Виробнича програма підприємства (на прикладі ЗАТ «Красень»)

Реферат Курсова робота Полковникова Олександра Олександровича на тему: «Виробнича програма підприємства»

Об'єкт дослідження — виробниче підприємство ЗАТ «Красень»

Метою курсової роботи є обгрунтування виробничої програми підприємства, що діє у ринкових умовах.

В роботі розглянуто сутність, зміст і призначення виробничої програми, досліджено основні її показники та обґрунтування виробничої програми підприємства виробничою потужністю; проведено дослідження виробничої програми ЗАТ «Красень».

Запропоновані заходи дозволяють виробничому підприємству збільшити випуск та реалізацію продукції.

Курсова робота виконана на основі матеріалів ЗАТ «Красень» за 2009 — 2011 роки.

Зміст Вступ Розділ 1. Зміст і призначення виробничої програми

1.1 Виробнича програма, її сутність та основні поняття

1.2 Основні показники виробничої програми

1.3 Обґрунтування виробничої програми підприємства виробничою потужністю Розділ 2. Характеристика виробничої програми підприємства ЗАТ «Красень»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства

2.2 Аналіз динаміки та структури виробничої та реалізованої продукції

2.3. Розрахунок виробничої програми Розділ 3. Удосконалення формування виробничої програми підприємства ЗАТ «Красень»

3.1 Реалізація маркетингових підходів як засіб формування оптимальної виробничої програми

3.2 Шляхи збільшення випуску та реалізації продукції на ЗАТ «Красень»

Висновки Список використаних джерел

Вступ Актуальність теми полягає в тому, що розвиток та впровадження поточного планування на вітчизняних промислових підприємствах передбачає формування відповідного інструментарію реалізації стратегічних рішень. Це потребує постійного вдосконалення методів формування виробничої програми підприємства. Якщо говорити про виробничу програму швейних підприємств, тут є низка особливостей, які обов’язково необхідно враховувати в процесі поточного планування. По-перше, це надзвичайно широкий асортимент продукції; по-друге, динамічність кон’юнктури на ринку, що обумовлено постійною зміною смаків, уподобань, моди; по-третє, врахування особливостей і можливостей (сировинних, трудових, географічних) регіону; по-четверте, часто виробництво швейної продукції відбувається невеликими серіями, що вимагає постійного коригування виробничої програми.

Однак, аналіз фінансово-економічного і господарського стану вітчизняних підприємств легкої промисловості показує, що серед них є такі, які не мають виробничих програм. Це є неприйнятним: якщо підприємство планує і надалі працювати і, головне, бути конкурентоспроможним, то керівництву необхідно розробити виробничу програму, оскільки підпри-ємство працює тільки за отриманими замовленнями.

Така ж проблема спостерігається і в швейній підгалузі, оскільки на сьогодні більшість підприємств працює за давальницькою схемою. У результаті, спадання виробництва швейної продукції відбулося майже за всіма основними видами. Так, на протязі 2005;2011 років обсяги виробництва одягу в Україні скоротилися в середньому на 41%. Зважаючи на це стає зрозуміло, що розвиток галузі неможливий без застосування нових підходів до стратегічного планування і, в тому числі, формування виробничої програми на вітчизняних підприємствах легкої промисловості.

Метою курсової роботи є обгрунтування виробничої програми підприємства, що діє у ринкових умовах.

Для досягнення поставленої мети у курсовый роботі необхідно виконати ряд завдань, а саме:

— визначити сутність виробничої програми, та надати характеристику основним її поняттям;

— дослідити основні показники виробничої програми та вивчити методику їхнього розрахунку;

— обґрунтувати виробничу програму підприємства виробничою потужністю;

— дослідити практичні аспекти виробничої програми на матеріалах підприємства ЗАТ «Красень»;

— визначити основні шляхи збільшення випуску та реалізації продукції на ЗАТ «Красень».

Предметом курсовоъ роботи є виробнича програма.

Об'єктом курсової роботи є виробнича програма ЗАТ «Красень».

Закрите акіцонерне товариство «Красень» — одне з підприємств легкої промисловості, яке спеціалізується на виробництві верхнього одягу: костюмів, піджаків, брюк чоловічих і жіночих з шерстяних і напівшерстяних тканин. ЗАТ «Красень» працює на вітчизняний ринок і на контрактній основі з зарубіжними країнами по виготовленню продукції з давальницької сировини.

У курсовый роботі використано методи теоретичного пошуку — для дослідження наукової проблематики; системного підходу та аналізу; графічний — для наочного представлення результатів оцінки комерційної діяльності. Усі розрахунки виконано за допомогою MS Excel.

Інформаційними джерелами курсової роботи є науково-методична література, навчальні посібники, законодавство України, матеріали ЗАТ «Красень».

