Головні напрямки соціології XIX сторіччі
Психологічний напрямок. Наприкінці XIX — початку XX сторіччя низка вчених в США (Л. Уорд, Ф. Гіддінгс, Мак — Даугалл) і Європі (З. Фрейд, Г. Лєбон, Г. Тардт) намагалась пояснювати соціальні явища психологічними чинниками. До уваги приймалися інстинкти, прагнення, імпульси, що належать до підсвідомості людини і передаються генетичним шляхомдосліджувався феномен групової свідомості («психологія… Читати ще >
Головні напрямки соціології XIX сторіччі (реферат, курсова, диплом, контрольна)
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ.
На тему: головні напрямки соціології XIX сторіччі.
Виконала:
Ст. гр. Б — 21.
Попик У.Д.
Перевірив:
________________.
Коломия 2002р.
Якщо зробити підсумок розвитку соціології на її початку, треба відмітити найбільш популярні течії, що, як ми пересвідчились, були просякнуті натуралізмом, механісцизмом і взагалі тяжіли до природничих дисциплін. Але порівняно з умоглядною філософією це був уперед, спроба оперти соціологією на дійсно науковий грунт.
Географічна школа. Спиралася на ідеї Ш. Монтеск" є, який пояснював політичні, соціальні явища географічними умовами: кліматом, характером місцевості, родючістю грунтурозташуванням країни та її розміром. Наприклад, Монтеск" є стверджував, що демократія може існувати лише в невеликих країнах, а великі за розміром держави приречені бути недемократичними імперіями.
Расово — антропологічний напрямок. Базувався на дійсному факті поділу людей за расовими та етнічними ознаками. Основоположник — француз Ж. Гобіно, автор чотирьохтомної праці «Нариси нерівності людських рас». Він вважав білу расу провідною, якій належить монополія на розум і яка здатна організувати цивілізоване життя. Адепти цього напрямку висловлювали побоювання, що змішування рас призведе до занепаду Європи. О. Аммон (Німеччина) та Ж. Ляпуж намагалися виділити найбільш досконалу і розумну частину населення, використовуючи «головний показник» — співвідношення поперечного і повздовжнього розмірів проекції голови в горизонтальну площину. Ці і деякі ідеї (наприклад, виключність північноєвропейської нордичної раси) в XX сторіччі використали німецькі націонал — соціалісти. Сьогодні суттєвого впливу в науці цей напрямок не має.
Соціал — дарвінізм. Основоположником вважається Г. Спенсер, використовується ідеї Ч. Дарвіна та Т.Мальтуса. Соціальний розвиток ототожнюється з біологічною еволюцієюдекларується принцип природного відбору, а соціальний прогрес розглядається як довічна боротьба за існування, що дає шанс найсильнішому продовжити свій рід.
Організмічна школа. Охоплює прибічників погляду на суспільство як живий організм, проводяться паралелі поміж органами тілі і соціальними інституціями. Цей підхід, у витків якого був ще О. Конт XX сторіччі трасформувався в функціоналізмі.
Психологічний напрямок. Наприкінці XIX — початку XX сторіччя низка вчених в США (Л. Уорд, Ф. Гіддінгс, Мак — Даугалл) і Європі (З. Фрейд, Г. Лєбон, Г. Тардт) намагалась пояснювати соціальні явища психологічними чинниками. До уваги приймалися інстинкти, прагнення, імпульси, що належать до підсвідомості людини і передаються генетичним шляхомдосліджувався феномен групової свідомості («психологія народів», «психологія натовпу»), ефект наслідування (моди) як ключовий соціальний механізм взаємодії людей і утворення суспільства. Для цього напрямку було властиве перебільшення ролі іраціональних факторів в структурі особистості та їх впливу на історію, колективну поведінку людей.
З cучасних позицій досить чітко видно недоліки вказаних напрямків. Це — редкціонізм, пояснення складних процесів одним довільно вихопленим фактором і ігнорування багатьох іншихце — натуралізм, спрощення соціального до рівня фізичного або біологічного.