Розрахунки з покупцями

Вступ

дебіторський облік розрахунок покупець

В умовах ринкової економіки у своїй виробничо-фінансової діяльності підприємства щоденно здійснюють великий обсяг комерційних операцій. Так чи інакше, вони пов’язані з контрагентських розрахунками — з одного боку, підприємство виступає покупцем сировини, матеріалів та необхідних послуг для забезпечення своєї діяльності, а з іншого — підприємство саме є продавцем, реалізуючи на конкурентному ринку продукцію, товари та послуги іншим споживачам.

Ідеальна модель розрахунків передбачає, що, отримавши гроші від своїх покупців, підприємство направляє частину з них на оплату придбаної сировини і матеріалів. Насправді, в сучасних ринкових умовах правила диктують покупці і замовники, яким вигідно спочатку отримати товар або прийняти роботу, а тільки потім розплатитися. Для того щоб утримати свої позиції на ринку, постачальники та підрядники слідують бажанням клієнтів і все частіше використовують комерційне кредитування, надають відстрочки платежів і т.д. Якщо факт поставки товару (робіт, послуг) не збігається у часі з отриманням за них грошових коштів, у постачальника (підрядника) виникає дебіторська заборгованість.

Кругообіг оборотного капіталу підприємства безпосередньо пов’язаний з основними господарськими операціями:

? купівлі призводять до збільшення запасів сировини, матеріалів, товарів і кредиторської заборгованості;

? виробництво веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку.

Всі ці операції багато разів повторюються, супроводжуються грошовими надходженнями і грошовими платежами.

Таким чином, рух грошових коштів охоплює період між сплатою грошей за сировину, матеріали і надходженням грошей від продажу готової продукції. На його тривалість впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини та матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі.

Враховуючи вищесказане, можна попередньо констатувати, що бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками є одним з найбільш складних ділянок облікової роботи підприємства в силу:

? частої повторюваності даних операцій;

? великої різноманітності форм розрахунків;

? великої кількості контрагентів підприємства.

Відповідно до цього метою даної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ТзОВ «Компанія Укрінтек».

Завдання роботи обумовлені її метою і можуть бути сформульовані наступним чином:

? розглянути загальнотеоретичну сутність і порядок нормативного регулювання бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

? проаналізувати порядок бухгалтерського обліку ситуацій, що виникають при розрахунках з покупцями і замовниками

? дати загальну характеристику ТзОВ «Компанія Укрінтек», визначити основні фінансові результати діяльності

1. Теоретичні аспекти обліку розрахунків з покупцями та замовниками

1.1 Суть та види дебіторської заборгованості

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Норми цього П© БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Згідно з П© БО 10 дебітори — це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов’язана з операційним циклом, але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

У П© БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

? заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

? надання позик іншим підприємствам;

? надання позик фізичним особам;

? заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях — пожежі, повені, крадіжці тощо.

З наведених вище визначень довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив’язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами і доповненнями, останні з яких унесені законами України від 2 жовтня 2012 року № 5406-VI, від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI, від 24 жовтня 2013 року № 663-VII) одного з основних принципів фінансової звітності - обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність — встановлений законом термін для захисту порушеного права.

2. Облік розрахунків з покупцями та замовниками

2.1 Документальне оформлення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1999, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинної документації, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності, установ та організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами. Бухгалтерські документи використовуються для передачі розпоряджень від розпорядника виконавцю, для управління діяльності. Документація виконує роль імпульсу, що дає початок руху облікової інформації. Вона забезпечує бухгалтерського обліку цільне і безперервне відображення господарської діяльності підприємства. За допомогою документації контролюється правильність здійснення операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи.

Первинні документи — це документи, що складаються в процесі ведення господарської операції або після її завершення.

Первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назва, код форми, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи.

Підставою для здійснення розрахунків з покупцями і замовниками є договір, в якому визначається обов’язки сторін щодо виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов’язань.

Крім договору обов’язковою умовою відображення операцій у бухгалтерському обліку є наявність первинних документів.

На суми оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги підприємство — покупець зобов’язане отримати від постачальника розрахункові документи наведені в таблиці 2.1:

Таблиця 2.1. Розрахункові документи

Під постійним контролем працівників бухгалтерії має знаходитися підписання договорів про матеріальну відповідальність; відповідність документів оприбуткуванню, витрат матеріальних цінностей; наявність на підприємстві відповідних нормативних актів, норм витрати сировину на виробництво; первинні документи на перевезення матеріальних цінностей.