Розділ 1. Зміст і призначення виробничої програми

1.1 Виробнича програма, її сутність та основні поняття Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

У літературі останніх років, в т. ч. спеціальній, найчастіше виробничу програму визначають як один із розділів стратегічного плану підприємства, який містить заплановані об'єми виробництва у натуральному і вартісному вираженні. У такому випадку основою для формування виробничої програми є стратегічний план діяльності підприємства, який розроблений за результатами вивчення кон’юнктури ринку і збуту продукції у відповідності з галузевою належністю підприємства [14, c. 20]. Дане твердження достатньо повно відображає суть виробничої програми підприємства в сучасних умовах господарювання. Хоча на цей рахунок існують і інші точки зору.

Так, Г. Савицька вважає, що при формуванні виробничої програми підприємство повинно враховувати, з однієї сторони, попит на даний вид продукції, а з іншої - найбільш ефективно використовувати трудові, технічні, технологічні та ін. наявні ресурси [3, c.11]. Вчені М. Алексєєва і М. Бухалков [5, c. 24] під виробничою програмою підприємства розуміють план виробництва і реалізації продукції. І. Сергеєв [15, c. 16] вважає виробничу програму основою плану продажів. На нашу думку, такі тлумачення виробничої програми звужують її суть в умовах ринкової економіки.

Об'єми виробництва і реалізації продукції є взаємопов'язаними показниками. В умовах обмежених можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається об'єм виробництва продукції. Але в процесі насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає об'єм продажів, а навпаки, можливий об'єм продажів є основою розробки виробничої програми.

З позиції М. Каргополова, якщо встановлювати виробничу програму виходячи тільки з потреб, вона може залишитися незабезпеченою можливостями виробництва, а, відповідно, нереалізованою. Якщо ж її розробляти тільки за можливостями виробництва, можуть залишитися незадоволеними певні потреби.

Отже, виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок [4, c. 26].

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

— правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;

— повного ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

— обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й організації виробництва;

— підвищення економічної ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку;

— заходів з охорони природи;

— фінансового [9, c. 36−38].

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

— характеристика пропонованої продукції;

— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

— стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

— на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (угоди на постачання певних видів продукції;

— державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

— державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

— портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв’язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

— частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

1.2 Основні показники виробничої програми Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою й асортиментом.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент — це різновидність виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів.

На основі виробничої програми в натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну, валову продукцію у порівнюваних цінах, товарну і реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Отже, обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

ОВ = ОП — Зп + Зк, (1.1)

де ОВ — обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП — обсяг поставок у натуральних одиницях;

Зп — запаси продукції на складі на початок планового року у натуральних одиницях [14, c. 62];

Зк — запаси продукції на складі на кінець планового року у натуральних одиницях.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція. Вона включає до свого складу всю виготовлену в плановому або попередньому періодах продукцію, що відповідає стандартам, технічним умовам, прийнята у ВТК, упакована і підготовлена до реалізації:

ТП = ГП + Н + Пп. х + Тн. с + Рк. б + Пд. г + Рс. к, (1.2)

де ТП — товарна продукція; ГП — готова продукція;

Н — напівфабрикати, які поставляються на сторону;

Пп.х — послуги промислового характеру;

Тн.с — товари народного споживання;

Рк.б — роботи з капітального будівництва, які виконуються власниками;

Пд.г— продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації «на сторону» ;

Рс.к — середні та капітальні ремонти, що виконуються власними силами.

Товарна продукція оцінюється в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування) [15, c. 63−64].

Наступним показником виробничої програми є валова продукція, що включає до свого складу всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності:

ВП = ТП — (НЗВп — НЗВ к) — (Іп — Ік), (1.3)

де ВП — валова продукція;

НЗВп — вартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду;

НЗВк— вартість залишків незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

Іп — вартість інструменту для власних потреб на початок планового періоду;

Ік — вартість інструменту для власних потреб на кінець планового періоду.

Це найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію можна також обчислити за такою формулою:

ВП = ВО — ВЗО, (1.4)

де ВО — валовий оборот підприємства;

ВЗО — внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валовий оборот підприємства — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот — це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині його для подальшої переробки [1, c. 67].

Вимірюється валова продукція в діючих оптових цінах, за собівартістю та в нормо-годинах. За показником валової продукції визначається потреба в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, необхідних для виконання виробничої програми. Валові показники мають істотний недолік, що спотворює об'єктивну оцінку роботи підприємства: у них враховуються витрати минулої праці (матеріальні витрати й амортизація), що призводить до повторного розрахунку.

Важливе значення для аналізу виробничої програми має показник незавершеного виробництва у вартісному виразі:

НЗВ = Кв * С * Тц * Кн. д/Д, (1.5)

де НЗВ — величина незавершеного виробництва;

Кв — кількість виробів;

С — собівартість одного виробу;

Тц — тривалість циклу виготовлення одного виробу;

Кн. в — коефіцієнт наростання витрат при виготовленні виробу;

Д — кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Коефіцієнт наростання витрат при виготовлені виробу розраховується:

Кн.з = (М +0,5С) / С, (1.6)

Кн.з = (Со + 0,5С) / (Со-С1), (1.7)

де М — сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу;

С — собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат;

Со — одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції;

Сі — поточні витрати на виготовлення продукції.

