Система товаропостачання торговельного підприємства

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні засади системи товаропостачання
• 1.1 Суть товаропостачання торговельного підприємства
• 1.2 Вимоги і принципи організації товаропостачання
• 1.3 Джерела та методи товаропостачання
• 1.4 Управління товаропостачанням торговельного підприємства
• Розділ 2. Аналіз організації товаропостачання роздрібного торговельного підприємства ТОВ «Склад-продовольчий»
• 2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Склад-продовольчий»
• 2.2 Аналіз фінансових результатів та фінансового стану ТОВ «Склад-продовольчий»
• 2.3 Аналіз ефективності товаропостачання ТОВ «Склад-продовольчий»
• 2.4 Управління товаропостачанням у ТОВ «Склад-продовольчий»
• 2.5 Шляхи удосконалення товаропостачання торговельного підприємства ТОВ «Склад-продовольчий»
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ

Рівень управління процесом товаропостачання впливає на його плановість, ритмічність і оперативність. Кваліфікований аналіз інформації про хід реалізації товарів, обсяги й структуру запасів товарів у роздрібній торговельній мережі дозволяє отримати необхідні дані про стан торгівлі, більш обґрунтовано розробляти замовлення на виробництво і поставку товарів народного споживання, оперативно регулювати товарні потоки.

Операції, що виконуються в процесі товаропостачання, мають певний кількісний вимір, що дозволяє широко застосовувати в управлінні і плануванні математичні методи з використанням ЕОМ. Для цього необхідно організувати чітку систему інформаційного зв’язку між постачальниками, складами, роздрібними торговельними підприємствами і транспортними підприємствами на основі уніфікації форм документів та системи збору інформації.

Підвалини управління процесами товаропостачання закладаються під час розроблення технологічних карт, які являють собою графіки, що об'єднують найважливіші складові елементи ЦЗТ. В такій карті вказується не лише день доставки товарів, а й номер автомобіля, години завезення, обсяги завезення товарів, інші нормативні дані, на основі яких можна перевірити виконання встановленого графіка з точністю до 15−20 хв. Відхилення від графіка на окремих маршрутах дає можливість установити причини і внести відповідні корективи.

Таким чином, проблема полягає не тільки в теоретичному обґрунтуванні розвитку взаємопов'язаних процесів товаропостачання, але і у ринковій адаптації вітчизняних торговельних підприємств до цих процесів. Особливу гостроту набула ця проблема в торгівлі.

Теоретико-методологічні засади товаропостачання у різних галузях і сферах економіки висвітлені у працях зарубіжних і українських вчених: Абалкіна Л., Геєця В., Еванса Дж., Леві М., Котлера Ф., Ємельянова А., Никонова А., Лукінова І., Онищенко О., Кент Т.

До числа науковців, у працях яких досліджені окремі теоретичні і прикладні аспекти товаропостачання безпосередньо в сфері торгівлі, можна віднести В. Апопія, С. Бабенка, М. Байдакова, А. Бренвальда, Н. Голошубову, І. Королькова, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, І. Маринич, Ш. Опельбаума, Г. Панкратова, С. Саркісяна, А. Фрідмана, Ю. Хомяка, Л. Фролову.

Таким чином, наукового обґрунтування потребують теоретичні положення сучасного розвитку процесів товаропостачання підприємств торгівлі, методичні засади забезпечення їх ефективності і оптимальності, прикладні аспекти організації цих процесів із врахуванням особливостей ринку і перспектив соціально-економічних перетворень.

Мета і завдання бакалаврської роботи полягають в обґрунтуванні науково-теоретичних засад процесів товаропостачання роздрібної торгівлі та дослідження факторів формування попиту в роздрібній торгівельній мережі.

Досягнення поставленої мети обумовлено вирішенням таких завдань:

розкриття суті, цілей та завдань вивчення і форми попиту споживачів на товари в роздрібному торгівельному підприємстві;

з’ясування принципів вивчення та форм попиту в роздрібній торгівельній мережі;

виявлення та критична оцінка факторів, що впливають на формування попиту споживчих товарів у роздрібній торгівельній мережі;

аналіз практики вивчення та форм попиту споживачів на товари роздрібного торгівельного підприємства;

обґрунтування необхідності і напрямів удосконалення попиту споживання на роздрібному торгівельному підприємстві.

Об'єктом бакалаврської роботи є торговельне підприємство ТОВ «Склад-продовольчий» на основі його фінансової звітності.

товаропостачання торговельний склад продовольчий Предметом бакалаврської роботи є процеси товаропостачання в роздрібній торгівлі і теоретико-методологічні засади формування сучасних моделей роздрібних торгівельних підприємств на споживчому ринку.

Теоретичною і методологічною основою бакалаврської роботи є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, сучасні теорії товаропостачання в різних сферах економіки.

Бакалаврська робота грунтується на сукупності методів наукового пізнання. Абстрактно-логістичний та інституціонально-еволюційний методи використано для розкриття сутнісних характеристик процесів товаропостачання, виявлення та оцінки тенденцій і соціально-економічних наслідків їх розвитку.

Методи економічного, економіко-статистичного, економіко-математичного аналізу, математичного моделювання та прогнозування застосовано для оптимізації процесів спеціалізації і концентрації, прогнозування структурних змін у роздрібній торгівлі, оцінки динаміки і тенденцій їх розвитку.

