Формування екологічних цінностей за допомогою методу освічення та переконання

Курсова робота

" Формування екологічних цінностей за допомогою методу освічення та переконання"

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи екологічного виховання учнів ПТНЗ шляхом використання методу освічення та переконання
• 1.1 Особливості екологічного виховання учнів ПТНЗ
• 1.2 Метод освічення та переконання як засіб екологічної освіти в ПТНЗ
• Висновки до теоретичного розділу
• 2. Практичний розділ. Виховний захід для учнів ПТНЗ по темі «Природа наш дім»
• 3. Заключна частина
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубування лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і населення загалом.

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними соціально-педагогічними орієнтирами суверенної України щодо модернізації вітчизняної системи освіти, яка передбачає оновлення цілей, змісту і технологічного арсеналу професійної підготовки майбутніх фахівців у сфері педагогічної діяльності відповідно до загальносвітових процесів розвитку екологічно культурного суспільства.

Аналіз наукового фонду з проблеми формування екосвідомості особистості дозволяє виділити провідні напрямки її дослідження, а саме:

вивчення специфіки екологічної свідомості, її відносної самостійності серед інших форм суспільної свідомості;

визначення ролі зазначеного феномену в оптимізації взаємовідносин суспільства і природи;

дослідження сутності, структури та типологічної диференціації екосвідомості;

виявлення рівнів відображення екосвідомістю суспільного буття, зв’язку досліджуваного явища з екологічною діяльністю;

особливості, умови та шляхи формування і розвитку екологічної свідомості майбутніх учителів.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у професійно-технічних навчальних закладах.

Предмет дослідження - система екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах різних типів.

Мета дослідження - розробити і обґрунтувати теоретико-методологічні засади системи екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах як невід'ємної складової системи неперервної екологічної освіти.

Завдання дослідження:

1. Вивчити педагогічні умови ефективності екологічного виховання учнів у ПТНЗ.

2. З урахуванням виявлених умов розробити і експериментально перевірити педагогічні рекомендації з екологічного виховання учнів у ПТНЗ.

Гіпотеза дослідження: ефективність екологічного виховання учнів у ПТНЗ значно підвищиться з використанням методу організації діяльності і формування досвіду поведінки.

В.П. Максаковський вважає, що екологізація припускає розгляд людини в нерозривному зв’язку з середовищем. «Екологізація, як напрям, — відзначає він, — також характерна для всього міждисциплінарного комплексу наук, який досліджує взаємодію суспільства, виробництва і навколишнього середовища або екорозвиток

Підсумовуючи вислови дослідників з приводу трактування терміну «екологізація», слід зазначити, що він одержав безліч тлумачень: екологізація науки, техніка, освіти. На думку Н. Ф. Реймерса, загальна екологізація означає різнобічний, системніший, ніж раніше, підхід до об'єктивного світу і більше усвідомлення ролі природи в житті людини [31, c.54].

За словами Н. М. Мамедова: «Слід надати пильну увагу таким питанням, як екологізація системи освіти, формування екологічної свідомості, підвищення соціально-екологічної відповідальності особи [25, c.27]» .

екологічне виховання професійний технічний У своїх поглядах на екологічну освіту Н. М. Мамедов вважає, що екологізація припускає включення екологічних аспектів у всі освітні предмети, екологізацію процесу навчання, екологізацію середовища освітніх установ, екологізацію взаємостосунків вчитель-учень [25, c.24].

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи екологічного виховання учнів ПТНЗ шляхом використання методу освічення та переконання

1.1 Особливості екологічного виховання учнів ПТНЗ

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність. Спрямована на розвиток в учнів ПТНЗ екологічної культури.

Завдання екологічного виховання в ПТНЗ:

сприяти нагромадженню екологічних знань;

виховання любові до природи, прагнення берегти її, примножувати її;

формувати вміння і навички діяльності в природі.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

а) світ природи — середовище перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі;

б) передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею;

в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності;

г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

Умови ефективності екологічного виховання в ПТНЗ.

Шляхами підвищення екологічної культури молоді й ефективності екологічного виховання є:

розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових категорій підростаючого покоління, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою налагодження внутрі - та міжпредметних зв’язків;

створення в закладах освіти відповідної навчально-матеріальної бази: куточків охорони природи, живих куточків та ін.;

удосконалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення вихованців до природоохоронної роботи;

формування мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення глибше пізнати її, примножувати її багатства.

