Правові аспекти бухгалтерського обліку
Первинні облікові документи приймаються до бухгалтерського обліку, якщо вони складено за затвердженими формам, наведеним у офіційно затверджених альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації. Первинні облікові документи, форми яких немає передбачені в цьому альбомах уніфікованих форм, можна застосовувати тільки тоді ми, що вони містять обов’язкові реквізити: найменування документа… Читати ще >
Правові аспекти бухгалтерського обліку (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Федеральний Закон про бухгалтерському учете.
28 листопада 1996 р. набрав чинності Федеральний закон «Про бухгалтерському обліку», який увібрав у собі досвід бухгалтерського обліку трапилося в ринковій економіці стосовно російським традицій та чинному у Росії цивільному і фінансовому праву. У законі визначено концептуальні стану та загальні принципи організації та ведення бухгалтерського обліку; права, обов’язки, і відповідальність у цій галузі юридичних та фізичних осіб, управляючого персоналу; заходи, щоб забезпечити достовірність бухгалтерської інформації; порядок публікації бухгалтерської звітності і державного регулювання всієї системи бухгалтерського учета.
Федеральним законом від 21.11.1996 N 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік «визначено: |регулювання бухгалтерського обліку | - стаття 5; | |організація бухгалтерського обліку в організаціях |- стаття 6; | |головний бухгалтер |- стаття 7; | |основні вимоги до ведення бухгалтерського обліку |- стаття 8; | |первинні облікові документи |- стаття 9; | |регістри бухгалтерського обліку |- стаття 10; | |оцінка майна України та зобов’язань |- стаття 11; | |інвентаризація майна України та зобов’язань |- стаття 12; | |склад бухгалтерської звітності |- стаття 13; | |звітний рік |- стаття 14; | |адреси — й терміни уявлення бухгалтерської звітності |- стаття 15; | |публічність бухгалтерської звітності |- стаття 16; | |зберігання документів бухгалтерського обліку |- стаття 17; | |відповідальність порушення законодавства Російської |- стаття 18. | |Федерації про бухгалтерський облік | |.
Основні стану та область регулирования.
Бухгалтерський облік законодавчо окреслюється упорядкована система збору, реєстрацію ЗМІ й узагальнення грошах інформацію про майні, зобов’язаннях і їх русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку усіх господарських операцій. Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, установ і, їх зобов’язання й господарські операції, здійснювані у процесі їх діяльності. До об'єктах бухгалтерського обліку також віднесено власний капітал, фінансові результати господарську діяльність, джерела фінансування проведених операцій, інформацію про яких обов’язково формується на рахунках бухгалтерського учета.
До основному завданню бухгалтерського обліку закон відносить, по-перше, формування повною і достовірною інформації про діяльність організації, її майновому становищі щодо внутрішніх та зовнішніх користувачів — керівників, акціонерів, кредиторів, інвесторів тощо. По-друге, бухгалтерський облік і звітність має забезпечити необхідну інформацію контролю над виконанням законодавства Російської Федерації при здійсненні господарських операцій та право їх доцільністю і ефективністю, наявністю і рухом майна України та зобов’язань, і навіть за використанням матеріальних, трудових і згідно з затвердженими нормами і кошторисами. Третє завдання передбачає запобігання негативних результатів господарської діяльності й виявлення внутрішньогосподарських резервів, які забезпечують фінансову стійкість организации.
Федеральний закону про бухгалтерський облік поширюється попри всі організації, розміщені Росії, якщо не суперечить договорами нашої країни знайомилися з іншими державами в. Громадяни, здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, ведуть облік своїх доходів і витрат у інтересах оподаткування нафтопереробки і гаразд, встановленому податковим законодавством Російської Федерации.
Основна мета законодавства Російської Федерації про бухгалтерському обліку — забезпечити однаковий облік майна, зобов’язань та господарських операцій організацій, і навіть впорядкування і уявлення порівняної і достовірною інформацією про майновому становищі, прибутки і витратах організацій, необхідної користувачам бухгалтерської отчетности.
