Сортовипробування сортів і гібридів цукрової кукурудзи в умовах експериментальної бази «Дачна» Біляївського району Одеської області

КУРСОВА РОБОТА на тему:

«СОРТОВипробування СОРТІВ І гібридів ЦУКРОВОЇ кукурудзи в умовах Експериментальної Бази «дАЧНА»

бІЛЯЇВСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ області"

ЗМІСТ ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Господарське значення цукрової кукурудзи

1.2 Біологічні особливості та вимоги щодо вирощування кукурудзи

1.3 Повторні посіви цукрової кукурудзи

1.4 Конвеєрне вирощування цукрової кукурудзи

1.5 Збирання і використання цукрової кукурудзи

2. УМОВИ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Агрометерологічні умови проведення дослідів

2.2 Особливості погодних умов в період проведення досліджень

2.3 Матеріал і методика досліджень

2.4 Агротехніка в досліді

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Ураженість сортів і гібридів цукрової кукурудзи основними інфекційними хворобами та пошкодженість шкідниками

3.2 Урожай товарної продукції сортів і гібридів цукрової кукурудзи

3.3 Морфо-біологічні та фізіолого-біохімічні показники сортів і гібридів цукрової кукурудзи

4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЦУРОВОЇ КУКУРУДЗИ

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

6. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТОК

ВСТУП Для задоволення попиту населення України в повноцінних продуктах харчування важливого значення набуває розширення сортименту використовуваних культурних рослин. В цьому зв’язку на велику увагу заслуговує: підвищення виробництва цукрової кукурудзи, що є однією з найбільш біологічно цінних культур з високими споживчими властивостями.

В їжу застосовуються її качани молочної стиглості відвареними у свіжому та консервованому стані. Цукрова кукурудза, як харчова культура, може бути використана також після попереднього заморожування або сушки [1−3].

Зерно цукрової кукурудзи технічної (молочної) стиглості містить 25−30% сухої речовини, її основна відмінність від звичайної кукурудзи складається в різко підвищеному вмісті найбільш цінних у харчовому відношенні фракцій вуглеводів (цукрів — до 7−8% та декстринів — до 8−10%). Окрім того воно має високий для овочевих культур вміст білка (4,5−5,5%) та незамінних амінокислот. Вміст лізину в її білку досягає: 2,9−3,2%, а вміст триптофану — 0,5−0,7%. Цукрова кукурудза порівняно із звичайною відрізняється вдвічі підвищеним вмістом олії, якій властива антисклеротична та антиоксидантна активність [4−5].

В її зерні знаходиться 11,6−13,7 мг вітаміну С; 0,16 мг вітаміну В_І5; 0,18 мг вітаміну В₁₂; біля 2 мг вітаміну В5, а також вітаміни В₃, В₆, Е, провітамін А, інозит, холін та біотин. Цукрова кукурудза накопичує в зерні значні кількості фізіологічно активних мінеральних сполук, в тому числі калію (біля 200 мг), фосфору (100 мг), магнію (50 мг), сірки та кальцію (по 30 мг), а також натрію та заліза [20, 38].

На відміну від інших овочевих культур цукрова кукурудза не накопичує нітратів, а наявність обгортки на качанах забезпечує достатні рівень чистоти зерна від повітряного забруднення токсичними речовинами, у тому числі і радіонуклідами. У молочній стиглості зерно цукрової кукурудзи мас дуже ніжний перикарпій, що особливо ціниться при консервуванні. При консервуванні цукрової кукурудзи харчові цінності її зерна майже не втрачаються. За вмістом вуглеводів, жирів та калорійністю консервне зерно цукрової кукурудзи перевищує зелений горошок, цвітну капусту та овочеву квасолю. Післязбиральні залишки (листки і стебла), а також залишки після переробки зерна в консерви (обгортки і стрижні качанів) є цінним кормом для великої рогатої худоби і матеріалом для силосування [8, 41].

Цукрова кукурудза при правильній агротехніці дає високі врожаї качанів молочної стиглості та зеленої маси. Особливо ефективні посіви її в умовах достатньої вологості. Молочна стиглість зерна настає на місяць раніше повного дозрівання. Тому після цукрової кукурудзи поля в сівозміні звільняються раніше і після неї грунт готується по типу напівпару, особливо в південних районах. Вона може бути добрим попередником озимих [9−10].

Тому основною метою проведених досліджень було виявлення для умов південного степу найбільш продуктивних сортів і гібридів цукрової кукурудзи стійких до основних хвороб і абіотичних факторів оточуючого середовища.

Для виконання поставленої мети треба було вирішити наступні завдання:

визначити урожай качанів цукрової кукурудзи при збиранні у фазу молочної стиглості зерна;

провести оцінку ураженості основними інфекційними хворобами сортів і гібридів цукрової кукурудзи в умовах природного фону;

вивчити основні морфо-біологічні та фізіолого-біохімічні показники сортів і гібридів;

розрахувати економічну ефективність вирощування нових гібридів.

Дослідження були проведені на дослідному полі Експериментальної бази СГІ-НЦНС «Дачна» Біляївського району Одеської області та в лабораторії біохімії рослин СГІ-НЦНС.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Господарське значення цукрової кукурудзи Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20% зерна кукурудзи, для технічних 15−20%, на корм худобі 60−65% [20−21, 45].

Серед овочевих культур кукурудза цукрова за хімічним складом зерна, харчовими і дієтичними достоїнствами займає провідне місце. В Україні посіви її розміщені на площі близько 1500 га. Останнім часом значно зростає попит на продукцію з кукурудзи цукрової.

Зерно цукрової кукурудзи технічної (молочної) стиглості містить 25−32% сухої речовини, її основна відмінність від звичайної кукурудзи складається в різко підвищеному вмісті найбільш цінних у харчовому відношенні фракцій вуглеводів (цукрів — до 7−8% та декстринів — до 8−10%). Окрім того воно має високий для овочевих культур вміст білка (4,5−5,5%) та незамінних амінокислот. Вміст лізину в її білку досягає: 2,9−3,2%, а вміст триптофану — 0,5−0,7%. Цукрова кукурудза порівняно із звичайною відрізняється вдвічі підвищеним вмістом олії, якій властива антисклеротична та антиоксидантна активність [4−5, 8−10].

Згідно рекомендацій інституту харчування АМН України, щорічна норма споживання зерна цукрової кукурудзі має становити 3,7 кг, з яких 50 — в консервованому вигляді, 30 — в свіжому і 20% - в замороженому.

