Аналіз результатів дослідження

Дітям експериментальної групи було запропоновано низку експериментальних завдань аналогічно констатувальної серії дослідження.

У першому експериментальному завданні перевіряли вміння дітей будувати розповідь за опорними словами. Нас цікавило, чи засвоїли діти структуру зв’язного висловлювання, чи можуть розповідати послідовно, логічно, зв’язко.

Дітям пропонувалися групи опорних слів:

• · Коник, Дениско, травичка.
• · Хлопчик, риба, став.
• · Квітка, мителик, дощ.
• · Мама, Іванна, квіти.

Наводимо розповіді окремих дітей:

• 1. «Хлопчик одного разу пішов гуляти. по дорозі він зустрів коника. Хлопчик з коником пішли гратись. Потім коник зголоднів і хлопчик нарвав конику свіжої травички». (Ганна С)
• 2. «Одного разу хлопчик разом зі своїм братиком збиралися на ставок. Вони взяли вудочку, відро і пішли на ставок. Запустили вудочки і менший братик зловив рибу. Хлопчики зраділи і пішли додому» (Роман М.)
• 3. «Одного разу хлопчик захотів піти на став. Довго сидів хлопчик і нарешті він зловив рибку. Хлопчик радісний побіг додому» .(Анастасія Д.)
• 4. «Одного разу Іванка подарувала своїй мамі квіти. Мамі було дуже приємно. Вона пригорнула доньку і поцілувала» .
• 5. «Хлопчик приїхав до бабусі. Бабуся попросила хлопчика піти наловити риби. Хлопчик взяв вудку і пішов ловити рибу» .
• 6. «Одного разу Дениско побачив у свого друга коника. Коник був гарний. Друг Дениска запропонував покормити коня травичкою. Денис погодився» .

Аналіз дитячих розповідей засвідчив позитивні зрушення у розвитку зв’язного монологічного мовлення дітей. Дошкільники без труднощів будували розповіді загалом діти не потребували допомоги експериментатора, лише деяким дітям потрібна була допомога експериментатора.

Наступне експериментальне завдання передбачало виявлення вмінь дітей складати розповідь на запропоновану тему «Як я провів літо». Експериментатор повідомив дітям тему і пропонував скласти розповідь. Наводимо відповіді дітей:

• 1. «Я з мамою і татом їздила на море. На морі я купалася загоряла, купалася у морі. Мені дуже сподобалося на морі» .(Ганна С.)
• 2. «Я влітку їздив до бабусі. В бабусі я доглядав за курочками, качечками. Допомагав по господарству. Мені дуже сподобалося у бабусі в селі» .(Костянтин Т.)
• 3. «Я з своїм татом їздив до дідуся в гості. Ми з дідусем ходили в ліс по гриби, ловити рибу. Мені дуже сподобалось у дідуся» .(Радик З.)
• 4. «Я з бабусею їздила до тітки до Києва. Ми побачились з багатьма родичами. Ми з бабусею гуляли містом» .(Ганна П.)
• 5. «Я з мамою їздила до Криму. Ми купалися у морі, загоряли, їздили на екскурсії. Також мене мама водила на атракціони водні» .(Олексій У.)

Результати проведеного дослідження продемонстрували, що у більшості дітей експериментальної групи суттєво покращилися результати оволодіння навичками зв’язного мовлення. Більшість дітей самостійно складали розповідь. Їхні висловлювання були зв’язними, послідовними, структурованими, мали творчий характер.

Порівняльні дані рівнів розвитку навиків розповідання подано у додатку (див.дод.В).

Кількісні дані засвідчують позитивні зміни, що відбулися в розвитку зв’язного мовлення дітей експериментальної групи. Якщо на початку експерименту високого рівня у розвитку зв’язного мовлення10% дітей, то по закінченню високий рівень становив 30%, середній рівень виявлено у 60% дітей, (до початку навчання — 50%). Низький рівень зафіксовано 10% дітей (до початку навчання — 40%).

На основі даних, які отримали після закінчення експерименту склали діаграму подану у додатку (див.дод. Г).

Отже, одержані дані доводять ефективність пропонованих нами методичних підходів щодо розвитку структури зв’язного висловлювання у старших дошкільників.

Висновки та методичні рекомендації.

Формування навичок зв’язного мовлення посідає центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Зв’язне мовлення ніби вбирає в себе всі досягнення дитини в оволодінні рідною мовою засвоєні її звукової сторони, словникового складу, граматичної будови. До кінця дошкільного віку дитина повинна навчитися самостійно, відтворити й самостійно будувати зв’язні висловлювання різних типів.

За результатами експериментального дослідження більшість дошкільників в повному обсязі не використовують власний лексичний запас. Здебільшого при складанні розповіді вони послуговуються простими реченнями, або вживають лише частину складного речення. Діти затрудняються будувати зв’язні, послідовні, структуровані розповіді.

У процесі дослідження було виявлено рівні розвитку зв’язного мовлення дітей: високий, середній, низький. З’ясувалося, що високий рівень розвитку зв’язного мовлення був характерним лише для 10% дітей, переважна кількість дітей знаходиться на середньому рівні (50%),і на низькому рівні (3% дітей).

Стрижньовим у побудові експериментальної методики виступали підходи, що ґрунтувалися на спеціальному відборі мовленнєвого матеріалу, раціональному застосуванні доцільно підібраних методів і прийомів навчання дошкільників структурно зв’язному висловлюванню. Як засвідчило дослідження діти експериментальної групи досягли позитивних змін у розвитку зв’язного мовлення. Так, діти з високим рівнем розвитку зв’язного мовлення становлять 30% дітей, з середнім рівнем 60%, з низьким рівнем становлять 10%.

Отже, проведена нами робота по розвитку у дітей структури зв’язного висловлювання виявилась ефективною.

Формування зв’язного мовлення буде ефективнішим якщо вихователь буде дотримуватись таких рекомендацій:

• · Чітко дотримуватись методики розвитку мовлення у дошкільників;
• · Забезпечувати систематичність навчання розповіданню;
• · Дотримуватись комплексного розв’язання завдань по навчанню розповідання: навчання переказуванню літературних творів, складанню розповідей за сюжетними картинами, творчих розповідей, формування лексико граматичної та фонетико фонематичної сторони мовлення;
• · Працювати над формуванням навичок побудови зв’язних монологічних висловлювань;
• · Розвивати навички контролю і самоконтролю за побудовою зв’язних висловлювань;
• · Цілеспрямовано впливати на активізацію психічних процесів: сприйняття, пам’ять, уява, розумові процеси, тісно пов’язані з формуванням усного мовного повідомлення;
• · Користуватися засобами мови у відповідності з літературними нормами і завданнями висловлювання;
• · Будувати мовлення обумовлено і довільно;
• · Підбирати необхідний матеріал;