Аналіз та оцінка оборотних активів та їх використання на ПАТ «Завод» Фіолент

ВСТУП На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах ринкових відносин в Україні необхідно приділяти увагу організації управління оборотним капіталом промислових підприємств. Фінансова діяльність підприємства тісно пов’язана з формуванням і використанням оборотного капіталу. Йому належить особливе місце у структурі капіталу підприємства і від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність.

Проблеми управління оборотним капіталом потребують попереднього розгляду економічної сутності поняття «оборотний капітал», яке з одного боку, має визначити сутність такого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого — його значення для забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств.

Актуальність теми визначена важливою роллю аналізу оборотних активів, проведення такого аналізу дозволяє, з одного боку, визначити стабільність окремих джерел формування оборотних активів з точки зору можливості їх використання в майбутньому, з другого — виявити, на фінансування яких операцій витраченні кошти, чи є це використання доцільним та чи збережеться в майбутньому структура використання коштів, що склалася.

Метою дослідження курсової роботи є детально розглянути і описати роль аналізу і контролю оборотних активів в системі управління діяльності підприємства, написати коротку фінансово-економічну характеристику ПАТ «Завод «Фіолент», зробити аналіз і контроль оборотних активів. Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

з’ясувати сутність та значення аналізу оборотних активів підприємства;

здійснити фінансово-економічну характеристику діяльності селянського (фермерського) господарства, та постановку аналітичної роботи на ньому;

проаналізувати стан, динаміку і структуру оборотних активів даного підприємства;

проаналізувати ефективність використання оборотних активів;

з’ясувати шляхи покращення структури та ефективності використання оборотних активів підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації і формування та управління оборотними активами підприємства.

Об'єктом дослідження підприємства є оборотні активи підприємства, що являють собою сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходиться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує господарство, а також причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ та процесів господарської діяльності підприємства у їх взаємодії.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. Сутність, склад і структура оборотних активів Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г — Т … В … Т' — Г', де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар); В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

Рис. 1. Склад і розміщення оборотних коштів У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис.1).

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них.

Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.

Склад та величина оборотних активів підприємства відображається у Балансі підприємства (II, ІІІ розділи активів підприємства). Відповідно до цього склад оборотних активів підприємства регулюється П (С)БО 2 «Баланс». Оборотні активи підприємства включають в себе:

1. Виробничі запаси — це запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

2. Поточні біологічні активи — це біологічні активи, які здатні давати сільськогосподарську продукцію га додаткові біологічні активи чи в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Поточні біологічні активи включають в себе тварини на вирощування, рибу, дорослу птицю, сім'ї бджіл, зернові, овочеві, технічні та кормові культури, розсадники. Поточні біологічні активи здатні приносити таку сільськогосподарську продукцію як приріст живої маси, товарну рибу, яйця, пташиний послід, мед, віск, прополіс, зерно, солома, овочі, цукрові буряки, насіння соняшнику, тютюнове листя, коренеплоди тощо. До додаткових біологічних активів. які мають місце у процесі біологічних перетворень поточних біологічних активів відносять матеріал для розведення риби, нові рої, саджанці.

3. Незавершене виробництво — це об'єкти незавершеного виробництва, що являють собою вартість продукції" послуг чи робіт, які не пройшли усіх стадій виробничого процесу і не можуть визнаватись готовою продукцією. Також до незавершеного виробництва включають вартість напівфабрикатів власного виробництва і валову заборгованість замовників за будівельними контрактами.

4. Готова продукція — це вироби на складі, які пройшли усі стадії виробництва, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.

5. Товари — це сукупність товарів, які придбані підприємством для подальшого продажу і у їх вартість не включається сума торгової націнки, що встановлюється самостійно підприємством під час їх продажу.

6. Векселі одержані - це вартість дебіторської заборгованості, яка виникла у процесі реалізації продукції, надання послуг чи виконання робіт, яка забезпечена векселем.

7. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка засвідчена векселем).

8. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом — це дебіторська заборгованість, яка виникає під час переплати податків, зборів та інших платежів до бюджету. У цій ситуації дебіторами підприємства є фінансові та податкові органи.

