Діяльність партії кадетів під час Першої світової війни

Діяльність партії кадетів під час Першої світової війни

Перша світова війна мала великий політичний резонанс у Росії. Майже всі політичні партії зайняли свою принципову позицію, що виходила з їхніх програмних настанов. За винятком партії більшовиків, більшість політичних партій підтримала офіційний курс уряду за війну до перемоги. Більш виважену позицію мали ліберальні партії, особливо серед яких вирізнялися кадети.

Головна мета даної статті полягає у висвітленні позиції кадетської партії щодо війни та аналізу еволюції її поглядів. Розглянуто практичні дії КДП з організації допомоги військовим у межах діяльності Всеросійського земського союзу (далі ВЗС) та Всеросійського союзу міст (далі ВСМ). Для досягнення цієї мети автор використовує комплекс документальних джерел: архівних та опублікованих матеріалів.

На початку Першої світової війни Конституційнодемократична партія негативно поставилася до участі в ній Росії [5; 11; 14]. Після вбивства в Сараєво австрійського ерцгерцога Фердинанда, кадетське керівництво зайняло стриману позицію, яка відрізнялася від заяв монархічних кіл. Двома-трьома тижнями дипломатичної підготовки до початку воєнних дій Павло Миколайович Мілюков намагався скористатися тим, щоб повести «свою компанію проти війни або проти участі Росії в ній» [9, с. 386]. Дійсно, у ті дні передові статті «Речи» доводили необхідність локалізації австро-сербського конфлікту, не втручатися в цей конфлікт Росії [13, 14 червня 1914 р.]. Антивоєнна спрямованість виступів «Речи» була настільки очевидна, що випуск газети наступного дня після оголошення війни — 20 липня — був заборонений урядом за «непатріотизм» (незабаром заборону скасували) [7, с. 246].

Таку позицію кадетського керівництва B. C. Дякин пояснює трьома причинами: свідомістю небезпеки війни для непідготовленої до неї Росії; антисербською орієнтацією П. М. Мілюкова у питаннях балканської політики; пацифізмом деякої частини кадетської інтелігенції. [7, с. 247]. Ці причини були важливими, але далеко не вичерпними. Н. Г. Думова справедливо до цього додає класові інтереси лібералів, а також боязнь кадетів того, що нова війна неминуче призведе до революції [5, с. 83]. Кадетські лідери говорили про це на своїх засіданнях ЦК, на яких у передвоєнний час не раз обговорювалися питання про загрозу світової війни та про участь у ній Росії. Так, член ЦК О. С. Ізгоєв попереджав, що у випадку війни неминуче відбудеться зміна влади, але не кадети будуть на її чолі, а крайні ліві, які першими знищать кадетів, а потім меншовиків [8, с. 168−169]. Ф. І. Родічев за два тижні до оголошення війни підкреслював у приватному листі: «Якщо Росія буде залучена до війни, то жахи 1905 р. бліднуть перед тим, що буде у Росії» [2, спр. 7, арк.4]. На наш погляд, крім справедливо наведених вище положень, згідно яким кадети спочатку були проти участі Росії у війні, треба ще сказати про те, що керуючись моральними принципами вони розуміли, що війна завжди несе в собі смерть та руйнування, прирікає на страждання цілі покоління людей в країнах, які беруть участь в ній. Крім того, кадети до останнього моменту намагалися локалізувати сербський конфлікт і все вирішити дипломатичними засобами.