Законодавство про бухгалтерський облік встановлює єдині правові норми й методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку країни і складається з аналізованого закону, інших федеральних законів, указів президента Російської Федерації і постанов Уряди Російської Федерації. Загальне методологічне керівництво бухгалтерським урахуванням доручається Уряд Російської Федерації. Методологічні основи бухгалтерського обліку лише у основних рисах є такі у законі. У частини методологію обліку, визначення методологічних характеристик бухгалтерського обліку закон є рамковий, визначаючи, що цим мають займатися органи, яким федеральними законами дозволили регулювання бухгалтерського обліку. Керуючись законодавством Російської Федерації, ці органи заслуговують розробляти і можу твердити обов’язкові всім організацій біля Росії: плани рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарську діяльність підприємств і інструкції з їхньої застосуванню; становища (стандарти) по бухгалтерського обліку, встановлюють принципи, правил і способи обліку господарських операцій та складання бухгалтерської звітності; інші норми і методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку. Відповідно до Закону, для суб'єктів малого підприємництва повинна передбачатися спрощену систему бухгалтерського учета.
План рахунків бухгалтерського обліку є систематизований перелік синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, на яких виробляється укрупненная угруповання обліку складу і рух коштів організації, їх джерел постачання та господарських операцій на грошовому выражении.
У плані рахунків наведено найменування і коди синтетичних рахунків — рахунків першого порядку й субрахунків — рахунків другого порядку. Номенклатура плану рахунків включає у собі також позабалансові рахунки, призначені для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, котрі належать до організації, але що у її часовому користуванні чи распоряжении.
Законодавчо визначено, основним органом, що забезпечує методологічне регулювання бухгалтерського обліку, залишається Міністерство фінансів Російської Федерації (ст. 5).
Організації й українські підприємства, керуючись законодавством, положеннями і методичними вказівками органів, регулюючих бухгалтерський облік, самостійно формують свою дисконтну політику й розробляють внутрішньофірмові методи і організаційні інструкції по бухгалтерського обліку. Отже, Закон про бухгалтерський облік передбачає багаторівневу систему його нормативного регулювання. У цьому нижчим рівнем регулювання бухгалтерського обліку вважатимуться нормативні документи, що визначають дисконтну політику тій чи іншій организации.
Закон про бухгалтерський облік визначає переліки нормативних документів, хто стверджує керівники, відповідальні організацію та влитися стан бухгалтерського обліку, разом із документом про облікову політику. Поруч із облікової політикою мають бути затверджені такі внутрішні документи, становища, інструкції: робочий план рахунків бухгалтерського обліку; форми первинних дисконтних документів і майже внутрішньої бухгалтерської звітності; порядок проведення інвентаризації та художні засоби оцінки майна, і зобов’язань; правила документообігу, оброблення і реєстрації облікової інформації; лад і правила внутрішнього контролю над господарськими операциями.
Робочий план рахунків бухгалтерського обліку складається з урахуванням типового плану рахунку також мусить мати перелік синтетичних, аналітичних рахунку також субрахунків, необхідні ведення бухгалтерського обліку у цій конкретної організації та які забезпечують вчасна й постійне відбиток всіх проведених господарських операцій, всіх нарахованих і регулюючих суммовых показників. Форми первинних документів розробляються та затверджуються у випадках, як у умовах даної організації не можна застосувати типові форми первинних документов.
Синтетичні рахунки мають відповідні аналітичні счета.
Аналітичні рахунки призначені ще детального урахування витрат на виробництво, контролю розрахунків із бюджетом, для планування матеріально-технічного постачання, в організацію розрахунків із персоналом і т.д.
Між синтетичним і які належать до нього аналітичними рахунками існує наступна взаимосвязь:
— сальдо синтетичного рахунки має бути дорівнює сумі допомоги сальдо всіх аналітичних счетов;
— сума оборотів по дебету (кредиту) синтетичного рахунки мусить бути дорівнює сумам оборотів по дебету (кредиту) аналітичних счетов;
— якщо синтетичний рахунок пасивний (активний), те й аналітичні рахунки, які стосуються нього, також пасивні (активные).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку закон покладає на керівників організацій та установ. Залежно від обсягу облікової роботи керівники організацій на власний розсуд можуть: заснувати бухгалтерську службу, очолювану головний бухгалтер, або запровадити посаду бухгалтера; доручити ведення бухгалтерського обліку спеціалізованої організації, або бухгалтеру — фахівця з договору; особисто вести бухгалтерський учет.