Незавершене виробництво — це продукція, яка перебуває на різних проміжних стадіях виробничого циклу. Вона включає надходження матеріалів зі складу в цех та їх перебування у виробничому процесі до моменту здачі виробів на склад готової продукції. Значить, до незавершеного виробництва належать предмети праці, які знаходяться в процесі транспортування, а також напівфабрикати на цехових складах. Розміри незавершеного виробництва залежать від обсягів виробництва продукції, тривалості виробничого циклу тощо [15, c. 69].

Обсяг реалізованої продукції включає вартість усіх готових виробів, що були поставлені покупцям і оплачені ними, та вартість інших виконаних робіт, котрі входять в товарну продукцію:

РП = ТП + (Злп — Злк) + (ВЗлп — ЗЗлк), (1.8)

де РП — реалізована продукція;

Злп — залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Злк — залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

ВЗлп — залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав на початок планового року;

ЗЗлк — залишки продукції на відповідальному зберіганні у покупців на кінець планового року.

Вартість робіт непромислового характеру до обсягу реалізації не входить. Обсяг реалізованої продукції вимірюється в діючих оптових цінах підприємства, а при розрахунку прибутку від реалізації — також за собівартістю. Цей показник враховує результати реалізаційної діяльності. Тому він мас особливе значення в умовах ринку і є основним при визначенні показників фінансового плану (прибутку, потреби в оборотних засобах).

Обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання плану поставок розраховують, як вартість реалізованої продукції за вирахуванням вартості недопоставленої продукції [1, c. 71−74].

Обсяг чистої продукції підприємства обчислюють за формулою:

ЧП = ТП — (Мв + А), (1.9)

де ЧП — чиста продукція підприємства;

Мв — матеріальні витрати на виробництво продукції;

А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, чиста продукція — це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість.

Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Ще одним показником, близьким за своїм значенням до чистої продукції, є умовно чиста продукція:

УЧП = ЧП +А, (1.10)

де, А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період.

Отже, на відміну від чистої продукції, умовно чиста продукція включає амортизаційні відрахування.

Інколи застосовуються при розробці виробничої програми наступні показники:

— нормативна вартість обробки;

— нормативна заробітна платня;

— нормативна чиста продукція.

Найбільший інтерес серед цих додаткових показників представляє нормативна вартість обробітку, яка одержується як добуток показника нормативної вартості обробітку одного виробу і-го виду і кількості виготовлених виробів і-го виду [1, c. 71].

Аналіз виробничої програми проводиться за динамікою обсягу випуску продукції, за номенклатурою й асортиментом, ритмічністю роботи підприємства, якістю продукції, резервах росту виробництва.

Найбільш важливими та узагальнюючими показниками серед виїдена ведених є показники обсягу випуску та реалізації продукції. За динамікою обсягу випуску продукції аналіз здійснюється так:

ОВ = (ОВф/ ОВп) *100%, (1.11)

де ОВф — фактичний обсяг випуску продукції;

ОВп — плановий обсяг випуску продукції.

Аналогічно аналізується обсяг реалізованої продукції:

ОР = (ОРф / ОРп) * 100%, (1.12)

де ОРф — фактичний обсяг реалізації продукції;

ОРп — плановий обсяг реалізації продукції.

Взагалі, за вищенаведеними показниками аналіз проводиться зіставленням їх фактичних і планових величин.

1.3 Обгрунтування виробничої програми підприємства виробничою потужністю Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших факторів.

Отже, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів [6, c. 37].

По суті, виробнича потужність — це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

— обґрунтування планового випуску продукції;

— виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

— складання балансу потужностей;

— визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

— оцінки потреби в кадрах;

— економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

— виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

— склад і кількісні величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових закладах, резервного обладнання);

— техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

— норми працемісткості деталей, виробів;

— прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

— показники кооперування [18, c. 38].

Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Для одиничного та дрібносерійного виробництва розрахунок виконується так:

Для розрахунку виробничої потужності масового виробництва можна застосувати наступну формулу:

ВППод = (ПЦ * ФЧРа) / (ПВ * ТЦ), (1.13)

де ВППод— виробнича потужність одиничного або дрібносерійного виробництва;

ПЦ — площа цеху;

ФЧРд—дійсний фонд часу роботи;

ПВ — площа виробу;

ТЦ — тривалість циклу збирання виробу.

Виробнича потужність для серійного виробництва розраховується так:

Вепс = Форд / ТЦ * Кс, (1.14)

де ВППс — виробнича потужність серійного виробництва;

Кс — кількість стендів.

ВППм = ФЧР, а / Тпл, (1.15)

де ВППм — виробнича потужність масового виробництва;

Тп.л — такт потокової лінії (час збирання одного виробу на потоковій лінії).