Але з першого дня війни кадети круто зміняють свої переконання, стають завзятими прихильниками війни до переможного кінця. Автор надрукованої у США біографії Мілюкова Т Рих вважає, що лідер партії кадетів керувався прикладом західноєвропейських держав — Англії й Франції. А крім того він нібито переконався в невідповідності пацифістської позиції, «примітивним інстинктам» широких мас населення Росії. [16, р. 24]. Ще один американський історик А. Мендель, вважав, що зовнішньополітичний курс кадетів пояснювався нібито великим інтересом до балканських проблем, що з’явився у П. М. Мілюкова під час його перебування в Болгарії та Туреччині наприкінці 1890-х років. Англійський дослідник Р. Пірсон надає іншу відповідь: «Щоб урятувати свою газету, примирити лівих та правих в кадетській партії, зберегти її в національному обсязі, у П. М. Мілюкова не було іншого вибору, як стати суперпатріотом і спонукати кадетів на беззастережне прийняття union sacred». [15, р. 19].

Висновки західних дослідників проаналізувала Н. Г Думова: «З жодною із цих трактувань погодитися не можна, тому що неправомірно пов’язувати формування одного з важливих аспектів політичного курсу цілої партії з індивідуальними інтересами й пристрастями однієї особистості, хоча б і такої авторитетної, як Мілюков» [6, с. 12]. Вона пояснює таку зміну кадетського курсу їхньою зовнішньополітичною концепцією й переконаністю в тому, що «коли вже Росія розпочала війну, необхідно домогтися максимального політико-економічного виграшу й у жодному разі не допустити її поразки, що може привести до нової революції» [6, с. 14]. Інші радянські історики пояснюють даний парадокс ще й прагненням кадетського керівництва «бути ближче до влади» і керуючись класовими інтересами взяти з війни якнайбільше політичних дивідендів.

На наш погляд, таке тлумачення позиції кадетів пояснюється чисто класовими мотивами й ґрунтувалося на ленінській оцінці кадетської партії того часу. В. І. Ленін підкреслював, що війна — це продовження політики партії кріпосників, очолюваної царатом, і на ділі «партія к.-д. саме цю політику підтримувала, саме їй і служила"[9, с. 274]. Тоді виникає наступне питання: чому до 20 липня вони таку політику не проводили й не підтримували? Відповідь на дане питання знаходимо у зверненні кадетського ЦК від 21 липня 1914 р, в якому говорилося: «Яке б не було відношення до внутрішньої політики уряду, наш головний обов’язок — зберегти батьківщину єдиною і неподільною та утримати за нею те положення серед світових держав, на яке замахнулися наші вороги. Відкинувши внутрішні суперечки, ми не дамо жодного приводу сподіватися на наші розбіжності» [13, 26 липня 1914 р.].

Питання про відношення до війни розглядалося напередодні одноденної сесії Думи 26 липня в ЦК й у кадетській думській фракції. Деякі члени партії пропонували надати підтримку партії царському уряду залежно від його готовності здійснити певні реформи, оскільки без них Росія не зможе здобути перемогу у війні. Однак ця думка була відкинута: «…більшість наполягала на тому, що зараз немає часу робити зауваження й треба обмежитися простим констатуванням фактів» [12, 22 липня 1914 р.]. Вирішивши, що запобігти війну вже не можливо, що її розпочали всі великі держави й що на карту поставлена честь, велич і достоїнство Росії як великої держави, кадети й зважилися на нелегкий крок, а саме — підтримати війну. Крім того, кадети керувалися критеріями державності, згідно яким вони підтримували таку політику, яка сприяла зміцненню зовнішньої могутності Росії. Мета Росії у світовій війні (приєднання всіх польських земель до складу Росії, посилення впливу на Балканах і Близькому Сході, захоплення Чорноморських проток) саме й відповідала кадетським критеріям у зовнішній політиці. Такі на наш погляд, найбільш істотні причини, що змусили кадетів так різко змінити своє ставлення до війни.