9. Дебіторська заборгованість за виданими авансами — це сума коштів, що надасться підприємством попередньо постачальникам, як забезпечення майбутніх поставок сировини, матеріалів, товарів тощо.

10. Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів — це сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню на підприємство.

11. Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків — це заборгованість пов’язаних сторін та згідно до внутрішньовідомчих розрахунків.

12. Інша поточна дебіторська заборгованість показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

13. Поточні фінансові інвестиції - це вартість інвестованих підприємством коштів в цінні папери, терміном не більше одного року і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які е еквівалентами грошових коштів).

14. Грошові кошти та їх еквіваленти — це сума грошових коштів, які на дату балансу перебувають на поточних чи інших рахунках в банку чи в касі підприємства і можуть бут и використані для поточних операцій.

15. Витрати майбутніх періодів — це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів.

2. Принципи організації оборотних активів та джерела формування оборотних коштів Оборотні активи (оборотний капітал) — це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи або це сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. До оборотних активів підприємства належать ті види майнових цінностей, які повністю споживаються за один виробничий цикл.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.

Джерелами формування оборотних активів підприємства є фінансові ресурси, за рахунок яких фінансуються витрати на купівлю чи створення оборотних активів. В цілому джерела формування оборотних активів підприємства можна поділити на 3 види, а саме: власні, позикові та залучені.

Власні джерела формування оборотних активів включають статутний капітал, нерозподілений прибуток підприємства (тобто частина чистого прибутку, яка залишається в розпорядження підприємства), цільове фінансування та цільові надходження, надходження від емісії цінних паперів (у розмірі номінальної вартості цінних паперів та розмірах емісійного доходу).

Формувати обігові кошти лише за рахунок власних джерел економічно не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і крім того позбавляє підприємство можливості отримувати додатковий прибуток за рахунок використання позикових коштів. Позиковими джерелами створення оборотних активів є банківські кредити, як короткострокові та і довгострокові, які зазвичай використовуються на придбання основних та поточних активів, на сезонні потреби підприємства. Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства з обслуговування цих боргових зобов’язань. До тих пір, поки розмір прибутку, забезпеченого використанням кредитів покриває витрати, пов’язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається економічно стабільним. Тобто, для підприємства с важливим забезпечити раціональне співвідношення позикових та власних коштів.

До залучених джерел створення оборотних активів належать:

1) кошти інших суб'єктів господарювання, а саме: отримання комерційного кредиту, відстрочки платежу за поставлені товари, матеріали, отримані послуги чи виконані робот (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги чи за виданими векселями). До цієї категорії залучених джерел формування оборотних активів варто віднести суми отриманих авансів від юридичних чи фізичних осіб, як забезпечення майбутніх поставок готової продукції, надання послуг чи виконання робіт (поточні зобов’язання підприємства за отриманими авансами);

2) кошти працівників — є джерелом створення оборотних активів, коли підприємство невчасно виплачує заробітну плату і всю її суму спрямовує на фінансування оборотних активів. У результаті цього на підприємстві виникає заборгованість перед працівниками;

3) кошти, що належать державі та позабюджетним фондам — це джерело створюється у результаті несвоєчасної сплати усіх податків, зборів чи обов’язкових платежів, що призводить до виникнення заборгованості підприємства перед бюджетом та позабюджетними фондами;

4) кошти, що належать власникам підприємства (окрім внесків до статутного фонду) — це сума заборгованості підприємства перед власниками (учасниками), що виникає у результаті несвоєчасних виплат дивідендів, відсотків чи інших доходів;

5) кошти страховиків — це сума страхових платежів, що не внесені підприємством вчасно на рахунки страхових компаній, які здійснюють страхування різного ряду ризиків, що мають місце на підприємстві. У результаті цього, на підприємстві виникає заборгованість із страховими організаціями, а сума зобов’язання є джерелом формування оборотних активів підприємства;

6) сума зобов’язань підприємства, що виникають у результаті внутрішніх розрахунків;

7) доходи майбутніх періодів — суми коштів, що отримує підприємство у поточному періоді і може спрямовувати на фінансування різного роду витрат, однак у бухгалтерському обліку вони будуть включатись до доходів майбутнього звітного періоду.