В балансах виробничої потужності кінцевим розрахунком с величина виробничої потужності на початок періоду, яка розраховується виходячи з величини виробничої потужності на початок планового періоду 3 урахуванням вводу и вибуття потужностей:

ВПП вих. = ВПП вх + ВППот. з +ВППр.п ± ВППп. а — ВППвиб, (1.16)

де ВППвих — вихідне потужність підприємства;

ВППвх — вхідна потужність підприємства;

ВППот.з— збільшення потужності протягом розрахункового періоду, що відбулося завдяки здійсненню організаційно-технічних заходів;

ВППр.п — нарощування потужності завдяки проведенню реконструкції або розширення підприємства;

ВППп.а — збільшення або зменшення потужності, яке відбулося через зміни у номенклатурі та асортименті виробленої продукції;

ВППвиб — зменшення потужності, що відбулося через вибуття обладнання, яке фізично та морально застаріло [18, c. 34].

Важливим показником, що застосовується при аналізі роботи підприємства є середньорічна виробнича потужність, яка обчислюються за такою формулою:

ВППс/р = ВППвх +ВППвив * (Мк/12) — ВППвиб*((12 — Мк) /12), (1.17)

де ВППс/р — середньорічна виробнича потужність;

ВППвив — виведена за плановий період виробнича потужність;

Мк — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Слід зауважити, що від рівня використання виробничої потужності підприємства (максимально можливого обсягу випуску продукції при встановленій величині виробничих фондів та організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції:

ОВ = ВПП * Квик, (1.18)

де ВПП — виробнича потужність підприємства;

Квик — коефіцієнт використання виробничої потужності.

Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, за показниками потужності провідних цехів основного виробництва, в свою чергу потужність провідних цехів — за показниками потужності провідних дільниць, а потужність останніх за даними пропускної здатності провідного обладнання [18, c. 102].

Отже, розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На основі максимальної виробничої потужності плануються обсяги випуску продукції складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.

Розділ 2. Характеристика виробничої програми підприємства ЗАТ «Красень»

2.1 Характеристика господарської діяльності підприємства Закрите акцiонерне товариство «Красень» знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Декабристiв, 49.

Код за ЕДРПОУ 309 967.

Юридична адреса: м. Херсон, вул. Декабристiв, 49, фактична та ж сама.

Дата державної реєстрацiї: 10 серпня 1998р. № 2880.

Основними видами діяльності підприємства за статутом є:

— виготовлення товарiв народного споживання,

— пошив одягу будь-якого асортименту,

— пошив виконання дилерської, консигнацiйної агенської, посередницької дiяльностi,

— ведення наукової та науково-технiчної дiяльностi з метою створення та впровадження нових технологiй,

— створення торговельної мережi для реалiзацiї своєї продукцiї,

— створення об'єктiв сервiсного обслуговування членiв ЗАТ та населення,

— виконання iнших видiв дiяльностi не заборонених чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки у банку, печатку і штамп з власним найменуванням, фірмовий знак, зареєстровані у встановленому законом порядку. Акціонерне товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України та статутом. ЗАТ «Красень» може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, та філії, представництва відповідно до чинного законодавства України.

Для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд в розмірі 627 730,0 грн., який подiлено на 2 510 920 простих іменних акцій.

В зв’язку із розвитком ЗЕД підприємство активно працює по давальницькій схемі.

ЗАТ «Красень» має два магазини: у місті Херсоні «Делон» та магазин у Новій Каховці, які займаються реалізацією продукції, а також вивчають попит покупців на товари, які виготовляє підприємство. Фірменний магазин «Делон» зайняв перше місце на конкурсі кращих фірменних магазинів Херсонщини, нагороджений дипломом за участь у національній виставці «Сорочинський ярмарок», дипломом за участь у виставці в місті Києві, де була представлена Херсонська область.

На підприємстві використовуються кращі сучасні технології виготовлення одягу, автоматизовано настилання полотен тканин та розкрій деталей костюма, впроваджуються нові види технологічної обробки продукції, покращилась характеристика технологічного пару щодо технологічної економічності.

Удосконалюються процеси волого-теплової обробки. Для зберігання високої якості виробів змонтовано конвеєр на складі готової продукції.

За останні роки на підприємстві впроваджено ряд засобів, направлених на збільшення обсягів виробництва, покращання якості продукції, умов праці шляхом придбання сучасного модернізованого обладнання за рахунок коштів підприємства.

Основний асортимент виробів, які шиються на фабриці - це легкий асортимент; блуза; сукня; спідниця; брюки; комбінезони; жилетки; плаття та ін.

Середньомісячний обсяг продукції, що випускається складає 250 — 340 тис. шт. в залежності від асортименту.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід, вищу або середню-технічну освіту. Головне завдання керівництва фабрики заключається в пошуку партнерів для співпраці, оперативного розмитнення і замитнення продукції, якісного пошиву. Щоб ефективно працювало підприємство необхідно мати кваліфікованих працівників, які б могли правильно організувати діяльність роботи на підприємстві.