Думська фракція партії і її ЦК у серпні 1914 р. майже одностайно ухвалили написану П. М. Мілюковим заяву на екстреній сесії Думи, де він виконав, «важливий обов’язок», який лежав на російській опозиції, урочисто засвідчити своє почуття патріотизму по відношенню до уряду [10, с. 394]. Від імені кадетської партії П. М. Мілюков заявив про готовність КДП підтримувати уряд. «У цій боротьбі ми всі заодно, ми не ставимо умов і вимог. Ми просто додаємо до цього нашу тверду волю здолати ворогів» [4, стб. 119 120]. Лідер кадетів, закликав й інші партії поступити так само, відмовитися на час війни від опозиції, не зачіпати «пекучі питання нашого внутрішнього життя», щоб не зашкодити високому духовному піднесенню народу [4, стб. 121]. Промова П. М. Мілюкова викликала овації, причому разом з думцями, аплодували всі члени царського уряду. Крім того, у кадетському зверненні «Про єднання сил у війні» від 22 липня 1914 р. пояснялося: «Підтримка уряду в війні означає, що ця послуга надається не уряду, а народові, і стала не послугою, а виконанням громадського та національного обов’язку» [2, спр. 7, арк. 10]. Тим самим кадети прагнули показати своє єднання з народом у світовій війні. Слід зазначити, що кадети не лише на словах, а й насправді показали своє відповідальне ставлення до війни. Так, син П. Н. Мілюкова, який тільки що закінчив гімназію, у складі перших добровольців пішов на фронт і був убитий на Галичині в першому ж бою, у якому брав участь. Секретар кадетської думської фракції О. М. Колюбакін, бувший стройовий офіцер, довідавшись, що не підлягає мобілізацій, подав прохання «на Височайше ім'я» і був зарахований у діючу армію. Через три місяці він загинув. Багато інших членів кадетської партії брали участь в боях на фронтах війни та показали свою відданість Росії. Кадети вважали своїм безпосереднім обов’язком, головним завданням «об'єднати російське суспільство на загальному розумінні сенсу війни, її значення для Росії, та зв’язку з російськими інтересами» [10, с. 394].

Посилена військова пропаганда велася на сторінках кадетської преси у двох програмних збірниках, випущених кадетською партією, — «Питання світової війни» й «Чого чекає Росія від війни». Друковані виступи на цю тему одного тільки П. М. Мілюкова в журналах і спеціальних збірниках, на сторінках «Речи» могли б, з його власних слів, «де-кілька томів» [10, с. 394].

З усіх політичних партій Росії, тільки більшовики відкрито виступили проти підтримки уряду, за поразку Росії та за перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську. Кадетська позиція відносно війни явно не влаштовувала більшовиків. В. І. Ленін звинувачував кадетів в тому, що вони всіма силами ховали питання про те, «через що ведеться війна, якими класами, заради якої політичної мети» [9, с. 188].

Кадетська пропаганда зображала участь Росії у війні як боротьбу проти німецького мілітаризму, як прагнення Росії відстояти свої життєво важливі інтереси (розширення сфер впливу й контроль над Чорноморськими протоками), відстояти честь і незалежність Батьківщини. Крім того у своїх численних статтях кадети показували цю війну як війну в ім'я культури. Вони писали про «захист інтересів загальнолюдської культури від загрожуючого їй войовничого германізму» [12, 12 серпня 1914.]. Про те, що війна є загарбницькою з боку обох воюючих блоків вони не розповсюджувались. Все частіше кадети закликали до «слов'янського єднання», центром якого повинна бути Росія. При цьому вони були за добрі контакти з «західними демократіями» — Англією й Францією.

Початок Першої світової війни став важливим етапом в ідейній еволюції кадетів, у зміні їхньої тактичної лінії. Великого значення це мало для організаційного розвитку кадетської партії. Саме в I9I4-I916 р. була закладена потенційна основа для бурхливого зростання чисельності партії після Лютневої революції. З одного боку, в цей період інтенсивно йшло ідейне й тактичне об'єднання ліберального табору, що проклало шлях до вступу в кадетську партію в 1917 р. багатьох представників інших, ліберально налаштованих партій та організацій. З іншого боку, значно зміцнилися кадетські позиції в середовищі земської й особливо міської інтелігенції, у середніх верствах населення. Цей фактор необхідно враховувати при оцінці впливу кадетів та їхнього політичного значення напередодні Лютневої революції.