2.2 Синтетичний облік розрахунків з покупцями та замовниками

Значну частину виробленої продукції підприємство реалізовує, переважно, покупцям та замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передоплата), в момент отримання (розрахунок готівкою) та після відвантаження (після оплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у її швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть іти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем — дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, у підприємства-постачальника на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

В бухгалтерському обліку для групування інформації про дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги призначений активний рахунок

36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». Він має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

По дебету рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації.

По кредиту — сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Дебетове сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» призначений для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» кредитується в кореспонденції з рахунками обліку коштів, розрахунків на суми платежів, що надійшли, (включаючи суми отриманих авансів) і т. п. При цьому суми отриманих авансів і попередньої оплати враховуються обособлено.

Якщо за отриманим векселем, що забезпечує заборгованість покупця (замовника), передбачений відсоток, то в міру погашення цієї заборгованості робиться запис по дебету рахунка 31 «Рахунка в банках» і кредиту рахунка

36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» (на суму погашення заборгованості) і 74 «Інші доходи» (на величину відсотка).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками в рамках групи взаємозалежних організацій, про діяльність якої складається зведена бухгалтерська звітність, ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» обособленно.

У цілому можна сказати, що рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» як би дзеркально відбиває в продавця факти господарського життя, що реєструються покупцем по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Як тільки цей рахунок дебетується, тобто власність на відвантажені товари переходить до покупця, так відразу ж у підприємства виникає дебіторська заборгованість і саме тому рахунок листується з рахунками

90.1 «Виторг» і/або 91.1 «Інші доходи». Якщо роботи виконувалися за договором довгострокового характеру, то може кредитуватися рахунок

46 «Виконані етапи по незавершених роботах».

По усталених звичаях покупець міг внести гроші вперед, тобто могло мати місце зарахування передоплати. У цьому випадку по рахунку 36 виникає кредиторська заборгованість.

Усе сказане вимагає відповіді на кілька питань:

? для чого потрібний рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

? як відбивається оплата векселями;

? як відбиваються отримані аванси.

Для чого потрібний рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Насамперед, рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» потрібний для відображення заборгованості покупців за реалізовані цінності (роботи, послуги).

Сучасні П© БО вимагають відображення всіх операцій, зв’язаних з реалізацією, у момент їхньої відпустки, що випливає з допущення тимчасової визначеності факту господарської діяльності, тобто «.незалежно від фактичного часу чи надходження виплати коштів».

Однак ми відзначимо й інші можливості. Основний варіант припускає відразу ж після відвантаження чи цінностей надання послуг складання наступної запису:

Дебет 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Кредит 701 «Доход від реалізації готової продукції».

У тих випадках, коли моментом реалізації визнається, відповідно до умов договору закупівлі-продажу і/або обраній обліковій політиці, оплата цінностей, таких парадоксів не виникає.

Зобов’язання покупців і замовників у бухгалтерському обліку повинні бути відбиті в момент їхнього виникнення. У силу того, що зобов’язання покупця виникають у момент виконання продавцем зобов’язань по передачі товару, можливі два варіанти відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості покупця, що визначаються умовами договору про перехід права власності на матеріальні цінності.

Перший варіант заснований на умові договору про перехід права власності в момент виконання зобов’язань чи постачальником підрядчиком. У цьому випадку зобов’язання чи покупця замовника виникають одночасно з виконанням зобов’язань чи постачальника підрядчика і переходом права власності на продукцію, (товари). Виконання зобов’язань постачальником чи підрядчиком за договором є підставою для відображення на рахунках бухгалтерського обліку виторгу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

У бухгалтерському обліку виторг відбивається при наявності наступних умов:

? організація має право на одержання виторгу, що випливає з конкретного договору підтверджене іншим відповідним чином;

? сума виторгу може бути визначена;

? мається впевненість у тім, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації. Впевненість у тім, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації, мається у випадку, коли організація одержала в оплату актив або відсутня невизначеність у відношенні одержання активу;

? право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до чи покупця робота прийнята замовником (послуга зроблена);

? витрати, що зроблені чи будуть зроблені в зв’язку з цією операцією, можуть бути визначені.

Для відображення виторгу від реалізації на рахунках бухгалтерського обліку повинні виконуватися всі умови одночасно. Якщо не виконується хоча б одне з вище перерахованих умов, то кошти й інші активи, отримані організацією в оплату, у бухгалтерському обліку організації визнаються як кредиторська заборгованість, а не як погашення дебіторської заборгованості.