Весь персонал підприємства поділяється на:

— промислововиробничий — це працівники, які зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (робітники основні і допоміжні, робітники обслуговуючого виробництва, працівники науководослідних підрозділів, лабораторій, складів та охорони);

— непромисловий — це працівники, які не зв’язані з процесами промислового виробництва, але сприяють цьому (житловокомунальні працівники, робітники дитячих садків, амбулаторій, клуби, бібліотеки і т. д.).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

— висококваліфіковані робітники — виконують особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і накладка обладнання, виготовлення швейних виробів);

— кваліфіковані робітники — виконують складні роботи;

— малокваліфіковані робітники — виконують накладні роботи;

— некваліфіковані робітники — виконують допоміжні та обслуговуючі роботи.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід роботи, вищу або середню-технічну освіту.

Управління підприємством веде голова правління, йому безпосередньо підпорядковуються:

— інженер по техніці безпеки;

— начальник відділу технічного контролю;

— заступник голови правління по виробництву (бригади, швейні цехи, розкрійно-підготовчі дільниці);

— заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв’язках (відділ збуту і постачання);

— заступник голови правління по економіці та загальних питаннях;

— відділ кадрів.

Всі підрозділи пов’язані між собою. Кожному заступникові підпорядковуються відділи, які ділять між собою основні види діяльності. Виробничий процес підприємства грунтується на базі укладених зовнішньоекономічних контрактів з іноземними замовниками за схемою давальницької сировини.

Загальна площа виробничих потоків основної продукції, яких на фабриці нараховується 7, складає - 1139,1 кв/м (без розкрійно-підготовчого, експлуатаційного цехів). Чотири потоки функціонують в дві зміни, три — в одну зміну.

На ЗАТ «Красень» нараховується 390 одиниць обладнання (крім прасувальних устаткувань), в тому числі швейних машин імпортного виробництва — 189 одиниць. Це наступне обладнання:

— вітчизняні машини 97-го класу (універсальні) і 51-го класу (спеціалізовані - «оверлог») — 166 одиниць;

— швейні універсальні машини фірми «DUERKOPP» (Німеччина);

— швейні спеціалізовані машини фірми «JUKI» (Японія) — 67 одиниць.

Частка обладнання строком експлуатації до 5-ти років, складає 43%. Крім того, підприємство налічує 9 прасувальних установок фірми «VAIT» (Німеччина), строком експлуатації до 5-ти років.

Головними замовниками підприємства є:

— «NV DELTEX» (Німеччина);

— «ХЕКО Беклейд» (Німеччина);

— «ЛОУ — ЛЕВІ» (Німеччина);

— «ЕКОМ» (Німеччина).

Вище зазначені компанії - замовники є одночасно і постачальниками сировини для виробництва готової продукції. Кожне замовлення на виготовлення швейних виробів супроводжується окремою специфікою та технічною схемою пероробки давальницької сировини.

Таблиця 2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства ЗАТ «Красень» за 2009 — 2011 рр., тис.грн.

Підприємство ЗАТ «Красень» неодноразово нагороджувалось європризами. За результатами табл. 2.1 ми бачимо, що у 2010 р. порівняно з 2009 р. об'єми реалізації продукції по контрактам підприємства знизилися на 25% або на 3465 тис.грн. Таким чином, підприємство виготовило і реалізувало продукції у 2009 р. на 13 831 тис.грн., а у 2010 р. — на 10 366 тис.грн. Дане зниження пов’язано зі зменшенням кількості замовлень по контрактам з зарубіжними партнерами. Проте вже у 2011 р. спостерігається ріст виручки на 1456 тис.грн., що становить 12,3% від 2010 р. Підприємство починає збільшувати об'єми виробництва.

2.2 Аналіз динаміки та структури виробничої та реалізованої продукції

Для аналізу виробничої та реалізованої продукції скористаємося звітом про фінансові результати підприємства за 2009;2011 рр. На рисунку 2.1 подано об'єми реалізації продукції підприємства.

Рис. 2.1. Обсяги реалізації продукції ЗАТ «Красень» у 2009 — 2011 рр., тис.грн.

Як бачимо за даними рисунку 2.1, у 2010 р. порівняно з 2009 р. відбулося різке зниження об'ємі виробництва одягу. Спад склав 10 366−13 831=3465 тис.грн. або 25,1%. У 2011 р. об'єми виробництва зросли на 1456 тис.грн. або 13%, проте вони не досягли рівня 2009 р.

Таким чином, підприємству необхідно ще деякий час для досягнення до кризових показників виробництва.

За даними рисунку 2.2 бачимо, що у структурі реалізації продукції підприємства постійно переважає одяг для жінок.

Рис. 2.2. Структура реалізації продукції ЗАТ «Красень» у 2009 — 2011 рр., тис.грн.

Рис. 2.3. Структура асортименту одягу для жінок ЗАТ «Красень», %

У структурі асортименту одягу для жінок переважають плаття різних моделей, що становить 24,1% віз загального асортименту підприємства. Пальто становлять лише 12,7%.

У структурі асортименту одягу для чоловіків переважають брюки різних фасові - 26,2% та жакети — 22,0%.

