Соціально-побутові пісні с. 3агайпіль

Реферат на тему:

Соціально-побутові пісні с.3агайпіль.

ЗМІСТ

План.

Відгук про роботу та рецензія

Вступ Основна частина Висновок Додатки.

План

1. 1.Історія розвитку соціально-побутових пісень.

2. 2.Класифікація соціально-побутових пісень.

а) Козацькі пісні.

б) Чумацькі пісні.

в) Ремісницькі пісні.

г) Солдатські та рекрутські пісні.

д) Жовнірські пісні.

е) Емігрантські пісні.

є) Тюремно-каторжанські пісні.

1. 3.Узагальнення.

Вступ Здавна українська усна народна творчість була предметом захоплення в інших народів. Одразу виникало питання, звідки такий, віками поневолений і мордований народ бере сили для боротьби за своє щастя, за майбутнє своїх дітей без жорстоких зазіхань, інших.

Українська народна пісня … Можна довго розповідати про її чарівність і неповторність, але найважливішим є те, що вона відображає життя народу.

У рідному слові бринить душа мого народу. Вона найбільша наша духовна коштовність. Що ж без мови народ? Не важко здогадатися, що без неї народ не може існувати. У мові він являє світові все найцінніше, набуте працею і розумом, передає з покоління і покоління культуру, звичаї і життєвий досвід. Багато зусиль поклали до цього Г. С. Сковорода, І.П. Котляревський, Г. Ф.Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, Т. Шевченко, Л. Українка, М. Коцюбинський, А. Малишко, П. Тичина, М. Рильсьикй, В. Симоненко, О. Довженко та багато інших письменників.

Вони робили все можливе для збереження і розвитку рідної мови.

А скільки же наше слово було ув’язнене у темній тюрмі забуття, та завжди знаходилися люди, які не цуралися його, які ладні були піти на будь-які духовні та фізичні жертви заради своєї мови й Батьківщини, а скільки загинуло, доводячи іншим, що вони повинні пишатися рідною мовою.

Тяжкі випробовування довелося пройти українському слову. Протягом трьох століть було проголошено десятки державних актів і постанов як з боку царської влади, так і з боку радянської, які мали лише одну мету — обмежати, заборонити і знищити українську культуру і мову, українську пісню.

Після цих далеких років, зараз, коли наша держава отримала незалежність, а українська мова державний статус, ми не маємо права забувати рідне слово, повинні розмовляти мовою своїх прадідів, бо саме вона — найдорожчий наш скарб, що залишився від минулих століть.

Третє вересня Класна робота Словниковий диктант Споконвіку, з усіх-усюд, усяка всячена, без кінця-краю, кінець кінцем, чим чином, спід споду, спідлоба, удавано хворий, суспільнонебезпечний, абсолютно сухий, світловодолікування, сліпоглухонімий, перекотиполе, зірвиголова, чорнооксамитовий, червоногарячий, солочно-білий.

Носити камінь за пазухою — мати на когось образу.

Буває, що й корова літає - здійснення наймовірних бажань.

Піймати облизня — в чомусь прорахуватися.

У світлому небі проліг ясний промінь серця.

У світлому небі, ясний промінь, ясний промінь сонця, проліг у небі.

Промінь сонця — керування, іменникове, просте Ясний промінь — узгодження, іменникове Проліг у небі - керування, просте Співати голосно — прилягання, дієслівне Заберу у тебе журбу, подарую радість і надію.

Звернемо увагу на це правило.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

На чужі ворота не роззявляй рота.

Будували монастир дуже швидко.

Співали пісні і розказували гарні вірші.

В повітрі пахло липою і м’ятою.

Зараз, на мою думку, тема української народної пісні є не дослідженою, особливо її відмінності в різних регіонах нашої країни, тому прикладу найбільших зусиль, щоб якнайглибше висвітлити ці питання і узагальнити результати своїх досліджень у висновку.

Основна частина

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава.

Слава України!

