Форми організації дискусії в навчальному процесі

Форми організації дискусії в навчальному процесі

Хтось із класиків сказав: «При суперечці народжується істина». Наше життя — це прояв різних суперечок та дискусій. Протягом трьох останніх років навчання ми постійно дискутували на різні теми. Ми постійно шукали якісь істини. Серед нас є люди яким особливо подобається вести дискусії, деяким не дуже подобається висловлювати свою думку в голос. Але так чи інакше в якійсь мірі ми всі беремо участь у різних дискусіях, тому що такі умови диктує нам життя. У зв’язку з цим виникає питання правильного ведення дискусії. Це в першу чергу стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусії.

Отже, поговоримо про дискусію. Не залежно від форми організації, дискусія має певні правила.

1. Всі відкрито висловлюють свої думки.

2. Всі точки зору повинні поважатися.

3. Ми повинні слухати інших не перебиваючи.

4. Ми не повинні говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас говорить лише одна особа.

6. Ми повинні дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Ми не повинні критикувати себе та інших.

8. Незгоди та конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

В залежності від форми організації дискусії розрізняють чотири методи проведення дискусії.

Перший називається «Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів).

Суть методу і його мета: Цей метод використовується тоді, коли необхідно проаналізувати певну подію чи проблему, яка відбулася в минулому. Учасники дискусії розуміють суть проблеми, і чому певні рішення були прийнятті в минулому. Учасники дискусії обговорюють позитивні і негативні рішення або наслідки рішень, а викладач з великою точність записує їх у таблицю.

Цей метод можна використовувати як метод проведення уроку підліткам або молоді.

Наприклад: Тема: «Як уникнути негативного впливу однолітків?».

1.Викладач ставить тему для обговорення.

2. Учасникам надається основна інформація по проблемі: історичні факти, дати, події тощо (це може бути частиною дом. завдання).

3. Викладач ділить групу по 4−6 чоловік. Кожній групі роздаються фломастери і таблиці, визначається час для виконання завдання 10−15 хв.

4. Учасники дискусії заповняють таблицю і приймають рішення по проблемі.

5. Представники кожної групи розповідають про результати, викладач може порівняти отримані результати, відповісти на питання учасників дискусії. дискусія колективне обговорення суперечка Наступний метод організації дискусії є «Дискусія у вигляді телевізійного ток-шоу».

Суть та мета методу: Ця форма ведення дискусії має переваги над лекцією та дискусією в групі. Група 3−5 чоловік веде дискусію на зарання обрану тему в присутності аудиторії. Аудиторія вступає в обговорення пізніше, вона задає питання учасникам або просто висловлює свою думку.

Ток-шоу дає можливість чітко виразити різні точки зору за заданою темою, але для цього учасники дискусії повинні бути добре підготовлені. Всім надаються рівні можливості 3−5 хв. для виступу. Ведучий повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялися від заданої теми. Цей метод дискусії ефективний у роботі з молоддю та підлітками, при обговоренні таких складних тем як «Батьки та діти», «Дошлюбні стосунки», «Кохання та закоханість».

Наприклад тема: «Дошлюбні стосунки» слід запросити кілька пар, можливо сім'ю православного священика, сім'ю пастора, сім'ю, яка вже 10 років одружена.

1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє основні правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії необхідно розсадити так, щоб аудиторія була навколо стола діючих осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє основних учасників та об’являє тему.

4. Першими виступають основні учасники 20 хв., після чого ведучий запрошує аудиторію прийняти участь у обговоренні.

5. По закінченню дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлювань основних учасників.

Наступний метод організації дискусії, який я вам хочу представити, це — «Мозковий штурм»

Суть та мета методу: «Мозковий штурм» — це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, де всі учасники вільно можуть висловити свою власну думку. Принцип «мозкового штурму» досить простий. Ви збираєте групу учасників дискусії, ставити перед ними задачу і просити всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі. На цьому етапі ніхто не має права обговорювати або давати оцінку рішенням чи ідеям інших учасників дискусії. Тобто які б ідеї не виникали, вони всі приймаються без обговорень. Певний період часу приймаються всі ідеї, які служитимуть за основу при прийнятті найбільш оптимального рішення. «Мозковий штурм» вважатиметься вдалим, якщо на першому етапі ми маємо 5−6 ідей рішення проблеми, які служитимуть основою для рішення проблеми.

Наприклад: тема «Як досягнути невіруючу молодь у нашому місті?»

1. Ведучий ставить задачу і розповідає про його правила:

— мета — запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;

— примусити працювати уяву, не можна відкидати ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

— розвивати ідеї інших учасників;

— не намагатися дати оцінку запропонованим ідеям — це буде трохи пізніше.

2. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, які виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувалися правила. Перший етап триває до тих пір поки виникають нові ідеї.

3. Ведучий об’являє невелику перерву, щоб учасники налаштувалися на критичний лад мислення.

Починається 2 етап тепер учасники обговорюють і згруповують ідеї (можна надрукувати і роздати, або вивісити на дошці). Проаналізувавши всі ідеї, учасники вибирають ті, які можуть допомогти у вирішенні даної проблеми.

4. Ведучий підводить підсумки дискусії.

Культура мовлення під час проведення дискусії.

Важливе місце займає не лише правильна організація проведення дискусії, але в культура мовлення. Адже не так й багато вже людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Тобто це в першу чергу стосується використання образливих, не дипломатичних формулювань, не можна припускати двохзначних трактувань своїх висловлювань та позицій.

Важливе місце слід приділити часу для висловлювань сторін, кожна сторона повинна мати рівні можливості.

Не можна щоб хтось переходив на силові методи розв’язання проблеми, тому що сила голосу — це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання проблеми.

В жодному разі не можна використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні недоліки або негативні сторони один одного, або не маючи конкретних доказів відносити до суперечок речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

І не зважаючи на всі ті умови, які диктує нам життя, не потрібно забувати, що образити людину дуже легко. Але потім не просто відновити втрачені стосунки, втрачені відносини. Тому перш ніж щось сказати варто подумати про наслідки, а навчитися правильно відстоювати свою думку, свою позицію — ніколи не пізно.