У сфері формування екологічних уявлень учнів ПТНЗ особливості екологічного виховання базуються на наступних основних положеннях:

а) складність системи внутрішніх взаємозв'язків у природі;

б) енергетичний обмін між техносферою і біосферою;

в) світ природи як духовна цінність;

г) взаємозв'язок природних умов та розвитку суспільства.

Зміст екологічного виховання в сфері формування екологічних уявлень спрямовано на стимуляцію психологічного входження особистості у світ природи.

У сфері формування суб'єктивного відношення до природи особливості екологічної освіти полягає в розвитку цього відношення у учнів. Критерієм сформованості ставлення до природи є високі показники всіх параметрів. Найбільш педагогічне значення має формування суб'єктної модальності відносин до природи.

У сфері формування стратегій і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні учнями уміннями і навичками:

а) естетичного освоєння природних об'єктів;

б) одержання наукової інформації про світ природи;

в) взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;

г) природокористування в природному середовищі;

д) природоохоронної діяльності.

В процесі навчання даним технологіям формуються непрагматичні стратегії екологічної діяльності.

1.2 Метод освічення та переконання як засіб екологічної освіти в ПТНЗ

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності педагога. Але для дієвості, ефективності їх застосування необхідно використовувати певні засоби — надбання матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, радіо, телебачення, кіно, предмети образотворчого мистецтва, архітектури та ін.), форми та види виховної роботи (бесіди, збори, ігри, спортивна діяльність, гурткова робота, конференції та ін.), які використовуються у процесі дії того чи іншого методу.

Важливе місце в системі засобів виховання, які підвищують дієвість методів виховання, посідають природа, праця, національні духовні здобутки (колискові пісні, казки, легенди, обряди, звичаї та ін.)

Методи, прийоми і засоби виховання перебувають у діалектичному зв’язку і створюють систему впливу на вихованця. А їхня внутрішня змістова сутність і використання зумовлюються метою і завданнями виховання.

Традиційно методи виховання класифікують відповідно до їх функціональної спрямованості і виділяють такі групи методів:

формування свідомості та переконань;

організації діяльності та формування поведінки;

стимулювання та коригування поведінки і діяльності особистості.

Розглянемо сутність і технологію застосування методів виховання, які спрямовані на формування свідомості та переконань вихованців.

У демократичному суспільстві, де взаємини між людьми ґрунтуються передусім на гуманістичних засадах, діяльність особистості може бути ефективною і повноцінною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування свідомості та переконань, є визначальною. До неї належать: приклад, переконування, вимога.

У діяльності вихователя переконування є основним інструментом впливу на особистість вихованця. Переконування — це метод виховання, що передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.

Поняття «переконання» і «переконування» не тотожні. Переконання є філософською категорією і визначається як інтелектуально-емоційне ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного) через єдність доведення та віри. Переконування — педагогічна категорія, дія, яка е інструментом впливу на особистість.

Говорячи про метод переконування, варто зважати на те, що основним засобом реалізації його вимог є слово вихователя.

Розглянемо найбільш складні за змістом і застосуванням методи словесно-емоційного впливу: освічення та переконання.

Всі ці методи повинні використовуватися в учбовому процесі, при чому в певній послідовності, один за одним. Вони повинні бути пов’язані між собою за змістом, для того, щоб досягти певних позитивних результатів в учбовому процесі.

Переконання — один з основних методів впливу, що застосовується в навчально-виховній роботі ПТНЗ. Переконання як метод вимагає аргументації, доказів, логіки, воно особливо ефективне, коли існує альтернатива, коли спирається на критику і боротьбу думок, поглядів. Переконання повинне бути пов’язане з почуттями і вірою. У виховній роботі воно застосовується у формі групових та індивідуальних бесід, дискусій з метою формування свідомості учнів.

Навіювання, або повчання — універсальний метод спілкування. Проникаючи у психіку людини, воно реалізується через вчинки, мотиви, установки, прагнення. Діти дуже піддаються навіюванню, тому його роль має особливе значення.

