Соціально-педагогічна робота за місцем проживання

Реферат з соціології.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ МЕТА: Ознайомитися з особливостями виховної роботи соціально­го педагога в мікрорайоні та досвідом, який є в Україні, з провідними ідеями сучасної педагогіки щодо виховної та со­ціальної роботи за місцем проживання.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОЛИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Вивчення даної теми вимагає усвідомлення важливості вихов­ної роботи з дітьми, підлітками, включаючи всі сторони їх життя (побут, дозвілля, сферу сімейних відносин). Слід засвоїти, що саме неформальні об'єднання, клуби, товариства можуть виступати у ролі виховного середовища. Значну увагу треба зосередити на важли­вості завдань соціального педагога відповідно до вимог щодо органі­зації форм роботи та використання нових методик.

Соціальний педагог працює за місцем проживання дітей у мікро­районах, у неформальних об'єднаннях, клубах, товариствах. Саме середовище охоплює всі сторони життя дітей, підлітків і включає побут, сімейні відносини, дозвілля.

Виховання дітей у мікрорайоні вимагає від соціального працівника об'єднувати свої зусилля щодо вирішення загальної проблеми виховання і захисту дітей із працівниками школи, соціальними служ­бами. Центром у цьому єднанні є дитина, особистість дитини, її сім'я, середовище однолітків. Адже поза школою, поза контролем сім'ї та школи дитина виявляє свої негативні риси, байдикує, встановлює зв’язки з неформальними, часто злочинними, групами.

Останнім часом в Україні з’являються різнопланові дитячі й молодіжні клуби, активізувалися різноманітні форми роботи із дітьми, підлітками, молоддю. Проблеми щодо діяльності соціаль­ного педагога в мікрорайоні можна, на наш погляд, сформулюва­ти так:

1) функціонування різнопланових дитячих та молодіжних клубів;

2) пошук нових форм і методів роботи за місцем проживання;

3) створення соціально-педагогічних умов для роботи з дітьми;

4) залучення дітей і молоді до дитячих клубів і формувань за місцем проживання;

5) організація взаємодії підлітків, яка принесе потребу до само­розвитку, радість, змістовне дозвілля;

6) допомога сім'ї, у якій є проблемні групи.

Соціальний педагог, який працює у районі, повинен співпрацю­вати з батьками й дітьми, домагаючись нормалізації відносин, підтри­мувати тісний зв’язок із школою, з’ясовувати причини небажання дітей ходити до школи, виявляти сім'ї, у яких жорстоко ставляться до дітей, які страждають від знедоленості. Така діяльність передба­чає залучення спеціалістів: лікарів, юристів, працівників міліції, вчи­телів, соціальних працівників різних напрямків, представників ад­міністративних органів. Спробуємо визначити функції соціального працівника, який працює за місцем проживання: організаційна (організація вільного часу) — підтримуюча (допомога і підтримка у вирішенні дитячих проблем, які виникли) — контролююча (контроль за поведінкою, за відносинами дітей і молоді з ровесниками, сім'єю) — комунікативна (налагодження спілкування з дітьми).

Об'єктами роботи соціального працівника за місцем прожи­вання стають найчастіше діти, молодь, що вживають наркотики, алкоголь, які стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції для непов­нолітніх, діти з неблагополучних сімей, такі, що відстають у на­вчанні.

Провідною ідеєю роботи соціального педагога є спрямованість на конкретну особистість. Така спрямованість базується на повазі до особистості дитини, орієнтації на загальнолюдські цінності (доб­ро, милосердя, любов, повага до людини, терпимість, чуйність, співчуття тощо).

У своїй діяльності соціальний педагог повинен керуватися та­кими важливими принципами, як гуманізація, демократизація, по­вага до людини, її захист. Українські дослідники А. Й. Капська, Р. Х. Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати ос­новним аспектом у її соціалізації. Саме ця позиція на їх думку, до­поможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити пози­тивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси. Спрямованість на особистість передбачає розвиток спілкування. У віко­вих групах діти спілкуються залежно від тієї моделі, яка вже скла­лася за їх невеликим життєвим досвідом, тому часто їхні стосунки супроводжуються непорозумінням, виникненням бар'єрів у спілку­ванні, конфліктів і психічних зривів. Навчання у дітей і молоді спілкуватися включає виховання культури поведінки, моральності, доброзичливості до інших.

Роль соціального педагога складна і різноманітна, тому дово­диться бути і другом, і порадником. Така діяльність потребує акти­візації вимог, які сприяли б організації, оптимізації методик соц­іального виховання, виявлення нових форм і підходів. З метою ви­рішення існуючих проблем, пропонуємо використовувати такі ме­тоди: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, письмові роздуми, ігри, конкурси, читання, екскурсії, походи, зустрічі та ін.

А.Й.Капська, Р. Х. Вайнола пропонують соціальним працівникам скористатися характеристикою-програмою, яка має такий вигляд:

1.

2. Історія життя і виховання (сім'я, соціальний стан, матеріаль­не становище, освітній, культурний рівень, внутрішньосі-мейні стосункивплив оточення, виховних інститутів).

3. Становище у школі (участь у різноманітній діяльності, ста­тус у колективі).

4. Характеристика основних якостей (особистості психічних процесів темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери).

5. Основні показники педагогічних упущень (види моральних і правових злочинів, їх мотиви, причини споєння, ставлення до своїх вчинків).

6. Застосування різних методів виховання (переконання, при­вчання, вправи, виховуючи ситуації, приклад, нагорода, по­карання).

На основі такої характеристики соціальному працівнику про­понується планувати свою роботу, ставити разом із вихованцем зав­дання, аналізувати вчинки, поведінку тощо.

Така робота проводиться з урахуванням бажань, інтересів ви­хованців і базується на добровільних засадах.

СЛОВНИК

Мікрорайон — невелика територія, жителів якої вирізняє пев­ний стиль життя або будь-які інші загальні характеристики.

Місце проживання — місце, де громадянин постійно або зде­більшого проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не до­сягай п’ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опі­кою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Злочин — передбачене кримінальним законодавством суспіль-но небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспіль­ний лад України, її політичну і економічну системи, власність, осо­бу, політичні, трудові, майнові та інші права та свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільне небез­печне діяння, яке посягає на правопорядок.

Вчинення злочину з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була їх передбачити.

Вчинення злочину умисно — коли особа, яка його вчинила, ус­відомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяль­ності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бачила їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте основні напрямки роботи соціального педагога за місцем проживання.

2. Назвіть основні соціальні інститути за місцем проживання.

3. В чому ви вбачаєте важливість і необхідність соціальної роботи в мікрорайоні?

4. Назвіть методи виховної роботи соціального працівника за місцем проживання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Місце проживання — місце виховання //Соціалізація особистості /За ред. А.Й. Капської. — К., 1999.

2. Василькова Ю. В., Василькова Т. А. Социальная педагогика. — М., 2000.

3. Мудрик А. В. Социальная педагогика. — М., 1999.

4. Соціальна педагогіка /За ред. А.Й. Капської. — К., 2000.

5. Сущенко Т. Позашкільна педагогіка. — К., 1998.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА ДО ТЕМИ 2.8

Характеристика діяльності соціального педагога в підлітково­му клубі.

Визначення основних напрямків діяльності соціального педа­гога в підлітковому клубі. Аналіз його робочого дня. Опис специфі­ки соціально-педагогічної діяльності.

САМОСТІЙНА РОБОТА Розробити план роботи клубу за місцем проживання.