Великим організаціям замало без бухгалтерської служби безпеки під главі з головний бухгалтер, а невеликі організації мають можливість вибору, або домовитися щодо проведення бухгалтерського обліку з аудиторської, бухгалтерської фірмою чи індивідуально надають послуги бухгалтером. Керівники невеликих організацій, знають методологію і техніку бухгалтерського обліку, самі можуть вести бухгалтерський облік і складати бухгалтерську звітність, заощаджуючи кошти утримання фахівця з бухгалтерського обліку та палестинці час від часу консультуючись у фахівців із складних питань, які творяться у процесі господарської деятельности.
Головний бухгалтер (чи бухгалтер, тоді як організації немає спеціальної бухгалтерської служби або бухгалтерського відділу) підпорядковується безпосередньо керівнику організації, що призначає його за цю посада і від должности.
Головний бухгалтер (бухгалтер): відпо-відає формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне уявлення достовірної бухгалтерської звітності; забезпечує контролю над рухом майна, і виконанням зобов’язань організації, відповідність законодавству здійснюваних господарських операцій; дає усім працівникам організації обов’язкові до виконання вказівки по документального оформлення господарських операцій та уявленню для обліку необхідні документи, звітів, інших сведений.
Без підписи головного бухгалтера (бухгалтера) грошові і розрахункові документи, фінансові та кредитні зобов’язання організації є недійсними, отже, нічого не винні прийматися до виконання. Це вимога, обумовлений Законом про бухгалтерський облік, спрямоване на забезпечення контрольні функції головного бухгалтера і персоналу бухгалтерии.
У разі розбіжностей між керівником й головним бухгалтером у здійсненні окремих господарських операцій документи з таких операцій приймаються до врахування з письмового розпорядження керівника, котра приймає він всю відповідальність право їх проведення і можливі негативні последствия.
Норми закону, у області методології бухгалтерського обліку дуже скупо, лише у основних головних аспектах, визначають цю важливу складову облікового процесса.
Закон встановлює, що майно, зобов’язання і капітал організації позначаються на бухгалтерський облік і звітності в грошовому вираженні. Бухгалтерський облік необхідно ведуть у рублях, а рахунки та операції в іноземній валюті підлягають пересчету на російську валюту за курсом за Центральний банк Російської Федерації, що діяв на день скоєння операции.
Майно, придбане за плату, оцінюється шляхом підсумовування фактично вироблених витрат з його купівлю; отримане безоплатно за ринковою вартістю на дату оприбуткування; виробленої (виготовлений) у самій організації - за вартістю її виготовлення з урахуванням калькуляції, причому поточні видатки виробництва продукції, робіт та надаваних послуг включаються в собівартість і враховуються окремо від витрат на капітальні вкладення (інвестиції). Погашення витрат на довготерміново й багато разів що застосовується майно, насамперед придбання основних засобів і нематеріальних активів, виробляється шляхом амортизаційних відрахувань. У законі підкреслено, що амортизація нараховується незалежно від результатів господарську діяльність організації у звітному періоді. Інші методи оцінки майна України та зобов’язань, включаючи нарахування оціночних резервів, застосовують у випадках, передбачених законодавством та інші нормативними актами, регулюючими методологію бухгалтерського учета.
Законом бухгалтерський облік сприймається як інформаційна система коштує, функціонуюча безупинно від часу реєстрації організації як юридичної особи до її реорганізації чи ліквідації у повній відповідності правила і порядком, встановленими законодавством. Системність бухгалтерського обліку забезпечується у законодавчому порядку вимогою своєчасної реєстрації усіх господарських операцій без будь-яких перепусток та вилучень шляхом подвійному записі на взаємозалежних рахунках, включених у план рахунків бухгалтерського учета.