Структурно бакалаврська робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні засади системи товаропостачання

1.1 Суть товаропостачання торговельного підприємства

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів. Тільки за умови, коли вся товарна маса, закуплена від постачальників торговельним підприємством з метою продажу населенню, буде доведена до пунктів роздрібного продажу товарів (роздрібних торговельних підприємств або їх структурних підрозділів — торговельних одиниць) в необхідному обсязі та асортименті, можна буде задовольнити попит населення згідно з його грошовими доходами. Завдяки раціонально організованому товаропостачанню торговельні підприємства мають можливість підтримувати повноту асортименту в магазинах, регулювати рівень і структуру товарних запасів, активно впливати на процеси реалізації товарів і рівень соціально-економічної ефективності власної торговельної діяльності загалом. Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі з погляду теорії систем потрібно розглядати як складну динамічну систему, яка має свою морфологічну та функціональну структуру, основною цільовою метою якої є безперебійне доведення до роздрібної торговельної мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення. При цьому морфологічна структура даної системи формується сукупністю взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою суб'єктів даної системи, якими є джерела товаропостачання (і окремі постачальники товарів), транспортні підприємства й організації (перевізники товарів, які забезпечують просторове переміщування товарів у процесі товаропостачання) і роздрібні торговельні підприємства, які є кінцевими пунктами завезення товарної маси (яка виступає як основний об'єкт системи товаропостачання).

Функціональна структура системи товаропостачання є складним багатоетапним процесом взаємодії зазначених суб'єктів, який включає різноманітні заходи із задоволення потреби роздрібної торговельної мережі в товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання. Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладі зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства повинне відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними в кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або ж надати ці товари представникові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Процес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговельному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів.

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виділяються такі основні заходи (стадії процесу товаропостачання): визначення потреби в товарах; вибір джерел товаропостачання і постачальників товарів; встановлення раціональних схем постачання; укладення угод на постачання товарів (договорів поставки, купівлі-продажу товарів); оперативний контроль за виконанням договорів поставки; вибір форм товаропостачання; визначення раціональної частоти доставки й оптимальних розмірів партій завезення товарів; організація доставки товарів у магазини; приймання товарів і його документальне оформлення.

Для раціональної організації процесу товаропостачання торговельним підприємствам доцільно здійснювати його на основі розроблених комерційною службою планів товарного забезпечення і завезення товарів у магазини.

На організацію товаропостачання впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Фактори, які впливають на організацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі

До об'єктивних факторів належать групи виробничих, транспортних і торговельно-організаційних. На організацію товаропостачання впливають і суб'єктивні фактори, зокрема:

рівень управління процесом товаропостачання;

кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах;

достовірність комерційної інформації.

До групи виробничих факторів відносять розвиток і розташування виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, наявність достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо. До транспортних факторів відносять: стан доріг, наявність транспортних зв’язків між магазинами та джерелами постачання, стан і структуру парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів. До найважливіших торговельно-організаційних факторів відносять чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розташування на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структуру й особливості асортименту товарів тощо.

1.2 Вимоги і принципи організації товаропостачання

Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на додержанні таких основних вимог:

завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон’юнктури торгівлі. Розглядаючи товарні запаси як складову частину товарних ресурсів, потрібно зауважити, що вони також є пропозицією товарів на кожний конкретний момент часу. З огляду на це, потрібно враховувати, що їх формування відбувається під впливом попиту, величина якого має імовірнісний характер. Необхідність запасів у загальному вигляді може бути обґрунтована незбігом у часі і просторі процесів виробництва і споживання продукції. На стиках переходів матеріального потоку з однієї логістичної системи до іншої створюються запаси. Створення запасів необхідно також для виробництва і транспортування продукції економічно вигідними партіями, що перевищують попит.;

ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті і необхідній кількості з урахуванням товарного профілю торговельного підприємства. Цей процес здійснюється за певними етапами в тісному зв’язку з показниками аналізу реалізації товарів і здійснюється в роздрібних цінах по таких питаннях:

а) динаміка загального обсягу і товарної структури надходження проводиться в порівнянних цінах для встановлення темпів зміни, обсягів надходження в передплановому періоді в цілому по підприємству і в розрізі окремих товарних груп;

б) забезпеченість передбачених обсягів реалізації і розмірів приросту товарних запасів необхідним обсягом надходження товарів на підприємство. Зниження обсягів реалізації при одночасному зниженні запасів, свідчить про недостатність обсягів надходження товарів на підприємство;

в) прослідковується склад джерел надходження товарів на підприємство. Для цього необхідно встановити частку постачань від безпосередніх виробників, оптових торгових підприємств, торгових посередників, а також у розрізі місцевих та іногородніх постачальників;

г) враховується наявність обсягів фактичного надходження, передбаченого відповідно до укладених контрактів.;

встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення. Складаючи замовлення на поточне завезення товарів, особливу увагу треба приділяти розрахунку і обґрунтуванню частоти завезення і розмірів партії, враховуючи при цьому зміни попиту покупців, оборотність товарів, їх фізико-хімічні властивості, наявність товарних запасів. Найбільш поширеним методом визначення мінімальної частоти доставки товарів у днях є метод подвоєної різниці між максимальним і нормативним запасом товарів.