В її зерні знаходиться 11,6−13,7 мг вітаміну С; 0,16 мг вітаміну В_І5; 0,18 мг вітаміну В₁₂; біля 2 мг вітаміну В5, а також вітаміни В₃, В₆, Е, провітамін А, інозит, холін та біотин. Цукрова кукурудза накопичує в зерні значні кількості фізіологічно активних мінеральних сполук, в тому числі калію (біля 200 мг), фосфору (100 мг), магнію (50 мг), сірки та кальцію (по 30 мг), а також натрію та заліза [20, 39−40].

На відміну від інших овочевих культур цукрова кукурудза не накопичує нітратів, а наявність обгортки на качанах забезпечує достатні рівень чистоти зерна від повітряного забруднення токсичними речовинами, у тому числі і радіонуклідами. У молочній стиглості зерно цукрової кукурудзи мас дуже ніжний перикарпій, що особливо ціниться при консервуванні. При консервуванні цукрової кукурудзи харчові цінності її зерна майже не втрачаються. За вмістом вуглеводів, жирів та калорійністю консервне зерно цукрової кукурудзи перевищує зелений горошок, цвітну капусту та овочеву квасолю. Післязбиральні залишки (листки і стебла), а також залишки після переробки зерна в консерви (обгортки і стрижні качанів) є цінним кормом для великої рогатої худоби і матеріалом для силосування [8, 38].

Цукрова кукурудза при правильній агротехніці дає високі врожаї качанів молочної стиглості та зеленої маси. Особливо ефективні посіви її в умовах достатньої вологості. Молочна стиглість зерна настає на місяць раніше повного дозрівання. Тому після цукрової кукурудзи поля в сівозміні звільняються раніше і після неї грунт готується по типу напівпару, особливо в південних районах. Вона може бути добрим попередником озимих. Цукрова кукурудза використовується також в повторних поукісних і стернових посівах. Врожай качанів в повторних посівах одержують восени до перших заморозків, коли весняні посіви вже відійшли [9−10].

1.2 Біологічні особливості та вимоги щодо вирощування цукрової кукурудзи Цукрова кукурудза може вирощуватися в усіх регіонах України. Посіви цієї культури ефективні особливо на зрошенні. Але найбільш сприятливими для її вирощування є вологі, помірно-жаркі райони Лісостепу — Вінницька, Київська, Черкаська області. В цих регионах забезпечується формування зерна в молочній стиглості навіть у пізніх форм, а зерно має ніжну консистенцію, тонку оболонку, більш подовжену фазу молочної стиглості. Ці області мають великі можливості виробництва цукрової кукурудзи та її переробки. Використовуючи їх, можна задовольнити попит на цю культуру як в межах України, так і в інших країнах, особливо в консервованому і замороженому стані. Для цього необхідно мати на широкій сітці овочеконсервних заводів технологічні лінії по переробці зерна в консерви і холодильні прилади для заморожування [11−15].

Рослини цукрової кукурудзи більш вимогливі до умов вирощування і менш врожайні, ніж рослини зубовидної. Фаза молочної стиглості у неї на 3−5 днів довша. У ранньостиглих сортів і гібридів цукрової кукурудзи молочна стиглість настає через 60−92 днів, у середньостиглих — через 96−100 днів, у пізньостиглих — через 101−120 днів після сходів. Однією з особливостей її є наявність бокових стебел — пасинків. На їх розвиток рослини частково витрачають свої пластичні речовини. Цукрова кукурудза дуже чутлива до внесення добрив і зрошення. На зрошуваних землях врожай качанів підвищується у 1,5−2 рази. Внесення органічних і мінеральних добрив підвищує врожай качанів на 15−20%. Тому прийоми вирощування цукрової кукурудзи необхідно спрямовувати на поліпшення вологозабезпеченості і споживання рослин. Поливи рекомендується проводити невеликими нормами. Агротехніка цукрової кукурудзи мало відрізняється від агротехніки зубоподібної та кременистої, але має ряд своїх особливостей [13−14, 33−35].

Вибір попередника. Місце цукрової кукурудзи в сівозміні визначається біологічними особливостями попередників, їх впливом на повітряно-водяний і поживний режим ґрунту, ступенем його засміченості, поширенням шкідників і ураженістю хворобами. Кращими попередниками є озима пшениця після пару, бобові культури, огірок, рання капуста, а також ранні овочеві культури, після яких грунт обробляється по типу напівпару. Цукрову кукурудзу після зубовидної сіяти не можна, бо вони мають загальних шкідників і хвороби. Цукрова кукурудза дуже вологолюбива культура, тому її потрібно розміщувати на ґрунтах із зниженим рельєфом або на зрошуваних ділянках. В зв’язку з перехреснозапильною природою цієї культури, для одержання якісного зерна в технічній стиглості необхідно додержувати просторову ізоляцію, особливо від інших підвидів кукурудзи. На товарних посівах просторова ізоляція складає не менше 250 м [15−16, 42].

Застосування добрив. Цукрова кукурудза дуже-реагує на внесення добрив. При їх внесенні зростає врожай качанів і підвищується якість зерна. Особливо велику роль в підвищенні врожаю відіграють органічні добрива. Зони не тільки збагачують грунт органічними речовинами, усіма необхідними елементами харчування, але і зменшують накопичення в ґрунті небіогенних хімічних сполук. Від високоякісного підстилкового гною міститься 5−6 кг азоту, 2−3 фосфору, 6−7 калію та інші елементи, у тому числі і мікроелементи. З гноєм в грунт вноситься велика кількість мікроорганізмів, які підвищують мікробіологічні процеси і покращують умови харчування рослин. В залежності від ґрунтово-кліматичних умов норма напівпрілого гною під зяблеву оранку в Степу складає 20−30 т/га, Лісостепу — 30−35, Поліссі - 40−45 т/га. Перегній-сипець можна вносити навесні під культивацію малими нормами (7−12 т/га). Цінним органічним добривом є пташиний послід. Восени оптимальною нормою внесення пташиного посліду є 7−10 т/га [16−18, 45].

Важливе значення має рівномірне розподілення гною на поверхні ґрунту і швидке його загорнення в грунт. Затримка строків заорювання призводить до значних втрат азоту і зниження ефективності добрива. Цю роботу виконують машинами: РОУ-5, ПРТ-10, РПН-4. Ефективним є локальне (в рядки) внесення вермікомпосту, безпосередньо під посів в дозі 5 т на 1 га. Врожай кондиційних качанів в технічній стиглості при цьому зростає на 11,3%, зерна на 12,5%.