Навіювання — цілеспрямований вплив вихователя на підсвідому сферу психіки школяра з метою формування в нього потреби активно вдосконалюватися. У процесі навіювання вчитель найбільше користується словом, різними засобами емоційного впливу на школярів.

Зрештою, переконання — це провідний метод виховання, але й правильно організоване навіювання активізує підсвідомі елементи психіки, удосконалює волю, поведінку. Слово, жест, міміка, інтонація — важливі складові частини педагогічної техніки вчителя. Наприклад, слово «йдіть» можна вимовити, як наказ, прохання, дозвіл, команду, розпорядження, вимогу, Погрозу, пропозицію, натяк, звернення, попередження, пораду, рекомендацію, докір. При навіюванні застосовуються короткі, точно побудовані фрази — формули навіювання.

Ефективність методів переконання залежить від дотримання цілого ряду педагогічних вимог. Розглянемо найбільш важливі з них.

1. Високий авторитет педагога у вихованців. Кожна людина знає з особистого досвіду, що навіть випадково сказане авторитетною людиною слово запам’ятовується іноді на все життя і стає життєвим принципом, дороговказною зіркою. І навпроти, бездоганні з погляду методики переконання сентенції нешановної людини викликають лише роздратування і бажання робити навпаки. Вища форма педагогічного авторитету — любов вихованців. Педагогу, якого вихованці люблять, вдається усе.

Така любов — не тільки вища нагорода майстру, але і могутній технологічний фактор педагогічного процесу. От чому неправі ті педагоги, що говорять: «Мені все рівно — чи люблять мене чи ні». Правда, тут виникають серйозні сумніви в їхній щирості. Якщо ж педагога переслідує стійка неавторитетність у вихованців, то це дуже серйозний привід для зміни професії.

2. Опора на життєвий досвід вихованців. Слово педагога набуває конкретного сенсу, якщо воно зачіпає особистий досвід вихованців. Тут природно зливаються педагогічні можливості словесного переконання з переконуючою силою приклада, причому це такий приклад, що запропонований не педагогом, а витягнутий з пам’яті вихованця.

3. Щирість, конкретність і приступність переконання. Ніколи не слід переконувати вихованців у тім, у чому педагог не переконаний сам. Фальш, нещирість, штучність легко розпізнаються навіть молодшими вихованцями, що не тільки гарантує неуспіх у рішенні конкретної педагогічної задачі, але і чревате стратегічними втратами, тому що підривається авторитет педагога.

4. Сполучення переконання і практичного приучення. Найбільші успіхи виховання досягаються тоді, коли словесний вплив сполучається з організацією різноманітної практичної діяльності. Причому не завжди варто йти від свідомості до досвіду. Досвід може передувати формуванню свідомості. На важливість сполучення переконання і практичного приучення не раз указував В. А. Сухомлинський: «Майстерність морального виховання полягає в тім, щоб дитини з перших кроків його шкільного життя переконували насамперед його власні вчинки, щоб у словах вихователя він знаходив відзвуки власних думок, переживань, що народжуються так само в процесі активної діяльності» .

5. Врахування вікових і індивідуальних особливостей вихованців. При виборі форм, методів і прийомів переконання необхідно завжди враховувати вікові й індивідуальні особливості вихованців. Особливо часто скаржаться батьки, що їхня дитина перестала реагувати на те, що раніш діяло безвідмовно. А дитина просто підросла, змінилася, і методи впливу на нього повинні мінятися відповідно. Важливо також враховувати й індивідуальні особливості учнів. Одні дуже чуйні на довіру і прохання, а на інших більше діють вимога і наказ. Психологічна структура особистості вихованця, його характер і темперамент повинні обов’язково враховуватися при виборі методів, форм і засобів переконання.

У практиці виховної роботи застосовуються в основному три типи переконань:

1. вправи в корисній діяльності;

2. режимні вправи;

3. спеціальні вправи.

Вправи в різноманітній корисній діяльності мають на меті виробити звички в праці, у спілкуванні вихованців зі старшими й один з одним. Головне в цьому виді вправ полягає в тому, щоб його користь усвідомлювалася вихованцем, щоб він, випробуючи радість і задоволення від результату, звикав самозатверджуватися в праці і через працю.