Окремий рахунок вводиться кожному за виду господарських коштів (активів) і кожного виду джерел коштів (пасивів). Рахунки, відповідні видам активів, називаються активними. Рахунки, відповідні видам пасивів, — пасивними. Кожному рахунку присвоюється відповідне найменування і номер (50 «Каса», 01 «Основні кошти», 85 «Статутний капітал» тощо.). Рахунок і двох сторін. Лівий бік називається «дебетом» рахунки, права — «кредитом» счета.
Результати кожної господарської операції подвійно змінюють величини активів і/або пасивів організації, тобто. змінюють зміст відразу двох рахунків. Щоб повністю відбити якусь операцію, в бухгалтерський облік показується її вплив на обидва рахунки. Така процедура фіксації двоякого і лежить в основі системи подвійний записи, тобто. коли кожна запис по дебету будь-якого рахунки корреспондирует із записом за кредитами іншого рахунки, а кожна запис по кредиту будь-якого рахунки корреспондирует із записом по дебету іншого счета.
Системність бухгалтерського обліку підтверджено і нормою, що вимагає, щоб ці аналітичного обліку відповідали оборотів і сальдо по рахунках синтетичного обліку. Відповідно до понятійному апарату Закону за синтетичним урахуванням розуміється облік узагальнених даних бухгалтерського обліку про плани майна, зобов’язань та господарських операцій із певним економічним ознаками, що ведеться на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку. У той самий час аналітичного обліку є такий облік, що ведеться в лицевих, потребує матеріальних та інших аналітичних рахунках бухгалтерського обліку, группирующих детальну інформацію про майні, зобов’язаннях і про господарських операціях всередині кожної синтетичного счета.
Статті закону про первинних документах, інвентаризації майна України та зобов’язань, регістрах бухгалтерського обліку містять вичерпні основні законодавчих норм, потребують, природно, додаткових коментарів і деталізуючих окремі норми інструктивних вказівок про порядок і технічних особливостях і прийомах їх практичного применения.
Первинні облікові документи, виходячи з яких здійснюється реєстрація первинних даних в регістрах бухгалтерського обліку, повинні оформлятися на утвердження і виправдання всіх без винятку господарських операцій, проведених організацією. Первинні документи має бути складено і оформлені в останній момент скоєння операції або відразу після закінчення, раніше їх скласти не міг. Своєчасне складання первинних дисконтних документів, їх передачу в встановлених термінів для бухгалтерського обліку забезпечують особи, що проводили господарські операції, і які підписали цих документів. І саме відповідають за якісне відбиток і достовірність даних, які у первинних і зведених дисконтних документах.
Зведені облікові документи дозволяється складати контролю за проведеними господарськими операціями та упорядкуванням обробки даних про цих операціях. Слід пам’ятати, що зведені облікові документи складаються з урахуванням первинних, які до них додаються, або з урахуванням розрахунків, зроблених у розвиток докладених первинних документов.
Закон забороняє виправлення в касових і банківських первинних документах. У інші первинні облікові документи дозволено вносити виправлення за узгодженням із особами, які брали участь у вчиненні господарської операції, що має підтверджуватися підписами осіб, раніше котрі підписали даний первинний обліковий документ, із зазначенням дати внесення змін до нього виправлень. Перелік осіб, яким дозволяється підписувати первинні облікові документи, стверджує керівник організації з узгодження з головний бухгалтер. За цим переліком мають бути зазначені первинні документи чи господарські операції, право підписи під час оформлення яких представляється конкретним посадових осіб організації. Документи, якими оформляються господарські операції з грошима, підписують керівник та головний бухгалтер організації або спеціально уповноважені ними інші посадові лица.
Первинні облікові документи приймаються до бухгалтерського обліку, якщо вони складено за затвердженими формам, наведеним у офіційно затверджених альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації. Первинні облікові документи, форми яких немає передбачені в цьому альбомах уніфікованих форм, можна застосовувати тільки тоді ми, що вони містять обов’язкові реквізити: найменування документа; дату складання документа; найменування організації, від імені якої складено документ; зміст господарської операції; вимірювачі господарської операції в натуральному і грошах; найменування посад осіб, відповідальних за вчинення господарської операції, і правильність її оформлення; особисті підписи зазначених осіб. Первинні і зведені документи можуть складатися на паперових і машинних носіях інформації. Організація зобов’язана власним коштом виготовляти копії останніх на паперових носіях й інших учасників господарських операцій та на вимогу органів контроля.