Т. Шевченко Усна народна творчість — це основа нашої безмежної багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня. Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Українська народна творчість слугувала народу для власних потреб: колискові, казки, загадки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразкиглибокоморальної поведінки. Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію пісні, думи. Ці терміни народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку.

Суспільно-побутові пісні.

Розвиток національно-суспільної свідомості, інтеграційні процеси українського народу спричинили виникнення окремої групи ліричної пісенності, в якій основне місце посідають не особисті родинні проблеми чи духовні конфлікти, а всезагальні масові суспільні явища. Це — соціально-побутові (або суспільно-побутові) ліричні пісні, в яких відбилися почуття, роздуми не окремих людей, а певних соціальних груп (козаків, чумаків, рекрутів, наймитів та ін.), викликані подіями чи обставинами суспільного життя народу, характерними рисами станового побуту.

Ці пісні виникли на основі народної традиції - виробленої віками обрядової лірики та родинно-побутової пісенності, яка передувала появі суспільно-побутових пісень. Успадкувавши деякі риси тематики та поетики тих пісенних жанрів, на основі яких вони розвинулись, ці твори синтезували в собі й нові ознаки, породжені розвитком національної свідомості, виникненням нових соціальних груп та ін. Хоча вони неоднорідні за тематикою, різняться жанровими ознаками, способом поетичного викладу, їх об'єднує виражене в них ставлення до дійсності - вони відбивають настрої та почуття певних груп народу, викликані тими чи іншими явищами суспільного життя.

Ця прикмета зближує соціально-побутові пісні з історичними. Тому тривалий час дослідники не виділяли їх в окрему групу. Але на відміну від історичних, вони не пов’язані з конкретними подіями, не згадують дійсних фактів, імен осіб, їхні герої - типові узагальнені образи козаків, чумаків, рекрутів і т. п. Крім того, в історичних піснях, що є жанром героїчного пісенного епосу, домінує епічне начало (опис самої події, вчинків героїв тощо), а у соціально-побутовій ліриці сюжетність чи подієвість майже відсутня — увага зосереджується на почуттях, переживаннях, роздумах, тобто внутрішньому психологічному стані, спричиненому певною подією чи явищем. Суспільно-побутові пісні є ліричними піснями, в яких історичне буття народу передається лише крізь призму його сприйняття загальнонародною свідомістю, виявляється в узагальнених поглядах на життєві явища з точки зору національного світосприймання, народної моралі, етики та естетики.

Козацькі пісні

Найдавнішими за походженням є козацькі пісні, які виникли у 15−16 ст. з появою козацтва. Вони найбільше увібрали в себе історичні реалії своєї доби. Маючи у своїй основі реальні факти і явища (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги і поразки козацького війська, чужинська неволя, рабство і т.п.), козацькі пісні передусім відтворюють ліричний образ козака — типового представника Запорізької Січі, відтворюють його внутрішній духовний світ, думки і почуття, зроджені різними обставинами неспокійного козацького життя, передають романтику козацької волі (навіть етимологічно: «козак» з тюркської, що озн. «вільна людина»).

До більш давньої історичної доби відносяться пісні про польову сторожу, простій козаків і пожежу в степу, про бурю на морі і потоплення турецького корабля, про сутички витязя-русича з турком чи татарином. Ці давні тексти мають багато спільних рис з героїчними колядками, тематично перегукуються з билинами і думами, історичними піснями. Але цей найдавніший пласт суспільно-побутової лірик и небагаточисленний, і навіть ті з текстів, що збереглись до нашого часу, зазнали певних впливів і нашарувань наступних історичних епох. Основна частина козацьких пісень, хоч і не позбавлена певних архаїчних рис, все ж має більш сучасний характер.

Однією з найпоширеніших тем козацьких пісень є прощання козака з рідними та його від'їзд з дому. Ці пісні завжди пройняті мотивом туги, патріотичні почуття відступають на другий план, основне місце займає смуток прощання з сім'єю, коханою дівчиною чи молодою дружиною. Картина проводжання козака до війська не позбавлена ритуальних рис: батько сідлає, а мати напуває коня, дівчина дарує весільну хустину, ворожить на дорогу, замовляє сили природи допомагати її коханому на шляху і т.п. Мотив розставання може драматизуватися проханням дівчини взяти її з собою, плачем матері за єдиним сином або ж провіщенням смерті козака.

