Виникнення Угорської Радянської республіки

Виникнення Угорської Радянської республіки

1. Розпад Австро-Угорської імперії

Розпад Австро-Угорської імперії — розпад однієї з наймогутніших імперій Європи у 1918. Подія викликана Першою світовою війною та загостренням національних суперечок по всій державі між національними меншинами імперії. Внаслідок розпаду утворилися такі нові держави, як Польща, Чехословаччина, Австрія та Угорщина. Інша територія імперії була розподілена між Італією, Румунією та Югославією.

Сен-Жерменський договір констатував розпад Австро-Угорської імперії, що відбувся після капітуляції Австро-Угорщини 27 жовтня 1918 року на ряд самостійних держав — Австрію (з 12 листопада 1918 року — Австрійська Республіка), Угорщину, Чехословаччину, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (з жовтня 1929 року — Югославія), Західно-Українську Народну Республіку.

Причини

Імперія Габсбургів, що займала велику територію в Європі включала близько 20 народів. На початку XX ст. сильно ослабла внаслідок півсторічних національних суперечок і конфліктів практично у всіх регіонах. В Галичині протистояли поляки та українці, в Трансільванії — румини та угорці, в Сілезії — чехи і німці, в Закарпатті — угорці і русини-українці, боснійці, серби і хорвати боролися за незалежність на Балканах.

Хід подій

В січні-лютому 1918 р. по країні прокотилася хвиля страйків. Основні вимоги: припинення війни з Росією, демократичні реформи, покращення постачання харчами.

Першим збройним повстанням на Австро-Угорському флоті стало Которське, яке почалося 1 лютого в бухті Котор на узбережжі Адріатики. Почалося все з бунту на крейсері «Санкт-Георг», пізніше до нього приєдналися ще 42 судна і робітники порту. Вимоги: припинення війни, сомовизначення народів імперії. 3 лютого з військово-морської бази Пула до бухти підійшли підводні човни, суходолом надійшла піхота і виступ було придушено, всіх керівників розстріляли.

В Галичині активізувався український самостійницький рух, 16 липня проведено національний український з'їзд у Львові.

1 травня по всій Австро-Угорщині прокотилася хвиля демонстрацій. Продовжувалися поодинокі спонтанні військові виступи, які придушувалися. 17 червня у Відні стався голодний бунт.

В останні місяці існування імперії з армії дезиртирувало 150 000 військовослужбовців. 20 серпня у Могильові-Подільському стався виступ солдат, який теж придушили. У вересні - виступ австро-угорських військ в Одесі. Згодом почалися загальнонаціональні страйки під керівництвом місцевих національних комітетів, що і було останньою причиною розпаду імперії. Розподіл кордонів і влади на півдні центральної Європи був вельми важким після листопада 1918. Після припинення роботи центрального уряду багато регіонів Австро-Угорщини зазнало вакуум влади, багато різноманітних сил намагались встати до влади—націоналісти, соціцал-демократи, комуністи. Деякі сусідні крраїни, на кшталт Румунії, спробували окупувати прикордонні області. В той же час населення зазнало нестачу продовольства і було деморалізовано людськими втратами у війні. Все це ускладнювало рішення що до майбуття націй складаючих Австро-Угорщину.

Антанта вважала за потрібне окупувати терени імперії, але не мало на це реальних військ. На Паризькій мирній коонференції дипломати мали знайти компроміс між реально існуючую владою на місцях і вимогами націоналістів та стратегічними і політичними побажаннями Антанти.

Наприклад, в ідеалі, німці та австрійці мали власноруч вирішити свою долю. Але Франція була занепокоєна можливою небезпекою Великої Німеччини. Ситуацію ускладнювало зазіхання чеських і словенських націоналістів на німецькомовні терени.

Результат угоди поховав багато очікувань. Зміни теріторіальних кордонів після І світової війни:

· Утворення незалежних Австрії і Угорщини — відмова від габсбурзького правоприємництва.