Його суть і полягає в тому, що на основі розрахованої частоти завезення і одноденної реалізації визначають розмір партії завезення товарів.;

визначення джерел постачання і найбільш ефективних у конкретних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням складності асортименту, обсягів виробництва товарів та територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства. Вибір джерел товаропостачання залежить від багатьох факторів. При цьому враховуються асортимент товарів, типи і розміри магазинів, обсяг товарообігу, можливість безперебійного постачання магазинів, кількість ланок товароруху і рівень транспортних витрат. Залежно від джерел надходження застосовують транзитну або складську форму товаропостачання роздрібної торгової мережі.

При транзитній формі доставка товарів у магазини здійснюється безпосередньо з виробничих підприємств промисловості чи сільського господарства. Разом з тим ця форма товаропостачання має обмежене застосування через розосередженість роздрібної торгової мережі. В основному вона застосовується по товарах простого асортименту, а також з товарів, виробництво яких здійснюється в районах споживання (хліб і хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, тощо).

При складській формі товари складного асортименту, що потребують попередньої підсортування, завозяться в магазини зі складів оптових підприємств.

Вибрати найбільш оптимальні джерела та форми товаропостачання роздрібних торгових підприємств можна за допомогою розробки схем завезення по кожній товарній групі. Схеми передбачають конкретний порядок завезення товарів на кожне роздрібне торговельне підприємство. Їх розробку варто здійснювати з урахуванням ряду принципів, основними з яких є наступні:

проходження товарів через мінімальне число проміжних ланок, переважно за схемою: промислове підприємство — Оптова база — магазин;

зосередження оптової торгівлі товарами складного асортименту на оптових підприємствах;

розширення централізованої доставки товарів в роздрібну торгову мережу.;

визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу і потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання та технологічним обладнанням (особливо холодильним). Частоту і оптимальні розміри завезених партій товару визначають для того, щоб забезпечити безперебійну торгівлю товарами відповідного асортименту при мінімальних розмірах товарних запасів.

При визначенні частоти завезення товарів враховують фізико-хімічні властивості товарів, граничні строки їх реалізації, середньоденний обсяг продажу, розміри встановлених незнижуваних товарних запасів і інші фактори.

Кількість товарів, що замовляються має повністю забезпечувати стійкість асортименту і безперебійну їх продаж до чергового завезення і разом з тим виключати утворення зайвих запасів. При визначенні цієї кількості враховують частоту завезення товарів і середньоденну їх реалізацію, незнижувані запаси і залишки товарів на день завозу.

Товари-новинки, якими магазин раніше не торгував і можлива середньоденна реалізація яких не відома, рекомендується для початку замовляти невеликими пробними партіями.;

забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі.

Раціональна організація постачання роздрібної торговельної мережі з урахуванням наведених вимог має базуватися на принципах плановості, безперебійності, ритмічності, оперативності, технологічності та економічності

Принцип плановості товаропостачання передбачає завезення товарів у магазини за графіками, які визначають раціональну частоту, періодичність доставки окремих товарів і оптимальні розміри партій, що підлягають завезенню в торговельні підприємства.

Принцип безперебійності товаропостачання полягає в регулярному завезенні товарів у пункти продажу в кількості та асортименті, які унеможливлюють перебої в торгівлі ними.

Принцип ритмічності товаропостачання полягає в завезенні товарів через визначені (як правило — рівні) проміжки часу. Завдяки цьому принципу не допускаються відхилення торговельних підприємств від установленого асортиментного профілю, утворення наднормативних товарних запасів і створюються передумови для раціональної роботи постачальників товарів.

Принцип оперативності товаропостачання передбачає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу з періодичністю, яка відповідає динаміці роздрібного продажу товарів, його сезонних та інших коливань. Цей принцип передбачає періодичне поповнення запасів за певних умов: при рівномірному попиті товари завозяться через рівні проміжки часу; при нерівномірному (динамічно змінюваному) попиті, який скорочується або зростає, ритм завезення товарів повинен зростати або сповільнюватися відповідно до коливань попиту. В такому разі завезення товарів повинне здійснюватись у моменти наближення до мінімуму запасів («точка замовлення»).

Принцип технологічності товаропостачання передбачає застосування прогресивних технологічних рішень на всіх етапах та ланках товаропросування, включаючи транспортні, оптові і роздрібні торговельні підприємства. Основним напрямом забезпечення цього принципу є впровадження прогресивних технологічних рішень на основі застосування пакетно-модульних і контейнерних систем доставки товарів, що забезпечує індустріалізацію товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

Принцип економічності товаропостачання передбачає мінімізацію коштів на організацію закупівель, завезення і зберігання товарів. Одним із можливих напрямів забезпечення цього принципу є оптимальне використання парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів від постачальників до роздрібної торговельної мережі, механізація завантажувально-розвантажувальних робіт, правильне та вчасне оформлення документів з відпуску та приймання товарів. Поряд з цим важливо забезпечити товаропостачання з мінімально можливими розмірами запасів товарів як у підприємствах роздрібної торгівлі, так і в інших учасників даної системи (на складах виробничих та оптових торговельних підприємств — постачальників).