Таким чином, зниження обсягів реалізації продукції підприємства на пряму залежить від кількості підписаних контрактів. зменшення кількості яких призвело до отримання підприємством прибутків у 2010 та 2011 роках.

Рис. 2.4. Структура асортименту одягу для чоловіків ЗАТ «Красень», %

Рис. 2.5. Аналіз асортименту ЗАТ «Красень» за контрактом з «ЕКОМ» у 2011 р.

Згідно заключного контракту ЗАТ «Красень» з німецькою компанією «ЕКОМ», протягом 2011 р. виготовлено 318,5 тис.од. жіночих жакетів різного асортименту та модифікації на загальну суму 5860,4 тис.грн. на умовах давальницької сировини.

Проведено аналіз асортименту продукції, виготовленої за контрактом протягом 2011 р.

Таблиця 2.2 Аналіз асортименту ЗАТ «Красень» за контрактом з «ЕКОМ» у 2011 р.

Як бачимо, найбільш популярними є жіночі жакети класичного покрою та жакети на жакети на одному ґудзику. Замовники підприємства ЗАТ «Красень» постійно проводять опитування серед споживачів стосовно їхніх уподобань, — це відображається й на структурі асортименту замовлень.

Таким чином, асортимент жіночих жакетів за контрактом з німецькою компанією «ЕКОМ» не є глибоким та складається з 8 товарних позицій. Наібйльшу питому вагу займають класичні моделі жіночого жакету та на одному ґудзику.

Оскільки підприємство ЗАТ «Красень» працює на давальницькій сировині виключно за контрактами та відразу відгружає замовнику усю виготовленю продукцію, відповідно підприємство не має залишків готової продукції на складах та не формує їхній резерв. Таким чином, підприємство реалізує усю виготовлену продукцію.

2.3 Розрахунок виробничої програми План виробництва продукції є вихідним та головним розділом річного плану розвитку підприємства ЗАТ «Красень» та містить завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період.

План виробництва пов’язаний із головною задачею по задовільненню потреб споживачів. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у необхідній кількості, необхідного асортименту та якості.

Виготовлення та поставка продукції підприємством ЗАТ «Красень» має за свою мету ритмічне виконання угод та забов’язань по виробництву та поставкам продукції за обсягом, якості, асортименту у встановленні терміни та з оптимальним виробничим циклом.

Виробнича програма ЗАТ «Красень» є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науковообгрунтованих планів по собівартості, прибутку та рентабельності. Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей.

План виробництва продукції ЗАТ «Красень» містить наступні підрозділи:

— планування обсягів виробництва продукції у натуральному вираженні;

— планування виробництва у кошторисному вираженні;

— планування підвищення якості продукції;

— баланс виробничих потужностей.

Вихідними даними для розробки плану продукції ЗАТ «Красень» є:

— перспективний план економічного та соціального розвитку підприємства;

— заходи по підвищенню ефективності виробництва та приросту виробничих потужностей;

— угоди про поставку продукції, данні від підприємств-замовників цієї продукції та відомості про попит на неї.

Підприємство ЗАТ «Красень» визначає обсяг надходження товарів, виходячи тільки з укладених угод на поставку виробів.

Проведемо аналіз виробничої програми ЗАТ «Красень» по контракту з німецькою компанією «ЕКОМ» на виробництво жакету жіночого протягом 2012 р. у кількості 318,5 тис.од.

Таблиця 2.3 Розрахунок обсягу виробництва швейних виробів ЗАТ «Красень»

Асортимент випускаємої продукції, потужність потоку у зміну та кількість потоків визначаємо за даннимн технологічного розрахунку.

Кількість змін — двухзмінний режим праці.

Кількість робочих днів у році (Д р.) розраховується шляхом віднімання з числа календарних днів (Д к.) вихідних (Д в.), святкових (Д с.) та днів відпустки (Д відп.).

Др. = Дк.-Дв.-Дс.-Двідп Річний випуск продукції по цеху (П річ.) розраховується шляхом помноження потужності потока у зміну (Ппот.) на кількість змін (n зм.), на кількість потоків у цеху (Кпот.) та на кількість робочих днів у році (Дроб.).

П річ. = П пот. * п зм. * К пот. * Др.

П річ. = 316 * 2 * 2 * 252 / 1000 = 318,5

Таблиця 2.4 Розрахунок обсягу виробництва ЗАТ «Красень» по вартості обробки

Товарна продукція по собівартості (ТП соб.) розраховується шляхом помноження вартості надання послуг по пошиву продукцій на основі давальницької сировини (С) на річній випуск продукції по цеху (П річ.).

Таблиця 2.5 Розрахунок товарної продукції ЗАТ «Красень»

Вартість обсягу виробництва (В ов.) розраховується шляхом помноження річної потужності цеху (П річ.) на вартість обробки одиниці виробу (В од.).

