери, суховантажні, кон­тейнеровози, тощо);

— матеріалу корпуса;

— класу (вітрильники, парові, теплові, з ядерним реактором, тощо);

— строку експлуатації;

— району плавання (ріка, ріка-море, морські, оке­анські).

Страхування матеріальних активів при їх переміщен­ні безпосередньо пов’язане з страхуванням фрахту, тобто плати за транспортування вантажу. Страхувальником фрахту може бути й вантажовласник, й судновласник, або обидва в певній пропорції. В залежності від умов оплати фрахту виникають різні права і обов’язки сторін. У випадку домовленості в договорі, що фрахт опла­чується за будь-яких обставин, навіть при загибелі ван­тажу, в страхуванні фрахту зацікавлений його власник, бо він одержує відшкодування перевізної плати навіть при втраті вантажу. Коли ж фрахт виплачується після перевезення товарів, страхування фрахту відповідає інте­ресам обох сторін. Адже судновласник (перевізник) не одержить плати за фрахт, якщо вантаж не буде достав­лений (в результаті аварії судна), а власник його буде змушений оплатити суму фрахту за доставку вантажу навіть тоді, якщо він зазнав пошкодження. Інтерес суд­новласника (перевізника) у страхуванні фрахту прояв­ляється тоді, коли його транспорт направляється для завантаження в інший порт і під час цього переходу буде пошкоджений, що зробить неможливим перевезення вантажу у встановлені строки.

Перевезення вантажів морем чи річковими шляхами може призвести до заподіяння судном шкоди портовим спорудам, берегу, водному басейну, внаслідок розливу нафтопродуктів чи інших екологічно шкідливих речовин. Тому існує страхування судновласника від настання та­ких можливих подій.

3. Специфіка страхування повітряних об'єктів

Авіаційне страхування включає в себе як операції по відшкодуванню втрат, пов’язаних з використанням літальних апаратів, так і страхування відповідальності перед пасажирами за їх життя, здоров’я та багаж. В авіа­ційне страхування входить також страхування відповідальності перед третіми особами за нанесення можливої шкоди під час експлуатації повітряних об'єктів, страхуван­ня відповідальності власників аеропортів, страхування втрат доходів внаслідок неможливості експлуатувати літак чи вертоліт, причиною чого є метеорологічні умови, зруй­нування злітно-посадочної смуги, тощо.

Для страхування повітряних об'єктів застосовуються в цілому ті ж принципи, що й для страхування звичайних основних активів. Разом з тим сам характер їх експлуа­тації зумовлює деякі специфічні особливості. Йдеться про страхування літаків і вертольотів на випадок загибелі чи пошкодження внаслідок будь-якої причини під час польоту, руху по злітно-посадочній смузі, перебування на землі чи на воді. В суму відшкодування включаються також всі обґрунтовані витрати страхувальника по протидії настанню страхової події, рятуванню, охороні та транспортуванню пошкоджених повітряних об'єктів.

Зі страхової відповідальності при авіаційному страху­ванні виключаються випадки, що характерні для всіх видів транспортного страхування. Разом з тим є й специфічні для даного виду. До них відносяться: вико­ристання повітряних об'єктів для виконання робіт, які не передбачені договором страхування або за межами встановленої території (якщо це не зумовлене надзви­чайними обставинами) — використання спеціальних площадок на льотному полі, що не передбачені для застрахованих об'єктів (крім екстраординарних подій);

управління повітряним апаратом особою, яка не має на це юридичних правперевантаження літака чи вертоль­ота пасажирами або вантажем.

По авіаційному страхуванню договори заключаються на будь-який строк, або на виконання демонстраційних перельотів, чартерних рейсів, тощо. У відповідності з моделлю повітряного засобу, її технічних характеристик, протяжності польоту, природно-метеорологічних умов встановлюються здебільшого індивідуальні ставки платежів (премії).