Для підприємств достатньо потужних торговельних систем з великою кількістю пунктів продажу товарів передумовою забезпечення цієї мети є дотримання принципу централізації товаропостачання, який передбачає здійснення товаропостачання магазинів силами і засобами постачальників, без відволікання працівників магазинів та інших пунктів роздрібного продажу товарів для виконання технологічних операцій із завезення товарів. При цьому з працівників роздрібної торгівлі не знімається відповідальність за комерційні аспекти організації товаропостачання.

1.3 Джерела та методи товаропостачання

Джерелом товаропостачання заведено називати ланку в системі товаропросування, з якої товари завозяться в роздрібну торговельну мережу.

В умовах ринкової економіки в організації товаропостачання беруть участь різноманітні суб'єкти оптового ринку товарів народного споживання, до яких належать виробничі, переробні, сільськогосподарські підприємства, підприємства оптової торгівлі, склади роздрібних торговельних підприємств та їх об'єднань, торговельно-посередницькі підприємства, приватні підприємці та ін., які виступають постачальниками товарів (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Джерела надходження товарних ресурсів у роздрібну торговельну мережу

Усе різноманіття цих учасників системи товаропостачання можна об'єднати в такі основні групи:

промислові підприємства-виробники товарів — до цієї групи можна віднести різноманітні підприємства харчової, легкої та інших галузей народногосподарського комплексу України, які забезпечують виробництво основної частини товарів споживчого призначення (продукти харчування, одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби, взуття, технічно складні товари та ін.). До цієї ж групи можна віднести і підприємства місцевої промисловості, які забезпечують постачання товарів, що виробляються з місцевої сировини (наприклад будівельних матеріалів);

У сільськогосподарські підприємства-виробники продукції агропромислового комплексу — до цієї групи можна віднести колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські ТзОВ, селянські (фермерські) господарства, особисті селянські господарства, а також переробні підприємства агропереробного комплексу (в т. ч. приватні) та заготівельні організації. Ці постачальники забезпечують надходження в роздрібну торговельну мережу сільськогосподарської продукції у свіжому та переробленому вигляді;

оптові бази, дрібнооптові підприємства (дрібнооптові магазини-склади) та торговельно-посередницькі організації, які постачають у роздрібну торговельну мережу продукцію найрізноманітніших вітчизняних і зарубіжних виробників. До цієї ж групи можна умовно віднести власні склади роздрібних торговельних підприємств та їх об'єднань, а також частину приватних підприємців (так званих «човники», які спеціалізуються на завезенні в Україну невеликих партій товарів іноземного виробництва з Китаю, Туреччини, Польщі, РФ, Італії та ін.);

власне виробництво торгівлі та громадського харчування — до цієї групи можна віднести власні виробничі підрозділи торговельних підприємств (цехи з виробництва кондитерських виробів, м’ясних, рибних та овочевих кулінарних виробів, власні підсобні господарства й фасувальні цехи роздрібних торговельних підприємств) та торговельних систем (наприклад — виробничі підприємства системи споживчої кооперації, які виготовляють хлібобулочні, ковбасні та копчені вироби, безалкогольні напої, столярні вироби, постільну білизну, робочий одяг та ін.) і підприємства ресторанного господарства, які частину виробленої продукції та напівфабрикатів відпускають у роздрібну торговельну мережу;

інші джерела товаропостачання (до цієї групи можуть бути віднесені громадяни-підприємці без створення юридичної особи (які займаються виробництвом окремих видів продукції або індивідуальними промислами), навчальні, виховні заклади, громадські організації, які здають на реалізацію продукцію, тощо). Характерною особливістю цієї групи джерел товаропостачання є, як правило, нестабільний характер постачання виробів у незначних обсягах.

Для формування широкого та стійкого асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі необхідно організувати завезення товарів від різних постачальників. Так, наприклад, хліб і хлібобулочні вироби, молоко і молочні продукти, м’ясо і м’ясопродукти та інші продовольчі товари з обмеженими термінами зберігання в магазини завозяться безпосередньо з виробничих підприємств (молокозаводів, м’ясокомбінатів, пекарень, підприємств харчової промисловості); значну частину товарів складного асортименту (одяг, взуття, культтовари, кондитерські вироби та ін.) у роздрібну торговельну мережу завозять зі складів оптових торгових баз або власних складів підприємств роздрібної торгівлі. Крім того, значна частина товарів у магазини надходить від сільськогосподарських підприємств (як колективних, так і приватних та фермерських господарств), заготівельних організацій, окремих громадян та ін. Додаткові товарні ресурси для забезпечення торговельної діяльності торговельні підприємства можуть отримувати від власних виробничих підрозділів, підприємств або цехів ресторанного господарства тощо. У підсумку товари в кожен з магазинів завозяться, як правило, одночасно з різних джерел і від багатьох постачальників (у середньому — 5−8), що ускладнює процес організації та управління товаропостачанням. Водночас централізація товаропостачання (завдяки зменшенню кількості постачальників) дозволяє більш раціонально організувати весь процес товаропостачання, сконцентрувати необхідні товарні ресурси і забезпечити умови для безперебійної торгівлі з меншими запасами товарів у роздрібній торговельній мережі.