Під цукрову кукурудзу необхідно вносити і високі дози мінеральних добрив. Краще всього внести мінеральне добриво під зяблеву оранку із розрахунку Р₆₀₋₉₀К₃₀₋₄₅. Якщо добрива восени не вносилися, то навесні мінеральні туки вносяться в два строки: при посіві - Р₂₀ і при підживленні N₄₅. Дуже ефективно внесення нітрофоски в два строки: при посіві 2 ц і при підживленні - 2 ц/га. Передпосівне добриво вноситься одночасно з посівом на 2−3 см глибше розміщення насіння і на 3−5 см в боки від нього. Підживлення рослин проводяться в фазі 7−8 листків на глибину 10−12 см і на 12−15 см в боки від рядка. При недостатньому вмісті в ґрунті мікроелементів, що спостерігається на осушених торфовищах і на супіску, необхідно внести також їх у вигляді розчину, яким обробляється насіння. Обробка полімікродобривами (ПМД) з розрахунку 0,5 кг на 100 кг насіння збільшує врожай і поліпшує якість зерна. Завчасне змочування насіння до посіву дає більш високу позитивну дію, ніж таке змочування напередодні посіву. Високе збільшення врожаю качанів (16%) дає молібденовокислий амоній при завчасному змочуванні. Інші мікроелементи краще вносити в порошкоподібному стані шляхом опудрювання ними насіння [17−18, 43].

Основна обробка ґрунту. Основна обробка ґрунту під кукурудзу цукрову передбачає дворазове лущення стерні після зернових культур. Перше — відразу після збирання попередника дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 і ЛДГ-20 на глибину 6−8 см, а на ущільнених і пересушених грунтах боронами БДТ-7, БДТ-3, БДТН-3, БД-10; друге — через два тижні після появи сходів бур’янів на глибину 8−10 см. Подальше з появою сходів бур’янів здійснюються шляхом 1−2 суцільних культивацій культиваторами КПЕ-3,8 з одночасним боронуванням.

На полях із змішаним і коренепаростковим типом забур’яненості проводяться багаторазові різноглибинні лущення стерні. Спершу слідом за збиранням попередників дисковими знаряддями на глибину 8−10 см, повторні - після появи у бур’янів розеток листків корпусними лущильниками ПШІ-10−25 на глибину 10−12 і 13−14 см. Востаннє грунт обробляється не пізніше як за два-три тижні до оранки. Зяблева оранка проводиться на глибину 25−30 см плугами ПН-4−35, ПЛН-4−35 із зберіганням гребенів або новим двох-рядковим плугом ШТЯ-4−40. На сірих лісових ґрунтах Лісостепу та на дерновопідзолистих Полісся і західних областей глибина оранки обмежується товщиною гумусового горизонту і не перевищує 20−22 см [24−25, 38−40].

Передпосівна підготовка ґрунту. Від початку польових робіт до посіву цукрової кукурудзи проходить 20−25 днів. Тому передпосівному обробітку ґрунту приділяється значної уваги, бо від нього залежить ефективність гербіцидів, польова схожість насіння, вирівняність стеблостою і врожай. На чистих від бур’янів полях передпосівна обробка ґрунту складається із боронування і суцільної культивації. Як тільки грунт досягне зрілого стану, проводиться ранньовесняне боронування боронами впоперек або по діагоналі відносно напрямку оранки. При цьому використовуються борони БСЗЗ-1,0 або БЗТС-1,0. Суцільна культивація здійснюється культиваторами КПС-4 на глибину посіву насіння 8−10 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням, в день посіву, або за день до нього боронами БСЗЗ-1,0, ШБ-2,5. На засмічених полях замість однієї проводяться дві суцільні культивації грунту з інтервалами поміж ними 6−7 днів [21−23].

На тяжких ґрунтах, де зяб за зимовий період дуже ущільнюється, замість першої культивації проводиться безполицеве лущення на 13−15 см багато лемішними плугами впоперек напрямку оранки з одночасним боронуванням, а потім за день або в день посіву поле суцільно культивується на глибину посіву насіння з одночасним боронуванням і шлейфуванням впоперек або по діагоналі відносно напрямку рядків.

Підготовка насіння до посіву. Для одержання дружних сходів велике значення мають посівні якості насіння: сортова чистота, типовість, схожість, енергія проростання. Насіння має відповідати вимогам стандартів. Треба мати на увазі, що польова схожість насіння першого класу звичайно нижча лабораторної на 10−15% [15−16].

Посів. Найсприятливіші умови для проростання і одержання дружних сходів створюються, коли температура грунту на глибині посіву становить не менше 10 °C. При запізненні із сівбою, особливо в районах Степу, насіння потрапляє в недостатньо зволожений шар, що призводить до одержання недружних і зріджених сходів, зниження врожайності особливо в роки з недостатньою сумою ефективних температур [17−19].

Скоростиглі форми холодостійкіші, їх потрібно висівати при фізичній стиглості ґрунту, коли він прогріється до 8 °C. Крім визначення строків сівби за ступенем прогрівання ґрунту, користуються і календарними строками. Оптимальним календарним строком сівби для Степу є: для південного — середина квітня, для центрального — кінець другої і початок третьої декади квітня, а для північного — третя декада квітня—перша декада травня. Для Лісостепу кращим отроком посіву є третя декада квітня — перша декада травня, для південного Полісся — остання п’ятиденка квітня — перша травня. У західних районах України кукурудза висівається у другій половині квітня — першій декаді травня, а в Прикарпатті - в кінці першої - на початку другої декади травня. На посіві, як правило, використовуються сівалки СУПН-8 в агрегаті з трактором МТЗ-80/82. Норма висіву насіння 15−20 кг/га. Для ранніх посівів відводяться чисті від бур’янів ґрунти, збільшується норма висіву насіння, зменшується глибина загортання насіння (5−6 см), поліпшується агротехніка. Як дуже мілке, так і занадто глибоке загортання насіння негативно впливає на польову схожість і рівномірність сходів. У Лісостепу і Поліссі при посіві у вологий грунт глибина загортання насіння становить 4−5 см, а в сухий — 8−10 см. У Степу оптимальні умови для проростання складаються при посіві на глибину 5−7 см, а при значному підсиханні ґрунту — глибше [23−25].

Після сівби, але не пізніше як за декілька днів до сходів і утворення у рослин 3−4 листків, ділянки цукрової кукурудзи охороняються від граків. Ці птахи можуть дуже зрідити сходи, або зовсім їх знешкодити. Охорона повинна бути підсилена в години годівлі цих птахів, тобто з 4 до 7 годин ранку, 11−12 дня і з 5 до 9 вечора.

