Застосування вітагенних технологій на уроках української літератури

УДК 373.5.091.33:821.161.2

ЗАСТОСУВАННЯ ВІТАГЕННИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

вітагенний навчання література школа Актуальність обраної теми зумовлена підвищеним інтересом до застосування інтерактивних методів та використання вітагенних технологій на уроках української літератури, що допомагає учням у процесі навчання, стимулює їх до самоосвіти, а вчителям дозволяє економно використовувати час навчального процесу.

Мета нашої статті полягає у з’ясуванні особливостей застосування елементів вітагенного навчання, дослідженні специфіки викладання новели М. Коцюбинського «Intermezzo» у 10 класі в контексті досліджуваної проблеми.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української літератури в загальноосвітніх школах.

Предмет дослідження — теорія і практика застосування інтерактивних та вітагенних технологій на уроках української літератури у старшій ланці загальноосвітніх шкіл.

Згідно з особистісно-діяльним підходом до організації навчального процесу в його центрі знаходиться учень. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання за дотримання відповідних умов: створення позитивного настрою для навчання; формування відчуття рівного серед рівних; створення забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей; сприяння усвідомленню особистістю цінності колективно зроблених висновків; можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша; учитель не є засобом «похвали і покарання», а — другом, порадником, старшим товаришем [1;25]. На нашу думку, застосування елементів вітагенного навчання у поєднанні з інтерактивними технологіями забезпечують виконання усіх зазначених умов. Тому доцільно розглянути специфіку понять «вітагенні технології» та «інтерактивне навчання», що дозволить нам застосувати теоретичні надбання під час розробки завдань до урока, на якому вивчається новела М. Коцюбинського «Intermezzo».

Термін «інтерактивний» прийшов до нас із англійської і має значення «взаємодіючий». Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Дослідниками такої моделі навчання були: В. Гузєєв, А. Гін, О. Пометун, Л. Пироженко, А. Фасоля. Одні вчені трактують його як діалогове навчання: «Інтерактивний — означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання — це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня» [5; 4]. Найбільш влучною, на нашу думку, є дефініція О. Пометун: «Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…» [5; 7]. Воно передбачає фронтальну роботу учнів та роботу малими групами. Головними принципами такої роботи є: заохочення учнів до навчальної діяльності; залучення до роботи усіх учнів; самостійна розробка учнями правил виконання роботи у малих групах. Використання інтерактивних методів навчання у малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей, як: комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.д.

Статистика свідчить, що при використанні інтерактивних техгологій навчання вчителем, учні запам’ятовують 80% того, що висловлювали самі і 90% того, до чого були безпосередньо залучені [5; 9]. Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, але і його ідентифікація, що зумовлює використання інформації у повсякденному житті.

Як відомо, принцип опори на життєвий досвід учнів завжди цікавив методистів. У центрі уваги дидактики у різні історичні періоди знаходилися різні аспекти: взаємодія викладача й колектива (Я. Л. Коменський); виховальне навчання (І.Ф. Гербарт); взаємодія вчителя і учня в контексті змісту освіти (К. Д. Ушинський); поєднання пізнання й діяльності у розв’язанні буденних, життєво значущих проблем (Дж. Дьюї); вільне навчання й виховання в умовах збагаченого освітньо — виховного середовища (С. Френе) [3; 59]. У їх роботах знаходимо такі синонімічні поняття, як «вітагенні технології», «вітагенне навчання» та «вітагенна педагогіка».

Важливими у з’ясуванні сутності вітагенного навчання є, на нашу думку, дефініції, подані академіком А.С. Бєлкіним, який пропонує розрізняти поняття «досвід життя» і «життєвий досвід». Досвід життя — вітагенна інформація, пов’язана із розумінням тих чи інших станів життя і діяльності, яка не має для людини достатньої цінності. Життєвий досвід — вітагенна інформація, що стала надбанням особистості, знаходиться у резервах довготривалої пам’яті і у стані постійної готовності до самоактуалізації в адекватних ситуаціях [1;36]. Одним із основних завдань застосування вітагенних технологій є переведення досвіду життя у життєвий досвід. Цей перехід може бути позначений такою схемою: розум — почуття — дії.