З початком війни розпочалася нова фаза організаційного розвитку кадетської партії. Її вплив почав зростати, однак не за рахунок збільшення чисельності самих партійних груп, а шляхом залучення нових резервів до роботи у громадських організаціях. Особливо це стосується Всеросійського союзу земств та міст, які набули значного впливу з початком війни. Аналіз діяльності цих союзів дозволяє розглянути моральні аспекти участі в них членів КДП. У цих союзах брало участь чимало земських діячів, які були членами КДП, а також близькими до неї за своїми політичними переконаннями. Улітку 1914 р. було створено Всеросійський земський союз (далі ВЗС) допомоги хворим та пораненим воїнам [10, с. 400]. З ініціативи Московської земської управи 30 липня 1914 р. був скликаний з'їзд, який обрав головний комітет ВЗС та його голову князя Г Є. Львова. Князь Львов був членом КДП, але відмовившись підписувати у 1906 р. Виборзьке звернення вийшов з неї. Однак, і після цього він активно підтримував політику кадетської партії і згодом, поновив своє членство в КДП. Саме це й ставили йому в провину праві. У своїх спогадах П. Н. Мілюков справедливо відзначив його заслуги перед Росією, його організаторський талант [10, с. 400−401]. ВЗС займався постачанням армії хірургічними матеріалами, медикаментами, підбором медичного персоналу, створенням шпиталів, складів, розподільних пунктів, спорядженням евакуаційних поїздів і т.і. Активну участь Союз приймав в організації продовольчого постачання армії.

До кінця 1916 р. число земських установ різного типу в тилу й на фронті склало до 8 тис., у них працювали сотні тисяч людей. В європейській Росії функціонували 9 обласних комітетів ВЗС: Петроградський, Самарський, Фінський, Орловський, Харківський, Курський, Катеринославський, Кавказький і Ростов-Донський [3, спр. 343, т. 3, арк. 245]. Союз фінансувався за рахунок приватних пожертвувань, спеціальних відрахувань від земств і казенної допомоги. Але не кадетам належала провідна роль у межах ВЗС, головними тут були октябристи і прогресисти.

Провідна роль належала кадетам у Всеросійському союзі міст (далі ВСМ). Саме кадети були ініціаторами створення цього союзу: I серпня 1914 р. на спільному засіданні Московської міської управи й комісії із заходів у зв’язку з війною. Один із лідерів Московського комітету кадетської партії й Московської міської думи М. І. Астров вніс пропозицію про скликання в Москві Всеросійського з'їзду представників міст по наданню допомоги пораненим. Була обрана спеціальна комісія з проведення з'їзду, до складу якої увійшли кадети: М. І, Астров, М. М. Щепкін, О. Д. Алфьоров [12, 2 серпня 1914 р].

Всеросійський з'їзд міст відбувся 8−9 серпня в Москві. З'їзд заснував Всеросійський союз міст, діяльність якого дозволялася імператорським указом: «…на час війни, під прапором Червоного Хреста». З'їзд обрав головний комітет ВСМ на чолі з В. Д. Брянським. До складу комітету увійшли також міські голови Петербургу, Нижнього Новгороду, Твері, Володимира, Ярославля, Києва, Тули, Курська [12, 10 серпня 1914 р.]. На відміну від земського союзу, загальноміська організація з’явилася в Росії вперше. Головним завданням діяльності Союзу було: надання матеріальної допомоги пораненим та родинам призваних на військову службу, створення шпиталів, організація евакуації та збору пожертвувань. Всеросійський союз міст проводив енергійну діяльність. Згідно представленому на «Височайше ім'я» звіту М. В. Челнокова, вже в грудні 1914 р., у шпиталях союзу було близько 114 тис ліжок, .було організовано 6 тилових і 7 польових санітарних поїздів, улаштовано 110 харчувальних пунктів, заготовлено на складах і витрачено білизни, чобіт, кожухів майже на 6 млн руб. Союз почав виготовлення вати й ліків, на 250 тис. руб. придбав медикаментів за кордоном [3, спр. 343, т. 3, арк. 249].