Козацьке життя у ліричних піснях змальовано, як правило, поза межами насильницький характер. Масове примусове виселення українців з етнічних земель у Сибір, північні та східні регіони Росії на заслання та тюрми породило в українському фольклорі тюремно-каторжанські пісні. Власне це було продовженням розвитку жанрового різновиду лірики, започаткованого ще у 17−18 ст. (мається на увазі пісні про тюремне життя ватажків гайдамацько-опришківських рухів, їхню втечу з каторги і т. п.). Політичні утиски і переслідування національне свідомих українців з боку уряду царської Росії, а пізніше масові арешти 20 ст. спричинили нову хвилю розжитку тюремно-політичних (в'язнично-таборових) пісень.

Оскільки заслані на каторгу політв'язні представляли в основному інтелігенцію, то ці пісні споріднені з авторською творчістю. Серед них побутували й покладені на музику тексти поезій П. Грабовського, І. Франка, але є й анонімні твори. Вони істотно відрізняються від поширених у російському фольклорі тюремних пісень, створених у криміногенному середовищі бандитським жаргоном, де відверто з сарказмом злочинці вихваляються у скоєних злочинах, згадують привольне життя на свободі і погрожують помститися винуватцям їхнього ув’язнення (таких пісень українською мовою взагалі нема). Тюремні пісні в українському фольклорі є групою суспільно-побутової лірики, в якій окрім описів важкої тюремної недолі, каторжної праці, нелюдських знущань, домінують виразні патріотичні мотиви. Туга за домівкою, віддаленість від рідної землі переплітається з мотивом розлуки з побратимами, звучать звертання до молодих борців продовжити розпочату спільну справу. Ці пісні побутували не лише серед в’язнів, а й серед національне свідомих людей на волі (звичайно, приховано).

Українська народна пісня… В серці струною ніжності звучить мелодія кобзи, виринають з пам’яті образи славних козаків, які заради волі рідної батьківщини, віддали своє життя. Як бачимо, всі пісні відтворюють події минулого. Мені здавалось, що усна народна творчість колись прогресивніше розвивалася ніж тепер, хоча тоді умови були гіршими, та й люди були інші. Усна народна творчість — це минувшина, щось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях. Підтвердженням цього можна навести на прикладі, коли наші бабусі і ми збираємось разом гарного сонячного, літнього дня, коли в повітрі пахне ароматом трав, коли серце співає, коли є бажання зробити щось таке незвичайне, та не тільки влітку все це відчуваєш, але, здається що це пора року, яка приносить нові враження, нові почуття, новий погляд на життя у всіх по-різному. Тож, зібравшись, наші бабусі люблять згадати за минуле і спогади навіюють той настрій, ті почуття, коли хочеться співати. І вони співають, але якщо спостерігати за цим кілька разів то можна помітити, що в основному співають одні й ті ж пісні. І я подумала чи розвивається народна творчість зараз, у наші дні. Спершу я думала, що вона не розвивається, бо мені невідомі сучасні народні пісні, весь час чую тільки старі, записані багато років тому. Я просто подумала, що вони взагалі не творяться зараз, що люди, маючи старі, просто навіть не думають над розвитком народної творчості. Але ми повинні йти далі, не зупинятись на досягнутому, так потрібно пам’ятати і не забувати за минуле. Можливо, пісенна народна творчість набула інших форм, про які ми не здогадуємося? За невеличким опитуванням, я дізналась, що ми маємо велику кількість пісень, які люди залюбки співають нарівні з традиційно народними, але, на відміну від народних пісень, ці пісні мають авторів, їх творилу поети і композитори. І кожна пісня має своє життя. Найчастіше співають пісні, створені за останні 20−25 років. Наприклад:

Мамо, мамо вічна кохана Ви пробачте, що був не уважний, Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене.

