Владимир Андрійович Хоробрий
Единственное поразка Володимире Андрійовичу зазнав в 1385 року у війни з рязанським князем Олегом Івановичем, який прихопив Коломну. Усі спроби відбити місто, що їх серпуховским князем провалилися. Коломну повернув Москві не меч, але слово. Сергій Радонєжський зумів їх умовити Олега Рязанського віддати місто світом. Очевидно невдача Володимира з Коломною розгнівала Дмитра Донського. Він… Читати ще >
Владимир Андрійович Хоробрий (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Владимир Андрійович Храбрый
Волков У. А.
Один з наших найближчих сподвижників і родич (двоюрiдний брат) Дмитра Івановича Донського, питомий князь Серпуховской і Боровський Володимире Андрійовичу (1353−1410) народився 15 липня 1353 року, у ній який від чуми князя Андрія Івановича, молодшого сина Івана Даниловича Калити.
С підлітковому віці князя Володимира за Москви брав участь у війнах з Литвою і Твер’ю. У 1368 року під час навали литовських військ (першої «Литовщины ») разом із Дмитром Московським він обороняв Кремль від військ великого князя литовського Ольгерда. У 1369 року Володимир за словами брата прийшов допоможе новгородцям і псковичам, сражавшимся з лицарями Тевтонського ордена. Друга й третя «Литовщины «як і не уникнули участі серпуховского князя. У боях з воїнством старого досвідченого полководця Ольгерда міцнішала ратне мистецтво Володимира. Поступово він висувається до кращих російських воєвод. Коли настав час зведення рахунків з Твер’ю, саме його повів московську армію до цього місту. Дмитро Іванович прибув до своїх полкам вже від початку облоги Твері. Володимир почав її діяльним помічником. Через 3 тижня тверичи запросили світу. Ця перемога стала важливою віхою у справі мобілізації російських сил для вирішального бою з Ордою. Ще одна успіх намітився в 1379 року на литовському напрямі. Здавалося не так давно воїни Ольгерда проникали в саму глиб московських володінь, а тепер полки Володимира самі рушили за литовський кордон. Ольгерд на той час вже помер, у його синів кипіли чвари. Московська влада вирішили скористатися цим правилом і завдати удару старому ворогу. Похід закінчився вдало. Російському війську вдалося опанувати містами Трубчевськ і Стародуб. Це зриме прояв зрослої сили Москви залучило на її бік Дмитра й Андрія Ольгердовичей, ворогуючі зі зведеним братом Ягайло, який став великим князем литовським. Пізніше Андрій Ольгердович Полоцький і Дмитро Ольгердович брянський плечем до плеча з російських військ стали проти татар у страшній битві на Куликовому полі. Прізвисько Хоробрий серпуховской князь отримав на перемогу в Куликовської битві, де він разом із князем Дмитром Боброком командував Засадным полком, що заподіяв вирішального удару по правому крила татарського війська. На чолі своїх воїнів Володимире Андрійовичу гнав і бив котрі біжать татар протягом 40 верст до річки Красива Меча.
Радость із нагоди здобутої перемоги тривала недовго. У 1382 року на Русь обрушилося навала нового ординського хана Тохтамиша. Більшість князів поспішило залишити Дмитра Донського. Йому довелося залишити Москву і піти у Кострому. З собою великий князь повів лише 2 тисячі воїнів. 8 тисяч він залишив Володимиру Андрійовичу, прикрывавшему шлях до північ. Найбільше Дмитро Іванович розраховував на фортеця стін московського Кремля. Проте татари перехитрили москвичів і під час переговорів ввірвалися до місто та перебили її захисників. Гіршої біди вдалося уникнути завдяки відважному серпуховскому князю. На чолі зібраних їм полків у бою у Волока він розбив великий татарський загін, тим самим змусивши хана розпочати відступ від росіян меж.
Единственное поразка Володимире Андрійовичу зазнав в 1385 року у війни з рязанським князем Олегом Івановичем, який прихопив Коломну. Усі спроби відбити місто, що їх серпуховским князем провалилися. Коломну повернув Москві не меч, але слово. Сергій Радонєжський зумів їх умовити Олега Рязанського віддати місто світом. Очевидно невдача Володимира з Коломною розгнівала Дмитра Донського. Він розсварився зі своїми двоюрідним братом, повелів схопити і відправити її старших бояр. Тоді у Володимира Хороброго були відібрані з долі два міста — Галич і Дмитров. А по смерті московського князя з Володимира та її ближніх бояр було знято опала і його знову зміг зайняти належне то великокняжеском оточенні місце.
В 1408 року, коли на Русь обрушилися полчища еміра Эдигея, московський князь Василю Дмитровичу за прикладом батька пішов у Кострому, залишивши столицю на досвідченого у справі дядька. Володимире Андрійовичу зумів організувати надійну оборону і відстояти Москву під час тритижневої облоги міста татарами.
Известен був цей князь і власними богоугодними справами. То як в 1374 року дома однойменного села він побудував місто Серпухов, тоді ж запровадив у ньому Висоцький монастир.
Супругой прославленого російського завойовника була дочка великого князя литовського Олена Ольгердовна.
В боях, походах, за іншими славних справах пройшло життя Володимира. Помер він у травні 1410 року був похований у родової усипальниці московських Рюриковичів — кремлівському Архангельському соборі.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.