· Кордони новітньої незалежної Угорщини не включали дві третини клишнього Королівства Угорщина, в тому числі області де угорці були більшистю. Новітня Австрійська республіка мала владу тільки над німецькомовними областями, але втратила владу над деякими теренами де німців було більшість.

· Богемія, Моравія, Чеська Сілезія и західна частина Тешинського князівства, Словаччина і Карпатська Україна утворили новітню Чехословаччину.

· Галичина, східна частина Тешинського князівства, північна графство Орава і північний Спиш були надані Польші.

· Больцано — Південний Тіроль и Трієст надані Італії.

· Боснія і Герцеговина, Хорватія і Славонія, Далмація, Словенія і Воєводина були приєднані до Сербії і утворили Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, пізніше Королівство Югославія.

· Трансильванія і Буковина стали частиною Румунії.

2. Соціалістична революція 1919 р.

Угорська Радянська республіка (угор. Magyarorszagi Tanacskoztarsasag) — короткотривалий комуністичний режим, який існував в Угорщині в період з 21 березня 1919 до 6 серпня того ж року. Республіка проіснувала всього чотири місяці (133 дні).

Виникнення

Основною причиною виникнення Угорської Радянської Республіки стала нездатність уряду графа Михая Каройї відродити Угорську державу і організувати соціальне та економічне життя на його території в умовах щойно закінчившийся війни і краху Австро-Угорської імперії. Після шести місяців перебування при владі, усвідомивши небажання країн Антанти враховувати інтереси Угорщини, Каройї передав владу коаліції соціал-демократів і комуністів.

Угорська комуністична партія

Угорська комуністична партія в цей час була дуже невелика, але її члени були дуже активні і вона швидко зростала. Її вплив швидко збільшувалося. Ядро партії з’явилося 4 листопада 1918 в Москві і складалося з угорців — колишніх військовополонених і емігрантів — дотримувалися комуністичних поглядів. Центральний комітет очолював Бела Кун, який невдовзі перебрався до Угорщини, де почав активно залучати прихильників, зокрема, схиляючи соціал-демократів до більш радикальних поглядів. До лютого 1919 партія налічувала вже від 30 до 40 тисяч членів, включаючи велику кількість безробітних колишніх військовослужбовців, молодих інтелектуалів і представників національних меншин.

У міру зростання чисельності партії, вона ставала все більш радикальною. Свого піку цей процес досяг 20 лютого 1919, коли демонстрація комуністів переросла у погром редакції офіційної газети соціал-демократів, в ході якої загинуло сім чоловік, включаючи поліцейських. Уряд використовував цей інцидент як привід для арешту лідерів Угорської комуністичної партії, заборони її газети і закриття офісів партії. Арешти проводилися вкрай жорстоко, поліцейські відкрито били арештованих комуністів. Результатом цього стала хвиля громадських симпатій до комуністичної партії. 1 березня було відкликано заборону на видання газети компартії і відкриті її офіси. Хоча лідери партії залишалися в ув’язненні, було знято заборону на їх відвідування, в результаті чого вони змогли повернутися до активної участі у громадському житті.

Захоплення влади

Після отримання ультиматуму Викса з вимогою евакуації угорських військ з ряду прикордонних територій, включаючи Дебрецен і Сегед, 20 березня президент Михай Каройї відправив у відставку уряд Денеш Берінкеї і 21 березня оголосив про те, що доручає формування уряду соціал-демократам. Останні, прагнучи до формування стійкого коаліційного уряду відразу вступили в переговори з комуністичною партією, лідери якої залишалися в ув’язненні. Зокрема, в ході переговорів була досягнута угода про об'єднання обох партій в Угорську соціалістичну партію. Каройї про хід переговорів намагалися не інформувати.