Відносне зниження розміру товарних запасів у випадку централізації товаропостачання характеризується коефіцієнтом зменшення поточних запасів товарів Кзпз:

(1.1)

де Ні - обсяги надходження товарів від і-го постачальника; n — кількість постачальників

Тому під час вибору джерел товаропостачання враховують типи і розміри магазинів, обсяги їх товарообігу, специфіку асортименту товарів, географічне розташування постачальників, рівень транспортних витрат та ін. При цьому навіть одне підприємство-постачальник може мати кілька поряд або відокремлено розташованих структурних одиниць (складів, цехів тощо), з яких товари завозяться у роздрібну торговельну мережу (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Основні джерела завезення товарів у підприємства роздрібної торгівлі

З урахуванням порядку завезення товарів у роздрібну торговельну мережу розрізняють дві форми товаропостачання — транзитну і складську (рис. 1.4).

Транзитна форма товаропостачання передбачає завезення товарів безпосередньо від їх виробників (промислових або сільськогосподарських підприємств) у роздрібну торговельну мережу, оминаючи склади роздрібних торговельних підприємств.

Транзитну форму товаропостачання використовують, як правило, для великих спеціалізованих та універсальних магазинів. Транзитна форма товаропостачання сприяє прискоренню обігу товарів, зменшенню повторних перевезень і кількості завантажувально-розвантажувальних і складських операцій, скороченню потреби в складських приміщеннях і витрат на їх утримання, зниженню рівня втрат товарів (через бій, псування товарів і тари). її застосуванню сприяє укрупнення торговельних підприємств і розвиток контейнерних та пакетних перевезень товарів. Водночас при транзитній формі товаропостачання в магазини, як правило, завозяться великі партії товарів у вузькому не підсортованому (виробничому) асортименті, що веде до порушень повноти і комплектності асортименту товарів, відносного збільшення розмірів та сповільнення оборотності товарних запасів у магазинах і ускладнює управління ними. Використання транзитної форми товаропостачання стримується також розосередженістю та подрібненістю роздрібної торговельної мережі.

Транзитна форма товаропостачання застосовується в основному для постачання товарів простого асортименту, які не потребують додаткового підсортування, а також товарів складного асортименту в разі їх виробництва в районах споживання (при цьому товари завозяться автомобільним транспортом без зайвих робіт з перевалки вантажів) чи для завезення в роздрібну торговельну мережу товарів, які потребують значних затрат праці під час завантажувально-розвантажувальних робіт (наприклад — меблі, нефасована плодоовочева продукція та ін.). Дана форма товаропостачання доцільна також у разі завезення товарної продукції різного асортименту від місцевих підприємств (в т. ч. — приватних) з невеликими обсягами виробництва, для яких характерними є орієнтація на місцевий споживчий ринок та відсутність обмежень щодо мінімальних норм відвантажування. Для товарів, які потребують швидкої реалізації через обмежені терміни їх зберігання (молочні продукти, ковбасні вироби, хліб тощо) транзитна форма товаропостачання взагалі є єдино можливою.

Рис. 1.4 Форми товаропостачання роздрібної торговельної мережі

Складська форма передбачає товаропостачання магазинів з власних складів роздрібних торговельних підприємств. Складську форму товаропостачання застосовують, як правило, у випадку отримання товарів від іногородніх постачальників. За цієї формі постачання склади, отримуючи великі партії товарів від різних спеціалізованих виробничих підприємств, забезпечують їх зберігання і здійснюють всі необхідні операції з підбору асортименту товарів для роздрібної торговельної мережі: розпакування, перевірку якості, комплектування невеликих партій товарів у широкому асортименті; в окремих випадках на складах здійснюються також операції з фасування продовольчих товарів, підготовки товарів до продажу та ін. Склади мають можливість відправляти в магазини товари збільшеними партіями, в підсортованому асортименті (в т. ч. укладаючи в Одну одиницю транспортної тари — контейнера, тари-обладнання — по кілька одиниць або блоків товарів різних найменувань).

Складська форма товаропостачання застосовується при завезенні в роздрібну торговельну мережу товарів складного асортименту (тканини, одяг, трикотажні вироби, взуття, галантерейно-парфумерні вироби, культтовари та ін.), щодо яких існує необхідність комплектування, підсортування, формування широкого та глибокого асортименту з метою організації безперебійної торгівлі. Використання складської форми товаропостачання для товарів простого асортименту рекомендується за недостатності обсягів роздрібного товарообігу окремих магазинів для отримання товарів безпосередньо від їх виробників у кількостях, що відповідають мінімальним нормам відвантажування. З цієї ж причини складська форма товаропостачання часто е найбільш прийнятною і при постачанні невеликих, неспеціалізованих магазинів товарами складного асортименту.

Складська форма товаропостачання дозволяє забезпечити концентрацію товарних запасів на складах роздрібної торгівлі, забезпечити в роздрібній торгівлі більш широкий асортимент товарів і безперебійну торгівлю ними з меншими поточними запасами; разом з тим товаропостачання роздрібної торговельної мережі з торгових складів обумовлює необхідність здійснення додаткового комплексу складських операцій, повторного виконання завантажувально-розвантажувальних робіт, що призводить до зростання витрат обігу підприємств торгівлі. Тому працівники торговельних підприємств повинні визначати доцільність вибору транзитної або складської форми товаропостачання на основі врахування конкретних умов діяльності підприємства (рис. 1.5), економічних наслідків прийнятого рішення та запитів населення щодо асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі. Так, наприклад, при складській формі товаропостачання існує можливість сформувати в магазинах ширший асортимент товарів, що сприяє повнішому задоволенню попиту населення і нарощуванню обсягів роздрібного товарообігу.