Догляд за посівами. Догляд за посівами починається з коткування, яке проводиться одночасно з сівбою або відразу за нею гладкими або кільчасто-шпоровими котками. Для боротьби з бур’янами та ґрунтовою кіркою і для збереження вологи ефективним є дворазове боронування до і після появи сходів. До появи сходів посіви боронуються через 5−6 днів після сівби середніми зубовими боронами ЗБЗС-1,0. Після появи сходів посіви боронуються у період утворення 3−4-го листка. Тому краще боронувати з 10 до 18 години, коли у рослин послаблюється тургор, а висмикнуті боронами бур’яни скоріше засихають. Боронувати, слід впоперек рядків з швидкістю руху агрегату не більше 4,5−5 км/год. При дворазовому боронуванні знищується до 80% однорічних бур’янів. Коли боронування посівів проводити неможливо, слід раніше розпочати міжрядну обробку ґрунту, збільшивши її кількість і якість [27−30, 43].

Перший раз міжряддя розпушують через 4−5 днів після останнього боронування культиваторами КРН-4,2 Г і КРН-5,6 із стрільчастими лапами на глибину 8−10 см в одному агрегаті з полольними боронами КРН-3. На ділянках, засмічених багаторічними бур’янами, застосовування полольних борін та гольчастих дисків виключає потребу ручного прополювання. В квадратно-гніздових посівах спочатку проводиться культивація впоперек напрямку рядків для кращого визначення гнізд, а потім у поздовжньому, ширина захисної зони при поперечній культивації 13−15 см, при поздовжній — 10−12 см. Вдруге культивуються міжряддя через 7−10 днів культиваторами-рослинопідживлювачами КРН-4,2 із стрільчастими лапами на глибину 8−10 см з одночасним підживленням рослин азотними добривами. Ширина захисної зони збільшується на 2−3 см. При необхідності можна провести третю культивацію міжрядь на глибину 10−12 см долотоподібними лапами.

Для знищення бур’янів не тільки в міжряддях, але і в захисних смугах рядків використовуються культиватори, які обладнані прополювальними борінками і лапами-відвальчиками. Окучування рослин сприяє утворенню допоміжного коріння.

Після першої культивації міжрядь посіви перевіряються у стислі отроки до з’явлення 4−5-го листка. Видаляються слабкі та уражені рослини. При перевірці не потрібно допускати псування сусідніх рослин, дуже зріджені посіви краще пересіяти після ретельної передпосівної культивації [30, 38].

На богарі оптимальною густотою стояння рослин цукрової кукурудзи для ранніх сортів є 41 тис, а для середньо — і пізньостиглих — 30−35 тис. на 1 га. На зрошуваних ґрунтах густота посіву збільшується до 40−50 тис. рослин.

Застосування гербіцидів. Ефективним засобом боротьби з бур’янами є застосування гербіцидів. Це дозволяє зменшити кількість міжрядних обробіток. Гербіциди вносять до сівби, після сівби і після з’явлення сходів. Норма витрати робочого розчину становить 300−400 л на 1 га.

Проти однорічних бур’янів грунт обприскується ґрунтовими гербіцидами Харне, Трофі і Дуал голд в дозі 2−3 л/га.

Для знищення дворічних бур’янів одночасно з досходовим боронуванням посіви обробляються гербіцидами групи 2,4Д. Норма натрієвої і амінної солі 2,4Д-2 кг, бутилового і хлор-кротилового ефіру 2,4Д — 1,5 кг діючої речовини на 1 га. По сходах обприскування посівів гербіцидами групи 2,4Д проводиться в період утворення 4−5 листка. При суцільному обприскуванні витрата гербіцидів становить: натрієвої солі 2,4Д — 0,7−1,0 кг, амінної солі 2,4Д — 0,5−0,7 і хлоркротилового ефіру 2,4Д — 0,3−0,4 кг д.р. на 1 га. Для підвищення токсичності гербіцидів в розчин необхідно додати 7−10 кг на 1 га аміачної селітри. Для обприскування використовуються обприскувачі: ПОУ, ОВТ-1А, ОПШ-15.

Серед сучасних ґрунтових гербіцидів, що використовуються при передпосівній обробці ґрунту та до появи сходів і дозволені для використання на Україні, високою ефективністю відрізняються, зокрема, Дуал голд (металахлор) з нормою застосування 1,6−2,1 кг/га, «Харнес» (ацетохлор) з нормою використання 1,5−3,0 кг/га та Прімекстра Голд (дуал+атразін) з нормою використання 2,5−3,5 кг/га. Серед ефективних гербіцидів для використання в фазі 3−5 листків слід виділити Лонтрел 300 (клопіралід) з нормою розходу 1,0 кг/га і, особливо, Базагран (бензатон) з нормою розходу 2,0−4,0 кг/га. Останній забезпечує боротьбу із бур’янами, стійкими до препаратів групи 2,4Д [36−40].

Зрошення. Зрошення — найбільш ефективний агротехнічний засіб, який дозволяє кожен рік одержувати високі і стійкі врожаї качанів. Особливо ефективне його сполучення із внесенням добрив. Врожаї качанів при цьому збільшуються у півтора-два рази в порівнянні з неполитою і не удобреною кукурудзою.

Цукрова кукурудза має неглибоку слабко розвинуту кореневу систему і тому чутлива до поливу невеликими дозами. Вегетаційні поливи розпочинають при вологості ґрунту в зоні розміщення основної маси коріння (0−60 см) 75−80% ППВ.

Залежно від умов зволоження проводять 1−3 поливів з нормою кожного 400−500 м³/га. Якщо поливають один раз, краще це робити перед викиданням волотей, якщо два рази — перед викиданням волотей і на початку наливу зерна, якщо три — у період утворення 9-Ю листка, перед викиданням волотей і на початку наливання зерна. Для зрошення кукурудзи використовують дощувальні машини: «Фрегат», «Дніпро», «Кубань», а також ДДА-100М і ДДА-100МА.

В умовах зрощення підвищується потреба цукрової кукурудзи в добривах. Тому дози їх збільшуються в півтора-два рази в порівнянні з богарними умовами. Зрошення та удобрення цукрової кукурудзи не тільки підвищує врожаї качанів, але і активізує розвиток листково-стеблової маси, яка є цінним зеленим кормом для тварин і матеріалом для силосування [20, 29].

Боротьба з шкідниками і хворобами. Рослини цукрової кукурудзи найбільше пошкоджуються такими шкідниками як дротяник, несправжній дротяник, шведська муха, кукурудзяний і лучний метелик, і такими хворобами як пухирчаста і летюча сажка, фузаріоз, бактеріоз, нігроспороз і біль.