Щодо залучених джерел формування оборотних активів, то необхідно засвідчити, що їх використання не завжди є правильним напрямом фінансування оборотних активів. Оскільки невизначений чи невеликий термін їх використання, може спричинити збої у фінансово-експлуатаційному циклі підприємства і призвести до втрат, пов’язаних із формуванням та використання оборотних активів.

3. Методика аналіза еффективності використання оборотних активів Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу, визначення потреби в ньому і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують низку економічних показників.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку I розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком I розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми I розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші позаоборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (ПБО2) «Баланс», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. № 391/3684, наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку «розділу І пасиву балансу Ф. 1». «Власний капітал» (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) та суми рядка 430 «Забезпечення наступних витрат і платежів» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв’язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріаль-них цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їхніх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр.в.). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

(3.1)

де Фн — фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообігу на підприємстві:

(3.2)

де О — термін обертання оборотних коштів, днів;

С — середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т — тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р — обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:

(3.3)

де С1, С2, … С12 — сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 — сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:

. (3.4)

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, провeдений за формулою [3.4], статистика вважає точнішим.

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального від-творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей .

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

(3.5)

де — коефіцієнт обертання оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

(3.6)

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

(3.7)

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Висновки Оборотні активи (оборотний капітал) — це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи або це сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. До оборотних активів підприємства належать ті види майнових цінностей, які повністю споживаються за один виробничий цикл.

Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створенні нової вартості, функціонуючи в процесі кругообігу всього капіталу. Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку.

Для аналізу оборотних активів необхідна відповідна інформація.

Правильно проведений аналіз може забезпечети ефективне управління оборотним капіталом. Воно визначається низкою чинників: обсягом і складом поточних активів, їх ліквідністю, співвідношенням власних і позикових джерел покриття поточних активів, величиною чистого оборотного капіталу, співвідношенням постійного і змінного капіталу та ін.

Особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю суб'єктів господарювання. Якщо у торговельних організаціях висока частка товарів, у промислових підприємств — сировини та матеріалів, то у фінансових корпораціях переважають грошові кошти і їх еквіваленти.

Оборотний капітал підприємства, беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервний кругообіг, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються, набуваючи послідовно форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, ризик використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на поточних та валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважають відвантажену продукцію та дебіторську заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової й простроченої дебіторської за-боргованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві, у витратах майбутніх періодів, у виробничих запасах, у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації та більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним чинником, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Отже, фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних засобів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів, але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ПАТ «ЗАВОД «ФІОЛЕНТ»

1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Завод «Фіолент»

«Таблиця 1.1»

Загальна характеристика ПАТ «Завод «Фіолент»

Джерело: статут, установчі документи Публічне акціонерне товариство «Завод «Фіолент» засноване відповідно до рішення міністра Мінмашпрому України від 14 жовтня 1993р. шляхом перетворення державного підприємства «Завод «Фіолент» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 р. № 210/93 та перейменоване відповідно до частини п’ятої розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства».

Предметом діяльності Товариства є:

— виробництво контрольно-вимірювальних приладів;

— роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

— дослідження і розробки в галузі технічних наук;

— діяльність автомобільного вантажного транспорту;

— діяльність нерегулярного пасажирського транспорту;

— виробництво електричних побутових приладів;

— оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням;

— роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань;

— оптова торгівля будівельними матеріалами;

— оптова торгівля іншим промисловим обладнанням;

— розробка, впровадження, виробництво нових видів продукції, робіт (послуг) і нових технологій;

— надання послуг з встановлення обладнання, монтажу і введення в експлуатацію, ремонт, технічне гарантійне і сервісне обслуговування обладнання, а також навчання персоналу;

— науково-технічні, консультаційні, маркетингові послуги;

— електроі радіозв'язок;

— вантажно-розвантажувальні і транспортно-експедиційні роботи і послуги, у тому числі за замовленнями населення;