Рис. 1.5 Основні фактори, які впливають на вибір форми товаропостачання

Практикою торгівлі доказано, що транзитну форму товаропостачання доцільно застосовувати за таких умов:

кількість товарів, що завозяться в магазини, достатня для покриття витрат на прямий збут;

мережа підприємств роздрібної торгівлі є нечисленною і зосередженою на обмеженій території;

товар потребує високоспеціалізованого сервісу;

обсяги кожної партії товарів достатні для заповнення одно) одиниць транспортної тари;

оптовий покупець володіє достатньою мережею склад/в і приміщень для зберігання товарів;

відбуваються швидкі коливання ціни на товари, що потребує негайного узгодження з підприємством роздрібної торгівлі.

За результатами проведених розрахунків обсяги завезення товарів зі складів і в порядку транзиту обумовлюються в договорах поставки для кожної назви або групи товарів.

Вибір оптимальних джерел та форм товаропостачання для підприємств роздрібної торгівлі, які мають значну кількість магазинів та інших об'єктів роздрібної торговельної мережі, можна здійснювати шляхом розробки схем завезення товарів. Ці схеми визначають конкретний порядок руху товарів від промислових, сільськогосподарських, переробних підприємств, оптових баз та інших постачальників до роздрібних торговельних підприємств (до кожного окремого магазину, кіоску тощо) у розрізі кожної товарної групи, а за потреби — і в розрізі окремих підгруп товарів.

Методи товаропостачання роздрібної торговельної мережі

Організація процесу товаропостачання суттєво залежить від того, беруть у ньому безпосередню участь працівники підприємств роздрібної торгівлі чи процеси постачання товарів у магазини здійснюються без них. З врахуванням цієї ознаки розрізняють два методи товаропостачання; децентралізований (так званий «само вивіз») і централізований (в порядку централізованого завезення товарів — ЦЗТ).

Для завезення товарів у магазини може використовуватися власний транспорт торговельних підприємств чи торговельних систем (наприклад АТП, автоколони, ВАТО споживчої кооперації), транспортні засоби інших підприємств і приватних підприємців, які мають ліцензію на право надання послуг з перевезення вантажів, а також транспортні засоби транспортних підприємств загального користування.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання транспортно-і експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, (тобто всі операції з завезення товарів від складів постачальників починаючи з пошуку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно. У цьому разі для одержання товарів від постачальника працівник роздрібного торговельного підприємства сам шукає транспортний засіб і прибуває до нього з належно оформленим дорученням, в якому вказуються асортимент і кількість товарів, необхідних магазину. На основі доручення оформляються відбірковий лист, рахунок-фактура, за яким відпускають товари, товарно-транспортна і податкова накладні. Отримані від матеріально відповідальної особи складу постачальника товари завозяться у пункти їх роздрібного продажу.

Можливий і такий варіант організації цієї роботи, коли на основі договору з роздрібним торговельним підприємством автогосподарство надає транспортний засіб, а виконання експедиційних операцій бере на себе підприємство роздрібної торгівлі, яке направляє до постачальника власного експедитора, і той організовує приймання та завезення товарів у магазини.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання силами працівників роздрібної торгівлі операцій завантажування товарів на транспортний засіб у постачальника. Тому роздрібні торговельні підприємства вимушені нести додаткові витрати на оплату праці вантажників і експедиторів, які забезпечують завезення товарів у магазини.

Застосування децентралізованого методу товаропостачання також веде до відволікання працівників роздрібних торговельних підприємств від виконання основних функцій з обслуговування покупців (в магазинах з одним продавцем застосування цього методу викликає необхідність тимчасового закриття на час, необхідний для поїздки за товарами).

При застосуванні децентралізованого методу товаропостачання значно зростають витрати обігу, зокрема транспортні витрати (оскільки більшість магазинів не мають власних транспортних засобів), нераціонально використовується вантажопідйомність транспортних засобів через їх неповне завантажування товарами і збільшення часу простоїв автомобілів (внаслідок невпорядкованості процесів відбору товарів, оформлення документації, вантажно-розвантажувальних робіт, одночасного прибуття до постачальників представників багатьох підприємств роздрібної торгівлі).

Особливо невигідним є цей метод у разі організації завезення товарів, які не потребують огляду та ознайомлення з їх споживними характеристиками безпосередньо в постачальника (це в першу чергу товари простого і стійкого асортименту).

Водночас у разі організації постачання товарів складного і складно-технічного асортименту працівники магазинів мають можливість безпосередньо оглянути товари на складі постачальника, ознайомитися з їх асортиментом і отримати кваліфіковані консультації від персоналу постачальника. Завдяки цьому Існує можливість сформувати оптимальний асортимент товарів і не допускати завезення в роздрібну торговельну мережу неходових товарів. Додатковою перевагою децентралізованого методу товаропостачання є скорочення тривалості інтервалу між замовленням та завезенням товарів, оскільки отримання товарів при цьому методі можливе в день відбору на складі.

Більша ефективність системи товаропостачання досягається при організації товаропостачання на основі централізованого завезення товарів.

Постачання товарів при їх централізованому завезенні здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно розроблених графіків і маршрутів.

У практиці вітчизняної торгівлі застосовуються й інші методи товаропостачання, зокрема, постачання через пересувні склади, пересувні кімнати товарних зразків, роз'їзних товарознавців та ін.