Для захисту рослин від шкідників і хвороб необхідно своєчасно проводити систему попереджувальних і винищувальних заходів. До попереджувальний заходів відносяться: глибока зяблева оранка, дотримання сівозміни, знищення післязбиральних решток, своєчасні строки посіву, відбір здорового насіннєвого матеріалу. До винищувальних заходів відносяться: протруювання насіння, хімічні обпилення та обприскування рослин. Внесення добрив підвищує стійкість рослин дроти шкідників і хвороб. Від хлористого амонію гине 20−30% личинок коваликів та чорнишів, а від безводного аміаку 17−24,3%. Азотні добрива в помірних нормах сприяють зменшенню ураженості рослин хворобами. У боротьбі з летючою сажкою, кореневими і стебловими гнилями краще вносити азот у нітратній формі, а при загрозі пліснявіння насіння і проростків застосовувати їх в амонійній формі [15−16].

Внесення сірчанокислого цинку (4 кг/га) на фоні повного мінерального добрива значно зменшує пошкодження сходів личинками шведської мухи.

Глибока оранка з загортанням у грунт збудників хвороб, які знаходяться на поверхні, дозволяє зменшити уражуваність сажкою, кореневими і стебловими гнилями, хворобами качанів у 1,5−2 рази. Частина заходів, виконуваних на інших полях сівозміни, перешкоджає розвиткові шкідників. Ранньовесняне розпушування ґрунту на полях багаторічних трав голчастою бороною БИГ-3 в місцях зимівлі метелика лучного забезпечує загибель 83−93% зимуючої гусені шкідника.

Одним з найважливіших заходів проти хвороб і шкідників є протруювання насіння. Для запобігання ураження летючою та пухирчастою сажкою, пліснявінням насіння, кореневими та стебловими гнилями добрі результати дає передпосівна обробка насіння суспензією препарату Вітавакс 200 (карбоксін + тіран) не пізніше як за місяць до посіву із розрахунку 2 кг/т. Ефективними протравлювачами проти найбільш поширених ґрунтових шкідників є Гаучо (імідаклопрід) із розрахунку 130 г препарату на 100 тис. насінин або Круїзер (тіаметоксам) із розрахунку 6−10 кг на тонну насіння. Ці препарати дозволені для використання на Україні, але при їх застосуванні слід суворо дотримуватися правил техніки безпеки. Ефективність обробки підвищується, коли додати до протруювача плівкоутворюючі полімери — полівініловий спирт (ПВС) ГОСТ 10 779–78 марки 16/1 або натрієву сількарбоксиметилцелюлози (№ КМЦ) марки 75/400 або 70/300 [17−21].

При використанні ПВС витрата компонентів на 1 т насіння становить: протруювача — 2 кг, ПВС- 0,5 кг, води -10 л. Спочатку готують маточний розчин. ПВС заливають 3,5−4 л води (18−20°С), перемішують протягом 5−10хв., заливають гарячою водою (90−100°С) до об'єму 10 л. Після охолодження додають 2 кг протруювача і в закритій ємкості перемішують, щоб уникнути утворення плівки.

При використанні полімеру (N8 КМЦ) витрата компонентів на 1 т насіння становить: протруювача — 2 кг, На КМЦ — 0,2 кг, води 10 л. Наважку (0,2 кг) N3 КМЦ заливають гарячою водою (5 л), після охолодження доливають ще 5 л холодної води, добре перемішують і додають фентіурам. Навесні, при чисельності в ґрунті понад 8−10 личинок коваликів на 1 м разом з протруюванням насіння доцільно вносити під час сівби гранульовані інсектициди: 5 або 10%-ний базудін, 5%-ний валотон або 2%-ний гама-ізомер ГХЦГ — по 50 кг/га. Проти дротяників і несправжніх дротяників проводять передпосівне обпудрювання насіння меркураном з розрахунку 1,5−2 кг на 1 т насіння. При великому зараженні поля дротяниками в грунт вноситься меркуран до посіву або одночасно з посівом.

Для знищення личинок кукурудзяного метелика, лучного метелика, бавовникової совки, мухи шведської, влітку в фазі 8 листків застосовують обробку одним із інсектицидів, закінчуючи її за 20−25 днів до збирання качанів. Як ефективний інсектицид для боротьби із шкідниками, зокрема, стебловим кукурудзяним метеликом та бавовниковою совкою в період вегетативного розвитку може бути рекомендований препарат Штефесін (дельтаметрин) з нормою застосування 0,5−0,7 кг/га. Дуже доцільно випускати трихограми по 25−45 тис. особин/га (відповідно до інструкції по застосуванню трихограм) [21−25].

Значно підвищує врожай та якість зерна додаткове штучне запилення рослин, яку забезпечує максимальне потрапляння пилку на стовпчики жіночих суцвіть. Цей засіб особливо результативний при несприятливій (похмурій або дощовій) погоді. Для його виконання дві людини проходять впоперек рядків з натягнутим на рівні цвітучих волотей шнуром і струшують пилок. Додаткове запилення в період цвітіння жіночих суцвіть потрібно проводити двічі на день з інтервалом в 3−4 дні [27−28].

1.3 Повторні посіви цукрової кукурудзи На Півдні України допоміжним джерелом одержання качанів молочної стиглості є повторні поукісні та стерньові посіви цукрової кукурудзи. Поукісні посіви проводяться після збирання озимих бобово-злакових сумішей на корм і збирання ранніх овочевих культур. Стерньові - після збирання озимих, хлібів. При повторних посівах рослини цукрової кукурудзи скоріше розвиваються і досягають молочної стиглості на 5−10 днів раніше, ніж при весняних посівах. Врожаї цукрової кукурудзи в повторних посівах нижчі, ніж у весняних. Але вони сприяють більш ефективному використанню ґрунту та збільшують період надходження качанів [13−16].

В повторних посівах потрібно висівати скоростиглі форми. Норму висіву необхідно підвищити на 15−20% в порівнянні з весняними. Глибина загортання насіння 10 см. Обов’язкове є післяпосівне коткування ґрунту. Рослини в повторних посівах більше уражуються шкідниками і хворобами. Тому їх обробку отрутохімікатами проводять частіше і закінчують за 20 днів до збирання качанів [9−10].

При одержанні з однієї і тієї ж площі двох врожаїв за рік йде великий винос поживних речовин із фунту. Основні органічні і мінеральні добрива вносяться при обробці ґрунту під перші культури, а під цукрову кукурудзу після них вносяться мінеральні добрива при посіві і підживленні. Зрошення є обов’язковим прийомом при повторних посівах. При необхідності перед обробкою ґрунту або після посіву проводять вологозарядковий полив, а також збільшують кількість поливів до 3−5 з нормою кожного 400−500 м води на 1 га. В умовах зрошування можливо одержати високі врожаї зерна і зеленої маси [16−18].