Інвентаризація майна України та зобов’язань визначається законом як перевірка і документальне підтвердження їхніх наявності, гніву й оцінки. Порядок проведення інвентаризації і його терміни встановлює керівник организации.
Закон вимагає обов’язкового проведення інвентаризації задля забезпечення достовірності даних бухгалтерського облік і звітність: перед упорядкуванням річний бухгалтерської звітності; при виявленні фактів розкрадання, зловживання чи псування майна, а також після стихійних лих, пожеж та інших надзвичайних ситуацій; на зміну матеріально відповідальних осіб; під час передачі майна у найм, викуп, продажу, і навіть при перетворення державного чи муніципального унітарного підприємства; при реорганізації чи ліквідації организации.
Вочевидь, що відхилення від проведення обов’язкових інвентаризацій, передбачених Законом про бухгалтерський облік, може розцінюватися як порушення норм російського законодавства з усіма наслідками, передусім в оцінці рівень достовірності даних бухгалтерського обліку, і бухгалтерської отчетности.
Відповідно до законом вартість виявлених при інвентаризації надлишків майна приходуется на відповідних активних рахунках бухгалтерського обліку рахунок збільшення прибутку (зменшення збитку) звітного року. Вартість недостачі, псування чи іншого втрати майна в межах норм природного зменшення населення належить на рахунки витрат виробництва та звернення, а сумах, перевищують ці норми, — на рахунки винних осіб. Якщо винні особи не встановлено, і навіть з інших причин, невідшкодовані втрати від недостачі і псування майна списуються на фінансові результати (зменшення прибутку або збільшення збитку) за звітний период.
Закон прямо коштів покриття збитків від недостачі і псування майна з допомогою страхових платежів, якщо він був застраховано, то невідшкодовані суми нестач і псування майна слід віднести з цього приводу страхове відшкодування, і лише тоді недостатності останнього решта суми то, можливо списана на фінансові результаты.
Законом теж передбачено порядок уточнення розбіжностей в сумах розрахунків й зобов’язань, виявлених при інвентаризації. З контексту відповідних норм, передбачені законами, можна припустити, що виявлені розбіжності регулюються шляхом підвищення або зменшення прибутку (збитків) звітний період, або шляхом зарахування в рахунки резервів по сумнівним долгам.
Як у законі, регістри бухгалтерського обліку призначені для систематизації та накопичення грошових інформації, котра міститься в прийнятих до врахування первинних документах. Систематизація й накопичення первинної інформації необхідні її відображення на рахунках бухгалтерського обліку, і в бухгалтерської звітності. Закон дозволяє вести регістри бухгалтерського обліку на різних носіях інформації - від паперових журналів та книжок аж до новітніх машинних носіїв. До обов’язків осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, закон ставить забезпечення захисту дисконтних записів в регістрах бухгалтерського обліку від несанкціонованих виправлень. Доступ сторонніх до інформації, котра міститься в регістрах, може бути максимально обмежений, тим більше їхній вміст, як і зміст внутрішньої бухгалтерської звітності, становлять комерційну таємницю. Виправлення помилок в регістрах бухгалтерського обліку необхідно обгрунтувати і підтвердити із зазначенням дати виправлення. Підтверджують виправлення ті особи, котрі ініціювали і вносили в регістри бухгалтерського обліку. Виправлення слід вносить в усі взаємозалежні регістри й у узагальнюючі показники бухгалтерського обліку, і отчетности.
Законом передбачена систему контролю записів в регістрах: дані з первинних документів вносять у регістри бухгалтерського обліку в хронологічної послідовності скоєння господарських операцій та надходження первинних і зведених дисконтних документів. У регістрах бухгалтерського обліку інформацію про господарських операціях повинна групуватися по відповідним рахунках бухгалтерського обліку. Правильність відображення господарських операцій на регістрах бухгалтерського обліку зобов’язані забезпечити особи, складові і підписували ці регистры.