Постачання через пересувні склади може застосовуватися для забезпеченій товарами щоденного попиту невеликих неспеціалізованих магазинів у сільській місцевості. Такі склади, як правило, обладнуються в автомобілях з закритим кузовом. Автомобілі забезпечуються товарами простого асортименту і за встановленими графіками та маршрутами об'їжджають роздрібну торговельну мережу. Визначення потреби в товарах і оформлення їх відпуску для потреб магазину проводиться безпосередньо на місці комірником і працівником підприємства роздрібної торгівлі.

Пересувні кімнати товарних зразків теж організовуються на базі автомобілів з закритим кузовом, але їх оснащують лише зразками товарів, які є на складах оптового підприємства. Товарознавці оптового підприємства в процесі об'їзду магазинів за встановленими графіками і маршрутами інформують їх працівників про асортимент наявних товарів і приймають заявки на завезення товарів.

Роз'їзні товарознавці теж об'їжджають магазини за встановленими графіками, знайомлячи працівників магазинів з наявним на базах асортиментом товарів і приймаючи замовлення на завезення товарів. Прийняті пересувними складами або роз'їзними товарознавцями заявки передаються на склади оптового торговельного підприємства для їх виконання; термін виконання прийнятих заявок не перевищує, як правило, 3−4 днів.

1.4 Управління товаропостачанням торговельного підприємства

Під управлінням товаропостачанням розуміють систему управлінського впливу на процеси формування замовлень на товари, розробки та укладання угод з постачальниками, фізичного переміщення товарів від постачальників до торгових підприємств і формування товарних запасів та управління ними. Всі рішення, що приймаються з управління товаропостачанням, потребують чіткої координації. Разом з тим в організаціях споживчої кооперації така координація не завжди здійснюється через поділ окремих складових частин системи товаропостачання між різними управлінськими ланками. Так, фахівці, які відповідають за транспортування товарів, намагаються мінімізувати витрати на перевезення їх і, отже, відвантажувати товари великими партіями і якомога рідше. Керівники торгових підприємств прагнуть підвищити рівень обслуговування покупців, а отже, схиляються до нагромадження великих запасів товарів і вимагають швидкої доставки їх. Фахівці, відповідальні за складське господарство, прагнуть звести до мінімуму витрати на зберігання товарів і віддають перевагу мінімізації товарних запасів. Результатом цього є недостатня оптимізація всієї системи товаропостачання.

При забезпеченні необхідного для безперебійної торгівлі товарного запасу виникає проблема оцінки ефективності понесених витрат, тобто пошуку критерію оцінки якості управління товаропостачанням.

Серед кількох критеріїв такого роду найбільш прийнятним є критерій, запропонований П. Зерматі.

Процес оцінки ефективності товаропросування за допомогою критерію Зерматі здійснюється таким чином. Нехай Fo — загальна сума витрат. За ряд років цю суму можна подати величинами F1, F2, F3,., вираженими в грошових одиницях. Якщо допустити, що витрати складаються в основному із заробітної плати, то їх можна оцінити в незмінній грошовій одиниці, використавши такі формули:

(1.2)

застосовуючи для обчислення індексів заробітної плати її величину в цілому по організації (S0, S1, S2,.) за роки 0, 1, 2, З, 4, 5 і т.д. Звичайно, більш точний результат матимемо, використовуючи індекси по кожній статті витрат обороту. Однак в цілому можна скористатися індексами змін у заробітній платі. Потім потрібно перерахувати ціни товарів поточного року в порівняльні включаючи витрати на доставку) за формулою

(1.3)

де Ik — ціна за і-й товар;

Рi — індекс цін на і-й товар.

Для оцінки динаміки якостей усіх ланок товаропостачання щороку потрібно підраховувати результат за такою формулою:

(1.4)

де qij — кількість і-то товару в j-му році.

В цій формулі перший член враховує зміни вартості qіj товарів за рахунок зміни цін; другий — показує зміни загальних витрат товаропостачання. Перший член Уqij (Ii — Iij) враховує: зменшення закупівельної ціни; частину від скорочення собівартості, яку постачальник надав клієнту внаслідок урегулювання ритму замовлень на товари, а також частину, пов’язану з оптимізацією управління товарними запасами в торгівлі; частку в підвищенні продуктивності послуги у постачальників, яку останній надає клієнту.

Другий член відображає: або збільшення загальних витрат, на яке пішли заради зменшення закупівельної ціни (потрібно, щоб збільшення витрат було меншим за прибуток від закупівельної ціни); або скорочення загальних витрат товаропостачання (внаслідок зменшення товарного запасу, випадків дефіциту товарного запасу кращої організації праці та ін); рівнодійну силу цих двох типів заходів; ця рівнодійна може бути додатною, від'ємною або нульовою. Можна також віднести цей результат до вартості реалізації товарів зі складу, щоб одержати цю змінну у вигляді відносної величини

(1.5)

які можна вважати показником продуктивності служби товаропостачання.

Ефективність діяльності торгової організації в цілому залежить також від застосованої системи управління наявними товарними запасами.

Товарні запаси — це наявність продуктів до моменту реалізації їх. Мета створення запасів — утворення певного буферу між послідовними поставками товарів і виключення потреби безперервних поставок. Управляти товарними запасами — означає задовольнити вимоги покупців на необхідні товари.