1.4 Конвеєрне вирощування цукрової кукурудзи Для промислового вирощування цукрової кукурудзи і максимального виробництва консервної продукції високої якості обов’язковим є створення конвеєру.

Раціональним способом розрахунку конвеєру є використання суми ефективних температура Ефективна температура — це є середньодобова температура вище +10 °С [8−10].

Для умов північної України конвеєр із скоростиглих форм при багаторазовому збиранні повинен мати чотири строки посіву. Перший сірок посіву починається при сумі ефективних температур +22−25 °С від початку вегетації, тобто коли грунт прогріється на глибину 8−10 см до +10 °С протягом 3-х діб. Інтервал поміж черговими строками посіву по сумі температур складає 50−55 °С. Це забезпечує безперервний період надходження продукції протягом 41−52 днів. В конвеєрі доцільно проводити тільки два збори врожаю. В середньому врожаї кондиційних качанів в молочній стиглості добрі 66−77 ц/га [10−13].

При одноразовому збиранні врожаю конвеєр із скоростиглих форм повинен мати обов’язково 8 строків посіву. Перший строк посіву при +22−25 С ефективних температур. Інтервал поміж черговими строкам посіву +30−35 ⁰С суми ефективних температур. Безперервний період надходження врожаю кондиційних качанів в зоні Лісостепу складає 43−53 календарних днів. Середній врожай їх в конвеєрі 49−69 ц/га. В південних районах конвеєр доцільно створити в різних за строками достигання сортів і гібридів при трьох строках посіву. Інтервал між черговими строками 10 діб [13−14].

Агротехніка в конвеєрі повинна бути спрямована на накопичення та збереження вологи. Усі роботи повинні виконуватися високоякісно. При посіві в червні глибина висіву насіння у вологий грунт 8−10 см, у сухий — 10−12 см. Обов’язковим є післяпосівне коткування і зрошування.

Іншим засобом конвеєрного виробництва цукрової кукурудзи є одночасний посів у сприятливі строки гібридів або сортів з різною тривалістю вегетаційного періоду — від скоростиглих до пізньостиглих [8−9].

1.5 Збирання і використання цукрової кукурудзи Для одержання свіжої продукції високої якості використовують качани і зерно цукрової кукурудзи у фазі молочної стиглості, яка настає залежно від сорту на 18−25-й день після цвітіння. Вихід продукції доброї якості, а також урожайність кукурудзи залежить передусім від організації збирання. Дуже важливо правильно встановити строк збирання.

Зовнішніми ознаками настання молочної стиглості є: приймочкові нитки злегка бурі, на листках у обгортках по краях є місця відмерлої тканини, обгортка щільно прилягає до качана і більш висохла, ніж у недостиглого. При розкритті обгортки видно, що ряди зерен щільно зімкнуті зерна добре виповнені, вершина їх округла, без вм’ятин і ознак зморшкуватості, жовте забарвлення виявляється в усіх зерен аж до верхівки качана, але воно ще не досягло найвищої інтенсивності, яка буває у стиглого зерна. Зерно блискуче. При надавлюванні на нього нігтем чути легкий тріск і воно викидає струмінь негустого соку молочного кольору, вміст сухої речовини в межах 24−30%. Наявність на вершинах зерна вдавин і зморшкуватості свідчить про сильне його перестигання. Недостигла і перестигла цукрова кукурудза не придатна для консервування і реалізації [11−14].

Збиральна техніка пред’являє до рослин цукрової кукурудзи наступні вимоги: одночасне дозрівання, високе прикріплення качанів, мала кущистість, ступень укриття обгорткою верхівки качана, консистенція зерна.

Збирають качани ще вручну. Спочатку потрібно відкривати обгортку у верхній частині кожного качана доти, поки працюючі не набудуть навиків визначати фазу технічної стиглості. Згодом обгортку відкривають лише у сумнівних випадках.

Збирають кукурудзу 1 -2 рази в міру досягнення качанами технічної стиглості. При звичайних умовах збирання одного сорту, який висіяний в один строк, триває 6−12 днів. За перше збирання збирають залежно від сорту 35−65% продукції, за друге — 50−22,5%. Міжлінійні гібриди цукрової кукурудзи відзначаються дружністю сходів, одночасністю дозрівання, тому врожай качанів в молочній стиглості збирається за один раз.

Фаза молочної стиглості триває недовго і залежить від сорту і умов вирощування: при температурі вдень 25−30 °С і вищій, особливо на Півдні - 2−3 дні, при температурі 20−25 °С, особливо в більш північних районах — 4−8 днів [19−20].

Збирати кукурудзу потрібно в ранкові години і закінчувати в першій половині дня, поки температура ще не дуже висока. Збирати качани треба обережно, щоб не пошкодити рослин. Високі смакові якості зерна молочної стиглості зберігаються протягом 4−6 годин після зняття качанів з рослини. Тому качани негайно відвозять на консервний завод, де їх відразу охолоджують у холодній (4−5°С) воді. Качани, які призначені для споживання, бажано доставляти в торгівлю в рефрижераторах у той самий день.

Тривалість зберігання качанів можна збільшити до 20 днів, якщо їх заморозити зразу після збирання (-20−35 °С) і потім зберігати в холодильних камерах при температурі +4−5 °С.

Після повного збирання качанів листково-стеблова маса, яка має підвищений вміст цукру, скошується силосозбиральними комбайнами і використовується як зелений корм для великої рогатої худоби або для приготування силосу [7−10].

кукурудза гібрид хвороба вирощування

2. УМОВИ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Грунтово-кліматична характеристика умов та зони проведення досліджень Експериментальні дослідження за темою дипломної роботи проводились в 2007;2008 рр. в дослідному господарстві СГІ-НЦНС УААН «Дачна» (з 2001 року Експериментальна база Селекційно-генетичного інституту — НЦНС «Дачна») Біляївського району Одеської області. Лабораторні дослідження проводилися у лабораторії біохімії рослин Селекційно-генетичного інституту-НЦНС.

Біляївський адміністративний район Одеської області належить до центрального агрокліматичного району, який знаходиться в типових ґрунтово-кліматичних умовах півдня України. Характерним для цього регіону є глибоке залягання ґрунтових вод, які не використовуються рослинами кукурудзи.

Зона регіону також характеризується гострим посушливим літом. За багаторічними даними Одеської агрометеостанції, середньорічна температура повітря складає +9,6⁰С, при максимальній температурі 30⁰С на протязі 24 днів на рік. Сума температур вище 10⁰С досягає 3200−3400 градусів. Кількість опадів за рік складає в середньому близько 350−390 мм, а за період з температурою вище 10⁰С — 230−245 мм. Річна відносна вологість повітря — 62%. Гідротермічний коефіцієнт (ГТК) дорівнює 0,7−0,8.