Отже, дебіторська заборгованість покупця в бухгалтерському обліку організації буде формуватися одночасно з відображенням інформації про виторг від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг при виконанні всіх зазначених умов шляхом здійснення наступної запису на рахунках бухгалтерського обліку.

Другий варіант відображення інформації про дебіторську заборгованість заснований на умові договору про перехід права власності в момент оплати продукції, товару, чи настання інших обставин. У цьому випадку виникаючі в покупця зобов’язання по оплаті продукції (товару) не зв’язані з переходом права власності і, отже, відображенням на рахунках бухгалтерського обліку виторгу від реалізації продукції, товарів. У загальноприйнятій в Україні практиці обліку зобов’язань покупця не застосовується в цьому випадку ні балансовий рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», ні забалансовий рахунок. Однак представляється доцільним звістки за балансовий облік дебіторської заборгованості по договорах, умовами яких передбачений перехід права власності в момент оплати чи товару настання інших обставин. По дебету за балансового рахунка «Дебіторська заборгованість покупців» відбивається величина зобов’язань покупця за договором за відвантажену продукцію, товари.

І одночасно по кредиту рахунка «Дебіторська заборгованість» списується сума дебіторської заборгованості, відбита по балансовому рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

На суму оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги вітчизняним та зарубіжним покупцям і замовникам і за нарахованим податку на додану вартість на виручку та при погашенні заборгованості покупців і замовників складаються такі бухгалтерські проводки, які наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Типова кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.3 Створення та облік резерву сумнівних боргів

Наприкінці звітного періоду дебіторська заборгованість аналізується і групується за даними аналітичного обліку на звичайну, сумнівну і безнадійну.

Звичайна дебіторська заборгованість повинна бути сплачена в строк, передбачений договором.

Сумнівна та безнадійна дебіторська заборгованість — це прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність непогашення боржником. На фактичну суму цієї заборгованості пропонується в бухгалтерському обліку створювати резерв сумнівних боргів. Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями.

За дебетом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається списана дебіторська заборгованість покупців, що визнана безнадійною.

За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» обліковується створення резерву.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. № 1213 внесені зміни до ряду нормативних актів з бухгалтерського обліку. Зокрема, змінені норми п. 8 П© БО 10 «Дебіторська заборгованість», що стосуються порядку визначення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку.

На сьогоднішній день П© БО 10 виділяє два методи визначення величини резерву сумнівних боргів:

? застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

? застосування коефіцієнту сумнівності.

Однак кількість способів визначення суми резерву сумнівних боргів аж ніяк не зменшилася, як це може здатися на перший погляд. Справа в тому, що метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості базується на аналізі платоспроможності окремих дебіторів, тобто порядок розрахунку ідентичний першому з раніше існуючих варіантів. А от коефіцієнт сумнівності, в свою чергу, розраховується одним з трьох запропонованих способів:

? визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

? класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

? визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років.

Розмір резерву за методом застосування коефіцієнту сумнівності розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на шуканий коефіцієнт.

Отже, якщо порівняємо нову і попередню редакцію п. 8 П© БО 10, ми побачимо, що обидва методи застосовувалися раніше, зараз же вони тільки знайшли назви та чітку класифікацію.

У той же час порядок розрахунку за методом застосування коефіцієнту сумнівності поповнився новим способом: визначенням середньої питомої ваги дебіторської заборгованості, списаної за період, у сумі дебіторської заборгованості на початок періоду за попередні 3−5 років.

Розглянемо особливості кожного методу розрахунку резерву сумнівних боргів.

Найпростіший метод визначення резерву є метод абсолютної суми. Його доцільно застосовувати підприємствам з невеликою кількістю дебіторів. Розмір резерву визначається в сумі заборгованості тих дебіторів, платоспроможність яких викликає сумніви. Наприклад, підприємству стає відомо, що судом порушена справа про банкрутство дебітора. Заборгованість такого дебітора визнається сумнівним боргом, і на суму цієї заборгованості створюється резерв.

Наступний метод розрахунку резерву — це метод застосування коефіцієнту сумнівності. Коефіцієнт сумнівності може розраховуватись одним із трьох способів

Перший спосіб полягає у визначені питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході.

При застосуванні цього методу аналізуються показники безнадійної заборгованості за минулі періоди. Питома вага визначається відношенням безнадійної заборгованості за минулі періоди до суми чистого доходу за ті самі періоди. Після чого питома вага множиться на суму чистого доходу за поточний період.

