Умови використання наочності та принципи словникової роботи при навчанні дітей рідної мови

Щоб предметна діяльність ефективно сприяла навчанню, необхідно дотримуватися ряду умов.

Перша важлива умова — організація предметного середовища. Для молодших дошкільнят необхідно ретельно продумати підбір, розміщення, оформлення посібників, приміщень. Іграшки і предмети повинні бути близько розташовані від дитини, іграшки повинні бути яскраві, контрастних кольорів. Одночасно перед дитиною має бути 2 — 3 предмети різного кольору, щоб не втомлювати зір. Необхідні куби-вкладиші, кольорові ковпачки, гірлянди куль, гірка-манеж, невеликі м’ячі, надувні іграшки [15; c.105].

Для середнього віку дошкільнят використовується вся площа групової кімнати. Необхідні гірка, іграшки, що рухаються (візки, машинки), надувна колода. На стелі групової кімнати пристрій для підвішування великих іграшок, м’які іграшки, дидактичний столик для сенсорного розвитку (скати, куби, стовпчики для нанизування, втулочки), ляльковий куточок, дзеркало. Доцільно періодично приносити в групу рибок в акваріумі, пташку в клітці.

Друга важлива умова навчання дітей в предметній діяльності - це активізуюча роль дорослих. Саме по собі предметне середовище не повною мірою буде розвивати дитину. Вихователь робить це середовище доступним і зрозумілим дитині. Ставлення вихователя, його емоційне спілкування з кожною дитиною є причиною перших радощів і прикрощів малюка. Необхідно, щоб вихователь виступав як активний партнер дитини [15; c.105].

У старших дошкільників спілкування вихователя і дітей все більше набуває пізнавальний характер (спілкування з приводу цікавих предметів), спільна діяльність вихователя і дітей.

Третя умова, яка підвищує розвиваючий ефект предметної діяльності, полягає у використанні спеціального навчання.

Навчання молодших дошкільнят відрізняється своєрідністю. У малюків відсутній мотив, довільні дії, необхідні для навчання. Заняття носять ігровий характер, але мають мету, завдання, засоби [15; c.105].

Навчання відбувається за безпосередньої участі дорослих на заняттях і в щоденній діяльності. Наслідування вихователю в процесі навчання ефективний спосіб оволодіння предметною діяльністю. Навчаючи діям з предметами та дидактичною наочністю, вихователь використовує такі прийоми [15; c.106]:

• — показ, прохання дзеркально повторити дії, потім дитина діє самостійно;
• — пропонує дітям діяти одночасно з ним;
• — може бути запропоновано діяти за аналогією.

Молодшим дошкільникам пропонують заняття-вправи: розкрити долоню, вкладати кульку, палички, вкладиш, мішечки, мотузочки з вузликами. Необхідно навчати виконувати дії з 2 — 3 предметами, змінюючи положення в просторі, викладати предмети з ємності, вкладати, проштовхувати, прокатувати предмети, знімати з опори, нанизувати, роз'єднувати, відкривати коробки.

Для середнього віку дошкільнят на заняттях з дидактичною наочністю [15; c.106]:

• — звертається увага дітей на властивості предметів;
• — пропонуються завдання на співвіднесення, групування, сортування за подібністю і розбіжністю;
• — діти пізнають залежність між частиною і цілим, знайомляться з кількістю.

Такі заняття розвивають дрібну моторику рук, координацію рухів. На заняттях вихователь повинен прагнути підтримувати у дітей стійкий орієнтовний інтерес до іграшок і давати можливість самостійно діяти. На заняттях використовуються п’ять видів дидактичної наочності [15; c.106]:

• — іграшки для нанизування на стрижень (кільця, втулки, кулі, куби);
• — об'ємні геометричні фігури (кулі, куби, призми) для групування за кольором, розміром, формою;
• — іграшки-вкладиші;
• — збірно-розбірні іграшки;
• — невеликі сюжетні іграшки (лялечки, грибочки, овочі та інше).

У практичній діяльності з різноманітними предметами дитина засвоює їх назву спочатку на рівні розуміння, встановлюючи зв’язок між самим предметом і словом. Поступово у процесі практичних дій відбувається усвідомлення, уточнення значення нового слова, відчуття його смислових відтінків. Таким чином дитина починає використовувати слова в активному мовленні [3; c.374].

Вагомий внесок у розробку принципів здійснення словникової роботи зробила Є. Тихєєва. Вона наголошувала, що провідним є принцип розвитку словника в процесі активного діяльнісного пізнання світу.

Сучасна дошкільна лінгводидактика визначає низку принципів словникової роботи на етапі дошкільного дитинства.

Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприймання, мислення передбачає єдність факту і слова, що позначають явища дійсності. Цей принцип може реалізовуватися лише за умови опертя на активне й діяльнісне пізнання навколишнього світу. При цьому словникова робота поступово ускладнюватиметься відповідно до зростаючих можливостей дітей щодо пізнання світу, розвитку розумової діяльності [3; c.378].

Принцип взаємозв'язку слова і попереднього уявлення конкретизує принцип використання наочності як основи для організації пізнавальної й мовленнєвої активності на якому свого часу наголошував К. Ушинський. Саме завдяки наочності дитина може легко, без напруження запам’ятовувати до 20 слів. За словами великого педагога, без використання наочного матеріалу можливості дитини зменшуються у чотири рази.

Наступний принцип пов’язаний з необхідністю забезпечити взаємозв'язок усіх завдань словникової роботи на кожному занятті та здійснення активної словникової роботи під час виконання усіх розділів програми як на заняттях, так і під час режимних моментів. Помилковою є думка, що завдання лексичного розвитку можна реалізувати лише на заняттях з розвитку мовлення. Лексичній роботі слід приділяти увагу і в повсякденному житті дітей. Тільки за таких умов можна реалізувати усі попередні принципи і забезпечити достатній лексичний та мовленнєвий розвиток дітей [3; c.378].

У літературі з лінгводидактики висвітлюються також принципи сенсорно-лінгвістичного розвитку, активної пізнавальної діяльності дітей у засвоєнні слова, національної спрямованості словникової роботи.

Формування словника у дошкільному віці відбувається постійно в різних видах діяльності через активне пізнання дитиною довкілля та спілкування з тими, хто її оточує.