Весна наступає звичайно рано — у другій декаді квітня і характеризується сухим режимом погоди, вітрами. Прогрівання ґрунту до +10⁰С у орному шарі настає у другій декаді квітня.

Літо характеризується високими температурами. Багаторічна середньодобова температура червня дорівнює +19,6⁰С, липня +22,5⁰С, серпня +21,0⁰С. При цьому температура поверхні ґрунту може досягати 50⁰С и вище. Опади у літній період випадають рідко і у вигляді злив. Через високі температури повітря, опади менше 6 мм майже не використовуються рослинами.

Осінні місяці тепліші за весняні, погода значно стійкіша, чим весняна. Осінь характеризується поступовим зниженням температури до +16,6⁰С у вересні. Заморозки починаються у третій декаді жовтня, але в окремі роки — в кінці вересня.

Зима характеризується частою зміною температур і незначним сніговим покровом (не більше 5 мм). Середня температура зимових місяців -2,5⁰С. Мінімальна температура опускається не нижче -30⁰С.

За роки проведення досліджень склалися досить контрастні погодні умови (табл. 2.1).

Експериментальна база Селекційно-генетичного інституту — НЦНС «Дачна» знаходиться в типових умовах Причорноморського степу півдня України. Грунт — південний чорнозем, вміщує біля 4,0−4,5% гумусу.

Ґрунтові води знаходяться на глибині від 5 до 20 метрів між лесоподібними відкладами та підстилаючими їх глинами. Вони не мають зв’язку з поверхнею і не впливають на формування ґрунтового покриву.

За вмістом рухомих поживних речовин ґрунти відносяться до середньо забезпечених, що вказує на необхідність внесення добрив або мобілізації родючості ґрунту шляхом відповідних агротехнічних заходів для досягнення високих врожаїв сільськогосподарських культур.

В цілому, кліматичні умови південної степової зони України можна вважати цілком сприятливими для росту та розвитку цукрової кукурудзи. Вони також сприятливі для розвитку і розповсюдження основних інфекційних хвороб кукурудзи.

2.2 Особливості погодних умов в період проведення досліджень Погодно — кліматичні умови — важливий фактор отримання сходів сільськогосподарських культур. Адже вони забезпечуються при створенні середовища, яке найбільш повно відповідає вимогам рослин протягом всього періоду вегетації, особливо в критичний момент, коли рослини максимально потребують вологи і відповідного теплового режиму.

Найбільш важливе значення мають такі компоненти погодних умов як атмосферні опади та їх розподіл по різних періодах, температура повітря і його відносна вологість. Саме ці метеофактори були закладені в основу під час характеристики погодних умов в рік проведення обстежень.

Далі наводимо дані Одеської агрометеостанції за ходом метеорологічних показників за роки проведення дослідження і проведення комплексу супутніх спостережень (табл. 2.1).

2007 сільськогосподарський рік характеризувався в цілому посушливими умовами, що характерно для південної степової зони України. Сума опадів за вегетаційний період була меншою в порівнянні з багаторічними даними і склала 117,4 мм, що становить всього 51,3% від середньобагаторічної.

Найвологішим з весняних місяців був березень (33,0 мм), порівняно з багаторічними даними сума опадів становила 122,2%.

Зростання позитивних температур навесні відбувалося трохи активніше, ніж це показано в характеристиці багаторічних даних. Так, у квітні середньодобова температура була вище на 1,4⁰С. У травні спостерігалось підвищення температур. Так, середньодобова температура складала 18,9°С, що становить 117,9% від середньобагаторічної.

У літній період температура повітря була вищою за середньобагаторічну. Що ж стосується опадів, то їх сума за літні місяці склала всього 70,7 мм, що становить 61,6% від середньобагаторічної.

Слід відмітити, що у серпні, коли проходила фаза цвітіння — молочно — воскова стиглість, сума опадів була меншою ніж середньобагаторічна; вона складала 30,9 мм, що становить 77,3% від середньобагаторічної.

Отже, літо було досить жарким, з не великою кількістю опадів.

Таблиця 2.1

Основні метеорологічні показники в період проведення досліджень (за даними Одеської агрометеостанції)

2008 сільськогосподарський рік характеризувався в цілому типовими умовами зволоження для південної степової зони України. Сума опадів за вегетаційний період була більшою в порівнянні з багаторічними даними й склала 258,1 мм, що становить 112,7% від середньобагаторічної.

Згідно з даними Одеської агрометеорологічної станції найвологішим із весняних місяців був травень (72,7 мм), порівняно з багаторічними даними сума опадів становила 207,7%.

Зростання позитивних температур навесні відбувалося приблизно так, як це показано в характеристиці багаторічних даних. Так, у квітні середньодобова температура становила 11,1°С. У травні середньодобова температура складала 16,6°С, що становить 108,5% від середньобагаторічної.

У липні температура повітря була трішки більшою в порівнянні із середньобагаторічною. Що ж стосується опадів, то їх сума за літні місяці склала 192,2 мм, що становить 82,6% від середньобагаторічної.

Слід відмітити, що у серпні, коли проходила фаза цвітіння — молочно — воскова стиглість, сума опадів була на рівні із середньобагаторічною.

Отже, літо було не досить жарким, з великою кількістю дощів, які в основному характеризувались зливовим характером, що значно зменшило коефіцієнт їх використання.

2.3 Матеріал і методика досліджень Дослідження за темою дипломної роботи проводились в 2007;2008 рр. в дослідному господарстві СГІ-НЦНС УААН «Дачна» (з 2001 року Експериментальна база Селекційно-генетичного інституту — НЦНС «Дачна») Біляївського району Одеської області. Основною метою проведеної роботи було виявлення найбільш пристосованих до зони вирощування гібридів кукурудзи селекції Інституту зернового господарства УААН (м. Дніпропетровськ) та Сквирської дослідної станції місто Сквира Київської області. В якості досліджуваного матеріалу було обрано дванадцять середньоранніх та скоростиглих сорти і гібридів цукрової кукурудзи, які знаходяться у виробництві та перспективних (табл. 2.2). Насіння отрималим від оригінатора (відкаліброване, протруєне) з лабораторною схожістю 90−94%. Посів проводили селекційною сівалкою Хеге-95 з шириною захвату 3,0 м з довжиною ділянки сім метрів, доріжка між ділянками 1 м. Норма висіву 15,6 кг/га. Густоту стояння 35 формували при утворенні 3−5 листків.