Слідуючи моделі захоплення влади, випробуваної Леніном, Кун, офіційно обіймав посаду комісара з іноземних справ, створив уряд під назвою Революційна Правляча Рада, яка проголосила Угорську Радянську Республіку, а президент Каройї пішов у відставку. Спочатку уряд був коаліцією соціалістів і комуністів на чолі з Шандором Гарбаї, проте всього через декілька днів комуністи вивели з нього останніх соціалістів. Після цього новий комуністичний уряд проголосив скасування всіх аристократичних титулів і привілеїв, відділення церкви від держави, гарантував свободу слова і зборів, безкоштовну освіту, мовні та культурні права для національних меншин. Також комуністи націоналізували промислові та комерційні підприємства, житло, транспорт, банківську сферу, медицину, установи культури і всі земельні володіння, розміри яких перевищували 40 га. Чималу підтримку в суспільстві отримала і діяльність уряду з відновлення кордонів Угорщини.

Бела Кун радіограмою поінформував Леніна про те, що в Угорщині встановлена диктатура пролетаріату і запропонував укласти союз між РРФСР та Угорською радянською республікою з метою протидії Антанті. Але Радянська Росія, втягнута в громадянську війну, нічого крім моральної допомоги Угорщині надати не могла. Угорці виявилися надані самі собі.

Червона Гвардія і Червона армія

Для забезпечення захисту республіки почалося формування Червоної гвардії на чолі з Матьяш Ракоші, пізніше реорганізовану в Червону армію. Крім того, з’явився загін, який налічував близько 200 озброєних людей на чолі з Йожефом Черні, які називали себе «ленінцями», і були задіяні на селі, де виявлялися контрреволюційні настрої. «Ленінці», а також подібні до них групи, були налаштовані радикально анти клерикально, що викликало у консервативного сільського населення різке неприйняття. Крім того, націоналізація землі і реквізиції відновили проти уряду більшу частину угорського селянства. Результатом цього стали регулярні конфлікти, що нерідко приводили до збройних зіткнень урядових військ з селянами. Ще одним фактором, який знизив популярність угорського радянського уряду, полягав у тому, що майже всі його члени (Б. Кун, Д. Лукач, Т. Самуель, М. Ракоші, Е. Гері тощо) були євреями, у той час як в населенні Угорщини євреї складали лише невеликий відсоток. Тим часом на окупованих країнами Антанти територіях країни було утворено контрреволюційний уряд графа Дьюлі Каройї, при якому було сформовано Національна армія Міклоша Хорті.

Встановлення кордонів

Кун активно сприяв розвитку комунізму на сусідніх територіях, що раніше належали Угорщині. Після того, як ними було здобуто перемогу над військами Чехословаччини, Президент США Вільсон був змушений направити уряду Угорщини запрошення в Париж на переговори щодо встановлення кордонів Угорщини. Кун чекав «дружньої» інтервенції з боку Радянської Росії, яка змогла б гарантувати існування його режиму, що мало стати початком всесвітньої соціалістичної революції. Одним з проявів цього процесу можна розглядати появу 16 червня Словацької Радянської Республіки у південній та східній частинах Словаччини.

Червоний терор

Ситуація в Угорщині почала змінюватися після провалу заколоту, влаштованого 24 червня Народними соціал-демократами. Новим комуністичним урядом на чолі з Анталом Довшаком були організовані масові репресії: було страчено 590 учасників заколоту. В країні було розгорнуто «червоний терор» і підтримка уряду населенням почала слабшати.

Антанта

В цей же час Радянська Угорщина зіткнулася і з зовнішньою загрозою. Просування її військ на півночі було зупинено, і наприкінці червня під ударами контрреволюції була знищенні Словацька Радянська Республіка. У той же час Румунія, за підтримки Антанти, напала на Угорщину з південного сходу, її війська швидко просувалися по країні, незабаром відрізавши всі шляхи, що ведуть до столиці. Угорська червона армія була змушена дати бій на підступах до Будапешту. Битва була червоними програна і 1 серпня Бела Кун і більшість членів уряду втекли до Австрії. Залишившаяся невелика частина на чолі з Д'єрдь Лукач, колишнім комісаром з культури, приступила до організації підпільної комуністичної партії. Будапештською Радою робітничих депутатів було обрано новий уряд на чолі з Дьюлою Пейдлом, але діяло воно всього кілька днів, до 6 серпня, коли увійшли в Будапешт румунські війська поставили крапку в історії Угорської Радянської Республіки.