Режимні вправи — це такі вправи, головний педагогічний ефект від застосування яких дає не результат, а добре організований процес — режим. Дотримання оптимального режиму в родині і навчальному закладі приводить до синхронізації психофізіологічних реакцій організму з зовнішніми вимогами, що благотворно позначається на здоров'ї, фізичних і інтелектуальних можливостях вихованця і, як наслідок, на результатах його діяльності.

Всякі порушення режиму педагогічного процесу — це не тільки видима втрата (наприклад, зірване чи деформоване заняття, екскурсії що не відбулися, запізнення, які увійшли у звичку і т.д.), але це ще виховання неповаги до навчального процесу, виховання необов’язковості. Усі вправи в навчальному закладі повинні бути режимними, а кожен випадок порушення режиму повинний розглядатися як надзвичайна подія.

Спеціальні вправи — це вправи тренувального характеру, що мають метою вироблення і закріплення уміння і навичок.

У навчальному процесі усі вправи — спеціальні, а у виховній роботі - це приучення до виконання елементарних правил поведінки, пов’язаних із зовнішньою культурою. Так, першокласників тренують вставати при вході вчителя і т.п.

Спеціальні вправи застосовуються і з метою подолання недоліків. Так, порушника дисципліни роблять відповідальним за порядок, неохайному доручають обов’язки санітара, а самого егоїстичного просять від імені усіх відвідати хворого товариша.

Таким чином, вправи спрямовані насамперед на організацію і керівництво діяльністю і поводження вихованців. Вправи лише на самих ранніх стадіях можна розглядати як просте повторення. Надалі вправи — це удосконалювання навичок. Так само, як репетиція спектаклю не є його просте повторення, а етап усе більшого наближення до того стану, що матеріалізує режисерський задум, етап удосконалювання на шляху до еталона.

Висновки до теоретичного розділу

Отже, у тій кризовій екологічній ситуації, в якій перебуває наша країна (та й світ у цілому), школа не має морального права виховувати споживацьке ставлення до природи. «Розруха не в навколишньому світі, розруха в головах!» — говорив відомий літературний персонаж — професор Преображенський (М. Булгаков, «Собаче серце»). Однак більшістю людей екологічна криза уявляється, як щось зовнішнє по відношенню до людини, а не породжене нею самою. Духовний чорнобиль породив Чорнобиль екологічний. І вирішення екологічних проблем — це насамперед зміна свідомості.

Екологічна свідомість, — це сукупність уявлень (як індивідуальних, так і групових) про взаємозв'язки у системі «людина — природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

2. Практичний розділ. Виховний захід для учнів ПТНЗ по темі «Природа наш дім»

Тема: «Природа наш дім»

Мета: виховання відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, господарські, гуманні принципи природокористування.

Форма групова

Метод формування свідомості, переконання

Засоби слово вчителя, плакат

Хід заходу

План

І Підготовча частина

1. Робота з підготовки приміщення.

знайти необхідне приміщення.

здійснити генеральне прибирання.

з`ясувати чи вільне приміщення в назначений час.

2. Підготовка необхідного обладнання.

перевірка справності аудіо систем

перевірка освітлення

ІІ Основна частина.

1. План проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя.

1.2 Основна частина

1.3 Заключна частина.

Сценарій проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя

Вихователь: Любі друзі! Шановні гості! Ми раді бачити вас сьогодні на нашому заході.

1.2 Основна частина

Голос: вас вітає театр «Екологічна варта» і дарує вам виставу «Вже не Файна Юкрайна» .

Йшов 2060 рік, наша Файна Україна як і вся планета Земля докорінно змінила свій вигляд: промислове забруднення осягло величезних масштабів, вже не можна побачити квітучих парків, купатися в річці, милуватися красою матінки природи.

(Муз. Заставка - Небезпечна зона!)

Учень:

Дим із труб. С сказати чесно,

Тут темно вдень, не тільки ніччю.

Тут чорно все — і вись небесна,

І людські зболені обличчя.

Учениця:

І тільки степ, і тільки спека, спека,

І озерявин проблиски скупі.

І той у небі зморений лелека,

І те гніздо лелече на стовпі.

Учень: але раніше все ж було по інакшому, пам’ятаєш як описували природу нашої нене України наші письменники… а що зараз залишилось.