Облікова площа ділянки 10 мІ. Обліки і спостереження проводили відповідно до методики державного сортовипробування та методики дослідної справи Доспєхова.

Підчас росту і розвитку рослини проводили фенологічні спостереження вимірювання, обліки та оцінки згідно методик.

Оцінки мірних ознак проводили на десяти рослинах кожного повторення. Технічну стиглість зерна оцінювали за наявністю чорного шару біля зародка. Збирання врожаю проводили вручну.

Таблиця 2.2

Характеристика сортів і гібридів цукрової кукурудзи у досліді

Статистичну частину роботи виконали із використанням стандартних комп’ютерних програм створених у комп’ютерному центрі СГІ-НЦНС кандидатом сільськогосподарських наук Хохловим О.М.

Вивчення стійкості гібридів кукурудзи до пухирчастої і летючої сажки, коренево-стеблових гнилей проводили на природному фоні.

Фітопатологічну оцінку проводили шляхом підрахунку хворих рослин і визначали відсоток їх від загальної кількості рослин на ділянці. Хворими вважали рослини з ураженим стеблом, волоттю, качаном (Грисенко, Дудка, 1980).

2.4 Агротехніка в досліді

Параметри закладення досліду були такими:

1. Ділянки сортовипробування розташовані у польовій сівозміні, попередник озима пшениця.

2. Засмічення коренепаростковими бур’янами відсутнє, або легке.

3. Товарних посівів кукурудзи поряд не проводили

Кукурудза — вимоглива до умов вирощування культура і завдання системи агротехніки створити оптимальні умови для її росту і розвитку.

Попередники та місце в сівозміні. Кращі попередники кукурудзи — озимі колосові, особливо по чорному пару, ярий ячмінь, соя, гречка, багаторічні трави (за відсутністю дротяника) та коренебульбоплоди. Не слід очікувати високої врожайності при розміщенні її після соргових культур, соняшнику, які виснажують та висушують грунт на значну глибину. Тому в якості попередника було передбачено озиму пшеницю.

При відповідній агротехніці кукурудза не знижує врожайності і в повторному посіві. Однак, на третій рік продуктивність її може знижуватись на 8−10%. Слід пам’ятати, що система монокультури кукурудзи вимагає більш кваліфікованого агрономічного контролю — точного визначення норм і строків внесення добрив, перш за все азотних, систематичного проведення заходів, які направлення на боротьбу з ерозією ґрунту, хворобами і шкідниками.

Посіви зернової кукурудзи добрі попередники для ярих колосових, за якісного обробітку — зернобобових. Раньостиглі форми на зерно можуть передувати озимому ячменю. Для сівби озимини добрі умови створюються при збиранні кукурудзи на зелений корм і прийняті - при збиранні на силос.

Основний та передпосівний обробіток ґрунту. Якісний обробіток ґрунту — основа системи агротехніки кукурудзи. Його основною ланкою є основний обробіток, який забезпечує загортання добрив, післяжнивних решток, нагромадження вологи, поліпшення структури посівного шару, якісне висівання насіння, боротьбу з бур’янами.

При розміщенні кукурудзи по кукурудзі роблять дискування важкими боронами у два сліди на глибину 8−10 см під кутом 30−45 градусів до напрямку рядів, після чого проводять оранку, краще ярусними плугами.

Після культур суцільної сівби добрий ефект дає обробіток по типу поліпшеного зябу, який передбачає лущення стерні на глибину 7−8 см лущильниками чи дисковими боронами безпосередньо після збирання попередника і наступний глибокий зяблевий обробіток. На полях з коренепаростковими бур’янами (осот, берізка та інші) обов’язково проводять дворазове лущення стерні: перше-дисковими знаряддями на глибину 7−8см, друге — полиневими лущильниками або культиваторами на глибину 12−14 см. Дійовим заходом боротьби з багаторічними бур’янами, особливо осотом, є застосування гербіцидів тотальної дії або їх сумішок з препаратами групи 2,4Д.

За ступенем впливу на врожай кукурудзи основних факторів (густота насадження, гібриди, добрива) перше місце займають добрива (біля 30%).

З мінеральних добрив інтенсивні гібриди кукурудзи найбільш чутливі на азотні. Фосфорні і калійні дають прибавку зерна тільки при недостатньому вмісту цих елементів у ґрунті і високому забезпеченні рослин азотним живленням.

Для поліпшення умов живлення кукурудзи поряд з мінеральними широко застосовують органічні. Норма напівперепрілого гною не менше 40 тга.

Потреба в добривах на запланований врожай цурової кукурудзи визначається балансовим методом за результатами агрохімічного обстеження поля на вміст у ґрунті доступних для рослин азоту, фосфору та калію. При неможливості внести розрахункові дози добрив їх вносять одночасно з сівбою в рядки: по 0,5−0,6 ц/га гранульованого суперфосфату або по 1 ц/га нітроамофоски.

При підживленні кукурудзи вносять по 20−30 кг/га NPK. Для першого підживлення у фазі 5−7 листків беруть 0,8−1,0 ц/га аміачної селітри або 2−3 ц/га аміачної води, яку загортають на глибину 8−10 см і на 12 см від рядка. Добрий результат дає підживлення гноєм 4−5т/га або сечею -2−3т/га, розведеними в 3−4 т води.

При другому підживлені вносять 0,5−0,6 ц/га аміачної селітри, 1−1,5 ц/га суперфосфату і 0,6−0,8 ц/га хлористого калію на глибину 12−15 см посередині міжрядь.

Сівба. При визначенні строків поряд з температурними умовами необхідно приймати до уваги і календарні строки. Кращим строком сівби кукурудзи в Одеській області є третя декада квітня. Сівбу провадять слідом за передпосівною культивацією, не допускаючи розриву, оскільки пересихання верхнього шару ґрунту може стати причиною недружніх, «ярусних» сходів, що викликає різке зниження продуктивності рослин.

Оптимальна глибина загортання насіння кукурудзи на важких запливаючих ґрунтах 3−4 см, на легких 5−8 см. Основним способом сівби кукурудзи на зерно є пунктирний з шириною міжрядь 70 см.

Густота стояння рослин визначається суто індивідуально в залежності від грунтово-кліматичних умов зони вирощування, групи стиглості гібриду та його толерантності до загущення. При висіванні необхідно передбачити страхову надбавку. За інтенсивною технологією вона складає на початку і в кінці посівного періоду — в межах 15−20%, у середні 10−15%. При механізованому догляді за посівами задану норму висіву додатково збільшують з розрахунку на кожне боронування по сходах на 6−8%, міжрядний обробіток на 4−5%.