— ремонт і технічне обслуговування автомобілів і інших транспортних засобів, автосервіс, організація мийних, заправних станцій;

— здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи бартерні;

— науково-дослідні, конструкторські технологічні, проектні роботи;

— посередницькі послуги при купівлі-продажі товарів народного споживання, дилерські, брокерські, маклерські послуги;

— складські, консигнаційні послуги;

— здача у наймання (оренду) обладнання і машин (лізинг, хай ринг, рейтинг);

— ремонт різного виробничого і невиробничого обладнання;

— маркетингові дослідження, консультації з питань комерційної діяльності,

представлення інтересів інших підприємств і форм на комерційній основі;

— реклама, представницькі послуги, організація виставок, ярмарків, аукціонів;

— інформаційні послуги, посередництво при наданні інформаційних послуг;

— інформаційно-обчислювальна діяльність, у тому числі розробка і постачання

програмного забезпечення, діяльність пов’язана з базами даних і іншими інформаційними структурами, технічне обслуговування, консультації з технічного і програмного забезпечення;

— виробництво металевих конструкцій і виробів;

— загально будівельні роботи, у тому числі виконання окремих видів робіт: обробних, сантехнічних, теплотехнічних і термоізоляційних, монтажних;

— ремонту будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення;

— виконання будівельно-монтажних робіт;

— виробництво чорних і повторних кольорових металів;

— виробництво виробів з пластмас;

— виробництво будівельних виробів з деревини і плит на дерев’яній основі (вікна, паркет, двері і інші вироби);

— купівля і реалізація інформації науково-технічного характеру, технологій, авторських прав на винаходи, «НОУ-ХАУ»;

— машинобудування і металообробка;

— зовнішньоекономічна діяльність;

— культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку;

— проведення вимірювань при контролі безпеки умов праці та при контролі стану природнього середовища;

— проведення інвентаризації, паспортизації промислових відходів;

— проведення атестації робочих місць;

— виконання робіт, які містять державну таємницю України;

— виконання робіт, які містять міждержавні секрети;

— розробка, виготовлення та поставка продукції для об'єктів атомної енергетики;

— інша діяльність, не заборонена законодавством України.

Статутний капітал Товариства становить 231 656,25 гривень. Статутний капітал Товариства поділений на 44 125 (сорок чотири тисячі сто двадцять п’ять) штук простих іменних акцій номінальною вартістю 5,25 гривень кожна. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного капіталу. Рішення про збільшення або зменшення розміру Статутного капіталу Товариства приймається Вищим органом Товариства у порядку встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначається рішенням Загальних зборів акціонерів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства.

Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв — 1834 осiб. Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв: зовнiшнi сумiсники — 9 осiб, працюючi за цивiльно-правовими договорами — 8 осiб, працюючi на умовах неповного робочого часу (не по iнiциативi адмiнiстрацiї) — 47 осiб. Фонд оплати працi усiх працiвникiв 63 102.491 тис.грн. Розмiр фонду оплати працi збiльшився вiдносно попереднього року на 3541,808 тис.грн. за рахунок збiльшення тарифних ставок та посадових окладiв та ростом обсягiв виробництва. Забезпечена виплата зарабiтної плати згiдно з термiнами по колективному договору.

За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства:

— Виплачуються дивіденди.

— Створюється та поповнюється Резервний капітал.

— Накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки).

Резервний капітал Товариства створюється у розмірі 15 відсотків власного капіталу Товариства за даними його останньої річної фінансової звітності.

Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку Товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку Товариства за рік.

Резервний капітал створюється для покриття збитків Товариства, а також для збільшення Статутного капіталу, погашення заборгованості у разі ліквідації Товариства тощо.

Органи управління та контролю Товариства:

Вищий орган Товариства — Загальні збори акціонерів.

Виконавчий орган Товариства — Правління Товариства.

Ревізійна комісія.

ПАТ «Завод» Фіолент «понад 40 років займається автоматизацією корабельних (суднових) технічних засобів, проектує і виробляє системи і елементи автоматизованого управління для водоизмещающих кораблів і суден, кораблів на повітряній подушці, яхт, доків, морських бурових платформ.