Перехід вітагенної інформації у вітагенний досвід відбувається на кількох стадіях на різних рівнях. Перша стадія — первинне сприйняття вітагенної інформації, нерозчленоване, недиференційоване. Друга стадія — оціночна фільтрація інформації. Учень визначає значущість отриманої із загальнолюдських, групових позицій, потім із позиції особистої значущості. Третя стадія — установча. Учень створює (або стихійно, або осмислено) установку на запам’ятовування даної інформації з приблизним терміном «збереження». Терміни збереження визначаються її значущістю, життєвою та практичною спрямованістю. Це визначає й рівень її засвоєння. Перший рівень — операційний. Установка на слабке запам’ятовування — інформація має найменше значення для самореалізації в освітньому процесі. Другий рівень — функціональний. Установка відбувається на більш тривалі терміни збереження інформації. Використовується у ситуаціях вибору. Третій рівень — базовий. Установка на тривале запам’ятовування, найбільша значущість для самореалізації в освітньому процесі. Рівні можуть постійно взаємодіяти між собою, переходити один в інший, набувати різного ступеня вагомості [3; 146].

Послуговуючись принципами вітагенного навчання, ми стимулюємо учнів звертатися до їхнього життєвого досвіду, допомагаємо їм зрозуміти внутрішній світ головного героя, ділитися власними відчуттями і разом із учителем шукати вихід із змодельованих у творі ситуацій.

Аналіз світового досвіду дозволяє визначити ефективні компетентнісно зорієнтовані технології: інтерактивні, проектні, дослідницькі, проблемні, розв’язання ситуативних завдань тощо. На наш погляд, результативними є також вітагенні технології з голографічними проекціями.

Голографічний метод проекції в навчанні - це система освітніх технологій, яка спрямована на багатомірну подачу нового матеріалу і відповідає особливостям сприйняття навколишнього світу і запасу життєвого досвіду.

Вітагенна проекція — це вітагенна інформація, що затребувана вчителем у процесі навчання для підготовки до викладу нового матеріалу[8]. Вектор: учень — знання — учитель. Голографічна проекція — інформація, що йде від будь-якого додаткового джерела (вітагенний досвід інших людей, книга, засоби масової інформації, твори мистецтва, наукові дані, зустрічі з фахівцями різних галузей тощо).

Пропонуємо короткий огляд вітагенних технологій з голографічними проекціями. Прийом ретроспективного аналізу життєвого досвіду із розкриттям його зв’язків в освітньому процесі застосовується у тих випадках, коли необхідно використовувати аналітичні здібності й уміння учнів, співвідносити ціннісну освітню інформацію із запасом вітагенної інформації та зробити необхідні в освітніх цілях висновки. Тобто автобіографічний життєпис корисно пропонувати учням у тих випадках, коли у фактах власної або чужої біографії вони знаходять підтвердження чи заперечення освітньої значущості інформації, отриманої у викладі вчителя. Мета даного прийому — співставлення вітагенних знань із освітніми. Між ними практично завжди існує певна розбіжність, неминуча в силу тієї розбіжності, що спостерігається між науковими та життєвими уявленнями людини. Освітня задача викладача полягає в умінні діагностувати ступінь розбіжності між вітагенними й освітніми знаннями і, спираючись на систему наукових доказів, розкрити освітню цінність життєвого досвіду учнів, тобто добитись ефективності «операції зведення». [8]

Прийом стартової актуалізації життєвого досвіду учнів. Суть прийому полягає у з’ясуванні запасу знань на рівні повсякденної свідомості учнів, до того, як вони одержать необхідний запас освітніх (наукових) знань. Реалізація даного прийому дає можливість визначити інтелектуальний потенціал як окремих учнів, так і колективу в цілому, створити психологічну установку на одержання нової інформації, використовувати отриману інформацію для створення проблемної ситуації. Технологія використання даного прийому може бути пов’язана з кількома формами організації діяльності учнів:

Пряма постановка питання «Що ви знаєте про…».