Білий терор

У політичному вакуумі, що утворилося в результаті загибелі Радянської республіки і румунської окупації, швидко набрали иис консерватори Іштван Бетлен і Міклош Хорті, що захопили контроль над західною Угорщиною, не окупованій румунами. Національна армія, очолювана Хорті, що була рядом напівсамостійних збройних формувань, почала кампанію терору проти комуністів, інших лівих і євреїв, яка стала відома як «білий терор». Багато прихильників Радянської республіки були розстріляні без суду і слідства, значна частина потрапила до в’язниці в результаті так званих «комісарських процесів». Більшість цих ув’язнених згодом були обміняні на підставі угоди про обмін між Радянською Росією і хортистською Угорщиною, укладеного в 1921 р. (за цією угодою до Росії було видано 415 ув’язнених).

3. Режим Миклоша Хорти

14 листопада 1919р. після виводу румунських військ з Угорщини в Будапешт вступила угорська армія адмірала М. Хорти, який фактично встановив у країні свою диктатуру. У січні 1920 р. у країні були проведені вибори в Національні збори, які 1 березня 1920 ухвалили рішення щодо відновлення в країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти й спадкоємці Австро-Угорщині (Чехословаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів та словенів). М. Хорти скористався таким положенням і добився проголошення себе регентом із широкими повноваженнями. У червні 1920 р. Угорщина підписала Трианонський мирний договір, згідно з якими вона втрачала 77% території й 59% населення. На неї була покладений обов’язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис. По Трианонському договору економічні втрати країни були запаморочливими: 58%залізниць, 60% довжини доріг, 84% лісових ресурсів, 29% вугілля. У виробництві втрати підрахувати важко, оскільки більшість промисловості Угорщини (Обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була сконцентрована в Будапешті, та не перетерпіла значних руйнувань, але нові границі відокремили її від постачальників сировини й традиційних ринків збуту, що робило угорську економіку дуже вразливої від дій сусідів. В 1921 прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот із метою встановити на престолі Карла IV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закон, що позбавляв його права на престол. Так 1921 в в Угорщині було встановлено авторитарний режим Хорті, який опирався на цілу систему легальних і таємних союзів і суспільств («Союз пробудження угорців» ," Ексаикса, ЕККА" і ін.).

Риси режиму М. Хорті:

ь Консерватизм ь Обмеження демократичних прав і свобод ь Збереження представницьких, демократичних інститутів влади ь Легальне існування опозиції. Обмеження діяльності лівих сил ь Панування традиційної (земельної) аристократії

ь Необмежена влада М. Хорті

ь Відсутність масової партії - опори правлячого режиму ь Монархічна, націоналістична демагогія

Висновок

угорська радянська республіка Як ми бачимо, комуністична диктатура в Угорщині проіснувала зовсім не багато, лише 133 дні, на відміну від Росії, де комуністи були при владі понад 70 років. Чому так? Я спробую пояснити. По-перше, Угорщину оточували демократичні країни, і вони не хотіли утворення ще однієї комуністичної держави. Вони боялися розповсюдження комунізму в Європі. А в Росії не було оточення, яке б сприяло падінню диктатури комунізму. Комунізм — це утопічний шлях. Він майже не має шляхів розвитку і досягти його майже неможливо. І якщо на сході комунізм якось зміг прижитись, то в західних країнах зовсім інший менталітет. В угорців не було такого геніального вождя, як Ленін. Ленін був дуже розумний, добре знав свою справу та шляхи досягнення мети комунізму. Саме завдяки всім цим причинам в Росії комунізм зміг протриматись більше 70 років.