В ов. = П річ. * В од.,

ТП соб. = С опт. * П річ.,

В ов = 318,5 *18.40 = 5860,4 тис.грн.,

ТП соб. = 318,5 * 15,5 = 4936,75 тис.грн.

Товарна продукція у цінах контракту (ТП контр.) розраховується шляхом помноження контрактної ціни (Ц контр.) на річний випуск продукції по цеху (П річ.).

ТП контр. = Ц контр. * П річ.

ТП контр. = 318,5 * 18,4 = 5860,4 тис.грн.

Отже, вартість контракту становить 5860,4 тис.грн., відповідно до якого підприємство отримає 923,65 тис.грн. доходу.

Розділ 3. Удосконалення формування виробничої програми підприємства ЗАТ «Красень»

3.1 Реалізація маркетингових підходів як засіб формування оптимальної виробничої програми Становлення ринково орієнтованої системи господарювання та розвиток досконалих конкурентних відносин між її суб'єктами в Україні вимагають впровадження одночасно керівного і керованого організаційно-економічного механізму, здатного забезпечити стабільне ефективне високоприбуткове функціонування найважливіших структурних одиниць — промислових підприємств — та мобільно інтенсифікувати відтворювальні процеси як на локальному, так і на глобальному рівнях.

Отже, на практиці для ЗАТ «Красень» важливо знайти дійові напрямки підвищення ефективності функціонування підприємства. Для розв’язання цього завдання певного значення набуває класифікація чинників його зростання. Взагалі всі чинники підвищення ефективності функціонування ЗАТ «Красень» зводяться до трьох напрямків:

— управління витратами і ресурсами;

— напрямки розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності;

— напрямки удосконалення системи управління підприємством та всіма видами його діяльності.

До першої групи мобілізації чинників можна віднести такі заходи щодо підвищення поточної виробничої діяльності ЗАТ «Красень»:

— зростання продуктивності праці, зменшення зарплатоємності виготовлення продукції (тобто економія витрат живої праці);

— зниження загальної ресурсомісткості виробництва (зменшення енергоємності, фондомісткості, матеріаломісткості тощо).

Все спонукає підприємство до раціонального використання природно-сировинних ресурсів.

Активна мобілізація вказаних факторів передбачає здійснення заходів, як:

— прискорення впровадження результатів науково-технічного та організаційного прогресу в практику діяльності підприємства;

— удосконалення організаційної та виробничої систем управління, форм і методів організації діяльності для забезпечення їх вимогам сучасності.

Всі визначені напрямки представляють другий напрям мобілізації факторів підвищення ефективності господарювання ЗАТ «Красень».

Але найважливішою значення набувають чинники, визначені третьою групою, оскільки їх мобілізація передбачає визначення місця реалізації в системі управління діяльністю. Тут доцільно розглядати внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Адже факторами внутрішнього середовища можливо оперувати на рівні підприємства, а от зовнішніми факторами середовища неможливо, оскільки вони потребують зазвичай суттєвих структурних зрушень, розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів для забезпечення належних передумов функціонування підприємства, і взагалі - удосконалення та розробки дієвих державних економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

Наступним напрямом для ЗАТ «Красень» є використання маркетингу як засобу формування раціональної виробничої програми, оперативного реагування на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції.

Система маркетингу передбачає вирішення наступних завдань:

— комплексне вивчення ринку;

— виявлення потенційного попиту і незадоволених потреб;

— планування товарного асортименту і цін;

— розробка заходів для найбільш повного задоволення існуючого попиту;

— планування і здійснення збуту;

— розробка заходів щодо вдосконалення управління і організація виробництва".

Ці завдання у системі маркетингу ЗАТ «Красень» можливо реалізувати за допомогою маркетингових досліджень. Адже на основі отриманої інформації можна комплексно, всесторонньо проаналізувати ситуацію на ринку, пристосуватись виробнику до вимог та запитів споживача і, разом із тим, активно впливати на формування попиту та потреб і на ринкову ситуацію в цілому.

Систему маркетингу передусім розглядають як концепцію, тобто комплекс поглядів на управління підприємством в умовах конкурентної економіки, в основі якого лежить інформація про вимоги і вподобання споживачів та особливості розвитку ринку. Маркетинг є тим засобом, який дає змогу підприємству задовольняти потреби споживача і забезпечити собі отримання певної вигоди, передусім, у вигляді прибутку. Крім цього систему маркетингу розглядають і як ідеологію поведінки. Тобто як комплекс рекомендацій, які розробляються та втілюються підприємством для забезпечення конкурентоспроможності шляхом максимального пристосу-вання власної діяльності в цілому, та продукції, що виробляється чи послуг, що надаються до вимог конкретного споживача та ринку з метою забезпечення успіху власної діяльності, шляхом збільшення прибутку, зменшення невизначеності.

Таким чином, система маркетингу ЗАТ «Красень» є цілісною системою, яка повинна складатися із сукупності складових елементів, взаємодія яких викликає появу нових, інтегральних властивостей.