Постановка проблемного питання у вигляді опису певної життєвої ситуації.

Опора на письмові роботи учнів, у яких вони викладають вітагенні знання з наступним аналізом викладачем ступеня їхньої поінформованості у галузі навчальної дисципліни.

Актуалізація вітагенного запасу практичних умінь, звичок у тому чи іншому виді навчальної діяльності (праця, хімія, фізика тощо).

Ефективність даного прийому обумовлена трьома основними умовами: відповідність поставлених завдань до актуалізації навчальної діяльності й життєвому досвіду та віковим можливостям учнів; форма актуалізації також має відповідати віковим можливостям учнів; будь-яка форма актуалізації вітагенного досвіду учнів має супроводжуватися ситуацією успіху та створити у дитини оптимістичну перспективу.

Пропонуємо орієнтовні завдання, які розкривають на практиці використання методів і прийомів інтерактивного навчання з елементами вітагенних технологій (урок вивчення новели «Intermezzo» М. Коцюбинського, 10 клас). Інтерактивний урок із використанням вітагенних технологій, елементи якого ми пропонуємо, дає змогу учням не лише прочитати і переказати те, що написано у книжці, а й активізуватися на уроці і приймати активну участь у бесідах і дискусіях, співставляти «за» і «проти», ділитись своїми думками й досвідом із іншими. На цих уроках учні поглиблюють свої знання з української мови та літератури, з історії, мистецтва та інших наук, збагачують свій словниковий запас, отже, уміння логічно формулювати і чітко висловлювати свою думку. Позитивним є залучення до спільної справи усіх учнів, незалежно від їхньої успішності.

Доцільно об'єднати клас у групи. Кожна група отримує завдання, завдяки чому активізується робота усіх учнів на уроці, отже, кожен має можливість виступити і отримати оцінку.

Робота в групах. Знайти описи пейзажу і прокоментувати їх.

І група: — Зачитати уривок «Мої дні течуть серед степу…"до слів «клекотять в соках надія й те велике жадання.» (доречно використати прийом мелодекламування)

— Які образи переважають в уривку — зорові чи слухові?

— Який філософський зміст має цей уривок?

ІІ група: Зачитати уривок «…я повний приязні до сонця» до слів «Я теж пустив свою душу під пар».

— Який центральний образ цього уривка? Яку роль він відіграє?

— Що означає вислів «Я теж пустив свою душу під пар»?

ІІІ група: Зачитати уривок «Коли лежиш у полі лицем до неба» до слів «було прекрасно» (доречно використати прийом мелодекламування).

— Що ви «побачили» й «почули», слухаючи уривок?

Необхідною, на нашу думку, є робота із випереджувальними завданнями. Пропонуємо об'єднати клас у групи:

група літературознавців (виступ учня про результати дослідження особливостей художнього стилю М. Коцюбинського);

група істориків (виступ представника групи істориків про мотивацію Михайла Коцюбинського до написання новели);

група аналітиків (виступ учня щодо систематизації дійових осіб).

Оскільки доповіді підготовлені завчасно, це не лише допомагає економно використовувати час, але й сприяти активізації пізнавальної діяльності учнів, адже матеріал, поділений за тематичними ознаками і представлений однокласниками, не може не зацікавити. Окрім того, зявляється можливість доповнити виступи або ж спростувати їх.

Робота учнів у малих групах на уроці допоможе ознайомитись із поняттям «новела» (опрацювання схеми «Новела»); відшукати риси імпресіонізму у тексті новели; проаналізувати мову «Intermezzo» та знайти її життєву основу (дослідження групи істориків); з’ясувати жанр і стиль твору (літературознавча робота; група літературознавців); розглянути систему дійових осіб.

На уроках такого типу учитель разом із учнями співставляє твір із зразками мистецтва (музика, живопис, театр), цим самим прививаючи любов до мистецтва і художньої літератури, учні ростуть у світі взаємоповаги та виховують у собі любов до рідного слова та шану до його творців. Так, на запропонованому уроці, учні не лише знайомляться з імпресіоністичною новелою М. Коцюбинського, а й мають змогу розглянути пейзажі відомих художників-імпресіоністів і знайти спільне між зображенням на малюнку і описами природи у новелі Михайла Коцюбинського (бесіда з учнями за картиною Клода Моне «Імпресія. Схід сонця»).