Усі організації, зобов’язані згідно із законом вести бухгалтерський облік, на основі інформації, отриманої на синтетичних і аналітичних рахунках, мають становити й подавати бухгалтерську звітність. Форми бухгалтерської звітності організацій, крім банків, і вказівки по їх заповнення підлягають з розробки й утвердженню Міністерство фінансів Російської Федерації. Центральний банк Росії стверджує форми звітності банків та інструкції до ним.
Місячна і квартальна звітність є проміжної і складається наростаючим результатом початку звітного року. Звітним роком для всіх організацій є календарний рік — з початку по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених організацій вважається період із дати державної реєстрації по 31 грудня відповідного року, а організацій, створених після 1 жовтня, — по 31 грудня наступного года.
Усі організації, зобов’язані вести бухгалтерський облік, представляють річну бухгалтерську звітність учасникам організації, акціонерам, іншим власникам їх майна відповідно до установчими документами, а також територіальним органам державної статистики за місцем їх реєстрації. Державні і муніципальні підприємства представляють свої звіти органам, управляючим державним майном. Іншим органам бухгалтерська звітність представляється відповідно до федеральним законодательством.
Представлена річна звітність повинна бути затвердженою в відповідність до установчими документами организации.
Терміни уявлення бухгалтерської звітності: квартального — через 30 днів, річний — через 90 днів по закінченні звітного периода.
Закон зобов’язує відкриті акціонерні товариства, банки та інші кредитні організації, страхових фірм, біржі, інвестиційні й інші фонди, що створюються з допомогою приватних, громадських і державних коштів (внесків), публікувати річну бухгалтерську звітність пізніше 1 червня наступного за звітним роком, і визначає лад і засоби її опублікування. Закон також встановлює лад і відповідальність за зберігання документів бухгалтерського учета.
Бухгалтерський облік є впорядковану систему збору, реєстрацію ЗМІ й узагальнення інформацією грошах про майно, зобов’язання організацій та русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку усіх господарських операций.
Місце закону, у системі регулювання бухгалтерського облік і звітність в России.
Законодавство Російської Федерації про бухгалтерський облік складається з Федерального закону від 21.11.1996 N 129-ФЗ «Про бухгалтерському обліку », який встановлює єдині правові норми й методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку Російській Федерації, інших федеральних законів, указів президента Російської Федерації і постанов Уряди Російської Федерации.
Основними цілями законодавства Російської Федерації про бухгалтерському обліку є: забезпечення одностайної ведення обліку майна, зобов’язань та господарських операцій, здійснюваних організаціями; впорядкування і уявлення порівняної і достовірну інформацію про майновому становищі організацій та прибутках і видатках, необхідної користувачам бухгалтерської отчетности.
Федеральний закон від 21.11.1996 N 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік «поширюється попри всі організації, розміщені Російської Федерації, і навіть на філії і рівень представництва іноземних організацій, якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації. Громадяни, здійснюють підприємницьку діяльність без освіти юридичної особи, ведуть обліку прибутків і витрат гаразд, встановленому податковим законодавством Російської Федерации.
Федеральний закону про бухгалтерський облік № 129-ФЗ від 21 листопада 1996 р. є правовий основою для створення системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку у Росії. Всі інші нормативні документи, становища та інструкції (затверджені до видання закону) залишаються у частині, у якій не суперечать Закону про бухгалтерському учете.
Усі наступні підзаконні акти, лунаючи державними органами, мають за законодавством Російської Федерації право регулювання бухгалтерського обліку, повинні відповідати згаданому закону.
Список источников.
1. Федеральний закон від 21 листопада 1996 р. N 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік «.
(зі змінами від 23 липня 1998 р.). Прийнято Державної Думою 23 лютого 1996 року. Схвалено Радою Федерації 20 березня 1996 року. — М.,.
1998. 2. Вещунова М. Л., Фоміна Л. Ф. Бухгалтерський облік і оподаткування М.:
Герда, 1999. 3. Андросов А. М., Викулова Є.В. Бухгалтерський облік. — М. ИНФРА-М, 2000. 4. Кондраков М. П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. М.: ИНФРА-М, 1999.