Учениця: так-так чому наші пращури жили лише для себе, чому вони не залишили цей скарб для інших? Жаль що не можна нічого вже зробити?

Учень: а чому, давай спробуємо? В нас в селі живе дід Відун, кажуть він найкращий знахар, можливо він нам допоможе в цьому, ходімо до нього.

Учениця: пішли, не можна втрачати час.

Сцена 2. Дім Діда Відуна.

Голос:

Акація стара біля воріт

Не цвіте у котре рясно і пахуче

А на порозі сивий, сивий дід

Дітям, про щось розповідав співуче

Дід: так оце добавити сюди буде файно. Так ще трошки цього зіллячка…

Учні: Слава Україні!

Дід: Героям слава! Кажіть чого прийшли до діда. Якщо щось болить не зможу я вже нічим до помогти.

Учень: це чому?

Дід: от халепа, нічого не розуміють. Я ж всі сили брав від природи, збирав лікарські рослини, корні там всякі, а зараз що не має природи, заводи забруднили Землю, Холера б взяла б тих підприємців які економлять на очисних спорудах. Так якщо болить серце візьми таблетку, випий й не буде в тебе воно більше боліти. Печінка буде боліти — від тієї клятої хімії.

Учениця: діду так ми до тебе прийшли щоб ти допоміг нам природу врятувати. Допоможи нам.

Дід: пізно вже, це потрібно було робити років 50 тому. А зараз будемо в скафандрах ходити, їсти одну хімію, й милуватися фотокартками з минулого.

Учень: а ти не знаєш чому раніше ніхто про це не думав, чому не піклувався природою.

Дід: чому не піклувався, створювалися там всякі агітбригади, проводили пропаганди, але те покоління цікавилося зовсім іншим. Одним словом поганий був піар-менеджер у цих агітбригад.

Учениця:. І що не вже все втрачено (починає нити)

Дід: ану цить. Цить я кому сказав! Добре раз ви хочете допомогти, потрібно повернутися в минуле і підказати цим екологам як краще в діяти. Є в мене ще трішки зілля, випийте його. Й повернетесь в минуле. Тільки, но я з вами, якщо вас не вийде то хоч назбираю, трошки кропиви, лопушків, а то в мене все закінчилось.

Голос. 2010 рік виступ екологічної агітбригади.

!!! Муз заставка (виход)

Виходять 4 еколога.

1-й Ми — юні екологи Нововоронцовки!

2-й Ми любимо свій рідний край.

3-й Ми постійно дбаємо про зелені насадження місцевого парку!

1-й Ми хочемо дихати чистим повітрям!

3-й Ми прагнемо зберегти природу ставків!

Всі разом — ми друзі твої, Природо!

1-й Пам’ятай квіти у природі виглядають набагато красивіше, ніж у букеті, який швидко зів'яне!

2-й Відпочиваючи в лузі чи в лісі, не залишай за собою сміття!

3-й не ламай гілля дерев!

1 - й Утримуйся від розпалювання вогнищ!

Всі разом — право на життя мають всі!

З’являється дід з учнями.

Учениця: ось вони! Юні екологи які намагаються врятувати Землю.

1-й так ми представляємо екологічний театр Нововоронцовського районного центру дитячої творчості. А ви хто такі? І чому так дивно вдягнуті.

Учень: ми прилетіли з майбутнього в якому не можна виходити на подвір'я без масок, де не можна зустріти квітучих лугів, а вода в річці - отрута.

Дід: ви звісно молодці що намагаєтесь врятувати, але ж екологічні проблеми — це які? Глобальні! Тобто стосуються всього людства. І ваші слова потрібно до нести до кожної людини. Потрібно розміщати вашу агітацію на телебаченні, в Інтернеті, а не лише проводити вечори в школі. В мене був номер одного журналіста. Зараз я з ним домовлюсь виступите по телебаченню. Хай вас усі почують. А нам потрібно повертатись. Ми на вас покладаємось. Пам’ятайте те яким буде майбутнє планети залежить від ваших дій сьогодні. Ну все швидко на телебачення пішли вас там вже чекають.

!!! (Муз заставка " Время")

Ведучі новин:

1. й Добрий вечір! В ефірі телевізійне шоу…

2. й Стоп!

1. Чому ти мене зупиняєш?