Перед підсумковим етапом пропонується провести літературознавчу гру «Закінчи речення», в якій будуть подані речення, пов’язані як із особистістю Михайла Коцюбинського, так і ті, що дають можливість перевірити розуміння і усвідомлення тексту твору. Підсумковий етап варто провести у формі гри «Мікрофон», яка дає змогу застосувати елементи вітагенного навчання: діти мають змогу формулювати свої думки та висловлювати власні переконання, погоджуватись із суспільною думкою чи спростовувати її, опираючись на власний життєвий досвід. Пропонуємо такі завданнядля підведення підсумків:

Прочитавши новелу М. Коцюбинського, висловіть свої думки щодо того, чи може природа зцілити від депресії, розпочинаючи розповідь словами (відповідно до власних переконань):

" Вірю…"

«У цілому правильно, але…»

«Сумніваюся…»

«Не вірю…»

«Не тільки не вірю, а й вважаю помилковими…»

«Заперечуючи ці ідеї, я пропоную свої…»

Для домашньої роботи можна запропонувати написання твору, запропонувавши тему на вибір: «Суспільство без митця» або «Письменник серед людей», що дозволить учням глибше з’ясувати ідею твору «Intermezzo» та перенести події, відтворювані у новелі, на сучасний лад і обґрунтувати чи справді суспільству потрібна та людина, яка, завдяки служінню народові, допомагає йому у моральних протистояннях у повсякденному житті. Вважаємо, що чітке, послідовне, а головне самостійне опрацювання новели М. М. Коцюбинського «Intermezzo» дає можливість дітям без проблем формулювати свої думки, опираючись на почуте і на власний життєвий досвід.

Ми вважаємо, що уроки із використанням вітагенних технологій дають учням змогу розкритися особистісно і відкривають у них бажання до самоосвіти і вдосконалення, адже це і є головною ціллю навчання. На таких уроках жоден із учнів не залишається непоміченим, і у кожного є можливість побачити свій результат і свою оцінку.

Отже, використання інтерактивних технологій із елементами вітагенної педагогіки, на нашу думку, дає змогу активно залучати учнів до процесу навчання, співставляти і використовувати отриману інформацію у повсякденному житті, виконати більшу кількість завдань за рахунок економно використаного часу, а також реалізувати потенційні можливості особистості та актуалізувати інтелектуальний потенціал учнів.

Список використаних джерел Белкин А. С. Витагенное образование. Голографический подход. / А. С. Белкин, Н. К. Жукова. — Екатеринбург: Изд-во УГПУ, 1999. — С. 5 — 63

Зушман М. Тематично-стильова своєрідність малої прози Б. Лепкого й М. Коцюбинського: [Типологічні порівняння малої прози Михайла Коцюбинського й Богдана Лепкого з точки зору їх тематики] / М. Зушман // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. — Вінниця: ВДПУ, 2005. — Вип.7. — С. 102 — 105.

Кукушин В. С. Педагогика начального образования [Текст]: учеб. пособие / В. С. Кукушин, А. В. Болдырева-Вараксина. — Ростов-на-Дону: Изд. центр «МарТ», 2005. — С. 46 — 243.

Кучин Л. І. З досвіду вітагенної педагогіки. / Л. І. Кучин // Всеукраїнська науково-методична конференця «Розвиток біологічної освіти в Україні». — Мелітополь, (26−27 вересня), 2006. — С. 58−60.

Пометун О. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика / О. Пометун, Л. Пироженко — К., 2002. — С. 46 — 68.

Токмань Г. Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція / Г. Л. Токмань. — К.: Міленіум, 2002. С. 18 — 102.

Волобуєва Т. Вітагенні технології компетентнісного навчання. / Т. Волобуєва / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.ua/school/technol/637

Голубєв А. Вивчення новели Михайла Коцюбинського у 10 класі / А. Голубєв / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/literature/14 787.