ПАТ «Завод «Фіолент» є загальновизнаним підприємством з міжнародною репутацією, яка займає міцні позиції у виготовленні елементів і систем автоматики. Проектування і виробництво засобів корабельної автоматики має сертифікат Bureau Veritas на відповідність вимогам менеджменту якості ISO 9001:2008.

Іізделіямі компанії укомплектовано більше 400 кораблів і суден. Підприємство має статус системного інтегратора-партнера всесвітньо відомої фірми «Schneider Electric».

Сьогодні «Фіолент» проектіруетт і виробляє прилади та системи корабельної автоматики четвертого покоління на базі мікропроцесорної техніки та локальних обчислювальних мереж.

Другим напрямком діяльності підприємства є проектування і виготовлення прецизійних електричних мікромашин багатогалузевого застосування. Виробництво цих виробів атестовано організаціями України та Росії, а продукція допущена до застосування у військовій техніці.

Третім напрямком діяльності підприємства є проектування і виготовлення ручного електричного інструменту професійного і побутового призначення. Цей напрямок також має сертифікат Bureau Veritas на відповідність вимогам системи менеджменту якості ISO 9001:2008.

Володіючи значним науково-виробничим потенціалом «Фіолент» розширює виробництво і постачання елементів та систем корабельної автоматики для своєї країни і на зарубіжні ринки, а також здійснювати сервісну підтримку своєї продукції.

Завдяки освоєнню нових видів продукції ПАТ «Завод» Фіолент «зберегло свій виробничо-технічний та кадровий потенціал і в даний час нарощує розробку і серійний випуск приладів і систем управління, прецизійних мікромашин, електроінструменту, успішно зарекомендували себе на світових ринках.

2.Аналіз фінансового стану ПАТ «Завод «Фіолент»

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Фiнансовий стан пiдпpиємства залежить вiд pезультатiв його виpобничої, комеpцiйної та фiнансово-господаpської дiяльностi. То-му на нього впливають усi цi види дiяльностi пiдпpиємства. Передовсім на фiнансовому стані пiдпpиємства позитивно позначаються безпеpебiйний випуск i pеалiзацiя високоякiсної продукції.

«Таблиця 2.1»

Основні показники діяльності ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 р.р.

Джерело: (Ф.1 — Баланс, Ф.2 — Звіт про фінансові результати) підприємтва за 2010;2012 рр) На підставі даних таблиці 2 спостерігається позитивна динаміка збільшення основних показників діяльності підприємства.

Аналізуючи структуру фінансових результатів, слід зазначити, що виручка від реалізації в 2011 р. порівняно з 2010 р. зросла на 52%, собівартість продукції збільшилася також на 52%. Чистий прибуток також збільшився на61%. Для інших показників також характерним є як зростання, так і зменшення.

Виручка від реалізації в 2012 р. порівняно з 2011 р. зросла на 44%, собівартість продукції також збільшилася на 44%. Чистий прибуток збільшився на 55% .Для інших показників також характерним є як зростання, так і зменшення.

Середньорічна вартість основних засобів за два роки не змінилась.

Таким чином, один з основних показників, що характеризують результати діяльності підприємства, такий як, виручка від реалізації, збільшувався з року в рік, що говорить про збільшення виробництва, збільшення попиту на продукцію даного підприємства.

Собівартість реалізації також збільшилася. Причинами цього можуть бути збільшення цін на сировину, матеріали і т.д.; збільшення виробництва продукції.

«Таблиця 2.2»

Аналіз ліквідності ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 рр

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства Аналізуючи ліквідність підприємства шляхом розрахунку таких основних показників як коефіцієнта покриття;коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, чистого оборотного капіталу спостерігається відхилення від норми. Так коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань, таким чином можно сказати що підприємство своєчасно ліквідує свої борги. Коефіцієнт швидкої ліквідності

відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, і за період 2010;2012 роки відхилення незначне. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35. Отже, підприємство може незначну частку боргів сплатити негайно. Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями.