Розрізняють кілька систем регулювання запасів залежно від вихідних параметрів, якими регламентують товарні запаси. Найчастіше такими параметрами є розміри замовлень на поповнення запасів, періодичність замовлення, підтримуваний рівень запасів, допустимі коливання запасів та ін.

Система з фіксованим розміром замовлення. У такій системі розмір замовлення на поповнення запасів є сталою величиною, а чергова поставка товарів здійснюється при зменшенні наявних запасів до певного критичного рівня (точки замовлення). У процесі функціонування системи запас поповнюється щоразу на ту саму величину, але інтервали поповнення t можуть бути різними залежно від витрат запасу. Типовий процес у системі з фіксованим розміром замовлення подано на рис. 1.6:

Рисунок 1.6. Графічне зображення системи з фіксованим розміром замовлення

Система з фіксованим розміром замовлення має два регулюючих параметри: точка замовлення (фіксований рівень запасу, при досягненні якого організовують поставку чергової партії товару) і розмір замовлення (величина партії поставки), який є сталим. Максимальний розмір запасу коливається залежно від того, як витрачалися запаси в період між поданням замовлення і надходженням чергової партії поставки.

Система з фіксованим розміром замовлення потребує; регулярного обліку руху залишків з тим, щоб не пропустити точку замовлення. Крім того, умовою ефективного функціонування цієї системи є відносна стабільність часу, необхідного на організацію і поставку чергової партії товару.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У цій системі замовлення на чергові поставки товарів повторюються через однакові проміжки часу (подекадно, помісячно та ін.). В кінці кожного періоду перевіряють рівень запасів і, виходячи з цього, визначають розмір замовленої партії. В процесі функціонування цієї системи запас поповнюється щоразу до певного рівня, що не перевищує максимальний запас, але за допомогою різних партій поставки, розмір яких залежить від ступеня витрати запасу в попередній період.

Типовий процес управління запасами в системі з фіксованою періодичністю подано на рис. 1.7:

Рисунок 1.7 Графічне зображення системи з фіксованою періодичністю

Регулюючими параметрами системи з фіксованою періодичністю замовлення є максимальний рівень, до якого здійснюється поповнення запасів і тривалість періоду поповнення їх. Ці параметри є сталими. Змінюється лише розмір партії поставки. Система функціонує ефективно за умови наявності товарів у необмеженій кількості, а витрати на оформлення одного замовлення мінімальні.

Система з двома фіксованими рівнями запасів і з фіксованою періодичністю замовлення. Суть цієї системи полягає в тому, що допустимий рівень запасів регламентується як зверху, так і знизу. Крім максимального верхнього запасу, до якого може здійснюватися поповнення, встановлюють нижній рівень запасу (точку замовлення). Якщо розмір запасу понижується до цього нижнього рівня ще до закінчення встановленого періоду замовлення, то вдаються до позачергового замовлення. В інших випадках система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення, тобто незалежно від рівня запасу, замовлення оформляється через фіксовані проміжки часу. Функціонування цієї системи подано на рис. 1.8:

Рисунок 1.8 Графічне зображення системи з дома фіксованим рівнями запасів і з фіксованою періодичністю замовлення

Перевагою такої системи є виключення випадків нестачі товарів до настання строку чергової поставки. Однак при цій системі поповнення запасу до максимального рівня не може здійснюватися незалежно від справжньої витрати запасу. Два з трьох параметрів системи (максимальний запас і точка замовлення) — сталі, один параметр (періодичність замовлення) — частково змінний. Розміри партій поставки нестабільні.

Система з двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення. Ця система не має недоліків попередньої і є її модифікацією. Запаси поповнюють тільки у тому випадку, коли їх рівень досяг точки замовлення, незалежно від настання періоду подання замовлення.

Функціонування системи показане на рис. 1.9:

Рисунок 1.9 Графічне зображення системи з двома фіксованими рівнями запасів без постійної періодичності замовлення

Регулюючими параметрами цієї системи є максимальний запас (стала величина), точка замовлення (змінна величина). Змінюється в певних межах також розмір партії замовлення.

Саморегульовані системи. Розглянуті системи передбачають відносну незмінність умов, в яких функціонує та чи інша система регулювання запасів. Насправді ж такі стабільні умови трапляються рідко через зміну попиту покупців, умов поставки товарів та ін. У зв’язку з цим виникає потреба у створенні комбінованих систем з можливістю саморегулювання щодо умов, які змінюються. Так виникають системи зі змінною періодичністю і з змінними розмірами замовлення, які враховують стохастичні умови функціонування торгівлі. При цьому встановлюється певна цільова функція, досягнення (або додержання) якої є критерієм оптимального функціонування системи.

Як цільова функція в економіко-математичних моделях управління запасами найчастіше використовується мінімум витрат, пов’язаних із замовленням, транспортуванням і зберіганням запасів, а також з виникненням тимчасового дефіциту необхідних товарів.

Витрати на оформлення замовлення включають усі витрати, пов’язані із здійсненням закупівель товарів:

заробітну плату з відрахуваннями на соціальне страхування працівників служб товаропостачання, відповідальних за вивчення ринку, переговори, оформлення документів, контроль додержання строків, контроль кількості і якості товарів, перевірку і виписування рахунків;