Якщо більшовики прагнули послабити Росію, бажали їй поразки, намагалися війну імперіалістичну перевести у громадянську, то кадети практичними справами прагнули допомогти Батьківщині. Провідну роль вони грали не тільки на чолі ВСМ у столичних містах, але й у провінції.

Як правило, саме кадети очолювали місцеві відділення ВСМ. Активна матеріальна допомога кадетів у межах ВСМ свідчить про їх високу моральну позицію, зайняту ними під час війни. Їхня позиція «внутрішнього миру» найбільш точно відповідала дійсності. Під час війни потрібно було робити все необхідне, за для того, щоб країна перемогла, відкинути майже всі політичні амбіції за ради перемоги. З моральної точки зору це цілком було виправдано.

кадетський партія світовий війна.

Список використаних джерел

• 1. Державний архив Російської Федерації - (далі - ДАРФ). — Ф. 102. 0−0 Департамент полиции Министерства внутренних дел.
• 2. ДАРФ. — Ф. 523. Партия народной свободы. — Оп.1. — Спр. 1, 7, 9, 16, 20, 21, 22, 24. Документы ПНС в Украине.
• 3. ДАРФ. — Ф. 523. — Спр. 245, 343. Материалы ВЗС и ВСГ
• 4. Государственная Дума: стенографические отчеты. Созыв четвертый. Сессия ІІ.- СПб.: [Гос. тип.], 1914. — Ч. ІІІХІХ [1] с., 2046 стб.; Ч. VI. — Х. [2] с., 1928 стб.; Ч. УXLII с. 1396, [34] стб.
• 5. Думова Н. Г. Кадетская партия в период первой мировой войны и февральской революции / Н. Г Думова. — М.: Наука, 1988. — 267 с.
• 6. Думова Н. Г. Предисловие к настоящему изданию: — Милюков П. Н. Воспоминания / Н. Г. Думова.- М.:Политиздат, 1991. 618 с.
• 7. Дякин В. С. Буржуазия, дворянство и царизм в 1911;1914 гг. (Разложение третьеиюньской системи) / В. С. Дякин. — Л.: Наука, 1988. — 288 с.
• 8. Изгоев А. С. Русское общество и революция /А.С. Изгоев — М.: 1910. — 174 с.
• 9. Ленин В. И. О поражении своего правительства в империалистической войне / В. Ленин // Ленин В. И. Полн. собр. соч. — Т. 26. — С. 287−291.
• 10. Милюков П. Н. Воспоминания / П. Н Милюков. — М.: Политиздат, 1991. — 618 с.
• 11. Протоколы Центрального Комитета и заграничных групп конституционно-демократической партии. 1905: — середина 1930 -х. гг.: в 6 т. — М.: РОССПЭН, 1997. -. — Т. 2: 1912 — 1914 гг. 1997. — 520 с.
• 12. «Речь», ежедневная газета, орган ЦК КДІ 1.(1906;1917).
• 13. Русские ведомости. общественнополитич. газета; выходила в Москве с 1863 по март 1918 г.
• 14. Фракция народной свободы. Военные сессии 26 июля 1914 г. — 3 сентября 1916 г.: [в 2-х ч.] / [ЦК ПНС]. — Пг.: 1916. — 255 с.
• 15. Pearson R. The Russian moderates and the crisis of Tsarism, 1914;1917. L, 1977.
• 16. Riha T. Russian European. Paul Miliukov in Russian politics. Notre DameL., 1969.