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

«Таблиця 2.3»

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 рр

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства

«Таблиця 2.3»

Аналіз рентабельності ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 рр

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства Аналізуючи показники фінансової стійкості та рентабельності підприємства слід зазначити що показники мають відхилення від норм. Отже підприємство зазнає труднощі у використанні власних активів та має залежність від позик. Коефіцієнт незалежності вище норми (0,5−0,6), він характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами за три періоди незначно змінився і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами. Коефіцієнт маневреності власного капіталу також має задовільне значення. Рентабельність активів характеризує загальний рівень прибутку, що створений всіма використовуваними активами підприємства і має позитивну динаміку у 2012 році. Інші показники також мають схожу динаміку за три періоди і незначне відхилення від норми.

3.Аналіз та оцінка оборотних активів ПАТ «Завод «Фіолент»

Одним із головних завдань аналізу оборотних активів є визначення їх обсягу і структури, адже для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної діяльності підприємству необхідно мати достатній рівень поточних активів для того, щоб бути спроможним покрити кредиторські зобов’язання і зберегти свою ліквідність та платоспроможність.

«Таблиця 3.1»

Структура оборотних коштів ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 рр

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства Структура оборотних активів відображає фінансовий стан підприємства на дату складання звітності і свідчить про рівень комерційної та фінансово-економічної роботи. Згідно даними таблиці 3.1 у структурі оборотних активів за три роки, 2010, 2011 та 2012 роки переважають запаси, їх питома вага у загальному обсязі оборотних активів складає - 73,01%, 74,08% та 66,81% відповідно, що свідчить про збільшення виробництва. Вартість запасів збільшувалась за рахунок виробничих запасів, готової продукції та товарів.

Слід підкреслити, що протягом даних років спостерігається нестабільна динаміка питомої ваги вартості дебіторської заборгованості, яка у 2010 році становила 25,56%, 2011 рік — 23,47%, 2012 рік — 27,47. Це свідчить про необачну кредитну політику господарства щодо покупців та труднощі з реалізацією виробленої продукції. Грошові кошти та їх еквіваленти у 2010 році порівняно з 2011 та 2012 роком значно збільшились і їх частка у загальній вартості оборотних активів склала 1,21%, 1,87% та 4,46%. Зростання відбулося за рахунок збільшення грошових коштів та їх еквівалентів в національній валюті. Станом на кінець 2012 року найбільшу питому вагу у структурі оборотних активів підприємства займають слабо ліквідні активи — 66,81%; найменшу — високоліквідні активи — 4,46%. Отже, структуру оборотних активів з фінансової точки можна оцінити негативно.

«Діаграма3.1»

Динаміка оборотних коштів ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012 рр Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства Оцінка ефективності використання оборотних коштів здійснюється через показники його оборотності. Оскільки критерієм оцінки ефективності використання оборотних активів є фактор часу, то використовуються показники, які відображають тривалість обороту в днях або загальний час обороту та швидкість обороту.

«Таблиця 3.2»

Аналіз ділової активності підприємства ПАТ «Завод «Фіолент» за 2010;2012р

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства Розрахунки свідчать (таблиця 3.2), що тривалість обороту оборотних активів за 2011 рік порівняно з 2010 роком прискорились на 139 днів, в розрізі елементів оборотних активів спостерігається наступне: оборотність грошових коштів не змінилась, а оборотність матеріальних цінностей (запаси) прискорилися 150 днів, що свідчить про покращення ефективності використання оборотних активів, тобто кошти, які вкладено в мобільні активи знову приймуть грошову форму на 139 дні швидше ніж у минулому році.

Тривалість обороту оборотних активів за 2012 рік склала 220 днів і в порівнянні з 2011 роком прискорилась на 98 днів. В тому числі оборотність грошових коштів за рік прискорилась на 2 дні, оборотність матеріальних цінностей також прискорилась на 100 днів. Ці зміни свідчать про покращення ефективності використання оборотних активів підприємства, так як кошти, які вкладено в мобільні активи знову приймуть грошову форму на 98 днів раніше в порівнянні з 2011 роком.