Значна сукупність елементів системи здійснює неабиякий вплив на результативність і ефективність діяльності підприємств в ринкових умовах. Вивчення цих елементів сприятиме досягненню максимально позитивного рівня задоволення у споживачів. Основними в цій системі мають бути маркетингові дослідження, так як вони виступають підґрунтям для забезпечення високої організованості. Як наслідок, чим вищою є організованість системи, її внутрішнє середовище, тим краще вона адаптується до мінливих чинників зовнішнього середовища, з однієї сторони, а з іншої - більш активно впливає на ці чинники. Найважливішим серед цих чинників виступає споживач.

Маркетингові дослідження дозволяють керуючим органам отримувати різнобічну інформацію про керовані об'єкти, якими можуть бути будь-які елементи маркетингового середовища. Вони сигналізують про негаразди або ж переваги в окремих частинах ринкового механізму управління, вказуючи напрямки зворотного зв’язку — керованих розв’язків.

Необхідність маркетингових досліджень пояснюється тим, що вони дозволяють отримати необхідну інформацію про ринок в цілому і про його окремі елементи для забезпечення ефективності ринкової діяльності суб'єктів господарювання шляхом розробки виваженого плану дій.

Роль маркетингових досліджень полягає у формуванні інформаційної бази для здійснення ефективного управління діяльністю суб'єктів господарювання в ринкових умовах господарювання.

Метою маркетингових досліджень ЗАТ «Красень» повинно стати визначення та вивчення маркетингових проблем і ринкових можливостей, підтвердження правильності обраної стратегії, завоювання стабільних конкурентних позицій на ринку, зменшення ризику та збільшення шансів на результативний успіх всієї маркетингової діяльності у конкретному просторовому та часовому вимірі. Кожну проблему і можливість потрібно оцінити з точки зору її відповідності стратегії, наявним ресурсам та потенціалу підприємства.

Головним завданням маркетингових досліджень ЗАТ «Красень» повинна бути оцінка інформаційної потреби і забезпечення керівництва точною, надійною, обґрунтованою, своєчасною інформацією, яка віддзеркалює ринковий розвиток.

Для просування товару ЗАТ «Красень» потрібно проводити рекламні компанії в засобах масової інформації, в спеціалізованих виданнях. Крім того в рекламних компаніях потрібно враховувати інтереси конкретного покупця, а також широко застосовувати адресну рекламу.

Перед маркетинговими комунікаціями ЗАТ «Красень». з позиції збутової діяльності ставляться такі основні завдання: підвищення ефективності збуту через зростання обсягу продажу, створення бренду і його підтримання, завоювання нових ринків, інформування потенційних покупців і підвищення їх лояльності до підприємства. Виконання цих завдань у будь-якому разі впливає на зростання обсягу продажу або на даний момент, або в перспективі.

На основі виявлених тенденцій побудуємо модель оптимізації збутової діяльності ЗАТ «Красень» (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Модель оптимізації збутової діяльності

Розповсюдження продукції і маркетингові комунікації є паралельними етапами. Це потрібно робити разом. Дослідження показують, що не завжди після першої покупки споживач стає лояльним до торгової марки. Як уже зазначалося, основними чинниками лояльності виступають ціна і якість. Тому модель оптимізації збуту повинна включати управління якістю продукції. Таке комплексне поєднання забезпечить зростання обсягів збуту, що вигідно торгівлі та виробнику.

Основними чинниками оптимізації дистрибуційної системи ЗАТ «Красень» повинні стати: наявність продукції підприємства у максимально можливій кількості торгових точок; обов’язкове впровадження маркетингових комунікацій з метою стимулювання першої і повторних покупок споживача; інтеграція системи управління якістю. Результатом є зацікавленість роздрібних торговців у співпраці із виробником і отримання максимального збутового ефекту.

Потужним механізмом ефективного управління збутовою діяльністю є моделювання поведінки споживачів, яке здійснюється на основі проведення маркетингових і соціологічних досліджень. Основними чинниками купівлі фармацевтичного препарату закордонного виробництва є цінова стратегія, асортимент і якість продукції, конкретна торгова марка.

Отже, на поведінку споживача основний вплив мають наявність інформації про конкретну торгову марку, ціну та якість. Тому при розробленні заходів впливу на поведінку споживача провідне місце займають якість роботи збутових підрозділів і ефективні маркетингові комунікації.

Для ефективної дії на споживача ЗАТ «Красень» потрібне вживання особливих методів. Звичайно саме на стимулювання покладається задача пошуку прийомів, відповідних кожній стадії в процесі збуту.

3.2 Шляхи збільшення випуску та реалізації продукції на ЗАТ «Красень»

Діючи в умовах нестабільного середовища ринкової економіки, підприємство ЗАТ «Красень» може досягти успіху в бізнесі тільки тоді, коли йому вдається передбачати зміни і відповідно вживати запобіжні адаптивні заходи щодо них.

Таким чином, ЗАТ «Красень» потребує власної комплексної стратегії, яка забезпечуватиме йому всебічний розвиток.

Формування товарно-ринкової стратегії повинно пройти декілька етапів.