Другий спосіб полягає у класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення.

Для застосування цього методу необхідно згрупувати поточну дебіторську заборгованість у кілька груп за строками її непогашення. Далі визначається коефіцієнт сумнівності виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні періоди. Коефіцієнт сумнівності розраховується як відношення суми списаної безнадійної заборгованості групи за період до сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду. Після чого сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду множиться на шуканий коефіцієнт.

Якщо аналізується кілька періодів, то П© БО 10 пропонує два шляхи визначення коефіцієнта сумнівності:

? як суму відношень списаної безнадійної заборгованості за кожний період до сальдо дебіторської заборгованості на кінець попереднього періоду, ділену на кількість періодів;

? як відношення суми безнадійної заборгованості за всі періоди до суми сальдо дебіторської заборгованості на дату балансу за періодами.

При застосуванні різних способів розрахунку виходять різні значення коефіцієнту. Однак обидва способи можуть використовуватися та закріплені в прикладах, доданих до П© БО 10. Незважаючи на те, що п. 8 П© БО 10, що регламентує порядок визначення резерву сумнівних боргів, повністю викладений у новій редакції, приклади розрахунку резерву ніяких змін не зазнали.

Резерв сумнівних боргів визначається як добуток сальдо дебіторської заборгованості за групою на кінець попереднього періоду та коефіцієнта сумнівності. Причому величина, отримана в результаті такого множення, і буде складати сальдо резерву на кінець звітного періоду.

Третій спосіб полягає у визначення питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості.

Цей спосіб зовсім новий, тому ми розглянемо його детально. Відразу обумовимо, П© БО 10 не пропонує нам ніяких прикладів розрахунку коефіцієнта сумнівності за цим методом, тому нижче наведене авторське бачення порядку його застосування.

Лаконічність, з якою Мінфін виклав новий спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (фактично весь опис полягає в самій назві способу), дає можливість для двозначності тлумачень порядку застосування цього способу розрахунку.

Так можна запропонувати два варіанти розрахунку коефіцієнту:

? шляхом визначення питомої ваги за кожний період окремо та виведення середньої;

? шляхом визначення питомої ваги за всі періоди.

Часовий інтервал, показники за який піддаються аналізу, підприємство визначає самостійно — від трьох до п’яти років.

Якщо резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів».

Безнадійна дебіторська заборгованість в кінці звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів.

В таблиці 2.3 наведено порядок відображення, створення і використання резерву сумнівних боргів на рахунках бухгалтерського обліку.

Таблиця 2.3. Типова кореспонденція на створення резерву сумнівних боргів

3. Особливості обліку розрахунків з покупцями та замовниками на ТОВ «Компанія Укрінтек»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтек» засноване 12 січня 2011 року. Зареєстровано підприємство за адресою: м. Хмельницький,

вул. Трудова 9, де і розташований головний офіс фірми. Загальна чисельність працюючих, станом на 31.03.2014 — 25 осіб Основним видом діяльності підприємства є продаж спецодягу та засобів спецзахисту.

Майно ТОВ «Компанія Укрінтек» складається з основних та обігових коштів, а також інших матеріальних цінностей, які відображені на балансі підприємства.

За даними балансу, показників активів і пасивів за період діяльності ТОВ «Компанія Укрінтек» постатейно становили:

Таблиця 3.1. Аналіз змін валют та найбільш впливових її складових частин

Бухгалтерський облік на підриємстві ведеться відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та націрнальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою дотримання підприємством єдиної методики та підходів до відображення господарських операцій та складання фінансової звітності.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України» наказом № 1 «Про облікову політику підприємства» від 01.03.2011 (Додаток А) встановлено бухгалтерію підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Права та обов’язки головного бухгалтера та усіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України». Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України» головний бухгалтер підприємства забезпечує дотримання на підприємсві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подолання у троки статичної, фінансової та податкової звітності та організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється із затосуванням комп’ютерної бухгалтерської програми 1С: Бухгалтерія (ПП «1С: Підприємство»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Підставою для обліку розрахунків з покупцями та замовниками є такі пераині документи (Додаток Б):

- рахунок;

- видаткова накладна;

- податкова накладна;

- товарно-транспортна накладна.

Для контролю та впорядкування обновлених даних на підставі певних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомірному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Дебіторську заборгованість визнають активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, визначають по чистій вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Висновки

На підставі виконання цієї роботи можна сформувати певні висновки щодо покращення обліку розрахунків з покупцями та замовниками:

1. Розрахунки з покупцями і замовниками — це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважними, й саме від безперебійності та планомірності організації даних розрахунків вирішальною мірою залежить стан усіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан та платоспроможність.