2. Зупиняю? Я тобі допомагаю!

1. гарна допомога! Починаєш кричати Стоп. Я аж слова забув.

2. За те я знаю «Стоп» це

1. знову Стоп!

2. Да саме Стоп! Це назва нашого сьогоднішнього ток-шоу!

1. більше нагадує правила дорожнього руху.

2. Шкода, але порушників закону про охорону природи набагато більше, ніж порушників на автошляхах. І саме цій темі присвячена наш сьогоднішній ефір.

1. а в нас на прямому зв’язку наш спеціальний кореспондент Інокентій Бест!

Інокентій: студія, студія я зараз беру інтерв'ю у лідера одного з екологічних театрів. Дар'ї. отже Дашо скажи чому саме ви вирішили займатися такою скажемо так ні ким не зацікавленою справою.

Даша: я представляю «Екологічну варту» метою якої є преш за все привернути увагу громадськості до проблем забруднення навколишнього середовища, виховання освіченої молоді яка переймалася не лише власними, а й загальнолюдськими проблемами.

Інокентій: я вас зрозумів. А яким чином ви це робите?

Даша: ми проводимо тематичні вечори в початковій та середній школі, організовуємо виставку малюнків, готуємо стінгазети, пишемо вірші.

Інокентій: ну ви своїм виступом прямо розчулили, і до нас вже надходять листи. Пише нам Антон, він присвятив наступний вірш:

Ви рано встаньте, сонце в небі стріньте,

Ним замилуйтесь, серце задрижить.

Якщо ще так чарує вас довкілля,

То я вважаю: варто в світі жить!

Сприймайте світ широкою душею,

Про те байдуже час собі летить.

Якщо вогонь у тілі ще тепліє,

То знайте, люди: варто в світі жить!

Інокентій: Толик зняв? Сподіваюсь після виходу в ефір нашого репортажу у вас буде більше однодумців, я дякую Даші. Хочу попрохати всіх не гадити на вулиці, прибирати за собою сміття і не прати брудну білизну в річках! Студія!

3. Заключна частина

Ведучий: ми дякуємо нашому спеціальному кореспонденту Інокентію. А Зараз на прохання «Екологічної варти» наш телеканал допоможе у зйомці кліпу, який вони потім розмістять в контакті, однокласниках, і тим самим привернуть увагу людей до цієї проблеми.

(Відео природа) всі виходять на поклон

Висновок до практичного розділу

Моральний смисл дій, які відображають відношення суб'єкта до природного оточення, не визначає актуального змісту побутових екологічних уявлень.

Екологічний зміст вчинків, які були зроблені по відношенню до природного оточення, показано у побутовій свідомості в неактуалізованому вигляді. Актуальними при щоденній оцінці таких вчинків виявляються практичну суть, яка задається соціальними аспектами людської життєдіяльності.

Екологічні побутові уявлення є системною багаторівневою освітою, яка функціонує на різних рівнях рефлексії.

Традиційно основу навчання складав антропоцентризм, який приводив до формування (закріплення) уявлень про людину — господаря природи. В останні часи намітилась деяка тенденція до відмови від категоричних тверджень про пануючу роль людини і до визнання небезпеки, яка породжується прагненням людини домінувати над природою. Але екологічна ситуація досі оцінюється з позицій антропоцентризму. Наголос робиться на тих наслідках людської діяльності, які завдають шкоди насамперед людським інтересам, і лише тоді, коли ці наслідки набувають характеру незворотності.

Висновки

На основі дослідження проблеми екологічного виховання у ПТНЗ можна стверджувати наступне:

1. Метод формування свідомості є невід'ємною складовою частиною навчально-виховного процесу в ПТНЗ, оскільки на основі добровільної участі і врахування пізнавальних інтересів учнів він дає можливість розширити знання про природу, сформувати вміння і навички дослідження біологічних явищ, розвинути творчі здібності дитини і збагатити досвід емоційно-ціннісного ставлення до довкілля.

2. Мета екологічного виховання — формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, що будуються на базі екологічної свідомості. Це передбачає дотримання моральних і правових принципів природокористування і втілення ідей щодо його оптимізації, активну діяльність з вивчення і охорони природи своєї місцевості.