І таких пісень, які співає не одне покоління багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: «Чорнобривців насіяла мати», «Сіло сонце…», «Ой летіли дикі гуси…», і т.д. Ці пісні є народними: їх співають, вони живуть і пам’яті і передаються з уст в уста надзвичайно мелодійним струменем, який змушує кров холонути в жилах людини, яка відчула енергію, життєдайну силу цього потоку. Вони є безсмертними, бо сила часу не стирає пісні з пам’яті людей.

Поважайте народну творчість — скарбницю нашої мудрості, нашої історії яку ми передамо наступним поколінням. Як казав М. гоголь, що для України народні пісні - це все! «… і поезія, і історія, і батьківські могили» .

Тема кохання актуальна в усі часи. Всі звертаються до неї, бо всіх вона зачіпає. Мені дуже подобається пісня «Цвіте терен», вона дуже гарна і саме в ній зображується тема кохання, та не тільки в ній, є безліч пісень, але мені просто хочеться навести приклад на цій пісні.

Цвіте терен.

Цвіте терен, терен цвіте, листя опадає,.

Хто в любові не знається, той горя не знає,.

А я молода дівчина тай горя зазнала Вечероньки недоїла, нічки недоспала.

Нічки недоспала, сяду край віконця.

І ще очі не дрімають, а вже сходить сонце,.

— Хоч дрімайте — не дрімайте не буду спати, Десь поїхав мій миленький, іншої шукати.

Очі, мої що ви наробили?

Кого люди обминали, того полюбили.

Любов до батьків, Вітчизни, природи, до всіх, що тебе оточують — це те найкраще, що існує в нашому житті, це те, що наповнює кожен радістю і є метою існування людини на землі. Я не можу уявити світ, в якому не було б любові, він, напевно, перетворився б тоді в страшний сон. Це почуття переповнює серце, воно приносить в цей світ яскравий промінь надії і віри. Світ без любові - це світ, наповнений хаосом і стражданнями. Постають в уяві страшні картини: безліч безпритульних дітей, похмурих людей, що прямують сірими вулицями містазамість лісів безмежні пустирі або нові будівлі, які не приносять ні радості, ні користі. Навіть від самої думки про такий світ стає моторошно, жах проходить крізь думки. Життя наповнене складними моментами, але часто цей період пережити допомагає саме любов, саме воно розкриває всю красу і велич життя.

А любов, кохання між молодими людьми. Що це? Важко говорити про те, що сам не відчув. Хтось думає, ось воно, справжнє кохання, а насправді, це може бути звичайним захопленням. Як розпізнати ці почуття? На мою думку, справжнє кохання не обов’язково повинно бути першим, не у всіх випадках це звичайно правда, знайти свою другу половину можна відразу, а можна через багато років. Любити — це не означає дивитись одне на одного, а дивитись в одну сторону.

Це почуття, яке приносить радість або горе, яке робить твоє життя прекрасним або жахливим, яке підновить до небес або на самий низ…

When love comes into the door mind flies out the window. (Коли любов заходить у двері, розум виходить крізь вікно.).

ВИСНОВОК У своїй роботі я намагалась повніше та якнайдоступніше розкрити тему усної народної творчості нашого регіону.

Хочу зазначити, що відкрила для себе безліч цікавих і корисних речей, розширила свої знання і поглибила їх завдяки дослідженню та аналізуванню різних писемних та усних джерел. Загалом я намагалася знайти відповіді на питання, що виникли в процесі ознайомлення з предметом мого реферату.

Я зробила важливий для себе висновок: сучасні культурні зміни є також певною мірою народно. Творчістюсучасні музика, книжки, які пишуться, писатимуться і вже написані, це все в майбутньому стане українською народною творчістю. І я глибоко переконана в тому, що вона житиме вічно, бо вона є наш народ, його душа, сутність і доки народ український існуватиме, доти пісня народна буде лунати в серці кожного українця.