2. Порядок і форми розрахунків з покупцями і замовниками визначаються господарськими договорами, внаслідок виконання яких у підприємства виникають поточні зобов’язання — кредиторська заборгованість. Господарський договір є найбільш поширеною і важливою підставою виникнення зобов’язання, основною формою реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

3. При здійсненні обліку розрахунків з покупцями і замовниками підприємство повинне керуватися такими законодавчими і нормативними документами: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», П© БО 2 «Баланс», П© БО 11 «Зобов'язання», П© БО 16 «Витрати», П© БО 18 «Будівельні контракти»; Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю та якістю, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та ін.

4. Документальному оформленню розрахунків з покупцями і замовниками передує укладання договорів. Основними є: договір купівлі-продажу, договір поставки, договір підряду, міжнародний договір тощо.

5. Облік розрахунків з покупцями та замовниками є найважливішою ділянкою бухгалтерської роботи, оскільки на цьому етапі формується основна частина доходів та грошових надходжень підприємств. За допомогою розрахунків можна, з одного боку спрямувати та забезпечити підприємства сировиною, матеріалами, паливом, тарою, а з іншого здійснити реалізацію готової продукції.

В бухгалтерському обліку заборгованість підприємству від покупців та замовників за надані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». За дебетом рахунка 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За кредитом рахунка 36 відображається сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків.

6. Завершальним етапом обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є їх відображення у фінансовій звітності.

7. На досліджуваному підприємстві ТОВ «Компанія Укрінтек» облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками». При аналізі наявних даних можна дізнатися, що розрахунки з покупцями та замовниками станом на 31.12.2013 збільшилась на 1132,4 тис. грн. (1745,9−613,5).

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV

2. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-6 від 25.04.66 р.

3. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-7 від 15.06.65

4. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджено наказом Міністерства Фінансів № 99 від 16.05.96 року)

5. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджено Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22.

6. План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291

7. Податковий кодекс України Затверджений наказом Верховної ради України від 02.12.2010 р. № 2755

8. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: затверджене Мінфіном України від 24.05.95 р. № 88

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух рух грошових коштів» затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87;

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237;

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87;

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87;

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87;

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валютних курсів»: затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 № 87;

17. Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-Б «Звіт про фінансові результати» затверджено наказом Держкомстату України від 20.07.2009 р. № 271

18. Бабіч В.В. Фінансовий облік — 2: навч. посіб. / В.В. Бабіч. — К.: КНЕУ, 2010. — с 20−32

19. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський і фінансовий облік. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищ. навч. закл. — 6-те видання, доп. І перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2005. — 756 с.

20. Голов С. Ф., Костюченко В. М., Кравченко І.Ю. Фінансовий облік: Підручник. — К.: Лібра, 2005. — 976 с.

21. Горицька Н. Г. Новий бухгалтерський облік. — К.: ООО редакція газети «Бухгалтерія. Податки. Бізнес», 2002. — 256 с.

22. Ґудзь О.Є. Дебіторська та кредиторська заборгованість в системі управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. — 2007. — № 1−2. — С. 65−70

23. Економічна суть розрахунків з покупцями і змовниками/ С. Шелін // Бухгалтерія в с/г — 2012 № 9 с. 39−44.

24. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч.пос. — К.: Знання, 2004. — 473 с.

25. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: підручник. — К.: Видавництво «Центр учбової літератури», 2009. — 670 с.

26. Методика й організація обліку та аналізу розрахунків з покупцями і замовниками // Г. С. Романченко // соціально-економічний розвиток України на поч. ХХІ ст. збірник доп. 78 науової конференції студентів КНЕУ — 2012 — с. 270−272.

27. Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я., Панченко Л. Г. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.:Вища освіта, 2003. — 800 с.

28. Організація обліку та контролю із покупцями та замовниками на сільськогосподарських підприємствах / Н. В. Бондачук // Економіка фінанси право — 2012 № - с. 19−22.

29. Павлюк І.М. Бухгалтерський облік основних господарських операцій на підприємствах і в організаціях: Навч.пос. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 308 с.

30. Садовська І.Б. Фінансовий облік. Навчальний посібник. — Луцьк. Навчально-методичний відділ ЛНТУ, 2011.

31. Сук Л. К., Сук П. Л. Фінансовий облік. Навчально-методичний посібник. — К: Знання 2012