3. Відповідальне ставлення людини до навколишнього середовища характеризується такими показниками особистості: — готовністю до грамотної екологічної поведінки і діяльності у навколишньому середовищі, у відповідності з мораллю і нормами права в суспільстві; - здатністю здійснювати науково обґрунтовані екологічні дії і займати активну життєву позицію, виявляти нетерпимість до безвідповідального ставлення до природи; - вмінням передбачати наслідки впливу людини на природу та вміння підпорядковувати всі види своєї діяльності вимогам раціонального природокористування; - турботою про збагачення природних ресурсів.

4. Ціннісне ставлення до природи формується на основі взаємозв'язку раціонального і емоційного сприйняття довкілля. Ефективним засобом підвищення емоційності у сприйманні проблем довкілля є використання місцевих матеріалів в організації масових позакласних заходів: натуралістичних свят, кампаній тощо.

Список використаної літератури

1. Блехцихин И. Я., Минеев В. А. Производственные силы СССР и окружающая среда: Проблемы и опыт исследования — М.: Мысль, 1981. — 214с.

2. Букин А. П. В дружбе с людьми и природой: книга для учителя. — М.: Просвещение, 1991. — 159 с.

3. Васильев С. В., Захаров Д. В. Приемы географического прогнозирования в экологической подготовке учащихся общеобразовательных школ и профессиональных учебных заведений: Материалы научно-практической конференции, 16−18 июня 2004 г. — СПб.: Институт профтехобразования РАО, 2004. — 183 с.

4. Васильев. С. В. Экологизация географии или географизация экологии // География в школе. — 2000. — № 7. — С.52−54.

5. Герасимов И. П. Советская конструктивная география. — М.: Наука, 1976. — 342 с.

6. Голов В. П. Теоретические основы создания и применения системы и средств обучения географии в общественной школе: Дис. д-ра пед. наук. — М., 1993. — 53 с.

7. Дерябо С. Д., Ясвин В. П. Экологическая педагогика и психология. — Ростов-на-Дону.: Феникс, 1996. — 316 с.

8. Дорошко О. М. Совершенствование подготовки будущих учителей начальной школы к осуществлению экологического воспитания младших школьников. Дис. канд. пед. наук. — К., 1988. — 36 с.

9. Ердаков Л. Н. Экологическая сказка для первоклассников // Начальная школа. — 1992, — № 11−12, — С. 19−22.

10. Жестнова Н. С. Состояние экологического воспитания учащихся. // НШ. — 1989. — № 10 — С.11−14.

11. Жукова И. В помощь экологическому воспитанию учащихся. // НШ. — 1998. — № 6. — С.125−127.

12. Зверев И. Д. Организация экологического образования в школе. — М., 1990. — 265 с.

13. Зверев И. Д., Суравегина И. Т. и др. Экологическое образование школьников. — М., 1983. — 332 с.

14. Исаченко А. Г. География в современном мире: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1998. — 160c.

15. Кайгородов Д. М. Учебник по природоведению для учащихся гимназий. — М.: Наука, 1954. — 218 с.

16. Калинин В. Формула экологического образования // Евразия. Природа и люди. — 1997. — № 6. — С.39−40.

17. Кароне Г. Н. К созданию методики экологического образования школьников // Вопросы психологии. — 1995. — № 1. — С.29.

18. Кириллова З. П. Экологическое образование и воспитание школьников в процессе образования. — М.: Просвещение, 1983 — 295 с.

19. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения, т.2 — М.: Учпедиздат, 1955. — 652 с.

20. Кочуров Б. И. Интеграция географии и экологии: системный подход // География в школе. — 1998. — № 6. — С.15−21.

21. Кучер Т. В. Экологическое воспитание учащихся. — М.: Просвещение, 1990. — 276 с.

22. Майорова М. Л. Интегрированное применение литературного материала на уроках природоведения // НШ. — 1999. — № 12. — С.60−61.

23. Максаковский В. П. О сквозных направлениях в школьной географии // География в школе. — 1998. — № 1. — С.45−50.

24. Мамедов Н. М. Концепция устойчивого развития и экологическое образование // Экология и география. — 1995. — № 3. — С.24 — 28.

25. Николина В. В. Воспитание экологических ценностей у учащихся. — СПб., 1998. — 75 с.